Я шалено люблю Кінга, але саме "Пітьма" стала тією книжкою, яка по-справжньому наводила на мене жах. Справа в тому, що я теж з маленького смт, де є покинутий цукровий завод. З дитинства він наводив на мене якийсь тваринний жах, тому опис заводу як лігва Звіра в "Пітьмі" викликав у мене сироти по шкірі. Цей збіг наштовхнув мене на думку - наскільки ж круто читати українське саме через такий контекст, через близькість і "знайомість". При всій любові до Кінга: естетика штату Мен ніколи не викликатиме у мене таких емоцій, як естетика покинутого цукрового заводу в черговому українському смт.
Я теж з маленького смт., на окраїнах якого закинуті бази, плодоконцервний завод. Люблю бігати, коли бігаю у тому напрямку, люди реально проводжають поглядом, ніби я у лігво Звіра біжу😂 Підтримую щодо рідного українського контексту. Дуже "зайшов" в цьому плані "Білий попіл". Вибрала аудіокнижку, і це просто насолода.
Погоджуюсь із вами. Я хоч і не жила у смт із заводом, але часто бувала в подібних місцях, тому мені не треба було якогось детального опису, який би створював атмосферу, моя пам'ять миттєво намалювала мені Буськів Сад до найменшої дрібниці.
А ще є момент: всі жителі смт чекають, що от от прийде хтось і завод запрацює, і все їх життя зміниться,стане ідеальним. Сюди можна приписати всіх людей, які чекають зміни влади і їм почнуть «безкоштовно роздавати квартири». Якщо ви розумієте, про що я. 😏
Надія - єдине що може нас врятувати навіть з пекла! Для мене головна ідея цієї книги просто геніальна Надія це те що змушує нас жити і продовжувати боротьбу кожного дня! Коли людина втрачає надію то вона помирає навіть якщо ще жива.
Нарешті дочитала. І нарешті послухала ефір.. Скільки ж всього я не считала, не зрозуміла і не помітила🤦🏼♀️ Але. Важливіше інше. Книга геніальна. Розбір шикарний. Коментаторам окреме дякую. Я вражена. Дякую.
Яна каже: одразу було зрозуміло, що це пекло. А я не зрозуміла, бо одразу почала бачити те маленьке занедбане корумповане містечко, в якому зараз перебуваю 😂 Як написав у дисклеймері автор - життя провінції в цьому пеклі було дуже романтизоване :))
Так, дійсно, для мене сама «сіль» цього твору, що пекло - це будь який населений пункт України, і не тільки провінційній, бо чим більший населений пункт тим масштабніші гріхи. Ми всі в буськовому аду
49:15 Яна каже, що якби Дора грала на боці Андрія, вона б сказала прямо "йдеш туди, робиш те". Насправді Андрій мав пройти очищення САМ, тому отакі прямі вказівки лише б нашкодили на шляху до його спокути. Хто зна, може у попередні рази Дора йому казала прямо, але це приводило щоразу до трагічного фіналу. Але Дора діє, як хороший вчитель: вона ставить правильні питання, задає вектор руху, але не "розжовує" за учня, не тягне його за руку.
Дякую за розбір книги. Це вперше,коли я дивилась книжковий клуб підготувавшись. Дуже цікавий досвід. Ця книга не стане моєю улюбленою,бо не вірю в спокуту,другі шанси,чи як у Андрія,восьму спробу змінитися. Зло в реальності набагато банальніше і простіше. І від цього страшніше. Зло це прості мужики з російського мухосранська,які вбивають мешканців чужої країни і забирають,як подарунок для своєї дитини іграшки ,рожеві черевички і шкарпеточки з мереживом(це реальна знахідка в танку,який наші хлопці відбили під Прилуками). Зло виготовляє ракети,зло розраховує політний маршрут літака,зло натискає кнопку пуску,знаючи,що ціллю є житловий будинок,в якому сплять люди. Зло ріже горло"нижче кадика". Живемо один раз. Ніхто не дасть можливості спокутувати і виправити те,що було зроблено. Люди не змінюються.
Зло це безхребетність обраної нами влади і байдужість майже двох поколінь незалежних українців. Мені здається, саме вона, байдужість і бажання не пам'ятати чітко зображена у автора.
Ще я думаю що Оксі це від oxymoron. Це дуже простежується в її характері і діях: вбила свою дитину, але хоче завагітніти; жертва, яка катує кривдника зраджуючи.
Це відповідь тьотям, які виступають за Булгакова. «Ви просто не читали Іларіона Павлюка». Така глибина, так геніально -я вже хочу перечитувати 😊. Впевнена, що через роки цей твір ввійде в найтоповіші твори України.
Я не відразу думала, що це буквально пекло, що Андрій переживає клінічну смерть, бо сприймати це як магічний реалізм і ось таку от химерну дійсність, що лише скидається на пекло, було значно цікавіше. Зрештою, багато маленьких містечок саме такі, підтримую тих у коментарях, хто родом саме з таких. Тому я відмовляюся зводити все до "сну в комі". Мені більше подобається концепція реальної ірреальності та фізичні переміщення Андрія крізь час і простір. Зрештою, добрими намірами встелена дорога до пекла)
Дивилась Павлюка у Емми, була вражена безумовною любовю до доньки. Прочитала книгу, в кінці - присвячено Ілані, і знову відчула оцю любов батька до дитини.
якщо тільки зніматимуть творці Піймати Кайдаша. В іншому випадку можуть лише нашкодити. Та зрештою екранізація - це завжди інтерпретація якогось конкретного режисера, його особисте розуміння і бачення, воно не може задовольнити всіх.
@@oneshotonehit6731йой, таку історію не можна знімати в настільки гидотній дешевій антиестетиці, в якій зняли Кайдашів, та й більшість наших "кіновитворів"
Ще одна деталь у підтримку думки, що у Буськовому Саді всі персонажі - це сам Андрій і його гріхи. Епіграф до книги : "Життя кожного з нас складається з низки днів, які минають один за одним. Ми чимчикуємо крізь самих себе, зустрічаючи бандитів, привидів, велетнів, старців, юнаків, жінок, удів, побратимів. Та щоразу зустрічаємо самих себе."
Тепер Павлюку треба перекладати книгу англійською! Я розповіла всім друзям про неї, було дуже багато охочих прочитати, але, на жаль, вона доступна лише українською поки🥲
Найбільше мене вразило в книзі - щемливий опис дівчинки. Так це було щиро, сильно і правдиво, що я переосмислила своє ставлення до дітей і перевідкрила для себе глибини дитячого світу. Шикарний розбір. Спасибі, дівчата
Для мене найбільший момент в цій книзі була кількість сторінок та розділів книги, а саме 666 сторінок та 66 розділів, бо це якась гра на метарівні з читачем та просто якийсь неземний рівень дотошності, якого дуже складно досягти випадково і це вражає. Вже не кажучі про те, що написано в цих 666 сторінках та 66 розділах.
Якщо прізвище Андрія - Гайстер, а гайстер це лелека, а лелека це бузько, то Бузьків Сад (АД), це конкретно пекло Андрія, тобто аргумент одного з коментаторів про те, що всі жителі міста це і є сам Андрій, чи втілення його гріхів підтверджується
Найяскравіше моє враження від цієї книжки - моторошність того, на скільки реально-нереальним є той Буськів ад. Це ж мої маленькі містечка і села кінця 90х-початку 00х. Звідки я нестерпно хотіла вирватись, подалі від цього розпачу, мізерності, жорстокості, небажання бачити далі свого носа та неспроможності
"До речі, якби ви спитали в нього самого, мер назвав би себе саме яструбом. Щонайменше, яструбом. Та насправді ж у грудях Павла Борисовича гороїжилася велика синиця. Ота симпатична пташка, грудки якої відливають золотом, а спів нагадує перегук срібних дзвоників. Саме та, що нападає на слабших пташок, розбиває дзьобом голову і випиває мозок. Саме та, що вишпортує на світло поснулих кажанів і легко вбиває безпомічних, щоб об’їсти з кісток ніжне м’ясо. І так, вони ще й трупами не гребують - ані синиці, ані Павло Борисович." Як автор чудово охарактеризував персонажа!
Мене розбила кінцівка цієї книжки, бо ще під час прочитання я подивилась інтерв'ю Емми з Іларіоном. І коли я дійшла до розв'язки, то радість за Надійку, що вижила, тривала не довго... До слів : "Присвячується Ілані. Ти тепер янгол". Як же це боляче, що в реальному світі Бог грає в кості менш справедливим чином. Іларіон Павлюк уж точно вірить, що діти не мають помирати. Навіть у книжках. Навіть якщо до того вони вже померли сім разів.
Прочитала книгу після інтерв’ю з автором у Емми. Потім вже подивилась це відео. Дякую за рекомендацію! Додам ще мій момент інсайту про око на обкладинці. Я зрозуміла, що це око кролика. І ще, момент зі словами « жертва стає мисливцем»- дуже знакова в цій книжці! Вона пояснює і історію самого Звіра, і кожного, хто був жертвою «свого гріха», але задля умовного спокою ставали мисливцями на інших. Книга - 10/10.
Щодо ситуації в Кагарлику. Окрім байдужості поліціянів, жінку ще й відмовились приймати лікарі, надавати їй допомогу. Вона обїзбила декілька містечок і сіл. Це й справді українське пекло
Чудова книжка! Дуже сподіваюсь що детальний опис дівчинки з особливим розвитком і її світосприйняття хоч на мить примусить читача задуматись і (може!) не сказати своїй дитині не дивитись та не грати з особливими дітками. Дякую за ефір!
Я ще ніколи не перечитувала жодну кнгу вдруге, але "Пітьму" таки прочитаю ще. Дякую за ефір і за те, що допомогли розібратися чи підтвердити здогадки в деяких моментах. І це круто, що кожен може бачити своє, так багато символів і прихованих змістів. Словом, дякую за вибір книги, яку сама навряд би обрала🔥
Прочитала книгу, але після перегляду зрозуміла, що зовсім не зрозуміла про що історія. Соромно, аж злюся. Збираюся перечитати уважніше, бо це крінж. Я недосвідчена читачка, вся література зі шкільної програми пройшла якось повз мене, хоча я читала майже все. Зовсім не вмію читати, як виявилося. Дуже дякую вам за цей клуб!❤
Я прочитала і сіла вже перечитувати, бо я зрозуміла, що багато чого не зчитала. Читати вдруге допомагає зрозуміти певні символи більше, але все-одно не всі. Це дійсно геніальний текст❤
Я ще не читала книгу, тому випуск переглядатиму пізніше, але придбала книгу відразу після інтерв'ю Емми з Іларіоном на "Це ніхто не буде дивитись". Мене настільки вразило інтерв'ю, що після нього я точно вийшла іншою людиною! Наскільки ж мені відгукнулись цінності, погляди та думки Іларіон а Павлюка, та розмова огорнула шармом, відчулась надзвичайна глибина автора та безмежний життєвий досвід ❤. Раніше я не була знайома ні з автором, ні з його творчістю. Хто ще не дивився інтерв'ю - щиро рекомендую 😊
Я теж купила книгу після того інтерв'ю. Саме особистість і думки автора пробудили в мені бажання почитати його твір (я не читаю містики-триллерів, боягузка).
Я чомусь 2 дні ходжу з думкою, що є "Аліса в задзеркаллі", а Дора в поїзді читає товстезну книжку-пояснення до Аліси. Андрій з цього сміється, а ми ще більше звертаємо увагу про його близорукість. І ось, можна читати книгу "Пітьма", як Алісу - і далі дивитися ваше відео, як товсту книгу-пояснення!!!!❤
Це книжка, яку я найскладніше переживала в житті 😮 Місцями до фізичної нудоти. На третій вечір вирішила не читати її перед сном, бо снились кошмари. Яка ж вона тягуча, наче розпечена смола. І при цьому я повністю в захваті наскільки якісною була ця пітьма. От прям тільки перед ефіром дочитала. Починаю перетравлювати із відчуттям, наче весь цей час перетравлювала мене вона
О, як я вас розумію. Я дочитала книгу з відчуттям ніби вивалялась у багнюці. Хоча, в той же час, книжка мені дуже сподобалась. Персонажі і їх вчинки були так прописані що їм віриш, якими б вони мерзенними вони не були. Розумієш, що такі люди в реальному житті дійсно трапляються. Персонажі дуже реалістичні і від того що відбувалося в книзі мені часом прям погано ставало
А мені ця книга великою мірою про любов. Про батьківську любов до доньки. Коли автор каже, що, можливо, тільки через дитину і взнаєш щось хороше про себе - це про те, що такої любові, як до своєї дитини, більше немає. Поки не відчуєш це, навіть не знаєш, що на таке здатен. Вона найсильніша і ні на що більше не схожа. І те, як він детально, з величезною любов‘ю, описує дівчинку, її світосприйняття, її малюнки, її особливості… Герой пройшов пекло, щоб бути з нею. І автор, думаю, пройшов би, якби така можливість була.
Ну і любов до себе також. Гріх байдужості Андрія величезною мірою розповсюджується і на нього самого, навіть те, що він збиває сам себе - це метафора до того, як людина себе не любить, картає себе, знищує. Андрій однаково винуватить себе і у смерті сестри, хоча не був ніяк до неї причетний, і у смерті афганського хлопчика, до якої був причетний напряму. Для нього в принципі немає різниці, за що себе не любити. Він і до дівчинки в реанімації начебто байдужий, бо в глибині душі не вірить, що вартий чогось такого чудово і світлого, як донька. І от коли він каже Харитону "Вірю!", він вірить не лише в те, що врятує Надю, а і в себе. Це момент спалаху любові до себе, любові не егоїстичної, а такої, що народжує. Харитон бачить її і лише тому погоджується допомогти.
Я пірнула у цю книгу, чого не було вже багато років....дякую автору...це не можливо описати, все, що ти відчуваєш . Дякую вам за розбір, обов'язково перечитаю ще не раз ...
Доповнення про "Каґалик". У назви цього містечка дуже цікаве походження, яке знають абсолютно усі його мешканці. Фактично основною інтерпретацією його назви і є "Пекло" P.s. На жаль через роботу не міг бути на стрімі (((
Тільки що дійшло, що якщо Каґарлик -- це пекло, а Буськів Сад знаходився перед ним, то, в якомусь плані, можна вважати, що Сад - не пекло, а щось типу чистилища
Про те, що Бузьків сад є потойбіччям закрадались думки ще в потязі, коли Андрій розповів Дорі куди їде, а вона відповідає, що йому на той берег. А коли приїхав Харитон на авто з надписом "прогулянки на човні"(чи якось інакше, дослівно не пам'ятаю), та ще й монети у його машині, які залишають тут пасажири, то сумніви розвіялись. Стала чітко зрозуміло, що Андрій відправився в самісіньке пекло....
Будь ласка, розкажіть детальніше 🙏🏻 мої дідусі і бабусі з села Кагарлицького району, я лише знаю що переклад з тюркської «те, що стає синім» або ж «земля ватажка»
Дякую за ефір! Маю думки стосовно Надійки. На момент похорону мами Андрія, Аліса вже була мертва і Надійка була між життям і смертю, і цілком могла "явитись" Андрію, так як його доля вже визначена наперед. Андрій дивується, що робить ця дитина на такому недоречному для неї заході і не може зрозуміти з ким ця дівчинка, а потім вона просто миттєво зникає. Цілком можливо, що крім Андрія ніхто цю дівчинку на похороні й не бачив. Білява Надійка - білий кролик з Аліси в країні див. Спочатку показується на мить і зацікавлює героя, а потім заманює його в "кролячу нору".
Так, бо коли Андрій запитує в Надійки з ким вона на кладовищі, то дівчинка відповідає, що з тобою, а потім каже, що тільки з татом! (тобто це і є його дитина, яка вже народилася). Саме цей момент був для мене не зрозумілий, тому мусила перечитати книгу.
Чудовий розбір неймовірно глибокої та важливої книги. Дякую Павлюку за книгу, вовчицям за аналіз, глядачам цього подкасту за те, що ви дивитесь цей подкаст.
Лише під час обговорення зчитала, що Гала - це Аліса. Все ніби склалось. Саме за думки які живлять мої роздуми я ціную ці обговорення. Тепер захотілось перечитати😉
Еммо, мені здається, ви себе недооцінюєте. Я від вас в захваті)). Одна лиш ваша зовнішність французької актриси чого варта, ваша манера триматись, подавати себе, вислоалювати свої думки, ваше почуття гумору і гострий розум. А як ви умієте аргументовано відстоювати свої переконання, завжди приємно вас слухати і милуватися вами. Успіхів вам, подружко Клятого раціоналіста.))). Ваш тандем з Артемом - вогонь. Насолоджуюся вашою Асиметрією))
І я захоплююся гострим розумом та інтелектом Емми і радію за те, що в Україні є такі люди, які відстоюють свою позицію (щойно подивилася "Українську гниду"). На жаль, я такою не була і , навіть, не знаю нікого, хто б таким був, коли я жила і навчалася в Україні до від'їзду, 20 років тому
Я прочитала книжку перший раз, завтра почну вдруге, та, можливо, я помиляюсь, але всі головні персонажі і є Андрій. бо він так само, як і Науменко заздрив своїй сестрі, він так само, як і Ксенія полишив дитину (не глянувши на неї та не давши ім'я - саме тому дівчинка на похороні жодного разу не відповіла як її звуть), він душив та кидався з ножем на злочинців, як і Арсен, дещо ледаче ставиться до роботи, як і Субота. Та й дитина, зрештою, не його, бо пішов він від Аліси 96 днів тому, срок їй ставлять 91 день - тобто через 5 днів після розлучення, в неї почався новий цикл, а зачаття мало відбутись десь 77 днів тому.
Хочаааа! Може Андрій показує, чому він став таким. Брак любові мами - і не стало батька, може тобі звір майже не думає про батька. Тобто і Звір має Андрієві риси🤯🤯🤯 Що думаєте?
@@yuliaivanishena я думаю, що це дуже майстерно написаний твір, який можна аналізувати під різними кутами) і знаходити навіть ті сенси, про які автор не думав
Щойно дочитала цю книгу, три дні не могла відірватись і стільки емоцій, що побігла дивитись вашу читанку і багато нового для себе відкрила. Я усвідомила, що настільки була занурена в сюжет, що навіть не виокремила для себе цитати,хоча люблю це робити, мені все хотілося дізнатися правду. До речі, жодних натяків до мене не дійшли😂
Перечитувала Пітьму вдруге саме перед клубом. Вдруге було ще цікавіше, стільки нюансів! Так хотіла побуду з вами, обговорити вживу, але приїхав друг з фронту і тому дивлюся вже в запису. Пояснювала другу, як влучно описана дуже погана людина: в неї в гаражі лежали рядами військові аптечки. В мене аж подих забрало.
Дякую вам. Це було просто неймовірно. Після перегляду цього відео я зрозуміла, що передивлюсь його ще раз, перечитаю весь чат і перечитаю книгу знову. Дякую вам за таку важливу роботу, яку ви робите!
Дякую вам. Це було цікаво та пристрасно. Поки читала книжку, мене не покидала думка, що я не читаю, а просто дивлюсь серіал, візуалізація ніде так не працювала, як саме на читанні цієї книги). А всі аллюзії(навіть, якщо я їх притягнула), то окреме мистецтво Ілларіона)
Скоріш за все, то ще було пекло, коли Валерці прийшли повідомлення, бо був момент, коли вони їли, і Андрій сказав, що не відчуває смаків, що йому все як паралон. Тобто, можна подумати, що все ж тоді він ще не прокинувся з коми
Ця книга - це найкрутіше, що зі мною траплялось за останні кілька років. Так атмосферно, красиво, моторошно і цікаво, мені давно не було. А розуміння того, що це наш сучасний автор, посилює вау ефект❤
Дуже дякую за рекомендацію! Дуже сильний і глибокий роман! Після прочитання в мене склалася дуже сильна алюзія з історією України. Ми не памʼятаємо свою історію і змушені по колу проходити дуже схожі сценарії. Для того, щоб памʼятати минуле і не втрачати контакт з реальністю - потрібна неабияка сміливість.
Книга мені дуже сподобалась. Це такий вдалий мікс жанрів, де основний жанр ніби то триллер, але присутні й детектив, фантастика, міфологія, релігія... Книга неймовірна. На рахунок того хто звір я здогадалась як раз по розповіді лікаря про коржі. Я зрозуміла що жоден з підозрюваних не підходить під психотип звіра, в них інші гріхи, і почала думати хто в книзі ще описаний з героїв, і тоді здогадалась що це і є лікар, а базовою точкою були ті коржі 😅 бо мати була невдоволеною сином навіть в такому прояві турботи.
Демони, що зневірилися у людях , допомагають людині у пеклі лише з однієї причини- потішити себе отриманням чергового підтвердження власної правоти ( люди безнадійні).
Читаючи книгу, я всіляко пробувала себе запевнити, що все що коїться у Бузьку саду, це реальність. Читаючи новий розділ всередині книги, думала що саме ця подія - це особисте сприйняття Андрія… і чекала поки відкриється «адекватне» пояснення цій містиці… у мене виникала думка, що за пекло тут коїться… але тільки практично вкінці зрозуміла, що, дідько, то таки справді пекло😅
🙏🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Повністю погоджуюсь з думкою про книжковий ринок!!!! А з приводу сьогоднішньої книги, то вона мені повністю розкрилась після монологу Суботи про гріхи. Я навіть перестала читати аж до наступного дня. Бо це був для мене отой останній пазл, після якого ти починаєш бачити цілісну картину. Я весь вечір ходила і думала про себе і свої гріхи. Бо до цього моменту я ще себе там не бачила. А тоді побачила свої перспективи 🥺 Порекомендувала всім друзям цю книгу. І, думаю, через певний час перечитаю. 🙏🙏🙏🙏🙏
Залишилось дуже багато питань і я зрозуміла що недостатньо розумна аби осмислите все це без вашої допомоги.))) Але так цікаво розвиватися і розкривати нові шари з вами. Дякую.
Коли читала книгу, то постійно, то щось скрипіло, то падало, то пищало і тривоги різко звучали, це додавало свого «шарму». Але найбільшу містичність я відчула на моменті опису монети, яку відчув Андрій у роті 🪙 . Власне, я саме тоді впевнилась остаточно, що він помер, навіть здогадалась, що помер в момент біля кафе, що він відвідував з Валерою (вічно плутаю його з Віталькою😅). Ще одним містичним було, коли автор згадував про Босха і в той час, коли купувала цю книгу я не знала, що в книзі будуть згадки про Босха. Я купила книгу про Босха, а потім «Пітьму», «Пітьма» прийшла раніше за Босха і уявіть картину: я йду до поштомату, забираю книгу про Босха з його картинами, розпаковую книгу, ставлю на полицю і починаю продовжувати читати «Пітьму», і тут в книзі автор починає відсилки до Босха😮 Тож я собі сказала, що наступну прочитаю саме книгу про «Босха»😊
Спочатку подивилася ваш розбір, а тепер взялася читати - і мені так дуже подобається, бо я вже йду сторінками як з дороговказом👍👌 дякую за книжковий клуб. Тут моє читацьке серце живе з задоволенням💛
Дуже дякую за такий глибокий та цікавий розбір! Емма Антонюк та Яна Брензей завжди вражають своєю проникливістю і вмінням бачити важливі деталі у книжках. Обговорення «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка вийшло надзвичайно захоплюючим та емоційним. Ви допомогли подивитися на сюжет під новим кутом і краще зрозуміти авторський задум. Завжди з нетерпінням чекаю ваших наступних випусків книжкового клубу!
Я думаю саме ця книга для кожного відкривається по своєму (в залежності від періоду життя). Кожен побачить в книзі щось своє. Сказати, що вона мене вразила - не сказати нічого. Книжка , яка показує. зв'язок між вчинками на наслідками та як все залежить від твого вибору. Я знаю, що перечитаю її ще не раз.
Я купила цю книжку після інтерв'ю Ілларіона у Емми, але довго не дивилася це відео, бо ще читала книгу. Я хочу Вам подякувати за таку чудову рекомендацію, і прекрасний детальний розбір. Сама книга мене дуже вразила своєю пропрацьованістю, якістю, наповненістю сенсами. Я дуже вдячна Ілларіону за те, що він написав цю історію і я купуватиму інші його книжки, вже видані і майбутні.
По Вашій рекомендації я прочитала цю книгу і тепер дивлюся це відео ❤яке глибоке бачення,дякую за ці додаткові роз'яснення - це надцінно ❤❤❤❤❤клас,слухати одна насолода!
Я думаю, що "ми не розуміємо хто Звір, поки автор нам не дозволить" ще тому, що кожен житель Буськового Саду є Звіром. Але по-різному. Один звір робить одне, інший інше. В кінці книги автор спочатку натякнув, далі назвав Звіра. Але це не означає, що інші жителі не звірі...
Сьогодні вночі о 03:30 закінчила читати у майже непритомному стані, бо не могла спинитись. Ковтнула цей текст за 2 дні. Брала книгу в бібліотеці, але тепер хочу мати її на своїй поличці, бо впевнена, що матиму потребу перечитувати цей шедевр слова, думок і алюзій🖤🖤🖤
Я безмежно рада, що ви обрали саме цю книгу для розбору. Я новенька і прочитала її саме для книжкового клубу і це просто ВАУ🤩 Всім друзям і знайомим про неї розповіла. Тепер я ваша постійна глядачка і буду читати запропоновані вами книги. Сама я би на неї не звернула увагу, але завдяки вам прочитала цей шедевр😊
Галою Алісу назвав Чоловік у Червоному, коли вона сиділа в мікроавтобусі: вона не змогла згадати імені. Ще в тексті згадувалось, що село згорає дотла кожні сто років. Я бачу в цьому відсилку на "Сто років самотності". Або це тільки я) Дякую за якісний контент, побігла перечитувати книгу😊
Яно і Еммо, дякую, це моя друга зустріч клубу з вами і я в захваті. Добре що наступна зустріч буде у червні, маю встигнути прочитати. Окрема вдячність за вибір книги про кримських татар і про ціннісний наголос чому ви її обрали. Погоджуюсь і хочу приділити час пізнанню людей нашої різноманітної України. Завдяки вам моє життя світлішає в такі важкі часи.
Скільки всього я не побачила у тексті, слухаючи вас багато разів було відчуття "Точно! Ось про що це" Бажання напарювати її усім знайомим! Це шедевральний текст. Обов'язково колись перечитаю ще.
Дякую за такий чудовий розбір. З вашою допомогою я подивилась на деякі алюзії по іншому. Обовʼязково буду читати вдруге, але пізніше, коли проживу прочитане та почуте.
безперечно найкраща книга прочитана мною за все життя. браво автору! дівчата, дякую вам за ваш чудовий розбір. і дійсно, розбір на такі глибокі твори знімайте на 3 години! це прекрасно!
Вперше ставила відео на паузу і читала чат - це було дуже цікаво і захоплююче. Так класно що ми всі разом переживаємо однаковий досвід і водночас різний
Дякую за розбір, наважилась прочитати саме після рекомендації Емми. Єдине, що трохи збентежило, це що наче Гайстер - це німецькою лелека чи журавель, бо я живу в Німеччині (як колись Емма 😄), і тут точно вони інакше називаються. Коли читала, то думала, що Гайстер -- це від німецького слова "дух", бо він вмер і це його дух вирушив у Бузьків Сад.
Дякую вам за цей клуб! Такий кайф розбирати "пітьму" разом, послухала вас, почитала коментарі, стільки цікавого, чого я не помітила. Окремо дякую Еммі за інтерв'ю з паном Іларіоном, після якого я купила його книгу і хочу читати його ще. І книгу Левкової теж вже замовила😊
Найбільше що мене зачепило - мені неймовірно шкода Суботу. Ця книжка неймовірна, автор-геній. Ви також дуже гарно все прояснили, тож я багато чого переосмислила. Все завдяки вам, дякую. Продовжуйте в цьому напрямку!
Боже,це геніально написано! Тепер буду всім знайомим рекомендувати цю книгу ,вона неймовірна і вартує прочитання! Я не дуже звертала увагу на книги українських авторів і за це соромно.Який же крутий автор ,хочу ще більше книг з-під його пера. І ці символи,алюзії,просто вау.Приємно дивує ,як люди помітили стільки деталей,просто браво люди ! Читала книгу в електронному варіанті ,а тепер ще й хочу її в паперовому. Дякую дівчата за розмову ,влучно,цікаво і змістовно,мені було мало 😅❤так цікаво,що ви справді мотивуєте читати
Шкода, що не встигла на ефір. Дивлюсь в запису. Книга дуже сподобалась! Чим більший в тебе читацький досвід, тим раніше ти починаєш розуміти що й до чого. Я отримувала шалене задоволення від пасхалок))) Але якщо читацького досвіду бракує, це буде просто цікавенна історія!))
Моє улюблене - "Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби." 🔥 Розвал!
Це може ще й не тільки про час доби, а може і через те що Андрій сьомий раз перероджується? Тобто у нього немає шансу і сьомий раз отримати прощення?
Я шалено люблю Кінга, але саме "Пітьма" стала тією книжкою, яка по-справжньому наводила на мене жах. Справа в тому, що я теж з маленького смт, де є покинутий цукровий завод. З дитинства він наводив на мене якийсь тваринний жах, тому опис заводу як лігва Звіра в "Пітьмі" викликав у мене сироти по шкірі. Цей збіг наштовхнув мене на думку - наскільки ж круто читати українське саме через такий контекст, через близькість і "знайомість". При всій любові до Кінга: естетика штату Мен ніколи не викликатиме у мене таких емоцій, як естетика покинутого цукрового заводу в черговому українському смт.
Я теж з маленького смт., на окраїнах якого закинуті бази, плодоконцервний завод. Люблю бігати, коли бігаю у тому напрямку, люди реально проводжають поглядом, ніби я у лігво Звіра біжу😂 Підтримую щодо рідного українського контексту. Дуже "зайшов" в цьому плані "Білий попіл". Вибрала аудіокнижку, і це просто насолода.
@@juliazawodowska3986 сьогодні купила "Білий попіл" за Вашою рекомендацією 🤍
Клас!
Погоджуюсь із вами. Я хоч і не жила у смт із заводом, але часто бувала в подібних місцях, тому мені не треба було якогось детального опису, який би створював атмосферу, моя пам'ять миттєво намалювала мені Буськів Сад до найменшої дрібниці.
Боже, так ! Підписуюсь під кожним словом, це і мої думки також
А ще є момент: всі жителі смт чекають, що от от прийде хтось і завод запрацює, і все їх життя зміниться,стане ідеальним. Сюди можна приписати всіх людей, які чекають зміни влади і їм почнуть «безкоштовно роздавати квартири». Якщо ви розумієте, про що я. 😏
Надія - єдине що може нас врятувати навіть з пекла!
Для мене головна ідея цієї книги просто геніальна
Надія це те що змушує нас жити і продовжувати боротьбу кожного дня!
Коли людина втрачає надію то вона помирає навіть якщо ще жива.
цікаво, що повернула Андрія в катакомби віра відшукати Надію)
Скажіть вона буде жива? Я на грані кинути якщо вона помре
@@jlevnetjlevnet6822 сподіваюсь, що ви вже дізнались відповідь на це запитання, дочитавши)
@@jlevnetjlevnet6822буде)дочитуйте
Я в шоці ) скільки всього «не доперла», поки читала сама ) дякую, що відкрили очі на деякі моменти! Крутий проєкт! Бажаю вам успіху, дівчата!
Згодна
І я )
Нарешті дочитала. І нарешті послухала ефір.. Скільки ж всього я не считала, не зрозуміла і не помітила🤦🏼♀️ Але. Важливіше інше. Книга геніальна. Розбір шикарний. Коментаторам окреме дякую. Я вражена. Дякую.
Яна каже: одразу було зрозуміло, що це пекло. А я не зрозуміла, бо одразу почала бачити те маленьке занедбане корумповане містечко, в якому зараз перебуваю 😂 Як написав у дисклеймері автор - життя провінції в цьому пеклі було дуже романтизоване :))
Так, дійсно, для мене сама «сіль» цього твору, що пекло - це будь який населений пункт України, і не тільки провінційній, бо чим більший населений пункт тим масштабніші гріхи. Ми всі в буськовому аду
49:15 Яна каже, що якби Дора грала на боці Андрія, вона б сказала прямо "йдеш туди, робиш те". Насправді Андрій мав пройти очищення САМ, тому отакі прямі вказівки лише б нашкодили на шляху до його спокути. Хто зна, може у попередні рази Дора йому казала прямо, але це приводило щоразу до трагічного фіналу. Але Дора діє, як хороший вчитель: вона ставить правильні питання, задає вектор руху, але не "розжовує" за учня, не тягне його за руку.
Дякую за розбір книги. Це вперше,коли я дивилась книжковий клуб підготувавшись. Дуже цікавий досвід. Ця книга не стане моєю улюбленою,бо не вірю в спокуту,другі шанси,чи як у Андрія,восьму спробу змінитися. Зло в реальності набагато банальніше і простіше. І від цього страшніше. Зло це прості мужики з російського мухосранська,які вбивають мешканців чужої країни і забирають,як подарунок для своєї дитини іграшки ,рожеві черевички і шкарпеточки з мереживом(це реальна знахідка в танку,який наші хлопці відбили під Прилуками). Зло виготовляє ракети,зло розраховує політний маршрут літака,зло натискає кнопку пуску,знаючи,що ціллю є житловий будинок,в якому сплять люди. Зло ріже горло"нижче кадика".
Живемо один раз. Ніхто не дасть можливості спокутувати і виправити те,що було зроблено. Люди не змінюються.
Зло це безхребетність обраної нами влади і байдужість майже двох поколінь незалежних українців. Мені здається, саме вона, байдужість і бажання не пам'ятати чітко зображена у автора.
Ще я думаю що Оксі це від oxymoron. Це дуже простежується в її характері і діях: вбила свою дитину, але хоче завагітніти; жертва, яка катує кривдника зраджуючи.
шикарне спостереження, дякую
цікаво!
Ого, як ви класно це помітили!
Вау!
Це відповідь тьотям, які виступають за Булгакова. «Ви просто не читали Іларіона Павлюка». Така глибина, так геніально -я вже хочу перечитувати 😊. Впевнена, що через роки цей твір ввійде в найтоповіші твори України.
я думаю що персонажі які всим серцем і всією піною зрота, за будгакова і йому подібниг, вони просто не зможуть осягнуть пітьму Павлюка
Я з цього ж і почала «рекламувати» «Пітьму» подрузі. Що булгаков то нафталін, а ось «Пітьма» це фантастичний твір.
Так автор і сам жартує про «Патріарші ставки» в книзі
100%
Ты щас хyu с пальцем сравнила))
Я не відразу думала, що це буквально пекло, що Андрій переживає клінічну смерть, бо сприймати це як магічний реалізм і ось таку от химерну дійсність, що лише скидається на пекло, було значно цікавіше. Зрештою, багато маленьких містечок саме такі, підтримую тих у коментарях, хто родом саме з таких. Тому я відмовляюся зводити все до "сну в комі". Мені більше подобається концепція реальної ірреальності та фізичні переміщення Андрія крізь час і простір. Зрештою, добрими намірами встелена дорога до пекла)
Дивилась Павлюка у Емми, була вражена безумовною любовю до доньки. Прочитала книгу, в кінці - присвячено Ілані, і знову відчула оцю любов батька до дитини.
Побачити б екранізацію Пітьми. Цікаво як би весь цей багатоповерховий текст показали
Так, теж постійно думала, поки читаю, що хочу багатосерійний фільм чи короткий серіал по книзі. Дуже кінематографічно написано.
теж про це думала!
якщо тільки зніматимуть творці Піймати Кайдаша. В іншому випадку можуть лише нашкодити. Та зрештою екранізація - це завжди інтерпретація якогось конкретного режисера, його особисте розуміння і бачення, воно не може задовольнити всіх.
@@oneshotonehit6731йой, таку історію не можна знімати в настільки гидотній дешевій антиестетиці, в якій зняли Кайдашів, та й більшість наших "кіновитворів"
+
Ще одна деталь у підтримку думки, що у Буськовому Саді всі персонажі - це сам Андрій і його гріхи. Епіграф до книги : "Життя кожного з нас складається з низки днів, які минають один за одним. Ми чимчикуємо крізь самих себе, зустрічаючи бандитів, привидів, велетнів, старців, юнаків, жінок, удів, побратимів. Та щоразу зустрічаємо самих себе."
А й справді, цікава думка!
Тепер Павлюку треба перекладати книгу англійською!
Я розповіла всім друзям про неї, було дуже багато охочих прочитати, але, на жаль, вона доступна лише українською поки🥲
Тоді Кінг залишиться без роботи
Найбільше мене вразило в книзі - щемливий опис дівчинки. Так це було щиро, сильно і правдиво, що я переосмислила своє ставлення до дітей і перевідкрила для себе глибини дитячого світу. Шикарний розбір. Спасибі, дівчата
Думаю це було списано з дитини автора, бо в нього також була дитина з особливостями, але вона нажаль померла.
Плесь-плесь, плесь…
@@XMAMAYСильно❤
Для мене найбільший момент в цій книзі була кількість сторінок та розділів книги, а саме 666 сторінок та 66 розділів, бо це якась гра на метарівні з читачем та просто якийсь неземний рівень дотошності, якого дуже складно досягти випадково і це вражає. Вже не кажучі про те, що написано в цих 666 сторінках та 66 розділах.
ну якщо порахувати, то не зовсім 666. бо в мене 1 розділ починається з 9 сторінки. себто з 9го кола пекла
Блін, я слухала цю книжку в аудіоформаті. Це, напевно, найгірше що можна було зробити для такого твору!
@@nikolenoyaksova7972Шедевр
Який же бомбічний серіал можна зняти за цією книгою!!!! Ей! Люди з українського телевізора, знімайте серіал❤
Тільки не з українського телевізору, бо буде біда
Якщо прізвище Андрія - Гайстер, а гайстер це лелека, а лелека це бузько, то Бузьків Сад (АД), це конкретно пекло Андрія, тобто аргумент одного з коментаторів про те, що всі жителі міста це і є сам Андрій, чи втілення його гріхів підтверджується
Найкурйозніших коментар! Дякую, що поділилися ним тут з нами :)
Пташка - це символ душі людини в єгипетській міфології. Ось така аллюзія з'явилася в щодо пташок в романі Павлюка
це ще й українська міфологія. В нас теж душі людей ототожнювали з птахами, а рай називали Вирієм =]
Найяскравіше моє враження від цієї книжки - моторошність того, на скільки реально-нереальним є той Буськів ад. Це ж мої маленькі містечка і села кінця 90х-початку 00х. Звідки я нестерпно хотіла вирватись, подалі від цього розпачу, мізерності, жорстокості, небажання бачити далі свого носа та неспроможності
"До речі, якби ви спитали в нього самого, мер назвав би себе саме яструбом. Щонайменше, яструбом. Та насправді ж у грудях Павла Борисовича гороїжилася велика синиця. Ота симпатична пташка, грудки якої відливають золотом, а спів нагадує перегук срібних дзвоників. Саме та, що нападає на слабших пташок, розбиває дзьобом голову і випиває мозок. Саме та, що вишпортує на світло поснулих кажанів і легко вбиває безпомічних, щоб об’їсти з кісток ніжне м’ясо. І так, вони ще й трупами не гребують - ані синиці, ані Павло Борисович."
Як автор чудово охарактеризував персонажа!
Мене розбила кінцівка цієї книжки, бо ще під час прочитання я подивилась інтерв'ю Емми з Іларіоном. І коли я дійшла до розв'язки, то радість за Надійку, що вижила, тривала не довго... До слів : "Присвячується Ілані. Ти тепер янгол". Як же це боляче, що в реальному світі Бог грає в кості менш справедливим чином.
Іларіон Павлюк уж точно вірить, що діти не мають помирати. Навіть у книжках. Навіть якщо до того вони вже померли сім разів.
Я просто в шоці, наскільки це крута книга. Обов'язково перечитаю знову.
Дівчина Христина, яка намагається захистити дівчинку - це відсилка до обряду хрещення, адже дівчинка була нехрещеною
Дуже влучно підмітили!
Це ще раз підтверджує багатогранність і продуманість тексту.
або як хресна мама
Прочитала книгу після інтерв’ю з автором у Емми.
Потім вже подивилась це відео.
Дякую за рекомендацію!
Додам ще мій момент інсайту про око на обкладинці. Я зрозуміла, що це око кролика.
І ще, момент зі словами « жертва стає мисливцем»- дуже знакова в цій книжці! Вона пояснює і історію самого Звіра, і кожного, хто був жертвою «свого гріха», але задля умовного спокою ставали мисливцями на інших.
Книга - 10/10.
Щодо ситуації в Кагарлику. Окрім байдужості поліціянів, жінку ще й відмовились приймати лікарі, надавати їй допомогу. Вона обїзбила декілька містечок і сіл. Це й справді українське пекло
Буськів Ад
Дуже дякую за розбір! Я коли читала, так намагалася зрозуміти, хто ж Звір, що не помітила й половини алюзій. Тепер все стало на свої місця 🙏
Чудова книжка! Дуже сподіваюсь що детальний опис дівчинки з особливим розвитком і її світосприйняття хоч на мить примусить читача задуматись і (може!) не сказати своїй дитині не дивитись та не грати з особливими дітками. Дякую за ефір!
Я ще ніколи не перечитувала жодну кнгу вдруге, але "Пітьму" таки прочитаю ще. Дякую за ефір і за те, що допомогли розібратися чи підтвердити здогадки в деяких моментах.
І це круто, що кожен може бачити своє, так багато символів і прихованих змістів.
Словом, дякую за вибір книги, яку сама навряд би обрала🔥
Прочитала книгу, але після перегляду зрозуміла, що зовсім не зрозуміла про що історія. Соромно, аж злюся. Збираюся перечитати уважніше, бо це крінж. Я недосвідчена читачка, вся література зі шкільної програми пройшла якось повз мене, хоча я читала майже все. Зовсім не вмію читати, як виявилося. Дуже дякую вам за цей клуб!❤
Не зважаючи на власну неосвіченість, я насолодилася цим текстом на повну. Вперше в мене є таке сильне бажання перечитати текст!
Щіро дякую за розбір цієї книги!!! Вперше в житті виникло бажання перечитати книгу знов після розбіру її з вами))
Я прочитала і сіла вже перечитувати, бо я зрозуміла, що багато чого не зчитала. Читати вдруге допомагає зрозуміти певні символи більше, але все-одно не всі. Це дійсно геніальний текст❤
Я ще не читала книгу, тому випуск переглядатиму пізніше, але придбала книгу відразу після інтерв'ю Емми з Іларіоном на "Це ніхто не буде дивитись". Мене настільки вразило інтерв'ю, що після нього я точно вийшла іншою людиною!
Наскільки ж мені відгукнулись цінності, погляди та думки Іларіон а Павлюка, та розмова огорнула шармом, відчулась надзвичайна глибина автора та безмежний життєвий досвід ❤.
Раніше я не була знайома ні з автором, ні з його творчістю.
Хто ще не дивився інтерв'ю - щиро рекомендую 😊
Я теж купила книгу після того інтерв'ю.
Саме особистість і думки автора пробудили в мені бажання почитати його твір (я не читаю містики-триллерів, боягузка).
Агалогічно, купила після інтервʼю, дуже сподобалося
я теж купив книгу після інтервю, який я щаслив що я читав саме після цього інтервю, думаю для мене розуміння історії стало глибшим
І я купила після інтервʼю)
Панянки, як берете таку глибоку книгу то записуйте відео на 3 години))) дуже приємно було почути Ваші думки і інтерпритації)
Погоджуюсь!!!
+1❤
Я чомусь 2 дні ходжу з думкою, що є "Аліса в задзеркаллі", а Дора в поїзді читає товстезну книжку-пояснення до Аліси. Андрій з цього сміється, а ми ще більше звертаємо увагу про його близорукість.
І ось, можна читати книгу "Пітьма", як Алісу - і далі дивитися ваше відео, як товсту книгу-пояснення!!!!❤
Це книжка, яку я найскладніше переживала в житті 😮 Місцями до фізичної нудоти. На третій вечір вирішила не читати її перед сном, бо снились кошмари. Яка ж вона тягуча, наче розпечена смола. І при цьому я повністю в захваті наскільки якісною була ця пітьма.
От прям тільки перед ефіром дочитала. Починаю перетравлювати із відчуттям, наче весь цей час перетравлювала мене вона
вас поглинала пітьма
О, як я вас розумію. Я дочитала книгу з відчуттям ніби вивалялась у багнюці. Хоча, в той же час, книжка мені дуже сподобалась. Персонажі і їх вчинки були так прописані що їм віриш, якими б вони мерзенними вони не були. Розумієш, що такі люди в реальному житті дійсно трапляються. Персонажі дуже реалістичні і від того що відбувалося в книзі мені часом прям погано ставало
Мені теж на другий день наснився кошмар!
А мені ця книга великою мірою про любов. Про батьківську любов до доньки. Коли автор каже, що, можливо, тільки через дитину і взнаєш щось хороше про себе - це про те, що такої любові, як до своєї дитини, більше немає. Поки не відчуєш це, навіть не знаєш, що на таке здатен. Вона найсильніша і ні на що більше не схожа. І те, як він детально, з величезною любов‘ю, описує дівчинку, її світосприйняття, її малюнки, її особливості… Герой пройшов пекло, щоб бути з нею. І автор, думаю, пройшов би, якби така можливість була.
Дуже відгукуються Ваші думки…
Надзвичайна у всіх сенсах книга
А автор таки пройшов...
Ну і любов до себе також. Гріх байдужості Андрія величезною мірою розповсюджується і на нього самого, навіть те, що він збиває сам себе - це метафора до того, як людина себе не любить, картає себе, знищує. Андрій однаково винуватить себе і у смерті сестри, хоча не був ніяк до неї причетний, і у смерті афганського хлопчика, до якої був причетний напряму. Для нього в принципі немає різниці, за що себе не любити. Він і до дівчинки в реанімації начебто байдужий, бо в глибині душі не вірить, що вартий чогось такого чудово і світлого, як донька. І от коли він каже Харитону "Вірю!", він вірить не лише в те, що врятує Надю, а і в себе. Це момент спалаху любові до себе, любові не егоїстичної, а такої, що народжує. Харитон бачить її і лише тому погоджується допомогти.
Я пірнула у цю книгу, чого не було вже багато років....дякую автору...це не можливо описати, все, що ти відчуваєш . Дякую вам за розбір, обов'язково перечитаю ще не раз ...
Дякую дівчата, подивилась на одному подиху, і сиджу в шоці, як багато не зрозуміла....
Дійсно,це та книга, яку потрібно читати мінімум двічі😮
Доповнення про "Каґалик". У назви цього містечка дуже цікаве походження, яке знають абсолютно усі його мешканці. Фактично основною інтерпретацією його назви і є "Пекло"
P.s. На жаль через роботу не міг бути на стрімі (((
Цікаво
О, не знала, цікаво
Тільки що дійшло, що якщо Каґарлик -- це пекло, а Буськів Сад знаходився перед ним, то, в якомусь плані, можна вважати, що Сад - не пекло, а щось типу чистилища
Про те, що Бузьків сад є потойбіччям закрадались думки ще в потязі, коли Андрій розповів Дорі куди їде, а вона відповідає, що йому на той берег. А коли приїхав Харитон на авто з надписом "прогулянки на човні"(чи якось інакше, дослівно не пам'ятаю), та ще й монети у його машині, які залишають тут пасажири, то сумніви розвіялись. Стала чітко зрозуміло, що Андрій відправився в самісіньке пекло....
Будь ласка, розкажіть детальніше 🙏🏻 мої дідусі і бабусі з села Кагарлицького району, я лише знаю що переклад з тюркської «те, що стає синім» або ж «земля ватажка»
Дякую за ефір! Маю думки стосовно Надійки. На момент похорону мами Андрія, Аліса вже була мертва і Надійка була між життям і смертю, і цілком могла "явитись" Андрію, так як його доля вже визначена наперед. Андрій дивується, що робить ця дитина на такому недоречному для неї заході і не може зрозуміти з ким ця дівчинка, а потім вона просто миттєво зникає. Цілком можливо, що крім Андрія ніхто цю дівчинку на похороні й не бачив.
Білява Надійка - білий кролик з Аліси в країні див. Спочатку показується на мить і зацікавлює героя, а потім заманює його в "кролячу нору".
Цікава версія
Так, бо коли Андрій запитує в Надійки з ким вона на кладовищі, то дівчинка відповідає, що з тобою, а потім каже, що тільки з татом! (тобто це і є його дитина, яка вже народилася). Саме цей момент був для мене не зрозумілий, тому мусила перечитати книгу.
@@ЛосюкАнна вау. Дякую за пояснення. У мене можливо невеликий читацький досвід, бо я стільки всього не вловила. А тепер трошки більше розумію
@@tresd1n в мене так само, я офігіваю з того які розумні люди побачили так багато цікавих сенсів! Теж хочеться бути такою
На жаль, я сама не зчитала всіх алюзій і метафор, і трохи картала себе за це. Дякую вам за комплексний розбір! Це те, що було мені дуже потрібно❤
Чудовий розбір неймовірно глибокої та важливої книги. Дякую Павлюку за книгу, вовчицям за аналіз, глядачам цього подкасту за те, що ви дивитесь цей подкаст.
Лише під час обговорення зчитала, що Гала - це Аліса. Все ніби склалось. Саме за думки які живлять мої роздуми я ціную ці обговорення.
Тепер захотілось перечитати😉
Дуже дякую вам за детальний розбір книги та за популяризацію української сучасної літератури.
Я з шаленим захопленням, на одному подиху, прочитав цю книгу. Дякую за висвітлення таких чудових творів! Дякую Іларіону за цей шедевр 👏🏼💪🏼🇺🇦
Еммо, мені здається, ви себе недооцінюєте. Я від вас в захваті)). Одна лиш ваша зовнішність французької актриси чого варта, ваша манера триматись, подавати себе, вислоалювати свої думки, ваше почуття гумору і гострий розум. А як ви умієте аргументовано відстоювати свої переконання, завжди приємно вас слухати і милуватися вами. Успіхів вам, подружко Клятого раціоналіста.))). Ваш тандем з Артемом - вогонь. Насолоджуюся вашою Асиметрією))
💯
І я захоплююся гострим розумом та інтелектом Емми і радію за те, що в Україні є такі люди, які відстоюють свою позицію (щойно подивилася "Українську гниду"). На жаль, я такою не була і , навіть, не знаю нікого, хто б таким був, коли я жила і навчалася в Україні до від'їзду, 20 років тому
Я прочитала книжку перший раз, завтра почну вдруге, та, можливо, я помиляюсь, але всі головні персонажі і є Андрій. бо він так само, як і Науменко заздрив своїй сестрі, він так само, як і Ксенія полишив дитину (не глянувши на неї та не давши ім'я - саме тому дівчинка на похороні жодного разу не відповіла як її звуть), він душив та кидався з ножем на злочинців, як і Арсен, дещо ледаче ставиться до роботи, як і Субота. Та й дитина, зрештою, не його, бо пішов він від Аліси 96 днів тому, срок їй ставлять 91 день - тобто через 5 днів після розлучення, в неї почався новий цикл, а зачаття мало відбутись десь 77 днів тому.
І як Гала вбив себе сам😮 в цьому є сенс
Овва! Це реально може бути й так! Дуже цікаво!!!
Дуже дуже дуже цікава версія. Але хто тоді Звір по відношенню до Андрія?..
Хочаааа! Може Андрій показує, чому він став таким. Брак любові мами - і не стало батька, може тобі звір майже не думає про батька. Тобто і Звір має Андрієві риси🤯🤯🤯
Що думаєте?
@@yuliaivanishena я думаю, що це дуже майстерно написаний твір, який можна аналізувати під різними кутами) і знаходити навіть ті сенси, про які автор не думав
Щойно дочитала цю книгу, три дні не могла відірватись і стільки емоцій, що побігла дивитись вашу читанку і багато нового для себе відкрила. Я усвідомила, що настільки була занурена в сюжет, що навіть не виокремила для себе цитати,хоча люблю це робити, мені все хотілося дізнатися правду. До речі, жодних натяків до мене не дійшли😂
Перечитувала Пітьму вдруге саме перед клубом. Вдруге було ще цікавіше, стільки нюансів! Так хотіла побуду з вами, обговорити вживу, але приїхав друг з фронту і тому дивлюся вже в запису. Пояснювала другу, як влучно описана дуже погана людина: в неї в гаражі лежали рядами військові аптечки. В мене аж подих забрало.
Дякую вам. Це було просто неймовірно. Після перегляду цього відео я зрозуміла, що передивлюсь його ще раз, перечитаю весь чат і перечитаю книгу знову. Дякую вам за таку важливу роботу, яку ви робите!
Виходить , я взагалі більшість не зрозуміла !!! Обов’язково перечитаю ще раз !!! Дякую Вам дівчата ❤
О, те саме!!! 😂 обов’язково буду перечитувати!!!
Пишу цей коментар щоб підтримати український ютуб. Слава Україні, Героям слава!!! Україні перемогу, московії програш і століття ганьби і спокути
Дякую вам. Це було цікаво та пристрасно. Поки читала книжку, мене не покидала думка, що я не читаю, а просто дивлюсь серіал, візуалізація ніде так не працювала, як саме на читанні цієї книги). А всі аллюзії(навіть, якщо я їх притягнула), то окреме мистецтво Ілларіона)
Погоджуюсь, книга написана дуже кінематографічно. Сценаристам буде легко працювати з таким матеріалом
Скоріш за все, то ще було пекло, коли Валерці прийшли повідомлення, бо був момент, коли вони їли, і Андрій сказав, що не відчуває смаків, що йому все як паралон. Тобто, можна подумати, що все ж тоді він ще не прокинувся з коми
Після цього відео зрозуміла, що другий раз книжку не бажано, а обов'язково треба прочитати ❤ дякую
Ця книга - це найкрутіше, що зі мною траплялось за останні кілька років. Так атмосферно, красиво, моторошно і цікаво, мені давно не було. А розуміння того, що це наш сучасний автор, посилює вау ефект❤
Дуже раджу книги укр автора Кідрука Макса.
Там просто ТОП. Пітьма навіть близько не стояла
Дуже дякую за рекомендацію! Дуже сильний і глибокий роман! Після прочитання в мене склалася дуже сильна алюзія з історією України. Ми не памʼятаємо свою історію і змушені по колу проходити дуже схожі сценарії. Для того, щоб памʼятати минуле і не втрачати контакт з реальністю - потрібна неабияка сміливість.
Книга мені дуже сподобалась. Це такий вдалий мікс жанрів, де основний жанр ніби то триллер, але присутні й детектив, фантастика, міфологія, релігія... Книга неймовірна.
На рахунок того хто звір я здогадалась як раз по розповіді лікаря про коржі. Я зрозуміла що жоден з підозрюваних не підходить під психотип звіра, в них інші гріхи, і почала думати хто в книзі ще описаний з героїв, і тоді здогадалась що це і є лікар, а базовою точкою були ті коржі 😅 бо мати була невдоволеною сином навіть в такому прояві турботи.
Демони, що зневірилися у людях , допомагають людині у пеклі лише з однієї причини- потішити себе отриманням чергового підтвердження власної правоти ( люди безнадійні).
Читаючи книгу, я всіляко пробувала себе запевнити, що все що коїться у Бузьку саду, це реальність. Читаючи новий розділ всередині книги, думала що саме ця подія - це особисте сприйняття Андрія… і чекала поки відкриється «адекватне» пояснення цій містиці… у мене виникала думка, що за пекло тут коїться… але тільки практично вкінці зрозуміла, що, дідько, то таки справді пекло😅
Теж🤲🏻
🙏🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Повністю погоджуюсь з думкою про книжковий ринок!!!!
А з приводу сьогоднішньої книги, то вона мені повністю розкрилась після монологу Суботи про гріхи. Я навіть перестала читати аж до наступного дня. Бо це був для мене отой останній пазл, після якого ти починаєш бачити цілісну картину. Я весь вечір ходила і думала про себе і свої гріхи. Бо до цього моменту я ще себе там не бачила. А тоді побачила свої перспективи 🥺
Порекомендувала всім друзям цю книгу. І, думаю, через певний час перечитаю.
🙏🙏🙏🙏🙏
Залишилось дуже багато питань і я зрозуміла що недостатньо розумна аби осмислите все це без вашої допомоги.))) Але так цікаво розвиватися і розкривати нові шари з вами. Дякую.
Коли читала книгу, то постійно, то щось скрипіло, то падало, то пищало і тривоги різко звучали, це додавало свого «шарму». Але найбільшу містичність я відчула на моменті опису монети, яку відчув Андрій у роті 🪙 . Власне, я саме тоді впевнилась остаточно, що він помер, навіть здогадалась, що помер в момент біля кафе, що він відвідував з Валерою (вічно плутаю його з Віталькою😅). Ще одним містичним було, коли автор згадував про Босха і в той час, коли купувала цю книгу я не знала, що в книзі будуть згадки про Босха. Я купила книгу про Босха, а потім «Пітьму», «Пітьма» прийшла раніше за Босха і уявіть картину: я йду до поштомату, забираю книгу про Босха з його картинами, розпаковую книгу, ставлю на полицю і починаю продовжувати читати «Пітьму», і тут в книзі автор починає відсилки до Босха😮 Тож я собі сказала, що наступну прочитаю саме книгу про «Босха»😊
Щиро вдячна за розбір сюжету книги. Я в захваті!!! Точно треба перечитати. Бо, виявляється, я так мало зрозуміла.
Спочатку подивилася ваш розбір, а тепер взялася читати - і мені так дуже подобається, бо я вже йду сторінками як з дороговказом👍👌 дякую за книжковий клуб. Тут моє читацьке серце живе з задоволенням💛
Дуже дякую за такий глибокий та цікавий розбір! Емма Антонюк та Яна Брензей завжди вражають своєю проникливістю і вмінням бачити важливі деталі у книжках. Обговорення «Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка вийшло надзвичайно захоплюючим та емоційним. Ви допомогли подивитися на сюжет під новим кутом і краще зрозуміти авторський задум. Завжди з нетерпінням чекаю ваших наступних випусків книжкового клубу!
Я думаю саме ця книга для кожного відкривається по своєму (в залежності від періоду життя). Кожен побачить в книзі щось своє. Сказати, що вона мене вразила - не сказати нічого. Книжка , яка показує. зв'язок між вчинками на наслідками та як все залежить від твого вибору. Я знаю, що перечитаю її ще не раз.
Я купила цю книжку після інтерв'ю Ілларіона у Емми, але довго не дивилася це відео, бо ще читала книгу. Я хочу Вам подякувати за таку чудову рекомендацію, і прекрасний детальний розбір. Сама книга мене дуже вразила своєю пропрацьованістю, якістю, наповненістю сенсами. Я дуже вдячна Ілларіону за те, що він написав цю історію і я купуватиму інші його книжки, вже видані і майбутні.
Фантастична книга в усіх сенсах.
Останні сто сторінок я повільно читала бо не хотіла щоб це закінчувалось. Що це як не шедевр?
як же це,до болю,близько і блискавично: «...буває,що у твоєму кутку, нікого нема...»💔💔💔дякую,що ділитесь такими цитатами❤️❤️❤️
Читала багато як українських, так і зарубіжних авторів, але вперше я не можу вкласти відчуття і враження у слова.
Це найкраще, що я читала 💔
По Вашій рекомендації я прочитала цю книгу і тепер дивлюся це відео ❤яке глибоке бачення,дякую за ці додаткові роз'яснення - це надцінно ❤❤❤❤❤клас,слухати одна насолода!
Ооо, як же я чекала на цей книжковий клуб. Ця книга неймовірна, а слухати Ваш розбір можна було б годинами, ну дуже цікаво!
Я думаю, що "ми не розуміємо хто Звір, поки автор нам не дозволить" ще тому, що кожен житель Буськового Саду є Звіром. Але по-різному. Один звір робить одне, інший інше. В кінці книги автор спочатку натякнув, далі назвав Звіра. Але це не означає, що інші жителі не звірі...
Сьогодні вночі о 03:30 закінчила читати у майже непритомному стані, бо не могла спинитись. Ковтнула цей текст за 2 дні. Брала книгу в бібліотеці, але тепер хочу мати її на своїй поличці, бо впевнена, що матиму потребу перечитувати цей шедевр слова, думок і алюзій🖤🖤🖤
Я безмежно рада, що ви обрали саме цю книгу для розбору. Я новенька і прочитала її саме для книжкового клубу і це просто ВАУ🤩 Всім друзям і знайомим про неї розповіла. Тепер я ваша постійна глядачка і буду читати запропоновані вами книги. Сама я би на неї не звернула увагу, але завдяки вам прочитала цей шедевр😊
Галою Алісу назвав Чоловік у Червоному, коли вона сиділа в мікроавтобусі: вона не змогла згадати імені. Ще в тексті згадувалось, що село згорає дотла кожні сто років. Я бачу в цьому відсилку на "Сто років самотності". Або це тільки я) Дякую за якісний контент, побігла перечитувати книгу😊
Вподобайка та комент в підтримку, для алгоритмів ютюбу. ❕❗❗❕
Слава Україні та всім Героям, Захисникам 🫶 💙💛🔱🖤💗🙏Дякую Вам.
Подивилась в записі, проситавши Пітьму і тепер теж хочу читати з клубом . Дякую вам ! Те що ви робите - це дуже круто
Дякую за випуск. В мене склалося враження, що смертний гріх Андрія - гординя, а не байдужість
Зрозуміла, що доведнться прочитати цю книгу вдруге, більш осмислено. Дякую за обговорення.
я щойно дочитала книжку, і тепер знову захотілось перечитати після того як послухала вас
Дякую вам, дівчата, за те що багато чого мені пояснили в цій книжці. Вже хочу читати її вдруге
Дуже класна книга! Дякую дуже, що відкрили її для мене. І автора Іларіона Павлюка. Я в захваті від прочитаного
Яно і Еммо, дякую, це моя друга зустріч клубу з вами і я в захваті.
Добре що наступна зустріч буде у червні, маю встигнути прочитати. Окрема вдячність за вибір книги про кримських татар і про ціннісний наголос чому ви її обрали. Погоджуюсь і хочу приділити час пізнанню людей нашої різноманітної України. Завдяки вам моє життя світлішає в такі важкі часи.
Скільки всього я не побачила у тексті, слухаючи вас багато разів було відчуття "Точно! Ось про що це"
Бажання напарювати її усім знайомим! Це шедевральний текст. Обов'язково колись перечитаю ще.
Дякую за такий чудовий розбір. З вашою допомогою я подивилась на деякі алюзії по іншому. Обовʼязково буду читати вдруге, але пізніше, коли проживу прочитане та почуте.
безперечно найкраща книга прочитана мною за все життя. браво автору!
дівчата, дякую вам за ваш чудовий розбір. і дійсно, розбір на такі глибокі твори знімайте на 3 години! це прекрасно!
Обожнюю пітьму. Перечитала вдруге і тепер зрозуміла вашу насолоду, і втретє передивилась відео, це кайф ❤❤❤
Знову читаю Пітьму😂 Вдруге. Цього разу після Записок кирпатого Мефістофеля, і знову купа алюзій. Вчергове переконуюся: текст Павлюка - геніальний❤
Ілларіон Павлюк - письменик світового рівня.
Вперше ставила відео на паузу і читала чат - це було дуже цікаво і захоплююче. Так класно що ми всі разом переживаємо однаковий досвід і водночас різний
Після перегляду розбору хочеться ще раз прочитати❤️ дякую!
Дякую за розбір, наважилась прочитати саме після рекомендації Емми. Єдине, що трохи збентежило, це що наче Гайстер - це німецькою лелека чи журавель, бо я живу в Німеччині (як колись Емма 😄), і тут точно вони інакше називаються. Коли читала, то думала, що Гайстер -- це від німецького слова "дух", бо він вмер і це його дух вирушив у Бузьків Сад.
Дякую вам за цей клуб! Такий кайф розбирати "пітьму" разом, послухала вас, почитала коментарі, стільки цікавого, чого я не помітила.
Окремо дякую Еммі за інтерв'ю з паном Іларіоном, після якого я купила його книгу і хочу читати його ще.
І книгу Левкової теж вже замовила😊
Найбільше що мене зачепило - мені неймовірно шкода Суботу. Ця книжка неймовірна, автор-геній. Ви також дуже гарно все прояснили, тож я багато чого переосмислила. Все завдяки вам, дякую. Продовжуйте в цьому напрямку!
Боже,це геніально написано!
Тепер буду всім знайомим рекомендувати цю книгу ,вона неймовірна і вартує прочитання!
Я не дуже звертала увагу на книги українських авторів і за це соромно.Який же крутий автор ,хочу ще більше книг з-під його пера.
І ці символи,алюзії,просто вау.Приємно дивує ,як люди помітили стільки деталей,просто браво люди !
Читала книгу в електронному варіанті ,а тепер ще й хочу її в паперовому.
Дякую дівчата за розмову ,влучно,цікаво і змістовно,мені було мало 😅❤так цікаво,що ви справді мотивуєте читати
Шкода, що не встигла на ефір. Дивлюсь в запису. Книга дуже сподобалась! Чим більший в тебе читацький досвід, тим раніше ти починаєш розуміти що й до чого. Я отримувала шалене задоволення від пасхалок))) Але якщо читацького досвіду бракує, це буде просто цікавенна історія!))