Шкільна укрліт, яку варто перечитати в дорослому віці
Вставка
- Опубліковано 28 кві 2024
- Привіт! У цьому відео я поділюся своїми враженнями про деякі твори зі шкільної програми української літератури, які мені довелося перечитати у дорослому віці! І пораджу, на які з них варто звернути увагу, навіть якщо ви не любили літературу у школі.)
00:00 - Здоров
00:08 - Вступчик
01:46 - В чому прблема шкільної літератури?
04:27 - Що таки варто перечитати?
04:57 - 8 клас
08:13 - 9 клас
11:20 - 10 клас
18:03 - 11 клас
21:29 - Кінцівка і Мальва!
На перемогу:
Сумлінні - sumlinni/?pa...
Госпітальєри - / hospitallers
Підтримати цей канал копієчкою:
Спонсорство на ютубі: / @ideyaolexandrivna
Дяка: i-de-ia.diaka.ua/donate
Донателло: donatello.to/idea_olexandrivna
Картка: (Монобанк) 5375 4141 2636 1962
Інста: / i_de_ya_
Телеграм: t.me/ideya_ye
Мені 27, а я досі у захваті від "Тореадорів з Васюківки" від Нестайка. Це була культова для мене трилогія. Взагалі, українська література була якоюсь сумнішою, нуднішою аніж зарубіжна, завжди так мені здавалось. Тому це справді хороша задумка -зробити для себе такий челендж)
Мені 45, а я й досі обожнюю Нестайка. Навіть пам'ятаю пару перших абзаців з ''Пригод Грицька Половинки''- так часто я його читала, бо в мене була ця книга. ''Тореадорів'' часто передавали з рук в руки, бо книгу важко було дістати, такі вже були наші реалії..Власну купила вже після інституту- не стрималася))
Перечитав "Тореадорів" в 33, отримав чи не більше задоволення ніж в дитинстві)
Господи- так! Тореодори це топ
Раджу ще прочитати "Блакитну дитину" Анатолія Дімарова. Зі школи твір постійно асоціювався з "Тореадорами..."
Вартий уваги однозначно. Затягне з першої сторінки, страх який гумористичний. І, до речі, він доступний в онлайн-форматі.
Завжди мріяла про таке дитинство в селі. Але... Виросла в місті і мала трохи інше)
Мені 41 рік, і "Тореодорів", напевно, я пам'ятаю найкраще із усієї української літератури. Я була у захваті. Про українську літературу у мене лишилися дивні спогади. Наприклад, "Гайдамаки" я зрозуміла тільки зараз.
Перечитала Кобзаря уже у велику війну. Немає слів. Просто до сліз. І це вже не картинний "батько нації", а шедевральний автор, що дивився крізь віки!
«Федько Халамидник» залишив на моїй пам’яті добрий такий слід(великий). Довелося його прочитати вночі на урок, який був на наступний тоді день. Що можу сказати.. 1. Плакати я вмію добре. 2. Інші діти не розуміли взагалі за що ж Федька жаліти. Від другого пункту мені було боляче і на уроці вийшла з класу щоб вмитися. Потім ще насміхалися трохи, але то пусте.
(Мені всього 15 і скоро 16)
Я також плакала, коли його читала😢 Ви не одна🙏🏻
А в мене одноклассники, навпаки, сварили Толика.
Мій вік зараз такий ж як і у вас. В 5 класі нам його читали на уроці в голос, ридав в істериці весь клас. Таке враження наче федька поставили туди тільки через те що йому теж в творі було 10/11
Ми такого не читали (мені 29)
То поясніть за що його жаліти? Навіщо дитина яка ніби ніколи не бреше збрехала. Заради чого?
Чи що саме вас вразило настільки?
Про "Хіба ревуть воли..." абсолютно згоден. Надзвичайно потужний твір, який навдивовижу сподобався мені ще в школі. Коли читав уперше, то вкінці реально пустив сльозу, хоча я тоді, здавалось, був узагалі непробивний. Ще мої фаворити - це Котляревський, "Лісова пісня", "Тіні..." (супер шедевр) та "Я (Романтика)". "Чорна рада" в 9 класі - це повний треш, книжка тільки для дорослих. А взагалі шкільна програма з літератури в цілому погана й не просто не сприяє, а зменшує рівень національної свідомости в дітей, пригнічує зацікавленість до літератури й погано розкриває літературу України в цілому.
Я не знаю яка зараз програма, але саме уроки української літератури привили мені любов до читання. Вчився з 97 по 06 роки.
"Хіба ревуть воли..." мені теж сподабався. А вже потім помітив кричущу помилку - незнання автором народних традицій і звичаїв. Зокрема сценка як хрестили Чіпку. Справа в тому, що породілля не може ходити в церкву 40 днів після народження дитини. Стати хрещеною матір'ю своїй дитині - тим більше не вдасться. Невже такої кричущої нестиковки не помітили?
я вчилася в школі з 96-го по 2006, і окрім останніх двох класів у нас в програмі була переважно література про тяжку долю селян та кріпаків. Міській дитині кінця 20-го століття це все було тягомотно і нецікаво( сподіваюсь. що зараз ситуація ліпша
Яке це щастя мати таку вчительку в сучасній Україні в цей історичний час!
++++++ підтримую!
Книги з відео:
Леся Українка - Давня казка
Олександр Довженко - Ніч перед боєм
Ніна Бічуя - Шпага Славка Беркути
Іван Котляревський - Енеїда
Іван Котляревський - Наталка Полтавка
Микола Гоголь - Тарас Бульба
Тарас Шевченко - Сон
Тарас Шевченко - Кавказ
Іван Нечуй-Левицький - Кайдашева сім'я
Панас Мирний - Хіба ревуть воли, як ясла повні
Іван Карпенко-Карий - Мартин Боруля
Іван Франко - Сойчине крило
Іван Франко - Мойсей
Михайло Коцюбинський - Інтермеццо
Ольга Кобилянська - Меланхолійний вальс
Володимир Винниченко - Момент
Володимир Винниченко - Сонячна машина
Олександр Олесь - По дорозі в казку
Микола Хвильовий - Я (Романтика)
Валер'ян Підмогильний - Місто
Микола Куліш - Мина Мазайло
Осип Турянський - Поза межами болю
Іван Багряний - Тигролови
Олександр Довженко - Щоденник
Олександр Довженко - Зачарована Десна
Дай Боже вам здоров'я
Турянський-дуже вразив.
А Довженка "Україна в огні" виключили зі шкільної програми?
Щиро дякую!
@@bilbosumking за словами авторки - так. Натомість додали Щоденник.
Обожнюю Intermezzo Коцюбинського. Одразу відчула синхрон з настроями головного героя. Зі школи і до сих пір це прям маніфест моїх вроджених меланхолічності, високочутливості й інтровертованості. Періодично повертаюся до цього твору, коли накриває і хочеться втікти від світу.
+++
О, як я вас розумію. Я незчулася як мене цей твір захопив, вразив.
Вау
Не читала, на жаль(
Теж інтраверт , хоч в молодості був змішаний тип. Тепер явний інтраверт...
Я раджу всім, без винятку, перечитати, або ж прочитати вперше, "Меланхолійний вальс" Ольги Кобилянської. Як на мене, це абсолютний шедевр української класичної літератури. Мені сподобалося все, кожна деталь. Незвичні діалектизми, настрій твору, його суть, герої твору та експозиція, все це вражає
Є в цьому творі свій шарм звичайно, але мені в шкільному віці було трішки скучновато читати
Вам може 17-18??)))) "шедевр"
@@mfliwrld7786 Була би рада почути чому ви вважаєте, що це не "шедевр"?)
моя вчителька літератури завжди говорила: "Це зараз ви нічого не розумієте, але коли наступного разу за власним бажанням розгорнете "Кобзаря", то усвідомите його цінність". І не можу погодитися більше, бо те, що писав Шевченко справді близьке та зрозуміле.
Проблема в том что с такой програмой после школы, вообще не возникает желания открывать украинскую литературу. Мои впечатления от школьной програмы были именно как описал автор видео "кровь, боли и страдания"(кроме Энеиди). И вместе с заунывным(если не сказать похоронным) гимном, складывалось впечатление что украинцы - это нация терпил и обиженок, котурую всю историю пинают злые русские(поляки, венгры, шведы, ханство)
Батьки моєї бабусі і іхні друзі збиралися і читали "Кобзар". Вона каже,що тоді не розуміла що в цьому такого цікавого. Що робить моя бабуся зараз? Так,читає "Кобзар")
@@user-vq9yc9fd6g так, є така проблема подачі, вибраних творів проблемним міністерством освіти тощо.
Насправді, той же Кобзар здебільшого література для дорослих.
І образ України жертви максимально оманливий.
Здається, старшокласники навіть не читають Холодний Яр Горліса-Горського, а мали би обов'язково.
@@greatsarmatae Не розумію, що там для "дорослих". Якщо діти не можуть зрозуміти "Сон" або "Катерину" то як вони можуть розуміти "Собор Паризької Богоматері" або «Боже́ственну коме́дію» або "Войну і мір" і т.п.
@@Solo23V так ці твори і не є для дітей геть!! 😂
Будь-ласка, зробіть окремі відео-огляди по цікавим творам. З біографією авторів. Це буде цікаво і читачам, і школярам, яких вчителі не зацікавили ознайомитись з творами. Таким чином укр літ буде більше популяризовуватись) ви дуже цікаво розповідаєте, сподіваюся на подальші ваші відео 🫶🏻
Тільки на іньшому каналі, а то вже в мене апперцепція зламається
Коментар в підтримку ідеї )
рекомендую послухати подкаст Леся Шева і Франко, дуже круто розказують про різних українських авторів
Бо ж побоювання , що я досі не весь контекст по кожному твору розумію повністю 😅
Не по цікавим , а по цікавих.
Марко Вовчок "Народні оповідання"
😥❤😥.
Одного разу до нас, на заміну по укр.літ прийшла вчителька, яка в нашому класі не викладала. Тема була про творчисть М.Вовчок, а саме "Народні оповідання".
Такої уваги в класі я не бачила давно: ні шороху, ні звуку. Вчителька "для затравки", розказувала нам тільки частину сюжета кожного твору, а на самих цікавих, гострих моментах - казала, що продовження можна прочитати самостійно. Хотілось слухати її ще і ще, а вона знову зупинялась на самих болючих подіях!!!.
Я вже не пам'ятаю імені тієї вчительки, та вона й не наша викладачка була))), але враження від сили і трагічності долі української людини в кріпацтві мені болить і досі. Моє серце ридало без сліз, бо вони не могли подолати стиснуте в розпачі горло, яке заважало сльозам пролитися з очей...
Як багато залежить від Вчителя, який викладає дисципліну...
Вот сиджу у бліндажі в Дон. обл і дивлюсь це відео, раджу побратимам і теж пропоную прочитати, питання лише не завжди є можливість
Дуже цікавий контент на рахунок книг, гарно, чітко та просто подано, прям ковтнув, скачав усе та буду по трошки читати, прохання зробити ще огляд на літературу, можливо зарубіжну, або книги, які Вам подобаються і які Ви би радили прочитати, від художньої до психології, тобто різні жарти
Та окерме спасибі за україномовний контент
Слава Україні !
Ремарка можна почитати Триумфальна арка, наприклад, або 3 товариші - про людей післявоєнного періоду. Зараз буде по іншому сприйматись
Або Моема будь-які твори
Мину Мазайла добре пам'ятаю, бо ми в драмтеатр класом ходили на виставу, а актриса, яка грала Цьоцю, так гидко казала "Харрррькооов", що я навіть через 10 років згадую. Може я суть не вловила, але для мене "Мина Мазайло" - це про хронічну українську меншовартість і пошук "кращого чужого". Це урок, що треба цінувати своє, те, що маєш, і знати собі ціну, а не ганятися за примарними ідеалами чи красивими обіцянками. І ще один історичний нюанс, який запам'ятала (хоч з історією в мене зазвичайпроблеми): вчителька казала, що "Мина Мазайло" - це про українізацію, яку совки запустили якраз перед голодомором 30-х. І я такою обуреною була тоді: ці окупанти начебто заохотили українців бути собою, а потім повбивали усіх, хто такими були, і позабороняли все: мову, літературу, націю, саму думку про Україну. Виродки. Зараз те саме намагаються зробити. Але "Мина Мазайло" - це дійсно гідна річ, яку і почитати, і в театрі глянути варто. Тож спасибі, що тут згадали, бо не знала б що в коменті написати)
Так.Цікавий твір.До речі є і кіно.
ua-cam.com/video/a3pwJjZoci8/v-deo.html
ua-cam.com/video/ogmjr7M6xsI/v-deo.html
там лунає одна ключова фраза
Дядько Тарас: Їхня українізація - це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!
Але ж це була коренезація. З усіма народами, не лише України
Вітаю. Твір який справив на мене дуже велике враження підчас навчання в школі був "Овід" Еміль Войнич. Правда це було іще у вісімдесятих і читав я дуже дуже мало. Свою першу книгу, яку я з власного бажання прочитав тільки у шостому класі.
Велике вам спасибі що створюєте такий потрібний контент! Завтра я виїжджаю на нуль, неподалік від Бахмута і це ваше відео,додаткова для мене особисто мотивація, боронити Україну від окупантів!
Створюйте, будь ласка, більше таких цікавих відеороликів! Гарного вам настрою і спокійних ночей!
Бережіть себе!
Однозначно берегтиму! Першочергове завдання воїна нищити ворога і виживати і знов нищити ворога!
* уточнення - Етель Войнич
Бойової удачі!
Я пам'ятаю автора під тією назвою яку написав.
Пані, вашим учням дуже повезло з вчителькою 🙂
Пане, пощастило* не повезло
голос і мова ллються, наче пісня! щасливі ті учні, що мали можливість мати такого вчителя, повага вам за таку роботу!
Не перебільшуйте) Змістовно, в хорошому темпі. Але пані говорить фальцетом. Слухати таке "пищання" протягом уроку, напевно, набридливо)
@@user-ik8oy2lh1x пані говорить спокійно, а не виє - там немає фальцету й близько. Ви просто заздрите, напевно)
@@zonnerUA А ви - фахівець з фонології чи викладаєте вокал?)
@@user-ik8oy2lh1x я маю музичну академічну освіту. А ви гуморист?
@@zonnerUA Гарно ви її зачохлили.
Цікаво знати, що твір Довженка "Ніч перед боєм" я читала 23 лютого 2022. Іронічно склалось
Жесть просто(
😲😲
Я з дитиною вже в березні, сидячі в укритті під ракетами та градами. Так твори про війну я ніколи в житті не проживала.
Життє
Дуже доречне відео.Порушена важлива проблема.Наша освіта потребує змін. Особливо літературна.І тому має бути активне обговорення справжніх фахівців у тому числі психологів та батьків..Як навчити наших дітей читати? Адже хороша книжка спроможна дати дуже багато.Якщо читати вдумливо , не поспішаючи... Обговорювати, сперечатися...І ,звичайно,вдумливий підбір творів для шкільної програми.Наша література дуже багата.Потрібно лише навчитися ЧИТАТИ...
А ще треба реформа шкільної освіти як такої. Я вчився 95-03, трохи лихих дев'яностих, трохи виходу на нормальний рівень життя. Кабінет української мови та літератури на північно - східній стороні, холод і вітер у вікна - донецький степ, ще й шахтний вентилятор гуде низьким звуком. Який учбовий процес? Але вивчелись)))
О! Всім раджу «Мина Мазайло»! Шикарний твір. Слухала аудіокнижку у додатку Абук, бо це п’єса і з театралізованою частиною озвучки зайшла просто казково😊😊😊
Це ж наша реальність. Українські підлабузники на росії...
Так, "Мина Мазайло" Миколи Куліша - шикарний твір: кумедний, серйозний, актуальний, гуморний і трагічно пророчий!
📚💛💙
Як не дивно, любила Шевченка в школі. Певне, через те, що на конкурси вчила великі куски творів. мала вдома Кобзар. Навіть величезну біографію читала ще в 8 класі. такі два грубезні томи.
Як же мені подобається ваше розслаблене ставлення до цієї теми. Те, як ви фамільярно (у хорошому сенсі) розповідаєте про ВЕЛИЧ І МОГУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, водночас ігноруючи цю саму штучну помпезність, з якою вчителі часто розказують про це все, набагато більше сприяє зацікавленості в предметі, ніж шкільна манера викладання. Ви створюєте дружні стосунки між читачем та літературою, що дуже круто і повинно високо цінуватися
Та немає вже давно тої штучної помпезності. Вона вмерла разом з радянською школою. Купа молодих викладачів абсолютно "по дружньому" викладають літературу у школі. Навіть цікавіше ніж у відео . Як не мене воно також досить "учительське". Голос важко сприймається.
@@kseniyafireblade5353 Вам дуже пощастила - в мене дитина в 11 класі ,то радянщина ще та , хоча мої колишні однокласники деякі викладають моїй дитині так само ,як нас в школі викладали. А мені лише 35 а не 65😅
@@kseniyafireblade5353 є) терпіти не могла у школі ВСЮ програму 10-11 класу, бо все це позиціонувалося як недоторканий шедевр, а якщо ти це не будеш читати, то ти тупе бидло та складеш зно на 130
@@kseniyafireblade5353 головне слово МОЛОДІ, бо в нас ще купа вчителів застрягли в совку і не збираються мінятись
Я закінчила школу в 85. І сучасна програма геть інше. Багато авторів взагалі були тоді недоступні, а те що було - жахливо подавалось. Тому зараз просто відкривою українську літературу для себе.
Цікаво було б почути, про те як змінювалась шкільна програма, порівняти 80-ті, 90-ті та сьогодні
"Мандрівники" Миколи Трублаїні. Перша книжка,що була прочитана в 2-му класі російськомовної школи в Луганську...Зараз мені 62 роки, а я пом'ятаю, як вона мене захопила..
Дякую за поради щодо творів, з якими маю знов зустрітися..
Дуже рекомендую "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської. Це оповідання по сюжету пісні, але там такі яскраві героїні , такі пристрасті - ніби дивишся індійське кіно. У Кобилянської дуже концентрована мова, на мене справив сильне враження саме підбір слів, метафор, порівнянь...
За сюжетом цієї ж пісні «Маруся Чурай» Ліни Костенко, там ще історична канва цікава
Дякую, почитаю)
Чудова ідея для відео, ніколи не цікавився літературою, але тепер коли на великий час вимикають світло і нічим більше не зайнятися це - гарне дозвілля.
Свого часу на "Тигроловів" у школі забив, бо друкованих примірників в селі не було а читати скорочений варіант з хрестоматії або електронну версію принципово не хотів. "Тигролови" стали першою прочитаною цьогоріч книжкою. І це було неймовірно. Радий, що тоді забив і зараз читав, не знаючи сюжету.
Отака ж сама проблема була і у мене в школі, в шкільній бібліотеці книжки не було, була лиш одна, в сільській бібліотеці. Одна книжка на клас з 30 дітей( я змогла прочитати, бо любила читати весь той список літератури на літо.
Так само, перша книга українська минуло гору. Також не було у цілому місті на 50 тис. жодного примірника книги. Інтернету тоді не було.
"Місце для дракона" - неймовірний твір. За простотою приховується така глибина, яка ще довго не відпускатиме
Так, згодна. Хоча твір не дуже великий, але після прочитання ще довго змушує подумки повертатись і осмислювати прочитане. Глибокий філософський зміст під зовнішністю звичайного фентезі з королями і драконами. Так жалієш в кінці дракона і обурюєшся з того короля і суспільства...
"Тіні забутих предків" то шедевр, який вразив мене у школі і зараз я досі люблю його. Мені дуже подобається стиль автора і опис традицій гуцулів. Пам'ятаю, там були дуже гарні описи природи. Історія кохання - вічна тема, проте читати цікаво, бо розкривається з нового боку. Загалом дуже вразив твір, рекомендую для прослуховування, бо я знайомилася з ним через аудіокнигу.
Для мене це найкрасивіший твір в українській літературі, я не розумію, як можна не любити і не захоплюватися цією повістю
Мене теж колись вразив «Тіні забутих предків», в от фільм - ніяк.
@@alexyarmolenko8419 його цікавіше дивитись, якщо спершу подивитись по ньому критику і дізнатися трошки про стиль і символи у фільмах Параджанова - тоді він розкривається по новому! І на каналі Загін Кіноманів є цікавезне відео про створення фільму
@@alicelazar6455 Згоден! Огляд на Загоні кіноманів був шедевральним. Думаю, що поетичне кіно - не мій стиль, просто.
О, давно хотіла прочитати їх в повній версії, а не скорочено 🥰
Дякую за відео! Багато творів дійсно варто перечитати в дорослому віці. Пам'ятаю, як на мене в школі справили враження "Тигролови", "Сад Гетсиманський", "Жовтий князь" та інші. Такі твори допомогають сформувати свою думку щодо історичного минулого і відношення до нашого "сусіда". На початку повномасштабного вторгнення, пам'ятаю, як в підвалі на електронній книжці перечитувала "Я - романтика" і просто текли сльози. Зараз відкриваю для себе Марко Вовчок.
Не пам'ятаю, щоб ми в школі вчили "Гетсиманський сад" чи "Жовтий князь".
@@bertdasha1242 Це був кінець 00-х. Здається 'Жовтий князь' було обов'язково на той час, а от 'Сад Гетсиманський' нам давали на вибір на літо.
Вчителька плакала коли читала нам Жовтий князь.
@@robert_grooveneck а про що він?
Про Голодомор, дуже важко читати
Нещодавно довелось разом з сином-шестикласником перечитати Федька халамидника. Мої емоції не передати словами. Цей твір, в першу чергу, про соціальну нерівність і майнову диференціацію і лише побічно про відносини між дітьми. У шкільному віці ця історія сприймалася лише як пригоди дітей, що закінчилися трагічно, і залишила сумні спогади. Проте зараз - сльози на очах. Особливо з огляду на досвід батьківства. Не знаю наскільки доречно читати цей твір у віці 10-11 років.
Дякую за відео!
"Федько" - взагалі не дитячий твір, хоч і нібито "про дітей". На цю тему в тогочасній українській літературі є чимало більш "підходящих" для дітей творів. Узяти хоча б Васильченка ("Циганка", "Божественна Галя", "Дощ"...). Та у самого Винниченка, крім архітрагічних "Федька" і "Кумедії з Костем", є талановита книжка саме дитячих оповідань - "Намисто". Чудово виписані постаті Рябухи-Саньки, Ланки, нерозлучної "близні" Івашка та Любки... Знайомство дітей з Винниченком слід починати саме з цих речей.
Я і тоді ревіла. Якщо перечитати зараз, мабуть, буде глибше розуміння, але в 5-му класі (саме тоді мені до рук потрапив підручник для 7-го з цим оповіданням) це був просто шок для мого тепличного світосприйняття
Усі мої знайомі підліткм мріють потрапити до твору і тихцем притопити Толю. Мені ще хотілося пристукнути "класних" батьків Федька.
100%
О боже, як згадаю, як я це читала… ух, дуже сумніваюсь що автор, коли писав цей твір хотів щоб його читали малі діти в школі і отримали таку травму на все життя.
Я коли прийшла в школу на обговорення прочитаного була в шоці чому вчителька так спокійно про це говорить, а інші діти байдуже слухають. В мене була прям трагедія я проревіла весь вечір після прочитання. Я не розуміла абсурдність дій батьків і оцього хлопця, який після смерті Федька ще прийшов щоб забрати якусь іграшку. А всім було байдуже на цей абсурд, вони обговорювали якісь художні прийоми в творі, біографію автора і тд…
вчитель - це найголовніша професія в суспільстві.. дякуємо вам!
Дорослою перечитала "Хіба ревуть воли...". Це неймовірний роман. Топ не тільки української, а й світової літератури.
Деякі зі списку теж пробувала перечитувати, ось нагадали про Тигролови👍
Погоджуюсь ,так само
а мені так вподобав Шевченко після школи вже, що я почав як скажений читати його вірші, а деякі замість музики слухати. Та так робив це, що до сих пір з 1-2 повтореннями Кавказ повністю прочитаю по пам'яті, та ще нізку віршів
Додивившись до кінця я навмання вибрав два твора і купив їх в електронному вигляді на Google. Дякую за рекомендації! Я в останній час не знай що вибрати до читання! Іще раз дякую!
З Багряного рекомендую почати з "Сад Гетсиманський", а потім - "Тигролови". За совітів в школі ми Багряного не читали, але на початку 90-х минулого століття прочитав самостійно ці два твори в зазначеній послідовності. В цьому році перечитую знову.
Яка в Багряного чудова українська!
Саме прочитала ці два твори. І не розумію, чому я раніше їх пропустила. І саме в такій послідовності і це відкрило в мені нові сенси. Рекомендувала і чоловіку перечитати.
З Саду Гетсиманського в школі ще не було, прочитала в інституті. Саме з нього почалася ненависть до совдепії, і як наслідок рашки.
Саме у такій послідовності познайомилась із творчістю Івана Багряного лише у 2023. Потім прочитала «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського, а потім «Тигролови». Зараз читаю «Огненне коло». Планую ще прочитати «Ave dictator” та «Останній пророк».
Дякую алгоритмам ютубу за те, що натрапила на вас 🤤
Про Федька-Халамидника:
Ми читали його три уроки, вже після 2 уроку всі вже знали що буде далі, але коли дочитали все одно плакали, ні серйозно, весь клас ридав
Бусінки😅😘
А нашим було все одно на його смерть. Буквально. Було дуже нудно його читати
Особисто я плакав на Федьку халамиднику.
Помню, что из литературы как раз Федько запал и запомнился больше всего. Плакал и горел от грубой жадной несправедливости
Бог ти мій! Що я бачу: невже це адекватне сприйняття програми літератури, яке не заперечує при цьому власну думку і критику? Я вражена! Дуже приємно та неочікувано, спасибі вам 😄.
Особливо сильно смикнулась щелепа, коли згадала про Шевченка - батька усієї шкільної програми, конкурсів, заходів і навіть половини портретів у нашій школі. Це було просто нестерпно, враховуючи той факт, що часто шкільні заходи, орієнтовані безпосередньо на розвиток у напрямку літератури, щоразу знаходили нові і нові факти про Шевченка. І як його тіло подорожувало Україною, і те як з'явились "під халявні" книжечки-кобзарики, які контрабандою перевозили і передавали із рук у руки. Це все, звичайно, дивувало, але не викликало такого резонансу, на який очікували.
Але більше всього було сумно за творчі конкурси. О... "власна думка" вітається, але тільки та, яка восхваляє Шевченка або написана у патріотичному ключі. Якщо коротко: ніколи, от просто ніколи не пишіть у творі на тему "Шевченкове слово - настанова на віки" про те, що він пророкував беззаконня і корупцію своїми рядками із твору "Сон" 🥲🥲🥲 (мені було 13, я сама в шоці, як це з'явилось у мене в голові).
Але зараз, переглянувши деякі твори на "свіжу голову", мені відкрився зовсім інший Григорович. Він той ще агітатор і затійник )
Висновок: не пхай ногу в черевика, якщо не лізе. А твори треба читати за власним бажанням і перечитувати знову і знову, щоб з роками з'являлись нові судження і думки :)
Після "Федька халамитника" я захлиналась в сльозах і доречі я більше жодної книги з шкільної літератури не читала, хоча планую прочитати БАЗУ, яка у мене буде цього року, а саме "Кайдашева сім'я". Я була на виставі, яка написана по мотивам оригінального твору і я закохалась у цей шедевр 😍
Як виявилося , то " Кайдашева сім'я " у мене буде через 2 роки, але яка різниця?
Я гадав що ми такого не читали, але згадав, було. Такі ж самі емоції, просто тоді я був не такий серйозний.
Кайдашева сім'я - дуже класний твір! Не могла спинитись, дуже класно написано
Камінний хрест. Ще є екранізація з Бориславом Брондуковим.
Вчителька провела коротку розмову з нашим класом після "Федько халамидник". Я ридала і не могла заспокоїтися деякий час, в той же час як всі інші однокласники були (здається, я сиділа за першою партою і не те щоб в той момент я хотіла перевірити чи засмучен хтось інший) відреагували "прохолодно", а один відкрито заявив, що не розуміє чому я плачу.
Дитяча травма
Взагалі моя улюблена українська письменниця - Марко Вовчок, але я люблю її твори, які поза програмою! Мені здається, треба передивитися, які твори письменників включають, бо її "Ігрушечка", наприклад, мені здається титаном зображення цілої купи конфліктів: від втрати ідентичності до трагічності рабства як володіння над іншою людиною суціло і до критики системи взагалі.
Із періоду 8-11 класу найбільше вразила "Хіба ревуть воли як ясла повні". Навіть без грунтовних знань про реалізм, я до глибини душі прониклась. До того ж, не очікувала від української літератури того періоду такої складної структури твору, гри з простором та часом.
А ще хочу порекомендувати роман, що наша вчителька позапрограмно нам запропонувала прочитати - "Марія Башкирцева" Слабошпицького. І це кохання з першої сторінки.
«Чорна Рада», «За сестрою», «Тигролови», «Зачарована Десна», «Інтермеццо», «пригоди чорного кота Лапченка описані ним самим», «Митькозаври з Юрківки» дуже любила. Ще «Тіні забутих предків» мені дуже цінна, бо гори, то життя, а Гуцульщина, то серце і рідний дім))
Федько Халамидник - це твір який безсумнівно залишив свій відпечаток на моєму світосприйнятті. Я могла тоді повірити, що часи змінились, але такі ситуації могли відбуватись і в сучасності. Пам’ятаю, що читала, плакала і гостро «проживала» цю історію. В ту ж ніч перечитала ще раз і люто зненавиділа дорослих в цій історії за повну несправедливість, безкарність, мягкотілість і покору. За те, що не стали як правдиві батьки «горою» за своєю дитиною, а зробили його цапом відбувайлом і спонукали пройти весь цей шлях і в результаті загинути((
Я могла відчути як холодніють його руки, як болів кожен синець. В кого дуже розвинута уява і емпатія може дуже сильно травмуватись, але мораль яку виносиш з цієї історії робить з тебе силу і дає якийсь інший новий погляд на речі, на сім’ю, на виховання власних дітей.
У Довженка чудова кіноповсть "Україна в огні". Ми її в школі проходили. Підіймається пласт глибоких і цкавих тем, читається на одному диханні.
Ми також проходили "Україна в огні" та "Зачарована Десна". Мій тато із місць, про які писав Довженко, тому мені близькі були його твори.
Так, "Тигролови" - як на мене - взагалі найцікавіший твір шкільної програми. Я натрапила на скорочену версію ще в 9 класі, а в 10 класі тричі перечитувала повністю і щоразу якісь нові моменти помічала. Страшенно захопливо читати.
Часом, як бачиш довжелезні описи, то хочеться їх пропустити. А потім у наступному абзаці нічо не ясно, і все одно мусиш почитати той довгий.
Для мене от "Місто" вирізняється з-поміж інших творів тим, що там неможливо пропустити абзац, бо йде якась думка, яка розвивається
Тигролови мають бути екранізовані Тарантіно!)) Прочитав його 2 місяці тому вперше. Мені 43)
Навпаки, за довжелезну експозицію в школі зненавиділа "Тигроловів". Це був єдиний твір укрліт, котрий дочитувала, стрибаючи через сторінки. На жаль, не моє.
Я закохалася в Тигроловів, коли їх читала. І так, мені вони здавалися дуже кінематографічними, я прямо-тски бачила фільм.
Обожнюю їх.
Якщо вам сподобалися "Тигролови", рекомендую ще прочитати "Сад Гетсиманський". Я у школі оминула Багряного, оскільки подумала, що він нецікавий. В університеті на пари потрібно було прочитати "Сад", і письменник для мене став одним з улюблених. Потім читала його публіцистичні твори, як "Чому я не хочу повертатися до СРСР", і нарешті руці дійшли і до "Тигроловів". Вражаюче
Ковток свіжого повітря!
Дякую, шановна Ідея Олександрівна.
Ненавиділа укрліт ( саме оце) у школі. Майже 40 років тому...
Зараз намагаюся надолужити. Бо просто цікаво, що ж то воно таке є)). Із всього вашого списку я читала лише дві речі у дорослому віці. І як же добре, що маю цілий список, щоб читати зара.
Про суч укр літ плюсую, його потрібно вивчати бо багато людей навіть не здогадуються про те, скільки в нас є чудових авторів і які важливі речі вони зараз роблять і пишуть. А останнє що я прочитала минулого року з української літератури було Повія Мирного, довго відкладала але зрештою була приємно вражена
Ну для чого? Суч укр літ - це якась фігня яка гризе коріння рослинам в комбінації з зварювальними єлектродами "моноліт"? Звучить більш ніж огидно...якийсь рад нар госп -особистадумка...
Мені дуже пощастило з учителькою української літератури. Поки історію ми вивчали по ледве зміненій радянській програмі, то уроки літератури показували нам всю суть творів, що ми вчили. Саме на уроках літератури ми дізнавалися про репресії, заслання.... А твори тільки закріплювали нові знання
Над Федьком я просто ридала! Над "Катериною" теж. "Тіні забутих предків" вразили і я щиро не розуміла чому "Ромео і Джульєттою" я мала захоплюватись більше)) "Кайдашева сім'я" веселила. А переосмислила я Франка і то лише зараз
Українська література в школі пройшла повз мене саме через страждання, село, кріпацтво тощо. Шкодую і не знаю, чи знайду в собі сили та час, щось перечитувати. Але вдячний за гарний перелік того, що варто перечитати.
P.S. Чомусь бачу Вас викладачем в Університеті, щоб навчити молодих викладачів/вчителів доносити до учнів матеріал так, щоб навіть любителям точних наук (як я) було цікаво і захопливо навчатись. Ви робите неоціненний вклад у розвиток України як історично, так і духовно. За що безмежно вдячний! Процвітання Вам!
"Гуляща", Панаса Мирного колись дуже сподобалась, треба буде перечитати, дякую
А в іншому стандартний набір "Тореадори з Васюківки" та й взагалі весь Нестайко) Енеїда, Хіба ревуть воли,як ясна повні, Царівна Ольги Кобилянської це вже після серіалу:)
Даже чекаю твоего контенту. Без такої молоді ми, мілленіали не впораємося ❤️
Зачарована Десна особисто для мене це найкращий з перелічених твоврів. Незлічену кількість разів переслуховував аудіокнигу. Раджу всім. Щоправда, не знаю, чий то голос. Є кілька моментів, від яких пахне совком і меншовартістю, але у порівнянні з усім масивом твору і його цінністю це зовсім незначна дещиця.
Тигролови - найкраще, що я прочитала! Після школи перечитала вже тричі, і щоразу знаходжу щось нове для себе. Старий фільм із Сумською - повне розчарування, плутанина сюжету, половина взагалі викинута, на жаль( дуже чекаю нової екранізації цієї історії❤ а взагалі, майже уся програма 11 класу мені заходила дуже чудово (закінчила у 2010 році). Особливо вразили Довженкова «Україна в огні» та Уласа Самчука «Марія». Досі пам‘ятаю ті емоції від прочитання
+100
Яка ви молодець! Я теж декілька разів перечитувала ,,Тигролови ", на жаль, зараз учні мало читають, важко зацікавити чимось, вони хочуть чогось ,,легенького ", щоб менше думати і перейматися прочитаним ( я працюю в школі)
Перепрошую, який Ви молодець!
@@user-yi5lt3yc2z на жаль, це було і раніше. Був відсоток читаючих, певний період спостерігала зниження кількості читаючих людей, зараз молодь, ніби знову береться за книгу. Тепер головне - давати правильні книги молодому поколінню
@@user-yi5lt3yc2z таки яка) дякую❤️
Послухала недавно аудіокнигу "Маруся Чурай", яку читала у школа в середені 90-их. Яка актуальна зараз книга! Яка мова! Яка особлива поетика Ліни Костенко!!!❤❤
Було прикольно. Я любила "Україну в огні" Довженка і "Марію" Самчука, жалію за ними. А твір, який мене найбільше здивував, це "Захар Беркут". У школі мені це здалося нудотою, а в зараз я б це радила читати як посібник з формування громадянського суспільства. Нереально цікаві публіцистичні вкраплення поміж сюжетних колізій
"Беркут" - узагалі шедевр. Не тільки посібник з формування громадянського суспільства, а й чудово написаний історично-пригодницький твір. Те, що треба підліткам, які залюбки занурюються в авантюрні сюжети.
@@user-yr3rs5jn1v ну, написаний він звісно максимально антиісторично, але пише Франко пречудово, правда.
"Тореадори з Васюківки", "Захар Беркут".
Усю школу готувалася до уроків літератури за переказами в інтернеті. Вважала, що укр літ ґрунтується на Шевченку та журбі. Коли декілька років назад сіла готуватися до вступних, довелось усе перечитувати. В голові все встало догори дриґом. Виявилось, що "далека" та "тяготна" література насправді актуальна та захоплююча, особливо тримаючи в голові історичний контекст. Шевченко виявився революційним молодиком, а не душним старпером. Леся могла б бути мотиваційним спікером Тед Толку. Загалом знайшла чимало фаворитів та улюблених творів, закохалася у ліричну поезію від якої усю школу так крутила носа. Деякі твори, як на мене, нам давали зарано. До деяких недостатньо готували. Особливо шокує, що Шевченка в дітей починають пхати з молодшої школи. Як на мене, це література куди більш зріла, навіть вишневі садки коло хати. Щоб зрозуміти красу слова треба мати певний читацький та життєвий досвід, якого у дітей найчастіше нема. А так виходить, що дітей починає нудити від абстрактних пейзажних оповідей та літератури загалом
Зате як легко запам'ятовуються Шевченкові вірші!... ) І діти їх людблять) Хіба зрівняєш із Франковими, нариклад? До цього часу плююся на "сю скалу", яку потрібно було "лупАти"...брррр!...
Була щиро вражена тим, як настільки прекрасну літературу, як українська, можуть викладати в школах і не тільки настільки нудотно. Але викладають рок за роком, з повною байдужістю що до змісту твору, що до особистості автора, який жив, кохав, творив і боровся. Сподіваюся, ситуація скоро зміниться.
Я б ще Стуса читала. От просто обов'язково. Люди, читайте Стуса, щоб не вірити медведчукам.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак. ..Обожнюю "Єнеіду"
А до Шевченка, до речі, я неодноразово повертався у дорослому віці - зокрема до його поем. "Наймичка" - це взагалі один з улюблених творів евер. Хоча укрліт у школі мене дуже мало хвилювала.
Твір Тигролови мабуть став для мене найулюбленішим, мені дуже сподобалася атмосфера і доволі цікавий текст про реальні події і складності, а може і тому що цей текст я дійсно серйозно читала і серйозно до цього ставилася
Перечитував "Лісову пісню". Вперше за 15 років. Купив був "Трагедії" Українки і книга, що завдяки якісному друку так і просилася бути читаною, поступово читалася мною і перечитувалася. Але ще краще, що прочитав нові твори. Наприклад, "У пущі". Ой, яка ж вона, Леся. Хз чого так, але, читаючи, я аж підтанцьовую від захвату. Здається, ніби я з самою Лесею говорю. Це чистий кайф.
Найбільша проблема шкільних уроків літератури - їх концентрація на ознайомленні зі змістом твору коли вимагається прочитати всі твори повністю. Значно краще коли діти мають змогу висловлювати свої думки і враження обговорюючи прочитане(бодай частково) - це сприятиме умінню формувати і висловлювати власні думки. Непросто сподобалось або ні, а обгрунтовуючи чому саме.
Згодна. Вважаю, що уроки літератури, мистецтва мають бути зосередженні в основному на обговоренні твору та житті письменника чи творця. Це вчить формувати власну думку та поважати думку інших. Тоді і є зацікавленість до читання повного твору у вільний час та привчає до читання та пізнання культури. Вже зараз всіх своїх племінників так запитую про історію, літературу. Але, нажаль, за 5-10 років навчання вони не можуть сформулювати свої враження. Як і я в свій час. 🤷
Нажаль, мало хто в школі готовий читати хоча б 20 сторінок
@@arepocka все завжди залежить від вчителя. Якщо пощастить, то буде цікаве спілкування, як у мене було в 5-6 класі. А потім наша вчителька пішла викладати в університет, і всі різко перестали читати.
Мені деякі твори так хотілось обговорити, а замість цього обговорювали ті кляті цитатні характеристики!
@@arepockaДурня. Цим треба займатися на уроках філософії (обговорення ідей) , та історії - обоворення життя письменника. Як що це взагалі варто обговорювати. А на уроках літератури, я б чекав що мені пояснять які методи використовуюсться за написанням, та яка структура тексту відрізняє гарний текст від поганого. Чому цікавий мені текст це марнування часу, а якась нудня з моєї точки зору - шедевр світовох класіки. Як будується твір, як будується характери героїв і так далі. Я мінимально чекаю, що уроки літератури навчать мене бачити ці структури в тексті і допоможуть створювати власні. Так що я б чекав, щоб на уроках літератури навчали літературі, як на математиці навчають математиці, а не викладають найвідоміші теореми і біографії математиків. Тоді буде користь.
Я "Місто" Підмогильного читала вже дорослою. Правду кажучи, отримала насолоду від того, як твір написаний і як автор препарує натуру самозакоханого козла. Але не впевнена, що цей твір слід було включати до шкільної програми. Тим більше, що шкільні методички переконували, буцімто головний герой - цілком позитивний персонаж, а його стосунки з жінками відображають його творчий пошук (це коли він одну ґвалтує, іншу доводить до самогубства та й взагалі не шкодить лише тим, з ким не встиг достатньо познайомитись).
Взагалі, типова проблема багатьох творів шкільної програми - вони написані не для дітей. Часто, щоб зрозуміти логіку героїв і задум автора, потрібен певний життєвий досвід. Досі пам'ятаю, як мої вчителі вужем крутилися, намагаючись обґрунтувати, чому, наприклад, Матео Фальконе - взірець високої моралі, а не просто дітовбивця. (Бо ж має бути висока мораль, якщо вже це викладають дітям!) А нема там ніяких взірців - автор етнограф, а не мораліст. Але це я теж збагнула вже дорослою, коли трохи познайомилась з його творчістю. І таких прикладів - вагон.
Те саме, тут я теж трохи був шокований тим що твір у шкільній програмі.
У мене у дитинстві була книжка "Пригоди Ціттербаке". Я її дуже любив - вона була цікава, динамічна й з гумором. Й от в мережі знайшов її скан та перечитав. Господи! Яке пропагандичне комуняцьке лайно! Так що ідея перечитати те, що читав у дитинстві - просто чудова! Після того ти вже не будеш таким, як був!
Щодо Тіней забутих предків не погоджуюся. Це мій найулюбленіший твір, бо його колорит, історія та яскраве змалювання життя горян, їх звички, традиції,сюжетна лінія кохання з дитинства до дорослого віку, втрата коханої, трагедія його існування після її смерті - це дуже велика гамма почуттів читача. Сюжет схожий з Ромео і Джульєттою Шекспіра, але ще показано життя одного з закоханих після смерті іншої, яке втрачає сенс.
В мене викладачка української мови та літератури була росіянка Тімешова. Халтурщиця ще та, але вміла знайти до нас підхід і я її нормально сприймав. Хотілося б, щоб Ідея Олександрівна в мене викладала, але тоді я б навряд зміг би дати раду своїм гормонам, пубертат усе таки. Але контент Ви пропонуєте просто чудово - усе схоплюю на одному диханні.
Рускій корабль їді на
Попри те, що за віком то я мав би щось в Вас викладати, я дуже жалію, що не мав такої натхненної вчительки з української літератури у школі. Хоча. Тоді була зовсім інша школа. З наслідками якої Ви воюєте зараз за вчительською кафедрою, а наші бійці воюють на фронті.
Тримаємося. Переможемо!
Лайк і підписка!
я закінчив школу більше 20 років тому, і хоч мова/література не були мої улюблені предмети, але я люблю читати і люблю нашу літературу)
Тигролови - любов на все життя!
Я нічого не читав у школі. Коли тебе змушують щось робити - ти це починаеш ненавидіти. Було цікавіше погуляти з друзями, попригати по гаражах, а читати почав вже у студентські роки
Ще з часів своєї підготовки до ЗНО обожнюю «Момент» Винниченка та “Intermezzo” Коцюбинського (хоча я сама з маленького міста, та мені це не завадило полюбити і зрозуміти цю історію, тому, на мою думку, зайде багатьом). А щодо Кобилянської, то в неї є ще класний твір «Людина» про тогодішнє становище жінки у суспільстві. Всім раджу!
Дякую! За цей рік прочитав ВПЕРШЕ (за порадою дитини) - "Місто", "Чорна рада", "Майстер корабля". Зверну увагу запрополноване вами.
Ваша дитина класна, якщо порекомендувала прочитати МІСТО Валеріана Підмогильного.
@@user-ed8kb4xw2y Сподіваюсь. А під впливом тата він слухає Kiss - I Was Made For Lovin' You та подібне... 😀
Перечитав рік назад "Тіні забутих предків " - глибоко через душу пройшло.❤
Я в захваті від того, які вчителі та вчительки можуть навчати моїх дітей в майбутньому. Якби ж всі були такі як Ідея)
Завзяті, розумні, а головне без величезної прірви в віці між учнями.
За такими як Ідея - наше майбутнє, в наших руках наше майбутнє. Скоріше б скінчилась русня на нашій землі, і побачити нарешті розквіт України.
Дякую за твій контент, певен твої учні надихаються тобою)
Тільки почала дивитись відео. Не планувала писати комент. Але змінила думку, бо зі шкільної програми перше, що згадую, то це саме оповідь Винниченка Федько-Халамидник. Це єдиний твір за всю шкільну програму української літератури, який вплинув на мої дитячі думки настільки, що я до сьогодні добре пам'ятаю зміст того оповідання (а з 5го класу минуло вже 17 років). На початку твору мені хотілось бути товаришкою того Федька, я його розуміла, з ним було цікаво та весело, коли він боровся у воді за своє життя я навіть старалась молитись за нього (як вміла) і дуже переживала. Зараз розумію, що оповідання мене вразило дуже сильно і трішки травмувало. Вже зараз, думаю, що мені варто б було обговорити це з мамою, щоб вона могла мене заспокоїти та трішки розвіяти той стрес та напругу, яку отримала після прочитання оповідання. Сильний твір та історія. Короткий, але емоцій на все життя. Дякую, що згадали його.
Велика подяка за відео! Мені було дуже цікаво, бо я вчилася дуже давно, ще за радянські часи. І хочу сказати, що тодішня шкільна програма з української літератури була створена таким чином, щоб складати певне враження у школярів совєцької України, а саме: українці ні на що не здатні без вєлікава рускава народа. Це селюки, які безкінечно страждають, поки їх не звільняє хтось, хто уві сні мріє про комунізм, навіть якщо це Коліївщина. До речі, це стосувалося не тільки українців, а будь-яких нацменшин совєцкого союза - "Крила рожевої чайки" Трублаїні у четвертому класі справили на мене надзвичайне враження (надзвичайно позитивне, без сумніву, бо я була правильна піонерка і майбутня будівельниця отого комунізму). Найулюбленіший твір за усі шкільні роки - це, без сумніву, "Енеїда". Її обожнювали навіть наглухо відбиті шкільні хулігани районного розливу в моїй - абсолютно російськомовній школі цілковито російськомовного Харкова. А "Землі" Кобилянської в нас не було. "Хіба ревуть..." - звісно, вивчали, але з точки зору отого, що я казала вище: "селюки, страждання, спасіння - тільки пережможний революційний расійский нарот" (а він там взагалі є? На жаль, я зовсім не пам'ятаю, точно треба перечитувати).
Ну й наостанок про "Федька-халамидника". В нас його не було - і це цілком зрозуміло. Познайомилась я із цим твором кілька років тому, коли мій старший син був у п'ятому класі. Мені здалося, що це було якось занадто - після казок четвертого класу бити п'ятикласників по голові "Федьком". А моєму синові сподобалось (було трохи складно з огляду на стиль написання, але сам твір йому дуже сподобався - він любить таке, щоб "а потім всі померли"). Якось отак. Ще раз щиро дякую за дуже цікавезний матеріал!
Совєцька школа - це і моє минуле. Читала багато, книги брала у бібліотеці або у друзів. Нажаль, зі шкільної програми мало що пам'ятаю, але загальне враження таке ж, як у Вас.
Я знайшла у бабусі книжку "Шхуна Колумб" Трублаїні. Дуже мені подобалася в дитинстві.
Переможного російського народу в "Хіба ревуть воли.." нема. Але є жахливе російське бидляцтво від якого в шоці навіть бідний український селюк, якого забрали в рекрути.
@@user-ws7hf9vp9n Дякую за підказку ))) Я мала на увазі, що українська література подавалася виключно з двох позицій: а) "бачте, як українці страждали, поки велікая актябрьская ревалюция їх не звільнила" (все, де нема "переможного народу") і б) "бачте, які українці щасливі в саюзі с брацкім расійскім народам" (сюди "Трактор в полі - дир-дир-дир, Ми за мир" Тичини). Ото і все.
Мені 35 років і в школі ми не проходили «Тигроловів», прочитала цей твір в цьому році. На мою думку- це важкий твір для школярів, особливо початок, а ще сама мова, не ллється солов’їною, а ніби затинаєшся, але к середині вже звикаєш
Я зараз в 8 класі і це відео було дуже інформативним, цікавим та чітко сформованим. Дякую за цей контент.
Щодо Федька Халамидника. У мене був ступор. Чого головний герой помер? Він не має права вмирати, він же головний герой!😂 Але зараз подивилася огляд на твір з іншої точки зору, і мені сподобалося 👍
О, також не любила все це, бо тільки сметь та страждання села. Хоть би шо цікаве для подросткового віку. А зараз перечитувала підбірку "наші 20-ті" і там Шкурупій про війну пише, та зараз зовсім інакше це все читається.
Дякую, дуже цікаво. Особлива подяка за позитивну оцінку Багряного, про якого я дісер захистив, знаючи всі його недоліки. Але є кілька але. 1) Панас Мирний. Тут варто звернути увагу на історію Максима Ґудзя. Правдивий показ росії, як вона є, правдивий показ рос армії, як вона є, що й підтверджує сучасність.
А підкажіть, будь ласка, де почитати фахову думку про всі недоліки Багряного? Заінтригували :)
Боже, я на почаику війни так неймовірно кайфонула від ТІНІВ ЗВЮАБУТИХ ПРЕДКІВ шо просто не можу повірити в те, шо воно в когось дорослого не дуже зайшло. Ясно, шо в школі мені воно взагалі пофіг було. Але в 30років, лбдині яка мріє про карпати то ьуло в кайф. І відволікало від вибухів
"Тіні забутих предків" - це чудовий твір, його основна думка саме в назві, а не в сюжеті, тобто не про страждання. Ось зараз багато хто каже, що не розуміє чому москалі напали на українців і ненавидять їх, то для таких людей відповідь у цій книзі, просто хай акцентують свою увагу на назві. "Мойсей" - це для мене не про конфлікт народу і вождя, а про те, що треба перетерпіти пустелю, щоб досягти свої держави і не нарікати, що краще було не виходити з Єгипту (у нашому випадку СССР), тому цей твір досить пророчий для нас, він показує як біблійні історії переплітаються з життям, з долею інших народів.
цього літа переслухала невелику частину укрліт у форматі аудіокниг працюючи на городі в селі 😅
іноді це було так круто і красиво, що аж сльози навертались. а взагалі я рідко плачу над творами, але «Маруся» зачепила.
пройдусь за вашим списком ще, є автори від яких я нічого не пам‘ятаю вже (а то, 11 років як випустилась😂)
"Поза межами болю" ніколи не забуду! То було більше, ніж я могла витримати
А я забула, а ваш коментар сколихнув ніби якусь в мені рану знайому... Перечитаю в першу чергу.
Візьміть також "Сина землі" і філософську казку "Дума пралісу" - справить не менше враження. І оповідання "Де сонце?" - з сумними роздумами малого Миханя про те, що "у нашій хаті нема Бога". Осип Турянський - узагалі, вважаю, недооцінений нами талант.
От, Мину Мазайла прочитала. Завдяки вашому відео.
Сміялася вголос.) Персонажі як живі. Це суцільне задоволення.
Далі будуть Тигролови. Бо, як ви зауважили,)) з менталочкою зараз не зовсім все як хочеться.
Я обожнюю «Землю» Кобиолянської, перечитувала її не раз . Повість багатогранна : вона не вбивства українцями українців за землю. Вона про стосунки, сім’ю , любов, традиції, містику, трохи політику, стільки багато сюжетних ліній . «Земля» - це найкраще , що трапилося мені з шкільної програми 90-х.
Дякую за це відео!)))
В нашій шкільній програмі було оповідання "Людина" Ольги Кобилянської, і воно зламало мені шаблон ) Серед купи книжок про селян і страждання українців раптом твір про жінку, яка намагається керувати своїм життям. Після школи вже, знайшла і прочитала "Царівну" - досі один з найулюбленіших творів.
За порадою вчительки з літератури (в програмі не було) прочитала "Перехресні стежки" і "До родинного огнища" Франка. Перша думка: "Ого, в нас була міська інтелігенція?! Не тільки селяни!?"
Ну і "Тигролови" ) В 16 здавалися ковтком свіжого повітря)
По Перехресним стежкам є чудовий телефільм Пастка реж.Олега Бійми. Акценти трохи змінено, але дуже цікавий і атмосферний фільм.
Захар Беркут, Гуси-лебеді летять, Щедрий вечір і поезія, вся, просто обожнювала її в школі 😻
Блін, я так рідко пишу коменти, але тут прямо до сліз, ностальгія пробрала... Рада, що мала викладача, який з інтересом мене втягнув в тему в свій час і рада, що він такий не один:)
Закінчила 8 клас в Україні і заявляю, що мій улюблений твір - "тореодори з васюківки") От серьо, ще ні один твір я не читала так багато разів, як цей))
Ще загадка старого клоуна . Теж класний твір .
Українські твори в школі мені дуже не подобалися через те, що закінчуватися не хепі ендом. Я любила та й зараз люблю, коли наші врешті решт все перемогають і виходять на щось позитивне. Комусь може й допомогають сумні уроки, а мені таке сумне тільки хочеться хутчіш забути. Якби я могла про щось попросити вчительку літератури, то щоб вона до кожної сумної книжки додавала, а ось якби головні герої вчинили не так , як вчинили, а ось так і отак, то не померли б (чи яке там в них горе) , а перемогли, вийшли б з цієї передряги сильні і щасливі. Щоб завжди був урок не про те, як не треба чинити, а про те, як треба.
Я й Ваші, Ідея Олександрівно, відео дивлюся тому, що вони не тільки інформативні, а й позитивні.
Оце в мами Вашої гарний підхід!!
Треба взяти на замітку,на майбутнє і робити таке опитування,з метою порівняння,дуже цікава ідея)
Поки дивилася Ваше відео, в голові розблокувався спогад про один твір, який ми читали на українській літературі. Пам'ятала лише те, що там був дуже химерний сюжет та те, що мені він неймовірно подобався. Нещодавно вирішила пошукати і це виявився "Дім на горі" Валерія Шевчука. Тепер націлена перечитати) Тож дякую, що не лише спонукаєте перепрочитати певні твори свіжим поглядом, а також і згадувати про давно забуті, але такі що залишили певний відбиток 😊
Дякую за відео! Одразу захотілося перечитати деякі твори. Зі шкільної програми свого часу, мабуть, найбільше вразила "Марія" Уласа Самчука, твір важкий, але однозначно вартий читання й перечитування. У школі справді складалося враження, що вся українська література про плачі-страждання-поневіряння, шкода, що нам не пояснювали, чому так багато горя й сліз у наших книжках.
П.С. Не полишало неприємне відчуття шеймінгу з Вашого боку селян і села як такого. Упевнена, що навмисної такої мети не було, проте занадто різали вухо окремі висловлення.
Чудова добірка, дякую. Навіть по цьому списку видно, що з 2009 року, коли закінчував школу, додалося чимало нових творів і навіть авторів. Аж закортіло прочитати усе нове
Дякую за відео❤
Чудове відео, дякую😍
Що в мене відбивало бажання вивчати взагалі будь-яку шкільну літературу, так це відсутність змоги висловлення власної думки. То проблема викладачів звісно. Нащо мене запитують, якщо правильна відповідь лише одна для всіх.