Як ПРИПИНИТИ аутоагресію, ненависть до себе та самокритику? Практичні поради
Вставка
- Опубліковано 16 лют 2024
- Новий міні-курс "Аутоагресія" вже у продажу - mssg.me/agression
Уявіть, що ви стоїте на березі безкрайнього океану, де кожна хвиля - це нова думка, яка збиває вас з ніг. Протягом багатьох років я жила у світі власної критики, де навіть кожен успіх був обтяжливим навантаженням, бо було так страшно не змогти повторити цей успіх знов.
Окрім цього, ця самокритика відчувалась як турбота та любов до себе - "я просто хочу собі найкращого". Ця самокритика була, як гіперопікаюча мама, котра бʼє та каже "я ж тебе люблю".
Це відео - це запрошення до кожного з вас відкрити власний внутрішній океан, де кожна хвиля самокритики може стати лодкою, яка понесе вас до нових берегів розуміння себе і глибшого самопізнання. Не треба знищувати самокритику її ж жорстокими методами, треба чесно дивитись їй в очі та питати її - "чого ти хочеш?"
📌 Міні-курс «Як не заїдати емоції», котрий пройшли вже більше 700 учасників - chyzanna.com
01:38 неможливо повністю позбутись аутоагресії
02:24 ПЕРШЕ, що допомогло мені зменшити кількість аутоагресії
03:15 будь які негативні емоції створюю собі - Я!
06:30 тему того, як ми самі створюємо негативні емоції я розкривала на міні-курсі
06:49 ДРУГЕ, що допомогло мені зменшити кількість аутоагресії
11:35 ви якщо станете ідеальною, вас перестануть оточувати негативні люди?
13:33 письмове завдання
15:05 що робити якщо напад на себе ВЖЕ стався
21:28 присвоїти собі, що АГРЕСОР це Яр
"якщо є чесність перед собою, нападів на себе не буде. напади є там, де брехня"... 💔
дуже цінне усвідомлення, дякую!
Це схоже на внутрішнього критика, який нападає, критикує, бубнить, читає нотації.
Дуже дякую вам за чітку і безкоштовну інформацію) передивилась всі відео і пройшла курс "як перестати заїдати емоції " і мені стало легше
Вирішила написати комент про свій досвід боротьби з аутоагресією. Мені дуже дивно, чому про цей момент не говорить ніхто? Близько трьох років я практикувала всі поради і вони допомагали, але нападів не меншало. Я зрозуміла, що це те саме, що боротися з наслідками не міняючи причин. Я не погоджуся з тим що це я нападаю на себе. Чому? Дуже просто - коли я припинила спілкування і будь які контакти з людиною яка мене критикувала, нападала і аб'юзила то і напади на себе припинились. Зрозумійте, байдуже на те, що ці напади були колись, а зараз вона того не робить. Її суть лишилась тою самою - ненависть до інших і до себе. Якщо у вашому оточенні є такі, тим більше якщо це родичі, марна справа щось в себе "виправляти". Є прислів'я - з ким поведешся від того і наберешся. Тож скільки не працюй над собою, все буде марно якщо є той, хто заливатиме тобі цю всю токсичну мерзоту. Мені реально допомогло лише це. Думаю допоможе і іншим. Дякую тим, хто дочитав. ❤ Бажаю здоров' я
Добре, що у вас припинилась аутоагресія, але зазвичай у людей відбувається не так. Зазвичай, коли наприклад жінки йдуть від абʼюзерів, вони не починають жити спокійно та щасливо
@@chyzanna не знаю, я читала коментарі таких дівчат. Всі вони зазначають як покращилося життя і навіть про свої успіхи в роботі, хоббі та в усьому.
@@user-zl3xj7sd6w Дозвольте висловити думку. Так само, як ви читали коментарі інших жінок десь там, ви можете почитати коментарі інших і тут під відео, яким це відгукується і вони відчувають саме те, що каже Аня в відео. Я в їх числі, працюю в терапії вже 6 років, тема аутоагресії досі актуальна, хоча абьюзивних стосунків не маю. Всі родичі, хто мав на це вплив, вже давно не в цьому світі, але легше від того чогось не стає.
Я не обесцінюю ваш досвід. Хочу лише сказати, що тема складна і важка, і те що спрацювало з вами не факт, що має спрацювати з кожним, навіть якщо прибрати токсичну людину з оточення. Здоров’я бажаю на взаєм❤
Я кинула коледж і моє рхп припинилось, хоча я думала що цей сказ зі мою до кінця життя, а ніт. Але критика і досі присутня і доволі сильна, просто наслідки стали помірними, сносними. Тому так, міняти треба і оточеня і себе. Але оточення першим! Бо не помінявши оточення, себе не змінеш, це 100%, це просто неможливо, я вважаю.
В мене бувало йду щасливий за чіпсами це мій наркотик, а потім коли прихожу в магазин починаю себе приводити в чуства що в мене була язва чотири роки назад, що ці чіпси нічого хорошого в собі не несуть.
І виходжу з магазину з йогуртами та бананами)))
Не щасливий, але задоволений що опять переборов себе.
Мені здаєця що я не задоволений собою коли дозволю хоть раз в місяць купити ті чіпси з пивом - якщо мотив був просто рослабитись отдихнути під фільм))))
Хороший мотив для мене це винагода себе за щось зроблене. Наприклад просто працювати це нічого такого, а якщо я працюю більше нормального то буде винагорода похід в кафешку і тдд. (Тут сильний недолік що я чекаю від себе супер продуктивності, а звичайну продуктивність сприймаю як належне)
якщо піду в кафешку просто так то я себе зїм разними думками навіть буду себе гризти за те що просто так витратив гроші навіть це буде причиняти біль.
Дякую за Вашу працю. У мене після міні-курсу, можна сказати, розпочалася нова сторінка життя. Працюю над собою кожен день, відслідковую свої емоціі і реакціі. Усвідомила, що кінцевої точки немає - коли я зможу вже розслабитись і нічого не робити і все буде ок. Це робота на все життя. Але результат того вартує. У мене в рази зменшилась внутрішня напруга. А ще можу порекомендувати книжку "Атомні звички" Дж. Кліра. Вона допомогла мені не знецінювати маленькі щоденні зусилля.
в мене всередині виникає протиріччя. я з одного боку не маю від себе вимагати великих результатів, але ж і маю мати якусь картинку майбутнього, до якої я прагну. і виходить мені здається, що якщо я перестану від себе вимагати всього, то я просто не буду рухатися і буду грузнути в своєму комфорті, втрачатиму час та можливості. І також існує ж думка, що треба мріяти, візуалізувати себе, ким хочеш стати. Навіть якісь завдання для постановки цілей по типу уявіть себе через місяць/рік або більше. І тут ти ж будеш уявляти якісь більш масштабні речі, які поки що для тебе далекі (але за певних дій цілком можливі).
І виходить я не можу відмовитися від "ідеальної фантазії" та аутоагрессії, бо тоді я перестану кудись рухатися.
Окремо дуже дякую вам за вашу роботу!❤ Я пройшла міні курс, дивлюсь ваші відео і це неймовірно цінна інформація! Також досить цікаві думки, новий погляд на цю тему, чого я не чула, навіть коли працювала з психотерапевтом.
дякую. В мене немає цілей або мрій, або фантазування якою я, наприклад, буду через 2 роки, але я все одно розвиваюсь. Більше заробляю ніж раніше, більше маю підписників. Я роблю це не заради якоїсь картинки в майбутньому, а тому що хочу це робити. А коли я ХОЧУ це робити, то мені не треба примушувати себе. Або ставити перед собою якісь цілі. От якраз коли є ціль, то от саме там було би примушення. Якщо ви перестанете на себе нападати, це не означає що ви перестанете розвиватись. Але може і перестанете, якщо це робилось не заради себе, а заради якоїсь ідеальної "щасливої" версії себе в майбутньному
Кому лекції Ольги Демчук дуже важко, то твій канал просто знахідка)
сьогодні ходила з мамою купляти джинси і мені багато чого не подобалось і в одному з магазинів я просто міряю джинси розумію що малі і не витримую та починаю плакати в примірочній.я плачу від того що я тількі зарез розумію що я себе так не люблю і я сама ж себе так цькую, гризу з середини,мені так боляче це приймати що саме весь цей біль і відображається у мене на тілі,мені хочеться попросити в себе вибачення за все тому що це справді я вганяла себе в стрес а не події що відбувались навколо:(
Дякую ❤
а в мене по-іншому: я просто хочу повернутися в ту форму, яка була в мене практично завжди.
я собі тоді подобалась, більше красувалась в дзеркалі, кайфувала від вигляду.
а потім стрес - життєві обставини, депресія, ад, і далі пʼю ліки для підтримки свого стану. + психолог
за 4 роки набрала вагу, не знаю скільки, бо орієнтуюся тільки по вигляду, одягу
і я розумію, що я хочу назад в ту форму (не вагу)
але ні корегування харчування, ні більша активність не дають результату
і через це злість на себе🥲
ви скоріше хочете повернутись не до тієї форми, а до того життя, яке було в вас. Можливо до себе тієї. Але себе тієї не в плані зовнішності
А як бути з нелюбов'ю до себе і самоагресією, якщо вони виникають за те, що не можливо в собі виправити. Наприклад, я все життя вважала себе гіршою, не такою, не любила себе через мій великий ніс і взагалі за моє обличчя. З підліткового віку і до тепер( мені тепер 50 р). Я завжди вважала, що як тільки на мене хтось подивиться, то буде відчувати відразу, через мій великий ніс. Я не могла нічого зробити щоб ніс став менший. Але все життя караю себе в голові за свою зрвнішність
Якщо ви на себе нападаєте за те, чого не можете виправити - це означає що за цим стоїть фантазія, що якби у вас був інший ніс - у вас було б інше життя, інше ставлення від людей, і так далі. Не було би фантазії - не було б аутоагресії
Бліна... чесно тут важно на 12хв😅 я розумію , що щось тут не так. Але. Мій мозок такий: ну мені ж подобається вона, отже і всім подобається...
Щас буде тупий коментар, але в мене під вашим відео було відео, де на обкладинці Леся Українка і фігак: я зависла, бо ви схожі чимось!
Окремо дякую за ваші круті відео❤
хмм... і правда чимось схожі)
Дякую за відео! ❤
Дяеую за ваше відео !
Клас👏🏼👏🏼👏🏼Дякую за вашу працю🙏🏻
Аня, ви скарб! а інформація, яку ви даєте на вагу золота🙏 я щиро дякую вам🙏❤️ ви просто відкрили мої очі. Зрозуміти, що це все я роблю із собою - це просто...в мене не має слів, я в шоці)) я стільки років мучилася і не розуміла, що зі мною відбувається. дякую, дякую вам🙏 ❤❤❤🫂
Відео 🔥
SMOKING KILLS!
А якщо я хочу бути «ідеальною» не для всіх людей, а для декількох. Хочу щоб саме вони мене любили…
ну від кого є що взяти, для того і буду ідеальна. Від кого взяти нема чого, для того і ідеальною не треба бути)
Мені хоча б комусь подобатись.
Чудове відео🥰Але появилось питання. Якщо не буде теї ідеальної картинки тоді який сенс того всього?😅 Ну ми ж маємо йти якось вперед рухатись, розвиватись. А це картинка стає якимсь певним зразком того до чого ми маємо йти🙃
Картинку можна переглянути з врахуванням своїх реальних можливостей. Бо часто наш ідеал недосяжний для нас, а від того і страждання. Це на мою думку.
я згодна з тим, що написала
@_Myroslava_S. Треба мати очікування від себе, відносно до ваших РЕАЛЬНИХ можливостей. А не відносно якоїсь картинки з голови
Дякую за це відео! Хочеться почувати вашу думку, а як справлятися з жалістю до себе? Коли в мене поганий настрій я починаю себе жаліти, яка я бідна і нещасна і мені можна наістись та напитися. Це теж аутоагресія? Чи щось інше?
ну тобто ви спочатку на себе нападаєте, потім у вас поганий настрій і ви себе жалієте. Уявіть цю картину, яку ви створюєте. Спробуйте подивитись на це зі сторони. Жалість до себе це "я така бідна нещасна, так страждаю". А ви спробуйте зʼєднатись не з цією страждаючою частиною, а з агресивною. Ви же агресор, котрий нападає. Я думаю жалість до себе ви використовуєте якраз для того, щоб припинити свої напади на себе. Знаєте, коли дорослий кричить на дитину, а та починає плакати, то стає дитину шкода, і кричати вже стає складніше. Все те саме ви скоріш за все робите з собою
Як відрізнити дисципліну і аутоагресію?
Дисципліна відчувається як щось нейтральне по відношенню до себе. Знаєте, як така добра бабуся, котра каже "йди вже спатки" і її хочеться слухати, хоча і мультики подивитись хочеться. Аутоагресія відчувається як турбота до себе "з під палки" та як ненависть до себе. Аутоагресія викликає напругу в тілі і дискомфортні відчуття.
Дисципліна це спосіб зробити СОБІ краще. Аутоагресія це спосіб зробити СЕБЕ краще, для того щоб отримати за це якісь "дівіденди" в майбутньому
@@chyzanna боже, вперше в житті я почула таке визначення дисципліни. У мене завжди з цим словом були виключно негативні асоціації - те. що треба робити через не можу і через не хочу, щоб не бути невдахою і шматком лайна. Таке ще називають мотивацією від страху.
Тому кожного разу, де хтось щось казав про силу волі і дисципліну, мене тригерило і вивертало. Відчуття, ніби хтось пропонує мені полюбити знущання над собою.
Однак в глибині душі я розуміла, що це слово саме по собі не має такого негативного відтінку. І оцей опис про бабусю - це просто розрив шаблону! Дуже дякую за черговий інсайт!
ну а відео передивляюсь вже вдруге - цього разу конспектувала основні тези та розгорнуто відповідала на всі запитання)
у мене це переросло в дуже серйозну проблему, а до психологів і психіатрів мама не пускає вона сама вже поїхала головою
Настане час і ви звернетесь до спеціаліста❤ головне, ви знаєте свою проблему
Тікайте від мами. Є матері які можуть звести в могилу