Розлад колупання шкіри | Дерматиломанія | Skin Picking Disorder
Вставка
- Опубліковано 20 вер 2024
- Тест на наявність та інтенсивність симптомів дерматиломанії:
www.theocdanda...
Дерматиломанія: дурна звичка чи розлад психіки?
publish.com.ua...
Два корисні сайти (ENG) для людей з дерматиломанією:
www.skinpick.com/
pickingme.org/
🖤 ІСТОРІЇ ЛЮДЕЙ
Colleen Ballinger
• My Journey with Dermat...
Kackie Reviews Beauty
• HOW I STOPPED PICKING ...
Thrift Thick
• Dermatillomania (Excor...
Newsy
• What it's like to have...
Truly
• I Can't Stop Picking M...
Rachel Oates
• Skin Picking Disorder
🖤 КОРИСНІ ВІДЕО:
Kim on Skin (канал присвячений розладу)
/ kimonskin
Skin Picking can be a Disorder - An Expert Explains Why & How To Stop | Cassandra Bankson
• 🔴 Skin Picking can be...
How to stop SKIN PICKING | Dr Dray
• How to stop SKIN PICKI...
Skin Picking and Hair Pulling Explained | Dr. Tracey Marks
• Skin Picking and Hair ...
Why We Pick Our Skin| The School of Life
• Why We Pick Our Skin
Re-imagining Compulsive Skin Picking: Art for Recovery | Liz Atkin
• Re-imagining Compulsiv...
How To Stop Hair Pulling and Skin Picking | OCD and Anxiety
• How To Stop Hair Pulli... & • How To Stop Hair Pulli...
🖤 ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА:
Dermatillomania (Skin Picking) in MSD
www.msdmanuals...
Clinical correlates of symptom severity in skin picking disorder
www.sciencedir...
Dermatillomania (Skin Picking) by Cleveland Clinic
my.clevelandcl...
Pathological Skin Picking: Phenomenology and Associations With Emotions, Self-Esteem, Body Image, and Subjective Physical Well-Being (найбільше дослідження)
www.frontiersi...
❤️ БЕЗМЕЖНА ПОДЯКА МОЇМ ПАТРОНАМ:
/ mediocrevegan
І дякую велике за українську! Помітила, що попередні відео на російській - тому вирішила маленьке спасибі написати, від кожного українця)
Тепер хоч назву своєї проблеми буду знати.Втомилась я від цієї хвороби, адже дуже багато енергії йде на подолання замкнутого кола.Перші мої пошкодження шкіри були у віці 10 років,коли мене заставляли щось робити,а я не хотіла.Була злість та агресія,але я немала права її проявляти,адже батьки зразу рот закривали.Хоч якось вивільнити негативні емоції я почала душити прищики на руках до ран.Якось воно мені пройшло,але життя принесло дозу нових негативних емоцій,і мене понесло. Незнаю чи є в мене частина тіла,на якій я б щось ненадерла чи не розколупала. Через те що рани довго гоїлись,було нестерпно боляче митися в душі,про річку і море я взагалі могла забути,солена вода ще більше виїдала рани.Моє тіло в келоїдних рубцях, плямах,шрамах.І кожен раз коли дивишся на фото в юності де чиста і здорова шкіра, та дивишся тепер, де сотні шрамів,це боляче душевно.Про це і в голос не заговориш, люди ще більше тобі про це нагадують, бо задають питання з цікавості, коли говориш вони не розуміють,як це так себе довести.Замикаєшся сам у вирі власних страхів,що ти не така як інші, що це ніколи не закінчиться.Шукаєш підтримки,а її нема,осуд і критика,а ще мудрі поради.Насправді це ціла історія з довжиною моїх 33,пройшла не одну терапію,походи до лікарів та косметологів, і є результати,позитивні. Я вияснила першопричину своєї проблеми, прийняла своє тіло і полюбила свої шрами,почала себе стримувати,коли доходить до автомату стояти перед дзеркалом і щось вишукувати,в ці моменти даю питання що мене провокує себе наказувати(в моїй ситуації це аутоагресія спрямована на шкіру).
Я вам дякую за це відео,воно як іскорка надії,що можливо вийти з цього кола.Прочитала коментарі і побачила подібних собі,що не одна з цим борюся.Я вірю в себе і знаю що можливо все.
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Я вважаю, що я теж маю цю хворобу-залежність. Спочатку це були п'ятки, які я обривала до крові, зараз додались будь які нерівності, прищики на руках. Я це роблю автоматично зупиняюсь, зазвичай, від болю. Сьогодні, побачивши як внук обкусує та обриває собі губи, я подумала,що це мабуть якась наша з ним спільна хвороба і знайшла Ваше відео в ютубі. Як виявилось, все досить серйозно.
Надзвичайно вдячна за те, що підіймаєте такі теми! Ще донедавна не замислювалася над цим, однак у минулому році, здається саме в одному з Ваших відео, я почула про цю проблему і почала цікавитися нею. Досліджуючи її, зрозуміла що у мене дерматиломанія і вже доволі давно. Зараз все набагато краще ніж було раніше, проте коли була підліткою розколупувала шкіру, саме на обличчі (ще певний час на спині, не питайте як я туди діставалася, складно пояснити, але і таке було, щоправда не ідеальна шкіра на ногах мене не так сильно турбувала), до доволі глибоких ран, які залишали шрами, однак мене це не зупиняло (шрами до речі були не дуже вже й помітними, тому мабуть, це лише погіршувало ситуацію), я бачила себе в дзеркалі, підходила ближче і починала з дуже помітних недоліків і переходила до менш помітних (їх звісно потім було дуууже видно), як тільки відходила від дзеркала одразу жалкувала про те, що зробила, проте знову і знову поверталася до цього заняття. Інколи не потрібно було навіть дзеркало, просто руками намацувала щось що тактильно не подобалося, роздряпувала, а потім вже лізла до дзеркала. Я перфекціоністка і це дозволі сильно ускладнювало моє життя, бо як же ж так моє обличчя усе розколупане, тому замазувала усе тональним кремом або наносила пудру, багато пудри (удар моєму перфекціонізму ще завдавала моя фігура, яка була, і досі є, далека від ідеалів стрункості, але це вже інша тема). Ймовірно потрібно було звернутися до лікаря, проте я цього так і не зробила, іноді ходила до косметолога, на деякий час шкіра ставала більш-менш нормальною і потім знову все по колу: дзеркало, ковиряння, хвилинне полегшення, засудження себе за свої дії. Стрес дуже впливає на мене і якщо на роботі (а до цього в школі та університеті) багато таких моментів, мене тягне до "покращення" шкіри обличчя. Інколи навіть під час робочого (раніше навчального) процесу так "покращувалася". Зараз працюю над цією проблемою (намагаюсь аналізувати причини мого длубання у шкірі, що не завжди виходить, або відволікаюся на малювання, вишивання чи читання..., досі не знайшла стовідсотково робочого для себе способу), іноді моя шкіра виглядає майже нормально. Загалом мені допомогла відмова від косметики, довго над цим замислювалася, поступово зменшувала кількість використовуваної косметики і потім все ж вирішила зовсім відмовитися від декоративної косметики (тонального, пудри, туші, не фарбую брови, саме зараз повернулася до свого натурального кольору волосся і не фарбую навіть його, хоча почала фарбуватися ще в 14, однак все ж таки одне не змогла викинути, це червона помада, іноді люблю намалювати губи). Наразі маю лише доглядову косметику (засіб для очищення шкіри, для лікування акне, зволожуючий і сонцезахисний крем, а ще бальзам для губ, бо є в мене така дурна звичка - обкусувати/обривати губи, але з цим краще ніж з обличчям загалом). З початком повномасштабного вторгнення щоправда ситуація зі шкірою дещо погіршилася, бо як Ви розумієте стресу доволі багато, а не можливість контролювати своє життя доволі сильно вибиває тебе зі звичайного режиму.
Цікавий у Вас до речі метод зі Снейпом. І взагалі це дуже круто, що про такі проблеми як ця говорять і діляться своїм досвідом, важливо розуміти, що ти така не одна і що це не надумана проблема. Приємно дивитися, що Ви на своєму каналі розглядаєте інші, окрім веганства, теми (звісно веганство теж супер важливе, бо Ви мені дуже допомогли у моєму переході до цього стилю життя).
Вибачайте, що так багато)
Дякую, шо поділилися, дуже жива історія ♥️ Так, потроху буду говорити більше про різні теми, бо не хочу себе обмежувати. Вдячна за підтримку!
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Доброго дня! Я психотерапевт і хочу зазначити, що неможливо працювати лише із симптомом. Це на рахунок «прицільності». Терапевт працює із особистістю в цілому, це сприяє покращенню емоційного стану, що у свою чергу підвищує толерантність до складних і важких емоцій, і вже це веде до зниження симптоматики. Тому вам може допомогти навіть терапевт, який «прицільно» із цим не працює.
Дякую вам за відео! І за це і за всі попередні. Дуже люблю ваш канал. Дивлюсь його ще із довоєнних часів 💙💛
Добрий день! Скажіть, будь ласка, працюєте з такими запитами: виявити і нейтралізувати деструктивні програми з дитинства?, до років 7 нічого не пам'ятаю, лише кілька кадрів. Профорієнтація. Чи можна запит пропрацювати через гіпноз?
Вік 35. Звертаюсь вперше. Все що сама могла зробити -зробила, далі сама не справляюсь.
@@sofib-k2979 Мені дуже допомагає канал Евения Деканя, харківського психотерапевта, який працює в Емоційно-образному методі. В нього неймовірна кількість вправ для пропрацювання дитячих травм і негативних програм. Стараюсь регулярно пропрацьовувати різні спогади і це сильно допомагає. Схоже на те, як чистити цибулину, шар за шаром відслоювати негатив.
Я тебе розумію й хочу підтримати наскільки це можливо й тобі потрібно. Люблю й обіймаю. Пам'ятай, що я поряд
Мама наша завжди казала, що прищі - це негарно. Взагалі тоді жінки жили в певних ідеалах краси, моди, за як боялися виходити. Нікому сестрі було сказати, що ти і з прищами красива, ти і з ними гарна, і ти прекрасна навіть якщо ідеалам краси інших людей ти не відповідаєщ. Прищі-то мають лікувальне значення, вони вбирають зайве зі шкіри, чистять організм
Сестра виридала за кілька днів океан сліз та придумала нові афірмації типу "Я приймаю свою шкіру з прищами", "Я люблю свої прищі", "Я гарна та приваблива навіть з прищами на шкірі", Почала регулярно повторювати, обливаючись сльозами. Адже стільки болю пережила в юності, переживаючи за зовнішність. І свідомо і несвідомо. А болю могло і не бути
Вже кілька років сестра вільна від проблеми. Коли хотілося видавити прищ, вона казала про себе: "прищ, я тебе люблю, обожнюю! Ти так класно виглядаєш а моїй шкірі!л", "ти такий привабливий!, "Моя шершава, нерівна, прищава шкіра така гарна, і хочу її показати всьому світові!"і починався ржач від абсурду ситуації.
Насправді гумор конкретно лікує в таких справах. Сестра і заміж 20 років тому виходила так - її кинув хлопець, і було жахливо, хоч повішайся. Вона вичитала про симорон - кидала червоні труси на лампочку в гуртожитку з криками "Заміж хочу!", і скакала з унітазу з цим же криком. Звичайно, в це не дуже вірила, але ржач допоміг подолати проблему. Через півроку раптово вийшла заміж - і щаслива вже 20 років.
Коли сестра кидала давити прищі, також періодично пила найдешевші біодобавки з аптеки л-тирозин, магнеб6, л-триптофан, бо депресивний фон, виснажений організм створює передумови для ковиряння - втрачається самоконтроль. Треба також гуляти більше на сонці відсутність сонця, вітаміну д створює даний тривожний розлад. Адже у сестри весь клас циклився на прищах, а як розляд це потяглося саме за сестрою, бо нагадаю, дитинство у нас було важке та депресивне.
Знаю, у важких випадках дерматотиломанії призначаються антидепресанти, бо біодобавок або повноцінного харчування замало
Дівчата, у вас все буде добре. Ви просто переживаєте за себе, бо вважаєте, що шкіра ваша не відповідає стандартам краси, ідеалам. Ви не повинні бути ідеальними, бо ідеал існує лише в уяві, і часто у хворобливій уяві. Ідеал існує в рекламі, щоб продавати товари. От є культ здорової шкіри. Але і біль, і шрами, відхилення від норми, і хвороба - це така ж важлива частина життя, як і здоров'я. Це важливі знання про тіло людини, уроки, про те, що люди неоднакові, Можливо, прищі - якраз показник. що шкіра працює добре, виводячи зайве назовні, захищаючи внутрішні органи.
Створений кимось ідеал - це лише думка, і більше нічого. Ви обкусуєте губи, бо вони тонкі та якийсь дятел сказав: "Плямкаєш губами тонкими, бебебе, та на що ти розраховуєш з такими губами " . А через 10 років він закохається саме у жінку з тонкими губами, так часто буває. У мене дружина у 16-17 років ненавиділа "хачів", перлася по блондинчиках і щоб з блакитними очима, а в 22 покохала мене
Дякую, ви прекрасні
Неймовірний коментар😮....дуже дякую за свою історію та підтримку ❤🎉
Дуже дякую 😊
Большое спасибо за видео! Впервые о названии "дерматиломания" узнала из книги психотерапевтки Николь Шаккенбрег "Мнимые тела, подлинные сущности" о дисморфофобии. И наконец поняла, с чем именно мне приходилось всю жизнь бороться. Начала ковырять кожу еще в детстве. У меня гиперкератоз ("гусиная кожа"), особенно на руках. Поэтому я могла часами расковыривать мелкие неровности, вплоть до того, что летом было стыдно надеть майку или футболку с короткими рукавами, потому что все руки были в сплошных ранах. В подростковом возрасте я переключилась на лицо. У меня не проблемная кожа, но все равно я каким-то образом находила недостатки или пыталась выдавить одиночные прыщики. Ковыряла до крови, иногда даже сдирая ногтями кожу. Было много случаев, когда в раны попадала инфекция, и начиналась экзема, которую приходилось лечить антибиотиками. После каждого такого раза я говорила себе, что "больше никогда!". И как только все заживало, начинала ковырять по новой. Да и вообще, каждый раз после очередного приступа смотрю на себя в зеркало и плачу, начинаю ненавидеть себя за то, что с собой сделала. И ковыряние кожи действительно очень влияет на социальную жизнь, раньше я могла сидеть дома неделями, залечивать лицо, стеснялась встречаться с людьми или даже просто выходить из дома по делам. С возрастом мне помогло осознание того, что даже если у меня раны на лице, многим вообще не особо есть дело до этого, поэтому теперь могу хотя бы спокойно выходить на улицу, не замазывая все слоями тоналки. У меня есть несколько психических диагнозов, я пытаюсь лечиться, но пока что конкретно с ковырянием лица ни терапия, ни таблетки не помогли. Скорее помогло культивирование бережного и осознанного отношения к себе. Каждый раз, когда пытаюсь снова агрессивно поранить свое лицо, начинаю думать, почему я наказываю себя, ненависть к кому или чему я пытаюсь на себе выместить. Лечение - это долгий путь, но я надеюсь, что любое такое расстройство можно хотя бы облегчить, если обратиться за помощью и начать открыто говорить о проблеме. Накатала этот коммент и поняла, что даже это мне немного помогло)
Спасибо за такой основательный рассказ! Очень сожалею, что вам приходится это преодолевать, надеюсь вам удастся❤
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Дуже дякую вам за це відео. В мене розряпування тіла вже декілька років. Дивлюсь ваше відео, і більше розумію що з цим робити. Моя ситуація і ваше відео надихнули мого друга для запису програми для людей з психологом на цю тему
Дякую тобі дуже за це відео!!!! ❤️ Я якраз від тебе і узнала про цей розлад, з відео про доглядову косметику. А я уже пройшла всі круги пекла із цим розладом. Допомагає тільки викинути всі дзеркала , які не можна викинути - заховати 😁 от тільки так. Як лише дістану дзеркало - обов'язково щось трапиться !
Дуже інформативне відео! Було б круто натрапити на таке відео хочаб 5 років назад. Було всюди дуууже мало інформаціїї. Мені в той час трошки допоміг форум, на який я натрапила загугливши фразу- я не можу припинити роздирати свою шкіру. На тому форумі було вже 1500 коментарів! І там я зрозуміла що це, що я не одна, там було багато історій, порад, навіть чатики для підтримки. Зараз туди зайти не можу, бо це російський форум. Але пам'ятаю найголовнішу пораду - що є єдине лікування це КПТ (когнітивно поведінкова терапія) і наразі я придбала книгу українською мовою - Скотт Ґранет робочий зошит ОКР. Тільки починаю свої заняття, і в шоці...всім рекомендую!
Який крутий контент! Дуже дякую за відео. Нижня частина обличчя сьогодні аж болить після вчорашнього епізоду. І тут я натрапила на це відео! Буду пробувати ваші поради 🫶
Красно дякую, Вам за цей ролик! Мені дуже хотілось почути чиюсь історію з цього приводу. У мене теж є ці сімптоми і я розумію усіх людей з цим самим. Тепер я відчуваю, що я не одна ! Ще за дякую ❤️🔥
Рада, що натрапила на цю інформацію.
Хочу написати коментар, щоб ті, хто думають, що самі, бачили і мою історію.
Адже я думала до цих пір, що це я одна така слабодуха з поганою звичкою, а всі - нормальні і в думках засуджують мої прищі. А якщо дізнаються, що це в прямому сенсі моїх рук справи - то взагалі(
Я ще з дитинства страждаю цим.
Іноді це сфокусовані діїі, але 90% - це автоматичне.
Змінюються тільки місця злочину на тілі - руки, спина, шия, шкіра голови.
Більше стресу - більше роздертого.
Але і коли мені ок, я це роблю і не помічаю, як моя рука вже десяту хвилину дере всі нерівності.
Можливо, це через підвищену тривожність, може аутоагресія.
Поки не знаю, думаю, робота зі спеціалістом скаже більше.
дякую за відео українською,ніяк не могла знайти відео на цю тему рідною мовою!
Доброго дня. Я хочу поділитися досвідом моєї сестри. Вона просила мене написати під цим відео, бо тут акаунту не має, а відео її зачепило. Вона хворобливо 25 років свого життя ковиряла прищі. причому у наших двоюрідних сестре та сама проблема. Бували ремісії - від 9 міс до 3 років навіть, але все поверталося. Цікаво - проблема посилювалась у спокійни розслаблені моменти. Шукала варіанти кинути, діагнози собі ставила вплоть до окр, Ходила до психолога - у нас було важке дитинство, займалась медитаціями на прощення батька, їздила до монастиря. Афірмації казала на тему "Я дозволяю шкірі бути здоровою", "Я люблю свою шкіру"...Але все одно все поверталося, причому в хороші, нестресові періоди її життя. Кинула вона дуже просто, кинула повністю, а вже була тітка доросла.
Вона намалювала малюнок, де був симптом, вона і причина (але це мало прояснило), потім другий - там симптом її покидав назавжди, і вона отримувала те, що її позбавляє від симптому (намалювалась символічна кішка, муркотлива та добра). Потім за принципами артерапії вона придумала казку "Я та проблема", де описана була проблема в казковому вигляді та її почуття. Фінал казки треба було написати так, що проблема вирішилась.
У казці, яку сестра придумала, вона була заколдована принцеса, яка намагалася роздерти свою шкіру чудовиська, але марно. Одно разу, почувши прекрасну музику, вона так щиро розплакалася, просто океаном сліз полегшення, якого досі не проливала, від краси музики, що шкіра чудовиська відвалилась, і більше вона не ковиряла нічого, бо стала собою.
Наступного дня сестра слухала якогось психотерапевта з когнітивної терапії, і та каже: "Це тривожний розлад, люди, які давлять прищі, ненавидіть прищі. І підсвідомо хочуть зробити шкіру ідеальною. Вони на рівні емоцій не приймають свою шкіру з прищами. Що з прищами тебе не полюблять, що вони не подобаються чоловікам. Люди деруть собі шкіру, бо в дитинстві вирішили, що вона "бліда", "чорна" чи "нерівна", "волосата". Так само люди, що рвуть волосся, не сприймають його з перхоттю, наприклад, або вважають тьмяним, негарним. Обкусуючи губи - не приймають форми чи кольору губ...Це впало на тривожно-депресивний гормональний фон людини, і запустився механізм. Людина через внутрішній біль намагається зробити з себе ту версію, яку начебто можна полюбити. Наприклад, версію без прищів"
У сестри почалась істерика з океаном сліз. Адже вся наша рідня з маминої лінії завжди прищів боялася та жахалася - ой, хлопець не полюбить, фу, а той прищавий, а у тієї шкіра недоглянута. В класі парилися прищами. Тітка наша навіть не хотіла іти до чоловіка на перше побачення, бо у того прищ тоді вскочив великий на носі. Зациклені були на цьому секторі зовнішності . І ось ця зацикленість вилізла боком всій маминій лінії
Сестра наче завжди приймала себе і з прищами, і всякою. Але тут полився океан сліз. Згадала, що вона в юності роками переживала через них. Що хлопці в школі на неї не дивились. Що були тоді помішані на "ідеалах краси". Що завжди вона хотіла собі ідеальну гладеньку шкру як в журналах, як описувалась в книгах та віршах. І о жах, колись і хлопець її прищаву кинув та пішов до іншої, а в тої прищів не було, личко просто сяяло (слава Богу, скажу як брат, здихалася алкаша)
Продовжую в наступному коментарі
Цей опис саме твого досвіду мене шокував, бо у мене все відбувається так само. Я навіть теж дійшла до того, щоб ставити таймер. Намагалась кинути кілька разів і теж невдало. Теж не помічаю, як проходять години, як оце починаю).. Дуже рада порадам, особливо з роздрукованим фото, для розуміння адекватної відстані із дзеркалом!! Якщо дивитись з нормальної відстані, то більшість "недоліків" просто не помітні. Мудрий спосіб. Надіюсь у мене вийде позбавитись від цього з часом. Успіхів, також, і всім іншим, з такою ж проблемою
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
@@muratzumri1679 Дякую!
Спасибі, що порушили це питання. Було надзвичайно цікаво послухати 😌
Тема дуже актуальна і погоджуюсь, що дуже мало інформації.
Для мене ефективним стало попросити у хлопця і друзів робити мені зауваження, коли я мимоволі починаю руками чесати обличчя або руки/спину.
Частково допомогло те, що розпрощалась з дзеркалами збільшення, коли видно кожну пору та чорну цятку.
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Припадки ковиряння своїх прищів в мене бувають не часто, але достатньо, тому що постакне не встигає загоїтись до наступного разу. Але проблема в мене інша, - я деру свої пальці, задирки, вони потім в ранах, болять, кровоточать. Що вже тільки не придумую, щоб цьго позбутися: ношу з собою щіпці, щоб одразу прибирати те, що зачіпається, мажу руки кремом частіше, - не допомогає. І це впливає на моє соц.життя, бо не на манікюр, чи от просто, спілкуючись з людьми близько, - я ховаю руки, бо мені соромно! Були випадки, що я деякі пальці обмотувала пластерем і говорила, що просто порізалась. Крч, мене це дуже задовбало!!! Ребят, в кого це було, будь-ласка, підскажіть методи як цього позбутися!!!Буду дуже вдячна!
Дякую за контент, про це треба говорити=)
Я думаю, що допомогти можуть близькі нам люди, підтримуючи нас і говорячи, що ми прекрасні не дивлячись ні на що)))
У меня все ноги в шрамах, расковыривала любые бугорки, проверяя, есть ли вросшие волосы. Для появления такого компульсивного поведения было много причин, и перфекционизм, и непринятие своего тела, и скука, и тревожность, и приобретение покоя от монотонного действия (часто ещё часами пинцетом вырывала волосинки на ногах). Проблему видела изначально, по поскольку это было лучше, чем булимия, всё-таки руки заняты, особо не боролась. Давно избавилась от компульсивного переедания, а кожу на ногах все так же ковыряю, но только летом, когда постоянно ее вижу. За зиму кожа восстанавливается, а летом солнце подлечивает, да и хватает там шрамов от других активностей, поэтому сознательно с привычкой ничего не делаю, так как уверена, что ситуация находится под контролем. Вот если жертвой было бы лицо, тогда, конечно, так просто бы к болезни не относилась. Спасибо, что поднимаешь такие важные вопросы, так как не все люди могут посмотреть на эту болезнь со стороны, здраво оценить и проанализировать и справиться с ней без профессионалов.
Спасибо, что поделилась!
Тут есть ещё такой нюанс: как раз на тех местах, что легче прятать, люди часто ковыряют настолько сильно, что могут быть воспаления и осложнения. Так что будь аккуратна, с этим можно справиться 💚
@@mediocre-ish можешь, кстати, на украинском отвечать, я понимаю) были воспаления, отсюда и шрамы, из-за того, что кожа повреждена, проблема вросших волос все ещё стоит остро, понимаю, что проблему создала сама, но так как наконец приняла себя такой, какая есть, и тело, и кожу, и возраст, дискомфорта физического или эмоционального не ощущаю. Скорее тут появился азарт, какую длины спиральку волоса достану.... А, есть ещё один секрет: нужно, чтобы у любимого человека была дальнозоркость :-) для моего мужа я идеальная, а мнение других меня мало интересует...
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Це реально моя проблема((( навіть не задумувалась. Постійно колупаю ноги від врослого волосся, влітку вийти в спідниці соромно. Навіть не уявляла, що це може бути розлад(( Що робити просто не уявляю…
Я тобі так дякую 🥺 Дякую за те, що розказала! Дуже і дуже дякую 😭 в мене ситуація 1 в 1! Як то важливо не мовчати і підтримувати! Дякую 🤝
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Дякую за відео! Дуже круто, що підняли цю тему. У мене, напевно, в більшість періодів не доходило до "тяжкої" стадії, але помітила, що тригером часто були моменти, коли я дивилась у дзеркало і мені здавалось, що я добре виглядаю. Тоді підходила ближче і почала розглядати ну і "поїхало". Тому намагалась якось прибрати дзеркала. Може комусь, хто обличчя чіпає, теж допоможе. Хоча Снейп звучить краще
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
@@muratzumri1679дуже цікава порада....я зараз почала когнітивно поведінкову поведінку і там дуже складні вправи на тренування тривоги та страху, що якщо робити це кожен день, по 30 хв або по годині то ємоціїї які штовхають на це знизяться на 80 відсотків. Наприклад вправа - роздивляти близько у дзеркалі всі недоліки на протязі однієї години утримуючись від компульсій. І я не знаю ким треба бути щоб таке витримати) спробую ще вашу пораду, дякую!
Дякую за відвертість. Дійсно, майже не зустрічається ця інфа
Дякую дуже за інформацію, яку ніде навіть не натрапляла в інтернетах. Не думала б, що це взагалі проблема, хоча й створює дискомфорт
Ви мене надихнули записати відео про свою ситуацію з дерматилломанією, яка є моїм супутником з років 12. Дякую, що розказали св історію! Скоро доповню український ютуб теж
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Дякую за важливе відео🤗 Дуже рідко зустрічала інформацію на цю тему
P.S. Підписалася
Дуже дякую за відео, розумію тепер що зі мною ❤️
Така гарна😍
І розумна
Топ)
У мене стаються такі епізоди на фоні тривоги, коли я дуже сильно через щось переживаю. Найбільше допомогла терапія і власне робота з тривожністю.
Дякую❤
Ура, нове відео! Ура, українська! Плачу...
Дякую вам це дуже корисно! Не могли б ви підказати, які саме засоби для обличчя вам допомагали, наприклад для загоювання?
краща👍👍👍👍👍👍✊✊✊✊✊
Навіть не памʼятаю точно, коли я почала колупати обличчя, але років едак в 12-13, синхронно з пубертатом. В 14-15 з лицем була повна жесть. Вдома я не залишалась, але на самооцінку це впливало. Пам'ятаю, як під час уроку англійської, коли була моя черга відповідати, я автомотично поколупала вісок і з нього полилась кров - помітили усі, була в центрі уваги, сором не передати. В якийсь момент мене почало це не влаштовувати і я почала доглядати за обличчям людськими методами - міцелярка, сиворотка, зволожуючий крем. Це дійсно допомогло в плані обличчя, тільки ось звичка повністю перейшла на руки, плечі і спину. Якщо подивитись на моє тіло ззаду здалека - можна подумати, що це веснушки; по факту - шрами й свіжі рани. Та ж ситуація й на руках. Обличчя я все ще іноді колупаю, але здебільшості на більш непримітних ділянках, тобто десь зовсім збоку, позаду. Також іноді роздираю шкіру на голові до такого стану, що іноді боляче митись.
Спроби перестати повністю безумовно були, пробувала замість цього щось перебирати руками, крутити фіджет куб, але не зійшлося. Коли в житті плюс минус все добре - наприклад під час закоханності - колупання зводиться майже до нуля. Чесно кажучи, на цьому етапі мене не занадто хвилює дерматиломанія, так як ділянки тіла не є помітними в повсякденному житті. Але не сперечаюсь, що мабуть без цього моє життя було б трохи краще. Може я ще спробую серйозно підійти до цієї проблеми, може ні.
Про досвід зі спеціалистами:
Я ніколи не зверталась до лікарів заради вирішення саме цієї проблеми. Натомість при звертанні переліковувала все, що бентежило: нездорова харчова поведінка, суїцидальні думки, наостанок і зацикленність на шкірі. Була гештальт психотерапія (декілька місяців), були прописані потужні антидепресанти й нейролептики одночасно. Хоча й жодних диагнозів мені не поставили ані моя терапевтка, ані психіатр.
Якось так. Зараз мені 19. З покращенною якістю життя не покращилась тільки дерматиломанія і нічні жахи (умовна, не діагнозована, бо не знаю як ще це назвати)
Додам найбільш непривабливу частину, але здерті частички шкіри я майже завжди їм. Може це комусь противно, може хтось в цьому впізнає себе, але от така буває реальність.
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Привіт. У мене теж така проблема десь з трьох років. Я обдираю губи. Були періоди, коли я практично повністю цього позбавлялася, як не дивно, допомагали зауваження інших, вони повертали на землю, і я усвідомлювала, що роблю, а ще регулярний інтенсивний спорт. А зараз, коли нема кому робити зауваження, і спорт перестав бути вагомою частиною життя, розпустила руки. Тому я намагаюся застосовувати скраб або зубну щітку, щоб не було за що зачепитися, і п'ю воду, тоді губи не так сохнуть. Також підібрала бальзам для губ, він дорогий, але ефект чудовий. Але все одно, коли постійний стрес і трохи не услідкую за утворенням сухої шкіри на губах, можу навіть в напівсні обдирати.
Доброго дня. Я лишив зверху вчора великий коментар, як моя сестра позбавилась колупання шкіри - основне завдання виконали техніки самодопомоги: арт- терапія та афірмації. Але там є принцип, який треба виконувати. Пишу вам всім, хто лишав коментарі, що є така проблема, бо сестра просила, а вона не має тут акаунту.
Важная тема.Есть у меня знакомая такая,покажу ей..
*Скажіть будь ласка,на яка модель вашого мікрофона і до чого він підключений(рекордер/ноут/звукова карта/телефон)?*
❤️
Very Nice
Стало цікаво, чи можна назвати дерматиломанією, коли у мене не через самоушкодження з’являється задирка і я на автоматі розколупую її до стану набряку та посиніння, а коли вона вже відривається важко перестати тиснути на це запалене місце, бо це досить приємні відчуття?🤔 І при тому це відбувається не у пригніченому стані. Просто так було завжди. Подобається відчуття. Приємна біль. Приємна не як при мазохізму розрядка після відчуття болю, а сама «біль». Як от коли щось чухається і хтось тебе починає чухати і ти така «о таааак. Кайф»! Тільки то не легке чухання, а створення посинілого набряклого пальця.
От дійсно, біль до певного порогу абсолютно суб’єктивна річ, що не завжди призводить до страждань і все формується виключно у нашому мозку)
Ніколи не питала за це у лікаря, бо ніколи не думала про це як про проблему, бо не відчуваю дискомфорту, а зараз от замислилась.
Виходячи з критеріїв діагностики, то це не воно ♥️ Якщо це не призводить до погіршення якості життя, і ти не намагаєшся безрезультатно позбутися цієї поведінки, то це скоріше вельми людське бажання "здирати корочку", всі ж а дитинстві так робили.
@@mediocre-ish можливо. Але щодо кірки, то не так. То через задирку просто починаю відчувати, як спрацьовують рецептори чуття і хочеться навіть не здирати, а тиснути туди. І це буває тільки на великий пальцях рук і рідше на вказівних. На інших, ніколи🤪 У кожного свої шафові скелети з дурощів😅
Дякую за відео, підписка
Привіт.
Насправді психотерапія допоможе.
Знайди свого терапевта, не усіх ївелика ціна за сеанс. Бажаю успіхів. Чекаю наступне відео🤍
Ви психотерапевт?
@@sofib-k2979 Так)
Вам нужно начать с того что бы не лицемерить и принять одну сторону себя и похоже вы с ней уже определились и в подтверждение этого удалите все русскоязычные ролики со своего канала , может тогда вам станет легче понять себя .
Смотрю как выгода упала,так и новые ролики перестали снимать,типичные веганы ,все роди денег,а ни ради благих целей
Видео больше не выходят. Она отъехала?
Почему нельзя добавить хоть Русские субтитры? Раньше канал на Русском был, все понимаю, но причём тут язык? Не он ведь все начал…
Язык - это важно, это замечательно что люди наконец начали говорить на РОДНОМ языке. А нам приємно бачити укр контент на ютубі;)
@@Tsukoru78252 так вполне возможно, что родной Русский. Разве нет? Как у крымчан и людей с востока Украины.
Всё-таки Вас давно смотрит русскоязычная аудитория в том числе, из всего СНГ.
Щойно побачила, невидимі лікуючі лейкопластери vm.tiktok.com/ZMNVM9WLU/?k=1
Такі штуки дуже допомагають, так! Забула про них 🥲