Що для вас українська кухня? Дякуємо за кожну вподобайку і поширення ❤А підтримати "Пороблено" фінансово можна через Монобанку💰 send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee ☕www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon 🤑 patreon.com/POROBLENO
Насправді фанатично любила нашу українську кухню, допоки не почала подорожувати світом і не спробувала іншу. Тепер мій раціон - мікс кухонь народів світу, і я вважаю,це прекрасно😅 Наша кухня мені трохи жирнувата і має багато каш і хліба. Але все одно люблю і борщ, і холодець, і голубці❤ але зараз, як ніколи, важливо зберегти і популяризувати наші страви у світі. Бо всі ми - амбасадори України!
От повністю підтримую пані Олену за слова:"У кожного свій смак та звички". Після 24 лютого ми втікли з дитиною та мамою до Італії. Та й досі залишаємося тут. Й хочу сказати, що так італійська кухня смачна, але ... Вона не наша. Ми звикли їсти на перше щось гаряче, або борщ, або суп. А в Італії перше то паста або різотто. Ми рік прожили в італійській сім'ї. Дуже цікаво, смачно, але незвичайно. Хочеться своєї їжі, до якої звик вдома. До нормального сала, до сиру, щоб наліпити вареників. От не те. Не своє.
Дякую вам за пізнавальний випуск ! Дозвольте і мені підмітити в почутому, де ще залишається радянській слід. Це "новорічний стіл або новорічні свята". Але стіл цей різдвяний, бо головне свято Різдво, а не новий рік☺️🤗
Моя українська кухня це мамин щавлевий борщ, вареники з вишнею або сиром, вергуни посипані цукровою пудрою, сало, деруни, смажені кабачки, оселедець з пюрешкою, голубці зі сметаною, а ще пироги, пиріжки і всіляка випічка.
Українська кухня для мене: село Іванівка, Полтавська область., початок 90х. Батьки купили будинок для 'Дачі'. Сусідський хліб з печі, пампушки, борщ з галушками, молоко в глечиках, млинці жовті, як сонце солоні, вареники, пироги зі щавелем.... борщ з кропивою, холодне м'ясо, аромат всього навколо, перетертий мак на пироги. Багато чого розмито залишилось в пам'яті. Але, коли ти з міста і попав в село: це як магія, смачно ВСЕ!
Для мене українська кухня - кухня щ локальних продуктів насамперед, приготовлена з присмаком традиційних рецептів. Насправді ритм життя настільки змінився за останні 200 років, знання про впшив продуктів та харчування в цілому, що багато страв тих часів не актуальні. Тому повсягденна українська кухня уе сучасні страви з українською родзинкою... святкові - можуть бути традиційно українські.
До питання сприйняття української культури самими українцями як декоративної, відмежування свого досвіду від традиції. Я зростала з таким самим уявленням, в двотисячних роках в школі нав'язувався образ України через калину і лелек, а святкування свят з великою кількістю м'ясних страв. Я з Миколаївської області і до певного віку тої калини і лелек в очі не бачила, мій край, це край акацій, шовковиці, горіхів, абрикос, кавунів, помідорів і риби. Але часто в розмовах про "справжню" культуру північне причорномор'я взагалі забувають, протиставляючи лише схід і захід.
Я була в Останній Барикаді на заході, коли говорили саме про кухню Півдня, і це було дійсно цікаво. Тільки зараз потрошку фокус змінюється, бо є такі люди, які роблять ту ж Дорогу Бессарабії чи гастротури Одещиною, чи он Оксана Левкова, яка по всій Україні дунайку шле щороку, чи Марія Банько, але намагається через сети поширювати локальні смаки. Але все одно воно ще дещо нішеве, звісно. Хочеться більше розголосу
Для мене українська кухня - це бабусині рецепти простої їжі. Як приклад - борщ з буряковим квасом і квасолею, гартаначка ( щось схоже на куліш на відкритому вогнищі)
Для мене українська кухня - це бутерброд з солодкою паскою та запеченим м’ясом в 1982 році, який я з гордістю діставала в школі на перерві. Молодий вчитель-історик родом з Житомирської області мило посміхався. Досі люблю поєднання цих смаків.
Мені здається, що в нас є певне кліше української кухні, ті страви, що є у вжитку і донині, але по перше ми навіть не знаємо всього різноманіття інгредієнтів і страв,що були раніше, а по друге українська кухня тільки розвивається, і яка вона буде на сучасний лад- покаже час. Для мене ця кухня- це те, що ми готуємо вдома і з вирощеного локально ( включаючи напої: крафтові вина, сидр, пиво) все не з заводів, а з рук людини до людини.
Дякую за ловку розмову) Для мене українська кухня пов'язана з весільним столом періоду 90-х (Кропивниччина). мої улюбленці - Голубці і налисники. Їх першими підтягувала моя дитяча рука на всіх весіллях і уплітала я їх якось стрімко). пам'ятаю одвічне тріо солодощів - хрустики, цукерки- подушечки і желе. І шишки, які роздавали на завершення весілля. А з напоїв дуже запам'ятався один коктейль на одному з весіль (на заміну традиційним компотам) - бачила як бадяжили в великій алюміневій каструлі напій з багатьох пакетиків Юпі і неважно, що кожен пакетик мав різний смак))
Для мене українська кухня - це наваристий борщ з квасолею, страви з грибною підливою, крученики з чорносливом. Доречі, гречка з чорносливом теж топ! І звісно, вереники з сиром, вишнею та усім іншим начинням:)
Люди питають про «як українці святкували щось» часто тому, що радянський час перервав традицію. Наприклад, у моїй правовірній комсомольській родині не просто не святкували Різдво, а взагалі не знали, що існує таке свято (бабусі, мабуть, знали, але дітям це небезпечне знання не передали). Тому так - ми дивимося на це очами прибульців, які намагаються навчитися й засвоїти
Але окрім Різдва, у Вас же точно були якісь святкування, і там могли проявлятися теж дуже цікаві рецепти, яку характеризують Вашу родину. Про це теж треба пам'ятати, бо вони, які буденні страви, теж цінні і варті уваги
Дякую за випуск, слідкую за проєктом "Їжакультура", читаю пані Олену в телеграмі. Для мене українська кухня це червоний і зелений борщі, голубці, капусняк, голубці пісні з пшоном та часниковою підливою, крученики, вареники з капустою, картоплею, грибами, вишнею, сиром, м'ясом, вергуни, деруни зі сметаною, ліниві варенички, домашня ковбаса і кров' яна ковбаса. Ой бо, піду шось поїм.
Для мене українська кухня складається з таких страв: пісний борщ з квасолею, сушеними білими грибами та в'яленими линами, вареники, деруни, налисники, сирники,пиріжки,голубці, варениці, ковбаса-картоплянка, домашня м'ясна ковбаса, пшоняна каша, котлета по-київськи, узвар,кисіль
Класс, дуже цікавий випуск і погляд на українську кухню. Для мене українська кухня це мамині котлетки з пюрешкою (в бабусі це мячка називалося), це різноманітні копченості на Паску і творожна бабка, це коржики з картоплею і пиріжки з вишнями, тертий пиріг і вінегрет взимку
Так нічого про смаки, продукти, страви щоденні, а не святкові характерні для різних періодів і різних регіонів та їх значення , я не почула. Нічого нового не дізналась. Щодо театралізованого декорування кулінарних блогів рушниками і вишиванками з кольорами "вирви око" і орнаментами "все найкраще на одну сорочку" це звісно печаль. Але могла б пояснити , наприклад, чому український оселедець солоний, в той час як традиційні шведські маринади в основному , солодкі. Бо оселедець їдять в в Тайвані і в Нідерландах і в Україні, але смак і рецептура його приготування скрізь різна. А те що кулінарія змінюється це зрозуміло. Але Полтавські галушки в інших регіонах не можливо спробувати ніде. Це те, про що всі чули, але їли лише полтавчани. І знають всі про галушки , мабуть лише завдяки Гоголю. Кролів теж тримали у всіх регіонах , але коптили їх за особливими рецептами на Тернопільщині. І таких страв є по декілька в кожному регіоні. Але про це не було жодного слова. Тому запрошуйте пані етнографку ще раз аби розширити цю цікаву тему!
31:55 Дуже згодна! Ми з мамою вибрали орнамент, кольори і мама мені десь в 2010-му році вишила вишиванку. І я, звісно, ходила в ній на Мегамарш у вишиванках. І мені дехто там казав, що моя вишиванка не автентична. А я відповідала, що це автентична київська вишиванка початку 21 століття. Ну бо ми україки і ми це створили і вибрали тканину і сілует і все все все. Дуже рада побачити однодумицю 😊
Дякую за надзвичайно цікавий сюжет, який надихає на глибокі роздуми. Що для мене українська кухня? Незважаючи на то, що я ще пам'ятаю радянський союз, бідну кухню 90х, та і дитячі спогади це мамина та бабусина їжа, для мене українська кухня це сучасна ресторанна культура, яка сезонна, багатогранна, дуже смачна та вдало інтерпретує багато традицій і сучасний підхід до гастрономії, у поєднанні зі свіжими продуктами з фокусом на сезонність. Якось так :)
Українська кухня для мене це борщ з пампушками, налисники запечені у печі, вареники у своєму розмаїтті, найголовніші - з вишнями. Хоча в принципі виросла в совецькій родині і вчилася готувати саме по книзі «О вкусной и здоровой пище»)) Але в мене є і та сама «Українська кухня»
Пані Дар'я і пані Олена - потужне комбо🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥 Дуже надіюся на перевидання книг про укр і кримськотатарську кухню🙏 Дуже цікава тема українського сніданку. Не раз обговорюємо це з міжнародними колегами. Мені здається, у нас на сніданок може піти будь-що від свіжих млинців до вчорашніх голубців. І взагалі сніданкові їжа для мене новий концепт. Що ж для мене українська кухня це все що готується в Україні протягом останніх 30-300 років, включаючи єврейські, караїмські, редянські ітд рецепти. Але слухаючи одну з інтерв'ю пані Олени прийшла до висновку, що для мене це їжа, яку передають мама і бабуся (від горіхів, сушки, грибів, чаю і до хвостиків, манників, медовика)
Єєй, дякую! Я знаю, що кримськотатарську "Їжак" точно планує в доповненому форматі перевидати, але зі строками не ясно. Поки в них класна серія сезонних записників з рецептами пішоа
Для мене це борщик, борщик з квасу, голубці, пляцки з тертої бульби, пироги(вареники), налисники(млинці), кутя на Різдво і паска на Великдень, пляцки буденні і святкові та ще багато чого ❤ Дякую за випуск 🤗
Дуже короткі ваші відео для мене❤ для мене українська кухня - це горечана каша з маслом, котлета з мʼяса ( свинина та телятина) і помідор консервований з банки( сливки сорт). Дякую вам за відео!
У мене це і сезонність страв (влітку - вареники з вишнею, дитячі спогади про пінку з-під варення на бутерброди чи малина з молоком, зелений борщ зі щавлем і окрошка (в нас так називали, не холодник) взимку - солоні огірки, квашені помідори, борщі). А так топ із сирниками, варениками, гречкою з грибами, дерунами, святковими кутею, пасками, маковими пиріжками❤
Для мене українська кухня- це якраз гречка з підливою, биточки, капусточка тушена, борщ, кашка… але найкраще розумієш, як ти обожнюєш цю кухню і сумуєш, коли ти закордоном! Коли гречку купити- ще той квест! Коли мамин борщ все одно смачніший, бо там українські солодкі бурячки і шкварочки і хрумка капусточка, вирощена на чорноземах. Не знаю, чому це працює саме так. Коли в Україні, то свого не цінуєш. Екзотику шукаєш, баноші, крученики, карпатка… а цінувати своє починаєш лише на чужині((
Поживете так рoкiв з десять , вам вже украïнськi продукти не будуть смакувати якось особливо в порiвняннi з закордонними. I гречку знайти при бажаннi можна, а от оселедець солений це прооблема знайти.
Дуже цікаво сказано про «автентичні» рецепти від бабусь (дивіться 34:00) а потім ідемо на сайт видавництва їжак и дивимось: «Смачна Кропивниччина» Книга є результатом експедицій учасників проєкту “Баба Єлька” протягом 2018-2021 років. У ній зібрані записи рецептів мешканців сіл Кропивниччини, які найкраще оповідають про повсякденні локальні кулінарні практики ХХ ст. То ж в мене питання до пані Олени: а як ви відрізнили рецепти від «справжніх» бабусь від «не справжніх»?
Мені здається, Ви неправильно сприйняли слова Олени. І правильно, в проекті "Смачна Кропивниччина" якраз нема слів про "автентику", а про те, що локально збереглося і передається. І саме на цьому і треба акцентувати, а не на пошуках "прадавнього" "автентичного" від якихось міфічних бабусь, які мають зараз і доступ до друкованого ЗМІ, і до численних радіо і телепрограм, і до інтернету.
можливо моя думка помилкова, але для мене українська кухня - це те що зараз робить Клопотенко та страви, які показує Астаф'єва в "такі страви" по рецептах Осипи Заклинської
Моя мама ходила до школи у 1960х роках і згадує, що харчування взагалі не було. У шкільному буфеті можна було купити кисіль і пончик. А учням перших і других класів давали склянку молока безкоштовно.
У Києві наприкінці 90х у нас з початкової школи теж давали молоко або яблучний сік (а ще напій з шипшини інколи))) з пряниками. Це до 11 класу була вже постійна історія, і мені лише згодом пояснили, що це суто міська ініціатива була, бо діти часто в ті часи приходили голодними і не всі протягували до обіду нормально.
@@DariaAntsybor у нашій школі в 90х спочатку столова працювала, потім лише учнів початкових класів годували. Пам'ятаю як чергові з кожного класу накривали на столи. А потім взагалі не було харчування і працював лише буфет, у якому можна було купити булочки різні і снеки.
@@annanikolaieva4339 у нас все було - і обіди докупити можна було індивідуально в старших класах (молодші безкоштовно), тільки з самого ранку треба попередити. Плюс буфет був класний, море пиріжків, кренделів, вафель, піци, хачапурі, "Мажори"))) Але оця фішка з молоком чи соком - це дуже характерна особливість. Різні класи ще в різний час ходили. І так, ми теж як чергували, то допомагали і посуд розставляти, і прибирати, і навіть інколи давали аж до посудомийок його вантажити, але це вже дуже рідко. Частіше просто на роздачі
60ті роки . Шкільний буфет: кисіль плідий, пончики ( до речі смачні ), макарони з підливою томатною ( мені подобалось чомусь) з котлетою ( полуфабрікат😅)
Скільки б кулінарних новинок не заходило до моє кухні, ніщо не зрівняється зі старовинними рецептами. вони - на підсвідомости, вони є моїм власним генетичним кодом, моєю опорою в тім, чим годувати свою родину.....
Саме цю поки ще українською мовою не можна придбати, вони мають додрукувати тираж. Підпишіться на сторінки Їжакультура (в описі ми все вказали) і напишіть їм, будь ласка, щоб отримати деталі, чи можна робити передзамовлення
Все-таки та сама їжа має різний смак: те саме, приготоване у печі в глиняному посуді на вогні чи у мікрохвилівці. Зрештою, самі продукти вже не такі, як 50 років тому.
Яка чудова співрозмовниця! У львівській школі в 90-х теж не модно було бути відмінницею. Це знецінювалось дуже. Ну і що, мовляв, з твого навчання? Всі науковці були «лохи» для супер багатих по тих мірках нуворишів.
так, якийсь такий був час, коли у когось неслося легке (зазвичай нелегальне) збагачення паралельно з тим, як хтось з двома-трьома вищими освітами торгував на ринку, щоб вижити.
Доброго дня.У мене питання. Чому у бездоганному українському мовленні, постійно звучить слово Да? Це дуже ріже вухо.Причому чую це ,саме у дуже освічених людей на подкастах
Наприклад люди з різних регіонів, і можуть бути носіями різних діалектиів зокрема і тих, де дакають, а не такають. А подкасти передбачають саме живе мовлення, а не заготовлені сценарні тексти.
@@ОксанаКришталева-ъ8я якщо Ви про мене, то ні, вже років 20 не спілкуюся зовсім. І ще раз повторюю про різні діалекти та способи формування ідіостилю. Не всі ми тут з Галичини чи Прикарпаття🤷🏻♀️ До речі, слова-паразити і різні екання (бо це живе мовлення) вирізаються для аудіоверсії. Можна слухати "підчищену" версію суто у такому форматі на подкаст-платформах.
@@ukrajina2022 не зовсім так. Гречку постійно засівали й раніше, є з нею достатньо афоризмів, є танець і пісня про гречаники, є багато рецептів саме суто з гречаним борошном тощо. Тому я би посперечалася, що тут домінування суто радянське. Це була доступна та популярна культура і раніше
@@DariaAntsybor це ніби то і так, але коли я приїжала в село до бабусі ( так про бабусю), то вона ніколи не готувала гречку. В неї було пшоно, зелений борщ ітд. Незнаю правда може вона саму гречку не любила😁
@@ukrajina2022 за гречку не скажу отак, тут дійсно краще Олену попитати)) думаю, що поширюється як каша вона реально в часи СРСР, але і раніше була присутня. А от що пшоно в нас дало задню, то це правда. І в Олени навіть пости були на популяризацію страв з ним
Для мене українська кухня - це бабусині голубці, деруни, вареники з порічками, спечений рулет з маком. Я живу за кордоном і хочу сказати, що нашу кухню насамперед пізнають по гостинності. Це коли і нагодуємо, і напоїмо, і з собою дамо.
Мій чоловік іракець за походженням, і він до всього додає лимонний сік, тому цілком згідна зі словами п.Олени , стосовно, того, що у кожного свій смак. Я люблю борщ, а він - ні. Якщо я приготую його, то майже цілий банячок я й зʼїдаю. Але мені не до смаку додавати кругом лимонний сік.
Все добре, але чебуреки це не лише російською. Дивно, що гостя не знає, що в нас готують окрім кримськотатарських ще й грецькі чебуреки. У приготуванні між цими стравами є різниця. Тому в Криму чібереки, а в Приазов'ї, де мешкають греки, чебуреки.
Насправді теми караїмської та урумської кухні у дописах на Їжакультура теж піднімалися, наскільки я пам'ятаю. Якщо Олена про це не сказала в обмежений таймінг програми, це не значить, що про це невідомо)
Вперше чую про халу, я гадала мова йде про українську їжу, до чого тут чебуреки з халами? Втягувати їх в поняття "української іжі" я б не стала. Ну або розповідайте, що з нашої етнічної кухні запозичили євреї з кримчаками. Заплетений хліб, не робить його одразу єврейською халою. У мене з роду не бувало куті на столі, виходить я не українка....
Напевно Ви не правильно зрозуміли. Про халу і чебуреки мова йшла в контексті книги "Україна: їжа та історія" і того, що ці страви були запозичені у повсякденне харчування з обрядової їжі інших етносів. І хіба у нас на території України не живуть євреї або татари? Чи українці в Україні не їдять халу і чебуреки? Я не можу зрозуміти навіщо себе так обмежувати? Насправді українська кухня збагатилася завдяки запозиченню з інших кухонь і це дуже круто. Якщо Ви знаєте, що ашкеназька або татарська кухня запозичили з української, поділіться з нами, будь ласка.
На жаль, нічого нового не почула. Політизована кухня. Татари цікаві, в мамалига, банош- ні. Традиційна кухня складається з продуктів, які вирощуються у цій місцевості. Це- аксіома. А рецепти дійсно краще взяти в книзі радянського дипломата Веніаміна Похльобкіна « Кухня народів СССР», ніж у бабок.
Що для вас українська кухня? Дякуємо за кожну вподобайку і поширення ❤А підтримати "Пороблено" фінансово можна через Монобанку💰 send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee ☕www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon 🤑 patreon.com/POROBLENO
Насправді фанатично любила нашу українську кухню, допоки не почала подорожувати світом і не спробувала іншу. Тепер мій раціон - мікс кухонь народів світу, і я вважаю,це прекрасно😅 Наша кухня мені трохи жирнувата і має багато каш і хліба. Але все одно люблю і борщ, і холодець, і голубці❤ але зараз, як ніколи, важливо зберегти і популяризувати наші страви у світі. Бо всі ми - амбасадори України!
От повністю підтримую пані Олену за слова:"У кожного свій смак та звички". Після 24 лютого ми втікли з дитиною та мамою до Італії. Та й досі залишаємося тут. Й хочу сказати, що так італійська кухня смачна, але ... Вона не наша. Ми звикли їсти на перше щось гаряче, або борщ, або суп. А в Італії перше то паста або різотто.
Ми рік прожили в італійській сім'ї. Дуже цікаво, смачно, але незвичайно. Хочеться своєї їжі, до якої звик вдома. До нормального сала, до сиру, щоб наліпити вареників. От не те. Не своє.
Дякую вам за пізнавальний випуск ! Дозвольте і мені підмітити в почутому, де ще залишається радянській слід. Це "новорічний стіл або новорічні свята". Але стіл цей різдвяний, бо головне свято Різдво, а не новий рік☺️🤗
Моя українська кухня це мамин щавлевий борщ, вареники з вишнею або сиром, вергуни посипані цукровою пудрою, сало, деруни, смажені кабачки, оселедець з пюрешкою, голубці зі сметаною, а ще пироги, пиріжки і всіляка випічка.
Українська кухня для мене: село Іванівка, Полтавська область., початок 90х. Батьки купили будинок для 'Дачі'. Сусідський хліб з печі, пампушки, борщ з галушками, молоко в глечиках, млинці жовті, як сонце солоні, вареники, пироги зі щавелем.... борщ з кропивою, холодне м'ясо, аромат всього навколо, перетертий мак на пироги. Багато чого розмито залишилось в пам'яті. Але, коли ти з міста і попав в село: це як магія, смачно ВСЕ!
Дякую за випуск.Чудова спікерка.
Для мене українська кухня - кухня щ локальних продуктів насамперед, приготовлена з присмаком традиційних рецептів. Насправді ритм життя настільки змінився за останні 200 років, знання про впшив продуктів та харчування в цілому, що багато страв тих часів не актуальні. Тому повсягденна українська кухня уе сучасні страви з українською родзинкою... святкові - можуть бути традиційно українські.
До питання сприйняття української культури самими українцями як декоративної, відмежування свого досвіду від традиції. Я зростала з таким самим уявленням, в двотисячних роках в школі нав'язувався образ України через калину і лелек, а святкування свят з великою кількістю м'ясних страв. Я з Миколаївської області і до певного віку тої калини і лелек в очі не бачила, мій край, це край акацій, шовковиці, горіхів, абрикос, кавунів, помідорів і риби. Але часто в розмовах про "справжню" культуру північне причорномор'я взагалі забувають, протиставляючи лише схід і захід.
Я була в Останній Барикаді на заході, коли говорили саме про кухню Півдня, і це було дійсно цікаво. Тільки зараз потрошку фокус змінюється, бо є такі люди, які роблять ту ж Дорогу Бессарабії чи гастротури Одещиною, чи он Оксана Левкова, яка по всій Україні дунайку шле щороку, чи Марія Банько, але намагається через сети поширювати локальні смаки. Але все одно воно ще дещо нішеве, звісно. Хочеться більше розголосу
Для мене українська кухня - це бабусині рецепти простої їжі. Як приклад - борщ з буряковим квасом і квасолею, гартаначка ( щось схоже на куліш на відкритому вогнищі)
Для мене українська кухня - це бутерброд з солодкою паскою та запеченим м’ясом в 1982 році, який я з гордістю діставала в школі на перерві. Молодий вчитель-історик родом з Житомирської області мило посміхався. Досі люблю поєднання цих смаків.
Це теж моє улюблене.
Мені здається, що в нас є певне кліше української кухні, ті страви, що є у вжитку і донині, але по перше ми навіть не знаємо всього різноманіття інгредієнтів і страв,що були раніше, а по друге українська кухня тільки розвивається, і яка вона буде на сучасний лад- покаже час. Для мене ця кухня- це те, що ми готуємо вдома і з вирощеного локально ( включаючи напої: крафтові вина, сидр, пиво) все не з заводів, а з рук людини до людини.
Я з Херсону, але вперше чую про борщ з сомом)) заінтригували😂
Дякую за Вашу працю.
Слівв Силам Оборони України
Слава Героям України!
Прекрасне відео! Отримав багато задоволення від перегляду. Дякую
Дякую за ловку розмову)
Для мене українська кухня пов'язана з весільним столом періоду 90-х (Кропивниччина). мої улюбленці - Голубці і налисники. Їх першими підтягувала моя дитяча рука на всіх весіллях і уплітала я їх якось стрімко). пам'ятаю одвічне тріо солодощів - хрустики, цукерки- подушечки і желе. І шишки, які роздавали на завершення весілля. А з напоїв дуже запам'ятався один коктейль на одному з весіль (на заміну традиційним компотам) - бачила як бадяжили в великій алюміневій каструлі напій з багатьох пакетиків Юпі і неважно, що кожен пакетик мав різний смак))
Для мене українська кухня - це наваристий борщ з квасолею, страви з грибною підливою, крученики з чорносливом. Доречі, гречка з чорносливом теж топ! І звісно, вереники з сиром, вишнею та усім іншим начинням:)
Скільки б не говорили чи писали б про борщ,вже від цього слова тепліше і затишніше, не має значення,який борщ,але це домівка,це рідне ідороге,дякую
Люди питають про «як українці святкували щось» часто тому, що радянський час перервав традицію. Наприклад, у моїй правовірній комсомольській родині не просто не святкували Різдво, а взагалі не знали, що існує таке свято (бабусі, мабуть, знали, але дітям це небезпечне знання не передали). Тому так - ми дивимося на це очами прибульців, які намагаються навчитися й засвоїти
Але окрім Різдва, у Вас же точно були якісь святкування, і там могли проявлятися теж дуже цікаві рецепти, яку характеризують Вашу родину. Про це теж треба пам'ятати, бо вони, які буденні страви, теж цінні і варті уваги
Дякую за випуск, слідкую за проєктом "Їжакультура", читаю пані Олену в телеграмі. Для мене українська кухня це червоний і зелений борщі, голубці, капусняк, голубці пісні з пшоном та часниковою підливою, крученики, вареники з капустою, картоплею, грибами, вишнею, сиром, м'ясом, вергуни, деруни зі сметаною, ліниві варенички, домашня ковбаса і кров' яна ковбаса. Ой бо, піду шось поїм.
Для мене українська кухня складається з таких страв: пісний борщ з квасолею, сушеними білими грибами та в'яленими линами, вареники, деруни, налисники, сирники,пиріжки,голубці, варениці, ковбаса-картоплянка, домашня м'ясна ковбаса, пшоняна каша, котлета по-київськи, узвар,кисіль
Класс, дуже цікавий випуск і погляд на українську кухню. Для мене українська кухня це мамині котлетки з пюрешкою (в бабусі це мячка називалося), це різноманітні копченості на Паску і творожна бабка, це коржики з картоплею і пиріжки з вишнями, тертий пиріг і вінегрет взимку
Так нічого про смаки, продукти, страви щоденні, а не святкові характерні для різних періодів і різних регіонів та їх значення , я не почула. Нічого нового не дізналась.
Щодо театралізованого декорування кулінарних блогів рушниками і вишиванками з кольорами "вирви око" і орнаментами "все найкраще на одну сорочку" це звісно печаль.
Але могла б пояснити , наприклад, чому український оселедець солоний, в той час як традиційні шведські маринади в основному , солодкі.
Бо оселедець їдять в в Тайвані і в Нідерландах і в Україні, але смак і рецептура його приготування скрізь різна.
А те що кулінарія змінюється це зрозуміло.
Але Полтавські галушки в інших регіонах не можливо спробувати ніде. Це те, про що всі чули, але їли лише полтавчани. І знають всі про галушки , мабуть лише завдяки Гоголю.
Кролів теж тримали у всіх регіонах , але коптили їх за особливими рецептами на Тернопільщині. І таких страв є по декілька в кожному регіоні. Але про це не було жодного слова. Тому запрошуйте пані етнографку ще раз аби розширити цю цікаву тему!
Причина може бути в тому що тi краïни риболовнi, оселедець не треба було зберiгати впродовж тривалого термiну i потреби в засолюваннi не було.
Дякую за цікавий випуск подкасту. Дуже сподобалось уникання екзотизації і показ того, що українська ккхня розвивається і сьогодні
31:55 Дуже згодна! Ми з мамою вибрали орнамент, кольори і мама мені десь в 2010-му році вишила вишиванку. І я, звісно, ходила в ній на Мегамарш у вишиванках. І мені дехто там казав, що моя вишиванка не автентична. А я відповідала, що це автентична київська вишиванка початку 21 століття. Ну бо ми україки і ми це створили і вибрали тканину і сілует і все все все.
Дуже рада побачити однодумицю 😊
У нас є книга " О вкусной и здоровой пище" 1954 года, так там навіть вязіга є, а в книзі 1980 х років такі витребеньки харчові вже відсутні.
Дякую за надзвичайно цікавий сюжет, який надихає на глибокі роздуми. Що для мене українська кухня? Незважаючи на то, що я ще пам'ятаю радянський союз, бідну кухню 90х, та і дитячі спогади це мамина та бабусина їжа, для мене українська кухня це сучасна ресторанна культура, яка сезонна, багатогранна, дуже смачна та вдало інтерпретує багато традицій і сучасний підхід до гастрономії, у поєднанні зі свіжими продуктами з фокусом на сезонність. Якось так :)
Дуже цікаво
дякую! лайк на підтримку україномовного ютубу!
Українська кухня для мене це борщ з пампушками, налисники запечені у печі, вареники у своєму розмаїтті, найголовніші - з вишнями. Хоча в принципі виросла в совецькій родині і вчилася готувати саме по книзі «О вкусной и здоровой пище»)) Але в мене є і та сама «Українська кухня»
Дуже складно дивитися навіть після вечері 😀! Шкідливо для фігури))), виробляється слиновиділення 😉 Велике спасибі за відео!🙏💗💙💛
А поставила на паузу, пішла зварила вареники з вишнею і продовжила перегляд 😁
@@annanikolaieva4339 👍👍👍😀
Пані Дар'я і пані Олена - потужне комбо🔥🔥🔥🔥🔥🔥🔥
Дуже надіюся на перевидання книг про укр і кримськотатарську кухню🙏
Дуже цікава тема українського сніданку. Не раз обговорюємо це з міжнародними колегами. Мені здається, у нас на сніданок може піти будь-що від свіжих млинців до вчорашніх голубців. І взагалі сніданкові їжа для мене новий концепт.
Що ж для мене українська кухня це все що готується в Україні протягом останніх 30-300 років, включаючи єврейські, караїмські, редянські ітд рецепти.
Але слухаючи одну з інтерв'ю пані Олени прийшла до висновку, що для мене це їжа, яку передають мама і бабуся (від горіхів, сушки, грибів, чаю і до хвостиків, манників, медовика)
Єєй, дякую! Я знаю, що кримськотатарську "Їжак" точно планує в доповненому форматі перевидати, але зі строками не ясно. Поки в них класна серія сезонних записників з рецептами пішоа
Для мене це борщик, борщик з квасу, голубці, пляцки з тертої бульби, пироги(вареники), налисники(млинці), кутя на Різдво і паска на Великдень, пляцки буденні і святкові та ще багато чого ❤
Дякую за випуск 🤗
Дуже короткі ваші відео для мене❤ для мене українська кухня - це горечана каша з маслом, котлета з мʼяса ( свинина та телятина) і помідор консервований з банки( сливки сорт). Дякую вам за відео!
У мене це і сезонність страв (влітку - вареники з вишнею, дитячі спогади про пінку з-під варення на бутерброди чи малина з молоком, зелений борщ зі щавлем і окрошка (в нас так називали, не холодник) взимку - солоні огірки, квашені помідори, борщі). А так топ із сирниками, варениками, гречкою з грибами, дерунами, святковими кутею, пасками, маковими пиріжками❤
Пюре в селі, де я зараз живу, називають "колочена картопля" або більш старовинно "колочена мандебурка"
Для мене українська кухня- це якраз гречка з підливою, биточки, капусточка тушена, борщ, кашка… але найкраще розумієш, як ти обожнюєш цю кухню і сумуєш, коли ти закордоном! Коли гречку купити- ще той квест! Коли мамин борщ все одно смачніший, бо там українські солодкі бурячки і шкварочки і хрумка капусточка, вирощена на чорноземах.
Не знаю, чому це працює саме так. Коли в Україні, то свого не цінуєш. Екзотику шукаєш, баноші, крученики, карпатка… а цінувати своє починаєш лише на чужині((
Поживете так рoкiв з десять , вам вже украïнськi продукти не будуть смакувати якось особливо в порiвняннi з закордонними. I гречку знайти при бажаннi можна, а от оселедець солений це прооблема знайти.
Дуже цікаво сказано про «автентичні» рецепти від бабусь (дивіться 34:00) а потім ідемо на сайт видавництва їжак и дивимось:
«Смачна Кропивниччина»
Книга є результатом експедицій учасників проєкту “Баба Єлька” протягом 2018-2021 років.
У ній зібрані записи рецептів мешканців сіл Кропивниччини, які найкраще оповідають про повсякденні локальні кулінарні практики ХХ ст.
То ж в мене питання до пані Олени: а як ви відрізнили рецепти від «справжніх» бабусь від «не справжніх»?
Мені здається, Ви неправильно сприйняли слова Олени. І правильно, в проекті "Смачна Кропивниччина" якраз нема слів про "автентику", а про те, що локально збереглося і передається. І саме на цьому і треба акцентувати, а не на пошуках "прадавнього" "автентичного" від якихось міфічних бабусь, які мають зараз і доступ до друкованого ЗМІ, і до численних радіо і телепрограм, і до інтернету.
можливо моя думка помилкова, але для мене українська кухня - це те що зараз робить Клопотенко та страви, які показує Астаф'єва в "такі страви" по рецептах Осипи Заклинської
Моя мама ходила до школи у 1960х роках і згадує, що харчування взагалі не було. У шкільному буфеті можна було купити кисіль і пончик. А учням перших і других класів давали склянку молока безкоштовно.
У Києві наприкінці 90х у нас з початкової школи теж давали молоко або яблучний сік (а ще напій з шипшини інколи))) з пряниками. Це до 11 класу була вже постійна історія, і мені лише згодом пояснили, що це суто міська ініціатива була, бо діти часто в ті часи приходили голодними і не всі протягували до обіду нормально.
@@DariaAntsybor у нашій школі в 90х спочатку столова працювала, потім лише учнів початкових класів годували. Пам'ятаю як чергові з кожного класу накривали на столи. А потім взагалі не було харчування і працював лише буфет, у якому можна було купити булочки різні і снеки.
@@annanikolaieva4339 у нас все було - і обіди докупити можна було індивідуально в старших класах (молодші безкоштовно), тільки з самого ранку треба попередити. Плюс буфет був класний, море пиріжків, кренделів, вафель, піци, хачапурі, "Мажори")))
Але оця фішка з молоком чи соком - це дуже характерна особливість. Різні класи ще в різний час ходили. І так, ми теж як чергували, то допомагали і посуд розставляти, і прибирати, і навіть інколи давали аж до посудомийок його вантажити, але це вже дуже рідко. Частіше просто на роздачі
60ті роки . Шкільний буфет: кисіль плідий, пончики ( до речі смачні ), макарони з підливою томатною ( мені подобалось чомусь) з котлетою ( полуфабрікат😅)
У моєї бабусі є оця велика кнога "о внусной і здоровой піщє", правда не пам'ятаю якого року видання. І там рецепти як на мене не для простого люду
Скільки б кулінарних новинок не заходило до моє кухні, ніщо не зрівняється зі старовинними рецептами. вони - на підсвідомости, вони є моїм власним генетичним кодом, моєю опорою в тім, чим годувати свою родину.....
Трохи запізно ми всі схаменулися....наші бабусі з усіма рецептами вже на небі....
Але на Полтавщині ще є люди , які зберегли автентичні страви.
Деруни з сиром або м'ясом запечені в печі(духовці).
ЯК ЖЕ КУПИТИ КНИГУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ.Я МОЖУ ПЕРЕКАЗАТИ ГРОШІ НА ПЕРЕД /ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ
я хочу купити таку книгу.Як це зробити
Саме цю поки ще українською мовою не можна придбати, вони мають додрукувати тираж. Підпишіться на сторінки Їжакультура (в описі ми все вказали) і напишіть їм, будь ласка, щоб отримати деталі, чи можна робити передзамовлення
Все-таки та сама їжа має різний смак: те саме, приготоване у печі в глиняному посуді на вогні чи у мікрохвилівці. Зрештою, самі продукти вже не такі, як 50 років тому.
І наші рецептори з роками дуже змінюються, тому морозиво всім у дитинстві смачніше:)
Для мене українська кухня це щось сакральне і святкове, не сприймаю її як буденну
Яка чудова співрозмовниця!
У львівській школі в 90-х теж не модно було бути відмінницею. Це знецінювалось дуже. Ну і що, мовляв, з твого навчання? Всі науковці були «лохи» для супер багатих по тих мірках нуворишів.
так, якийсь такий був час, коли у когось неслося легке (зазвичай нелегальне) збагачення паралельно з тим, як хтось з двома-трьома вищими освітами торгував на ринку, щоб вижити.
Українська кузня це бабцині вареники в неділю,борщик...
А на різдво кутя,узвар,пампушки...всі 12 страв і вся сім'я за столом.
Цікаво чи є якісь страви, які готують спеціально на Івана Купала🧐🤔 чи може там зовсім не до їжі і ніяких закріплених страв не було
На Купала головне заготувати трави і ягоди, плюс обряди провести, а стосовно їжі тут дійсно було не так важливо
Доброго дня.У мене питання.
Чому у бездоганному українському мовленні, постійно звучить слово Да?
Це дуже ріже вухо.Причому чую це ,саме у дуже освічених людей на подкастах
Наприклад люди з різних регіонів, і можуть бути носіями різних діалектиів зокрема і тих, де дакають, а не такають. А подкасти передбачають саме живе мовлення, а не заготовлені сценарні тексти.
Мені теж різало вухо вставне слово ПРЯМ - видає мовицю, що у побуті вона часто спілкується російською.
@@ОксанаКришталева-ъ8я якщо Ви про мене, то ні, вже років 20 не спілкуюся зовсім. І ще раз повторюю про різні діалекти та способи формування ідіостилю. Не всі ми тут з Галичини чи Прикарпаття🤷🏻♀️
До речі, слова-паразити і різні екання (бо це живе мовлення) вирізаються для аудіоверсії. Можна слухати "підчищену" версію суто у такому форматі на подкаст-платформах.
А я сприймаю слово ''да'' як монолог. Бо ніби й співрозмовник, але торохтить далі - як у три ціпи.
Де взялася гречка у нас?
Ну, сама назва говорить, що колись прийшла з Середземномор'я:)) тому вона так і зветься і в нас, і в інших слов'янських народів
@@DariaAntsybor мала на увазі стала ледь не основною стравою в рад період
@@ukrajina2022 не зовсім так. Гречку постійно засівали й раніше, є з нею достатньо афоризмів, є танець і пісня про гречаники, є багато рецептів саме суто з гречаним борошном тощо. Тому я би посперечалася, що тут домінування суто радянське. Це була доступна та популярна культура і раніше
@@DariaAntsybor це ніби то і так, але коли я приїжала в село до бабусі ( так про бабусю), то вона ніколи не готувала гречку. В неї було пшоно, зелений борщ ітд. Незнаю правда може вона саму гречку не любила😁
@@ukrajina2022 за гречку не скажу отак, тут дійсно краще Олену попитати)) думаю, що поширюється як каша вона реально в часи СРСР, але і раніше була присутня. А от що пшоно в нас дало задню, то це правда. І в Олени навіть пости були на популяризацію страв з ним
Для мене українська кухня - це бабусині голубці, деруни, вареники з порічками, спечений рулет з маком.
Я живу за кордоном і хочу сказати, що нашу кухню насамперед пізнають по гостинності. Це коли і нагодуємо, і напоїмо, і з собою дамо.
Слово "вишиванка" теж радянщина)
Та насправді воно ж є у словнику Грінченка, тому не все так однозначно:)
Мій чоловік іракець за походженням, і він до всього додає лимонний сік, тому цілком згідна зі словами п.Олени , стосовно, того, що у кожного свій смак. Я люблю борщ, а він - ні. Якщо я приготую його, то майже цілий банячок я й зʼїдаю. Але мені не до смаку додавати кругом лимонний сік.
Все добре, але чебуреки це не лише російською. Дивно, що гостя не знає, що в нас готують окрім кримськотатарських ще й грецькі чебуреки. У приготуванні між цими стравами є різниця. Тому в Криму чібереки, а в Приазов'ї, де мешкають греки, чебуреки.
Насправді теми караїмської та урумської кухні у дописах на Їжакультура теж піднімалися, наскільки я пам'ятаю. Якщо Олена про це не сказала в обмежений таймінг програми, це не значить, що про це невідомо)
@@DariaAntsybor у нас мешкають не лише греки-уруми, а й греки-елінці, зокрема у Волноваському районі.
Вперше чую про халу, я гадала мова йде про українську їжу, до чого тут чебуреки з халами? Втягувати їх в поняття "української іжі" я б не стала. Ну або розповідайте, що з нашої етнічної кухні запозичили євреї з кримчаками. Заплетений хліб, не робить його одразу єврейською халою. У мене з роду не бувало куті на столі, виходить я не українка....
Напевно Ви не правильно зрозуміли. Про халу і чебуреки мова йшла в контексті книги "Україна: їжа та історія" і того, що ці страви були запозичені у повсякденне харчування з обрядової їжі інших етносів. І хіба у нас на території України не живуть євреї або татари? Чи українці в Україні не їдять халу і чебуреки? Я не можу зрозуміти навіщо себе так обмежувати? Насправді українська кухня збагатилася завдяки запозиченню з інших кухонь і це дуже круто. Якщо Ви знаєте, що ашкеназька або татарська кухня запозичили з української, поділіться з нами, будь ласка.
Спікер неперевершений ! Скільки нового ми дізнаємось. Дякую !
На жаль, нічого нового не почула. Політизована кухня. Татари цікаві, в мамалига, банош- ні. Традиційна кухня складається з продуктів, які вирощуються у цій місцевості. Це- аксіома. А рецепти дійсно краще взяти в книзі радянського дипломата Веніаміна Похльобкіна « Кухня народів СССР», ніж у бабок.