Дякую, пане Степане! Все, так, просто! Треба робити свою справу, говорити українською, читати своїх письменників, вчити дітей, у школах, любові до Своєї мови! І не звертати уваги, на той руський язик, трястя з ним, сам відпаде!
Дякую за інтерв'ю. У 2007 році від внутрішньої пустоти я прийшов у церкву, російську. Жив собі, слухав Михайла Круга. І тут у 2011 почув колядки у виконанні Піккардійської Терції. Щось відбулося, і я більше не зміг слухати Михайла Круга. А десь через рік мені пощастило побувати у музеї Івана Франка у Нагуєвичах, пройтися тими стежками. Це було перше наближення до Франка. Під враженням купив собі навіть Франкові вибрані твори у трьох томах. Виявляється, він не тільки поет і письменник, а ще й мислитель, публіцист. "Із секретів поетичної творчості". Це було друге наближення до Франка. Потім женився і закинув цю справу. І от, цьогоріч мене знайшли "Руки і сльози". Це - третє і найінтимніше наближення. Глибоко вдячний Вам за вашу працю.
У своїх "Щоденниках" О. Довженко зазначав, що Україна - єдина країна в світі, де не вивчали як слід історію власного народу, де виростала "людина-безбатченко". Звісно, це зумовлювалося тяжким колоніальним минулим України, розіп'ятої в різні часи між різними імперіями, довгими століттями бездержавності нашої нації. І в цьому незнанні власної історії та історії самобутньої національної культури загалом і літератури зокрема закорінено чимало наших болючих проблем (приміром, малоросійства), наших страждань і трагедій. Як талановитий письменник, як публічний інтелектуал і пристрасний популяризатор історії української літератури Степан Процюк долучається до просвітництва, до творення гідного громадянина гідної країни. І в цьому - його високий громадянський чин. Бо ж за що ми так тяжко боремося на фронтах цієї війни? Передусім - за нашу національну ідентичність і за нашу недооцінену (нами і в світовому контексті) культуру. А Україна вже зараз стає не тільки символом відваги і свободи, а й країною з потужним етичним потенціалом, зокрема нашої культури.
Пані Валентино, щиро дякую. Справді, без культури нема народу. У нас і так успадкована через різні причини нехіть до читання книжок своїх письменників (не графоманів, тих -парадокс!- більше читають...)
Дякую. Завжди з задоволенням вас слухаю - Ви дуже емоційний, щирий, обізнаний. Одне прохання, коли Ви цитуєте (Шевченко, наприклад), робіть це чіткіше, будь ласка. Я не все зрозуміла.
Ніколи не була у книгозбірні, це ж так, мабуть, там пахне книжками. І гуляти між полицями з книжками дуже захоплює. Подобається, що відео про літературу і письменників знімаються не вдома на фоні стіни, а у таких потужних місцях. Інтерв'ю дуже сподобалось, взагалі люблю такі розмови, де журналіст не просто читає з папірця питання, а веде діалог і навіть направляє його. Щодо рфівської культури, то важко просто її не помічати, бо сунуть скрізь. Досі в Одесі місцева влада тримається за той клятий пам'ятник Єкатєрінє ІІ. Я думаю, що спочатку рфівську літературу і культуру треба викреслити з масового ужитку. Знести ті пам'ятники і перестати друкувати рфівською книжки. Якщо просто лишити як є, слабкі душі будуть впольовані рашизмом знов. Маємо забагато зранених і слабких душ.
Друзі, коментуйте, обговорюйте тематику цієї розмови
Пане Степане,дякую за творчість
для України та світу!
Вподобайка для підтримки🥰 та просування каналу. Так тримати!!! 👏💙💛
Хай🌻🇺🇦 UA-cam
Міцного Вам здоров’я і творчих успіхів
Дякую!
Дякую, пане Степане!
Все, так, просто! Треба робити свою справу, говорити українською, читати своїх письменників, вчити дітей, у школах, любові до Своєї мови! І не звертати уваги, на той руський язик, трястя з ним, сам відпаде!
Вдячний!
пане Степане, ви надзвичайно цікава людина! одне задоволення вас слухати!💙💛
Дякую
Дякую за роботу.Завжди дуже цікаво.
Дякую!
Дуже сильно! Хочеться відео про Ваші твори(всі),та в загалі про Вас.
Дякую. Спочатку при бажанні пишіть мені у месенджер фб чи інстаграм, якщо би хотіли читати мої романи про письменників та інші романи
радий бачити, давно тут не був, ви як завше гранично відвертий, щирий і пожиточний, дякую, наснаги і сил, сьогодні більше ніж будь-коли.
Щиро дякую Вам!
Дякую, це інтерв’ю мали б подивитися всі українці.
Дякую. Згоден з Вами.
Завжди цікаво Вас слухати та дивитися.
Дякую Вам!
Дякую Вам! Бережіть здоров'я.Ви надзвичайно потрібні.
Дякую
Довгі коментарі писати не люблю, та для ютубу вистачить і цих моїх спроб вистачить. Традиційно - дякую за відео!
Дякую!
Дуже велика сила Ваших слів,Ваших випусків,пане Степане... скільки душ ви збуджуєте своїми палкими віршами,оглядами- щиро дякую. (Крим)
Щиро вдячний!
Вдячна за цікаву бесіду, пане Степане!
дякую, пані Маріє!
Дійсно гарне відео🤗🥰
Дякую
дякую Вам! Ви робите надзвичайно чесну працю
Дякую за Ваше розуміння!
Дякую за інтерв'ю. У 2007 році від внутрішньої пустоти я прийшов у церкву, російську. Жив собі, слухав Михайла Круга. І тут у 2011 почув колядки у виконанні Піккардійської Терції. Щось відбулося, і я більше не зміг слухати Михайла Круга. А десь через рік мені пощастило побувати у музеї Івана Франка у Нагуєвичах, пройтися тими стежками. Це було перше наближення до Франка. Під враженням купив собі навіть Франкові вибрані твори у трьох томах. Виявляється, він не тільки поет і письменник, а ще й мислитель, публіцист. "Із секретів поетичної творчості". Це було друге наближення до Франка. Потім женився і закинув цю справу. І от, цьогоріч мене знайшли "Руки і сльози". Це - третє і найінтимніше наближення. Глибоко вдячний Вам за вашу працю.
Дякую! З Вашого дозволу, я передрукую ще у себе на фб Ваш відгук! Він мені цінний, і теж додає сил працювати .
Ви закинули Михаїла Круга,
а як із російською церквою?
@@Гіацинт не ходжу. Але це Вас не стосується.
У своїх "Щоденниках" О. Довженко зазначав, що Україна - єдина країна в світі, де не вивчали як слід історію власного народу, де виростала "людина-безбатченко". Звісно, це зумовлювалося тяжким колоніальним минулим України, розіп'ятої в різні часи між різними імперіями, довгими століттями бездержавності нашої нації. І в цьому незнанні власної історії та історії самобутньої національної культури загалом і літератури зокрема закорінено чимало наших болючих проблем (приміром, малоросійства), наших страждань і трагедій. Як талановитий письменник, як публічний інтелектуал і пристрасний популяризатор історії української літератури Степан Процюк долучається до просвітництва, до творення гідного громадянина гідної країни. І в цьому - його високий громадянський чин. Бо ж за що ми так тяжко боремося на фронтах цієї війни? Передусім - за нашу національну ідентичність і за нашу недооцінену (нами і в світовому контексті) культуру. А Україна вже зараз стає не тільки символом відваги і свободи, а й країною з потужним етичним потенціалом, зокрема нашої культури.
Пані Валентино, щиро дякую. Справді, без культури нема народу. У нас і так успадкована через різні причини нехіть до читання книжок своїх письменників (не графоманів, тих -парадокс!- більше читають...)
Дякую. Завжди з задоволенням вас слухаю - Ви дуже емоційний, щирий, обізнаний. Одне прохання, коли Ви цитуєте (Шевченко, наприклад), робіть це чіткіше, будь ласка. Я не все зрозуміла.
Дякую. Добре, пані Вікторіє, дякую --буду старатися чіткіше)
Ніколи не була у книгозбірні, це ж так, мабуть, там пахне книжками. І гуляти між полицями з книжками дуже захоплює.
Подобається, що відео про літературу і письменників знімаються не вдома на фоні стіни, а у таких потужних місцях.
Інтерв'ю дуже сподобалось, взагалі люблю такі розмови, де журналіст не просто читає з папірця питання, а веде діалог і навіть направляє його.
Щодо рфівської культури, то важко просто її не помічати, бо сунуть скрізь. Досі в Одесі місцева влада тримається за той клятий пам'ятник Єкатєрінє ІІ.
Я думаю, що спочатку рфівську літературу і культуру треба викреслити з масового ужитку. Знести ті пам'ятники і перестати друкувати рфівською книжки. Якщо просто лишити як є, слабкі душі будуть впольовані рашизмом знов. Маємо забагато зранених і слабких душ.
п. Катерино, дякую за Ваші глибокі і розумні зауваги!
Пальці поміж піском/ Степан ПРОЦЮК