Дякую за змістовну розповідь про роман, яка повертає нас до автора - людини, українця. Як влучно ви навели цитату Кобзаря про перевертнів! Успіхів Вам у творчості❤
Подяка, Вам, пане Степане, за Вашу роботу! Дуже б хотілося відео із переліком просвітницьких творів із української класичної літератури, які мав би прочитати кожен свідомий українець!
В кінці 80х сидів я коло Гончара в Київській філармонії...на той час я вже прочитав СОБОР....Свої відчуття поваги до живої тоді легенди словами не передам!!!!!
Читала оповідання Підмогильного про Махна "Третя революція". Справді бо, є про що подумати - чому деякі українці мали інтерес до нього (Махна) і його анархізму. Дякую за цікаву розмову
Пам'ятаю враження від цього роману. А ще згадала,коли на місці зруйнованої церкви в Марнанці лежали мертві люди,що загинули в автобусі,в який врізався поїзд на переїзді
Дякую, пане Степане, за вашу працю. І зокрема - за цю аналітику, де ви загострєте нашу увагу на "ризикованих " аспектах роману "Собор" та на роздвоєності автора між совковим та українським. Читала Собор уже в дорослому віці і відчувала гостру невдоволеність від цієї роздвоєності та компромісності.( "Прапороносців"навіть у школі не здолала прочитати через огиду до суцільної фальші) "Собор" - дуже знаковий твір для нашої літератури((
Щиро дякую,пане Степане,за чергове дуже цікаве відео.Скільки в нас талановитих письменників!Ми маємо пишатися.Але є такі,про яких кожен українець має знати,читати,слухати.Я дуже мрію,що ваш наступний роман буде про Івана Багряного,людину,яка не просто талановита,а яка попередила час і вартувала Нобелівської премії.Напишить про нього.Нехай не тільки ми,українці,але й весь світ знає,що він попередив Солженіцина,Шаламова,Гінзбург та інших.Мрію,що такий роман все ж таки буде.Вірю в Вас і ваш талант.Дякую.
Переглянути відео, поставити вподобайку, поширити, перечитати "Собор", офірувати на розвиток каналу - домашнє завдання для всіх. Дякую панові Степану за регулярні відкриття нових граней нашої літератури!
Роман . Собор мені дуже подобається . Там стільки багато скритого смислу , . Треба бути сміливим на той час щоби написати, . Що до української душі то я є полька і наперати на національність чи варто , . Той собор має жити в серці кожної людини щоб не дати забути хто вона є відки походить
Пане Степане, цим своїм відео - проникливим, неупередженим, мистецьки тонким і по-людськи гідним (відкинувши репліку Гончара про "молодих дегенератів") Ви "освятили" "Собор" як нетиповий, унікальний твір у спадщині талановитого письменника і як вартісну пам'ятку історії української літератури. І сам незвичний інтер'єр (без знайомого вже Вашим глядачам червоного диванчика) послугував цікавим тлом для такої теми - на порожніх стільцях могли сидіти уявні герої роману або його читачі тих уже далеких радянських часів...
Маю такі слабкі спогади з дитинства, як сусідський хлопець, із сім"і правовірних, повторюючи, очевидно, слова своіх батьків, паплюжив Гончара за цей роман. Мій батько схилявся перед цим романом. Жахливі часи. Після чорнобильськоі катастрофи Олесь Гончар став дуже активним, між іншим ставив питання про необов"язкове вивчення украінськоі мови, на відміну від іноземноі. P.S. Перший раз Вас чую, ы дуже задоволена. Дяую.
Здається, ніде й ніхто не прочитав образ собору як метафізично живий- мертвий. Дякую, п. Степане. У мене такі відчуття: пафос "Прапороносців" так чи так прийнятний, бо "Прапороносці" становлять ідейно-художню єдність (в "Людині і зброї" письменникові вдалося це створити), а романтизація деяких образів у "Соборі" якось ні. Така собі "Весна на Зарєсной...." Це ж уже були не 50-60, коли молоді люди відчували підйом. Чому вчителька англійської мови не має права тікати з села, а Єлька має? І так далі. Так, у кожному творі Гончара є чудові моменти, новаторські, та оте ідеологічне знижує художню вартість його творів. Гончар -- така сама жертва режиму в мистецькому плані, як і Тичина. А в житті, як пише у своїх спогадах Дімаров, Гончар наближав до себе тільки вибраних і тримався царственно осторонь в Ірпені, Кончі. Ще така заувага вже із щоденникових записів самого Гончара про вологі серветки на закордонні, у літаках зокрема. Мені здається, Гончар уже уникав контакту з реальними робітниками й селянами. Він став аристократом, політавши по зарубіжжю. Без сумніву Гончар хотів писати інакше, лише радянська літературна традиція і реальність не дозволили повністю вийти за рамки.
@@Stepan_Protsiuk Дякую за високу оцінку моїх не таких уже й оригінальних думок ) Фінал роману відкритий, як і тепер: чи виживе Микола, її захисник, чи виживе Україна? Взагалі Гончар в "старших" своїх творах такий монологічний, ніби вголос намагаються знайти відповіді на проблеми людини і людства сам для себе.
О. Гончар це приклад трагічної долі таланту в умовах есересеру. ККД його таланту низький, мов у паротяга. Суто з літературної точки зору "Собор" технічно дуже слабкий. Таке відчуття, що автор його весь час бореться з самим собою - йому й хочеться щось написати від щирого серця, а вже рука не піднімається. І виходить щось нецілісне, клаптями, недосказане, місцями покинуте - той же не просто відкритий, а нелогічно обірваний фінал. Якісь фаянсові персонажі. Одне слово - трагедія. Не самого Гончара, а таланту, дарованого йому Богом. Період есересеру це такий абсурд, така божевільна фантасмагорія, що не тямиш себе від радості - повезло таки здихатись! А було ж таке покоління, яке іншого життя й не знало - народилось в тому дурдомі й там же померло... Ось де справжня трагедія.
Друзі, прошу поширювати цю відеорозповідь і підписуватися на ютуб-канал "Письменник про письменників "!
дякуємо за роботу
Величезна дяка за працю!
Дякую за змістовну розповідь про роман, яка повертає нас до автора - людини, українця. Як влучно ви навели цитату Кобзаря про перевертнів!
Успіхів Вам у творчості❤
Дякую!
Дуже мудро і цікаво розповідаєте. Дякую!
Надзвичайно цікаво. Щира подяка. ❤
Дякую!
Велика вдячність за роман про Є.Х.Чикаленка.
Щиро дякую!
Вдячна за Вашу працю
Дякую!
емоційно і влучно ,як завжди)
Дякуємо вам.
Дуже дякую за цікавезний випуск про Олеся Гончара 😊
Дякую за цікаву розповідь.
Дякую
Бажаю вам довгого та здорового життя
@@vitaliyvyntu4566 ,дякую, навзаєм!
Чекаю на кожний ефір . Низький уклін за Ваші твори .
Вдячний Вам!
Дякую Вам.
Яка важлива постать, які важливі факти. Надихає
Дякую!
Дуже цікаво. Дякую!
Дякую вам за те, що популяризуєте українську літературу. Завдяки вам полюбив рідну літературу 🤝
Подяка, Вам, пане Степане, за Вашу роботу! Дуже б хотілося відео із переліком просвітницьких творів із української класичної літератури, які мав би прочитати кожен свідомий українець!
@@ІринаШевчук-т8с ,дякую!
❤
В кінці 80х сидів я коло Гончара в Київській філармонії...на той час я вже прочитав СОБОР....Свої відчуття поваги до живої тоді легенди словами не передам!!!!!
Читала оповідання Підмогильного про Махна "Третя революція". Справді бо, є про що подумати - чому деякі українці мали інтерес до нього (Махна) і його анархізму. Дякую за цікаву розмову
@@ukrainian_pysanka , п. Ірино, дякую!
До ідей Махна , як пише Н. Околітенко, мали цікавість і французи, не лише українці )
@@olhaolha5669 , анархізм-все ж інтернаціональне явище
Пам'ятаю враження від цього роману. А ще згадала,коли на місці зруйнованої церкви в Марнанці лежали мертві люди,що загинули в автобусі,в який врізався поїзд на переїзді
Дякую, пане Степане, за вашу працю. І зокрема - за цю аналітику, де ви загострєте нашу увагу на "ризикованих " аспектах роману "Собор" та на роздвоєності автора між совковим та українським.
Читала Собор уже в дорослому віці і відчувала гостру невдоволеність від цієї роздвоєності та компромісності.( "Прапороносців"навіть у школі не здолала прочитати через огиду до суцільної фальші)
"Собор" - дуже знаковий твір для нашої літератури((
Саме так. Дякую!
Щиро дякую,пане Степане,за чергове дуже цікаве відео.Скільки в нас талановитих письменників!Ми маємо пишатися.Але є такі,про яких кожен українець має знати,читати,слухати.Я дуже мрію,що ваш наступний роман буде про Івана Багряного,людину,яка не просто талановита,а яка попередила час і вартувала Нобелівської премії.Напишить про нього.Нехай не тільки ми,українці,але й весь світ знає,що він попередив Солженіцина,Шаламова,Гінзбург та інших.Мрію,що такий роман все ж таки буде.Вірю в Вас і ваш талант.Дякую.
Дякую, пані Анно!
Переглянути відео, поставити вподобайку, поширити, перечитати "Собор", офірувати на розвиток каналу - домашнє завдання для всіх. Дякую панові Степану за регулярні відкриття нових граней нашої літератури!
@@antonfedortsiv , дякую Вам за тонке розуміння!
Це було задовго до війни в Марганці,який зараз катаються з ЗаЕС
Роман . Собор мені дуже подобається . Там стільки багато скритого смислу , . Треба бути сміливим на той час щоби написати, . Що до української душі то я є полька і наперати на національність чи варто , . Той собор має жити в серці кожної людини щоб не дати забути хто вона є відки походить
Дякую. Чакала
Дякую!
Я читала роман "Собор".
Пане Степане, цим своїм відео - проникливим, неупередженим, мистецьки тонким і по-людськи гідним (відкинувши репліку Гончара про "молодих дегенератів") Ви "освятили" "Собор" як нетиповий, унікальний твір у спадщині талановитого письменника і як вартісну пам'ятку історії української літератури. І сам незвичний інтер'єр (без знайомого вже Вашим глядачам червоного диванчика) послугував цікавим тлом для такої теми - на порожніх стільцях могли сидіти уявні герої роману або його читачі тих уже далеких радянських часів...
@@ВалентинаРоманюк-ъ4м ,п. Валю, сердечно вдячний!
Маю такі слабкі спогади з дитинства, як сусідський хлопець, із сім"і правовірних, повторюючи, очевидно, слова своіх батьків, паплюжив Гончара за цей роман. Мій батько схилявся перед цим романом. Жахливі часи. Після чорнобильськоі катастрофи Олесь Гончар став дуже активним, між іншим ставив питання про необов"язкове вивчення украінськоі мови, на відміну від іноземноі. P.S. Перший раз Вас чую, ы дуже задоволена. Дяую.
@@pani-gedz ,дякую Вам!
Здається, ніде й ніхто не прочитав образ собору як метафізично живий- мертвий. Дякую, п. Степане.
У мене такі відчуття: пафос "Прапороносців" так чи так прийнятний, бо "Прапороносці" становлять ідейно-художню єдність (в "Людині і зброї" письменникові вдалося це створити), а романтизація деяких образів у "Соборі" якось ні. Така собі "Весна на Зарєсной...." Це ж уже були не 50-60, коли молоді люди відчували підйом. Чому вчителька англійської мови не має права тікати з села, а Єлька має? І так далі.
Так, у кожному творі Гончара є чудові моменти, новаторські, та оте ідеологічне знижує художню вартість його творів.
Гончар -- така сама жертва режиму в мистецькому плані, як і Тичина. А в житті, як пише у своїх спогадах Дімаров, Гончар наближав до себе тільки вибраних і тримався царственно осторонь в Ірпені, Кончі. Ще така заувага вже із щоденникових записів самого Гончара про вологі серветки на закордонні, у літаках зокрема. Мені здається, Гончар уже уникав контакту з реальними робітниками й селянами. Він став аристократом, політавши по зарубіжжю.
Без сумніву Гончар хотів писати інакше, лише радянська літературна традиція і реальність не дозволили повністю вийти за рамки.
п. Олю-це чудовий шкіц про Гончара!
@@Stepan_Protsiuk Дякую за високу оцінку моїх не таких уже й оригінальних думок )
Фінал роману відкритий, як і тепер: чи виживе Микола, її захисник, чи виживе Україна?
Взагалі Гончар в "старших" своїх творах такий монологічний, ніби вголос намагаються знайти відповіді на проблеми людини і людства сам для себе.
О. Гончар це приклад трагічної долі таланту в умовах есересеру. ККД його таланту низький, мов у паротяга. Суто з літературної точки зору "Собор" технічно дуже слабкий. Таке відчуття, що автор його весь час бореться з самим собою - йому й хочеться щось написати від щирого серця, а вже рука не піднімається. І виходить щось нецілісне, клаптями, недосказане, місцями покинуте - той же не просто відкритий, а нелогічно обірваний фінал. Якісь фаянсові персонажі. Одне слово - трагедія. Не самого Гончара, а таланту, дарованого йому Богом. Період есересеру це такий абсурд, така божевільна фантасмагорія, що не тямиш себе від радості - повезло таки здихатись! А було ж таке покоління, яке іншого життя й не знало - народилось в тому дурдомі й там же померло... Ось де справжня трагедія.