"Кладовище нереалізованих талантів..."Боже,як влучно!! Ольга Кобилянська для мене особисто дуже близька,я її розумію,відчуваю... важко це пояснити...не сприймала її тільки як письменницю,відчувала глибоко все,що вона насправді хотіла сказати....вона обіцяла написати інший вальс, абсолютно протилежний...але певна,що вона цього б не зробила,бо це не відповідає її внутрішньому світу... Дякую,пане Степане,як завжди чудова розмова!
Ще буде читацьке навернення до Кобилянської (й інших сильних авторок минулого). І читач відкриє для себе новітні горизонти їі творів крізь сучасний контекст, коли вже українська література не другорядна, не вторинна на тлі російської, а самобутня і самодостатня. Наші жінки-письменниці - винятково цікаві і небанальні. Дякую, пане Степане.
Щиро дякую Вам за розповідь про Білу Лілію української літератури - Ольгу Кобилянську. «Нога тоне в опавшім листю дерев, розкошує - а очі шукають тужливого чистого цвіту лілії» (з листа Ольги до Стефаника, вересень 1898). З нетерпінням чекаю продовження!
,,Ой не ходи Грицю тай на вечорниці", кажуть написала цю пісню , Маруся Чурай, про свою долю, про зрадливе кохання Гриця! Наша землячка, полтавчанка, мала дар створювати пісні ,які співала сама, а потім вся Україна. Сюжет цієї пісні і використала О. Кобилянська! Чи так це було , чи ні , знати не можу, та хочеться вірити , що саме так! Щиро вдячна Вам, що з створеного радянською освітою класово ,,правельних" письменників -- ідолів, Ви знімаєте оте радянське класово правельне нашарування і розповідаєте про них справжніх, реальних , з їх правдивими, часто трагічними долями!
Особистість Ольги Кобилянської - яскравий приклад того, як у власній творчості вразлива й емоційна жіноча натура не тільки знаходила розраду, а й привертала увагу читачів до "теперішніх Марусь, Ганусь і Катрусь, які повинні стати жінками європейського характеру".
Ви чудово розумієте людські душі. Маєте рацію, якщо знаєш, що багатьом жінкам не подобаються їх риси, то тобі від того, нажаль, не легше. Велика подяка таким авторкам, як пані Ольга, що розкривають болючі теми.
Дякую за Кобилянську. Наче вже багато і знаєш за улюблену письменницю, але з кожною новою інформацією складається пазл її величі. Кобилянська з Венери--це прекрасно. Чекаю на продовження. І так! Для мене вона Богиня, Ікона стилю. Величезне дякую, добру справу робите.
«Слова зворушеного серця» -- щоденник Ольги Кобілянської, де йдеться про її болючу жіночу долю, обмануті надії на особисте щастя. Часто письменників «виштовхують» у творчість чисто особисті причини. Треба, звичайно, ще й мати талант, але талант сам по собі - не рідкість (Ви вірно сказали про «кладовище» нереалізованих талантів). Рідкість - це поєднання таланту із мотивацією та сприятливими для творчості умовами. У Ольги Кобилянської зійшлися усі три, хоча мотивація у неї частково була - від безвиході, а умови вона собі виборювала із тяжкого виснажливого щоденного побуту.
Як чудово і цікаво Ви розповідаєте. Такою соковитою мовою, з такою непідробною щирістю у відтворенні власних читацьких вражень. У Вас присутнє вміння передавати слухачеві власне захоплення чи обурення, замилування чи подив, пробудженні творами. Дякую Вам 👏🏼👏🏼👏🏼👏🏼👏🏼👏🏼
Степане Васильовичу, щиро дякую Вам за Ваші відео. На жаль, будучи Вашою студенткою 15 років тому, я не завжди уважно слухала, не вдумувалася глибше у розповіді, а зараз захоплююсь Вашими цікавими роздумами! Мабуть, я просто подорослішала:)
Любов до літератури Мені за сорок їй за двадцять між нами дивом утворився міст що складений із книг з книгарні де вона торгує потоком знань потоком темряви і світла одночасно ми розглядали один одного тайкома як нову збірку Фіони "до потопа" де в кожній букві таємниця і занадта тонкість світосприйняття а потім був Франко "зів'яле листя" коли самі себе з'їдали під столом львівської кав'ярні діставши після Кочергу Івана перетворившись в мить на "майстра часу" якого з часом вкраде Булгаков додавши в свій роман відому всім нам Маргариту сонцепоклоннік Коцюбинський заграв в мені в ту мить і зовсім трішки Винниченко і Олександр Олесь не знав тоді й не знаю й зараз нащо потягнув тебе в кімнату де Леся Українка проживала і роздягнув тебе немов би напоказ як Ольгу Кобилянську до гола вдивляючись у кожний міліметр твого стрункого тіла як на Богиню зі срібними перснями а потім був Панас що Мирним звався коли від остраху за вчинене в музеї ми збірку видали удвох своїх віршів назвавши її медом пізніше з часом був період ідеології Грінченко Тютюнника Зерова Симоненка Хвильового хто із сучасників тебе цікавить зараз? спитала ти як "камінний господар" Анна? Степан Процюк відповів я і камінна стіна в пісок перетворившись стікала в землю між пальцями думок тож по поверненню в книгарню ми удвох з полиць прибрали книгу де псевдоавтором зеленський зазначався.
Варварство і т. п. є в кожному селі і неселі. С. Павличко в утвердженні українського модернізму, його протиставленні народництву була занадто категоричною. А. Свидницький, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, навіть сам Квітка-Основ'яненко не все малює ідилію. У повісті ''Маруся'', якщо добре розібратися, мало ідилії, правда життя. Кайдаші билися через свій темперамент, засвоєний стиль поведінки. Аристократія виробила іншу ''зброю'' :) в міжособистісних стосунках. Що, на вашу думку, фемінізм? Чому О. Кобилянська не могла поділяти ці ідеї, коли в неї є виступи на цю тему? Що вона не була феміністкою войовничою, то факт :) До речі, видавництво дочки С. Павличко обмежили друк українських авторів, бо то бізнес диктує кон'юнктуру і воно, видавництво, не може собі дозволити доброчинність задля виживання.
Дякую, Ольга Кобилянська- це перлина української літератури. Я дуже люблю її твори.
"Кладовище нереалізованих талантів..."Боже,як влучно!!
Ольга Кобилянська для мене особисто дуже близька,я її розумію,відчуваю... важко це пояснити...не сприймала її тільки як письменницю,відчувала глибоко все,що вона насправді хотіла сказати....вона обіцяла написати інший вальс, абсолютно протилежний...але певна,що вона цього б не зробила,бо це не відповідає її внутрішньому світу...
Дякую,пане Степане,як завжди чудова розмова!
Вдячний, пані Світлано!
Зараз дослухаю і буду сперечатися)))
Ще буде читацьке навернення до Кобилянської (й інших сильних авторок минулого). І читач відкриє для себе новітні горизонти їі творів крізь сучасний контекст, коли вже українська література не другорядна, не вторинна на тлі російської, а самобутня і самодостатня. Наші жінки-письменниці - винятково цікаві і небанальні. Дякую, пане Степане.
Дякую Вам
Культура щоб людина не отваринювалася!!!! Персонально для мене, культура це спосіб пережити важкі часи.
Цілком прийнятно-нема потреби сперечатися)
Дякую
Бажаю вам довгого та здорового життя
Дякую.Навзаєм!
Особливий авторський спосіб подачі. Наче жива розмова. Сподобалось. Дякую.
Дякую Вам.
Буду підтримувати.
Щиро дякую Вам за розповідь про Білу Лілію української літератури - Ольгу Кобилянську.
«Нога тоне в опавшім листю дерев, розкошує - а очі шукають тужливого чистого цвіту лілії» (з листа Ольги до Стефаника, вересень 1898).
З нетерпінням чекаю продовження!
,,Ой не ходи Грицю тай на вечорниці", кажуть написала цю пісню , Маруся Чурай, про свою долю, про зрадливе кохання Гриця! Наша землячка, полтавчанка, мала дар створювати пісні ,які співала сама, а потім вся Україна. Сюжет цієї пісні і використала О. Кобилянська! Чи так це було , чи ні , знати не можу, та хочеться вірити , що саме так! Щиро вдячна Вам, що з створеного радянською освітою класово ,,правельних" письменників -- ідолів, Ви знімаєте оте радянське класово правельне нашарування і розповідаєте про них справжніх, реальних , з їх правдивими, часто трагічними долями!
Дякую Вам!
Особистість Ольги Кобилянської - яскравий приклад того, як у власній творчості вразлива й емоційна жіноча натура не тільки знаходила розраду, а й привертала увагу читачів до "теперішніх Марусь, Ганусь і Катрусь, які повинні стати жінками європейського характеру".
Ви чудово розумієте людські душі.
Маєте рацію, якщо знаєш, що багатьом жінкам не подобаються їх риси, то тобі від того, нажаль, не легше.
Велика подяка таким авторкам, як пані Ольга, що розкривають болючі теми.
Дякую, пані Катю! Але і у мене є "проколи" у розумінні людських душ...
@@Stepan_Protsiuk бо Ви теж людина, було б дуже нудно бути ідеальним : )
@@ladyasleep2960 , чудова репліка, дякую!
Дякую дуже за прекрасне відео! Єдине, з чим не погоджуюсь, це з твердженням, що романтичність виключає фемінізм.
ДЯКУЮ! Надзвичайно тішуся, що мені трапився Ваш ютуб -канал! Цікавішого викладу матеріалу про письменників я не чула)))
Дякую Вам за унікальні цікаві дослідження!!!
Дякую!
Дякую за Кобилянську. Наче вже багато і знаєш за улюблену письменницю, але з кожною новою інформацією складається пазл її величі. Кобилянська з Венери--це прекрасно. Чекаю на продовження.
І так! Для мене вона Богиня, Ікона стилю. Величезне дякую, добру справу робите.
Дякую.Цікавезно.Про Ольгу Кобилянську так мало згадують в сучасному літературному світі.А вона - таємнича.
«Слова зворушеного серця» -- щоденник Ольги Кобілянської, де йдеться про її болючу жіночу долю, обмануті надії на особисте щастя. Часто письменників «виштовхують» у творчість чисто особисті причини. Треба, звичайно, ще й мати талант, але талант сам по собі - не рідкість (Ви вірно сказали про «кладовище» нереалізованих талантів). Рідкість - це поєднання таланту із мотивацією та сприятливими для творчості умовами. У Ольги Кобилянської зійшлися усі три, хоча мотивація у неї частково була - від безвиході, а умови вона собі виборювала із тяжкого виснажливого щоденного побуту.
Загалом згоден, дякую .Дуже цікаві ваші коментарі.
Дякую за вашу роботу!
Дякую!
Як чудово і цікаво Ви розповідаєте. Такою соковитою мовою, з такою непідробною щирістю у відтворенні власних читацьких вражень. У Вас присутнє вміння передавати слухачеві власне захоплення чи обурення, замилування чи подив, пробудженні творами. Дякую Вам 👏🏼👏🏼👏🏼👏🏼👏🏼👏🏼
Дякую, п. Наталю)!
Дякую.
Дуже вдало 👍
Ваша жива українська мова просто закохує 😊
Дякую. Сподіваюся, що зміст теж)
@@Stepan_Protsiuk Однозначно)
Чудове відео. Обожнюю постать Ольги Кобилянської. А Ви додали важливих штрихів до кращого її розуміння.
Дякую, Наталю
Степане Васильовичу, щиро дякую Вам за Ваші відео. На жаль, будучи Вашою студенткою 15 років тому, я не завжди уважно слухала, не вдумувалася глибше у розповіді, а зараз захоплююсь Вашими цікавими роздумами! Мабуть, я просто подорослішала:)
п. Іванко , дякую Вам .Тим паче, я вже вільний письменник і лектор-і є на вільних хлібах
Дякую! Страшенно цікаво! 😊Чекаю на наступний Ваш випуск😊
@Анна Курдюкова, врахуйте, що у моїх відеорозповідях нема безапеляційних тверджень )
Любов до літератури
Мені за сорок
їй за двадцять
між нами дивом утворився міст
що складений із книг
з книгарні де вона торгує
потоком знань
потоком темряви і світла
одночасно
ми розглядали один одного
тайкома
як нову збірку Фіони "до потопа"
де в кожній букві таємниця
і занадта тонкість
світосприйняття
а потім був Франко "зів'яле листя"
коли самі себе з'їдали
під столом львівської кав'ярні
діставши після Кочергу Івана
перетворившись в мить на
"майстра часу"
якого з часом вкраде Булгаков
додавши в свій роман
відому всім нам Маргариту
сонцепоклоннік Коцюбинський
заграв в мені в ту мить
і зовсім трішки Винниченко
і Олександр Олесь
не знав тоді й не знаю й зараз
нащо потягнув
тебе в кімнату
де Леся Українка проживала
і роздягнув тебе
немов би напоказ
як Ольгу Кобилянську
до гола
вдивляючись у кожний
міліметр твого стрункого тіла
як на Богиню зі срібними перснями
а потім був Панас що Мирним звався
коли від остраху за вчинене в музеї
ми збірку видали удвох
своїх віршів назвавши її медом
пізніше з часом
був період
ідеології Грінченко
Тютюнника
Зерова
Симоненка
Хвильового
хто із сучасників тебе цікавить зараз?
спитала ти
як "камінний господар" Анна?
Степан Процюк відповів я
і камінна стіна в пісок перетворившись
стікала в землю
між пальцями думок
тож по поверненню в книгарню
ми удвох
з полиць прибрали книгу
де псевдоавтором зеленський
зазначався.
Дякую ♥️
Дякую!!! Хотілося б якось і про Марка Вовчка розповідь, якщо буде на те Ваша ласка
Дякую! Про "мовчуще божество") -подумаю)
А чи не Марусі Чурай ця пісня -" ой, не ходи Грицю та й на вечорниці " ?
Саме так!
🇺🇦
Дякую! Цікаво! Багато прочитано про стосунки Кобилянської та Маковея! Невже більше нікого так вона й не покохала! Мабуть, це було фатальне кохання?
Дякую Вам. Щодо фатального чи ні -складне питання
Можливо, Сава був психопатом, тому і не мучила совість...
Саме так!
Нажаль я не знайома з біографією Кобилянської, але на мою думку - романтичність аж ніяк не заперечує фемінізм
на мою думку, теж не заперечує
Варварство і т. п. є в кожному селі і неселі. С. Павличко в утвердженні українського модернізму, його протиставленні народництву була занадто категоричною. А. Свидницький, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, навіть сам Квітка-Основ'яненко не все малює ідилію. У повісті ''Маруся'', якщо добре розібратися, мало ідилії, правда життя. Кайдаші билися через свій темперамент, засвоєний стиль поведінки. Аристократія виробила іншу ''зброю'' :) в міжособистісних стосунках.
Що, на вашу думку, фемінізм? Чому О. Кобилянська не могла поділяти ці ідеї, коли в неї є виступи на цю тему? Що вона не була феміністкою войовничою, то факт :)
До речі, видавництво дочки С. Павличко обмежили друк українських авторів, бо то бізнес диктує кон'юнктуру і воно, видавництво, не може собі дозволити доброчинність задля виживання.
Дякую, п. Ольго. Я не скажу нічог о стосовно версій і концепцій фемінізму, бо я не теоретик). Ваш коментар дуже цікавий.
@@Stepan_Protsiuk дякую, Степане Васильовичу !
@@olhaolha5669 , пишіть у месенджер мені
+++++
В планшете нет украинского