Дуже радий, що ви побороли того дуже неприємного нечитая, і тепер отримуєте задоволення від читання. Мій грудень був слабенький, бо після розчарування з Діккером, не хотілось ще випробувати удачу і я взяв Ларссона, так щоб на "вєрочку", ну і до свят встиг, зате у січні вже видалось декілька вільних днів і хороших книг.
@@Nameless_Impostor А в мене оце навпаки - січень якось і не хороший, і не поганий, тіко на згадках про грудневі читання і тримаюсь 😅 Ларссона вирішила не читати, бо екранізацію дивилась, а вона хороша (хіба передивлюсь, бо то давно було).
Мені років 6 тому роман «Моя кузина Рейчел» дуже потрапив у настрій, особливо закарбувався в пам‘яті початок, мабуть тому, що повернулась до нього після закінчення книги. Я би залюбки його перечитала, якби мала більше часу)
@@knygodzungli От видадуть з ілюстраціями, і я ще раз прочитаю, щоб вже точно визначитись 😅 ну але Ребеку я теж спробую, цікаво в якому буду лагері, бо не бачу остаточної думки серед поціновувачів, який з романів краще 😅
У грудні я прочитала такі чудові книги: Тейлор Дженкіс-Рід "Дейзі Джонс і The Six" ( Це історія про вигаданий рок гурт. Книга дуже правдоподібно написана та цікава), Джон Вільямс "Стоунер" ( Це книга про викладача літератури. Книга дуже правдоподібно описує трудові будні викладачів університету ), Кевін Кван "Шалено багаті азійці" (звичайна дівчина Рейчел вирішує вийти заміж за багатого китайського хлопця. Хлопець знайомить її зі своїми родичами. І вони вразять Рейчел. Причому в поганому сенсі).
@@ІринаПіддубна Доволі неноворічний список (як і в мене, в принципі) 😅 Теж маю Стоунера в списку на прочитання, але поки зберусь, вже й наклад закінчиться, треба було б пошевелитись з замовленням 🤔
Доречі, у світлі останніх подій через призму Стороннього, можна також трошки помізкувати про доцільність відділення письменника від творчості, і кого за що судять і які вироки виносять.
@@Nameless_Impostor Може, та мені якось не хочеться, бо я знову зі своєю думкою медіатора буду в меншості 😅 ніколи не думала, що стільки енергії може йти просто на те, щоб дозволяти собі щось думати 😅🤣 А якщо предметно до теми підійти, то якось я особисто собі вирішила реагувати на особисті триґери (клікає в мене на проблему чи не клікає), а де не можу визначитись - рухатись буквою закону, бо його хоч і можна так і сяк трактувати, він все ж більш об'єктивний, ніж суспільна мораль (у випадку коли моя з задачею визначення пріоритетів не справляється). Бооо, щось я таку хрінь написала, надіюсь, ви розберетесь 😅
Я, як прибічник руху blm (book lives matters) вважаю, що потрібно розмежовувати, але так як нас легше посварити ніж помирити, поки дійти спільного знаменника не виходить. А те що думати приходиться з дозволу, поки наче свого власного, так це в же Боє і Орвелл стукають у двері😁
@@Nameless_Impostor У випадку з сучасниками я не можу повністю відділити автора від твору, бо я за тойво гроші плачу 😅 і якщо я не купую Нестле, бо мене тривожить їхній неетичний спосіб ведення бізнесу, то так само не хочу підтримувати копійкою автора, бо ж для деяких це теж більше про бізнес, ніж про літературу. Вкотре радію, що я читаю не так багато сучасної прози. Щодо дозволу на думки, це скоріше про енергоефективність і менеджмент витрат внутрішнього ресурсу, ніж про чєлавєкліяніє. Втім, з радістю почитала б сучасну антиутопію, де великим братом є кенселинґ-культура, а замість реальної війни - поляризація суспільства по всім без виключення питанням. Оу, стоп, здається, це вже не антиутопія, а реальність 🤔 хм хм хм хмммм 🤔🤔🤔
Вся ця канселкультура, яка дає ілюзію впливу, це скоріше інструмент в руках великого брата, не можеш перемогти очоль, а далі поділяй і володарюй, 2000 років пройшло нічого не змінилось, сюжет старий як світ, але всеодно не набридає 😁
Так стримано ви розповіли про Мудрість мас, я навіть толком не зрозумів, а чи сподобалось, бо мені не дуже. СПОЙЛЕР СПОЙЛЕР По-перше, злив рудого Джокера, що Нолан у своєму Темному лицарі так і не зрозумів суть персонажа і бездарно його злив, так і тут Аберкромбі, пишучи грімдарк про революцію таке враження, що згубив орієнтир, по-друге, Ріке, з її видіннями, вона для чого, сюжетна милиця і ребус для читача, а в історії її вчинки мотивація, здоровий глузд, постійно викликали здивування, і по-третє, Вік, тут треба похаалити, знову відсилочки, фінал чисто Тарантіно, це було добре, де розумний персонаж чинить як розумний персонаж. По-моєму Аберкромбі не був готовий, до різкої зміни смаків впродовж написання, і викручував історію, уже не знаючи куди саме крутити, тому на мій смак вийшло все ще добре, але це уже працювала заліковка.
@@Nameless_Impostor Ну в мене схожі враження (лайк, бо відмінник), але злегка з інакших причин. УВАГА, СПОЙЛЕРИ! По-перше, здалось, що він так розписався, що варто було б робити четверту книгу, а вийшло як в мемі про коня. Якщо обмежуватись трилогією, то її можна було б завершити сторінок на 150 раніше, там вже був непоганий фінал, який залишав місце для припущень, але на мій смак то було б навіть краще. З іншого боку, оце "давайте жити дружно й торгувать" - доволі очевидна мораль, якою, напевне, і варто завершувати історії про революції. По-друге, Аберкромбі реально схалтурив з Ґлоктою. Оце "ми не знаємо, де він", а потім дістати як туза з рукава - ну вибачте. Мене це навіть розізлило, бо було очевидно, що так він просто прибрав зайву сюжетну лінію, яка йому в обсяг не писалася. Ну і врешті неміч Баяза, тут да. Я так і не зрозуміла, навіщо він взагалі з'являвся в цій книзі. Сказали б на початку, що віддав богу душу й по тому, нічого б не змінилось.
@@sepagrafя за Баяза і Йору навіть згадувати не хочу, це мій особистий біль, мати такий бекграунд і видати глухий пшик в калюжу - це якесь знущання. За Ґлокту йому накидали за комірець стільки відомих частин тіла, що прийшлось писати збірку оповідань, де окремо була саме історія каліки, і не сказати, що стало сильно краще. А з мораллю біда, така вбога теза, що давайте торгувати, не канає навіть у набагато світліших сетингах, а тут конкретно - грімдарк, щей написаний самим лордом-грімдарком, як автор сам себе скромно охрестив, "In the grim darkness of the far future there is only war", і саме така розбіжність ідей і концептів і є основною проблемою закінчення цієї історії.
@Nameless_Impostor Важко не погодитись, це буквально і мої думки теж. Прикро, що Аберкромбі не зміг догодити історією Ґлокти навіть тоді, коли вже написав її окремо - прикро, але очікувано 😅 До речі, я забула про Ріке написати. УВАГА СПОЙЛЕР !!! Мені її лінія якраз була доволі органічною. Люблю оцю невелику недосказаність в сюжетах, і тому невирішене питання, бачить вона щось там чи не бачить, мене якраз влаштовує. Плюс оці імпульсивні її вчинки й місцями істеричні рішення добре лягають на образ схибленої дівки з (не)великою єбанутістю голови. Узагалі тут у мене до жодного жіночого персонажа питань нема. А от з оце-так-поворотами Ґрімдарк накрутив трохи забагато. Думала, промовчу про мораль, але не можу. Книга просто виявилась продуктом свого часу, коли того вимагала домінуюча ідея в суспільстві. І оцей факт мене добиває, бо якщо чесно, я люблю фентезі не в останню чергу за те, що це є антиподом гіпертолерантності. І ще мені подобаються маскулінні (в хорошому сенсі цього слова) сюжети - внутрішня сила, холодний розум, і виважена агресія. А фінал у Мудрості виявився позбавленим двох цих речей. Я все одно люблю і окремо цю книгу й трилогію і увесь світ, але кісточки перемити недосконалим елементам сам бог велів 😅
![Lp. Сердце Вселенной #60 РОЖДЕНИЕ ЛОЛОЛОШКИ [Финал] • Майнкрафт](http://i.ytimg.com/vi/YoR0pAV9FVQ/mqdefault.jpg)
Дякую за відео💥
Дякую, що надихаєте читати ❤
@@ДипРед Дякую, що надихаєте на зйомки ❤️
Дуже дякую!
@@LarysaNick Завжди будь ласка ❤️
дякую )))))))))))))0 чудово !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1 рада знайомству )))))
Вітаю на каналі ❤️
Класне прочитане, дякую тобі за цю розповідь! Колись треба вже почати читати Абекромбі "для дорослих", ти так хвалиш😊
@@boklysblog так так так! Аберкромбі це бубочка світу фентезі 🥰
Дякую, Аліно! Ваше відео нагадало мені, що я таки читала Камю, але взагалі забула про нього😶🌫😅
@@НаталяТоколова ну це не складно зробити, враховуючи обсяг 😅
Дякую за чудове відео. Мій грудень не був таким продуктивним , як ваш. Але я не сумую. Головне, що я знову почала читати))
@@user-cv7xq7be8d Насправді мій теж не дуже - всі книжечки тоненькі й прочитані за один тиждень - з 23 грудня 🥲
Дуже радий, що ви побороли того дуже неприємного нечитая, і тепер отримуєте задоволення від читання. Мій грудень був слабенький, бо після розчарування з Діккером, не хотілось ще випробувати удачу і я взяв Ларссона, так щоб на "вєрочку", ну і до свят встиг, зате у січні вже видалось декілька вільних днів і хороших книг.
@@Nameless_Impostor А в мене оце навпаки - січень якось і не хороший, і не поганий, тіко на згадках про грудневі читання і тримаюсь 😅
Ларссона вирішила не читати, бо екранізацію дивилась, а вона хороша (хіба передивлюсь, бо то давно було).
,,Веселка тяжіння,, , ,,Нетямущий учень,, , ,,Виголошення лоту 49,, - однозначно найкрутіші книни - 2024 для мене.
Ну і звісно ,,Арабески,, Сергія Жадана, ,,Катананхе,, Софії Андрухович та ,,Кушмарджак,, Сергія Мартинюка ❤
@@ОлегХарченко-э1б Пішла ґуґлити Кушмарджак :)
"Чума" Камю в перекладі Перепаді неймовірно сподобався.
@@людмиладідук-р2ю Теж думаю, що варто було б почитати в цьому перекладі - польський примірник залишиться в якості трофею 😌
Дякую за відео. За січень прочитав: "Ніколи" та "Дракулу"
@@олекспол А в якому виданні Дракулу читали? Я все чекаю на ілюстровану книгу 😅🤣
@@sepagraf книголав :(
Мені років 6 тому роман «Моя кузина Рейчел» дуже потрапив у настрій, особливо закарбувався в пам‘яті початок, мабуть тому, що повернулась до нього після закінчення книги. Я би залюбки його перечитала, якби мала більше часу)
@@knygodzungli От видадуть з ілюстраціями, і я ще раз прочитаю, щоб вже точно визначитись 😅 ну але Ребеку я теж спробую, цікаво в якому буду лагері, бо не бачу остаточної думки серед поціновувачів, який з романів краще 😅
У грудні я прочитала такі чудові книги: Тейлор Дженкіс-Рід "Дейзі Джонс і The Six" ( Це історія про вигаданий рок гурт. Книга дуже правдоподібно написана та цікава), Джон Вільямс "Стоунер" ( Це книга про викладача літератури. Книга дуже правдоподібно описує трудові будні викладачів університету ), Кевін Кван "Шалено багаті азійці" (звичайна дівчина Рейчел вирішує вийти заміж за багатого китайського хлопця. Хлопець знайомить її зі своїми родичами. І вони вразять Рейчел. Причому в поганому сенсі).
@@ІринаПіддубна Доволі неноворічний список (як і в мене, в принципі) 😅
Теж маю Стоунера в списку на прочитання, але поки зберусь, вже й наклад закінчиться, треба було б пошевелитись з замовленням 🤔
В Молодому театрі в Київі колись була вистава за Бекетом, зараз, наче в театрі Курбаса є у Льові
@@HelenZinovjeva Дуже надіюсь, що мені вдасться подивитись Бекета українською найближчими роками 🥰
Доречі, у світлі останніх подій через призму Стороннього, можна також трошки помізкувати про доцільність відділення письменника від творчості, і кого за що судять і які вироки виносять.
@@Nameless_Impostor Може, та мені якось не хочеться, бо я знову зі своєю думкою медіатора буду в меншості 😅 ніколи не думала, що стільки енергії може йти просто на те, щоб дозволяти собі щось думати 😅🤣
А якщо предметно до теми підійти, то якось я особисто собі вирішила реагувати на особисті триґери (клікає в мене на проблему чи не клікає), а де не можу визначитись - рухатись буквою закону, бо його хоч і можна так і сяк трактувати, він все ж більш об'єктивний, ніж суспільна мораль (у випадку коли моя з задачею визначення пріоритетів не справляється).
Бооо, щось я таку хрінь написала, надіюсь, ви розберетесь 😅
Я, як прибічник руху blm (book lives matters) вважаю, що потрібно розмежовувати, але так як нас легше посварити ніж помирити, поки дійти спільного знаменника не виходить. А те що думати приходиться з дозволу, поки наче свого власного, так це в же Боє і Орвелл стукають у двері😁
@@Nameless_Impostor У випадку з сучасниками я не можу повністю відділити автора від твору, бо я за тойво гроші плачу 😅 і якщо я не купую Нестле, бо мене тривожить їхній неетичний спосіб ведення бізнесу, то так само не хочу підтримувати копійкою автора, бо ж для деяких це теж більше про бізнес, ніж про літературу. Вкотре радію, що я читаю не так багато сучасної прози.
Щодо дозволу на думки, це скоріше про енергоефективність і менеджмент витрат внутрішнього ресурсу, ніж про чєлавєкліяніє. Втім, з радістю почитала б сучасну антиутопію, де великим братом є кенселинґ-культура, а замість реальної війни - поляризація суспільства по всім без виключення питанням. Оу, стоп, здається, це вже не антиутопія, а реальність 🤔 хм хм хм хмммм 🤔🤔🤔
Вся ця канселкультура, яка дає ілюзію впливу, це скоріше інструмент в руках великого брата, не можеш перемогти очоль, а далі поділяй і володарюй, 2000 років пройшло нічого не змінилось, сюжет старий як світ, але всеодно не набридає 😁
Кадаре ти мені продала, лишилось тільки оплатити😅
Боже, вічно вони за нові книги вимагають гроші, злюки 😅
Так стримано ви розповіли про Мудрість мас, я навіть толком не зрозумів, а чи сподобалось, бо мені не дуже.
СПОЙЛЕР СПОЙЛЕР
По-перше, злив рудого Джокера, що Нолан у своєму Темному лицарі так і не зрозумів суть персонажа і бездарно його злив, так і тут Аберкромбі, пишучи грімдарк про революцію таке враження, що згубив орієнтир, по-друге, Ріке, з її видіннями, вона для чого, сюжетна милиця і ребус для читача, а в історії її вчинки мотивація, здоровий глузд, постійно викликали здивування, і по-третє, Вік, тут треба похаалити, знову відсилочки, фінал чисто Тарантіно, це було добре, де розумний персонаж чинить як розумний персонаж. По-моєму Аберкромбі не був готовий, до різкої зміни смаків впродовж написання, і викручував історію, уже не знаючи куди саме крутити, тому на мій смак вийшло все ще добре, але це уже працювала заліковка.
@@Nameless_Impostor Ну в мене схожі враження (лайк, бо відмінник), але злегка з інакших причин.
УВАГА, СПОЙЛЕРИ!
По-перше, здалось, що він так розписався, що варто було б робити четверту книгу, а вийшло як в мемі про коня. Якщо обмежуватись трилогією, то її можна було б завершити сторінок на 150 раніше, там вже був непоганий фінал, який залишав місце для припущень, але на мій смак то було б навіть краще. З іншого боку, оце "давайте жити дружно й торгувать" - доволі очевидна мораль, якою, напевне, і варто завершувати історії про революції.
По-друге, Аберкромбі реально схалтурив з Ґлоктою. Оце "ми не знаємо, де він", а потім дістати як туза з рукава - ну вибачте. Мене це навіть розізлило, бо було очевидно, що так він просто прибрав зайву сюжетну лінію, яка йому в обсяг не писалася.
Ну і врешті неміч Баяза, тут да. Я так і не зрозуміла, навіщо він взагалі з'являвся в цій книзі. Сказали б на початку, що віддав богу душу й по тому, нічого б не змінилось.
@@sepagrafя за Баяза і Йору навіть згадувати не хочу, це мій особистий біль, мати такий бекграунд і видати глухий пшик в калюжу - це якесь знущання. За Ґлокту йому накидали за комірець стільки відомих частин тіла, що прийшлось писати збірку оповідань, де окремо була саме історія каліки, і не сказати, що стало сильно краще.
А з мораллю біда, така вбога теза, що давайте торгувати, не канає навіть у набагато світліших сетингах, а тут конкретно - грімдарк, щей написаний самим лордом-грімдарком, як автор сам себе скромно охрестив, "In the grim darkness of the far future there is only war", і саме така розбіжність ідей і концептів і є основною проблемою закінчення цієї історії.
@Nameless_Impostor Важко не погодитись, це буквально і мої думки теж. Прикро, що Аберкромбі не зміг догодити історією Ґлокти навіть тоді, коли вже написав її окремо - прикро, але очікувано 😅
До речі, я забула про Ріке написати.
УВАГА СПОЙЛЕР !!!
Мені її лінія якраз була доволі органічною. Люблю оцю невелику недосказаність в сюжетах, і тому невирішене питання, бачить вона щось там чи не бачить, мене якраз влаштовує. Плюс оці імпульсивні її вчинки й місцями істеричні рішення добре лягають на образ схибленої дівки з (не)великою єбанутістю голови. Узагалі тут у мене до жодного жіночого персонажа питань нема.
А от з оце-так-поворотами Ґрімдарк накрутив трохи забагато.
Думала, промовчу про мораль, але не можу. Книга просто виявилась продуктом свого часу, коли того вимагала домінуюча ідея в суспільстві. І оцей факт мене добиває, бо якщо чесно, я люблю фентезі не в останню чергу за те, що це є антиподом гіпертолерантності. І ще мені подобаються маскулінні (в хорошому сенсі цього слова) сюжети - внутрішня сила, холодний розум, і виважена агресія. А фінал у Мудрості виявився позбавленим двох цих речей.
Я все одно люблю і окремо цю книгу й трилогію і увесь світ, але кісточки перемити недосконалим елементам сам бог велів 😅