Ого! Ну нічого собі) яка гарна вимова! Якби не бачила відео рос.мовою, то думала б, що ви завжди тільки українською розмовляли!❤ Дуже класно, так приємно слухати! ❤
@fgcjkd справа не в тому що багато. Приємно дивитись як поєднуються генетика, здоровий спосіб життя та піклування за собою, догляд. Адже знаю людей того ж віку, що через шкідливі звички - алкоголь, куріння з юних років, виглядають дещо інакше.
Дуже дякую! В мене перша конфронтація сталася рік назад. Вона була не підготовлена, але все що сталося пізніше привело до того, що 2 місяці назад сталася остаточна. Ваше відео як дуже класний check up для мене, що все зроблено ) дякую що ділитесь таким досвідом і інформацією, вони дуже потрібні в україномовному просторі. Моєю підготовкою були англомовні джерела. А книги які дуже допомогли на початку це «Дорослі діти емоційно-незрілих бітьківʼ і “ Discovering inner mother”.
Це чудове і корисне відео, дякую вам! Дуже цікавий збіг, подивилася відео і потім говорила по телефону з тіткою. Тітка почала казати як в неї багато сил та енергії, бажань робити і те і те і те і як це відрізняється від минулого життя, типу як все змінилось за кілька років, що могло змінитись навіть не знає. Кілька років тому в неї померла мати-нарцис з якою вона жила разом все життя. Моїй тітці 55 років... Думаю, саме через це вона і почала жити по-справжньому для себе. Звісно, казати я про це не стала, просто пораділа за її енергійність)
тому що та матір забирала з неї всю енергію. Нарциси - вампіри. Я знаю це із власного досвіду. А тепер ваша тітка сповнилась сил і оптимізму, бо зʼявилось бажання і можливість хоч зараз пожити так, я їй хочеться. Бажаю, щоб в неї все вийшло!
Велетенське дякую за відео! Мала такі ж самі проблеми в спілкуванні зі своєю мамою. Припинила спілкування з нею на 1 рік в студентському віці: тоді в неї улюблена забава була розповідати яке я лайно мені та всім своїм подружкам, та виганяти мене з дому. ...а я одного дня вирішила припинити все це терпіти та прийняла її пропозицію. Потім вона вибачилась, хоча я більше вже не поверталась до неї жити. Другий раз - знов на рік: я відокремила її від свого життя під час своєї вагітності, бо негатив та "розвага" довести мене до сліз реально загрожувала втратою дитини. Потім мене продавила суспільна думка "доброжелателів". Але наші стосунки з нею нажаль не сильно поліпшились. Моя донька щоразу скаржилась, якщо ми з чоловіком лишали її у бабусі. Звісно скарги були не без причин. Залишати дитину звісно ми припинили, але продовжували інколи заїжджати разом....і знов потоки негативу, і знов всі навколо неї винні. Фінальною краплею стало 24 лютого 2022. На той момент вона вже знаходилася по той бік кордону впродовж декількох місяців. Та ось, коли ми в машині їхали з чоловіком та донькою, стаючи свідками, як 2 ворожих літака залетіли в місто попереду та розбомбили завод, пролунав дзвінок. Це була вона. Вона кричала в трубку, що ми всі "х@хли там оборзєли" та так нам і треба... З тієї розмови, а по суті монологу, жодного почуття провини, боргу перед нею (як тією, що дала життя) або будь-яких інших почуттів. Напевно, мені ще треба надо собою працювати стосовно цього досвіду. Але тепер жодний суспільний тиск чи психотерапевт не змінить мого ставлення та мого прекрасного життя, вільного від цієї токсичної людини.
Я дещо доросліша від Вас, але моя мати веде себе агресивно по відношенню і до мене, і до своєї дорослої онучки. В далекому 1999 році, коли у нас з'явилася собака, вона перестала з нами спілкуватися на 3 роки. Хоча ми жили окремо, навіть в різних районах міста... Можу сказати одне: мабуть я інша. І мені завжди байдуже було на думки суспільства. Хоча родичі та подруги мами казали шаблонну фразу: "Це ж мама... Треба якось помиритися" Але коли немає діалогу, то... його немає🙂 З лютого 2022 року, вона раптом почала говорити, що вона *узька, а ми бандерівці😂. Хоча за все своє життя нікуди не виїжджала. Народилася та жила у Дніпрі. Я давно відпустила ситуацію. Це її вибір, її життя. Кожен проживає СВОЄ життя. Якщо їй потрібна буде допомога, ми допоможемо. Ось і всі висновки.
Моя маман теж на росію переїхала жити. Цікаво, як людське лайно, вибачте, само лізе на болотА з України. Моя маман теж мною особо не цікавилась. До 24.02.22 вона мені доказувала що росія ніколи не нападе на Україну, а після - тиждень не дзвонила, я сама подзвонила. І вона сказала, що так вам і треба, бо ви бомбили бомбас. А про гіркіна, вагнєров і інших путінських найманців які туди прийшли на нашу землю- вона нічого не знає
@СветланаСвет-ю3к не хоче знати... І діло не у тому, якого віку людина, а у його обмеженості, вибачте, мислення, способі життя та відношення до близьких
Відмінне відео! Наче про мене та мою маман розповіли. На жаль, вже багато чого неможливо змінити в житті. Запізно прийшло усвідомлення того, що до вас на щастя в 30. Виглядаєте до речі шикарно🌹
Дуже вразила ваша розповідь! Рідко хто говорить правду про відношення зі своїми батьками. Частіше розмірковують, як ваша перша психологиня. Нажаль, я вже не можу провести конфронтацію, бо моїй мамі вже 97 років. І мені доводиться за нею доглядати. Але все життя я навіть боялася думати, що можна робити по іншому. Зі мною теж була така ситуація, яку ви описуєте, і це мене весь час бісило. Але я не могла відкрито про це навіть сказати комусь. Бо це вважалося б непристойною поведінкою дочки. Ось так наші батьки роблять нас хворими невротиками. Дякую за відео і ваше откровення. Воно допоможе багатьом людям переосмислити своє життя.
Євгеніє, хочу висловити вдячність і сказати що це і наступне відео мають дуже цінні знання, дякую за роботу, і окремий респект Вам як людині за те що можете відкрито розказати про свої травми і особисте. Особливо знаючи що ви скорпіончик - це вищий рівень! ❤️
Слухаю і чую стільки спільного досвіду у спілкуванні зі своєю мамою. Завдяки терапії сепарувалась та перестала спілкуватись. За рік мама почала дуже уважно підбирати слова , і спілкування стало дууууже дозованим. Щаслива, що у наш час є стільки доступної інформації, щоб змінювати своє життя на краще ❤
Так шкода слухати цю історія! В мене є донечка і я її безмежно люблю і мені вона надзвичайно цікава як особистість! Дивитися як вона росте і дорослішає це саме задоволення! І уявляючи Женю як доньку, таку яскраву, розумну, смішну та цікаву особистість навіть не можу уявити як можна не цікавитися? Дуже шкода, але як класно що ви виросли і змогли врятувати справжню себе❤
А потім вона підросте, пройде сепарацію чи як там ці психологи цей процес називають, і буде нести ахінею як ця жінка, щодо вас. Я думала, що помиляюся, в таких думках, поки не побачила ситуацію з боку серед своїх знайомих, як діти попадаючи в чи то іншу субкультуру чи то інший соціальний простір, знецінюють думку батьків і ти їм якщо не токсичний, то ще якийсь необізнаний. Про «токсичних батьків» це все-таки досить крайні випадки, вони існують але не у всіх
@@ЛесяБойко-с5ш Вы просто НИКОГДА не поймёте, как это, когда мать смотрит сквозь тебя, как буд-то тебя нет и хочет при первой возможности убежать, испариться, исчезнуть и ни за что не отвечать, не за тебя, не за себя.
Теж така мама....ще й проклинала мене, казала, щоб я пила більше ліків ніж вона...і я дійсно пила більше ліків.... Не спілкуюся з нею рік ... І почала жити своє життя 💓. Дякую за відверту розмову, дуже дякую 😚.
супер! Женя, я дуже вдячна! схоже, що пів року тому я зробила конфронтацію, не знаючи, що це воно і все пройшло правильно. Правда це було не один раз, а цілий процес - раз 5. І я тільки зараз зрозуміла, як змінилося спілкування, з тих пір ми з мамою спілкуємось нормально, гарно, сміємось, без скандалів і обидок, без претензій і іноді навіть типу, як подружки. Це рік навчання КПТ, навчання по твоїм відео, книги і 2 роки в магістратурі психології.
дуже корисне відео, зараз якраз намагаюсь сепаруватись від мами. Дивно відчувати себе незалежною від її настроїв а просто спостерігачкою. Ще хочу сказати, що у вас неймовірно гарні вилиці 😍
Женя, хочу подякувати за вашу відвертість, щирість та сміливість, що не боїтесь так відкриватись перед своїми глядачами. Зараз якраз читаю книгу "Токсичні батьки". Дуже цікава і корисна книжка. Ще раз дякую вам ❤
Женечка, дуже рада за вас . Хай вам щастить у всьому. Я багато дивилася ваших відео, багато в чому допомогли розбиратися. Я набагато старша, і майже все життя намагалася якось подолати те в собі, що мені заважало жити, и зараз розумію, що не дуже це мені вдалось. Скалічене життя- все, що можу сказати. Я простила й відпустила батьків, вони були такими, як були. Зла стільки навкруги. Тому наша задача- дбати про себе, це наша відповідальність. Дбати про фізичне, психічне, емоційне здоровʼя, стійкість й витривалість. Зараз стільки інформації, можна розібратися у своїх проблемах. Раніше такого не було. Бажаю усім всього найкращого, особливо молоді, бути мудрими, розумними, творчими, реалізувати себе у житті, не дивлячись на перепони. Всім нам миру й перемоги.😊
Величезне вам дякую, як виявилось, моя бабуся має нарциссизм, обидва її чоловіки не дожили навіть до 55 років, один закінчив життя самогубством а інший спився, в нас так само розмови з нею це вайбер та зідзвон раз на тиждень, постійні спори та все має бути тільки як вона каже і ніколи не раділа за мої успіхи. А коли раділа, то я відчував ніби я їй ще потім буду должен за те як що вона мене похвалила. Це жесть.... Я вам дуже вдячний, хоч і доведеться ще попрацювати над собою та прибрати сміття з голови. ДЯКУЮ!
В мене бабуся (мама мами) була неймовірно мудрою, емпатичною, тактовною, доброю, щирою людиною. Тато теж був цікавим, товариським , легким в спілкуванні. А от мама то авторитарний деспот. Але вона не була такою змолоду, з часом, з плином років вона такою стала. Чому? Не знаю. Дякувати долі ми жили окремо і бачились фізично час від часу, але коли тато помер, через рік вона переїхала до нас. І почалось якесь інше, паралельне життя. Ніби вона хотіла бути корисною, але вона завжди нетактовно лізла в моє життя. В мої шафи, на кухню, з порадами, з докорами. Так тривало 3 роки. Я якось швидко зрозуміла, що морально я маю від неї відмежуватися. А потім в неї стався інсульт, і вже 4 роки вона прикута до ліжка, ліва сторона паралізована. Я 3 роки за нею доглядала. Доля дуже тісно мене звела в спілкуванні з нею, і я не мала куди дітися, реабілітація, догляд вдома - це було пекло. Вона просто висмоктувала з мене соки. В мене вже почались порушення циклу в 42 роки! В ковід і війну я ще несла тягар догляду за фізично і психічно хворою людиною. Сили на жалість до неї в мене закінчились минулого року в грудні і я поклала її в Хоспіс в хорошу платну палату, їй нічого не бракує. Я провідую її раз в тиждень, кожен четвер. І тільки після цього я знову почала жити нормальним життям. Хоча фінансово мені тяжко, бо маю сина студента медика і доньку старшокласницю, але від однієї думки, що прийшлося б забрати маму назад додому в мене стигне кров в жилах.
Я не розумію чому в нас так демонізують такі заклади, де інколи краще доглянуть , аніж хтось вдома. Розумію вас, схожа історія Лиш я пробувала перевиховати маму, змінити мислення і погляди Але мами не стало і це тяжка травма для мене Хоча морально і фізично було важко доглядати
@@ИринаСултанова-ь5и , так дуже важливо щоб було порозуміння. Життя непросте, і я ж розумію, що інсульт то таке, що стається зараз досить часто, особливо в старших людей, які перенесли Ковід. Але коли з рідною хворою людиною можна домовитись про догляд і побут, про режим, коли вона дає "жити" решті членів сім'ї, то тоді виникає і додаткова емпатія і хочеться зробити більше. А от коли рік, другий, третій мама мене кликала і вдень і вночі, те подай, се поправ, вода не така, радіостанція не та і т.п. То просто виникає нервовий тік вже в мене, здорової людини. І я помітилв, що я в свої 40 починала жити життям і потребами 72 річної хворої жінки. Тобто вона просто безцеремонно крала мій життєвий простір, сама будучи неспроможна керувала і командувала якимись безглуздими безкінечними порадами. Добре, що я після того як покласти її в хоспіс звернулась сама до гінеколога і ендокринолога і лікарі допомогли мені наладити нормальне функціонування мого ж тіла. А то від хронічного стресу "хвора мама + війна" в мене ще б трохи і почалась би менопауза в 43! Але добре те, що закінчується добре. Я просто написала свій дрсвід, бо може комусь це буде корисно. Меседж - не приносьте своє життя в жертву, шукайте допомогу і відмежовуйтесь від токсичних людей. В кінці кінців це вам вийде дешевше.
Я не спілкуюся зі своєю мамою з моїх 18 років. І з двома сестрами також.Живу тільки своє життя.Навчилася цьому не дуже і давно, а мені ось має бути 50 років. Звичайно, мені прийшлось уїхати від рідні дуже далеко, но воно того варте.В родині існували кліше, які мати навісила усім дітяма , ми повинні були жити тільки в їх рамках. Била завжди, жахливо, за малейше. Старшій брат якось зразу втік з родини, в нас з ним була відчутна різниця у віці. А ось сестри так і жили під впливом маньячкі- матері.Я не могла так жити, з дитинства було усвідомлення, що треба з цім щось робити. І тількі я закінчила школу, зразу перший скандал і я пішла з дому! У резинових чоботах, куртці і без зонта.Без речей. І вижила!!! На дуже великій проміжок часу я забула ЗОВСІМ своє дитинство.І десь років з 5 я згадала усе.Повністю.Це було відчуття суцільного жаху, паніки і безпорадності. Тепер я іноді відчуваю у собі цю дівчинку себе, я ії жалію у подумках, підтримую, обіймаю.І захищаю! Сама себе, ви тільки уявіть! Я, доросла жінка, зі свого опиту, захищаю себе маленьку.І стає жити легше, простіше.
@КатеринаВ-ж7е пережила.І переживаю досі, це не можливо відрізати назавжди.З віком, я бачу, Як я відрізняюсь від своїх однолітків, які мали нормальні стосунки з батьками.В мене старість з дитинства.Я цінічна, стара і зовсім не вмію радіти життю.Бо в мене був опит жаху з пелюшок. Мені було тяжко, да і зараз це також є, не впадати у негатив.Стримую себе постійно, якось намагаюсь збивати свої погані думки,замінюю іх добрими.Не злюсь, не агресую, тримаю спокій. Але...Часом так шкода себе, а дитину в собі шкода до сліз.
Євгенія, я абсолютно розумію Ваші почуття. ❤️ Ви дуже смілива людина,що наважилися публічно розказати про свої стосунки із мамою. Я так не можу. У мене також завжди були складні стосунки з мамою. Я вже пройшла етап конфронтації. Але повністю не припинила спілкування, тому що мама почала поважати мої особисті кордони. Вона не нав'язується, як нав'язувалася раніше. Вона, в принципі, ніколи не розповідала багато негативу про себе, не жалілася на свої хвороби, але були інші проблеми. Зараз ми спілкуємося з нею рідко, бо вона розуміє, що багато спілкування мені не потрібно. Дуже близьких стосунків в мене з нею немає. Коли я ще не могла їй висловити те, що хотіла, я написала пісню, яку назвала "Я просто хочу быть собой". Це мій крик душі, моє звернення до всіх батьків. Але мамі я так і не наважилася розказати про свою пісню. Вона і досі не знає про мій канал на Ютубі. Інші люди, коли почули цю пісню, були вражені, підтримали мене, і навіть написали, що переглянули свої погляди на стосунки зі своїми дітьми. Тож, я рада, що можу впливати на людей через пісні і змінювати цей світ на краще.
Дякую за відео і відвертість, у мене теж була така ситуація в 32 роки, ми не спілкувались з мамою але потім я почала їй показувати свої кордони і що у кожного вони є, головне і в неї також. Висловлювала свої думки. Після цього перестала мене повчати, навпаки зараз навіть просить поради. Але це такий цінний досвід. Чекаю на нові відео.❤❤❤
Євгеніє, дуже важливу тему підняли! Чим більше людей про це говорить, тим менш табуйованою вона стає. З мамою не можна перестати спілкуватися. От тільки чому - ніхто толком аргументувати не може. Все тримається на рівні забобонів по типу «сміття увечері з хати виносити не можна». В мене мама не спілкується з бабусею, а чоловік з його мамою. І з власного досвіду можу сказати, що їм обом це рішення пішло на користь. Так, завжди треба думати про почуття інших, але ніколи не ставити їх на перше місце, коли сам страшенно страждаєш!
Завдяки Вашому каналу, я кілька років тому несвідомо зробила конфронтацію! Ви праві, що життя змінилося кардинально. Оце відчуття що не ти «ніхто, бо ти гімно мале, закрий рот», а ДОРОСЛА людина, на рівні з батьками і маєш право на свою думку і рішення змінило мене як особистість. Я продовжую спілкуватися з мамою, інколи вона дозволяє собі зірватись і знову вилити на мене діжку гівна, але я вже не така вразлива. Я усвідомлюю що відбувається і спокійно їй кажу, що хочу поваги до себе. Вдячна Вам за вашу енергію у вигляді ютубу! Ці всі відео дуже мені допомогли! ❤
Я перестала спілкуватись після того як вирішила подзвонити після вторгнення і дуже швидко почула, що вони першому дзвонили моєму колишньому і у нього все добре, він врятувався від окупації. А він піддавав мене насильству, я неодноразово казала що не хочу про нього нічого чути, і така зрада з таким посилом невимушеної невинності «а ой ну ми ж за все хороше проти всього поганого» дало мені зрозуміти що в мене нема ресурсів думати що це за фігня постійно відбувається. Стала такою спокійною, впевненою, позбавилась навіть страху бути зовсім одна
Як я Вас розумію! Мій муж-нарцис висосав з мене за рік всю силу, а сестра поїхала до нього гостити на півроку, як я виїхала. Питаю у матері як так?! А вона: ,,Він хороший"😊
@lepnina5595 Та ні, нам тоді по 23 взагалі десь було. Мені в принципі вже не стільки було неприємно що вони йому дзвонили, скільки що вони додумались мені це розказати. Ну і це ж як остання крапля, багато таких моментів що я кажу «мені це боляче, я це не хочу, одна задача - просто не кажіть/не робіть цього» і роблять саме це, саме от хлопаючи очима і виглядом що вони не розуміють взагалі а шо не так, ми ж такі хороші 😇😇😇
Це причина не спілкуватися з батьками ???😢😢 та ви хворі, люди. Дякувати Богу я не маю дітей. Коли читаю такі історії, думаю таки мене Бог милував. Не дай Боже такую доцю.
Ще не подивилася, але відразу коментую: я не спілкуюся з мамою 4,5 роки, і все завдяки вашому відео на Вімео про сепарацію. Ви була перша і єдина людина, яка сказала, що обірвати спілкування не те що реально, а правильно. Женю, ви врятували моє життя. Я згадую минуле, і мороз по спині. В якому ж пеклі я жила і не могла вирватися, бо змалечку мені повторювали, що нема найстрашнішого гріха, ніж кинути мамочку. Мені 35, а жила я справжнє життя лише 4,5 роки. Дякую вам!!! Всім, хто наважується, скажу: спочатку дуже важко. Вас рве на частини від сорому і страху, що тепер всі показуватимуть пальцем і казатимуть, що ви жахлива дитина. Вам хотітиметься подзвонити матері, вибачитися. Особливо в стресових ситуаціях, коли психіка ніби відкатується до дитячого стану: перша реакція - поділитися з мамою. Але з часом нейронні зв’язки відімруть, і настане час, коли ви просто не згадуватиме про матір днями, тижнями і місяцями. І це свобода. Світлий образ мами все ще живе в моїй голові, але це лише рольова модель, яка насправді ніколи не існувала. Вона не має нічого спільного з реальною жінкою, яка пила мою кров.
Дякую що поділились своїм досвідом! Я зараз на самому початку шляху, і дійсно потерпаю від "світлого образу матері" але нагадую собі що це лише уява малює неправдиві картинки. Перестала спілкуватись з матір'ю бо вона алкоголік і доводить себе до могили. Звісно мої спроби допомогти їй не працюють і дійшло до того, що від спілкування з нею в мене сіпаються два ока і інші психосоматичні прояви🙈
Як християнка скажу, насправді ще більший гріх для батьків робити нещасними своїх дітей! Про це ніколи майже не говорять , а лише дають неймовірно важкий тягар дітям. Гріх покинути добру маму, добра не обов'язково ідеальна, але якщо дітям настільки погано з батьками значить батьки погано виконали свою роботу бути добрими батьками.
Женя, дякую вам за це відео. В мене така історія з рідною сестрою. В нас завжди були складні стосунки, вони мене виснажували і ті радісні моменти , які і були швидко невелювалися образами , звинуваченнями чи ігнором з її боку… І ось , після того, як вона заборонила розмовляти українською в її домі (бо я перейшла під час війни на українську у побуті) я з нею більше не спілкуюся. Навколо мені теж кажуть, ну це ж сестра, твоя родина… А я така щаслива Нещодавно у ві сні я послала її на якусь її чергову недоречну претензію. І мені стала дуже гарно, бо зробила я це дуже спокійно і твердо! Нещодавно вона написала привітання з Днем народження . А я не захотіла навіть відповідати Мені набридло, що вона неадекватно поводить себе , а потім робить вигляд начебто нічого не трапилося і , звісно, не вибачається. То я ще два роки писала їй привітання на день народження, а після того сну вирішила, що можу бути собою і не змушувати себе бути ввічливою
Євгенія дякую що поділилися своєю історією. В мене був схожий шлях ате типаж мами і її поведінки був дещо інший. Але суть в тому що кожен контакт з нею мене висасував і гойдав на емоційних гойдалках. Двічі я робила паузу в спілкуванні з нею в один рік і після цього ми домовилися зустрітися і поговорити. Але виявилося що зустріч наша мала відбуватися по її сценарію, я мала впасти в ноги, вибачитися і казати яка я не права. На той час мені було вже все одно, я сепарувалася і реально не відчувала в ній потребу. Вона намагалася вивести мене на емоції і знову пройтися по старому сценарію нашої комунікації. Замість емоцій які були в мене колись я була достатньо холодна і стримана, я навіть взяла її сигарету та закурила прямо перед нею показавши що я не дитина і мною тепер не вийде маніпулювати. Я їй сказала, що люблю її і готова спілкуватися адекватно а не так як було раніше. Чесно кажучи я не знала, що це цей прийом і в нього є окрема назва але вона тоді реально попустилася і більше ми з нею не конфліктували. Ми зідзвонюємося раз на місяць і нас не повністю влаштовує. До неї я відношуся як до психічно не здорової людини що зменшує мої очікування до неї. Це був довгий шлях і в кінці була неймовірна нагорода у вигляді сепарації та цілісності
Євгеніє, дуже вдячна Вам за таку щиру розповідь! Нещодавно також припинила комунікацію з моєю матірʼю, мені це далося в моменті дуже легко, всі ті емоції, які Ви описали, я відчула, ніби гігантське полегшення. Але в мене діагностовано ПРО, і було б цікаво почути від Вас, чому не варто конфронтувати людям з розладами. Дякую ще раз ❤
Це точнісінько моя історія. Дякую, Женю, що ви поділилися. І найгірше - це ось такі терапевтки, які кажуть, як і вам казали: «маму треба любити і пробачати». І я теж в свій час слухала таку терапевтку і я дуже від цього страждала.
@oksanamamenko7116 ну, то може тоді зупинитись на тому, що все індивідуально? І не таке вже й 'велике зло' та ваша перша тепапевтка? Адже після її порад, комусь могло полегшати і він теж гармонію віднайшов?
Давно дивлюся ваші відео! Дуже цікаво, повчально, та просто приємно на вас дивитись! Я раніше не знав, що ви українка і так гарно розмовляєте українською, бо дивився ваши відео на російській) Бажаю успіху! Дякую вам за вашу творчість!
Я вам так вдячна за те, що ви поділилися своїм досвідом. Сподіваюся, наше суспільство стане менше толерувати насильство у будь-якому прояві. А ще, дуже рада за вас! Ваша історія дуже схожа на мою. Десятий рік не спілкуюсь з батьками, нарешті повернула себе собі. Жодного дня не пошкодувала, хоча спершу думала, що це ненадовго.
Сумно,що зрозуміти свою цінність і любити себе стало такою довгою боротьбою.Це має бути природнім і як добре,що Ви зрозуміли,що Ваш оптимізм і життєву енергію подавляла близька людина,яка здавалося б мала навпаки давати свою підтримку.
Дякую вам за таку щирість, сміливість і справжність. Ви наповнені силою. Це нелегка тема, я теж багато стикалась із осудом через неконтакт з матір'ю. Я не спілкуюся з матір'ю багато років. Вона маніпулює цим через бабусю, яку я люблю, але я тримаюсь. Дитинство моє дуже травматичне. Що класного читала по темі: "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", "Вільні діти емоційно незрілих батьків" і "Нелюбимая дочь" Пег Стріп. Всі ці книги і мій психоаналітик підтримали моє рішення не спілкуватись.
Євгенія, щиро дякую вам за вашу неймовірну працю та чуйність до кожного, хто потребує підтримки. Ви справжній янгол, і я безмежно вдячна за можливість звернутися до вас. Якщо ви зможете зняти відео на таку тему, це було б для мене величезною допомогою: "Що робити, якщо дуже страшно за майбутнє, і здається, що всі шляхи закриті?" Мені 28 років, дівчина, і я перебуваю в повному розпачі. Через інвалідність я не можу працювати фізично, а знайти нормальну роботу теж складно, бо я не знаю мови і ринок праці тут, у Польщі, дуже перенасичений.Я змушена жити на гроші мами, і це викликає в мені почуття провини й безпорадності. Але я дуже хочу реалізувати себе, стати незалежною і знайти своє місце в житті.Музика - це моє покликання, єдине, що я справді вмію і люблю. Я писала людям, стукала в усі двері, але поки що ніде не знайшлося місця для мене. Це почуття марності і страх перед майбутнім буквально з’їдають мене. Також маю хронічну невиліковну хворобу, і мені так страшно...один Бог знає. Пишу вам, а у самої сльози катяться. Я пробувала працювати над тривожністю, але вона здається нездоланною, бо базується на реальних фактах. Я дуже втомилася боротися сама і потребую допомоги. Якщо ви знайдете можливість створити таке відео, це стане справжньою підтримкою для мене й для інших людей, які опинилися в схожій ситуації. Дякую вам за вашу доброту й любов до людей. Ви даруєте надію там, де її вже майже не залишилося.
Женя, ваша мама, хоч і називала себе християнкою, але мала таке викривлене уявлення про батьківство в вірі. Як на мене то діти це благословіння від Бога і він нас обирає на захист та любов цих маленьких душ. Вчиняючи насильство над дітьми (психічне чи фізичне) ти ображаєш Творця. Як прикро що в тих церквах куди вони ходять їм не кажуть таких важливих речей.
Люба Євгеніє, з Вашою допомогою (дивилася тоді постійно Ваші відео 😁) років п'ять тому я пережила новий для себе стан свободи, коли в мою голову прийшла думка "А що, якщо моїх родичів просто немає?" (не те, що вони померли, а що їх просто не існує, і, може, ніколи і не існувало) --- у відповідь розпрямилася спина, розкрилася грудина, з'явилося відчуття легкості, спокійного радісного інтересу до життя, і що переді мною в світі є так багато цікавого і воно доступне мені. Я і зараз таку реакцію маю, вона не слабшає. Це поставило переді мною питання: "що мені з цим робити?" і я ще досі з цим до кінця не розібралася (ще є, схоже, наді мною "авторитет"✅). Бо я хочу жити з цим новим світо- і себесприйняттям, але поки не виплуталася зі своїх відносин з родичами. Тільки но перестала з ними всіма спілкуватися десь більше року тому, але, мабуть, без реальної конфронтації. Може її мені саме і бракує. Дякую Вам, за увагу, і за Ваш труд, і за це відео. Буду далі розбиратися 🙏❤🌷
Величезне дякую вам за щиру доповідь❤ Слухаючи вас я усвідомила остаточно, що моя мама теж нарцис. Я до сих пір відчуваю тривогу і страх, коли згадую її. Я не спілкуюсь зі своєю мамою вже три роки. Бувають моменти, коли відчуваю почуття провини, за те що так вийшло. Я завжди була їй щось винна , як вона казала, тому що вона мене народила. Але в моєму житті настав момент, коли моєї енергії і сил стало настільки мало, що я відчула, що або я припиню спілкування, або я просто злягу в прямому смислі. Сил на скандали, пояснення і постійних відстояння своїх кордонів вже не було. Мені дуже жаль насправді, що так вийшло, але завдяки цьому я зберегла свою нервову систему і живу як хочу я 🙏🏻 Бажаю вам всього найкращого!
Підтримую вас і обіймаю! В мене було те саме відчуття тривоги, страх і нервовий тік коли я їхала до мами або спілкувалась. І дійшла до того, що або я і моє здоров'я, або з мене будуть пити кров до мого кінця..
Це прям про мене. В лічній терапії давно, вже біля 15 років, вигрібаю від спілкування з моїми батьками. І в мене саме така мама , як ви описуєте. Мені вже 46 років і я перестала спілкуватись 1,5 роки тому і теж ожила. І думаю, чого я раніше так не зробила. Але в цій ситуації, як раз вона зі мною порвала. Вона хотіла , щоб я швидко приїхала з дітьми з Західної України, куди ми виїхали з Дніпра, коли була небезпека підриву запорізької АЕС. Я відмовилася, вона перестала спілкуватись. Вона звикла, що ніколи не просить пробачення, ми самі якось будемо налагоджувати стосунки , навіть якщо вона неправа. А я не захотіла їх відновлювати. Мені стало так добре без неї, що я молилась, щоб вона не стала повертати ці стосунки. І я так само відчуваю, що якщо вона піде з життя, я не буду відчувати ніякої втрати . Я так відчуваю доволі давно, коли побачила, що вона зі мною накоїла і скільки кругів аду я пройшла, вигрібая то з неврозу,то з депресії.
А ще додам. Я також само довго не розуміла , що мама саме нарцис , бо думала , що нарциси такі горді, а вона весь час в стані жертви. Після початку своєї терапії, я побачила токсичні стосунки, але тільки нещодавно, по одному роліку зрозуміла, що вона нарцис. Те що ви розповідаєте , дуже схоже про мою маму. Але вона не пише образливі петиції , а все ховає в стан жертви, щоб я почувала провину, що вона така бідна , нещасна та хвора а я така тварюка. Та ще вона так само весь час нила, коли я їй народжу внуків. Перший брак був і мене дуже токсичним, потім довго не хотіла нових стосунків. І за нинішнього чоловіка вийшла заміж вже в 33, в 34 народила першу дитину, а в 40 другу. І як ви думаєте, чи була рада бабуся онукам ? Вони їй тільки для фоток подругам, що в неї є онуки. Помічі ніякої, хоч живе у сусідньому домі. Коли якось посварилась з нею, що вона не допомогає , і вона мені - мол ти народила, то це твоя проблема. Хоча все життя жалілась на свою мати , що вона їй не допомогає з дітьми. І вони так само жили поруч, бабуля не працювала, дітей старшої дочки гледіла, а нас брала неохоче та нечасто. Я сподіваюся, що обірву ці сценарії.
Бути своїй мамі психологом,- це по суті ставати їй наставником, знаходитись над нею в ієрархії. Тоді ти не донька, а подруга, чи навіть мама мамі. Їй то може вигідно, має увагу, турботу, може бути інфантильною, а от така донька втрачає своє місце в родовій системі і велику кількість енергії.
@@galinakazakevichcarlsson вона давала їй багато порад, намагалась впливати і здається там прозвучала фраза "бути їй психологом"( можу помилятись). Але суть одна;)
По перше підтримую дівчину на 100%. По друге ви на маєте подібний досвід щоб незалежно судити! А по третє, негативний досвід через який пройшла автор відео, дуже сподіваюсь, допоможе в майбутньому в своїй родині не допустити/ повторити, подібного відношення до своїх рідних а також багатьом постраждалим якісно допомогти!!
Ні, донька вважає себе на три голови вище за свою маму.А потрібно доньці бути просто донькою ,яку б професію вона не мала.Бо донька ,вона просто дитина для своїх батьків,а не суддя,чи навіть психолог.Психолог вона для інших і для себе ,особисто.
@@Лена-я5х Психологу самому треба лікування . Війна вона призиває блокувати матір . Сама собі слабоумне і людям віщає . Замість берегти родину і друг друга в такий важкий час!
Ви буквально на початку відео описали ті самі причини і почуття, через які я страждала також і вперше пішла на психотерапію🥲 Ваш канал - справжня знахідка💜
Я дуже, дуже вдячна тобі, Женю, за цю тему❤🎉. Після кожного нового відео пазли в моїй голові по-трохи складаються. Маю досвід неконтакту з мамою. Зараз спілкуюся дуже на відстані (ніякої відкритості, вразливості, не ділюся сокровенним - але часто відчуваю провину за цей стиль спілкування. Я наче потребую мами, або думаю, що потребую - але знаю, що вона не прийме мене, і оця подоба стосунків - це максимально можливе)
Мені 30 років вже тиждень і я перестала спілкуватися з мамою з тих же причин що і у вас + вона зіпсувала мені день народження намагалась налаштовувати спочатку батька потім сестру, а я вагітна на секундочку і вона довела мене до істерики) потім як озареніє. «Не буде її не буде проблем.» Почуваюсь сповнена енергією, мене як відпустило❤
Ще прикол згадала. Так як вона зіпсувала дитинство тим що била мене, закатувала істерики з тупих причин, І я з роками все більше злилась на неї, потім ненавиділа, а потім мені стало похуй. Прикиньте)
@@darinavyshemurska1920не знаєш,що скаже твоя дитина тобі,як буде у твоєму віці!Хто не шанує своє коріння,не довговічне.Читай святе письмо.Духовно мінятись значить можливість спілкуватись з усіма і бути незалежною від будь якого впливу,бути в собі стержнем,Не спілкування зеркально повернеться ,як не вирішена проблема.Успіху у боротьбі з своїм егоїзмом..
У мене мама брат і свекруха такі. Зі свекрухою перестала спілкуватися, після того що вона на 10ти річчя молодшого сина при всіх гостях принизила мене. Я запропонувала їй вибачитися. Вона не стала. Я чітко відчула, що ні такої бабусі, ні свекрухи мені не треба. Чоловік мене підтримав. Те ж не спілкується. А з мамою і братом дуже обмежене спілкування. В гості не кличу і до них не хожу. Правда, вони не запрошують
@user-ie6ln1dr8j Це був довгий процес в 15 років, двоє дітей, спроби все налагодити, багато на що закривала очі бо це ж бабусі, пробачала, коли зовсім переходило межі - піднімала питання. Жодних вибачень, жодного жалю, переверненя реальності. Були навіть жахливі випадки коли свекруха спеціально годувала мою дитину молоком і червоною рибою чудово знаючи що йому цього не можна. Привозили до мене ригаючу дитину. І це не раз в не два. Син потім сказав що бабуся це купувала спеціально для нього, вона так казала. Мені дуже шкода що в моїх дітей немає нормальних бабусь. Що вони не знають які чудові можуть бути бабусі які їх люблять. Але ніяких точно краще ніж погані. Ми не можемо ефекти поїхати самі без дітей, бо їх немає з ким залишити. Просто їздимо всі разом. Ми для них намагаємося бути хорошими люблячими і приймаючими батьками. Так краще для дітей. А моєму щастю просто немає меж, що я тепер не вважаю що змушена це терпіти.
Дякую, що поділилася своєю історією ! Зі своєю нарцисичною мамою спілкуюсь по телефону і бачимося вкрай рідко. Так вона мене більше цінує ніж коли я поруч. Винен звісно кончений нелюдиноцентричний совок, який постійно «ламав», а не розвивав особистості.
Пам'ятаю, років 15 тому у моєму житті відбулася подія, яка сильно змінила все моє життя. Мої батьки все життя пропрацювали на заводі, все життя я від них чув що треба знайти роботу, постійну, стабільну, бажано на якомусь держ підприємстві, бо тільки тоді отримаєш гідну пенсію.. Але, не дивлячись на всі ці розмови, я вирішив піти іншим шляхом та став підприємцем. Ніколи не забуду той день, ту радість, збудженість, захват, від того, що зараз почнеться інше життя. І тут я зустрічаю свою маму, радісно розповідаю все це їй і чую від неї у відповідь одне слово: "ПРИДУРОК!" :) На жаль, не можу зараз взагалі не спілкуватися зі своєю мамою, хоч і дуже цього хочу, бо кожна наша розмова це просто винос мозку з купою критики, обливанням бруду взагалі всіх навколо та розмови про те, яка вона бідна та нещасна, як у неї тиск піднімається і 150 інших болячок і грошей не вистачає на все і так далі. Але мамі вже більше 70 років, вона залишилася одна після смерті батька і я думаю, що краще я вже потерплю, ніж кидати її зараз у такому стані, раз у тиждень цілком можна... бо більше мій мозок не витримає.
@@sv2109 вона мама.Вона ж не псує вашого бізнесу ,а ви напевно виросли черствим і не хочете зрозуміти і обняти свою маму😢а якщо не вистачає мамі грошей а ви такий успішний -купіть мамі ліки.я вважаю,що діти дорослі мають жити окремо від батьків,але не підсовувати батькам створені дітками проблеми,бо і таке буває.
Співчуваю що у вас було таке сумне та травмуюче дитинство😢 У мене нажаль не має в живих моїх батьків, але спогади про них тільки найкращі і добрі. Я зараз виховую своїх діток і сподіваюсь буду гарною мамою з якою вони будуть з дорослішанням не тільки спілкуватися, а і інколи гарно проводити час. Я до речі на ваш канал підписалася після перегляду відео про виховання дітей, про високочутливих дітей, які саме в мене) сподіваюсь ви зміните свою думку щодо народження своїх діточок ❤ Усім бажаю добра ❤
Трохи моторошно слухати, тимпаче про друга Олексія. А взагалі розумію вас на всі сто, бо все про що ви розповіли про маму було в моєму житті. Тому з мамою мінімальне спілкування і якщо по телефону щось неприпустиме чую, кажу що не хочу чути цей брєд і кладу слухавку.
Шкода, що мати не емпатична. Таких батьків багато, нажаль... Але класно, що ви почали творчій шлях. І це відео для мене - заклик до вашої мами, щоб вона подзвонила вам, вибачилася і налагодила стосунки. І цього вам бажаю🙏 нехай знайдеться хочь якась прийнятна форма спілкування, де буде сімейне тепло, не дивлячить на важкі характери обох дівчат. Дай вам Боже порозуміння і здоров'я у 2025 🙌 Ніколи не треба боятися вибачатися, а токож приймати чиєсь покаяння.
вау! оказывается это прям серьёзный "переломный" момент для психики! Спасибо что рассказали свою историю и эту конкретно! Мне есть за что себя похвалить теперь (с этим проблемы). Моя история: мой отец меня бил всё детство, стыдил, приказывал. Летом 2024 году он приехал к нам в гости, ну всё было хорошо. На тот момент я уже пол года была в терапии, как-то не оценивала свои результаты никогда. И вот произошла ситуация как из детства ему что-то не понравилось, он начал кричать при всех, приказывать что-то бабушке, кричать, угрожать что "он и не только сейчас кричать будет" (типа ударит). И знаете что? Я офигела, меня сильно флешбекнуло в детство и я четко и ясно здесь и сейчас увидела что это не нормально, мне стало стыдно при чужих людях, это просто недопустимое поведение в обществе. Меня как ушатом воды облило от осознания. Хах, я стала говорить чтоб он не приказывал бабушке или мне, алё, мы вообще то здесь взрослые люди, и не следует нас воспитывать, на что он орал еще громче, угрожал. Оооой, потом я поехала домой в ахере, и он следом. И короче дома он по старой привычке попытался на меня кинуться чтоб ударить. Эм, я подумала "что, опять испытывать боль?", расстроилась. Собралась за пару секунд , пока он бежал, чтоб дать отпор и понять чем. Его задержал мой муж. Короче я с ним подосвиданькалась. Для меня это просто КРИНЖ ОТБОРНЫЙ. Выкинула все его вещи которые он у меня хранил и сказала чтоб сваливал во свояси. Было еще пару звонков в которых он меня не просил эти вещи чтоб полежали, а такой типа они тут полежат ок? Как-то хитро, я ему сразу сказала что он не с того начинает диалог, он начал говорить как я во всем виновата что я его вывела) а всё! я уже вижу это! я ему напомнила что кидаться на женщину и бить её это не нормально, на что он сказал что этого не было (его конечно остановили, но в детстве его никто не останавливал!). И еще потом звонил и прямо таки ждал что я извинюсь, тягал меня за чувство вины, в каждой В КАЖДОЙ реплике унижал меня типа "да куда тебе понимать, ты же типа тупая, мелкая, не соображаешь" и т.д. И долго выспрашивал что я ему ничего не хочу сказать? я присекала каждую его попытку оскорбления и говорила ему что это ОСКОРБЛЕНИЕ и попытка меня унизить - доставала чертей на свет божий. В итоге его вопросов хочу ли я ему что-то сказать я сказала что мне его жаль, очень. Офигел он знатно, может даже и не понял. Но вот мне бы было обидно в 50 понять что я творю такую херню. А да, мне 27, мне 27 и я "дитё малое, нихрена не понимаю в этой жизни, тупенькая и т.д.". Так что это надо осознать и увидеть, и это другой взрослый человек, который не отвечает за своё поведение. И зачем мне его подачки в моей жизни. Получилось сказать адьёс) короче вау, я молодец) запишу себе в итоги года
Боже, в мене точно так само. В 30 років я зробила конфронтацію, але досі не усвідомлювала, що це дійсно подарунок)). Я також не спілкуюсь з мамою-нарцискою і живу своє найкраще життя))
особлива подяка за згадку Сема Вакніна ! в мене така сама мама і я нещодавно пройшла цю конфронтацію і теж стала злоровою. А ще що мені допомогло це встати і піти в готель на пару днів будучи в гостях в батьків. І я тільки я це зробила мій організм відчув що я вже не дитина і в будь який момент можу піти якщо батьки себе будуть погано вести. Це клас! 😇
Євгеніє, дякую Вам за те, що піднімаєте тему токсичних батьків, а також за відвертість. ❤ Про це треба говорити, тому що багато людей не розуміють, що таке ставлення батьків до них НЕ є нормою. Людина в першу чергу має бути вільною, щасливою і жити в гармонії із собою і зовнішнім світом.
Маю схожу ситуацію, але трішки інакше)) Теж таке вислуховую іноді від тьоті правда не дратує, не виводить. Люди так часто жаліються не для вирішення їх проблем, а просто, щоб їх пожаліли. Щоб сказали Блін, реально, ти така бусінка, як шкода, що тебе таку класну не цінять і не люблять як ти цього потребуєш... Мені приємно раз в пару тижнів вислухати тьотю і подарувати їй краплинку тепла, вона не злиться. Раніше злилась бо я була в образі - Розказуй проблему - вирішимо, а перейшла в образ - розказуй проблему, я вислухаю. Причому, близько я все не сприймаю, можу на фоні слухати і цикати собі в телефоні. Так от, розказую як було далі - після підтримки і правильних слів, дала пару влучних порад, моя думка стала вагоміша в її очах, ну і тепер іноді запитує мене щось цікаве. Безперечно, вона певне з кимсь ще спілкується і обговорює мене, я це не кастрофізую і відношусь з гумором, для мене ця людинка зробила пару хороших речей і спілкуванням з нею я підтримую стосунки з родиною, це непогано. У мене так)
Щиро дякую, що нормалізуєте цю тему. Дійсно є батьки, з якими підтримувати будь-який контакт це виключно шкідливо. Коли мені набридло чути від мами фрази "краще я б зробила аборт", "мої онуки тобі за мене помстяться" , "ти така ж жахлива, як і твій батько/твоя бабуся" і т.п. з повним ігноруванням мене та моїх прохань - вибір припинити стосунки аж до no contact був єдиним вірним.
Я тотально відмовилась від визнання ідолів для себе. Бо ніхто не зможе бути досконалим. Однак, саме ви та ваші історії є для мене найкращим прикладом в житті і найбільш наближені до мого вчасного ідеалу наслідування. Дякую за якісні уроки
Дякую дуже, за вашу історію!! Коли я вас слухала то одразу зрозуміла, що це про мене.. Знаєте у мене такі самі стосунки із моєю мамою, і я теж практично з нею не спілкуюсь, лиш інколи відповідаю на повідомлення..
Окремий лайк за песика😊.
Дякую за розкриття дуже важливих питань. Я мама та бабуся і вважаю, що дорослі діти ПОВИННІ жити своє життя!
Ого! Ну нічого собі) яка гарна вимова! Якби не бачила відео рос.мовою, то думала б, що ви завжди тільки українською розмовляли!❤ Дуже класно, так приємно слухати! ❤
От би і мені виглядати в 37 як Ви зараз ❤ Пам'ятаю Вас ще з російськомовного каналу) дякую за україномовний контент ❤
Це що так багато, 37???
@fgcjkd справа не в тому що багато. Приємно дивитись як поєднуються генетика, здоровий спосіб життя та піклування за собою, догляд. Адже знаю людей того ж віку, що через шкідливі звички - алкоголь, куріння з юних років, виглядають дещо інакше.
Мабуть, тут штучний інтелект попрацював.
@@area_of_interest з приводу?
Таке молоде, скажемо дитяче обличчя, підтведжує дитячу травму. Ця травма ще докінця не пророблена, коли травма відійде, обличчя стане дорослим.
Дуже дякую! В мене перша конфронтація сталася рік назад. Вона була не підготовлена, але все що сталося пізніше привело до того, що 2 місяці назад сталася остаточна. Ваше відео як дуже класний check up для мене, що все зроблено ) дякую що ділитесь таким досвідом і інформацією, вони дуже потрібні в україномовному просторі. Моєю підготовкою були англомовні джерела. А книги які дуже допомогли на початку це «Дорослі діти емоційно-незрілих бітьківʼ і “ Discovering inner mother”.
Ви приймали екзамен у мого чоловіка в МІГП) він мене підсадив на вас)😁 завжди згадує вас з найкращими емоціями)
Що таке МІГП?
@@olenas7209 Міжнародний інститут глибинної психології
Це чудове і корисне відео, дякую вам!
Дуже цікавий збіг, подивилася відео і потім говорила по телефону з тіткою. Тітка почала казати як в неї багато сил та енергії, бажань робити і те і те і те і як це відрізняється від минулого життя, типу як все змінилось за кілька років, що могло змінитись навіть не знає.
Кілька років тому в неї померла мати-нарцис з якою вона жила разом все життя. Моїй тітці 55 років... Думаю, саме через це вона і почала жити по-справжньому для себе. Звісно, казати я про це не стала, просто пораділа за її енергійність)
тому що та матір забирала з неї всю енергію. Нарциси - вампіри. Я знаю це із власного досвіду. А тепер ваша тітка сповнилась сил і оптимізму, бо зʼявилось бажання і можливість хоч зараз пожити так, я їй хочеться. Бажаю, щоб в неї все вийшло!
Ось судити про інших - це вже плітки.
@@ТатьянаШупик-к7я А що ти зараз робиш?
Велетенське дякую за відео! Мала такі ж самі проблеми в спілкуванні зі своєю мамою. Припинила спілкування з нею на 1 рік в студентському віці: тоді в неї улюблена забава була розповідати яке я лайно мені та всім своїм подружкам, та виганяти мене з дому. ...а я одного дня вирішила припинити все це терпіти та прийняла її пропозицію. Потім вона вибачилась, хоча я більше вже не поверталась до неї жити. Другий раз - знов на рік: я відокремила її від свого життя під час своєї вагітності, бо негатив та "розвага" довести мене до сліз реально загрожувала втратою дитини. Потім мене продавила суспільна думка "доброжелателів". Але наші стосунки з нею нажаль не сильно поліпшились. Моя донька щоразу скаржилась, якщо ми з чоловіком лишали її у бабусі. Звісно скарги були не без причин. Залишати дитину звісно ми припинили, але продовжували інколи заїжджати разом....і знов потоки негативу, і знов всі навколо неї винні. Фінальною краплею стало 24 лютого 2022. На той момент вона вже знаходилася по той бік кордону впродовж декількох місяців. Та ось, коли ми в машині їхали з чоловіком та донькою, стаючи свідками, як 2 ворожих літака залетіли в місто попереду та розбомбили завод, пролунав дзвінок. Це була вона. Вона кричала в трубку, що ми всі "х@хли там оборзєли" та так нам і треба... З тієї розмови, а по суті монологу, жодного почуття провини, боргу перед нею (як тією, що дала життя) або будь-яких інших почуттів. Напевно, мені ще треба надо собою працювати стосовно цього досвіду. Але тепер жодний суспільний тиск чи психотерапевт не змінить мого ставлення та мого прекрасного життя, вільного від цієї токсичної людини.
Жах
Ви молодець.
Я дещо доросліша від Вас, але моя мати веде себе агресивно по відношенню і до мене, і до своєї дорослої онучки. В далекому 1999 році, коли у нас з'явилася собака, вона перестала з нами спілкуватися на 3 роки. Хоча ми жили окремо, навіть в різних районах міста... Можу сказати одне: мабуть я інша. І мені завжди байдуже було на думки суспільства. Хоча родичі та подруги мами казали шаблонну фразу: "Це ж мама... Треба якось помиритися" Але коли немає діалогу, то... його немає🙂
З лютого 2022 року, вона раптом почала говорити, що вона *узька, а ми бандерівці😂. Хоча за все своє життя нікуди не виїжджала. Народилася та жила у Дніпрі. Я давно відпустила ситуацію. Це її вибір, її життя. Кожен проживає СВОЄ життя. Якщо їй потрібна буде допомога, ми допоможемо. Ось і всі висновки.
Моя маман теж на росію переїхала жити. Цікаво, як людське лайно, вибачте, само лізе на болотА з України.
Моя маман теж мною особо не цікавилась.
До 24.02.22 вона мені доказувала що росія ніколи не нападе на Україну, а після - тиждень не дзвонила, я сама подзвонила. І вона сказала, що так вам і треба, бо ви бомбили бомбас. А про гіркіна, вагнєров і інших путінських найманців які туди прийшли на нашу землю- вона нічого не знає
@СветланаСвет-ю3к не хоче знати... І діло не у тому, якого віку людина, а у його обмеженості, вибачте, мислення, способі життя та відношення до близьких
До таке бомбас?@@СветланаСвет-ю3к
Ви неймовірно мила жінка, отримав грандіозне задоволення від відео! Всього Вам найкращого у Вашій мандрівці!
Погоджуюсь
Віпера
Меня мамаша ,она давно в РФ живёт,отправляла на СВО на заработки мол ей нужны деньги
Ваша українська бомбезна
@@DianaSlava і навіть ще трошки краща)
Шок контент для мене. Стрілецька - українка.
Стрiлецька - манкурт!
@@user-np6nn8si8m2 вона ж народился в росії і прожила перші 20+ років там
Особливо - шокання
Твоя біль це іхне щастя- нарцисичний розлад особистості
ТВІЙ біль, а не твоя
@@qwerty-q1r здебільшого біль добувається методом прискіпування до дрібниць
Впізнав свій стан про який ви розповіли ,та відносини з матірʼю. Дякую вам за те що ділитесь, і за те що ви робите❤
Відмінне відео! Наче про мене та мою маман розповіли. На жаль, вже багато чого неможливо змінити в житті. Запізно прийшло усвідомлення того, що до вас на щастя в 30. Виглядаєте до речі шикарно🌹
Дуже вразила ваша розповідь! Рідко хто говорить правду про відношення зі своїми батьками. Частіше розмірковують, як ваша перша психологиня. Нажаль, я вже не можу провести конфронтацію, бо моїй мамі вже 97 років. І мені доводиться за нею доглядати. Але все життя я навіть боялася думати, що можна робити по іншому. Зі мною теж була така ситуація, яку ви описуєте, і це мене весь час бісило. Але я не могла відкрито про це навіть сказати комусь. Бо це вважалося б непристойною поведінкою дочки.
Ось так наші батьки роблять нас хворими невротиками. Дякую за відео і ваше откровення. Воно допоможе багатьом людям переосмислити своє життя.
Євгеніє, хочу висловити вдячність і сказати що це і наступне відео мають дуже цінні знання, дякую за роботу, і окремий респект Вам як людині за те що можете відкрито розказати про свої травми і особисте. Особливо знаючи що ви скорпіончик - це вищий рівень! ❤️
Слухаю і чую стільки спільного досвіду у спілкуванні зі своєю мамою.
Завдяки терапії сепарувалась та перестала спілкуватись. За рік мама почала дуже уважно підбирати слова , і спілкування стало дууууже дозованим.
Щаслива, що у наш час є стільки доступної інформації, щоб змінювати своє життя на краще ❤
Так шкода слухати цю історія! В мене є донечка і я її безмежно люблю і мені вона надзвичайно цікава як особистість! Дивитися як вона росте і дорослішає це саме задоволення!
І уявляючи Женю як доньку, таку яскраву, розумну, смішну та цікаву особистість навіть не можу уявити як можна не цікавитися? Дуже шкода, але як класно що ви виросли і змогли врятувати справжню себе❤
А потім вона підросте, пройде сепарацію чи як там ці психологи цей процес називають, і буде нести ахінею як ця жінка, щодо вас. Я думала, що помиляюся, в таких думках, поки не побачила ситуацію з боку серед своїх знайомих, як діти попадаючи в чи то іншу субкультуру чи то інший соціальний простір, знецінюють думку батьків і ти їм якщо не токсичний, то ще якийсь необізнаний. Про «токсичних батьків» це все-таки досить крайні випадки, вони існують але не у всіх
@@ЛесяБойко-с5шДумаете що ви маєте право передбачати долю іншої людини? Вам не соромно? Займіться собою!
@ але я кажу конкретно за випадок Жені, її історія. І як на мене це конкретний приклад токсичної матері. Тому тут все по факту.
@@ЛесяБойко-с5ш Вы просто НИКОГДА не поймёте, как это, когда мать смотрит сквозь тебя, как буд-то тебя нет и хочет при первой возможности убежать, испариться, исчезнуть и ни за что не отвечать, не за тебя, не за себя.
@@АнастасіяСтепанова-г4о згідна з вашим коментарем
Теж така мама....ще й проклинала мене, казала, щоб я пила більше ліків ніж вона...і я дійсно пила більше ліків.... Не спілкуюся з нею рік ... І почала жити своє життя 💓. Дякую за відверту розмову, дуже дякую 😚.
щиро дякую за вашу енергію і корисний матеріал так душевнєнько
Я вражена Вашою смливістю і відвертістю, Євгенія! Дякую за те, що ділитесь таким досвідом!
Дякую за Ваш досвід! Дуже цінно , що Ви поділилися!
супер! Женя, я дуже вдячна! схоже, що пів року тому я зробила конфронтацію, не знаючи, що це воно і все пройшло правильно. Правда це було не один раз, а цілий процес - раз 5. І я тільки зараз зрозуміла, як змінилося спілкування, з тих пір ми з мамою спілкуємось нормально, гарно, сміємось, без скандалів і обидок, без претензій і іноді навіть типу, як подружки. Це рік навчання КПТ, навчання по твоїм відео, книги і 2 роки в магістратурі психології.
Дуже важлива тема) Слідкуючи за вами вже багато років і неймовірно, як Ви з часом розквітаєте все більше ❤
дуже корисне відео, зараз якраз намагаюсь сепаруватись від мами. Дивно відчувати себе незалежною від її настроїв а просто спостерігачкою.
Ще хочу сказати, що у вас неймовірно гарні вилиці 😍
Женя, хочу подякувати за вашу відвертість, щирість та сміливість, що не боїтесь так відкриватись перед своїми глядачами. Зараз якраз читаю книгу "Токсичні батьки". Дуже цікава і корисна книжка. Ще раз дякую вам ❤
Дякую, Євгеніє! У Вас супер надихаючий контент!
Женечка, дуже рада за вас . Хай вам щастить у всьому. Я багато дивилася ваших відео, багато в чому допомогли розбиратися. Я набагато старша, і майже все життя намагалася якось подолати те в собі, що мені заважало жити, и зараз розумію, що не дуже це мені вдалось. Скалічене життя- все, що можу сказати. Я простила й відпустила батьків, вони були такими, як були. Зла стільки навкруги. Тому наша задача- дбати про себе, це наша відповідальність. Дбати про фізичне, психічне, емоційне здоровʼя, стійкість й витривалість. Зараз стільки інформації, можна розібратися у своїх проблемах. Раніше такого не було. Бажаю усім всього найкращого, особливо молоді, бути мудрими, розумними, творчими, реалізувати себе у житті, не дивлячись на перепони. Всім нам миру й перемоги.😊
🥰🥰🥰🥰🥰🥰🥰🥰🥰 💙💛
Величезне вам дякую, як виявилось, моя бабуся має нарциссизм, обидва її чоловіки не дожили навіть до 55 років, один закінчив життя самогубством а інший спився, в нас так само розмови з нею це вайбер та зідзвон раз на тиждень, постійні спори та все має бути тільки як вона каже і ніколи не раділа за мої успіхи. А коли раділа, то я відчував ніби я їй ще потім буду должен за те як що вона мене похвалила. Це жесть....
Я вам дуже вдячний, хоч і доведеться ще попрацювати над собою та прибрати сміття з голови. ДЯКУЮ!
Дякую Всесвіту за свою мамочку. Вона найкраща.
А чому ви тут
@@FedorMatrosov69тому, що не у всіх людей мами деспоти! Просто порадійте за людину..
@@FedorMatrosov69 Тому що є люди , які цікавляться інформацією не виключно зі своїх проблем . Бувають і такі , що вивчають світ і інших людей .
@@FedorMatrosov69я теж слухала, щоб самій не бути гидкою мамашою для своїх дітей. А моя мама супер
Повезло.
В мене бабуся (мама мами) була неймовірно мудрою, емпатичною, тактовною, доброю, щирою людиною. Тато теж був цікавим, товариським , легким в спілкуванні.
А от мама то авторитарний деспот. Але вона не була такою змолоду, з часом, з плином років вона такою стала. Чому? Не знаю.
Дякувати долі ми жили окремо і бачились фізично час від часу, але коли тато помер, через рік вона переїхала до нас. І почалось якесь інше, паралельне життя. Ніби вона хотіла бути корисною, але вона завжди нетактовно лізла в моє життя. В мої шафи, на кухню, з порадами, з докорами. Так тривало 3 роки.
Я якось швидко зрозуміла, що морально я маю від неї відмежуватися.
А потім в неї стався інсульт, і вже 4 роки вона прикута до ліжка, ліва сторона паралізована. Я 3 роки за нею доглядала. Доля дуже тісно мене звела в спілкуванні з нею, і я не мала куди дітися, реабілітація, догляд вдома - це було пекло. Вона просто висмоктувала з мене соки. В мене вже почались порушення циклу в 42 роки!
В ковід і війну я ще несла тягар догляду за фізично і психічно хворою людиною. Сили на жалість до неї в мене закінчились минулого року в грудні і я поклала її в Хоспіс в хорошу платну палату, їй нічого не бракує. Я провідую її раз в тиждень, кожен четвер. І тільки після цього я знову почала жити нормальним життям. Хоча фінансово мені тяжко, бо маю сина студента медика і доньку старшокласницю, але від однієї думки, що прийшлося б забрати маму назад додому в мене стигне кров в жилах.
Ви врятували себе і дітей від знущань.
Треба мати мужність, щоб обрати себе і своїх дітей❤
Люди разные бывают; есть такие ; которые достают; есть спокойные- лежат себе; всем довольные
Я не розумію чому в нас так демонізують такі заклади, де інколи краще доглянуть , аніж хтось вдома.
Розумію вас, схожа історія
Лиш я пробувала перевиховати маму, змінити мислення і погляди
Але мами не стало і це тяжка травма для мене
Хоча морально і фізично було важко доглядати
@@ИринаСултанова-ь5и , так дуже важливо щоб було порозуміння. Життя непросте, і я ж розумію, що інсульт то таке, що стається зараз досить часто, особливо в старших людей, які перенесли Ковід. Але коли з рідною хворою людиною можна домовитись про догляд і побут, про режим, коли вона дає "жити" решті членів сім'ї, то тоді виникає і додаткова емпатія і хочеться зробити більше. А от коли рік, другий, третій мама мене кликала і вдень і вночі, те подай, се поправ, вода не така, радіостанція не та і т.п. То просто виникає нервовий тік вже в мене, здорової людини. І я помітилв, що я в свої 40 починала жити життям і потребами 72 річної хворої жінки. Тобто вона просто безцеремонно крала мій життєвий простір, сама будучи неспроможна керувала і командувала якимись безглуздими безкінечними порадами. Добре, що я після того як покласти її в хоспіс звернулась сама до гінеколога і ендокринолога і лікарі допомогли мені наладити нормальне функціонування мого ж тіла. А то від хронічного стресу "хвора мама + війна" в мене ще б трохи і почалась би менопауза в 43!
Але добре те, що закінчується добре. Я просто написала свій дрсвід, бо може комусь це буде корисно. Меседж - не приносьте своє життя в жертву, шукайте допомогу і відмежовуйтесь від токсичних людей. В кінці кінців це вам вийде дешевше.
Молодець, що проявила характер і відмовилась від кислотних відносин!❤
Я не спілкуюся зі своєю мамою з моїх 18 років. І з двома сестрами також.Живу тільки своє життя.Навчилася цьому не дуже і давно, а мені ось має бути 50 років. Звичайно, мені прийшлось уїхати від рідні дуже далеко, но воно того варте.В родині існували кліше, які мати навісила усім дітяма , ми повинні були жити тільки в їх рамках. Била завжди, жахливо, за малейше. Старшій брат якось зразу втік з родини, в нас з ним була відчутна різниця у віці. А ось сестри так і жили під впливом маньячкі- матері.Я не могла так жити, з дитинства було усвідомлення, що треба з цім щось робити. І тількі я закінчила школу, зразу перший скандал і я пішла з дому! У резинових чоботах, куртці і без зонта.Без речей. І вижила!!! На дуже великій проміжок часу я забула ЗОВСІМ своє дитинство.І десь років з 5 я згадала усе.Повністю.Це було відчуття суцільного жаху, паніки і безпорадності. Тепер я іноді відчуваю у собі цю дівчинку себе, я ії жалію у подумках, підтримую, обіймаю.І захищаю! Сама себе, ви тільки уявіть! Я, доросла жінка, зі свого опиту, захищаю себе маленьку.І стає жити легше, простіше.
Мені дуже шкода, що ви мали таке дитинство, але я дуже радію за Вас, що вам стало краще і ви змогли все пережити❤
@КатеринаВ-ж7е пережила.І переживаю досі, це не можливо відрізати назавжди.З віком, я бачу, Як я відрізняюсь від своїх однолітків, які мали нормальні стосунки з батьками.В мене старість з дитинства.Я цінічна, стара і зовсім не вмію радіти життю.Бо в мене був опит жаху з пелюшок. Мені було тяжко, да і зараз це також є, не впадати у негатив.Стримую себе постійно, якось намагаюсь збивати свої погані думки,замінюю іх добрими.Не злюсь, не агресую, тримаю спокій. Але...Часом так шкода себе, а дитину в собі шкода до сліз.
@ дуже шкода, що витаке пережили. Нажаль житья часто не справедливе і болюче. Маю надію ви зможете справитись з усіма труднощами🤍
Мені дуже шуода вас. Цю дитячу травму треба пропрацювати, що вона нарешті вас відпустила і ви стали по справжнбому щасливою людиною.
Євгенія, я абсолютно розумію Ваші почуття. ❤️ Ви дуже смілива людина,що наважилися публічно розказати про свої стосунки із мамою. Я так не можу.
У мене також завжди були складні стосунки з мамою. Я вже пройшла етап конфронтації. Але повністю не припинила спілкування, тому що мама почала поважати мої особисті кордони. Вона не нав'язується, як нав'язувалася раніше. Вона, в принципі, ніколи не розповідала багато негативу про себе, не жалілася на свої хвороби, але були інші проблеми.
Зараз ми спілкуємося з нею рідко, бо вона розуміє, що багато спілкування мені не потрібно. Дуже близьких стосунків в мене з нею немає.
Коли я ще не могла їй висловити те, що хотіла, я написала пісню, яку назвала "Я просто хочу быть собой". Це мій крик душі, моє звернення до всіх батьків. Але мамі я так і не наважилася розказати про свою пісню. Вона і досі не знає про мій канал на Ютубі.
Інші люди, коли почули цю пісню, були вражені, підтримали мене, і навіть написали, що переглянули свої погляди на стосунки зі своїми дітьми. Тож, я рада, що можу впливати на людей через пісні і змінювати цей світ на краще.
Завершила спілкування 2 роки тому, життя стало в мільйон разів краще. Дякую❤
Вітаю! Дякую за це відео, мені дуже допомогло зрозуміти мою маму, в мене дужа схожа ситуація. 😌
Чекаю, ще подібне відео на цю тему!
Класне відео. Я теж як не спілкуюся з мамою то набагато краще себе почуваю 😊
дякую, що поділилися) це великий крок! щиро вітаю і бажаю щастя!
Боже мій Євгеніє , слухаю Вас і ловлю себе на думці що ви розповідаєте про мою маму , слово в слово: діти, зарплата хрестик.... один в один!
Дякую за відео і відвертість, у мене теж була така ситуація в 32 роки, ми не спілкувались з мамою але потім я почала їй показувати свої кордони і що у кожного вони є, головне і в неї також. Висловлювала свої думки. Після цього перестала мене повчати, навпаки зараз навіть просить поради. Але це такий цінний досвід. Чекаю на нові відео.❤❤❤
Євгеніє, дуже важливу тему підняли! Чим більше людей про це говорить, тим менш табуйованою вона стає. З мамою не можна перестати спілкуватися. От тільки чому - ніхто толком аргументувати не може. Все тримається на рівні забобонів по типу «сміття увечері з хати виносити не можна». В мене мама не спілкується з бабусею, а чоловік з його мамою. І з власного досвіду можу сказати, що їм обом це рішення пішло на користь. Так, завжди треба думати про почуття інших, але ніколи не ставити їх на перше місце, коли сам страшенно страждаєш!
Завдяки Вашому каналу, я кілька років тому несвідомо зробила конфронтацію! Ви праві, що життя змінилося кардинально. Оце відчуття що не ти «ніхто, бо ти гімно мале, закрий рот», а ДОРОСЛА людина, на рівні з батьками і маєш право на свою думку і рішення змінило мене як особистість. Я продовжую спілкуватися з мамою, інколи вона дозволяє собі зірватись і знову вилити на мене діжку гівна, але я вже не така вразлива. Я усвідомлюю що відбувається і спокійно їй кажу, що хочу поваги до себе.
Вдячна Вам за вашу енергію у вигляді ютубу! Ці всі відео дуже мені допомогли! ❤
Я давно с Вами и это видео так вовремя пришло ко мне!!
Я перестала спілкуватись після того як вирішила подзвонити після вторгнення і дуже швидко почула, що вони першому дзвонили моєму колишньому і у нього все добре, він врятувався від окупації. А він піддавав мене насильству, я неодноразово казала що не хочу про нього нічого чути, і така зрада з таким посилом невимушеної невинності «а ой ну ми ж за все хороше проти всього поганого» дало мені зрозуміти що в мене нема ресурсів думати що це за фігня постійно відбувається. Стала такою спокійною, впевненою, позбавилась навіть страху бути зовсім одна
Ви молодець, все зробили правильно
Як я Вас розумію! Мій муж-нарцис висосав з мене за рік всю силу, а сестра поїхала до нього гостити на півроку, як я виїхала. Питаю у матері як так?! А вона: ,,Він хороший"😊
@lepnina5595 Та ні, нам тоді по 23 взагалі десь було. Мені в принципі вже не стільки було неприємно що вони йому дзвонили, скільки що вони додумались мені це розказати. Ну і це ж як остання крапля, багато таких моментів що я кажу «мені це боляче, я це не хочу, одна задача - просто не кажіть/не робіть цього» і роблять саме це, саме от хлопаючи очима і виглядом що вони не розуміють взагалі а шо не так, ми ж такі хороші 😇😇😇
Це причина не спілкуватися з батьками ???😢😢 та ви хворі, люди. Дякувати Богу я не маю дітей. Коли читаю такі історії, думаю таки мене Бог милував. Не дай Боже такую доцю.
@@ОксанаЗаика-м3ьІноді буває остання крапля. Люди не завжди можуть розкрити все . Не робіть швидких висновків.
Ще не подивилася, але відразу коментую: я не спілкуюся з мамою 4,5 роки, і все завдяки вашому відео на Вімео про сепарацію. Ви була перша і єдина людина, яка сказала, що обірвати спілкування не те що реально, а правильно. Женю, ви врятували моє життя. Я згадую минуле, і мороз по спині. В якому ж пеклі я жила і не могла вирватися, бо змалечку мені повторювали, що нема найстрашнішого гріха, ніж кинути мамочку. Мені 35, а жила я справжнє життя лише 4,5 роки. Дякую вам!!!
Всім, хто наважується, скажу: спочатку дуже важко. Вас рве на частини від сорому і страху, що тепер всі показуватимуть пальцем і казатимуть, що ви жахлива дитина. Вам хотітиметься подзвонити матері, вибачитися. Особливо в стресових ситуаціях, коли психіка ніби відкатується до дитячого стану: перша реакція - поділитися з мамою. Але з часом нейронні зв’язки відімруть, і настане час, коли ви просто не згадуватиме про матір днями, тижнями і місяцями. І це свобода. Світлий образ мами все ще живе в моїй голові, але це лише рольова модель, яка насправді ніколи не існувала. Вона не має нічого спільного з реальною жінкою, яка пила мою кров.
Дякую що поділились своїм досвідом! Я зараз на самому початку шляху, і дійсно потерпаю від "світлого образу матері" але нагадую собі що це лише уява малює неправдиві картинки.
Перестала спілкуватись з матір'ю бо вона алкоголік і доводить себе до могили. Звісно мої спроби допомогти їй не працюють і дійшло до того, що від спілкування з нею в мене сіпаються два ока і інші психосоматичні прояви🙈
Як християнка скажу, насправді ще більший гріх для батьків робити нещасними своїх дітей! Про це ніколи майже не говорять , а лише дають неймовірно важкий тягар дітям. Гріх покинути добру маму, добра не обов'язково ідеальна, але якщо дітям настільки погано з батьками значить батьки погано виконали свою роботу бути добрими батьками.
@@ЮляСябро-т9м співчуваю вам 😢 бажаю щоб все стало добре
Як я вас розумію!!! І я так зробила, але у 50 років і моє життя кардинально помінялося!!! Ви просто молодець!!!!❤
Женя, дякую вам за це відео. В мене така історія з рідною сестрою. В нас завжди були складні стосунки, вони мене виснажували і ті радісні моменти , які і були швидко невелювалися образами , звинуваченнями чи ігнором з її боку…
І ось , після того, як вона заборонила розмовляти українською в її домі (бо я перейшла під час війни на українську у побуті) я з нею більше не спілкуюся. Навколо мені теж кажуть, ну це ж сестра, твоя родина…
А я така щаслива
Нещодавно у ві сні я послала її на якусь її чергову недоречну претензію.
І мені стала дуже гарно, бо зробила я це дуже спокійно і твердо!
Нещодавно вона написала привітання з Днем народження .
А я не захотіла навіть відповідати
Мені набридло, що вона неадекватно поводить себе , а потім робить вигляд начебто нічого не трапилося і , звісно, не вибачається.
То я ще два роки писала їй привітання на день народження, а після того сну вирішила, що можу бути собою і не змушувати себе бути ввічливою
Євгенія дякую що поділилися своєю історією. В мене був схожий шлях ате типаж мами і її поведінки був дещо інший. Але суть в тому що кожен контакт з нею мене висасував і гойдав на емоційних гойдалках. Двічі я робила паузу в спілкуванні з нею в один рік і після цього ми домовилися зустрітися і поговорити. Але виявилося що зустріч наша мала відбуватися по її сценарію, я мала впасти в ноги, вибачитися і казати яка я не права. На той час мені було вже все одно, я сепарувалася і реально не відчувала в ній потребу. Вона намагалася вивести мене на емоції і знову пройтися по старому сценарію нашої комунікації. Замість емоцій які були в мене колись я була достатньо холодна і стримана, я навіть взяла її сигарету та закурила прямо перед нею показавши що я не дитина і мною тепер не вийде маніпулювати. Я їй сказала, що люблю її і готова спілкуватися адекватно а не так як було раніше. Чесно кажучи я не знала, що це цей прийом і в нього є окрема назва але вона тоді реально попустилася і більше ми з нею не конфліктували. Ми зідзвонюємося раз на місяць і нас не повністю влаштовує. До неї я відношуся як до психічно не здорової людини що зменшує мої очікування до неї. Це був довгий шлях і в кінці була неймовірна нагорода у вигляді сепарації та цілісності
Ви викликаєте захоплення! Стільки роботи над собою ❤
♥️🎶
Євгеніє, дуже вдячна Вам за таку щиру розповідь!
Нещодавно також припинила комунікацію з моєю матірʼю, мені це далося в моменті дуже легко, всі ті емоції, які Ви описали, я відчула, ніби гігантське полегшення. Але в мене діагностовано ПРО, і було б цікаво почути від Вас, чому не варто конфронтувати людям з розладами.
Дякую ще раз ❤
Це точнісінько моя історія. Дякую, Женю, що ви поділилися. І найгірше - це ось такі терапевтки, які кажуть, як і вам казали: «маму треба любити і пробачати». І я теж в свій час слухала таку терапевтку і я дуже від цього страждала.
Вибачте, але чому ви зараз впевнені, що ЦІ поради слушні, і згодом не з'явиться ще більш правий ментор?
@@Анна-б2ю8г тому що людина по собі відчуває полегшення, покращення, енергію, бажання жити і любити себе будь-яку
@oksanamamenko7116 ну, то може тоді зупинитись на тому, що все індивідуально? І не таке вже й 'велике зло' та ваша перша тепапевтка? Адже після її порад, комусь могло полегшати і він теж гармонію віднайшов?
Завжди суперкорисні і дбайливі відео,дякую, Женічко. Ви робите цей світ здоровішим❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Давно дивлюся ваші відео! Дуже цікаво, повчально, та просто приємно на вас дивитись! Я раніше не знав, що ви українка і так гарно розмовляєте українською, бо дивився ваши відео на російській) Бажаю успіху! Дякую вам за вашу творчість!
Я вам так вдячна за те, що ви поділилися своїм досвідом. Сподіваюся, наше суспільство стане менше толерувати насильство у будь-якому прояві. А ще, дуже рада за вас! Ваша історія дуже схожа на мою. Десятий рік не спілкуюсь з батьками, нарешті повернула себе собі. Жодного дня не пошкодувала, хоча спершу думала, що це ненадовго.
Сумно,що зрозуміти свою цінність і любити себе стало такою довгою боротьбою.Це має бути природнім і як добре,що Ви зрозуміли,що Ваш оптимізм і життєву енергію подавляла близька людина,яка здавалося б мала навпаки давати свою підтримку.
Дякую вам за таку щирість, сміливість і справжність. Ви наповнені силою. Це нелегка тема, я теж багато стикалась із осудом через неконтакт з матір'ю.
Я не спілкуюся з матір'ю багато років. Вона маніпулює цим через бабусю, яку я люблю, але я тримаюсь. Дитинство моє дуже травматичне.
Що класного читала по темі: "Дорослі діти емоційно незрілих батьків", "Вільні діти емоційно незрілих батьків" і "Нелюбимая дочь" Пег Стріп. Всі ці книги і мій психоаналітик підтримали моє рішення не спілкуватись.
Євгенія, щиро дякую вам за вашу неймовірну працю та чуйність до кожного, хто потребує підтримки. Ви справжній янгол, і я безмежно вдячна за можливість звернутися до вас. Якщо ви зможете зняти відео на таку тему, це було б для мене величезною допомогою: "Що робити, якщо дуже страшно за майбутнє, і здається, що всі шляхи закриті?"
Мені 28 років, дівчина, і я перебуваю в повному розпачі. Через інвалідність я не можу працювати фізично, а знайти нормальну роботу теж складно, бо я не знаю мови і ринок праці тут, у Польщі, дуже перенасичений.Я змушена жити на гроші мами, і це викликає в мені почуття провини й безпорадності. Але я дуже хочу реалізувати себе, стати незалежною і знайти своє місце в житті.Музика - це моє покликання, єдине, що я справді вмію і люблю. Я писала людям, стукала в усі двері, але поки що ніде не знайшлося місця для мене. Це почуття марності і страх перед майбутнім буквально з’їдають мене. Також маю хронічну невиліковну хворобу, і мені так страшно...один Бог знає. Пишу вам, а у самої сльози катяться. Я пробувала працювати над тривожністю, але вона здається нездоланною, бо базується на реальних фактах. Я дуже втомилася боротися сама і потребую допомоги.
Якщо ви знайдете можливість створити таке відео, це стане справжньою підтримкою для мене й для інших людей, які опинилися в схожій ситуації. Дякую вам за вашу доброту й любов до людей. Ви даруєте надію там, де її вже майже не залишилося.
Женя, ваша мама, хоч і називала себе християнкою, але мала таке викривлене уявлення про батьківство в вірі. Як на мене то діти це благословіння від Бога і він нас обирає на захист та любов цих маленьких душ. Вчиняючи насильство над дітьми (психічне чи фізичне) ти ображаєш Творця. Як прикро що в тих церквах куди вони ходять їм не кажуть таких важливих речей.
я теж так думаю
Люба Євгеніє, з Вашою допомогою (дивилася тоді постійно Ваші відео 😁) років п'ять тому я пережила новий для себе стан свободи, коли в мою голову прийшла думка "А що, якщо моїх родичів просто немає?" (не те, що вони померли, а що їх просто не існує, і, може, ніколи і не існувало) --- у відповідь розпрямилася спина, розкрилася грудина, з'явилося відчуття легкості, спокійного радісного інтересу до життя, і що переді мною в світі є так багато цікавого і воно доступне мені. Я і зараз таку реакцію маю, вона не слабшає.
Це поставило переді мною питання: "що мені з цим робити?" і я ще досі з цим до кінця не розібралася (ще є, схоже, наді мною "авторитет"✅).
Бо я хочу жити з цим новим світо- і себесприйняттям, але поки не виплуталася зі своїх відносин з родичами. Тільки но перестала з ними всіма спілкуватися десь більше року тому, але, мабуть, без реальної конфронтації. Може її мені саме і бракує. Дякую Вам, за увагу, і за Ваш труд, і за це відео. Буду далі розбиратися 🙏❤🌷
Величезне дякую вам за щиру доповідь❤ Слухаючи вас я усвідомила остаточно, що моя мама теж нарцис. Я до сих пір відчуваю тривогу і страх, коли згадую її. Я не спілкуюсь зі своєю мамою вже три роки. Бувають моменти, коли відчуваю почуття провини, за те що так вийшло. Я завжди була їй щось винна , як вона казала, тому що вона мене народила. Але в моєму житті настав момент, коли моєї енергії і сил стало настільки мало, що я відчула, що або я припиню спілкування, або я просто злягу в прямому смислі. Сил на скандали, пояснення і постійних відстояння своїх кордонів вже не було. Мені дуже жаль насправді, що так вийшло, але завдяки цьому я зберегла свою нервову систему і живу як хочу я 🙏🏻 Бажаю вам всього найкращого!
Підтримую вас і обіймаю! В мене було те саме відчуття тривоги, страх і нервовий тік коли я їхала до мами або спілкувалась. І дійшла до того, що або я і моє здоров'я, або з мене будуть пити кров до мого кінця..
Це прям про мене. В лічній терапії давно, вже біля 15 років, вигрібаю від спілкування з моїми батьками. І в мене саме така мама , як ви описуєте. Мені вже 46 років і я перестала спілкуватись 1,5 роки тому і теж ожила. І думаю, чого я раніше так не зробила. Але в цій ситуації, як раз вона зі мною порвала. Вона хотіла , щоб я швидко приїхала з дітьми з Західної України, куди ми виїхали з Дніпра, коли була небезпека підриву запорізької АЕС. Я відмовилася, вона перестала спілкуватись. Вона звикла, що ніколи не просить пробачення, ми самі якось будемо налагоджувати стосунки , навіть якщо вона неправа. А я не захотіла їх відновлювати. Мені стало так добре без неї, що я молилась, щоб вона не стала повертати ці стосунки. І я так само відчуваю, що якщо вона піде з життя, я не буду відчувати ніякої втрати . Я так відчуваю доволі давно, коли побачила, що вона зі мною накоїла і скільки кругів аду я пройшла, вигрібая то з неврозу,то з депресії.
А ще додам. Я також само довго не розуміла , що мама саме нарцис , бо думала , що нарциси такі горді, а вона весь час в стані жертви. Після початку своєї терапії, я побачила токсичні стосунки, але тільки нещодавно, по одному роліку зрозуміла, що вона нарцис. Те що ви розповідаєте , дуже схоже про мою маму. Але вона не пише образливі петиції , а все ховає в стан жертви, щоб я почувала провину, що вона така бідна , нещасна та хвора а я така тварюка.
Та ще вона так само весь час нила, коли я їй народжу внуків. Перший брак був і мене дуже токсичним, потім довго не хотіла нових стосунків. І за нинішнього чоловіка вийшла заміж вже в 33, в 34 народила першу дитину, а в 40 другу. І як ви думаєте, чи була рада бабуся онукам ? Вони їй тільки для фоток подругам, що в неї є онуки. Помічі ніякої, хоч живе у сусідньому домі. Коли якось посварилась з нею, що вона не допомогає , і вона мені - мол ти народила, то це твоя проблема. Хоча все життя жалілась на свою мати , що вона їй не допомогає з дітьми. І вони так само жили поруч, бабуля не працювала, дітей старшої дочки гледіла, а нас брала неохоче та нечасто.
Я сподіваюся, що обірву ці сценарії.
@@ЯрославаІгнатєвамені тпж моя сказала, типу, народишь то твоя проблема. Хоч її мати мене інколи доглядала.
Бути своїй мамі психологом,- це по суті ставати їй наставником, знаходитись над нею в ієрархії. Тоді ти не донька, а подруга, чи навіть мама мамі. Їй то може вигідно, має увагу, турботу, може бути інфантильною, а от така донька втрачає своє місце в родовій системі і велику кількість енергії.
Справа в іншому. вона не була психологом своєї мами, вона була психологом для себе.
@@galinakazakevichcarlsson вона давала їй багато порад, намагалась впливати і здається там прозвучала фраза "бути їй психологом"( можу помилятись). Але суть одна;)
По перше підтримую дівчину на 100%. По друге ви на маєте подібний досвід щоб незалежно судити! А по третє, негативний досвід через який пройшла автор відео, дуже сподіваюсь, допоможе в майбутньому в своїй родині не допустити/ повторити, подібного відношення до своїх рідних а також багатьом постраждалим якісно допомогти!!
Ні, донька вважає себе на три голови вище за свою маму.А потрібно доньці бути просто донькою ,яку б професію вона не мала.Бо донька ,вона просто дитина для своїх батьків,а не суддя,чи навіть психолог.Психолог вона для інших і для себе ,особисто.
@@Лена-я5х Психологу самому треба лікування . Війна вона призиває блокувати матір . Сама собі слабоумне і людям віщає . Замість берегти родину і друг друга в такий важкий час!
Ви буквально на початку відео описали ті самі причини і почуття, через які я страждала також і вперше пішла на психотерапію🥲 Ваш канал - справжня знахідка💜
Я з вами вже 4 роки, і ви неймовірна. В тому, як різносторонньо допомагаєте, а найкраще, що ви ходячий приклад зросту над собою.
Я дуже, дуже вдячна тобі, Женю, за цю тему❤🎉. Після кожного нового відео пазли в моїй голові по-трохи складаються. Маю досвід неконтакту з мамою. Зараз спілкуюся дуже на відстані (ніякої відкритості, вразливості, не ділюся сокровенним - але часто відчуваю провину за цей стиль спілкування. Я наче потребую мами, або думаю, що потребую - але знаю, що вона не прийме мене, і оця подоба стосунків - це максимально можливе)
Можливо, у спілкуванні зі своїми дітьми ви не будете такі як ваша мама…
Общались бы вы с таким человеком если бы это была не мама?
Мені 30 років вже тиждень і я перестала спілкуватися з мамою з тих же причин що і у вас + вона зіпсувала мені день народження намагалась налаштовувати спочатку батька потім сестру, а я вагітна на секундочку і вона довела мене до істерики) потім як озареніє. «Не буде її не буде проблем.» Почуваюсь сповнена енергією, мене як відпустило❤
Ще прикол згадала.
Так як вона зіпсувала дитинство тим що била мене, закатувала істерики з тупих причин, І я з роками все більше злилась на неї, потім ненавиділа, а потім мені стало похуй. Прикиньте)
@@darinavyshemurska1920не знаєш,що скаже твоя дитина тобі,як буде у твоєму віці!Хто не шанує своє коріння,не довговічне.Читай святе письмо.Духовно мінятись значить можливість спілкуватись з усіма і бути незалежною від будь якого впливу,бути в собі стержнем,Не спілкування зеркально повернеться ,як не вирішена проблема.Успіху у боротьбі з своїм егоїзмом..
У мене мама брат і свекруха такі. Зі свекрухою перестала спілкуватися, після того що вона на 10ти річчя молодшого сина при всіх гостях принизила мене. Я запропонувала їй вибачитися. Вона не стала. Я чітко відчула, що ні такої бабусі, ні свекрухи мені не треба. Чоловік мене підтримав. Те ж не спілкується. А з мамою і братом дуже обмежене спілкування. В гості не кличу і до них не хожу. Правда, вони не запрошують
@@ВеселкаТравневадобро пожаловать в наш клуб😊, а питання таке: коло родичів звузилось до чоловіка та дітей, це нормально, бо в мене така ж ситуація
@user-ie6ln1dr8j Це був довгий процес в 15 років, двоє дітей, спроби все налагодити, багато на що закривала очі бо це ж бабусі, пробачала, коли зовсім переходило межі - піднімала питання. Жодних вибачень, жодного жалю, переверненя реальності. Були навіть жахливі випадки коли свекруха спеціально годувала мою дитину молоком і червоною рибою чудово знаючи що йому цього не можна. Привозили до мене ригаючу дитину. І це не раз в не два. Син потім сказав що бабуся це купувала спеціально для нього, вона так казала. Мені дуже шкода що в моїх дітей немає нормальних бабусь. Що вони не знають які чудові можуть бути бабусі які їх люблять. Але ніяких точно краще ніж погані. Ми не можемо ефекти поїхати самі без дітей, бо їх немає з ким залишити. Просто їздимо всі разом. Ми для них намагаємося бути хорошими люблячими і приймаючими батьками. Так краще для дітей. А моєму щастю просто немає меж, що я тепер не вважаю що змушена це терпіти.
Дякую, Вам Євгеніє, за правду матку!
Дякую за якісний україномовний контент!
Дякую, що поділилася своєю історією ! Зі своєю нарцисичною мамою спілкуюсь по телефону і бачимося вкрай рідко. Так вона мене більше цінує ніж коли я поруч. Винен звісно кончений нелюдиноцентричний совок, який постійно «ламав», а не розвивав особистості.
🥰🥰🥰 💯💯💯💯💯💯💯💯💯 💙💛
Пам'ятаю, років 15 тому у моєму житті відбулася подія, яка сильно змінила все моє життя. Мої батьки все життя пропрацювали на заводі, все життя я від них чув що треба знайти роботу, постійну, стабільну, бажано на якомусь держ підприємстві, бо тільки тоді отримаєш гідну пенсію.. Але, не дивлячись на всі ці розмови, я вирішив піти іншим шляхом та став підприємцем. Ніколи не забуду той день, ту радість, збудженість, захват, від того, що зараз почнеться інше життя. І тут я зустрічаю свою маму, радісно розповідаю все це їй і чую від неї у відповідь одне слово: "ПРИДУРОК!" :)
На жаль, не можу зараз взагалі не спілкуватися зі своєю мамою, хоч і дуже цього хочу, бо кожна наша розмова це просто винос мозку з купою критики, обливанням бруду взагалі всіх навколо та розмови про те, яка вона бідна та нещасна, як у неї тиск піднімається і 150 інших болячок і грошей не вистачає на все і так далі. Але мамі вже більше 70 років, вона залишилася одна після смерті батька і я думаю, що краще я вже потерплю, ніж кидати її зараз у такому стані, раз у тиждень цілком можна... бо більше мій мозок не витримає.
Співчуваю Вам❤ Нажаль так було у багатьох з нас, хто дивиться це відео
пусть ии ее выслушивает 😊
@@sv2109 вона мама.Вона ж не псує вашого бізнесу ,а ви напевно виросли черствим і не хочете зрозуміти і обняти свою маму😢а якщо не вистачає мамі грошей а ви такий успішний -купіть мамі ліки.я вважаю,що діти дорослі мають жити окремо від батьків,але не підсовувати батькам створені дітками проблеми,бо і таке буває.
Одягнула хрестик! Релігія - зло!!!
Оце дійсно щастя - стабільна робота заради стабільно мізерної пенсії.
Воу! Дуже класне відео. Дякую, що сміливо говорите про важливе.
Дякую Євгенія що підбираєте ідеальну швидкість для прослуховування!
Перший раз бачу щоб ютубер пришвидшував свої відео.
Я також так швидко говорю....🤔🧐🤷
Вона так і говорить.
Співчуваю що у вас було таке сумне та травмуюче дитинство😢 У мене нажаль не має в живих моїх батьків, але спогади про них тільки найкращі і добрі. Я зараз виховую своїх діток і сподіваюсь буду гарною мамою з якою вони будуть з дорослішанням не тільки спілкуватися, а і інколи гарно проводити час.
Я до речі на ваш канал підписалася після перегляду відео про виховання дітей, про високочутливих дітей, які саме в мене) сподіваюсь ви зміните свою думку щодо народження своїх діточок ❤
Усім бажаю добра ❤
Трохи моторошно слухати, тимпаче про друга Олексія.
А взагалі розумію вас на всі сто, бо все про що ви розповіли про маму було в моєму житті. Тому з мамою мінімальне спілкування і якщо по телефону щось неприпустиме чую, кажу що не хочу чути цей брєд і кладу слухавку.
Господи, как же все знакомо )))) Спасибо Вам Женя....
Шкода, що мати не емпатична. Таких батьків багато, нажаль... Але класно, що ви почали творчій шлях. І це відео для мене - заклик до вашої мами, щоб вона подзвонила вам, вибачилася і налагодила стосунки. І цього вам бажаю🙏 нехай знайдеться хочь якась прийнятна форма спілкування, де буде сімейне тепло, не дивлячить на важкі характери обох дівчат. Дай вам Боже порозуміння і здоров'я у 2025 🙌 Ніколи не треба боятися вибачатися, а токож приймати чиєсь покаяння.
Чекаю наступні відео! Ви чудова😍
вау! оказывается это прям серьёзный "переломный" момент для психики! Спасибо что рассказали свою историю и эту конкретно! Мне есть за что себя похвалить теперь (с этим проблемы).
Моя история: мой отец меня бил всё детство, стыдил, приказывал. Летом 2024 году он приехал к нам в гости, ну всё было хорошо. На тот момент я уже пол года была в терапии, как-то не оценивала свои результаты никогда. И вот произошла ситуация как из детства ему что-то не понравилось, он начал кричать при всех, приказывать что-то бабушке, кричать, угрожать что "он и не только сейчас кричать будет" (типа ударит). И знаете что? Я офигела, меня сильно флешбекнуло в детство и я четко и ясно здесь и сейчас увидела что это не нормально, мне стало стыдно при чужих людях, это просто недопустимое поведение в обществе. Меня как ушатом воды облило от осознания. Хах, я стала говорить чтоб он не приказывал бабушке или мне, алё, мы вообще то здесь взрослые люди, и не следует нас воспитывать, на что он орал еще громче, угрожал. Оооой, потом я поехала домой в ахере, и он следом. И короче дома он по старой привычке попытался на меня кинуться чтоб ударить. Эм, я подумала "что, опять испытывать боль?", расстроилась. Собралась за пару секунд , пока он бежал, чтоб дать отпор и понять чем. Его задержал мой муж. Короче я с ним подосвиданькалась. Для меня это просто КРИНЖ ОТБОРНЫЙ. Выкинула все его вещи которые он у меня хранил и сказала чтоб сваливал во свояси. Было еще пару звонков в которых он меня не просил эти вещи чтоб полежали, а такой типа они тут полежат ок? Как-то хитро, я ему сразу сказала что он не с того начинает диалог, он начал говорить как я во всем виновата что я его вывела) а всё! я уже вижу это! я ему напомнила что кидаться на женщину и бить её это не нормально, на что он сказал что этого не было (его конечно остановили, но в детстве его никто не останавливал!). И еще потом звонил и прямо таки ждал что я извинюсь, тягал меня за чувство вины, в каждой В КАЖДОЙ реплике унижал меня типа "да куда тебе понимать, ты же типа тупая, мелкая, не соображаешь" и т.д. И долго выспрашивал что я ему ничего не хочу сказать? я присекала каждую его попытку оскорбления и говорила ему что это ОСКОРБЛЕНИЕ и попытка меня унизить - доставала чертей на свет божий. В итоге его вопросов хочу ли я ему что-то сказать я сказала что мне его жаль, очень. Офигел он знатно, может даже и не понял. Но вот мне бы было обидно в 50 понять что я творю такую херню. А да, мне 27, мне 27 и я "дитё малое, нихрена не понимаю в этой жизни, тупенькая и т.д.". Так что это надо осознать и увидеть, и это другой взрослый человек, который не отвечает за своё поведение. И зачем мне его подачки в моей жизни. Получилось сказать адьёс) короче вау, я молодец) запишу себе в итоги года
Дякую за цікавий досвід і вашу історію ❤❤❤
Дуже терапевтичне відео, дякую! Спочатку навіть хотіла надіслати моїй мамі, потім передумала. 😅
Я за Вас дуже рада, що звільнилися 🤗💛
Боже, в мене точно так само. В 30 років я зробила конфронтацію, але досі не усвідомлювала, що це дійсно подарунок)). Я також не спілкуюсь з мамою-нарцискою і живу своє найкраще життя))
Дякую за щире відео❤❤❤ чекаю наступні з нетерпінням ❤️✨
Євгенія завжди щира, та відверта. Дякую вам велике ❤🙏
особлива подяка за згадку Сема Вакніна ! в мене така сама мама і я нещодавно пройшла цю конфронтацію і теж стала злоровою. А ще що мені допомогло це встати і піти в готель на пару днів будучи в гостях в батьків. І я тільки я це зробила мій організм відчув що я вже не дитина і в будь який момент можу піти якщо батьки себе будуть погано вести. Це клас! 😇
Євгеніє, дякую Вам за те, що піднімаєте тему токсичних батьків, а також за відвертість. ❤ Про це треба говорити, тому що багато людей не розуміють, що таке ставлення батьків до них НЕ є нормою. Людина в першу чергу має бути вільною, щасливою і жити в гармонії із собою і зовнішнім світом.
Це все дуже непросто, але важливо і цікаво. Дякую, Євгеніє, що ділитесь
Маю схожу ситуацію, але трішки інакше)) Теж таке вислуховую іноді від тьоті правда не дратує, не виводить. Люди так часто жаліються не для вирішення їх проблем, а просто, щоб їх пожаліли. Щоб сказали Блін, реально, ти така бусінка, як шкода, що тебе таку класну не цінять і не люблять як ти цього потребуєш... Мені приємно раз в пару тижнів вислухати тьотю і подарувати їй краплинку тепла, вона не злиться. Раніше злилась бо я була в образі - Розказуй проблему - вирішимо, а перейшла в образ - розказуй проблему, я вислухаю. Причому, близько я все не сприймаю, можу на фоні слухати і цикати собі в телефоні. Так от, розказую як було далі - після підтримки і правильних слів, дала пару влучних порад, моя думка стала вагоміша в її очах, ну і тепер іноді запитує мене щось цікаве. Безперечно, вона певне з кимсь ще спілкується і обговорює мене, я це не кастрофізую і відношусь з гумором, для мене ця людинка зробила пару хороших речей і спілкуванням з нею я підтримую стосунки з родиною, це непогано. У мене так)
Позиція дуже здорової (психологічно) людини. Шкода що у нас мало таких людей. Ваш підхід до відносин - діамантовий 👍🏼💜!
Добре,що Ви така є.Це дає надію на краще для всіх.
Женечка! Величезна подяка тобі за ці відео!!!От прямо в ціль все!!!❤
Це відео просто😍❤️🤯Щиро дякую, за Ваш канал💙💛🙏
дякую за класний контент ❤
❤❤❤вдячна вам за вашу громадянську позицію і гідність
Дякую вам за це відео. Дуже важливе відео , і дуже важлива тема …
Щиро дякую, що нормалізуєте цю тему. Дійсно є батьки, з якими підтримувати будь-який контакт це виключно шкідливо. Коли мені набридло чути від мами фрази "краще я б зробила аборт", "мої онуки тобі за мене помстяться" , "ти така ж жахлива, як і твій батько/твоя бабуся" і т.п. з повним ігноруванням мене та моїх прохань - вибір припинити стосунки аж до no contact був єдиним вірним.
Прям моя історія, але у мене ще й батько такий. Я не зламалася, у 40 років розірвала відносини з ними…
Євгенія,ти супер психолог!Дуже допомагають твої відео в житті!Усіх гараздів та натхнення💐
Дякую за вашу щирість Евгения!
Це безцінно 🙏
Я тотально відмовилась від визнання ідолів для себе. Бо ніхто не зможе бути досконалим.
Однак, саме ви та ваші історії є для мене найкращим прикладом в житті і найбільш наближені до мого вчасного ідеалу наслідування.
Дякую за якісні уроки
Дякую за цікаве, корисне та інформативне відео! ❤
Настільки схожа ситуація! Пишаюсь вашій сміливості
дякую за Вашу роботу! комент на підтримку і для розвитку крутецького каналу
Дякую дуже, за вашу історію!!
Коли я вас слухала то одразу зрозуміла, що це про мене..
Знаєте у мене такі самі стосунки із моєю мамою, і я теж практично з нею не спілкуюсь, лиш інколи відповідаю на повідомлення..