Був в нас фізрук, який із дівчатками 16-17 років розмовляв не про фізичні вправи, а про види поцілунків. Коли спитав мене, які види поцілунків я знаю, відповіла: кулаком по пиці.
Прочитала новину, що поліцейські побачили в тіктоці булінг школяра, знайшли кривдників та провели з ними і батьками бесіду. Дуже добре, що є такі небайдужі представники закону
Якось підслухала таку розмову на зупинці. Стояла біля мене сім'я - тато, мама і їх син, років 7-8. Хлопчик розповідав про справи у школі і про свого нового друга, який мав незвичне ім'я. Батьки, почувши ім'я друга, стали сміятися. І потім тато каже - як же йому, цьому другу, далі жити з таким ім'ям і що "по любому" його будуть за це ім'я травити. Мама теж не відставала і добавляла своїх острот відносно імені. Я була в шоці від почутого. Ось так і починається булінг, з батьків. З виду ніби дорослі адекватні люди. А ні.
У багатьох сучасних батьків є бажання випендритись і назвати свою дитину якось особливо. Подібний типу булінгу - абсолютно очікувана реакція. Більш того, якщо імʼя дійсно чудернацьке, то з точки зору збереження нормального здорового суспільства подібний булінг навіть необхідний: це додаткове нагадування всім присутнім що ми живемо в суспільстві і маємо дотримуватись його норм, приймати реальність.
@@avishnevsky7394 Може треба зрозуміти і батькам, і дітям, що незвичні імена - не привід до зневаги чи цькування? Незвичні не значить чудернацькі. Незвичними можуть бути просто непопулярні, старі, забуті імена. І це так не зріло, по дитячому, - негативно реагувати на щось незвикле, хоча воно і в межах норми.
@@avishnevsky7394нормальне здорове суспільство…?…Булінг за чудернацьке імʼя…?…ви взагалі про що …?… З усієї моєї поваги рекомендую платформу Mindly сподіваюсь допоможе…
Нема ніякої користі чи виправдання колективного насильства над дитиною. Тим паче, обирала це ім'я не вона. Завдяки таким хворим, як ви, булінг і квітне @@avishnevsky7394
51:29 Як добре,що вчителька основ здоров'я (за суміцництвом хімічка) пояснила дівчатам і хлопцям,що місячні - це не соромно. Ми з дівчатами спочатку червоніли,бо хлопці почули про місячні(дурненькі були),але вона "вилікувала",так би мовити, в мені цей сором. Коли ми проходили тему авторитетів ,чогось там ще і нам приводили приклад,що дівчата у дитинстві беруть мамину косметику,вдягають мамині підбори і один довбойоб ляпнув "прокладки на лоба клеють". Ця вчителька викликала його до дошки і сказала перед усім класом розказати,навіщо потрібні прокладки. Він довго тамався,але в результаті сказав "бо вони в труси пісяються". І після цього відбулася ще одна лекція про місячні
Взагалі типові випадки. Завжди знаходяться довбойоби (з мого оточення це були переважно хлопці), які верзли якусь хуйню, хоча й видно, що в них батьки або мажористі кримінальні авторитети, або взагалі "сидівші". Я, на жаль, не розбираюся в цій тематиці, й особливо, прокладках місячних, тощо, але не бачу приводу для сміху. Я більше скажу. Коли був урок біології, і говорили про чоловічу статеву фізіологію, то тільки-но почули щось про член, уже всі почали сміятися. Незалежно від статі. Це якийсь походу універсальний жарт, бо навіть я засміявся, але не через слово "член" (чи то там мастурбація була, хз), а через своїх однокласників. Які в підсумку, виявилися конченими (не всі звісно, але "гнилих" там вистачає).
@@denispopov4110І в нас.Але дивлячись на своїх однокласників через 15 років після випуску зі школи, бачу, що навіть маючи толкового вчителя, що все розповідає, до 2/3 нічого не дійшло.
Наразі проходить реформація уроків захисту України. Мій чоловік, звільнення військовий після поранення, бере участь у зміні програми цього предмету в школах
Кому как. Для меня школьное время было лучшим в жизни. В отличии от вышки, как многие говорят. Вот решил взглянуть очередное видео, чем другим людям школа не угодила. Хотя, моя школа была образцово хорошей, в отличии от других, как мне рассказывали их ученики.
Як же гидко читати історії про домагання до дітей 😢, мене просто розриває на шматки, коли я це слухаю. Списати грубість і нетактовність вчительки на вигоряння можна, проте збоченця аж ніяк не можна виправдати тим, що він, бідося, втомився. Сподіваюся, що колись ми житимемо бодай у світі, де дитина, що зазнала насилля, зможе відстояти свої права. Про світ без домагань до дітей я навіть не мрію.
нажаль звідси сексизм у бік вчителів-чоловіків. я волію, щоб у моєї доньки про всяк випадок просто не було вчителя чоловіка, бо я знаю про систему і я знаю всі ці історії, і що ніхто не застрахований
Я навіть зараз пам'ятаю, як моя класна керівниця в четвертому класі попросила нас написати листа до Святого Миколая. Вона їх потім прочитала та почала на нас огризатися, того що ми всі хотіли іграшки і таке інше (ну короче, прості бажання дітей в 10 років), але:"А от Сніжана молодець, вона побажала мир на всьому світі"
Мене ще в дитинстві дивували слова дорослих про те, що от, виростеш будеш сумувати за школою Такої концентрації тупості, приниження, ставлення до мене, ледь не як до розумово неповноцінної, шуму, страждань та сраки в моєму житті чесно не було мабуть ніколи після того, як я пішла зі школи. Серйозно, єдине приємне - друзі, яких я завела зі школи, коли вже вчилась в коледжі. Звісно адекватні і хороші люди також були, але вони не могли виправити всю ту маячню, що там коїлась.
Моя донька у 13 років (зараз їй 15) сказала мені про булінг. Однокласники, переважно хлопці, почали постійно обзивати, причому такими словами, що у мене, дорослої тітки, вуха скручувались, деякі і врукопашну намагались з донькою зчепитися. Я працюю у соціальній сфері більше 20 років і знаю, що школи переважно не вміють працювати з ситуаціями булінгу. Тому знайшла можливість і перевела доньку у іншу школу. Коли забирала документи, директор запитав, у чому причина. Я все розповіла. Директор покликав завучів, класного керівника, я все їм розповіла - вони всі у шоці були. Батькам тих хлопців я просто написала у вайбер щодо ситуації, хай розбираються самі з своїми синами. У новій школі донька вже 3-й рік, стосунки з однокласниками чудові.
у кожній школі у кожному класі є булінг, зараз і раніше і ще раніше...зазвичай на таке не звиртають увагу, тому що "маленький гвинтик", "що я можу?!", "от греха подальше" тощо
У нас в школі десь в класі 6-ому був урок етики. І вчителька, яка тоді була досить поважного віку почала розказувати про силу волі, а потім пройшла по класу і обійшла кожного учня, тикаючи при цьому пальцем «так у тебе є сила волі, у тебе ні, є, є, ні немає». Це був перший урок, вона нікого ще не знала, але «по очам» вже бачила внутрішній світ дітей. Ота от етика йопта
Мене постійно лапав однокласник у 8-9 класах. Одного разу він почав лапати мене за коліна і стегна прямо на уроці. Я була дуже тихою, сором'язливою, спокійною, навіть забитою дівчинкою. Я відпихала його руки, шикала на нього і вимагала залишити мене у спокої. Я сиділа за другою партою. Тобто вчителька все добре бачила. Хвилин через 30 мої нерви здали. Я схопила підручник, підскочила і вгатила його по голові. На що вчителька мене похвалила "Молодець. Я думала тобі подобається, якщо ти йому нічого не кажеш" Аут. Ти, педагог, пів години на це дивилась і нічого йому не казала, а він мені практично руки між ніг запихав. А в мене взагалі на таке тригер був через домагання вдома зі сторони двоюрідного брата
мою однокласницю щупав за груди однокласник. вона плакала.а після закінчення школи пропонував їй заміж.відмовила.через 40років на зустрічі однокласників нормальний чоловік,а в дитинстві був такий.
@@ТетянаНужненко-я7ц і що Ви цим хочете сказати? Мають бути якісь межі і розуміння кордонів іншої людини. Добре, що зараз, коли йому за 50, він більше не лапає жінок за груди без їхнього на те дозволу. Треба з дитинства пояснювати дітям, хлопчиками і дівчаткам, що є речі недопустимі. Що ніхто не має права лапати її за інтимні місця. Якби про це говорили тоді, коли я була підлітком, можливо мені вдалося б уникнути багатьох психологічних травм.
У мене була однокласниця, в якої був досить великий розмір грудей. В цілому це нікого не турбувало, але один придурок кілька років її цькував, лапав, розстібав їй бюстгальтер посеред уроку, смикав за блузку так, що відлітали ґудзики, і вчителі до цього відносились класично "мальчіку нравітса дєвачка" Це продовжувалось до тих пір, поки одного прекрасного травневого дня вона не відмудохала його зламаною ніжкою від стільця Мені дуже прикро, що Ви змушені були пережити таке та не мали належної підтримки, сподіваюсь, зараз з Вами все добре
Працювала в коледжі 4 роки. За ці роки мільйон разів пояснювала дітям, що якщо ти трохи запівнився/лась хв на 15 не більше, то не треба влаштовувати ціле шоу з фразами вибачте мені...та видумувати причину запізнення. Коли хочеш в туалет чи треба терміново подзвонити просто тихенько вийди з приміщення. Всі ці поклони збивають з думки та заважають проводити заняття. А ще мене бісить традиція вставати, коли в клас заходить інший викладач або дирекція. Я не можу цього зрозуміти, бо в моїй школі такого не було. Коли виходить низька оцінка, то соплі і сльози. Кажу, це можна перездати, що це не страшно і одна оцінка глобально не вплине на семестрову чи річну. Наприкінці заняття задаю питання, чи є запитання? Майже завжди або мовчать , або кажуть ні, хоч по очам бачу, що не все зрозуміли. Бояться, що їх будуть висміювати чи обзивати тупими. Мені здається, що ці шкільні маразми вже в крові сидять. Реформуй, не реформуй українську школу, а цей треш нікуди не подінеться.
Ні, школи Фінляндії та Естонії довели, що реформи працюють, принаймні, такого надивилась у відео про шкільну освіту на "Ціна держави", ну і багато хто пісяється кип'ятком за шкільною системою Фінляндії, тому схильна вірити
У мене в класі був однокласник, який стояв на обліку поліції через те що проломив комусь череп, він погрожував нашій класній керівниці та її донці, вона навчалась з нами в одній школі, на рік старша, тому кожного дня чоловік заводив і забирав зі школи дружину та доньку. В іншу школу його не могли перевести, бо він був уже у всіх школах нашого міста, в нашу потрапив в останню чергу. А він має право на освіту, тож більше вигнати його не могли, бо нема куди. А в спеціалізовану школу не можна було, бо на це треба згода батьків, а вони вважали, що він хороший, це світ поганий і злий.
@@user_Al_Kon 🤯 от і цікаво, ніби право на освіту одних дітей захищають, але таким чином порушується право інших дітей на здорове отримання освіти у безпечних умовах
Ми не можемо зняти всю відповідальність з дітей і перекласти її на дорослих, діти також несуть відповідальність за свої вчинки. Я не говорю звісно за жертв булінгу та домагання, а за агресорів. Чєл який насцяв дівчинці в портфель у 10 класі несе відповідальність за свій вчинок. Я часто читаю новини з Європи , де неповнолітні вбивають чи вчиняють групові зґвалтування, але їх ніяк не наказують, бо вони діти і не розуміють, що роблять
💯 %! Вік кримінальної відповідальності: Мінімальний вік кримінальної відповідальності по-різному регламентується законодавцями окремих держав, і коливається в діапазоні від 7 до 15 років. Зокрема, встановлюється мінімальний вік кримінальної відповідальності: 7 років - Ірландія, Єгипет, Ірак, Ліван, Ємен та ін.[2]; 8 років - Шотландія, Шрі-Ланка[3][4]; 9 років - Ірак, Філіппіни; 10 років - Англія, Нова Зеландія[5]; З Вікіпедії.
@@milkmarsну вот только не говорите, что человек в 15 лет не знает что нельзя делать насилие, даже если его не учили телесным границам все он прекрасно понимает
@@Miss_Katja Ірландія - 7 років? 🙄 Знаю, що там є проблема з неадекватною поведінкою підлітків, які собі дуже багато дозволяють, і з цим ніхто не може нічого вдіяти, бо ж вони ще «діти»
Від учителя дуже багато залежить. В нас, в старших класах, був дуже крутий вчитель з історії. Також водив усіх в походи, був веселий, справедливий, крутий. Я там ті підручники з історії на одному диханні читала, хоча, раніше, не могла її переварювати. Раз, на контрольній, ми скинулися на цукерки для нього . Це була як би взятка, щоб дав списувати. З того всього він ходив по класу і вимінював наші шпаргалки на цукерки. І нікого не осудив, ні за взятку, ні за шпаргалки, а перетворив все в цікавий інтерактив
Я хочу щоб в Україні були школи як в Британії. Я вже як три роки навчаюсь в англійській школі в Англії в розкажу чим вона відрізняється від української. Вчителі мають високі зарплати, декілька разів нам відміняли навчання бо вчителі виходили на протести і їм підвищували зарплату. У нас є предмет він називається RSE на ньому нас вчать різному наприклад про алкоголь, про те як використовувати презервативи, про місячні. Також в деяких класах написано “no means no” що означає «ні означає ні» або “the length of my skirt is none of your business” що означає «довжина моєї спідниці не твоя справа».Про булінг там дуже строго якщо повідомлять про булінг буде проведина зустріч батьками дитини яка булила і є верогіднісь що викинуть зі школи, а це дуже погано, коли тебе виганяють зі школи в тебе майже не має шансів поступити кудись ти маєш іти в школи які зроблені для дітей яких вигнали бо щоб тебе вигнали зі школи треба добре постаратися. Я не кажу що англійська школа ідеальна але я би хотіла щоб хочаб такі школи були в Україні (текст може бути написаний не правильно і деколи частинки не сумісні вибачте мене)
Моя донька навчається в британській школі закордоном, але з Великобританіі кожного року приїздить комісія задля перевірки відповідності вимогам. Можу підписатися під кожним вашим словом, особливо що стосується булінгу. До цього дитина була в американській школі, полишили школу саме через жорсткий булінг та небажання школи з цим щось робити. І так вчителі замовчували , всі казали «це ж діти». Донька перестала читати, писати, рахувати, почала вкакуватися у школі. Потім два роки терапії та супроводу в британській школі, але наслідки маємо і досі.
В першому класі після уроків ми з однокласниками грались на вулиці один з хлопців мене штовхнув, я відлетіла на певну відстань, суто випадково цю ситуацію побачила моя мама, яка в цей час прийшла мене зустрічати із школи, вони схопила кривдника за вухо, боляче то вухо відтягнула та голосом із залізними нотками каже йому на вухо : " ще раз так вчиниш із моєю дитиною, я тобі ті вуха повідрізаю на попільнички". До 11 класу мене більше ніхто ніколи не ображав. Втручання батьків важливе.
Школу згадую з жахом і це одна з моїх травм. Я була з бідної, багатодітної сім'ї. Мене булили за бідність, за вагу, за те що в мене досить рано виросли груди, за нездатність моїх батьків брати на себе відповідальність за своїх дітей і за те, що батьки не здавали на фонди. Мої спроби захищати себе ще більше провокували кривдників на знущання, бо їм подобалося і було весело бачити що я бігала за кривдниками аби дати люлей. Хлопці також на перервах могли вхопити за груди чи намагалися підняти юбку. А розповісти я нікому не могла, бо вчителі заплющували очі, а інколи самі доклалися до цього булінгу. Жоден місяць не проходив без того, аби мене не підіймали перед усим класом і не сварили за те, що мої батьки не здали гроші на фонди чи зошити, за те що молодша сестра щось зробила не так чи що вона теж не здала гроші. Фізручка постійно гнобила і принижувала за вагу, заплющувала очі на неприкритий булінг в її присутності. При цьому в мене не було дорослих, котрі могли б захистити мене від цього, бо як тільки я зверталася по допомогу вдома, то в найкращому випадку я отримувала байдужість, але частіше мене принижували ще більше вдома, або навіть били. Що траплялося в нашій сім'ї досить часто. Ненавиджу всіх хто мене булив і не була на жодній зустрічі випускників. "Дякую" своїм однокласникам за тривожність, РХП та роки пекла, що мені влаштували.
Я Вас розумію. З 1 по 9 клас мене булили за все підряд, від того, що з хлопчиком дружила, до того, що я якось не гарно ходжу чи бігаю. За матеріальний статус теж булили. У мене були спроби суїциду. Дуже довго була депресія. Зараз у 10 класі, нарешті хороший клас, без неадекватів.
@@Mondero_space мені шкода, що ви мене розумієте 🫂💔 Я сподіваюся, що у вашому житті буде все добре і будуть зустрічатися тільки гарні люди, які будуть цінувати вас ❤️ Пам'ятайте, що з вами все добре, це вони не в порядку!
Співчуваю вам. Я одна в родині. Ми не були багаті теж. Але батькам було всеодно на те як до мене ставились. Я все дитинство носила недоноски старшого двоюрідного брата. Звісно дівчинка в хлопчачих речах та ще з дивним прізвищем викликала одні насмішки не лише серед дітей а й вчителів. Коли скаржилась вдома, то мені казали що я сама винна. Я їм "даю привід". А моя самооцінка була повністю знищення ще з дитинства самими батьками, бо я завжди була " кур...ва" хоч я і не розуміла навіть що те слово значить. Я боялась однокласників і завжди соромилась себе. Крім того періодичні побої вдома теж додавали свого, при тому що я була дуууже слухняною дитиною. Зараз живу сама окремо від батьків і зовсім в іншому місті. Батьки ще дивуються і обурюються що я не хочу з ними жити і чому досі не одружилась. Але ті всі травми і образи настільки вкорінились, що я насолоджуюсь своєю самотністю. А однокласників навіть не памятаю як звати. Ось така історія. І це є глобальна проблема, наврядче коли небуть щось зміниться. Цей менталітет не викоренити.
@@myraber2647 співчуваю вам 🫂💔 Про речі інших дітей мені теж знайомо, бо нам постійно хтось віддавав якісь речі, які виглядали жахливо переважно. І нам всім доводилося їх носити, що теж не додавало впевненості. Але пам'ятайте, що ви таким батькам нічого не винні. Бо з вами так не можна. Ні з ким так не можна 🫂
Ох вже ці найкращі роки в школі, сама школа яка виглядає як тюряга (з дуже низьким бюджетом), відсутність дверей в туалетах, булінг, шизануті вчителі, огидна їжа і звісно ж просирання власного часу в душній кімнаті з людьми які ненавидять тебе а ти ненавидиш їх. Обожнюю ці часи.
Мама мене покинула у 2кл. Якось заповнювали щоденник і я про себе написала "весела". Вчителька посміялась і попросила виправити, писати правду про себе. Так, я була не в кращому стані. Дякую, що нагадали, вчителько.
Якщо у тебе на нозі мозоль, він болить, і на нього наступає малознайома людина, зовсім не означає що вона це зробила навмисно. Проблема не у вчительці, а в твоїй реакції та тому як ти сприйняла її слова. Також проблемою є те що ти згадуєш вчительку як причину, наче вона винна в тому що сталось.
@@avishnevsky7394 ви зараз серйозно? В школі люди, а особливо вчителі знають все про учнів. Ви ігноруєте суть і применшуєте травму людини, якої не знаєте. Кожен з нас сприймає речі по-своєму. Для вас це може бути нормою, а для когось трагедією. Думайте, перед тим як щось казати.
В моїй минулій школі сталася дуже неприємна ситуація. Як хлопці так і дівчата любили тусуватися в туалетах, але саме в хлопців були схольності до хуліганства. Декілька років тому та й наприкінці минулого навчального року хлопці зіпсували туалети як скажені (палили, обдирали стіни, кидали кулічі з туалетного паперу на стелю і тд) але директорка поставилась до цього спокійно, прикривши їхні дупи перед поліцією та зробивши обидва рази там ідеальний сучасний ремонт. Проте в дівчат ремонт залишився ще з радянських часів - лише одна нормальна кабінка, а в решті двох зламані двері та на одному з поверхів відсутня стіна що відкривала чудовий вид з вікна на те чим ви займаєтесь задньому двору та їдальні. Висновок: хочете хороший ремонт в туалеті - зруйнуйте його якомога сильніше🥰(жарт)
Продублюю свій коментар сюди) За погані оцінки мене били. Погані очінки були нижче 9-ти. За отриману 8 з історії, дідо мене вдарив так,що розбив мені носа. Булінг: Мене і школі булили за зайву вагу. Однокласники, старшаки і вчителі. Доходило до того,що однокласниці мені казали:"Ми з тобою не будемо дружити,якщо ти не схуднеш",типу турбота така була. Жорстокість дітей йде від батьків. Якби вони вчили своїх дітей нормально ставитися до тих,хто виглядає/думає/говорить інакше - більшості б проблем з булінгом не було б. Пожалілася викладачці, що мене ображає однокласник - вона порадила "сісти на нього і роздавити". Ще якось на класній години попросила класуху пересадити мене ближче,бо зір поганенький, на що отримала таке:"Куди я тебе посаджу? Ти ж своєю спиною всю дошку закриєш". І це при всіх однокласниках собі дозволила доросла людина, яка повинна,як раз підтримувати нормальні відносини в класі. Про школу - то окремо. Навчалася Я з 1999 року, але "совок" тоді все ще залишався в головах вчителів. Вони могли принизити не тільки дітей, але і їх батьків, типу:"О, я вчила твого тата. Сподіваюся,ти не будеш таким дебілом"; могли орати, вдарити журналом, занижувати оцінки. В 2004 році мені почали занижувати оцінки за те,що моя сім'я була тоді за Ющенка (Я з Донецької області). А ще була "лінійка сорому". Збирали в Холлі всю школу і привселюдно називали прізвища та імена учнів,в яких проблеми з поведінкою і навчанням. В 2006 мене з тієї школи забрали і батьки дуже шкодують, що не зробили того раніше
Господи Боже мій. Це жах лютий... У мене було по іншому, вже не по "совковому", але всеодно дуже погано, бабуся била за оцінки нижче 9-ти. 8 і нижче це вже сором і стид. Вона зламала мені руку якось залізною лінійкою за те що я написала в зошиті по математиці цифру меншу чим клітинка. Не за помилку мать його, за не акуратність. Це абсурд. А в школі нас булили на підставі того що ми не заможні (ми середньостатистична сім'я були, не бідні, але й не багаті) ну а мене особливо зачмирили за те що я могла і вклепати якщо мене або когось ображали. Тру сторі: я подружилась з своєю бесті в другому класі коли прийшла з цією ж компанією однокласників після уроків за школу. Я з ними тоді ладнала, мене не булили, я могла і впринципі вливалась потихеньку в їх компашку "еліти". Але сталось не так як гадалось, коли я побачила що вони її оточили і почали цькувати за те що її сім'я бідна і вона ходить як ніщенка (у нас так то форма на пошив однакова була), але портфелі і таке інше явно видавали забезпеченість дітей і їх родин, так от, ну я і вписалась, сказала що якщо вони хоч раз її пальцем зачеплять то я їм прямо тут наваляю і так що мало не покажеться. Вони пошипіли і пішли. Так наша дружба зав'язалась, а я стала об'єктом ненависті еліти класу. І за мене взялись морально, бо фізично мене боялись. Якщо фізично я з тих хто б'ється до останнього подиху якщо вимагає ситуація, то моральна сторона це моє слабке місце. Вони швидко це викупили і я підверглась колосальному буллінгу, навіть від вчительки частково, хоча я добре вчилась, але палок мені в колеса наставили дай Боже. Вони збирались мою бесті тоді побити за бідність, як вам?) *Діти такі милі* Я була бойова дівчинка, могла і в рожу дати що мало не покажеться. Дідусь навчив мене битись (я боксувала вдома і потім на теквандо пішла). Звучить мабуть ту мач, але я якось наклепала майже весь клас хлопців коли вони показились і тільки починались оці приколи з забіяцтвом і буллінгом. Тому та компашка добре знала що триндюлів вихватити можуть всі вони ПРЯМ одночасно (це була суто компашка дівчат). У мене була кличка Термінатор. Думаю тут можна поставити крапку наскільки я була сильною і пацанкою. Ті дівчата були головні задири і підім'яли під себе хлопців, вчителі закривали очі і часто ставали очевидцями приниження, іноді самі підливали масло у вогонь принижуючи перед всім класом і підсуджуючи, бо хто платить бабки тому і лизали сраку вибачте за вислів в школі. Це аморально. Мої батьки пили, я в 7-му класі ледь не вийшла з балкону 9-го поверху :) Боженька відвів походу. Зателефонувала мама. Я спустилась. Життя все ще важке для мене бо я маю безліч прогалин в соціалізації і своїй самосвідомості і самостійності. Але тепер я радію що все в моїх руках і я до цього крокую, помаленьку, але головне що йду. Ні за що б не повернулась в своє дитинство. То був треш, про сім'ю всередині є купа історій і тригерів які я б хотіла назавжди стерти з своєї пам'яті ПС: якщо раптом Настя захоче викласти і мою історію, я буду за, і можу надати більше інфи і більше деталей. Я сподіваюся ні одна дитина більше не опиниться в такій ситуації або гіршій. Вдома булили, в школі булили. Ну нафіг
Я пам'ятаю як на уроці малювання нам дали завдання розмалювати пташку використовуючи тільки кольори червоний, зелений, жовтий, помаранчевий і чорний. Я була дуже незвичайною дитиною, захоплювалась хорром і тому розмалювала всю пташку чорним кольором, коли всі інші розмалювали її барвистими кольораму, типу червоний і жовтий. Вчителька мене осоромила при всьому класі, сказала який це жахливий малюнок, додавши, що пташка мала бути яскравою(вона цього не вказала) а чорний це жахливий колір (вона була в чорній сукні). Поставила 2. Я розплакалась і розповіла все мамі. Коли вона це почула влаштувала скандал але її ніхто не послухав і всі її називали "я ж мамкою" та "істеричкою" Мда, вибачте пані вчителько що я нейровідмінна і не зрозуміла прихований підтекст в ваших словах.
В 10 класі, під вигаданим приводом, в мене однокласники почали постійно вимагати гроші. Коли я розповіла про це мамі, вона навідстань сказала "чи й не проблема, я дам тобі ці 50 гривень". Але віддати їх кривдникам я не встигла - прямо на уроці, під дією багатоденного емоційного стресу, в мене почалась істерика. Справа була дуже гучною, адже я вчилась "на відмінно" і була дуже популярною у школі. Проте, ні одна людина за мене не заступилась, а самі батьки після розбірок у директора обізвали дурепою, бо так я "спортила собі відносини із класом". Ні на одну зустріч випускників за весь час я так і не ходила.
Агхх, ці "спортила відносини" прям такий тригер, як жахливо таке казати дитині, тим більш батькам... і загалом ситуація жахлива, сподіваюсь, у вас все добре зараз!
Це наслідок системної байдужості. Зруйновано інститут сім'ї, бо батьки здихаються дітей у школі, сама школа, завданням якої є не надання системних базових знань, а ,,щаслівоє дєтство''. Ось і деградація
На жаль дотримання межі між тиранією і повною неспроможністю контролювати дітей не завжди може вберегти від скотського ставлення. В моїй школі була вчителька історії, дуже освічена, стримана і дисциплінована жінка. Вона дійсно знала дуже багато і намагалась нас навчити, справедливо оцінювала, не піддавалась на провокації бидло-дітей та не йшла на поводу с*к з керівництва. Через це мала бидлота завжди намагалась її провокувати, інші вчителі її не любили, а батьки часто приходили на «разборки» чому вона не поставила їх синачці бажану оцінку. Дуже шкода коли дійсно розумні вчителі які мають прагнення стають жертвами такого ставлення. Ірино Василівно, памʼять про вас все ще живе
Найсумніше те що люди які мене цькували зараз живуть і кайфують, а все моє коло спілкування це психіатри та психологи. Дякуючи булінгу заробила купу психічних хвороб та постійну нервозність👍🏻
У мене в школі був хлопчик із сімʼї крішнаїтів. Спочатку він був більш менш спокійний хоча активний і задиркуватий. А потім к класу 9 він змінився. Перестав слухати вчителів, дорослих, і коли ми йому казали досить відчепись, він продовжував задовбувати до сліз. І одного разу я вирішила дати йому відсіч тому що він взяв моду задирати нам спідниці . Так він мене чуть зі сходів не скинув, я чудом вхопилася за бильце. І втрималася. Після цього я вже дійшла краю і мамі на жалілася… мама в один з днів прийшла до школи, я показала хто , вона вихопила його і біля вікна в коридорі сказала дуже мотивуючі фрази, що він злякався. Після цього він перестав дівчат чіпляти. Згодом ми дізналися. Що доки була жива бабуся, вона його виховувала. А як не стало її, то батьки його ним не займались. Кінець історії дуже хороший. Згодом він поліпшав, відрікся від батьків які його ненавиділи, пішов у команду воркаута і йому вправили мізки хлопці з вулиці. Зустрілася я з ним вже закінчивши універ. І він попросив передати моїй мамі подяку, якщо б не її втик. Він не знає ким би став. ❤ мати тоді чуть не розплакалась) була рада за мого однокласника
Як людина, яка пережила булінг у школі, й досі бачу всі ситуації у нічних кошмарах, буквально. А пройшло вже 10 років як я закінчила школу. Дякую за висвітлення такої важливої теми
Привіт Настя, хочу подякувати за це відео, для мене воно дуже близьке❤. Я вчусь в одному з найкращих ліцеїв Києва , зараз 8 клас і дякуючи школі я маю важку депресію та тривожний розлад (розлад поставили в кінці 6, депресію в кінці 7). Мене часто булили та домагались хлопці з мого класу та натравили хлопців з паралельного класу. Коли я питала чому вони це роблять вони просто сміялись або казали «Ти дурна білявка, хоча ти не білявка у тебе волосся кольору сечі. Іди пожалійся комусь». Я кучерява з золотим волосся, зріст 160 см, але займалась боксом близько 3-4 років. Щоб вони відчепилися я брала книгу або зрідка кулаками била їх по руках, плечах і голові. Це неправильно але вчителі які мали захищати просто закривали очі на все (але коли била я вчителя це коментували стареотипними висловлюваннями). Зараз я на індивідуальному навчанні і бачусь з класом тільки на обіді. Я просто хотіла поділитись своєю історією та хочу побажати всім сили вийти з таких ситуацій❤ Дякую всім хто дочитав мою історію
Бажаю Вам зустріти хороших людей, я перейшовши зі своєї школи в іншу здивувалася тому що до тебе можуть ставитись нормально і приязно, досі не можу звикнути що є ті хто не чмирить тебе за будь-якої нагоди, сил Вам ❤️🩹
Шкода що так сталось. Дам непрошену пораду. Відео подібної тематики вчать тому "як має бути". Проблема в тому що є реальний світ, інколи несправедливий, який працює так як працює (в якому булять та ображають слабих). Чим більше ти зосереджуєшся на думках "як має бути", тим гірше тобі буде в моменти коли реальний світ не відповідатиме твоїм очікуванням. А далі треба отримати позитивний досвід взаємодії в колективі. Обовʼязково зміни психолога якщо пройшов час а ефекту нуль, тобі допоможе виключно людина яка дає дієві поради, хай навіть їх неприємно чути. Якщо психолог каже виключно приємні тобі речі, пройшло декілька місяців, у вас довірливе спілкування, але ефекту нуль, міняй.
Можливо, це неправильно, але я вважаю, що бити кривдників треба, особливо коли від дорослих немає допомоги. Навідь якщо будуть бити у відмістку, навіть якщо будуть вважати скаженою. Нехай двічі подумають, перш ніж знову ображати.
Нам вчителька математики в старших класах заявила: «Хто розуміє математику, ті- молодці, а хто ні, ну, можете спробувати вдало заміж вийти, якщо пощастить». Це був гуманітарний клас з поглибленим вивченням мов, який складався на 90% з дівчат, в який я пішла свідомо, бо точні науки мені не були цікаві 🫠 як же мене накрило через роки, коли я усвідомила ненормальність сказаного
Сьогодні в моєї подруги була фізкультура. В них заміняв другий вчитель. Коли він запитав, чому вона не буде займатись вона сказала, що в неї місячні. На це він сказав "В мої роки було соромно таке казати. Кажи, що в тебе живіт болить"
Я закінчила 9 клас. Вступила у типу найкрутіший ліцей міста. І він справді непоганий. Але вчителька з фізкультури на парі довела мене до істеричного сміху. Вона дала дівчатам і хлопцям окрему роботу, типу щоб поговорити з дівчатами наодинці про (цитую) "ОСОБЛИВІ дні". Це які? Це коли в мами зарплата і вона мені гроші дає? Потім почала розповідати "Коли у вас ОСОБЛИВІ дні, ви підходите до мене, кажете. Але ви не кажете, що у вас КРИТИЧНІ дні, а кажете мені "точька в кружочкє."" Я спочатку стояла у ступорі. Не вірила своїм вухам. А потім почала істерично сміятися над цим. Це у нас тепер мем) не очікувала у такому "крутому" закладі освіти такого маразму. Точька в кружочкє бля....
В мене була хороша сільська школа з нормальними вчителями, а коли я перейшла в інститут я була в шоці від байдужості та агресії викладачів. Досі пам'ятаю як ми сиділи в аудиторії, зайшов якийсь чоловік пройшов пів аудиторії і почав кричати що ми не вітаємось, а коли моя одногрупниця сказала що ми його не знаємо він з такою злобою сказав, що дізнається коли будемо за ним бігати щоб відробити оцінку
Настю, здається, що Тамара Гаврилівна не дуже вплинула на Вас, на щастя 😅🙏 Адже Ви зараз очевидно - і пишете собі гарні тексти, і маєте свою думку, а ще гарно доносите її до вашої авдиторії 🎉 Дякую за Ваш вклад в розвиток українського ютюбу ❤
Сама з провінції, всі всіх знають, думка рандомної людини була на вагу золота і бла-бла-бла. Мені подобався "нетиповий для дівчини" стиль, лаялася як дворова собака, пила горюче як воду, курила як парова машина - коротше стандартний позор сім'ї. Враховуючи, що у мене було багато характеристик, до яких справедливо можна було доєбатися, то мене вчителі і всі пенсіонери під під'їздом булили за зачіску (мала вибриті скроні і потилицю - типовий гетеро третьої хвилі), спортивний одяг і пірсинг. Кожен урок був "жартом" про економію шампуня, пацанку і "підлітковий максималізм". Характер у мене далекий від слабкого, тому плювати на них всіх хотіла, але кожного разу, коли у мене виникало бажання відростити довге волосся і вдягти спідницю я відчувала, що зраджую собі, а ці гадюки дивилися на мене і на їхньому лобі було написано "перебісилася, вона нарешті нормальна"
В мене було усе добре, бо повезло з класним керівником. Це була росіянка, яка викладала нам українську мову і кожного дня замість добрий день казала «любіть Україну». Уроки з російської не офіційно замінила на додаткову українську мову. І взагалі вона мала такий позитивний вайб, любила усіх нас як власних дітей. В нашому класі мали «притулок» усі кого ображали в попередніх школах. Вона не тиснула надто з наукою, але ставила усе на наші моральні цінності. Не розуміла яким вона була скарбом поки не перейшла в інший клас .. це були 2000 - 2011
В мене було комбо з реакції батьків, мама зразу піду й поговорю й робила тільки гірше, бо всім підряд і батькам кривдників і вчителям розказувала, про те як сильно я плакала через булінг, типо сподіваючись, що мене пожаліють, а в результаті діти просто отримували більше інформації, щоб булити болючіше, а батько вважав, що якщо лізуть тільки до мене, то проблема в мені. На все життя запам'ятала його фразу: на погане дерево всі кози скачуть.
Боже, щиро вам співчуваю 😢❤️🩹 Пам'ятаю, що найбільшим моїм страхом шкільних років був не сам булінг, а те, що мама дізнається і піде в школу "розбиратися" 😖 Після чого стане ще гірше, бо з мене будуть сміятися не тільки поточні кривдники, а взагалі всі(((
Всією душею ненавиджу ці туалети без дверей. Типу серйозно, так важко було побудувати ті срані стіни і двері? В школі де була я - просто одна людина закривала двері самої кімнати поки друга людина йшла в туалет через що були жахливі черги а тупі вчителі кричали за запізнення на уроки. Короче, школа була найгіршим досвідом, але страшно що зараз вона залишилася на окупованій території і скоріш за все краще вже ніколи не стане
Якщо демонструвати агресивно налаштованій собаці страх в тому сенсі як це сприймають собаки (почати від неї тікати), є велика вірогідність бути покусаним. Чому ти вважаєш що на людей це не розповсюджуєшся?
@@avishnevsky7394 а якщо демонструвати страх агресивно налаштованому коту, то це взагалі ніяк не повпливає на нього. То чому ви прирівнюєте людей до собак, а не до котів? Чи дельфінів? Може, тому що люди - це не коти, не собаки і не дельфіни, а люди? 😯
@@singularity1030 краще всього порівнювати людей з камінням, здоровий агресивно налаштований валун не нападе якщо "побачить" страх в очах людини. В шкільному підручнику все правильно написано - візуальний прояв страху може виступити трігером для людини і стати причиною агресії. Не розуміти такі очевидні речі можуть тільки жінки, адже вони мають привілей бути захищеними від фізичного насилля соціумом і часто взагалі не розуміють що це таке.
Дякую! Боюся уявити ким би я була, якби мене не вчили вдома. Тобто, я ходила в школу, але все найцікавіше і найкорисніше я отримала від розмов з батьками. І через це труднощі в школі я легко долала. Дім - це найперша школа, батьки повинні це усвідомлювати і займатися своїми дітьми
Шкільні роки були і є жахом для мене, мене ображала наша вчителька англійської, а весь клас ії підтримував і долучалися до цькування. Я не ходила на ії додаткові платні уроки, бо у моїх батьків було тоді скрутне матеріальне становище. А майже всі інші учні ходили. Іноді вони обговорювали на уроках те, що вивчали з нею вдома, а я була не в темі. Тому вона кричала на мене і принижувала, казала, що я повний нуль, задавала каверзні питання, а при невдалих відповідях весь клас сміявся і долучався до цькувань. Не дивлячись на те, що я добре вчилася, на 10-11, ії уроки були для мене адом, мене трясло, більше за неї мене нічого в жітті не лякало так сильно й досі. У нас був клас гуманітарної спрямованості, тому я зтикалася з цим жахом 3 рази на тиждень, 4 роки поспіль. Хоча пройшло 20 років, я досі жахаюся і плачу, коли згадую, ненавиджу ії до смерті , вплив на мою психіку занадто руйнівний. Вона визивала мою мати і казала, що я дуже горда, хоча я просто заклякала від страху на її уроках. А моя мати була тютя, і нічим не допомогала, окрім, как казала не сприймати то близько до серця, все пройде. Найогидніше те, що всі ії вважали найкращим вчителем, і писали їй хвалебні оди в інтернеті, у забороненому вк. Жалкую, що не вмовила батьків перевести мене у іншу школу. Але тоді все було інакше, ця школа була найкраща у місті для розумних дітей, з гарними вчителями і давала найкращі знання, щоб без проблем поступити до універу. Мені ж тепер жити з цим до кінця.
Не завжди те, що подобається більшості і справді хороше. Вона ставилася до вас жахливо і ви можете гордитися собою за те, що змогли це витримати. Це був дуже важкий бій за свою самооцінку, за свою психіку і за своє життя. Ви вже перемогли. Ви молодець. Бажаю вам щастя
В мене була схожа історія у школі з англ.мовою. На додаткові уроки не було грошей, а коли батьки таки знайшли кошти, то ставлення покращилось. Хоча я й так знала все те, що було на тих платних уроках. Добре пам'ятаю як за переклад одного і того самого речення, абсолютно однаково переклала на англійську, до платних занять я отримала 2, а після платних щанять 5. За абсолютно однаковий переклад, Карл. Це були далекі 90-ті та оцінки ставились тоді в 5-ти бальній системі.
Мені завжди було цікаво, у яких сферах життя знайшли себе однолітки, які булили інших прям систематично. Як з'ясувалося з сарафанного радіо, однокласниці, від яких я свого часу потерпала найбільше за 'задротство', пішли працювати в систему державної початкової освіти. Занавес.🫣
Я часто стикався з булінгом в школі, особливо в молодшій школі, та в 5-6 класі. Це притому що я був далеко не самим слабим в класі, у разі потреби міг за себе постояти, комусь давав дуже гарну відсіч гарну відсіч. Діставали мене тому що я гарно вчився й був вихованим, не те що те бидло. Також у мене не було багатих батьків, матеріальний стан теж впливав на це(був не дуже бідним, але й небагатим). Проблема в тому, що ті хто задиралися були фізично значно сильніші за мене (як не дивно ахаха), так ще й стравлювали й інших щоб й ті до мене задиралися. І не тільки до мене а й до декількох інших хлопців. Травля була жахлива просто. Бувало навіть що нас двох побили 14 наших однокласників, це був 4 клас. Бійки були страшні просто, билися до крові бувало. Та й бійки у нас тоді були кожен день, могли побитися й на уроках, учителям всеодно абсолютно. Дисципліни було 0, вчителі були ніякі (за виключенням тільки деяких із купи). Далі у зв'язку з переїздом довелося змінити школу і все стало у мене норм. Дуже гарна школа була, її я й закінчив, тільки гарні спогади залишилися. Підтримуємо зв'язок з багатьма однокласниками, клас просто кращий у нас був. Та й вчителі дуже гарні були, за невеликим виключенням. Ту першу свою школу ненавиджу просто, жодних гарних спогадів немає. Зараз вчуся вже в університеті, на 4 курсі. А тепер давайте згадаємо, хто ті "буллери" були і ким вони стали: у одного батько місцевий депутат, у другого мама в поліції працювала, у третього мама в МОН працювала і так далі можна продовжувати. А ким вони стали врешті-решт? Про всіх не знаю, скажу про тих, про кого знаю точно. Один сидить у в'язниці, інші або спилися, інший наркоманом став, чув що Новий рік 2022 рік дуже гарно відсвяткував, переборщив з наркотою, що в тяжкому стані в реанімацію потрапив ахаахха. Хтось спився або став звичайним бидлом (точніше не став, а не змінився). От і все. Життя нас розсудило.
Про самогубство це сумна правда, я зараз навчаюсь у випускному класі, на щастя досі жива. Минулого року у нас в школі була неприємна ситуація, точніше, жахлива ситуація, 6 класник покінчив з життям. Нам, як учням мало що розказали, але поміняли шкільного психолога (Бо попередня лише погіршувала все). Ситуація з ним досі змушує мене прокручувати в голові фразу "я теж могла бути такою". Адже у 13 років я була близька до того щоб покінчити з життям після майже року селфхарму. Про це не знав ніхто, я і не хотіла щоб хтось знав. Причин було багато, від проблем з батьками, з самооцінкою так і від думок "я люблю дівчат значить я погана донька". Напевне єдине через що я все ж відмовилась від цієї думки це те що я придумувала власну історію, власний світ, персонажів яких я в майбутньому хотіла оживити на екрані і поділитись зі світом. Єдине через що я зараз тут і пишу цей коментар це вигаданий світ який я придумала перед сном, і як я і пообіцяла колись собі, япрацюю над втіленням цієї історії графічно. Навіть не стільки для того щоб поділитись зі світом, але щоб нагадати собі, чому я ще жива. Зараз вже рівно 3 роки як я чиста від селфхарму, і на жаль вже шукаю татуювання щоб перекрити шрами на руках, можливо, якщо я реалізую ідею з коміклом/мультсеріалом, це буде хтось з персонажів.
Ви велика молодець! Сподіваюсь, ви зараз в доброму здоров'ї! До речі, мене зацікавила ваша історія. Чи можете ви поділитись своїми соц.мережами якщо ви публікуєте процес створення? Я б на вас підписалась.
Це пиздець. 1) Єдиний спосіб отримати допомогу - це розповісти комусь про свої проблеми, дорослій людині який довіряєш. Якщо ти не звертаєшся по допомогу, то її скоріш за все не отримаєш. 2) Якщо ти вже зверталась по допомогу до батьків-друзів-вчителів, але тебе висміяли чи образили додатково, треба знайти сміливість в собі щоб ще раз звернутись. Але до правильно людини, і максимально обережно. 3) Інтернет - це зло, більшість проблем з самооцінкою, самоідентифікацією та чутливістю йде від нього. 4) Нездатність твоїх батьків тобі допомогти - це нормальна ситуація. Треба психолог, дорослий. 5) Скоріш за все, тобі треба навчитись сприймати світ яким він є (а не яким він мав би бути). Що стосується шрамів, люди ростуть до 20-25 роки, частина шрамів може зникнути або стати практично непомітними. Я багато бився з братом в 12-14 років, весь в шрамах був від подряпин, в тому числі на обличчі. Після 20+ років більшість шрамів не видно.
@@avishnevsky7394Іноді неможливо розповісти про це навіть найріднішим людям. Часто ти навіть боїшся того, що ти взагалі промовив ці слова, навіть якщо будеш у запертій кімнаті, де будуть тільки стіни. Я через це сама пройшла, тому я знаю, наскільки це важко.
Усю початкову школу(з 1 по 4 клас) навчався у приватній сектантської школі та страждав від булінгу, примусу та садизму з боку засектованих вчителів, як й усі інші діти у сектантсько-християнскій школі. Потім перейшов до школи олімпійського резерву, добре вчився та займався спортом. Ця одеська школа була гарною, її й закінчив. Дітям, які усі шкільні роки вчилися у сектантської колі дійсно непозаздрити. Зараз мені 33р, але усе життя ненавиджу церкви, попів,секти та усе християнське, особливо, коли усе це нав'язують примусом!
З приводу нав'язування релігії є гарний вислів: релігія-- це як великий пеніс. Він у тебе є, то й добре. Ти цим пишаєшся-- це нормально. Але не треба махати їм на вулиці і тим паче тикати в обличчя моїм дітям
А ще погано, що тобі кажуть, що якщо ти не захочеш вірити у бога то тобі у житті не буде щастя, все буде погано і т. д. І взагалі якщо людину з дитинства не похрестити, то всьо: жах, вона тупа нічого знати не буде.
@@Fireball2033 Частіше усього примушують більш жорстокими методами, наприклад, б'ють дітей, чи тягнуть до церкви за вухо. Стосовно залякувань пеклом-завжди вважав це дурницею й ніколи у ці казки не вірив. Нащастя не усі діти наївні. Релігія дітям зовсім не потрібна. Їм треба вчитися, гарно харчуватися, займатися спортом, спілкуватися з однолітками. А християнство для бабусь у маразмі!
Ненавиджу шкільні роки, школу, більшість вчителів і однокласників (за винятком можливо 2-3 людей, які просто були нейтральні до мене) . Моя найкраща подруга, з якою я багато років сиділа за партою, кинула мене. Однокласники знущалися з мене, крали мої речі, обзивали, наливали воду у мої черевики, коли я лишала їх у роздягальні перед фізрою, розпускали плітки навіть поза класом, тому з часом мене почала булити мало не вся школа і люди яких я не знала навіть. Мені дзвонили з погрозами. Вчителі і класна керівниця все бачили і розуміли але робили вигляд що все окей. Класна к згодом примкнула до зла. Наприклад, про шкільні екскурсії, поїздки і пікніки я дізналася вже після, коли вони всім класом фотки роздивлялися і обговорювали. Вона також ніколи не викликала мене до дошки. В один момент мені почало здаватися що мене не існує. Так от я не забула і не простила, і якщо хтось з них здохне, я приїду і станцюю поряд з могилкою 🖕🏼
А я чогось сподіваюсь, що ви напишете сценарій до класного горору на шкільну тематику і знайдете фінансування на його екранізацію😉А загалом, дуже шкода чути про такий досвід, сподіваюсь ви це пропрацюєте і будете жити щасливим та яскравим життям без таких нікчем
Зараз я Вишняк, але лише 4 роки тому я була Барановою та вчилась у старій школі до 6,5 класу, потім перевелась у мою та зараз закінчую 11. Почувши причини булінгу не могла додати і про себе. Мене називали Бараном через прізвеще, сосискою аьо сорделькою за те що я була повненька(зараз є комплекси, дякую школо), а класуха з 5 класу мала не дуде гарне до мене відношення і зривалась на мене і мою подругу(я вчилась на 7-8, вона на 6-7), хоча у нашому класі була і дівчинка з якою я спілкувалася з дитинства, Спорцменка, відмінниця і взагалі мила дівчинка, подобалась всіх хлопчикам та і не завдала нікому клопотів. Так от до цієї дівчинки ця кінчена жінка(як і до всіх інших хто їй подобався) зверталась на "ластачка". Досі тригер на це слово... Р.С зараз маю змішані почуття що до школи. Я стала місцевою "душнілою" і взагалі людиною, що не входить в основну компанію нашого класу та і взагалі мене трохи стороняться. Деякі вчителі дозволяють собі вислови як наприклад сьогодні. Я не виспалась, першою парою фізика, я нічого не розумію, хочу спати, коли я кажу що не дуже зрозумал наша всителька(я її дуже люблю та поважаю) видає золото: "не переживай, фізика не жіноча наука". І ЦЕ СКАЗАЛА ЖІНКА, хоча і заради відвертості вона сказала що помітила мій стан та побажала мені відпочити. І таких перлів багато. Що вже казати про стару вчительку літератури що розповідає що в СРСР було краще...
Я одна з тих людей, для яких спогади про школу - це шось, чого хочеться уникати. Не любила я школу в моменті, не люблю і зараз. Хоча часто чула у шкільні роки від вчителів, шо: "школа це ваші найкращі роки, потім будете зі сльозами на очках згадувати!". Ну хз, в мене найкращі роки почались коли я зʼїхала від батьків і почала заробляти свої грошики (і витрачати їх на себе любиму!). Школа мене змушувала думати шо я невдаха і тупа, однокласники - шо я не гідна того, шоб зі мною дружили і мене поважали як особистість, а оцінки - це шось таке, через шо можна не спати ночами і плакати в подушку. (Спойлер: НІ!) Якщо цей комент читає хтось, хто ще ходить до школи і ненавидить її усім серцем (чи то через вчителів, чи то через однокласників, енівей), то я відправляю тобі промінчики підтримки. Мій досвід показує, шо після школи життя тільки починається. Я розумію, шо коли тобі 13-15 років, здається, ніби школа то увесь твій всесвіт. Але це не так! Є інші люди, хороші люди, які обов"язково тебе приймуть такою (таким), якою (яким) ти є. Я не могла встановити конект з однокласними (і дітьми з паралельних класів), хоча дуже хотіла і старалась. Вони влаштовували туси, на які мене не зпрошували. Я відчувала себе неймовірною аутсайдеркою і дуже страждала через це. Я думала, шо я якась не така і зі мною шось точно "не альо". А на додаток мене ще й вдома батьки цькували у стилі: "Ну чому ти не может бути як інші нормальні діти? Чому усі спілкуютьс і дружать між собою, а ти як те дике звірятко чи псіх-одіночка?!". Короче, шо вдома шо у школі атмосфера була не сахар. Але після школи я переїхала в іншу країну, поступила в універ і заселилась в гуртожиток, де сусідка по кімнаті стала моєю найкращою подругою на весь час нашого спільного навчання. І серед одногрупниць я теж знайшла подруг. Потім пішла на роботу, де знову мені траплялись люди, з якими я без проблема знаходила спільну мову. Цей досвід показав мені, що все-таки я ОК, просто навколо були не ті люди. Таке теж буває! Тримаю кулачки за вас
Доповнюючи думку про "невідпускання" дітей до туалету хочу навести приклад з власних студентських років, коли ми вчорашні школярі прийшли на пари і викладачі відразу відмітили що питати дозволу піти в туалет нам не потрібно і якщо треба вийти ми можемо просто встати і вийти і за всі роки мого навчання я не пам'ятаю ні разу коли цим би користувались якось не за призначенням чи з ціллю зірвати пару
В нас якщо дівчата себе погано поводять, частіше всього кажуть: "ну я розумію ще хлопці, але ж ти дівчинка" Коли дівчата якось носили один одного на спині замість того щоб сказати просто що не робіть так, вчителька казала "ви ж дівчатка" А в початковій школі взагалі сталася ситуація яка мені неймовірно запам'яталася В мене до 6-го класу був однокласник який часто наді мною знущався, і в першому класі від потягнув мене за косу, я сказала це вчительці, і вона мені сказала "то ти йому просто сподобалася", після цього я більше не розповідала вчительці про те коли він мене діставав, а намагалися захиститися сама Коли я згадувала про це в старшому віці, просто не стримала сліз, мені було дуже образливо А мама якось коли я вперше їй відкрито розповіла, сказала мені "ну вони хлопці, вони пізніше дорослішають" Зараз того і ще декількох однокласників не вчаться зі мною, але сильно краще не стає
Уже 6 років пройшло, як я випустилась зі школи. Але я напевне буду ненавидіти цей період все своє життя. Мало того, що мене булили в школі, бо я не подобалась однокласникам через те, що була тихою і типу "правильною". Так я щей в дома отримувала за "погані оцінки". І це психологічне та фізичне насилля від батьків длилося аж до 10 классу. Поки лікарі не поставили мені діагноз "псоріаз та псоріатичний артрит". Після закінчення школи, я, хоча б, почала дихати. Так в медичному університеті важче, але я краще знову провчусь 6 років медичного, ніж повернусь один день в період, коли я ходила в школу.
@@Chiken22kтак, але мати до останнього не хотіла визнавати, що вона зробила, шукала завжди когось іншого винного. Лише недавно почала говорити про те, що вона розуміє свою провину
Я школу закінчувала у 1988 році, спогади тільки позитивні. Але від школи моїх синів (2000 і 2004 років народження) у мене психологічна травма... Кожного разу, коли бачу школярів, хрещуся з полегшенням від того, що це мене більше не стосується...
А і мене навпаки: я закінчичила школу в 1991 і досі волосся дибки. А мої доньки випускалися в 2012 і 2020 і це небо і земля. Вони і зараз залюбки спілкуються з однокласниками і вчителями.
Харків дійсно велике село. Я фамілію цього математика знаю. Сказав би що на щастя мене він не домагався бо я хлопець, але це не заважало домагатися до мене хірургу з дитячої поліклініки. Між друзями знаю ще трьох об'єктів його ненормальної уваги. Як трішки в розмові згадали такий случай - "а цим хірургом випадково не Козлов був?"
Наскільки я вдячна вам за ваш контент. Тепер я завжди матиму купу залізобетонних аргументів і цікавезний та корисний контент для своєї підростаючої доньки. Рада, що вона скоріше за все не матиме більшості тих проблем, які мала колись я.
Мене у школі кожного дня били однолітки, знущалися, а деякі, прости господи, "вчителі" добавляли масло у вогонь, цькуючи всіх, хто їм не подобався А вчителька молодших класів взагалі била тряпкой по шиї за те, що дитина тупить та не розуміє матеріал, а потім бісилася, що діти за партою відстрибують від неї на автоматі (я була одною з таких і не могла це контролювати), доречі, народилася я у 2005 році. Це не совєтська школа Даю дозвіл публікувати коментарі у відео, якщо знадобиться
мені пощастило і мої шкільні роки пройшли щасливо. в мене були добрі ,але в міру суворі вчителі, прикольні однокласники. ми були дружнім класом і ніколи не поливали лайном одне одного. та це моє везіння, яке буває раз на тисячу. багатьом, нажаль, і правда важко проходити шкільні роки
Боже, яка жиза про груди. Мене тикали, що я выглядаю як дитина, ще і "пласка даска". Що я була впевнена, що всі хлопці на світі не можуть любити груди, менші за 3 розмір, а мій нулик, то просто катастрофа. До слова груди в мене виросли в майже дорослому віці, тобто ті дебіли навіть не вгадали. І звісно я втратила безліч років на те, щоб подолати комплекси з приводу грудей, які досі десь ще залишилися тінями
Мене ще дратує, що якщо великі груди - булять, якщо малі - булять. Якщо швидко сформувалися - булять, якщо ще не сформувалися, колии майже в усіх є, - булять... 🙄
Мене булили кожен день 9 років поспіль за мою вагу та творчу натуру. Я була дівчинкою в тілі, але дивлячись на себе тодішню зараз я не розумію, за що я оттримувала цей булінг. Я змінила школу, не встигла за себе постояти і все. Моя репутація в маленькому містечку була нульовою. Моє слово не важило нічого, зате про мене йшли слухи. Тільки я перейшла, зі старої школи почали прикалуватись і розповіли, що я зламала парту, коли сіла на неї. (Це була брехня, але хто мені повірить?) Навіть однокласник, який в мене закохався, побоявся зустрічатися зі мною, бо побоявся булінгу (просто тільки нещодавно я зрозуміла, що він мене кохав, але досі ставиться, як до куска м`яса, не приховуючи, що він на мене др*чив) Я була ціллю для головного буллера класу. Його батьків викликали, але я впевнена, що його навіть ніхто не бив ремінем (мене били за все лол )). Вчителі казали "обращайся, если обижают", а коли зверталась - "нє обращай вніманіє". В 9 класі я йшла, дивилася на однокласників и чула в голові голоси моїх знущальників і те, як вони знову прокоментують мене, мою зовнішність та мої малюнки. Вишенка на торті - класний альбом до випуску 9 класу. Я хотіла, щоб всі забули про моє існування, але фотограф поставив мене в центр кадру, на фотці позаду мене був мій булер, а мені прифотошопили посмішку ) Я закінчила школу 8 років тому, але досі не можу привести свій моральний стан та самооцінку до ладу. Було важко усвідомлювати, що тим самим ізгоєм в класі була я. Дійсно важко боротися з затяжною депресією, рхп, низькою самооцінкою та всім іншим. Я бажаю своїм булерам всього найгіршого в цьому житті, жахливої і болючої смерті. Після буллінгу я не можу і не хочу жити, а вони не варті ні прощення, ні життя. Сподіваюсь, вони вмерли в канаві гімна )
Один раз в дитсадку я просиділа весь день за тарілкою горохового супу, поки всі діти спочатку грались, потім вже спали, а потім вчились. Все тому що "не встанеш поки не доїш, кухарка старалася а ти перебираєш". А мені мало того що банально не хотілось їсти, дак щей вдома у мене ніколи не було такого дурного правила щодо їжі. Тому я дуже розгубилась і спеціально потім не їла його, навіть коли зголодніла Я сиділа з самого ранку до вечора, септо до "побєдного" допоки за мною не приїхав батько. Він побачив заплакану маленьку доньку в повній апатії і спитав у вихователів що сталося, на що вони відповіли "вона не слухається" і все. Я сиділа мовчки бо в мене була травма, я нічого не розповіла батькам, і лише коли вчилась у школі до мене дійшло, що треба розповісти. Реакція батьків була очевидною, вони сказали що це ге припустимо, і якщо я би розповіла тоді по факту вони би вчинили скандал Я досі не можу бачити той гороховий суп, а тим паче їсти його)
Я досі памʼятаю, як всі повкладалися в ліжечка в садочку, а я сиділа над тарілкою вже й не згадаю чого, бо не могла доїсти. Сиділа і плакала одна за столом
В нашому класі булінгу не ставалося на щастя. Єдине що пам'ятаю, що мою подружку однокласники боялись, бо хоч вона була зі мною весела і дружня, в класі вона була тихою, і особливо не з ким не розмовляла. Дійшло до того, що якийсь хлопчик мені прямо сказав, що боїться, що вона одного дня принесе до школи автомат
ахаха! ви прям мене описали. так само в роки навчання була відкритою тільки з найближчими подругами (2 мої золоті людини❤), з іншими - лице кірпічем і 2 слова - привіт, пока)))) не знаю чого воно так виходило тоді, не компанійською була походу😁. Але, справді - інші побоювались мене, також в подруг запитували - чи не бояться вони, шо я їх заріжу😂
Добре, що цю тему підіймають у суспільстві. Я як людина яка пережила жахливий булінг, ще досі не можу відійти від цих дитячих травм і дуже хочу аби все це змінилося якнайшвидше
шкільні роки були жахливими. Особливо, коли в 5-у класі нас змішали з російськомовним класом (мій клас був український, єдиний на всю школу, чи навіть на місто), а змішали бо ми стали непотрібними, підручників для нас не було.. то нащо ми такі треба взагалі.. І це було жахливо. Булінг, булінг від вчителів, сексиські підколи від вчителів "труда" та фізрука.. булінг за вагу, булінг за немодний одяг.. Я коли вступила в вуз, та ще й в інше місто, я була дуже щаслива, що поїду і більше нікого не зможу бачити. Коли мене кликали на зустріч випускників, та ще й питали чи сумую я за школою, я відверто не розуміла, чи вони позабували все що витворяли в школі? як за ЦИМ можна сумувати? Не була на жодній зустрічі. Я не додаю однокласників до "друзів" в своїх соц.мережах, бо мені досі огидно, мене досі трегерить. Хоча мені вже за 30 давно..
Боже, як мені відгукується це. Особливо про зустріч однокласників і т.д. Не знаю, чи були вони в нас вже, чи мене просто не запрошували, але я зовсім не засмутилася. В мене в друзях є кілька однокласниць (ті, з якими я найбільше спілкувалась) та навіть з ними зараз ми не підтримуємо зв'язок. А тих, з ким пов'язані мої не приємні спогади, ні в себе в друзях, ні просто навіть на вулиці бачити не бажаю.
У мене діти,дякувати Богу,вже дорослі(23 і25),але для мене школа-це Пекло!Поки я вчилася,були вчителі,які цькували і т.д і т.п,а коли вчилися діти-це просто жах!І це не совкові вчителі,а мої однолітки і старше,але я дуже радію що у мене,зараз,ніхто не навчається у школі!Цю систему треба змінювати.
Вау, надзвичайно важливе відео! Дякую, що комплексно розібрали проблеми, пов'язані зі школою, освітою та некомпетентністю, неадекватністю вчителів та умови їх праці, які практично унеможливлюють розірвати це замкнене коло. Давно про це думаю, болить це. Рада, що ви доклали зусиль задля створення цього контенту ❤
в усьому Вас підтримую окрім однієї деталі - "якщо всі вчителі звільняться то хто вчитиме наших дітей!?" Це ж маніпуляція, яку використовують для придушення будь-яких протестів. Задумайтеся і самі побачите. Нею користуються недобросовісні працівники освіти і для своїх колег і для батьків заради того, щоб нічого не змінювати. Я пам'ятаю протести шахтарів в 90х але жодного протесту чи страйку педагогів за 33 роки, а одиниць які подавали голос цехова солідарність з'їдала. Бо "радянський" бюджетник має бути максимально залежним і покірним. Не вірю, що якби педагоги вийшли на страйк за підвищення з/п і за раціоналізацію власної роботи батьки були б проти. Бо виграли б в результаті діти...але...але... замість цього "хто ж вчитиме ВАШИХ діток"...і оттакенні крокодилячі сльози глави районо
А одразу без розбору записувати працівників освіти в недобросовісних - це не маніпуляція? А ви, я перепрошую, 2019, 2021 року де були, що не помітили страйків учителів по багатьох областях? У своїй інформаційній бульбашці?
Я якось попросила вчительку, щоб вона мене посадила з хлопчиком Максимом, бо він мені подобався. Вчителька лише посміхнулася, потім подзвонила мамі Максима і моїй мамі. Ввечері тато прийшов з роботи і дав ременя, щоб я про хлопчиків не думала, а в школі наступного дня Максим розповів хлопцям однокласникам, що я в нього "втюрилася". Наступний місяць пройшов як в тумані
Я оце теж колись з відкритими туалетами зіткнулася😢. Це вже буде другий комент, щоб якось відокремити дві різні теми. Ну і чим більше коментів тим краще❤ Так от. Бабуся моя вчителька у школі. І коли я поменше була, вона мене до своєї школи брала(не та в яку я ходжу, її аж на іншому березі, де вона живе). Відчуття чудове, коли ти ходиш по просторому кабінету одна і нікого окрім бабусі. Це був ще кабінет математики і фізики з окремою кімнаткою для вчителя і приладів. Розглядати ваги, проводки, огромні циркулі було ну дуже цікаво. Але коли проводиш там пів для то і до туалету хочеться і післала мене бабусі і туалет на їхньому поверсі. Заходжу, а там сюрпрайс😮. Немає дверей. У мене в школі вони завжди бути і досить нові. А тут таке. Там ще ці туалети як на платформі були, типу щоб це більше виділити це місце у огромній пустій кімнаті. Я так боялася там пісяти, бо думала що хтось зайде😅. І хоча у школі майже нічого, тривожне відчуття не відпускало. Як з таким туалетом рокими там вчитися? А прокладки, як міняти? А що якщо в тебе з шлунком проблеми, то що ось так без дверцят хвилин 10 сидіти там на вісу поки там черга, яка вже назбиралася, на тебе дивиться🤯 Вибачте, але мені конкретно виносить з цієї теми. В мене у садочку били окремі кабінки. Але у школі, на поверсі вже для дорослих класів👹
Мене постійно булили в школі за вагу, словами я не могла зачепити тих, хто булив, а от кулаком - так))) Я була відмінницею, можливо, мій характер був би кращим, якби з мене постійно не насміхались. Вчителька фізкультури, яка вела уроки в інших класах часто перед всіма мені казала, що треба схуднути. Постійні виклики маму в школу, тому що я билась постійні "ти ж дівчинка, ти ж відмінниця, повинна бути чемною", але всі ігнорували причину моєї поведінки, що я захищаюсь. Я проколювала однокласнику циркулем руку, розбивала носи, одного разу по дорозі додому я зустрілась з моїм однолітком з іншої школи, він також почав з мене сміятись, бійка буда неминучою, він розбив мені ніс, а я йому голову об кам'яний фонтан, я витратила цілу пачку серветок, щоб зупинити кров з носа і це мене дуже розсердило, бо це була остання пачечка з хелоу кітті, яку в мій магазин вже не завозили. Того вечора я мамі на очі не попадалась. Не пишаюсь всим цим, а хочу ррзказати, як важко було відстояти себе, коли ти ще тупа і не можешту відповідь "зачепити словом". Скільки я плакала та чмирила себе, скільки раз думала про самовипел, що і зірок на небі менше😂 Все змінилось після 9го класу, коли я схудла. До мене підійшов однокласник, який цькував всі ці роки і сказав "давай зустрічатись, ти дуже гарна". Я тоді навіть не знала що відповісти, адже із-за нього мені хотілось здохнути разів 100. Я дивилась тоді на нього хвилин 5 і сказала "ні". (Слава про мене, як жирну притрушену ще жива, не дивлячись, що минуло 10 років)
>Не пишаюсь всим цим а варто було б) розбити комусь хлєбало замість хитромудрої словесної відповіді - насправді не найгірший варіант, бо часто бидло не розуміє нічого крім грубої сили. І взагалі спроможність за себе постояти це цінна річ. Я свого часу не міг, наприклад, хоча згодом зрозумів, що нічого страшного не було б, якби мене, наприклад, побили за спротив. Можливо, я програв би бій, але морально я не був би переможений. Шкода, не було поруч дорослих, які б мені це пояснили...
Можливо зараз буде схожа інформація на інфу з відео, проте всім однаково кого булити. Якщо ти не вписався в якусь з великих компаній класу (переважно, це хлопчики чи дівчата), то ти автоматично попадаєш або в шайку ізгоїв, тобто тих кого вже булять, або ти відлюдник, якого теж гноблять. Та й батьки сильно не допоможуть, бо поради "не звертай увагу, відчепляться" не працюють.
У +/- здоровому середовищі не звертати увагу працює. Чітко сказати, що однокласниці кажуть херню та це не їх собаче діло тощо. Але коли батьки, вчителі та сам клас сприяє булінгу, то ситуація пропаща
Можете назвати мене яжмамкою, але якщо б я дізналась, що мою дитину булять, як мінімум полетіли б голови дітей, а як максимум - вчителів. Найзліший народ - це діти! Мене булили за зайву вагу( яка була в нормі, це всі інші були меншими і нижчими), і я пам'ятаю як це. А коли виросли груди до 3го розміру, то називали переростком, + я була вища навіть хлопців до 9 класу. І мою дитину ніхто не троне!
А як ще дізнались,що мої батьки розлучені, то це була особлива тема. Але так сталось, що батьки хлопчика,який з цього сміявся, розлучились менше ніж через рік. Карма в дії! І хлопці,які до мене мали діло, потім звали на побачення після випускного. Такий собі спосіб залицянь.
діти злі, тому що дорослі або не опікується ними як належне, або їм начхати на життя своїх дітей,чи ще гірше - діти не знають що таке нормальне відношення, тому що вдома живуть у постійному стресі. звідки їм брати повагу до однолітків,якщо вдома навіть слова такого не почуєш від дорослих?
з власного досвіду можу сказати, що такий активний захист своїх дітей може призвести до того, що їх будуть булити ще більше. За мене свого часу заступалися, в результаті кількість насмішок лише зростала, а ти ж не станеш водити батьків з собою кожного дня... Більш ефективно виховувати в своїх дітях моральну стійкість та вміння правильно реагувати на агресію з боку оточення. Хоча я розумію, звісно, що це набагато складніша й делікатніша задача, але й в майбутньому житті це буде дуже корисна для них навичка
Дякую,озвучили мою думку що кожному вчителю потрібно проходити психіатра на адекватність.Бажано хоча б раз на рік,обов'язково.І регулярні консультації психолога,хоча б раз на місяць.І щоб за державний кошт,звичайно.Отже,держава має про це подбати.Пропоную створити таку петицію,хоча б.
Я вперше чую фразу:"Розумні люди вчаться на на чужих помилках, а дурні -- на своїх"... Я завжди з нею стикався в формі: "Мудрі люди вчаться на чужих помилках, розумні -- на своїх, а дурні -- не вчаться".
Не погоджуюсь стосовно того, що оцінка показує рівень підготовки. Мій син зараз у третьому класі і я три роки йому кажу, що оцінка - це лише показник того, на скільки він відповідає очікуванням школи. Бо це навіть не показник його знань, адже їх не можна виміряти тестами. Це системна дурня, щоб школа мала хороший рейтинг і отримувала дотації. І що мені завжди буде все одно, які в нього оцінки. Але він має розуміти, що в старшій школі оцінки можуть повпливати на його майбутнє навчання. Тому я йому раджу, не наполягаючи, від старшої школи їх утримувати на нейтральному або високому рівні. Зараз ми мешкаємо в Норвегії і тут оцінок немає до 8го класу, чому я дуже рада. Адже попередні два роки в Чехії, де система освіти виключно оцінко -орієнтована - був страшний стрес для моєї дитини, навіть попри мою позицію
Після вашого відео я справді по-іншому подивився на професію вчителя. Так, тут переважно фігурували вчителі-мразі, але тепер я хоча б розумію куди дівались молоді вчителі які витерпіли один рік в моєму класі, (як в першій школі, так і в другій) і пішли, хоча вони були дуже перспективними, на мою думку, але ми їх так дістали що вони зрозуміли що вчились 4-5 років дарма😭
От у мене зараз так, я новенький наче все по фізиці їм розкладаю, але ж діти чомусь обрали мій урок щоб повідпочивати. Ще я почав розуміти, нащо ми в ліцеї мали бейджи з іменами, адже дуже важко всіх запам'ятати в класах по 32 учня і коли їх з десяток.
@@vadymvv Вірте в себе! У мене теж напочатку так було. У багатьох так було. Ви з часом напрацюєте особистий підхід. Якось раз він спрацює, потім спробуєте вдруге - знову вийде. Тоді з'явиться впевненість. Оце запорука того, щоб вас сприймали. Вірте в себе, докладайте зусиль, пробуйте різні підходи - і все вийде. Успіхів!
Я обожнюю всі відео на цьому каналі, вони дуже цікаві і корисні для нашого соціуму. Це відео напевно найгірше з усіх, не тому що воно погане чи не правдиве, а якраз тому що все це справді існує. Це все реалії тисяч і мільйонів, які формують потім нашу націю. Це прям дуже боляче і мені дуже шкода що зараз все так. Дивитись було важко але я хочу щоб це побачило якомога більше людей. Дякую авторці🤍
В школі була дівчинка, яка буліла всіх новеньких і була типовою школяркою яка бігала курити за школи, тинялась із старшокласниками і т.д. (була в 6-му класі). Коли я прийшла в школу, мене почали буліти, але я дала відсіч в бійці. Після чого викликали батьків в школу. Мати цієї дитини почала розказувати як їй важко, бо в неї ще є син з важкою стадією ДЦП, і виховувати одній це нереально. Через пару років, в одній з компаній знайшовся хлопець, який проживав в комуналці з цією навіженою. Він розповів дуже важку для сприйняття історію про цих двох, де вона мила брата і задовольняла його орально. Їх мати наче знала (бо знав весь поверх), але робила вигляд, що нічого не помічає. Після цього стало все зрозуміло. Наразі ця людина має адміністративки, купа абортів, 2 чи 3 дитини, чоловіка алкаша, а сама продавчинею працює- карма існує. Але я зрозуміла зі школи одне- якщо бійки і приниження не уникнути, то якого ляда нічого не робити? Якщо ти і так отримаєш ті побої, то чого не дати пару разів у пику у відповідь?
>Якщо ти і так отримаєш ті побої, то чого не дати пару разів у пику у відповідь? Це, начебто, проста й логічна думка, але зовсім не очевидна для дитини, яка боїться агресивного оточення та часто починає шукати причини в собі, а не в тих, хто до неї чіпляється. Зазвичай діти бояться давати здачі, бо вдома їх не вчили самоповазі та гідності, а на скарги щодо однокласників відповідають "та не звертай уваги" або "веди себе нормально, і тебе полюблять" (це якщо дитина взагалі наважується розказати про свої проблеми)
Коли я була школяркою, у нас дійшло до того, що один підручник з математики був на трьох в п'ятому класі. Тоді, мене почали булити! Це наростало, багато хто зійшовся до думки, що такої як я на світі немає бути взагалі. Я себе відчувала, як Алєса із фільму Сайлет Гілл. У 2008 році, я познайомилася із творчістю гурту Токіо Хотел, історія братів Каулітц. Їхній відчим, забирав їх зі школи, із бейзбольнею битою. Мене врятувала, я була на грані щось із собою зробити. Ця історія, допомогла розірвати замкнуте коло, і порвати з токсичною людиною. Так, званою подругою, бо вона мене сприймала як конкурентку: от подивіться, на неї, вона погано вчиться в школі, вона така погана, але я не така, я хороша. В майбутньому я таки змогла дати відпір, булерам(це уже дорослий вік). Іноді історія, підліткового гурту, може тебе врятувати. Особливо їхній кліп не стрибай. Вокаліста Білла Каулітца: булили, за, те що той міг за тиждень, змінити пару раз, колір волосся, його брат Том попадав під роздачу, за, те що він намагався заступитися за брата. За булінг і насильство можу порадити два фільми: Говори із Крістен Стюарт(про дівчинку яку зґл*втували), і фільм який мене змусив прокинутися Зло 2003 рік Швеція.
А мені свого часу дуже зайшов "Бац!Бац!І ти мертвий! Схоже,я була достатньо розлючена. Хоча,тепер я більше поважаю фільми типу "Мені не соромно" і, з огляду на стільки жахіть по світу, шкодую про свої симпатії до того першого фільму.
58:45 у нас взагалі туалетів в звичному розумінні не було. Лише невеличке приміщення. На вулиці. З кількома дірками в підлозі. Ось це - мабуть, найбільша моя травма :') Типу, так, можна сказати, це лише селище і грошей в школі не було, АЛЕ! В мої шкільні роки батьківський комітет не раз намагався ініціювати відкрити збір по всій школі, щоб побудувати нормальний, цивілізований туалет. Однак директор постійно відмахувався (ага, краще купити нові штори, чим забещпечити дітям комфорт, а головне БЕЗПЕКУ). Багато дітей боялися це місце, віддавали перевагу кущам, навіть в зимку, а якщо і заходили, то справляли потребу прямо на бетонну підлогу. Я ж досить часто терпів, через що маю деякі проблеми зі здоров'ям. Не тільки фізичних... (надовго врізалося в пам'ять, як якісь нелюди закинули туди цуценя, і воно там так довго плакало... ніхто його не дістав). Звісно, директор потім все таки зробив туалет, коли я навчались в 7 класі. Хоча враховуючи вік школи, це можна було зробити на 10-15 років раніше. В період з 8-11 класу я побував ще двух школах і ліцеї, і в кожному була проблема з відсутністю кабінок. Однак... порівняно з тим, що я бачив і пережив... 😬
31:23 "вчитель - ета прізваніє" "оні знають на что йдуть" Школа це жахливе місце і для дітей, і вчителів😢😢 Дитячий булінг, дитячий булінг "з подачки" дорослих, булінг вчителів від дітей (згадайте скандал, як вчительку звільнили за фото у купальнику у власному профілі Фейсбуку(?)) Жах для всіх😢😢
Був в нас фізрук, який із дівчатками 16-17 років розмовляв не про фізичні вправи, а про види поцілунків. Коли спитав мене, які види поцілунків я знаю, відповіла: кулаком по пиці.
Молодець, правильно!
Прям ікона👏
Туди його
Сігма
невыдуманные истории про которые невозможно молчать
Прочитала новину, що поліцейські побачили в тіктоці булінг школяра, знайшли кривдників та провели з ними і батьками бесіду. Дуже добре, що є такі небайдужі представники закону
але їх мало...
Не вірю!!!
Якось підслухала таку розмову на зупинці. Стояла біля мене сім'я - тато, мама і їх син, років 7-8. Хлопчик розповідав про справи у школі і про свого нового друга, який мав незвичне ім'я. Батьки, почувши ім'я друга, стали сміятися. І потім тато каже - як же йому, цьому другу, далі жити з таким ім'ям і що "по любому" його будуть за це ім'я травити. Мама теж не відставала і добавляла своїх острот відносно імені. Я була в шоці від почутого. Ось так і починається булінг, з батьків. З виду ніби дорослі адекватні люди. А ні.
Яка дикість 😢. Уявляю, які почуття в їхнього сина в той момент були 😵💫😎
У багатьох сучасних батьків є бажання випендритись і назвати свою дитину якось особливо.
Подібний типу булінгу - абсолютно очікувана реакція. Більш того, якщо імʼя дійсно чудернацьке, то з точки зору збереження нормального здорового суспільства подібний булінг навіть необхідний: це додаткове нагадування всім присутнім що ми живемо в суспільстві і маємо дотримуватись його норм, приймати реальність.
@@avishnevsky7394 Може треба зрозуміти і батькам, і дітям, що незвичні імена - не привід до зневаги чи цькування? Незвичні не значить чудернацькі. Незвичними можуть бути просто непопулярні, старі, забуті імена. І це так не зріло, по дитячому, - негативно реагувати на щось незвикле, хоча воно і в межах норми.
@@avishnevsky7394нормальне здорове суспільство…?…Булінг за чудернацьке імʼя…?…ви взагалі про що …?…
З усієї моєї поваги рекомендую платформу Mindly сподіваюсь допоможе…
Нема ніякої користі чи виправдання колективного насильства над дитиною. Тим паче, обирала це ім'я не вона. Завдяки таким хворим, як ви, булінг і квітне @@avishnevsky7394
51:29
Як добре,що вчителька основ здоров'я (за суміцництвом хімічка) пояснила дівчатам і хлопцям,що місячні - це не соромно. Ми з дівчатами спочатку червоніли,бо хлопці почули про місячні(дурненькі були),але вона "вилікувала",так би мовити, в мені цей сором. Коли ми проходили тему авторитетів ,чогось там ще і нам приводили приклад,що дівчата у дитинстві беруть мамину косметику,вдягають мамині підбори і один довбойоб ляпнув "прокладки на лоба клеють". Ця вчителька викликала його до дошки і сказала перед усім класом розказати,навіщо потрібні прокладки. Він довго тамався,але в результаті сказав "бо вони в труси пісяються". І після цього відбулася ще одна лекція про місячні
Лайк вчительці і вам❤
@@Alyona-07-ukr вах, картина чудова! Іноді так хочется побільше таких викликів до дошки в школах 🌚🙏
Взагалі типові випадки. Завжди знаходяться довбойоби (з мого оточення це були переважно хлопці), які верзли якусь хуйню, хоча й видно, що в них батьки або мажористі кримінальні авторитети, або взагалі "сидівші". Я, на жаль, не розбираюся в цій тематиці, й особливо, прокладках місячних, тощо, але не бачу приводу для сміху. Я більше скажу. Коли був урок біології, і говорили про чоловічу статеву фізіологію, то тільки-но почули щось про член, уже всі почали сміятися. Незалежно від статі. Це якийсь походу універсальний жарт, бо навіть я засміявся, але не через слово "член" (чи то там мастурбація була, хз), а через своїх однокласників. Які в підсумку, виявилися конченими (не всі звісно, але "гнилих" там вистачає).
У нас така ж була. При цьому розповіла про все, від місячних до абортів.
@@denispopov4110І в нас.Але дивлячись на своїх однокласників через 15 років після випуску зі школи, бачу, що навіть маючи толкового вчителя, що все розповідає, до 2/3 нічого не дійшло.
Ураа, нарешті можна цілу годину насолодитися прослуховуванням адекватних людей, цю тему давно потрібно було проговорити дякую велике🥰🥰😘
Наразі проходить реформація уроків захисту України. Мій чоловік, звільнення військовий після поранення, бере участь у зміні програми цього предмету в школах
Лайк якщо шкільні роки пройшли як кошмар. (Зроблячи виключення на небагатьох нормальних вчителів і одношкільників)
Ти придумав/-ла геніальну ферму лайків🤭
@@Uitbc В сенсі?
Реакція вчителів була ще гіршою за сам факт булінгу. Тому сама згадка про школу для мене є кошмаром
Кому как. Для меня школьное время было лучшим в жизни. В отличии от вышки, как многие говорят. Вот решил взглянуть очередное видео, чем другим людям школа не угодила. Хотя, моя школа была образцово хорошей, в отличии от других, как мне рассказывали их ученики.
Для мене це був майже рай. Зараз у 21 рік дуже жалію, що пропустив достатньо велику кількість днів у школі, та вчився не так добре, як міг би.
Як же гидко читати історії про домагання до дітей 😢, мене просто розриває на шматки, коли я це слухаю. Списати грубість і нетактовність вчительки на вигоряння можна, проте збоченця аж ніяк не можна виправдати тим, що він, бідося, втомився.
Сподіваюся, що колись ми житимемо бодай у світі, де дитина, що зазнала насилля, зможе відстояти свої права. Про світ без домагань до дітей я навіть не мрію.
нажаль звідси сексизм у бік вчителів-чоловіків. я волію, щоб у моєї доньки про всяк випадок просто не було вчителя чоловіка, бо я знаю про систему і я знаю всі ці історії, і що ніхто не застрахований
Це вже питання педофілії, котру розвиватимуть разом із новими ,,предметами'' в школі
@@андрійсочка-ф6рякими новими предметами
@@lalaw2 ,,сексуальною просвітою''
@@андрійсочка-ф6р це дуже добре якщо такий предмет реально буде
Я навіть зараз пам'ятаю, як моя класна керівниця в четвертому класі попросила нас написати листа до Святого Миколая. Вона їх потім прочитала та почала на нас огризатися, того що ми всі хотіли іграшки і таке інше (ну короче, прості бажання дітей в 10 років), але:"А от Сніжана молодець, вона побажала мир на всьому світі"
Я зараз прибив би таку вчительку
Крііінж 🥲
Ага, нам казали щось типу "Просіть у Святого Миколая книжечки, а не он ті ваші гаджети та цукерки, які псують вам здоров'я."
Не люблю таке, кожне бажання важливе
звичайнісінька вчителька-комсомолка...
Мене ще в дитинстві дивували слова дорослих про те, що от, виростеш будеш сумувати за школою
Такої концентрації тупості, приниження, ставлення до мене, ледь не як до розумово неповноцінної, шуму, страждань та сраки в моєму житті чесно не було мабуть ніколи після того, як я пішла зі школи. Серйозно, єдине приємне - друзі, яких я завела зі школи, коли вже вчилась в коледжі. Звісно адекватні і хороші люди також були, але вони не могли виправити всю ту маячню, що там коїлась.
Моя донька у 13 років (зараз їй 15) сказала мені про булінг. Однокласники, переважно хлопці, почали постійно обзивати, причому такими словами, що у мене, дорослої тітки, вуха скручувались, деякі і врукопашну намагались з донькою зчепитися. Я працюю у соціальній сфері більше 20 років і знаю, що школи переважно не вміють працювати з ситуаціями булінгу. Тому знайшла можливість і перевела доньку у іншу школу. Коли забирала документи, директор запитав, у чому причина. Я все розповіла. Директор покликав завучів, класного керівника, я все їм розповіла - вони всі у шоці були. Батькам тих хлопців я просто написала у вайбер щодо ситуації, хай розбираються самі з своїми синами.
У новій школі донька вже 3-й рік, стосунки з однокласниками чудові.
у кожній школі у кожному класі є булінг, зараз і раніше і ще раніше...зазвичай на таке не звиртають увагу, тому що "маленький гвинтик", "що я можу?!", "от греха подальше" тощо
У нас в школі десь в класі 6-ому був урок етики. І вчителька, яка тоді була досить поважного віку почала розказувати про силу волі, а потім пройшла по класу і обійшла кожного учня, тикаючи при цьому пальцем «так у тебе є сила волі, у тебе ні, є, є, ні немає». Це був перший урок, вона нікого ще не знала, але «по очам» вже бачила внутрішній світ дітей. Ота от етика йопта
@@mirage1878 ну вона профі, це ж супер етична поведінка 😁
Гадалка якась😂
,,Плечі рівно, спину прямо, очі високо до гори, аби було видно, що йде князь, а не менеджер'' -- цитата мудрих
Мене постійно лапав однокласник у 8-9 класах. Одного разу він почав лапати мене за коліна і стегна прямо на уроці. Я була дуже тихою, сором'язливою, спокійною, навіть забитою дівчинкою. Я відпихала його руки, шикала на нього і вимагала залишити мене у спокої. Я сиділа за другою партою. Тобто вчителька все добре бачила. Хвилин через 30 мої нерви здали. Я схопила підручник, підскочила і вгатила його по голові. На що вчителька мене похвалила "Молодець. Я думала тобі подобається, якщо ти йому нічого не кажеш" Аут. Ти, педагог, пів години на це дивилась і нічого йому не казала, а він мені практично руки між ніг запихав. А в мене взагалі на таке тригер був через домагання вдома зі сторони двоюрідного брата
пuздос
мою однокласницю щупав за груди однокласник. вона плакала.а після закінчення школи пропонував їй заміж.відмовила.через 40років на зустрічі однокласників нормальний чоловік,а в дитинстві був такий.
@@ТетянаНужненко-я7ц і що Ви цим хочете сказати? Мають бути якісь межі і розуміння кордонів іншої людини. Добре, що зараз, коли йому за 50, він більше не лапає жінок за груди без їхнього на те дозволу. Треба з дитинства пояснювати дітям, хлопчиками і дівчаткам, що є речі недопустимі. Що ніхто не має права лапати її за інтимні місця. Якби про це говорили тоді, коли я була підлітком, можливо мені вдалося б уникнути багатьох психологічних травм.
У мене була однокласниця, в якої був досить великий розмір грудей. В цілому це нікого не турбувало, але один придурок кілька років її цькував, лапав, розстібав їй бюстгальтер посеред уроку, смикав за блузку так, що відлітали ґудзики, і вчителі до цього відносились класично "мальчіку нравітса дєвачка"
Це продовжувалось до тих пір, поки одного прекрасного травневого дня вона не відмудохала його зламаною ніжкою від стільця
Мені дуже прикро, що Ви змушені були пережити таке та не мали належної підтримки, сподіваюсь, зараз з Вами все добре
Я б тим підручником у вчительку зарядила б і мені було би її нітрохи не шкода
Працювала в коледжі 4 роки. За ці роки мільйон разів пояснювала дітям, що якщо ти трохи запівнився/лась хв на 15 не більше, то не треба влаштовувати ціле шоу з фразами вибачте мені...та видумувати причину запізнення. Коли хочеш в туалет чи треба терміново подзвонити просто тихенько вийди з приміщення. Всі ці поклони збивають з думки та заважають проводити заняття. А ще мене бісить традиція вставати, коли в клас заходить інший викладач або дирекція. Я не можу цього зрозуміти, бо в моїй школі такого не було. Коли виходить низька оцінка, то соплі і сльози. Кажу, це можна перездати, що це не страшно і одна оцінка глобально не вплине на семестрову чи річну. Наприкінці заняття задаю питання, чи є запитання? Майже завжди або мовчать , або кажуть ні, хоч по очам бачу, що не все зрозуміли. Бояться, що їх будуть висміювати чи обзивати тупими. Мені здається, що ці шкільні маразми вже в крові сидять. Реформуй, не реформуй українську школу, а цей треш нікуди не подінеться.
Ні, школи Фінляндії та Естонії довели, що реформи працюють, принаймні, такого надивилась у відео про шкільну освіту на "Ціна держави", ну і багато хто пісяється кип'ятком за шкільною системою Фінляндії, тому схильна вірити
У мене в класі був однокласник, який стояв на обліку поліції через те що проломив комусь череп, він погрожував нашій класній керівниці та її донці, вона навчалась з нами в одній школі, на рік старша, тому кожного дня чоловік заводив і забирав зі школи дружину та доньку. В іншу школу його не могли перевести, бо він був уже у всіх школах нашого міста, в нашу потрапив в останню чергу. А він має право на освіту, тож більше вигнати його не могли, бо нема куди. А в спеціалізовану школу не можна було, бо на це треба згода батьків, а вони вважали, що він хороший, це світ поганий і злий.
🤯🤯🤯
У моєму класі з 29 учнів 10 були на обліку - 9 хлопців і 1 дівчина. Уявіть, як в такому класі вчитись відміннику з єврейським прізвищем...
Цікаво, що з таким персонажем зараз відбувається...
@@user_Al_Kon 🤯 от і цікаво, ніби право на освіту одних дітей захищають, але таким чином порушується право інших дітей на здорове отримання освіти у безпечних умовах
А в колоніях не навчають?
Ми не можемо зняти всю відповідальність з дітей і перекласти її на дорослих, діти також несуть відповідальність за свої вчинки. Я не говорю звісно за жертв булінгу та домагання, а за агресорів. Чєл який насцяв дівчинці в портфель у 10 класі несе відповідальність за свій вчинок. Я часто читаю новини з Європи , де неповнолітні вбивають чи вчиняють групові зґвалтування, але їх ніяк не наказують, бо вони діти і не розуміють, що роблять
відео про те що все починається з дорослих та дорослі мають розповідати дітям про кордони і тд
💯 %! Вік кримінальної відповідальності:
Мінімальний вік кримінальної відповідальності по-різному регламентується законодавцями окремих держав, і коливається в діапазоні від 7 до 15 років. Зокрема, встановлюється мінімальний вік кримінальної відповідальності:
7 років - Ірландія, Єгипет, Ірак, Ліван, Ємен та ін.[2];
8 років - Шотландія, Шрі-Ланка[3][4];
9 років - Ірак, Філіппіни;
10 років - Англія, Нова Зеландія[5];
З Вікіпедії.
@@milkmarsну вот только не говорите, что человек в 15 лет не знает что нельзя делать насилие, даже если его не учили телесным границам все он прекрасно понимает
@@Miss_Katjaв Україні з 14років.а до того несуть відповідальність батьки за дії дитини
@@Miss_Katja Ірландія - 7 років? 🙄 Знаю, що там є проблема з неадекватною поведінкою підлітків, які собі дуже багато дозволяють, і з цим ніхто не може нічого вдіяти, бо ж вони ще «діти»
Від учителя дуже багато залежить. В нас, в старших класах, був дуже крутий вчитель з історії. Також водив усіх в походи, був веселий, справедливий, крутий. Я там ті підручники з історії на одному диханні читала, хоча, раніше, не могла її переварювати.
Раз, на контрольній, ми скинулися на цукерки для нього . Це була як би взятка, щоб дав списувати. З того всього він ходив по класу і вимінював наші шпаргалки на цукерки. І нікого не осудив, ні за взятку, ні за шпаргалки, а перетворив все в цікавий інтерактив
👍👏
Я настільки травмована школою, що коли чую про чийсь пов'язаний з нею позитивний досвід, не розумію, з якої планети ця людина.
@@freyas40cats така жиза! А найдивніше, коли це каже людина, що вчилася в тій самій школі 🤯
Я таким людям по-білому заздрю, теж завжди хотіла так, але не повезло
Жиза
Життєво
З м. Вижниця.Чудове місто, чудова школа
Я хочу щоб в Україні були школи як в Британії. Я вже як три роки навчаюсь в англійській школі в Англії в розкажу чим вона відрізняється від української. Вчителі мають високі зарплати, декілька разів нам відміняли навчання бо вчителі виходили на протести і їм підвищували зарплату. У нас є предмет він називається RSE на ньому нас вчать різному наприклад про алкоголь, про те як використовувати презервативи, про місячні. Також в деяких класах написано “no means no” що означає «ні означає ні» або “the length of my skirt is none of your business” що означає «довжина моєї спідниці не твоя справа».Про булінг там дуже строго якщо повідомлять про булінг буде проведина зустріч батьками дитини яка булила і є верогіднісь що викинуть зі школи, а це дуже погано, коли тебе виганяють зі школи в тебе майже не має шансів поступити кудись ти маєш іти в школи які зроблені для дітей яких вигнали бо щоб тебе вигнали зі школи треба добре постаратися. Я не кажу що англійська школа ідеальна але я би хотіла щоб хочаб такі школи були в Україні (текст може бути написаний не правильно і деколи частинки не сумісні вибачте мене)
Моя донька навчається в британській школі закордоном, але з Великобританіі кожного року приїздить комісія задля перевірки відповідності вимогам. Можу підписатися під кожним вашим словом, особливо що стосується булінгу. До цього дитина була в американській школі, полишили школу саме через жорсткий булінг та небажання школи з цим щось робити. І так вчителі замовчували , всі казали «це ж діти». Донька перестала читати, писати, рахувати, почала вкакуватися у школі. Потім два роки терапії та супроводу в британській школі, але наслідки маємо і досі.
В першому класі після уроків ми з однокласниками грались на вулиці один з хлопців мене штовхнув, я відлетіла на певну відстань, суто випадково цю ситуацію побачила моя мама, яка в цей час прийшла мене зустрічати із школи, вони схопила кривдника за вухо, боляче то вухо відтягнула та голосом із залізними нотками каже йому на вухо : " ще раз так вчиниш із моєю дитиною, я тобі ті вуха повідрізаю на попільнички". До 11 класу мене більше ніхто ніколи не ображав. Втручання батьків важливе.
Важливе відео, наша система освіти це повне лайно, й скільки дітей вийшли звідти травмованими й нещасними 😢
Школу згадую з жахом і це одна з моїх травм. Я була з бідної, багатодітної сім'ї. Мене булили за бідність, за вагу, за те що в мене досить рано виросли груди, за нездатність моїх батьків брати на себе відповідальність за своїх дітей і за те, що батьки не здавали на фонди.
Мої спроби захищати себе ще більше провокували кривдників на знущання, бо їм подобалося і було весело бачити що я бігала за кривдниками аби дати люлей. Хлопці також на перервах могли вхопити за груди чи намагалися підняти юбку. А розповісти я нікому не могла, бо вчителі заплющували очі, а інколи самі доклалися до цього булінгу. Жоден місяць не проходив без того, аби мене не підіймали перед усим класом і не сварили за те, що мої батьки не здали гроші на фонди чи зошити, за те що молодша сестра щось зробила не так чи що вона теж не здала гроші. Фізручка постійно гнобила і принижувала за вагу, заплющувала очі на неприкритий булінг в її присутності.
При цьому в мене не було дорослих, котрі могли б захистити мене від цього, бо як тільки я зверталася по допомогу вдома, то в найкращому випадку я отримувала байдужість, але частіше мене принижували ще більше вдома, або навіть били. Що траплялося в нашій сім'ї досить часто.
Ненавиджу всіх хто мене булив і не була на жодній зустрічі випускників. "Дякую" своїм однокласникам за тривожність, РХП та роки пекла, що мені влаштували.
Я Вас розумію. З 1 по 9 клас мене булили за все підряд, від того, що з хлопчиком дружила, до того, що я якось не гарно ходжу чи бігаю. За матеріальний статус теж булили. У мене були спроби суїциду. Дуже довго була депресія. Зараз у 10 класі, нарешті хороший клас, без неадекватів.
@@Mondero_space мені шкода, що ви мене розумієте 🫂💔
Я сподіваюся, що у вашому житті буде все добре і будуть зустрічатися тільки гарні люди, які будуть цінувати вас ❤️
Пам'ятайте, що з вами все добре, це вони не в порядку!
Співчуваю вам. Я одна в родині. Ми не були багаті теж. Але батькам було всеодно на те як до мене ставились. Я все дитинство носила недоноски старшого двоюрідного брата. Звісно дівчинка в хлопчачих речах та ще з дивним прізвищем викликала одні насмішки не лише серед дітей а й вчителів. Коли скаржилась вдома, то мені казали що я сама винна. Я їм "даю привід". А моя самооцінка була повністю знищення ще з дитинства самими батьками, бо я завжди була " кур...ва" хоч я і не розуміла навіть що те слово значить. Я боялась однокласників і завжди соромилась себе. Крім того періодичні побої вдома теж додавали свого, при тому що я була дуууже слухняною дитиною. Зараз живу сама окремо від батьків і зовсім в іншому місті. Батьки ще дивуються і обурюються що я не хочу з ними жити і чому досі не одружилась. Але ті всі травми і образи настільки вкорінились, що я насолоджуюсь своєю самотністю. А однокласників навіть не памятаю як звати. Ось така історія. І це є глобальна проблема, наврядче коли небуть щось зміниться. Цей менталітет не викоренити.
@@myraber2647 співчуваю вам 🫂💔
Про речі інших дітей мені теж знайомо, бо нам постійно хтось віддавав якісь речі, які виглядали жахливо переважно. І нам всім доводилося їх носити, що теж не додавало впевненості.
Але пам'ятайте, що ви таким батькам нічого не винні. Бо з вами так не можна. Ні з ким так не можна 🫂
Перевестись в іншу школу і скинути вагу не пробувала ?
Ох вже ці найкращі роки в школі, сама школа яка виглядає як тюряга (з дуже низьким бюджетом), відсутність дверей в туалетах, булінг, шизануті вчителі, огидна їжа і звісно ж просирання власного часу в душній кімнаті з людьми які ненавидять тебе а ти ненавидиш їх.
Обожнюю ці часи.
Мама мене покинула у 2кл. Якось заповнювали щоденник і я про себе написала "весела". Вчителька посміялась і попросила виправити, писати правду про себе. Так, я була не в кращому стані. Дякую, що нагадали, вчителько.
Якщо у тебе на нозі мозоль, він болить, і на нього наступає малознайома людина, зовсім не означає що вона це зробила навмисно.
Проблема не у вчительці, а в твоїй реакції та тому як ти сприйняла її слова.
Також проблемою є те що ти згадуєш вчительку як причину, наче вона винна в тому що сталось.
@@avishnevsky7394 ви зараз серйозно? В школі люди, а особливо вчителі знають все про учнів. Ви ігноруєте суть і применшуєте травму людини, якої не знаєте. Кожен з нас сприймає речі по-своєму. Для вас це може бути нормою, а для когось трагедією.
Думайте, перед тим як щось казати.
@@avishnevsky7394а, я тільки зараз побачила, що ти під кожним коментарем майже. Співчуваю. Не впевнена, що таке лікується
Приперлась сволота
@@avishnevsky7394 думаєте вчителька ненавмисно таке сказала? При чому тут мозоль?
В моїй минулій школі сталася дуже неприємна ситуація. Як хлопці так і дівчата любили тусуватися в туалетах, але саме в хлопців були схольності до хуліганства. Декілька років тому та й наприкінці минулого навчального року хлопці зіпсували туалети як скажені (палили, обдирали стіни, кидали кулічі з туалетного паперу на стелю і тд) але директорка поставилась до цього спокійно, прикривши їхні дупи перед поліцією та зробивши обидва рази там ідеальний сучасний ремонт. Проте в дівчат ремонт залишився ще з радянських часів - лише одна нормальна кабінка, а в решті двох зламані двері та на одному з поверхів відсутня стіна що відкривала чудовий вид з вікна на те чим ви займаєтесь задньому двору та їдальні. Висновок: хочете хороший ремонт в туалеті - зруйнуйте його якомога сильніше🥰(жарт)
Продублюю свій коментар сюди)
За погані оцінки мене били. Погані очінки були нижче 9-ти. За отриману 8 з історії, дідо мене вдарив так,що розбив мені носа.
Булінг:
Мене і школі булили за зайву вагу. Однокласники, старшаки і вчителі. Доходило до того,що однокласниці мені казали:"Ми з тобою не будемо дружити,якщо ти не схуднеш",типу турбота така була. Жорстокість дітей йде від батьків. Якби вони вчили своїх дітей нормально ставитися до тих,хто виглядає/думає/говорить інакше - більшості б проблем з булінгом не було б.
Пожалілася викладачці, що мене ображає однокласник - вона порадила "сісти на нього і роздавити". Ще якось на класній години попросила класуху пересадити мене ближче,бо зір поганенький, на що отримала таке:"Куди я тебе посаджу? Ти ж своєю спиною всю дошку закриєш". І це при всіх однокласниках собі дозволила доросла людина, яка повинна,як раз підтримувати нормальні відносини в класі.
Про школу - то окремо. Навчалася Я з 1999 року, але "совок" тоді все ще залишався в головах вчителів. Вони могли принизити не тільки дітей, але і їх батьків, типу:"О, я вчила твого тата. Сподіваюся,ти не будеш таким дебілом"; могли орати, вдарити журналом, занижувати оцінки. В 2004 році мені почали занижувати оцінки за те,що моя сім'я була тоді за Ющенка (Я з Донецької області). А ще була "лінійка сорому". Збирали в Холлі всю школу і привселюдно називали прізвища та імена учнів,в яких проблеми з поведінкою і навчанням. В 2006 мене з тієї школи забрали і батьки дуже шкодують, що не зробили того раніше
Господи Боже мій. Це жах лютий...
У мене було по іншому, вже не по "совковому", але всеодно дуже погано, бабуся била за оцінки нижче 9-ти. 8 і нижче це вже сором і стид. Вона зламала мені руку якось залізною лінійкою за те що я написала в зошиті по математиці цифру меншу чим клітинка. Не за помилку мать його, за не акуратність. Це абсурд. А в школі нас булили на підставі того що ми не заможні (ми середньостатистична сім'я були, не бідні, але й не багаті) ну а мене особливо зачмирили за те що я могла і вклепати якщо мене або когось ображали. Тру сторі: я подружилась з своєю бесті в другому класі коли прийшла з цією ж компанією однокласників після уроків за школу. Я з ними тоді ладнала, мене не булили, я могла і впринципі вливалась потихеньку в їх компашку "еліти". Але сталось не так як гадалось, коли я побачила що вони її оточили і почали цькувати за те що її сім'я бідна і вона ходить як ніщенка (у нас так то форма на пошив однакова була), але портфелі і таке інше явно видавали забезпеченість дітей і їх родин, так от, ну я і вписалась, сказала що якщо вони хоч раз її пальцем зачеплять то я їм прямо тут наваляю і так що мало не покажеться. Вони пошипіли і пішли. Так наша дружба зав'язалась, а я стала об'єктом ненависті еліти класу. І за мене взялись морально, бо фізично мене боялись. Якщо фізично я з тих хто б'ється до останнього подиху якщо вимагає ситуація, то моральна сторона це моє слабке місце. Вони швидко це викупили і я підверглась колосальному буллінгу, навіть від вчительки частково, хоча я добре вчилась, але палок мені в колеса наставили дай Боже. Вони збирались мою бесті тоді побити за бідність, як вам?) *Діти такі милі* Я була бойова дівчинка, могла і в рожу дати що мало не покажеться. Дідусь навчив мене битись (я боксувала вдома і потім на теквандо пішла). Звучить мабуть ту мач, але я якось наклепала майже весь клас хлопців коли вони показились і тільки починались оці приколи з забіяцтвом і буллінгом. Тому та компашка добре знала що триндюлів вихватити можуть всі вони ПРЯМ одночасно (це була суто компашка дівчат). У мене була кличка Термінатор. Думаю тут можна поставити крапку наскільки я була сильною і пацанкою. Ті дівчата були головні задири і підім'яли під себе хлопців, вчителі закривали очі і часто ставали очевидцями приниження, іноді самі підливали масло у вогонь принижуючи перед всім класом і підсуджуючи, бо хто платить бабки тому і лизали сраку вибачте за вислів в школі. Це аморально. Мої батьки пили, я в 7-му класі ледь не вийшла з балкону 9-го поверху :)
Боженька відвів походу. Зателефонувала мама. Я спустилась. Життя все ще важке для мене бо я маю безліч прогалин в соціалізації і своїй самосвідомості і самостійності. Але тепер я радію що все в моїх руках і я до цього крокую, помаленьку, але головне що йду. Ні за що б не повернулась в своє дитинство. То був треш, про сім'ю всередині є купа історій і тригерів які я б хотіла назавжди стерти з своєї пам'яті
ПС: якщо раптом Настя захоче викласти і мою історію, я буду за, і можу надати більше інфи і більше деталей. Я сподіваюся ні одна дитина більше не опиниться в такій ситуації або гіршій. Вдома булили, в школі булили. Ну нафіг
@@zafficus7104 а потім люди дивуються "чому ви не хотіли б повернутися до школи"?
Обіймаю
@@thelordofraccoons1726 у вас теж сім'я була за 🧡, а всі навколо блакитні? Як я вас розумію! Аналогічно, Мелітополь.
Це жахливо.
Співчуваю обом авторам, що ви мусили таке проживати ❤
@@_Cheshirecat._ та, то було не дуже безпечно в наших регіонах...
Я пам'ятаю як на уроці малювання нам дали завдання розмалювати пташку використовуючи тільки кольори червоний, зелений, жовтий, помаранчевий і чорний. Я була дуже незвичайною дитиною, захоплювалась хорром і тому розмалювала всю пташку чорним кольором, коли всі інші розмалювали її барвистими кольораму, типу червоний і жовтий. Вчителька мене осоромила при всьому класі, сказала який це жахливий малюнок, додавши, що пташка мала бути яскравою(вона цього не вказала) а чорний це жахливий колір (вона була в чорній сукні). Поставила 2. Я розплакалась і розповіла все мамі. Коли вона це почула влаштувала скандал але її ніхто не послухав і всі її називали "я ж мамкою" та "істеричкою"
Мда, вибачте пані вчителько що я нейровідмінна і не зрозуміла прихований підтекст в ваших словах.
Ворони, грачі, шпаки та інші птахи чорного кольору зараз покинули чат)
Реально, дуже багато чорних та чорно-білих птахів можна побачити у житті. Вона любила тільки папуг?
Чи було якесь цькування після того? Чи мама вам пояснила, що то ок, а люди навколо бувають дивні і деколи в них є влада? Просто цікаво
@@olgatomenko1828 цькування не було, але осадочок мерзенний :(
Не пам'ятаю що мені тоді мама сказала але вона була дуже злою (на вчительку)
@@lishe.Art13 вам пощастило з мамою, а обмежених людей, на жаль, трохи є, боюсь навіть, ми всі час від часу обмежені. Бережіть себе!
В 10 класі, під вигаданим приводом, в мене однокласники почали постійно вимагати гроші. Коли я розповіла про це мамі, вона навідстань сказала "чи й не проблема, я дам тобі ці 50 гривень". Але віддати їх кривдникам я не встигла - прямо на уроці, під дією багатоденного емоційного стресу, в мене почалась істерика. Справа була дуже гучною, адже я вчилась "на відмінно" і була дуже популярною у школі. Проте, ні одна людина за мене не заступилась, а самі батьки після розбірок у директора обізвали дурепою, бо так я "спортила собі відносини із класом". Ні на одну зустріч випускників за весь час я так і не ходила.
Реакція батьків просто "супер" ,навіть не знаю що сказати...
Це жесть! У вас нормальні батьки? Я за своїх дітей рознесу пів школи, дійду до відділу освіти і до міністерства...Коротше, мене вже знають в школі😂
@@nata_kor704 якщо ситуації коли своя дитини в чомусь неправа немає, і стандартна реакція "рознести школу", то це не ок
Агхх, ці "спортила відносини" прям такий тригер, як жахливо таке казати дитині, тим більш батькам... і загалом ситуація жахлива, сподіваюсь, у вас все добре зараз!
Це наслідок системної байдужості. Зруйновано інститут сім'ї, бо батьки здихаються дітей у школі, сама школа, завданням якої є не надання системних базових знань, а ,,щаслівоє дєтство''. Ось і деградація
На жаль дотримання межі між тиранією і повною неспроможністю контролювати дітей не завжди може вберегти від скотського ставлення.
В моїй школі була вчителька історії, дуже освічена, стримана і дисциплінована жінка. Вона дійсно знала дуже багато і намагалась нас навчити, справедливо оцінювала, не піддавалась на провокації бидло-дітей та не йшла на поводу с*к з керівництва. Через це мала бидлота завжди намагалась її провокувати, інші вчителі її не любили, а батьки часто приходили на «разборки» чому вона не поставила їх синачці бажану оцінку.
Дуже шкода коли дійсно розумні вчителі які мають прагнення стають жертвами такого ставлення. Ірино Василівно, памʼять про вас все ще живе
Шкільні роки для мене були жахом, зараз одне саме слово «школа» визиває лютий тригер
Там я і заробила соціофобію,з якою борюсь все життя
Теж
Мене там цькували так сильно, що тепер боляче дивитись, як на перше вересня туди йдуть ще не зламані новачки
Найсумніше те що люди які мене цькували зараз живуть і кайфують, а все моє коло спілкування це психіатри та психологи. Дякуючи булінгу заробила купу психічних хвороб та постійну нервозність👍🏻
Аналогічно 😢 я сподіваюсь зараз у вас все добре (наскільки це можливо в ці часи звісно)💜
у мене тригер на своє прізвище
У мене в школі був хлопчик із сімʼї крішнаїтів. Спочатку він був більш менш спокійний хоча активний і задиркуватий. А потім к класу 9 він змінився. Перестав слухати вчителів, дорослих, і коли ми йому казали досить відчепись, він продовжував задовбувати до сліз. І одного разу я вирішила дати йому відсіч тому що він взяв моду задирати нам спідниці . Так він мене чуть зі сходів не скинув, я чудом вхопилася за бильце. І втрималася. Після цього я вже дійшла краю і мамі на жалілася… мама в один з днів прийшла до школи, я показала хто , вона вихопила його і біля вікна в коридорі сказала дуже мотивуючі фрази, що він злякався.
Після цього він перестав дівчат чіпляти. Згодом ми дізналися. Що доки була жива бабуся, вона його виховувала. А як не стало її, то батьки його ним не займались.
Кінець історії дуже хороший. Згодом він поліпшав, відрікся від батьків які його ненавиділи, пішов у команду воркаута і йому вправили мізки хлопці з вулиці. Зустрілася я з ним вже закінчивши універ. І він попросив передати моїй мамі подяку, якщо б не її втик. Він не знає ким би став. ❤ мати тоді чуть не розплакалась) була рада за мого однокласника
Я людина проста, бачу Настю - ставлю лайк)
Як людина, яка пережила булінг у школі, й досі бачу всі ситуації у нічних кошмарах, буквально. А пройшло вже 10 років як я закінчила школу. Дякую за висвітлення такої важливої теми
Зцілення Вам! Життєвої наснаги, радості та Божого благословення!
@@ijerei дякую🙌🏼
Привіт Настя, хочу подякувати за це відео, для мене воно дуже близьке❤. Я вчусь в одному з найкращих ліцеїв Києва , зараз 8 клас і дякуючи школі я маю важку депресію та тривожний розлад (розлад поставили в кінці 6, депресію в кінці 7). Мене часто булили та домагались хлопці з мого класу та натравили хлопців з паралельного класу. Коли я питала чому вони це роблять вони просто сміялись або казали «Ти дурна білявка, хоча ти не білявка у тебе волосся кольору сечі. Іди пожалійся комусь».
Я кучерява з золотим волосся, зріст 160 см, але займалась боксом близько 3-4 років. Щоб вони відчепилися я брала книгу або зрідка кулаками била їх по руках, плечах і голові. Це неправильно але вчителі які мали захищати просто закривали очі на все (але коли била я вчителя це коментували стареотипними висловлюваннями). Зараз я на індивідуальному навчанні і бачусь з класом тільки на обіді.
Я просто хотіла поділитись своєю історією та хочу побажати всім сили вийти з таких ситуацій❤
Дякую всім хто дочитав мою історію
Бажаю Вам зустріти хороших людей, я перейшовши зі своєї школи в іншу здивувалася тому що до тебе можуть ставитись нормально і приязно, досі не можу звикнути що є ті хто не чмирить тебе за будь-якої нагоди, сил Вам ❤️🩹
Висловлюю вам свою підтримку і обіймаю 🫂 Хороші моменти вашого життя ще попереду, ви з усім впораєтесь ✨
Ви велика молодець! Сподіваюсь ваше становище покращиться скоро❤❤❤
Шкода що так сталось.
Дам непрошену пораду.
Відео подібної тематики вчать тому "як має бути". Проблема в тому що є реальний світ, інколи несправедливий, який працює так як працює (в якому булять та ображають слабих).
Чим більше ти зосереджуєшся на думках "як має бути", тим гірше тобі буде в моменти коли реальний світ не відповідатиме твоїм очікуванням.
А далі треба отримати позитивний досвід взаємодії в колективі.
Обовʼязково зміни психолога якщо пройшов час а ефекту нуль, тобі допоможе виключно людина яка дає дієві поради, хай навіть їх неприємно чути.
Якщо психолог каже виключно приємні тобі речі, пройшло декілька місяців, у вас довірливе спілкування, але ефекту нуль, міняй.
Можливо, це неправильно, але я вважаю, що бити кривдників треба, особливо коли від дорослих немає допомоги. Навідь якщо будуть бити у відмістку, навіть якщо будуть вважати скаженою. Нехай двічі подумають, перш ніж знову ображати.
Нам вчителька математики в старших класах заявила: «Хто розуміє математику, ті- молодці, а хто ні, ну, можете спробувати вдало заміж вийти, якщо пощастить». Це був гуманітарний клас з поглибленим вивченням мов, який складався на 90% з дівчат, в який я пішла свідомо, бо точні науки мені не були цікаві 🫠 як же мене накрило через роки, коли я усвідомила ненормальність сказаного
Сьогодні в моєї подруги була фізкультура. В них заміняв другий вчитель. Коли він запитав, чому вона не буде займатись вона сказала, що в неї місячні. На це він сказав "В мої роки було соромно таке казати. Кажи, що в тебе живіт болить"
Ага, а якщо фізра два дня підряд почнеться «та у тебе завжди як не живіт то голова» стандартно
Якийсь дикий
Я закінчила 9 клас. Вступила у типу найкрутіший ліцей міста. І він справді непоганий. Але вчителька з фізкультури на парі довела мене до істеричного сміху. Вона дала дівчатам і хлопцям окрему роботу, типу щоб поговорити з дівчатами наодинці про (цитую) "ОСОБЛИВІ дні". Це які? Це коли в мами зарплата і вона мені гроші дає? Потім почала розповідати "Коли у вас ОСОБЛИВІ дні, ви підходите до мене, кажете. Але ви не кажете, що у вас КРИТИЧНІ дні, а кажете мені "точька в кружочкє."" Я спочатку стояла у ступорі. Не вірила своїм вухам. А потім почала істерично сміятися над цим. Це у нас тепер мем) не очікувала у такому "крутому" закладі освіти такого маразму. Точька в кружочкє бля....
@@Mieowmieowmieowmieow АХАХХАХАХ ЦЕ ЯК В ВІДЕО НАСТІ ПРО МІСЯЧНІ добре не борщ чи бабуся на червоних жигулях, хоча я думаю це з ними на рівні
@@_elen._4859 ХАХХАХАХАХХАХА ТАААК. Але з бабусею тут хоч якась метафора, а точька в кружочкє.. досі сиджу думаю, що б це мало означати....
В мене була хороша сільська школа з нормальними вчителями, а коли я перейшла в інститут я була в шоці від байдужості та агресії викладачів. Досі пам'ятаю як ми сиділи в аудиторії, зайшов якийсь чоловік пройшов пів аудиторії і почав кричати що ми не вітаємось, а коли моя одногрупниця сказала що ми його не знаємо він з такою злобою сказав, що дізнається коли будемо за ним бігати щоб відробити оцінку
Настю, здається, що Тамара Гаврилівна не дуже вплинула на Вас, на щастя 😅🙏 Адже Ви зараз очевидно - і пишете собі гарні тексти, і маєте свою думку, а ще гарно доносите її до вашої авдиторії 🎉
Дякую за Ваш вклад в розвиток українського ютюбу ❤
Сама з провінції, всі всіх знають, думка рандомної людини була на вагу золота і бла-бла-бла. Мені подобався "нетиповий для дівчини" стиль, лаялася як дворова собака, пила горюче як воду, курила як парова машина - коротше стандартний позор сім'ї. Враховуючи, що у мене було багато характеристик, до яких справедливо можна було доєбатися, то мене вчителі і всі пенсіонери під під'їздом булили за зачіску (мала вибриті скроні і потилицю - типовий гетеро третьої хвилі), спортивний одяг і пірсинг. Кожен урок був "жартом" про економію шампуня, пацанку і "підлітковий максималізм". Характер у мене далекий від слабкого, тому плювати на них всіх хотіла, але кожного разу, коли у мене виникало бажання відростити довге волосся і вдягти спідницю я відчувала, що зраджую собі, а ці гадюки дивилися на мене і на їхньому лобі було написано "перебісилася, вона нарешті нормальна"
Мені досі сняться кошмари про школу. Як добре, що я нарешті закінчила її
Мені ще років 10 після закінчення школи жахи про неї снились. Зараз уже все гараз)
Те саме, на жаль
В мене було усе добре, бо повезло з класним керівником. Це була росіянка, яка викладала нам українську мову і кожного дня замість добрий день казала «любіть Україну». Уроки з російської не офіційно замінила на додаткову українську мову. І взагалі вона мала такий позитивний вайб, любила усіх нас як власних дітей. В нашому класі мали «притулок» усі кого ображали в попередніх школах. Вона не тиснула надто з наукою, але ставила усе на наші моральні цінності. Не розуміла яким вона була скарбом поки не перейшла в інший клас .. це були 2000 - 2011
для чого акцентувати увагу на тому, що вона росіянка? попахує чимось ******
В мене було комбо з реакції батьків, мама зразу піду й поговорю й робила тільки гірше, бо всім підряд і батькам кривдників і вчителям розказувала, про те як сильно я плакала через булінг, типо сподіваючись, що мене пожаліють, а в результаті діти просто отримували більше інформації, щоб булити болючіше, а батько вважав, що якщо лізуть тільки до мене, то проблема в мені. На все життя запам'ятала його фразу: на погане дерево всі кози скачуть.
Який жах😢
Боже, щиро вам співчуваю 😢❤️🩹 Пам'ятаю, що найбільшим моїм страхом шкільних років був не сам булінг, а те, що мама дізнається і піде в школу "розбиратися" 😖 Після чого стане ще гірше, бо з мене будуть сміятися не тільки поточні кривдники, а взагалі всі(((
Всією душею ненавиджу ці туалети без дверей. Типу серйозно, так важко було побудувати ті срані стіни і двері? В школі де була я - просто одна людина закривала двері самої кімнати поки друга людина йшла в туалет через що були жахливі черги а тупі вчителі кричали за запізнення на уроки. Короче, школа була найгіршим досвідом, але страшно що зараз вона залишилася на окупованій території і скоріш за все краще вже ніколи не стане
У нас в шкільних підручниках з основ здоров'я було написано, що страх на обличчі може спровокувати насилля. Абсурд
Якщо демонструвати агресивно налаштованій собаці страх в тому сенсі як це сприймають собаки (почати від неї тікати), є велика вірогідність бути покусаним.
Чому ти вважаєш що на людей це не розповсюджуєшся?
Може. Але тільки з тиранами , нормальна людина не буде на вас кидатися ні при яких обставинах
@@ИдаФрейд-м5ь варіант "якийсь невідомий хлопець провокує бійку зі мною" вже неактуальний?
@@avishnevsky7394 а якщо демонструвати страх агресивно налаштованому коту, то це взагалі ніяк не повпливає на нього. То чому ви прирівнюєте людей до собак, а не до котів? Чи дельфінів? Може, тому що люди - це не коти, не собаки і не дельфіни, а люди? 😯
@@singularity1030 краще всього порівнювати людей з камінням, здоровий агресивно налаштований валун не нападе якщо "побачить" страх в очах людини.
В шкільному підручнику все правильно написано - візуальний прояв страху може виступити трігером для людини і стати причиною агресії.
Не розуміти такі очевидні речі можуть тільки жінки, адже вони мають привілей бути захищеними від фізичного насилля соціумом і часто взагалі не розуміють що це таке.
Дякую! Боюся уявити ким би я була, якби мене не вчили вдома. Тобто, я ходила в школу, але все найцікавіше і найкорисніше я отримала від розмов з батьками. І через це труднощі в школі я легко долала. Дім - це найперша школа, батьки повинні це усвідомлювати і займатися своїми дітьми
Шкільні роки були і є жахом для мене, мене ображала наша вчителька англійської, а весь клас ії підтримував і долучалися до цькування. Я не ходила на ії додаткові платні уроки, бо у моїх батьків було тоді скрутне матеріальне становище. А майже всі інші учні ходили. Іноді вони обговорювали на уроках те, що вивчали з нею вдома, а я була не в темі. Тому вона кричала на мене і принижувала, казала, що я повний нуль, задавала каверзні питання, а при невдалих відповідях весь клас сміявся і долучався до цькувань. Не дивлячись на те, що я добре вчилася, на 10-11, ії уроки були для мене адом, мене трясло, більше за неї мене нічого в жітті не лякало так сильно й досі. У нас був клас гуманітарної спрямованості, тому я зтикалася з цим жахом 3 рази на тиждень, 4 роки поспіль. Хоча пройшло 20 років, я досі жахаюся і плачу, коли згадую, ненавиджу ії до смерті , вплив на мою психіку занадто руйнівний. Вона визивала мою мати і казала, що я дуже горда, хоча я просто заклякала від страху на її уроках. А моя мати була тютя, і нічим не допомогала, окрім, как казала не сприймати то близько до серця, все пройде. Найогидніше те, що всі ії вважали найкращим вчителем, і писали їй хвалебні оди в інтернеті, у забороненому вк. Жалкую, що не вмовила батьків перевести мене у іншу школу. Але тоді все було інакше, ця школа була найкраща у місті для розумних дітей, з гарними вчителями і давала найкращі знання, щоб без проблем поступити до універу. Мені ж тепер жити з цим до кінця.
Не завжди те, що подобається більшості і справді хороше. Вона ставилася до вас жахливо і ви можете гордитися собою за те, що змогли це витримати. Це був дуже важкий бій за свою самооцінку, за свою психіку і за своє життя. Ви вже перемогли. Ви молодець. Бажаю вам щастя
В мене була схожа історія у школі з англ.мовою. На додаткові уроки не було грошей, а коли батьки таки знайшли кошти, то ставлення покращилось. Хоча я й так знала все те, що було на тих платних уроках. Добре пам'ятаю як за переклад одного і того самого речення, абсолютно однаково переклала на англійську, до платних занять я отримала 2, а після платних щанять 5. За абсолютно однаковий переклад, Карл. Це були далекі 90-ті та оцінки ставились тоді в 5-ти бальній системі.
Мені завжди було цікаво, у яких сферах життя знайшли себе однолітки, які булили інших прям систематично. Як з'ясувалося з сарафанного радіо, однокласниці, від яких я свого часу потерпала найбільше за 'задротство', пішли працювати в систему державної початкової освіти. Занавес.🫣
Пішла відіграватись на інших дітях
Так це правда!Просто -капець!
А пацани, які мали ще зі школи проблеми із законом, в тому числі через наркотики та алкоголь масово пішли в поліцію та на юристів
Я часто стикався з булінгом в школі, особливо в молодшій школі, та в 5-6 класі. Це притому що я був далеко не самим слабим в класі, у разі потреби міг за себе постояти, комусь давав дуже гарну відсіч гарну відсіч. Діставали мене тому що я гарно вчився й був вихованим, не те що те бидло. Також у мене не було багатих батьків, матеріальний стан теж впливав на це(був не дуже бідним, але й небагатим). Проблема в тому, що ті хто задиралися були фізично значно сильніші за мене (як не дивно ахаха), так ще й стравлювали й інших щоб й ті до мене задиралися. І не тільки до мене а й до декількох інших хлопців. Травля була жахлива просто. Бувало навіть що нас двох побили 14 наших однокласників, це був 4 клас. Бійки були страшні просто, билися до крові бувало. Та й бійки у нас тоді були кожен день, могли побитися й на уроках, учителям всеодно абсолютно. Дисципліни було 0, вчителі були ніякі (за виключенням тільки деяких із купи). Далі у зв'язку з переїздом довелося змінити школу і все стало у мене норм. Дуже гарна школа була, її я й закінчив, тільки гарні спогади залишилися. Підтримуємо зв'язок з багатьма однокласниками, клас просто кращий у нас був. Та й вчителі дуже гарні були, за невеликим виключенням. Ту першу свою школу ненавиджу просто, жодних гарних спогадів немає. Зараз вчуся вже в університеті, на 4 курсі.
А тепер давайте згадаємо, хто ті "буллери" були і ким вони стали: у одного батько місцевий депутат, у другого мама в поліції працювала, у третього мама в МОН працювала і так далі можна продовжувати. А ким вони стали врешті-решт? Про всіх не знаю, скажу про тих, про кого знаю точно. Один сидить у в'язниці, інші або спилися, інший наркоманом став, чув що Новий рік 2022 рік дуже гарно відсвяткував, переборщив з наркотою, що в тяжкому стані в реанімацію потрапив ахаахха. Хтось спився або став звичайним бидлом (точніше не став, а не змінився). От і все. Життя нас розсудило.
Про самогубство це сумна правда, я зараз навчаюсь у випускному класі, на щастя досі жива. Минулого року у нас в школі була неприємна ситуація, точніше, жахлива ситуація, 6 класник покінчив з життям. Нам, як учням мало що розказали, але поміняли шкільного психолога (Бо попередня лише погіршувала все). Ситуація з ним досі змушує мене прокручувати в голові фразу "я теж могла бути такою". Адже у 13 років я була близька до того щоб покінчити з життям після майже року селфхарму. Про це не знав ніхто, я і не хотіла щоб хтось знав. Причин було багато, від проблем з батьками, з самооцінкою так і від думок "я люблю дівчат значить я погана донька". Напевне єдине через що я все ж відмовилась від цієї думки це те що я придумувала власну історію, власний світ, персонажів яких я в майбутньому хотіла оживити на екрані і поділитись зі світом. Єдине через що я зараз тут і пишу цей коментар це вигаданий світ який я придумала перед сном, і як я і пообіцяла колись собі, япрацюю над втіленням цієї історії графічно. Навіть не стільки для того щоб поділитись зі світом, але щоб нагадати собі, чому я ще жива. Зараз вже рівно 3 роки як я чиста від селфхарму, і на жаль вже шукаю татуювання щоб перекрити шрами на руках, можливо, якщо я реалізую ідею з коміклом/мультсеріалом, це буде хтось з персонажів.
Ви велика молодець! Сподіваюсь, ви зараз в доброму здоров'ї!
До речі, мене зацікавила ваша історія. Чи можете ви поділитись своїми соц.мережами якщо ви публікуєте процес створення? Я б на вас підписалась.
Це пиздець.
1) Єдиний спосіб отримати допомогу - це розповісти комусь про свої проблеми, дорослій людині який довіряєш.
Якщо ти не звертаєшся по допомогу, то її скоріш за все не отримаєш.
2) Якщо ти вже зверталась по допомогу до батьків-друзів-вчителів, але тебе висміяли чи образили додатково, треба знайти сміливість в собі щоб ще раз звернутись. Але до правильно людини, і максимально обережно.
3) Інтернет - це зло, більшість проблем з самооцінкою, самоідентифікацією та чутливістю йде від нього.
4) Нездатність твоїх батьків тобі допомогти - це нормальна ситуація. Треба психолог, дорослий.
5) Скоріш за все, тобі треба навчитись сприймати світ яким він є (а не яким він мав би бути).
Що стосується шрамів, люди ростуть до 20-25 роки, частина шрамів може зникнути або стати практично непомітними.
Я багато бився з братом в 12-14 років, весь в шрамах був від подряпин, в тому числі на обличчі.
Після 20+ років більшість шрамів не видно.
@@avishnevsky7394Іноді неможливо розповісти про це навіть найріднішим людям. Часто ти навіть боїшся того, що ти взагалі промовив ці слова, навіть якщо будеш у запертій кімнаті, де будуть тільки стіни. Я через це сама пройшла, тому я знаю, наскільки це важко.
@@purplwcloudНа данний момент соцмережі не веду, але можливо почну колись
пані, дякую, що поділились досвідом. майже слово в слово описали мій життєвий досвід - від віку до причини рухатись далі
обіймаю, якщо дозволяєте 🫂
Ой, ті шкільні туалети 😅 це правда, травма на все життя 🫣 я намагалась ходити туди на уроці, а краще взагалі не ходити..
Усю початкову школу(з 1 по 4 клас) навчався у приватній сектантської школі та страждав від булінгу, примусу та садизму з боку засектованих вчителів, як й усі інші діти у сектантсько-християнскій школі. Потім перейшов до школи олімпійського резерву, добре вчився та займався спортом. Ця одеська школа була гарною, її й закінчив. Дітям, які усі шкільні роки вчилися у сектантської колі дійсно непозаздрити. Зараз мені 33р, але усе життя ненавиджу церкви, попів,секти та усе християнське, особливо, коли усе це нав'язують примусом!
З приводу нав'язування релігії є гарний вислів: релігія-- це як великий пеніс. Він у тебе є, то й добре. Ти цим пишаєшся-- це нормально. Але не треба махати їм на вулиці і тим паче тикати в обличчя моїм дітям
@@az1at883 Так, Ви праві, жахливо, коли дітям її нав'язють силою та примусом.
А ще погано, що тобі кажуть, що якщо ти не захочеш вірити у бога то тобі у житті не буде щастя, все буде погано і т. д. І взагалі якщо людину з дитинства не похрестити, то всьо: жах, вона тупа нічого знати не буде.
@@Fireball2033 Частіше усього примушують більш жорстокими методами, наприклад, б'ють дітей, чи тягнуть до церкви за вухо. Стосовно залякувань пеклом-завжди вважав це дурницею й ніколи у ці казки не вірив. Нащастя не усі діти наївні. Релігія дітям зовсім не потрібна. Їм треба вчитися, гарно харчуватися, займатися спортом, спілкуватися з однолітками. А християнство для бабусь у маразмі!
Ненавиджу шкільні роки, школу, більшість вчителів і однокласників (за винятком можливо 2-3 людей, які просто були нейтральні до мене) . Моя найкраща подруга, з якою я багато років сиділа за партою, кинула мене. Однокласники знущалися з мене, крали мої речі, обзивали, наливали воду у мої черевики, коли я лишала їх у роздягальні перед фізрою, розпускали плітки навіть поза класом, тому з часом мене почала булити мало не вся школа і люди яких я не знала навіть. Мені дзвонили з погрозами. Вчителі і класна керівниця все бачили і розуміли але робили вигляд що все окей. Класна к згодом примкнула до зла. Наприклад, про шкільні екскурсії, поїздки і пікніки я дізналася вже після, коли вони всім класом фотки роздивлялися і обговорювали. Вона також ніколи не викликала мене до дошки. В один момент мені почало здаватися що мене не існує. Так от я не забула і не простила, і якщо хтось з них здохне, я приїду і станцюю поряд з могилкою 🖕🏼
Підтримую вас
Дзвінки з погрозами це вже просто пиздець, я вибачаюся.
Вау👏🏼👏🏼 сподіваюсь це вас тільки загартувало
Краще плюнути в морду ще живій вчительці, мертвим буде все одно
А я чогось сподіваюсь, що ви напишете сценарій до класного горору на шкільну тематику і знайдете фінансування на його екранізацію😉А загалом, дуже шкода чути про такий досвід, сподіваюсь ви це пропрацюєте і будете жити щасливим та яскравим життям без таких нікчем
Зараз я Вишняк, але лише 4 роки тому я була Барановою та вчилась у старій школі до 6,5 класу, потім перевелась у мою та зараз закінчую 11. Почувши причини булінгу не могла додати і про себе. Мене називали Бараном через прізвеще, сосискою аьо сорделькою за те що я була повненька(зараз є комплекси, дякую школо), а класуха з 5 класу мала не дуде гарне до мене відношення і зривалась на мене і мою подругу(я вчилась на 7-8, вона на 6-7), хоча у нашому класі була і дівчинка з якою я спілкувалася з дитинства, Спорцменка, відмінниця і взагалі мила дівчинка, подобалась всіх хлопчикам та і не завдала нікому клопотів. Так от до цієї дівчинки ця кінчена жінка(як і до всіх інших хто їй подобався) зверталась на "ластачка". Досі тригер на це слово...
Р.С зараз маю змішані почуття що до школи. Я стала місцевою "душнілою" і взагалі людиною, що не входить в основну компанію нашого класу та і взагалі мене трохи стороняться. Деякі вчителі дозволяють собі вислови як наприклад сьогодні. Я не виспалась, першою парою фізика, я нічого не розумію, хочу спати, коли я кажу що не дуже зрозумал наша всителька(я її дуже люблю та поважаю) видає золото: "не переживай, фізика не жіноча наука". І ЦЕ СКАЗАЛА ЖІНКА, хоча і заради відвертості вона сказала що помітила мій стан та побажала мені відпочити. І таких перлів багато. Що вже казати про стару вчительку літератури що розповідає що в СРСР було краще...
Знайте, знайдуться потрібні люди, добрі, чудові, яких ви заслуговуєте і все буде чудово, Ваші почуття важливі❤
Я одна з тих людей, для яких спогади про школу - це шось, чого хочеться уникати. Не любила я школу в моменті, не люблю і зараз. Хоча часто чула у шкільні роки від вчителів, шо: "школа це ваші найкращі роки, потім будете зі сльозами на очках згадувати!". Ну хз, в мене найкращі роки почались коли я зʼїхала від батьків і почала заробляти свої грошики (і витрачати їх на себе любиму!). Школа мене змушувала думати шо я невдаха і тупа, однокласники - шо я не гідна того, шоб зі мною дружили і мене поважали як особистість, а оцінки - це шось таке, через шо можна не спати ночами і плакати в подушку. (Спойлер: НІ!)
Якщо цей комент читає хтось, хто ще ходить до школи і ненавидить її усім серцем (чи то через вчителів, чи то через однокласників, енівей), то я відправляю тобі промінчики підтримки. Мій досвід показує, шо після школи життя тільки починається. Я розумію, шо коли тобі 13-15 років, здається, ніби школа то увесь твій всесвіт. Але це не так! Є інші люди, хороші люди, які обов"язково тебе приймуть такою (таким), якою (яким) ти є. Я не могла встановити конект з однокласними (і дітьми з паралельних класів), хоча дуже хотіла і старалась. Вони влаштовували туси, на які мене не зпрошували. Я відчувала себе неймовірною аутсайдеркою і дуже страждала через це. Я думала, шо я якась не така і зі мною шось точно "не альо". А на додаток мене ще й вдома батьки цькували у стилі: "Ну чому ти не может бути як інші нормальні діти? Чому усі спілкуютьс і дружать між собою, а ти як те дике звірятко чи псіх-одіночка?!". Короче, шо вдома шо у школі атмосфера була не сахар. Але після школи я переїхала в іншу країну, поступила в універ і заселилась в гуртожиток, де сусідка по кімнаті стала моєю найкращою подругою на весь час нашого спільного навчання. І серед одногрупниць я теж знайшла подруг. Потім пішла на роботу, де знову мені траплялись люди, з якими я без проблема знаходила спільну мову. Цей досвід показав мені, що все-таки я ОК, просто навколо були не ті люди. Таке теж буває! Тримаю кулачки за вас
Чекала на цей ролик як ніколи раніше. В процесі перегляду зрозуміла,що в мене було все не так погано. Я наразі в 11-му класі
Доповнюючи думку про "невідпускання" дітей до туалету хочу навести приклад з власних студентських років, коли ми вчорашні школярі прийшли на пари і викладачі відразу відмітили що питати дозволу піти в туалет нам не потрібно і якщо треба вийти ми можемо просто встати і вийти і за всі роки мого навчання я не пам'ятаю ні разу коли цим би користувались якось не за призначенням чи з ціллю зірвати пару
В нас якщо дівчата себе погано поводять, частіше всього кажуть: "ну я розумію ще хлопці, але ж ти дівчинка"
Коли дівчата якось носили один одного на спині замість того щоб сказати просто що не робіть так, вчителька казала "ви ж дівчатка"
А в початковій школі взагалі сталася ситуація яка мені неймовірно запам'яталася
В мене до 6-го класу був однокласник який часто наді мною знущався, і в першому класі від потягнув мене за косу, я сказала це вчительці, і вона мені сказала "то ти йому просто сподобалася", після цього я більше не розповідала вчительці про те коли він мене діставав, а намагалися захиститися сама
Коли я згадувала про це в старшому віці, просто не стримала сліз, мені було дуже образливо
А мама якось коли я вперше їй відкрито розповіла, сказала мені "ну вони хлопці, вони пізніше дорослішають"
Зараз того і ще декількох однокласників не вчаться зі мною, але сильно краще не стає
Так, на жаль, досі це "ти ж дівчинка" існує. Постарайтесь не зважати. Ви - людина
найстрашніші бвтьки - це батьки, яким байдуже до своїх дітей
Уже 6 років пройшло, як я випустилась зі школи. Але я напевне буду ненавидіти цей період все своє життя. Мало того, що мене булили в школі, бо я не подобалась однокласникам через те, що була тихою і типу "правильною". Так я щей в дома отримувала за "погані оцінки". І це психологічне та фізичне насилля від батьків длилося аж до 10 классу. Поки лікарі не поставили мені діагноз "псоріаз та псоріатичний артрит". Після закінчення школи, я, хоча б, почала дихати. Так в медичному університеті важче, але я краще знову провчусь 6 років медичного, ніж повернусь один день в період, коли я ходила в школу.
Ваші батьки хоч усвідомили свою жахливу поведінку щодо Вас?
@@Chiken22kтак, але мати до останнього не хотіла визнавати, що вона зробила, шукала завжди когось іншого винного. Лише недавно почала говорити про те, що вона розуміє свою провину
Я школу закінчувала у 1988 році, спогади тільки позитивні. Але від школи моїх синів (2000 і 2004 років народження) у мене психологічна травма... Кожного разу, коли бачу школярів, хрещуся з полегшенням від того, що це мене більше не стосується...
А і мене навпаки: я закінчичила школу в 1991 і досі волосся дибки. А мої доньки випускалися в 2012 і 2020 і це небо і земля. Вони і зараз залюбки спілкуються з однокласниками і вчителями.
Харків дійсно велике село. Я фамілію цього математика знаю. Сказав би що на щастя мене він не домагався бо я хлопець, але це не заважало домагатися до мене хірургу з дитячої поліклініки. Між друзями знаю ще трьох об'єктів його ненормальної уваги. Як трішки в розмові згадали такий случай - "а цим хірургом випадково не Козлов був?"
У цього математика ще ноги не переломані?
@@kikisyavka хто зна, хто зна
@@kikisyavkaвін не ногами домагається. Там не ноги треба ламати, а те чим думає, коли дівчат маленьких лапає
Капець, це Козлов з 4 дитячої поліклініки?
@@Valentyna_88 так, він
Наскільки я вдячна вам за ваш контент. Тепер я завжди матиму купу залізобетонних аргументів і цікавезний та корисний контент для своєї підростаючої доньки. Рада, що вона скоріше за все не матиме більшості тих проблем, які мала колись я.
Мене у школі кожного дня били однолітки, знущалися, а деякі, прости господи, "вчителі" добавляли масло у вогонь, цькуючи всіх, хто їм не подобався
А вчителька молодших класів взагалі била тряпкой по шиї за те, що дитина тупить та не розуміє матеріал, а потім бісилася, що діти за партою відстрибують від неї на автоматі (я була одною з таких і не могла це контролювати), доречі, народилася я у 2005 році. Це не совєтська школа
Даю дозвіл публікувати коментарі у відео, якщо знадобиться
У нас теж вчителька поч.класів била по пальцях указкою, але це був початок 90х, там ще совок продовжувався, а тут 2005 р🤯🤦♀️😢
@@nata_kor704 У 2005 я тільки народилася
Коли пішла в школу - мені було 6 років
Тобто це був десь 2011р.
Мені дуже шкода, що ви через це пройшли. Я теж 2005 року, мені трохи пощастило зі школою, тому я не знаю, як це.
@@purplwcloud Чесно, я дуже рада за Вас
Я б не хотіла, щоб люди проходили через таке.. це дуже сильно ломає
мені пощастило і мої шкільні роки пройшли щасливо. в мене були добрі ,але в міру суворі вчителі, прикольні однокласники. ми були дружнім класом і ніколи не поливали лайном одне одного. та це моє везіння, яке буває раз на тисячу. багатьом, нажаль, і правда важко проходити шкільні роки
Боже, яка жиза про груди. Мене тикали, що я выглядаю як дитина, ще і "пласка даска". Що я була впевнена, що всі хлопці на світі не можуть любити груди, менші за 3 розмір, а мій нулик, то просто катастрофа. До слова груди в мене виросли в майже дорослому віці, тобто ті дебіли навіть не вгадали. І звісно я втратила безліч років на те, щоб подолати комплекси з приводу грудей, які досі десь ще залишилися тінями
Мене ще дратує, що якщо великі груди - булять, якщо малі - булять. Якщо швидко сформувалися - булять, якщо ще не сформувалися, колии майже в усіх є, - булять... 🙄
А це в якому віці виросли?
@@augustakazkova291 з першого розміру до третього десь 20-22 роки. До цього повністю пласка я була десь до 14 років.
@_Cheshirecat._ всі люди ж пласкі тоді
15:30 - повний треш! Я б сказала йому на мысці мами, що за таке саджають у в'язницю, бо не можна порушувати чужі кордони.
Ти тут ніхто і звать тебе ніяк були улюбленими словами моєї вчительки української мови 😢
Зе сейм, але вчителька математики і по сумісництву наша класуха
Треш
Мене булили кожен день 9 років поспіль за мою вагу та творчу натуру. Я була дівчинкою в тілі, але дивлячись на себе тодішню зараз я не розумію, за що я оттримувала цей булінг.
Я змінила школу, не встигла за себе постояти і все. Моя репутація в маленькому містечку була нульовою. Моє слово не важило нічого, зате про мене йшли слухи. Тільки я перейшла, зі старої школи почали прикалуватись і розповіли, що я зламала парту, коли сіла на неї. (Це була брехня, але хто мені повірить?) Навіть однокласник, який в мене закохався, побоявся зустрічатися зі мною, бо побоявся булінгу (просто тільки нещодавно я зрозуміла, що він мене кохав, але досі ставиться, як до куска м`яса, не приховуючи, що він на мене др*чив)
Я була ціллю для головного буллера класу. Його батьків викликали, але я впевнена, що його навіть ніхто не бив ремінем (мене били за все лол )). Вчителі казали "обращайся, если обижают", а коли зверталась - "нє обращай вніманіє". В 9 класі я йшла, дивилася на однокласників и чула в голові голоси моїх знущальників і те, як вони знову прокоментують мене, мою зовнішність та мої малюнки. Вишенка на торті - класний альбом до випуску 9 класу. Я хотіла, щоб всі забули про моє існування, але фотограф поставив мене в центр кадру, на фотці позаду мене був мій булер, а мені прифотошопили посмішку )
Я закінчила школу 8 років тому, але досі не можу привести свій моральний стан та самооцінку до ладу. Було важко усвідомлювати, що тим самим ізгоєм в класі була я. Дійсно важко боротися з затяжною депресією, рхп, низькою самооцінкою та всім іншим.
Я бажаю своїм булерам всього найгіршого в цьому житті, жахливої і болючої смерті. Після буллінгу я не можу і не хочу жити, а вони не варті ні прощення, ні життя. Сподіваюсь, вони вмерли в канаві гімна )
Сподіваюсь, Ви знайшли психолога, який зможе Вам допомогти. Ваша травма дуже болюче, хочеться Вас обійняти....
Один раз в дитсадку я просиділа весь день за тарілкою горохового супу, поки всі діти спочатку грались, потім вже спали, а потім вчились. Все тому що "не встанеш поки не доїш, кухарка старалася а ти перебираєш". А мені мало того що банально не хотілось їсти, дак щей вдома у мене ніколи не було такого дурного правила щодо їжі. Тому я дуже розгубилась і спеціально потім не їла його, навіть коли зголодніла
Я сиділа з самого ранку до вечора, септо до "побєдного" допоки за мною не приїхав батько. Він побачив заплакану маленьку доньку в повній апатії і спитав у вихователів що сталося, на що вони відповіли "вона не слухається" і все. Я сиділа мовчки бо в мене була травма, я нічого не розповіла батькам, і лише коли вчилась у школі до мене дійшло, що треба розповісти. Реакція батьків була очевидною, вони сказали що це ге припустимо, і якщо я би розповіла тоді по факту вони би вчинили скандал
Я досі не можу бачити той гороховий суп, а тим паче їсти його)
Я досі памʼятаю, як всі повкладалися в ліжечка в садочку, а я сиділа над тарілкою вже й не згадаю чого, бо не могла доїсти. Сиділа і плакала одна за столом
@@badgirl_404А я майже щодня у дитячому садку набирала тричі повний рот їжі і відносила її до туалету. Тоді нарешті мене відпускали із-за столу😊
Обожнюю ваші відео, вони мене заспокоюють, бо відчуваю наче в світі більше адекватності, ніж мені часто здається, дякую вам за вашу роботу💕
В нашому класі булінгу не ставалося на щастя. Єдине що пам'ятаю, що мою подружку однокласники боялись, бо хоч вона була зі мною весела і дружня, в класі вона була тихою, і особливо не з ким не розмовляла. Дійшло до того, що якийсь хлопчик мені прямо сказав, що боїться, що вона одного дня принесе до школи автомат
Норм 😂
ахаха! ви прям мене описали. так само в роки навчання була відкритою тільки з найближчими подругами (2 мої золоті людини❤), з іншими - лице кірпічем і 2 слова - привіт, пока)))) не знаю чого воно так виходило тоді, не компанійською була походу😁. Але, справді - інші побоювались мене, також в подруг запитували - чи не бояться вони, шо я їх заріжу😂
Ну, знаєте, те, що вас не булили, не означало, що в школі не було булінгу. Добре, що вам пощастило :)
@@yanabanana5086 Тому я і написав, що в КЛАСІ булінгу не ставалося)
Добре, що цю тему підіймають у суспільстві. Я як людина яка пережила жахливий булінг, ще досі не можу відійти від цих дитячих травм і дуже хочу аби все це змінилося якнайшвидше
шкільні роки були жахливими. Особливо, коли в 5-у класі нас змішали з російськомовним класом (мій клас був український, єдиний на всю школу, чи навіть на місто), а змішали бо ми стали непотрібними, підручників для нас не було.. то нащо ми такі треба взагалі..
І це було жахливо. Булінг, булінг від вчителів, сексиські підколи від вчителів "труда" та фізрука.. булінг за вагу, булінг за немодний одяг.. Я коли вступила в вуз, та ще й в інше місто, я була дуже щаслива, що поїду і більше нікого не зможу бачити.
Коли мене кликали на зустріч випускників, та ще й питали чи сумую я за школою, я відверто не розуміла, чи вони позабували все що витворяли в школі? як за ЦИМ можна сумувати? Не була на жодній зустрічі. Я не додаю однокласників до "друзів" в своїх соц.мережах, бо мені досі огидно, мене досі трегерить. Хоча мені вже за 30 давно..
Боже, як мені відгукується це. Особливо про зустріч однокласників і т.д. Не знаю, чи були вони в нас вже, чи мене просто не запрошували, але я зовсім не засмутилася. В мене в друзях є кілька однокласниць (ті, з якими я найбільше спілкувалась) та навіть з ними зараз ми не підтримуємо зв'язок. А тих, з ким пов'язані мої не приємні спогади, ні в себе в друзях, ні просто навіть на вулиці бачити не бажаю.
У мене діти,дякувати Богу,вже дорослі(23 і25),але для мене школа-це Пекло!Поки я вчилася,були вчителі,які цькували і т.д і т.п,а коли вчилися діти-це просто жах!І це не совкові вчителі,а мої однолітки і старше,але я дуже радію що у мене,зараз,ніхто не навчається у школі!Цю систему треба змінювати.
Вау, надзвичайно важливе відео! Дякую, що комплексно розібрали проблеми, пов'язані зі школою, освітою та некомпетентністю, неадекватністю вчителів та умови їх праці, які практично унеможливлюють розірвати це замкнене коло. Давно про це думаю, болить це. Рада, що ви доклали зусиль задля створення цього контенту ❤
в усьому Вас підтримую окрім однієї деталі - "якщо всі вчителі звільняться то хто вчитиме наших дітей!?" Це ж маніпуляція, яку використовують для придушення будь-яких протестів. Задумайтеся і самі побачите. Нею користуються недобросовісні працівники освіти і для своїх колег і для батьків заради того, щоб нічого не змінювати.
Я пам'ятаю протести шахтарів в 90х але жодного протесту чи страйку педагогів за 33 роки, а одиниць які подавали голос цехова солідарність з'їдала. Бо "радянський" бюджетник має бути максимально залежним і покірним.
Не вірю, що якби педагоги вийшли на страйк за підвищення з/п і за раціоналізацію власної роботи батьки були б проти. Бо виграли б в результаті діти...але...але... замість цього "хто ж вчитиме ВАШИХ діток"...і оттакенні крокодилячі сльози глави районо
А одразу без розбору записувати працівників освіти в недобросовісних - це не маніпуляція? А ви, я перепрошую, 2019, 2021 року де були, що не помітили страйків учителів по багатьох областях? У своїй інформаційній бульбашці?
Страйк і звільнення це різні речі...
Я якось попросила вчительку, щоб вона мене посадила з хлопчиком Максимом, бо він мені подобався. Вчителька лише посміхнулася, потім подзвонила мамі Максима і моїй мамі. Ввечері тато прийшов з роботи і дав ременя, щоб я про хлопчиків не думала, а в школі наступного дня Максим розповів хлопцям однокласникам, що я в нього "втюрилася". Наступний місяць пройшов як в тумані
Я оце теж колись з відкритими туалетами зіткнулася😢.
Це вже буде другий комент, щоб якось відокремити дві різні теми. Ну і чим більше коментів тим краще❤
Так от. Бабуся моя вчителька у школі. І коли я поменше була, вона мене до своєї школи брала(не та в яку я ходжу, її аж на іншому березі, де вона живе). Відчуття чудове, коли ти ходиш по просторому кабінету одна і нікого окрім бабусі. Це був ще кабінет математики і фізики з окремою кімнаткою для вчителя і приладів. Розглядати ваги, проводки, огромні циркулі було ну дуже цікаво.
Але коли проводиш там пів для то і до туалету хочеться і післала мене бабусі і туалет на їхньому поверсі. Заходжу, а там сюрпрайс😮. Немає дверей. У мене в школі вони завжди бути і досить нові. А тут таке. Там ще ці туалети як на платформі були, типу щоб це більше виділити це місце у огромній пустій кімнаті. Я так боялася там пісяти, бо думала що хтось зайде😅. І хоча у школі майже нічого, тривожне відчуття не відпускало. Як з таким туалетом рокими там вчитися? А прокладки, як міняти? А що якщо в тебе з шлунком проблеми, то що ось так без дверцят хвилин 10 сидіти там на вісу поки там черга, яка вже назбиралася, на тебе дивиться🤯
Вибачте, але мені конкретно виносить з цієї теми. В мене у садочку били окремі кабінки. Але у школі, на поверсі вже для дорослих класів👹
Мене постійно булили в школі за вагу, словами я не могла зачепити тих, хто булив, а от кулаком - так)))
Я була відмінницею, можливо, мій характер був би кращим, якби з мене постійно не насміхались. Вчителька фізкультури, яка вела уроки в інших класах часто перед всіма мені казала, що треба схуднути. Постійні виклики маму в школу, тому що я билась постійні "ти ж дівчинка, ти ж відмінниця, повинна бути чемною", але всі ігнорували причину моєї поведінки, що я захищаюсь.
Я проколювала однокласнику циркулем руку, розбивала носи, одного разу по дорозі додому я зустрілась з моїм однолітком з іншої школи, він також почав з мене сміятись, бійка буда неминучою, він розбив мені ніс, а я йому голову об кам'яний фонтан, я витратила цілу пачку серветок, щоб зупинити кров з носа і це мене дуже розсердило, бо це була остання пачечка з хелоу кітті, яку в мій магазин вже не завозили. Того вечора я мамі на очі не попадалась. Не пишаюсь всим цим, а хочу ррзказати, як важко було відстояти себе, коли ти ще тупа і не можешту відповідь "зачепити словом". Скільки я плакала та чмирила себе, скільки раз думала про самовипел, що і зірок на небі менше😂
Все змінилось після 9го класу, коли я схудла. До мене підійшов однокласник, який цькував всі ці роки і сказав "давай зустрічатись, ти дуже гарна". Я тоді навіть не знала що відповісти, адже із-за нього мені хотілось здохнути разів 100. Я дивилась тоді на нього хвилин 5 і сказала "ні".
(Слава про мене, як жирну притрушену ще жива, не дивлячись, що минуло 10 років)
Аплодую стоячи👏👏👏
>Не пишаюсь всим цим
а варто було б) розбити комусь хлєбало замість хитромудрої словесної відповіді - насправді не найгірший варіант, бо часто бидло не розуміє нічого крім грубої сили. І взагалі спроможність за себе постояти це цінна річ. Я свого часу не міг, наприклад, хоча згодом зрозумів, що нічого страшного не було б, якби мене, наприклад, побили за спротив. Можливо, я програв би бій, але морально я не був би переможений. Шкода, не було поруч дорослих, які б мені це пояснили...
Можливо зараз буде схожа інформація на інфу з відео, проте всім однаково кого булити. Якщо ти не вписався в якусь з великих компаній класу (переважно, це хлопчики чи дівчата), то ти автоматично попадаєш або в шайку ізгоїв, тобто тих кого вже булять, або ти відлюдник, якого теж гноблять. Та й батьки сильно не допоможуть, бо поради "не звертай увагу, відчепляться" не працюють.
Це довбане "не звертай уваги" повна хєрня. Я деякий час навіть не міг захищатися від ударів
У +/- здоровому середовищі не звертати увагу працює. Чітко сказати, що однокласниці кажуть херню та це не їх собаче діло тощо.
Але коли батьки, вчителі та сам клас сприяє булінгу, то ситуація пропаща
Можете назвати мене яжмамкою, але якщо б я дізналась, що мою дитину булять, як мінімум полетіли б голови дітей, а як максимум - вчителів. Найзліший народ - це діти! Мене булили за зайву вагу( яка була в нормі, це всі інші були меншими і нижчими), і я пам'ятаю як це. А коли виросли груди до 3го розміру, то називали переростком, + я була вища навіть хлопців до 9 класу. І мою дитину ніхто не троне!
А як ще дізнались,що мої батьки розлучені, то це була особлива тема. Але так сталось, що батьки хлопчика,який з цього сміявся, розлучились менше ніж через рік. Карма в дії! І хлопці,які до мене мали діло, потім звали на побачення після випускного. Такий собі спосіб залицянь.
+++
діти злі, тому що дорослі або не опікується ними як належне, або їм начхати на життя своїх дітей,чи ще гірше - діти не знають що таке нормальне відношення, тому що вдома живуть у постійному стресі. звідки їм брати повагу до однолітків,якщо вдома навіть слова такого не почуєш від дорослих?
з власного досвіду можу сказати, що такий активний захист своїх дітей може призвести до того, що їх будуть булити ще більше. За мене свого часу заступалися, в результаті кількість насмішок лише зростала, а ти ж не станеш водити батьків з собою кожного дня...
Більш ефективно виховувати в своїх дітях моральну стійкість та вміння правильно реагувати на агресію з боку оточення. Хоча я розумію, звісно, що це набагато складніша й делікатніша задача, але й в майбутньому житті це буде дуже корисна для них навичка
Дякую,озвучили мою думку що кожному вчителю потрібно проходити психіатра на адекватність.Бажано хоча б раз на рік,обов'язково.І регулярні консультації психолога,хоча б раз на місяць.І щоб за державний кошт,звичайно.Отже,держава має про це подбати.Пропоную створити таку петицію,хоча б.
дякую що викладаєте свій контент! Є ще серед нас розумні люди!
Я вперше чую фразу:"Розумні люди вчаться на на чужих помилках, а дурні -- на своїх"...
Я завжди з нею стикався в формі: "Мудрі люди вчаться на чужих помилках, розумні -- на своїх, а дурні -- не вчаться".
Не погоджуюсь стосовно того, що оцінка показує рівень підготовки. Мій син зараз у третьому класі і я три роки йому кажу, що оцінка - це лише показник того, на скільки він відповідає очікуванням школи. Бо це навіть не показник його знань, адже їх не можна виміряти тестами. Це системна дурня, щоб школа мала хороший рейтинг і отримувала дотації. І що мені завжди буде все одно, які в нього оцінки. Але він має розуміти, що в старшій школі оцінки можуть повпливати на його майбутнє навчання. Тому я йому раджу, не наполягаючи, від старшої школи їх утримувати на нейтральному або високому рівні.
Зараз ми мешкаємо в Норвегії і тут оцінок немає до 8го класу, чому я дуже рада. Адже попередні два роки в Чехії, де система освіти виключно оцінко -орієнтована - був страшний стрес для моєї дитини, навіть попри мою позицію
Нам вчителька з географії пояснювала, чому важливо платити податки, та працювати офіційно) Хороша викладачка
Після вашого відео я справді по-іншому подивився на професію вчителя. Так, тут переважно фігурували вчителі-мразі, але тепер я хоча б розумію куди дівались молоді вчителі які витерпіли один рік в моєму класі, (як в першій школі, так і в другій) і пішли, хоча вони були дуже перспективними, на мою думку, але ми їх так дістали що вони зрозуміли що вчились 4-5 років дарма😭
От у мене зараз так, я новенький наче все по фізиці їм розкладаю, але ж діти чомусь обрали мій урок щоб повідпочивати. Ще я почав розуміти, нащо ми в ліцеї мали бейджи з іменами, адже дуже важко всіх запам'ятати в класах по 32 учня і коли їх з десяток.
@@vadymvv Вірте в себе! У мене теж напочатку так було. У багатьох так було. Ви з часом напрацюєте особистий підхід. Якось раз він спрацює, потім спробуєте вдруге - знову вийде. Тоді з'явиться впевненість. Оце запорука того, щоб вас сприймали. Вірте в себе, докладайте зусиль, пробуйте різні підходи - і все вийде. Успіхів!
Я обожнюю всі відео на цьому каналі, вони дуже цікаві і корисні для нашого соціуму. Це відео напевно найгірше з усіх, не тому що воно погане чи не правдиве, а якраз тому що все це справді існує. Це все реалії тисяч і мільйонів, які формують потім нашу націю. Це прям дуже боляче і мені дуже шкода що зараз все так. Дивитись було важко але я хочу щоб це побачило якомога більше людей. Дякую авторці🤍
відео народилось на очах 🥹🥹
обожнюю ваше почуття гумору 💕
воно як бальзам на душу після усвідомлення того, наскільки всрата довколишня реальність
дякую 🙌
дякую авторці за важливу роботу і цікаві відео!! 💗
В школі була дівчинка, яка буліла всіх новеньких і була типовою школяркою яка бігала курити за школи, тинялась із старшокласниками і т.д. (була в 6-му класі). Коли я прийшла в школу, мене почали буліти, але я дала відсіч в бійці. Після чого викликали батьків в школу. Мати цієї дитини почала розказувати як їй важко, бо в неї ще є син з важкою стадією ДЦП, і виховувати одній це нереально. Через пару років, в одній з компаній знайшовся хлопець, який проживав в комуналці з цією навіженою. Він розповів дуже важку для сприйняття історію про цих двох, де вона мила брата і задовольняла його орально. Їх мати наче знала (бо знав весь поверх), але робила вигляд, що нічого не помічає. Після цього стало все зрозуміло. Наразі ця людина має адміністративки, купа абортів, 2 чи 3 дитини, чоловіка алкаша, а сама продавчинею працює- карма існує.
Але я зрозуміла зі школи одне- якщо бійки і приниження не уникнути, то якого ляда нічого не робити? Якщо ти і так отримаєш ті побої, то чого не дати пару разів у пику у відповідь?
>Якщо ти і так отримаєш ті побої, то чого не дати пару разів у пику у відповідь?
Це, начебто, проста й логічна думка, але зовсім не очевидна для дитини, яка боїться агресивного оточення та часто починає шукати причини в собі, а не в тих, хто до неї чіпляється. Зазвичай діти бояться давати здачі, бо вдома їх не вчили самоповазі та гідності, а на скарги щодо однокласників відповідають "та не звертай уваги" або "веди себе нормально, і тебе полюблять" (це якщо дитина взагалі наважується розказати про свої проблеми)
Коли я була школяркою, у нас дійшло до того, що один підручник з математики був на трьох в п'ятому класі.
Тоді, мене почали булити! Це наростало, багато хто зійшовся до думки, що такої як я на світі немає бути взагалі. Я себе відчувала, як Алєса із фільму Сайлет Гілл.
У 2008 році, я познайомилася із творчістю гурту Токіо Хотел, історія братів Каулітц. Їхній відчим, забирав їх зі школи, із бейзбольнею битою.
Мене врятувала, я була на грані щось із собою зробити. Ця історія, допомогла розірвати замкнуте коло, і порвати з токсичною людиною.
Так, званою подругою, бо вона мене сприймала як конкурентку: от подивіться, на неї, вона погано вчиться в школі, вона така погана, але я не така, я хороша.
В майбутньому я таки змогла дати відпір, булерам(це уже дорослий вік).
Іноді історія, підліткового гурту, може тебе врятувати. Особливо їхній кліп не стрибай.
Вокаліста Білла Каулітца: булили, за, те що той міг за тиждень, змінити пару раз, колір волосся, його брат Том попадав під роздачу, за, те що він намагався заступитися за брата.
За булінг і насильство можу порадити два фільми: Говори із Крістен Стюарт(про дівчинку яку зґл*втували), і фільм який мене змусив прокинутися Зло 2003 рік Швеція.
А мені свого часу дуже зайшов "Бац!Бац!І ти мертвий!
Схоже,я була достатньо розлючена.
Хоча,тепер я більше поважаю фільми типу "Мені не соромно" і, з огляду на стільки жахіть по світу, шкодую про свої симпатії до того першого фільму.
58:45 у нас взагалі туалетів в звичному розумінні не було. Лише невеличке приміщення. На вулиці. З кількома дірками в підлозі. Ось це - мабуть, найбільша моя травма :')
Типу, так, можна сказати, це лише селище і грошей в школі не було, АЛЕ! В мої шкільні роки батьківський комітет не раз намагався ініціювати відкрити збір по всій школі, щоб побудувати нормальний, цивілізований туалет. Однак директор постійно відмахувався (ага, краще купити нові штори, чим забещпечити дітям комфорт, а головне БЕЗПЕКУ). Багато дітей боялися це місце, віддавали перевагу кущам, навіть в зимку, а якщо і заходили, то справляли потребу прямо на бетонну підлогу. Я ж досить часто терпів, через що маю деякі проблеми зі здоров'ям. Не тільки фізичних... (надовго врізалося в пам'ять, як якісь нелюди закинули туди цуценя, і воно там так довго плакало... ніхто його не дістав). Звісно, директор потім все таки зробив туалет, коли я навчались в 7 класі. Хоча враховуючи вік школи, це можна було зробити на 10-15 років раніше. В період з 8-11 класу я побував ще двух школах і ліцеї, і в кожному була проблема з відсутністю кабінок. Однак... порівняно з тим, що я бачив і пережив... 😬
Я й досі кошмари про школу бачу. Без жартів.
Я вам вірю
Те саме.
Просто наші школи наслідують римську традицію громадських вбиралень, де в туалетах часто провадили бесіди, а інколи й політичні дебати)
Страшні діти стршні вчителі ібезучасні батьки жесть ,я слухаю і ще більше люблю своїх батьків і поважаю їх
Школа - маленьке пекло, люди в цілому .Чекаю на екстренне відео про домагання до військової медсестри.
31:23 "вчитель - ета прізваніє" "оні знають на что йдуть"
Школа це жахливе місце і для дітей, і вчителів😢😢
Дитячий булінг, дитячий булінг "з подачки" дорослих, булінг вчителів від дітей (згадайте скандал, як вчительку звільнили за фото у купальнику у власному профілі Фейсбуку(?))
Жах для всіх😢😢
Цей випуск треба дивитись за декілька підходів, бо нерви не витримують