На Редітті прочитала чудову фразу для тих, хто кричить про аборти : "Якщо вам не подобаються аборти, просто ігноруйте їх як ви ігноруєте дітей у дитячих будинках"👌 Чудовий аргумент🎉
Здебільшого згоден, але якщо пара зачала дитину, хоча при цьому її не хотіла, - теж не дуже добре. Навчіться користуватися контрацепцією, будь ласка. Тоді і аборти явно не завжди буде потрібно робити.
@@alik6813если пара зачала ребёнка, которого не хотела, то это личное дело только этой пары. Это не хорошо и не плохо. Должно быть плевать. Это лично их дело. К твоему сведению контрацепция не всегда помогает! Даже если ею пользоваться!! Так что пойти на ранних сроках сделать аборт не плохо. Таблеткой просто вывести из своего организма не желанный эмбрион
@@__Monaco Що ти верзеш? Типу всі ними користуються, так? "Ох, звичайно, ґвалтуйте мене, але будь ласка з контрацептивом" "Ти хочеш без 'гумки'? Н-ну добре... *а якщо завагітнію то він взагалі мене кине... буду гробити здоров'я пігулками*"
Чому про-лайфери завжди намагаються змусити мати дітей тих, хто їх не хоче, замість того, щоб допомогти тим, хто хоче? Купіть молодій парі, що чекає на дитину, квартиру; погасіть кредит багатодітній родині, вимагайте у влади більшої підтримки молодих сімей і матерів. Нє, будем ходити чіплятися до нещасних жінок у відділенні гінекології і роздавати їм тупі флаєри.
їм це не вигідно, аби тільки злі емоції отримати від чайлдфрі, це для них дуже приємно. тим паче ж не ти робитимеш, того чого ти змушуєш людей, а вони))
Бо люди самі страждають, а значить мають страждати всі. Теж саме з релігією самі злі, агресивні люди ходять у церкву, а потім проклинає тебе бо ти їй не подобаєшся і йде молитись, як нівчому не бувало 🤦🏽♀️
Бо на складні питання хочуть просту відповідь,ляпнув "народжуй",як перднув,легко,це ж просто сказати щось,я ж не весь мозок використовую коли щось ляпаю шо уявила
Мені 37, 12 років лікування, купа гормонів, лапароскопія, 2 ЕКЗ. У підсумку, пухлина в грудях, порушення сечовипускання, понівечений ендометрій через викедень. А потім до мене дійшло - я ж не люблю дітей! Я їх не хочу! І ніколи не хотіла... через суспільний тиск, родичів чоловіка, "подружок" я витратила 12 років життя ні на що, ще й підірвала здоров'я. Ні, дякую. І дякую чоловікові, який все це розуміє і підтримав мене. Під час останньої підсадки ЕКЗ я приїхала до дому з думкою "хоч би не зачепився" і це остаточно переконало мене, чому я "хотіла" дітей. Це жорстоко по відношенню до дитини. Бажати її не тому що хочеш ТИ! А тому що всі оточуючи тебе засуджують, що ти бездітна.
Неймовірно! Мені 38 і я до тієї ж думки: "Не хочу, не буду, відстаньте від мене всі!" Прийшла років з 20-ти, під час першого заміжжя. Ну, тоді так не рефлексувала, просто думала "Колись потім!". Ми не користувались жодним захистом, але й по лікарях не бігали. І я не вагітніла, бо не хотіла, все єство було проти! Тому чудово вас розумію ❤
Вы очень сильная и смелая женщина, что признались себе в этом. Это и поясняет, почему ничего не получилось за все годы, ваше тело не хотело, а голова не слышала его, отсюда и проблемы со здоровьем. Надеюсь Вы перестали делать ЭКО, после того, как поняли себя.
Я хочу вас обійняти і підтримати. Я теж пережила викидень двічі і дітей у мене поки немає. Я їх все ж хочу, але ви вилечезна молодець, що маєте сміливість собі у цьому зізнатися і відверто назагал про це казати.
А мене папаяло. Десь після року великої війни. Я все думала, спочатку хата, автівка, гарний заробіток, а потім вже дитина. А зараз така: "да пішло все до срррки, домівку можуть розбомбити, достаток знищити, та й я можу не дожити до народження дитини. Якось буде. Головне, це любов у сім'ї". Прийшла до лікарки, а вона каже: "оооо, та у вас поки скоріш за все не вийде. Ми полікуємось трохи, десь рік, стабілізуємо усі гормони які у вас там тільки є. А, і дієта теж потрібна, щоб інсулін до гори не взлітав, та ви не набирали вагу." Аналізи кожні два місяця заново, ліків і травок-муравлк ще на 3к+, і я така: "ні, ну я знала що буде тяжко, але ж не думала, що для того щоб потім було тяжко, треба зараз стільки грошей віддати. Якісь садомазохізм." P.s.: дівчата, а пам'ятаєте, як було страшно завагітніти в підлітковому, або дуже молодому віці? Прямо сиділи, чекали місячних, як новорічних свят.) А все не так просто як здається на перший погляд.)
Теж таке було, потім заспокоїлася народила в минулому році, за два місяці до свого 36 річчя😅. Хоча боялася я народжувати напевно із-за того що жінки в моїй сім'ї казали правду про вагітність, пологи і інші "радощі". 😅😂
@@Alina-io3db якщо у вас інсулінорезистентність і на цьому фоні спкя, не пийте ті травки і бади - вони до ср.ки! А коштують як паливо на ракету. Дієта вам у поміч
Коли сестра народила першу дитину в молодому віці, то всі були раді. Вона якраз вийшла заміж. Почали питати про другу - а вона якраз планувала, скоро народила. Потім почали питати коли збираються дівчинку народжувати, бо вже 2 хлопці є. Через пару років третю дитину народила. Ще через пару років вона завагітніла четвертою дитиною... І у всіх якогось біса сталася істерика "куди тобі ще одна дитина" Я ніколи не зрозумію людей...
в моїй родині така сама ситуація. Я 3 донька, є ще 2 старших брати. Але батьки просто хотіли ще дітей? тому народили ще дівчинку і через пару років хлопця. Реакція на перших 2 хлопців і дівчинку звичайно була позитивна. А після 4 і 5 дитини бабушка не спілкувалася з моєю мамою доволі довго..... А зараз та сама бабушка з гордістю усім своїм подругам розповідає про те, як багато у неї прекрасних онуків...
це до речі теж цікаве явище, тому що я якось намагалася зрозуміти "ліміти" типу до скількох дітей це "нормальна сім'я", а зі скількох це вже "наражала" і "та куди вам ще???" бо таке враження, що потрібно мати 3,5 дитини для ідеального варіанту сім'ї з точки зору таких людей (бо 3 це можна іще постаратися, а 4 це вже та куди вам стільки)
@@НаталіяШаля чомусь інших непокоїть кількість дітей в ЧУЖИХ родинах... це зазвичай свідомий вибір обох батьків (а навіть якщо і не зовсім, то сам факт того, що батьки залишили собі більше дітей, вказує на те, що вони ХОТІЛИ цього)
@@НаталіяШаля знаєте що саме смішне? Сестру підвела контрацепція, так сталося, 4 дитина не була в планах, але аборт вона ні в яку робити не хотіла. А якби зробила, то вже заклювали би що це гріх 😂
мені колись на серйозі сказали щось типу "а якби твоя мама теж оце боялась народжувати, не хотіла брати на себе відповідальність, то що б ти тоді робила?". ну типу, нічого, мене ж не інувало б, яка мені була б різниця взагалі
Саме дивне питання от тебе б не було😂 або от не було б Моцарта, і що??? В світі що, мало музики? Але чомусь ніхто питає - а от путлєра б не було,чи гітлєра, Сталіна і тд. В😅
Я не виправдовую війну ні в якому разі і вони с.....и горітимуть разом з ним у вічному вогні ще на цьому світі і вічність на тому але як оця війна показала хто є хто,хто біля нас,що за люди і чи потрібно їм взагалі бути біля нас,показало також дуже багато загальних косяків нашої прости Господи влади ми то знали що воно так але що все аж настільки лише тепер вилазить на зовні. А що стосується дітей то ніхто, ніколи,не має права вказувати коли кому народжувати і коли ще зарано а коли вже все,поїзд поїхав. Це справа лише пари які знають коли їм краще народити і за яких обставин
Я хоч ще і підліток, але поділюся цією історією. На сімейному застіллі з моєю віруючою тіткою, і звісно ж моя мама заговорила про дітей. Я їй твердо сказала: "У мене дітей не буде. Для мене головне - кар'єра, а не діти" . Мама почала "Ти ще мала і дурна", тратата... І тут моя віруюча тітка каже: *ім'я мами*, це її вибір. Він може змінитися, але зараз вона так каже. І ти повинна поважати її думку. Я АЖ ПРИФІГІЛА
Вірян дуже часто плутають з маргіналами, які живуть десь у своєму гетто, не їдять і не п'ють, не їздять у маршрутці, не тр##ються і в принципі з ними порозумітися важче, ніж з інопланетянином)). Скільки спілкувалася з віруючою молоддю (представницею якої я теж є, до речі), спостерігала, що це просто люди, які не вважають себе нічим особливим), це юристи, айтішники, підприємці, бібліотекарі, адміністратори, продавці-консультанти... І це (що важливо розуміти) громадяни нашої держави, які мають громадянську позицію, донатять, служать у ЗСУ, волонтерять абощо. Вони анітрохи не менше за інших виконують свої обов'язки перед суспільством)
Матриця дала збій 😅. Але погоджуся, що віруючі не обов'язково вузьколобі фанатики. Якщо уважно читати Біблію, то можна помітити, що Бог дає вибір кожній людині ;)
Чомусь людям здається нормальним те що ми жорстоко вбиваємо тварин заради м'яса, шкіри і хутра, але аборт для них це вбивство, злочин і гріх, хоча тоді коли його можна зробити ембріон це ще зовсім не людина, а просто згусток клітин. Зате наприклад корови яких вбивають заради м'яса це розумні живі істоти. Знову якісь подвійні стандарти
Пам'ятаю як мене дивувала ще отака логіка, вбити: корову, ягня, кроля, свиню, півня, оленя, кита чи акулу чисто заради плавників, лисицю, орла щоб опудало з нього зробити - всім поххх, ще й назвуть тупим чи істеричним якщо ти відреагуєш чи звернеш увагу на це, або оця НАЙТУПОРИЛІША відмаза:"ну то традиції такі, так прийнято"(навіть коли мова не тільки про тварин, цікаво, а як би канібалізм був би десь традицією, так само б казали?)) Вбити кота, собаку, морську свинку - ВАНДАЛИ, ВИРОДКИ, ЯК ЖОРСТОКО Я не кажу що треба чи можна вбивати і котів з собаками і морськими свинками також, просто кажу що помітила
Вмикайте єврея, коли вас питають про дітей та відповідайте питанням "А коли ти відкриєш бізнес і почнеш заробляти мільярди?". А взагалі підійде будь-яке питання, яке людина скоріше за все не реалізує. Все залежить від вашої фантазії
@@Roma_Zhovnirchik І? Типу якщо хтось таке запустив, то можна розповсюджувати? Я не розумію вашу логіку, типу хтось так робить, я знаю що це дуже погано, але теж так робитиму чи що?
У мене є собака і бабуся постійно каже " От взяли ви проблему на голову, його ж і купати треба, і їжа треба і тд", я кажу "Ага, прям як і дитині". Відповідь "Тож інше,діти - то допомога на старість"
Але при цьому егоїст той, хто не хоче народжувати, а не той, хто народжує, щоб за ним старим доглядали (якщо що, зі старими людьми взагалі не легше ніж з дітьми, особливо з лежачими)
Мене ніхто з сім’ї не задовбує, бо я незаміжня і не маю хлопця. Мені скоро 29, і з кожним роком і все більше не люблю і не хочу дітей. Мене пригнічує думка про виношування чужорідного тіла у своєму тілі і жертвуванні усім своїм часом:))
А у мене є син, він - найдорожча моя людина в світі. Але з часом я зрозуміла, що люблю я лише своїх дітей. Свого сина і його сина. А любити чужих просто з якого дива я повинна? А ще більше я не люблю батьків, які народжують, народжують, а дати ради тим дітям не можуть. Не матеріально, не освіту, а принаймні виховання. І тепер я сміливо в очі кажу всім нахабам: я не люблю дітей і їх батьків. Тому дуже підтримую Вас у цьому свідомому рішенні. Не хочете, не вважаєте, що маєте достатньо ресурсів для гідного виховання - це Ваше право, Ваше рішення і Ваше життя. Та й діти нас не просять їх народжувати, тому народитися в цьому світі - то теж сумнівна радість
Я так люблю Настю! Вона говорить те, що болить на душі. Але так бісить, що в 2024 році треба говорити з піною у рота очевидні речі…. Настя, так і продовжуй!
@@2jzturboi6.34Ви маєте рацію. Але щоб не звертати увагу на чужі думки, то потрібно бути 100% впевненою у своїй опінії людиною. А така сильна впевненість можлива лише якщо отримуєш підтримку від якихось інших людей схожих поглядов чи ти соціопат: третього не дано. Люди так влаштовані що їм важлива думка інших. Інакше людство не вижило б і ніколи люди не змогли б співпрацювати, співпереживати і взагалі розвиватися. Тому дуже важливими є такі ролики і очевидна активність під ними: щоб люди той ж думки бачили як їх багато.
"Діти, то підтримка на старість" 😂 Моя мама покинула бабу і дідуся, не приїжала коли вони хворіли і навіть не приїхала на похорон, так що це дуже сумнівне твердження)
Ніхто не знає чи буде та старість.. Буквально вчора слухала історію про одну жіночку, що дуже пепеймалась питанням хто їй в старості "подасть стакан води". Але не судилось їй прожити настільки довго.
Ми про це в сім'ї жартуємо і якось матір просить їй принести води (мені тоді шось типу 16 було), я приношу і кажу: "все, стакан води принесла тобі, я свій обов'язок як дитини виповнила!" І вона як почне реготати, ледь не захлинулася тією водою 😅 тепер завжди каже "ну все, ти стакан принесла, а на старість заведу собі цуценят, щоб вони приносили", бо наче ще дітей не хоче (вже я і молодша сестра моя є). Хоча я дивлюся на неї і думаю "куди ще цуценят?))" вже є достатньо "цуценят", хоча вони вже подорослішали) але головне, що всіх все влаштовує)
@@Dirka_Dżentli Моя мама має четверо дітей, лише мені на неї дійсно не начхати, і то я була вимушена поїхати за кордон. Старший брат вважає, що його бітько, який покинув маму і його і пішов до іншої жінки, де згодом народилось ще три дитини, і цей герой повісився, так от мій брат вважає, що це мама на нього поробила і він таке вчинив. Старша сестра взагалі вижила маму з власного будинку і мені довелось купляти їй інший будинок. Сестра яка перід дімною відчуває, свій обовязок, але для неї важлива лише її власна дочка. Так що міркуйте самі, якій відсоток.
коли я сказала мамі, що діти не входять до картини мого життя в майбутньому, то я очікувала почути стандартні: « То ти зараз не хочеш», «виростеш, зрозумієш» і т.д. Але вона сказала, що я не зобов‘язана хотіти дітей та й загалом, життя моє і тільки мені вирішувати чи будуть в ньому діти. Це мене трошки шокувало, але я була рада, недивлячись на те, що мама зростала у стереотипній родині , вона мала адекватну думку адекватної людини
Просто ваша мама мудра жінка. Можливо й ви колись станете мудрою.. а діти то логічно. Люди кохають одне одного. Й дитина , то результат кохання. Так не безтурботний результат, але однозначно дуже важливий.
Я пережила 2 кесаревих. Багато всього мені довелося почути. І що я не зможу бути нормальною матірʼю, бо в мене не активовано материнський інстинкт, і що це несправжнє материнство, навіть, що мої діти зʼявилися на світ неприроднім чином і будуть ненормальні. Гадаю, це звичайна заздрість, що я не пройшла через ті муки, які спіткали їх. Гидко від деяких людей!
Я вважаю, що чи природнім шляхом, чи кесареве це одинаково пологи і дитинка появляється і одинаково важко, природні пологи самі по собі болючі , а кесарево то взагалі лежиш шви болять ( мою подругу кесарили) а ще дитинка , і то добре що є кому допомогти
Люди просто тупі, і не розуміють що кесаарів розтин то втручання лперативне і це не забаганка а бляха операція яка має покази і що відновлення буде тривалішим та більш болісним. Я народжувала сама, і дуже рада що ввийшло без операції. Знецінення чцжого досвіду це ницо і токсично. Ви молодесь успіхів вам 🫂
У мене була колишня з дитиною від першого шлюбу, робила кесарєво. Малий у віці 7-8 років, почав від когось щось дізнаватись. Хтось з гуртка йому сказав що всі діти вилазять з 3.14Cі. Але колишня була з гумором і сказала - це вони вилізли всі з 3.14Cі а ти з животика і показує шрам. Більше ці питання у малого не підіймались
Я маю теорію - лише нещасливі жінки в материнстві намагаються затягнути інших жінок в такий самий стан. Можливо, це все відбувається несвідомо, але в моєму оточенні лише втомлені нещасні без карєри матері питають, а коли ж діти. Зато жінки, які справді виглядають неймовірно щасливими в своєму материнстві, ні разу не спитали мене, а коли я планую народжувати.
Я своїй мамці пояснила, шо я максимум готова бути інкубатором, а весь догляд та піклування про дитину ляже на неї. Вона перехрестилася та сказала: доню, не народжуй
@@victoriahoward9880 це супер канєшно, а мене осьо мама каже: доця народи мені лялечку. а як за аборти,то: не дай боже не роби ніколи в житті, краще народи і віддай нам Май хонест реакшн:☠️🔫
Дитині багато не треба. 😂 Малі удвох їдять більше, ніж ми з чоловіком. Зібрати в школу: все для школи, одяг для школи + змінка, здати на щось (дні народження однокласників і вчителів, свята, на клас, на школу). А хвороби дітей: це гроші + неможливість одному з батьків нормально виходити на роботу. Але ще більше діти потребують час. Дууууууже багато часу, особливо, якщо хочете, щоб діти росли щасливі, відчували вашу любов, довіряли вам і зверталися при проблемах і негараздах. І пам'ятайте, що ви - це зразок для повторення (тож треба спочатку навчитись розуміти себе, контролювати свої емоції і т.д.). І що дуже довго (навіть ще у підлітковому віці) самооцінка дитина = ставлення батьків до неї/нього. Тож треба добряче подумати, перед тим, як заводити дітей. І діти, то щастя і любов, але це ще й важкий цілодобовий труд без вихідних та відпусток, лікарняних. Так, коли у вас 38, то все одно ви мама/тато. Тож це дуже серйозний крок. І так, народження дітей кардинально змінює усе у вашому житті. І вас самих. І з роками легше не стає, просто одні проблеми змінюються іншими. Тож удачі. 😉 Щаслива мама двох, яка 100% розуміє child free.
на нас з чоловіком був величезний тиск. дитина від першого чоловіка є, треба й від другого теж, бо від жеж піде від мене, треба йому його рідну дитинку народити, обов'язково донечку, бо синочок вже є. на чоловіка теж тиснули, бо шо це він чужого сина виховує, а свого не має. і ми значить планували. це було двічі. двічі ми раділи, що приведемо в цей світ ще одну людину і наша сім'я стане більшою, і обидва рази відкривалася кровотеча, викидиш на ранніх термінах. це було величезним моральним болючим ударом. узд, уколи, крапельниці, чистка, знов крапельниці, лікарка дивиться з огидою, ніби я винна що це зі мною сталося і я її відволікла від якихся надважливих справ. і ми вирішили що більше не хочемо. та й в мене з роботою почало налагоджуватися, якось не на часі. кончені родичі казали що це я не можу виносить, треба обстежуватися і все таки народити внучку, бо як же ж це так - хлопчик є, а дівчинки нема, одна дитина - це неповна сім'я. і чоловік звісно чоловік ж від мене піде, якщо я йому народити не можу, я якась недожінка. ми завели кішку, а треба було ще одну дитину. ми з чоловіком користуємося контрацепцією і домовились що якщо раптом вона підведе і я завагітнію - то це точно буде аборт. ніхто не буде тиснути і вмовляти, а родичі взагалі про це не дізнаються. іноді знов повертаємось до теми, щоб переконатись що ні в кого думка не змінилась. а зі сродичами з початком війни взагалі спілкування якось зійшло на нівець, так шо нормально живем.
Мама до моїх 25-ти: "Народжуй, потім буде пізно. Шо значить "не хочу"? Родиш - сразу все поймеш!". Мама, коли мені 28: "Ой, молодець, шо не родила сразу. Поживи для себе, бо за дітьми світу білого не видно. А родить і в 40 можна, аби здоров'я було. А знаєш, як діти здоров'я садять? В Машки оно всі зуби випали, бачила? Та і вобщє ти все робиш, як сама хочеш. Ну і правильно". Питаю: "А чого це так риторика помінялася?". Каже: "Поумніла, розуму набралася 🙃".
Моя думка, що дітей треба народжувати не для того, щоб вони тобі в старості води подали, а для того, щоб пізнати радість материнства, а якщо сам факт материнства тобі не цікавий, тоді може і не треба. Доречі, мені 41 і в мене немає дітей і скільки від оточуючих я послухала всілякої чухні, що з віком просто перестала на неї реагувати, просто після 35 на багато речей дивишся простіше😊
Мені 25 , я з 20 років вирішила, що не хочу дітей. І байдуже що кажуть інші. Затикаю рота тим що це сугубо моє діло. По перше. По друге, якщо уж сильно буде припікати, то візьму прийомну дитину. Якщо я не нарожу свою, то нічого світ не витратить, вже перенаселення давно. 8 млрд людей По третє, якщо мені кажуть про егоізм, що я просто не хочу брати на себе відповідальність, то я кажуть що в моєму світогляді навпаки егоізм це коли ти народжуєшь у цей жорстокий світ. Де з твоєю дитиною може трапитись що завгодно. И нема гарантій щасливого життя ю Та нема гарантій допомоги у старості. Треба тільки на себе розраховувати. На свої фінанси, щоб наняти людину, яка буде тобі за гроші допомагати в 80 років. Якщо ти ще доживешь. Нема гарантій що ми доживемо до старості. И егоізм це ось ще народжувати собі допомогу на старість. Тобто ті народжуєшь у цей світ людину яка буде тут проходити через труднощі, біль, страждання, витрати, тяготи.. Так ще й просто заради свого его. Щоб тобі допомога була. А ще є такі, котрі просто хочуть щоб їх любили, та було за ким турбуватись. Так в такому випадку завести собі тваринку можно. Це турбота і любов, чи взяти вже того, кто у дитячому будинку. Так що ось. Це все я зрозуміла ще у 20 років.
@@TranshumanistLGBTreich здорова жінка не може бути не готова до народження. а всі ваші причини це тільки відмовки. не хочете не робіть. ніхто вас примусити не в праві. але ненавидіти свою дитину може тільки ненормальна жінка.
Коли я одружилась, мені було 23, а моєму чоловікові 31. Ми хотіли дітей, але в перспективі, спочатку насолодитись життям, подорожами і одне одним, а також побудувати фундамент для матеріальної стійкості, щоб потім не було непередбачуваних обставин, коли потрібні гроші, а в нас недостатньо. Але потім стався ковід, потім повномасштабна війна. Мій чоловік воює. І в цей момент він дітей не хоче. З багатьох причин. Але половина моїх родичів і більшість колег по роботі на всі свята мені бажають, щоб "чоловік зробив дитинку, коли приїде у відпустку, тоді і самій вдома веселіше буде". 🤬 Якщо колись я ще казала їм, що у нас будуть діти, коли ми того самі захочемо. Але тепер зрозуміла, що тут вже можна і не старатися.
Ой веселіше, я не можу. Прямо обрегочишся.😂 Немає нічого веселішого бути вагітною, коли чоловік - український військовий. Я максимально поважаю жінок, які виношують дітей і у таких обставинах, їхня сміливість гідна подиву. Але закликати до таких "веселощів"... Немає слів.
6 років спроб завагітніти, 6 довгих років ми з чоловіком робимо все для цього. Але є 2 види коментарів в нашу сторону: «а чому у вас досі нема дітей? Ти свій вік знаєш? Чоловік може піти від тебе. А еко щось дало? Не пробувала?» або ж «ви реально скільки грошей тратите на зачаття? В країні війна, чим ви думаєте» 🤦♀️
@@2jzturboi6.34 Навпаки, треба змінювати, а не тікати від проблеми (хоча, це звичайно вибір кожного). Бажано піднімати і обговорювати це, як робить авторка відео і прагнути, аби в майбутньому, у нашій країні, такого не було. Це звичайно тяжче, але це того варте.
23:22 одного разу в метро я стояла навпроти такого плакату. Мені було 19 і я їхала в лікарню робити аборт. Ні, він не змусив мене передумати. Він змусив мене проходити через страшенні психологічні муки і на пів року випасти з життя, ледь не вилетіти з інституту… ПС: зараз я доросла жінка, маю двох дітей, освіту і щасливе життя. А тоді в 19… я б його перекреслила…
Мені теж здається, що тиск з боку деяких людей відбувається тому, що вони зробили колись не те, чого хотіли. І тепер не можуть прийняти, що хтось може обрати для себе інший шлях. Мабуть, людям просто це все здається несправедливим. Це дійсно дуже прикро.
Так само, 39 цього вересня. Чоловік дуже хоче. Можливо і наважусь на спробу, але сильно намагатись не буду. Відчуваю якийсь внутрішній тиск, типу «а може варто? Зараз ще рік і зовсім пізно…». Хоча в жах кидає коли дивлюсь тіктоки girl with the list.
Оооо так під час війни з цим ще гірше: "українці вимирають, нас вбивають, народжуваність рекордно впала", "от чоловіки примусово військовозобов'язані, то треба так само законодавством зобов'язати народжувати жінок!" І це мені казали серйозно люди, які не воювали і не воюють. А коли я спитала у друга з Айдару, який на фронті з 14-го року, то він сказав, що це не ок, бо це - репродуктивне насильство. І це логічно, що народжуваність падає, бо ризиково народжувати дитину в країні з постійними обстрілами. Нема гарантії, що вона до року доживе. А до вторгнення мені казали такі аргументи: "от ми у 90-х якось вас народжували, грошей не було взагалі, але викрутились. А так би вас не було". Клас, тільки я пам'ятаю дитинство з картоплею з села, яку передавав дідусь, і з максимум курятиною раз на тиждень, бо на іншу їжу грошей у батьків не було. Але попри всі аргументи на тебе тиснуть плодячкою, особливо, після 30. От мені скоро 31, сімейні застілля бувають дуже епічні. А ще, на жаль, я знаю дуже сумні приклади дітей, яких народити "бо так треба". Їх батьки не люблять і вони від цього страждають все життя. У людей покалічена психіка.
Під час війни народжувати це взагалі насилля якесь. Тут у мирний час був стрес на стпесі, а у війну взагалі кашмар. При чому ще й додається осуд не виїхавших до тих хто виїхав. Зрозуміло, що країна буде пропагадувати народжувати більше, бо це ж майбутній "ресурс". Але я проти такої мотивації. Я не хочу, щоб мої потенційні діти жили у світі, в якому йдуть війни😢 Взагалі не бачу сенсу...
Коли ми в перші дні вирішили евакуюватись подалі від воєнних дій, я дуже раділа, що моя дитина вже шкільного віку. А якби вона була немовлям? А якби крихітних дітей було більше за одну? Банально вивезти їх усіх куди-небудь було б суттєво важче. Згадаємо, що зняти квартиру і знайти роботу з немовлям на руках теж перетворюється на велике випробування. Цілком логічно, що жінки на таке не йдуть.
@@olg7553 зодна! Я не уявляю, як кожного разу бігатив укриття з грудним немовлям вночі. І так дитина може зростати роками, бо невідомо, скільки буде тривати війна. А якщо батьки загинуть і дитина лишиться сиротою?
Цікаво! Народжуваність рекордно впала? А він не подумав, що це може бути через те, що частина чоловіків, які у мирний час могла б ставати батьками, зараз на фронті? І що жінки виїжджають з іншими дітьми. І що вагітність - стрес, сама по собі, а тут ще й тривоги, то це капець психіці. Буде мир знову, то і дітей більше стане, бо буде хороший ґрунт. Біііііііісе
О, на мене не тиснуть дитиною, бо чоловіка не маю. Тільки бажають знайти "другу половинку" 🤦♀️ Те що мене мама цілою народила їх посміхає, і все одно бажають. От нерозумію, нащо вони мені бажають неповноцінну людину в супутники життя... Але сімейні застілля бувають дуже рідко, тому мене то не займає, бо перетерпіти раз на рік пару годин я можу. Але якщо б то було частіше-я б не стрималась і наговорила все, що думаю про втручання в особистий простір з непроханими порадами.
Коли мені було 16 років,то всіх учнів зібрали в актовій залі ( хлопців теж) і показували фільм про вагітність і те як розвивається дитина, а в кінці будо питання, типу "Як ви ставитеся до абортів?" - після цього питання давали учням відповідати( хтось говорив що за аборти, хтось говорив що проти) і потім лікарка яка проводила з нами бесіду сказала, що вбити беззахисну дитину- це страшний гріх, що всі церкви світу це засуджують, що ті жінки які зробили аборт будуть горіти в пеклі синім вогнем, ну а в кінці включила якийсь звукозапис типу, "щоденник дитини яку вбили абортом". Чесно кажучи після того запису я дійсно плакала і мені було шкода, тож в той день я вирішила, що я ніколи не зроблю аборту, і обрала найкращий контрацептив - утримання від сексу, то ж в 23 роки я досі незаймана. Дякую лікарці гінекологу за мою зламану психіку і страх випадково завагітніти 😢
Боже, це жах😢. В деякій мірі розумію вас. У нас на уроці біології вчителька якось увімкнула відео про аборти. Знаєте, отой совковий стиль запису і розповідь про те, якими способами роблять аборти. Про те, як дитину вишкрябують з матері, відрізаючи частинки тіла, про те, викликали роди і новонароджену недоношену дитину накривали полотенцем, щоб вона задихнулась, або ж просто викидали в смітник.... Це дійсно зламало мені психіку, адже було майже без цензури... Наразі я вирішила, що якщо і колись робитиму аборт, то тільки на ранніх стадіях...
Мені 25 і я зрозуміла, що я теж не хочу дітей. Тому що я дивлюся на всі ці істерики, хвороби, сльози і розумію, що я морально цього не витягну морально. Плюс до того, я згадую як в 13 років на мене скинули сестру і я наняньчилася на все життя. А батьки тепер питають коли онуки... Ніколи!
Ми з хлопцем чайлдфрі, і моя мама про це знає. Вона спочатку тиснула на мене, мовляв передумаю і тп. Тепер каже, що ти то не хочеш, а ось хлопець передумає. І шо? Передумає і? Сам народить, чи мене силою змусить? Ось нащо таке взагалі казати...
Завжди пропоную тим, хто розповідає мені, що треба дітей, піти зі мною до нотаріуса і оформити папери, що вони забов'язуються фінансувати всю мою вагітність(від одягу до медичних процедур), пологи, моє відновлення , психотерапевта мені та чоловіку, повністю забезпечувати дитину до закінчення університету. І, якщо в мене так і не відбудеться того відомого "народиться - полюбиш", то вони забирають дитину собі, сплачуючи мені вартість сурогатного материнства. Чому всі називають мене хамкою🤷 А про різницю в віці скажу так: Я старша за своїх братів на 16 та 18 років. Це прекрасно. Не було ревнощів, бо в мене вже був випускний клас, універ, друзі, відносини. Я розуміла, чому мама просить допомоги, сама бралась вигулювати малих. І батьки ніколи не змушували відмовлятися від моїх планів, щоб посидіти з малими. Від цього теж багато залежить)
Ага, якраз коли виснажишся і башню знесе зі старшими дітьми, саме час виховувати небінарну дитину, яку ще треба блін підготувати до життя в цьому гомофобному світі😢
1. Не всім треба народжувати. Бо є і такі люди, які нічого не дадуть дітям, і нічого доброго з них не виховають. А є і люди, які не люблять своїх дітей і поводяться з ними жорстоко. Таким теж не можна мати дітей. 2. Якщо когось сильно турбує, що народити в 40 небезпечно, можна заморозити яйцеклітини/ сперматозоїди і зробити потім ЕКО. 3. Які гарантії, що дитина буде точно здорова? От якби хтось на 100% гарантував, і всі аналізи були безкоштовні , або хоча б мали адекватну ціну. 4. Якщо є сумніви щодо своєї реакції на деякі прояви поведінки в дитини (істерики, голосно розмовляє в тролейбусі, не слухає), то краще не спішити народжувати. Мені реально боляче дивитись, як мама сварить дитину, за те, що вона багато задає питань в транспорті чи плаче на вулиці. І побої, на жаль, теж не рідкість, навіть в публічних місцях.
Коли я завагітніла, мама чоловіка дуже хотіла, щоб у нас народився хлопчик. Бажання не здійснилося. І коли мене з донькою забирали з пологового, вона голосно озвучила всім навколишнім, що "ми обов'язково скоро повернемось сюди за сином!" Не можу передати наскільки мені це було "приємно" чути. Тоді я була максимально виснажена, невиспана і знервована. Шрам від кесаревого болів неймовірно, кров лилася з мене таким потоком, що жодні місячні не могли зрівнятися. Моя донька багато плакала: ще не прибуло молоко і їй не вистачало молозива. Перші дні життя малої я ходила навколо неї з обережністю сапера-новачка. Мені здавалося, що я все роблю не так і я жахлива мати. В мене буквально тряслись руки. Я ненавиділа себе за все: за те, що мала плаче, а я не знаю як цьому зарадити, за те, що мені так складно і хочеться лише поспати трохи і щоб зник біль, за своє жахливе відображення в дзеркалі. А тут посил такий: "Народжуй одразу і другого." Хотілося відповісти, що Вам треба, то Ви і народжуйте, не можете, то всиновлюйте, а мене залиште в спокої, та і на те сил не було.
Пам'ятаю як розповіла мамі про те, що я дітей не хотіла б, а вона в свою чергу почала розповідати про те що кожна жінка має мати дітей, це ж " продовження роду!". Це жах
А у мене донька років у шість питала, типу "а це я повинна стати мамою, коли виросту? А я не хочу..." Я їй сказала, що вона нікому нічого не повинна, і все залежить від її бажань і рішень. Вона, здається, тоді видихнула з полегшенням 😅 Що цікаво, зараз, в свої десять, вона може кинути фразу "А от коли в мене будуть діти, то... "
Про продовження роду часто вкручують ті, в кого той рід нічим невидатний, передати нічого, а часто ще й купа спадкових патологій. Такий бляха скарб як же ж не передати…
17:47- якось казала якась блогерка:"якщо ви не здатні полюбити всиновлену дитину, то вам і рідна дитина не потрібна, ви просто хочете міні-копію себе зі своїми генами", і я з цим згодна
Може й так. Але все-таки свою дитину полюбити легше, ніж чужу. Чужа дитина, це просто стороння людина, з якою у вас може не скластись спілкування. Ми ж не з кожною сторонюю людиною можемо знайти спільну мову, а ще й полюбити. А взяти ось так чужу дитину і силкувати себе її полюбити, ну це знущання якесь. Може тій дитині просто теж може не подобатись той дорослий, який би він хороший не був.
@@olg7553 так дітей з дит.притулку не одразу беруть як побачили, з ними спілкуються, соц служба дивиться на вашу взаємодію, +спілкування і взаємоповага(адекватність одним словом) А взагалі, дитині з дит.притулку, в родині, де її годують, вдягають, дають зрозуміти що тут вона в безпеці і нікому на неї не байдуже, що про її майбутнє потурбуються, що про неї потурбуються, вже подобається
@@olg7553А яким чином ваша дитина вам не стороння? Вона ж не копія вас, в неї своє світосприйняття. З нею також треба шукати спільну мову. Не бачу різниці, між тим, що ви принесете дитину з пологового, чи привезете з дит. будинку.
@@Ganna-Mel частково копія, бо неможливо відхилити вплив генів. З власною дитиною формується зв'язок ще в утробі. Неможливо заперечити той факт, що в тобі зароджується життя і ти відчуваєш все це на собі 9 місяців вагітності. Так, навіть зі своєю дитинию треба шукати спільну мову та налагоджувати стосунки. Але вона з тобою раніше ніж з народження. Рідко коли всиновлюються немовляти одразу після народження. Я просто висловила свою думку. Не маю цілі когось переконувати, що "своя" дитина краще за "чужу". Рада, що є небайдужі люди, котрі мають бажання і сміливисть взяти на себе таку велику відповіжальність. Це величезний труд, на мій погляд навіть більший за народження власної дитини. За себе можу сказати, я би точно не змогла.
@@olg7553 вплив генів сильно перебільшений, адже дитина копіює оточуюче середовище, тобто поведінку. Стосовно зв'язку, не у всіх він формується, бо тоді не було б дітей, що залишили в пологовому.
Моя версія: Бабусі й дідусі: по двоє дітей Мама з татом: троє дітей Сестра: троє дітей Я: кицька Кицька: десь може 16 дітей, і не знаю скільки онуків(це за 10 років)
Про цей "культ страждань" згадала жарт: Ми прийшли від "я буду страждати, щоб мої діти жили щасливо" до "я страждав, тому це тільки чесно, щоб і ти страждав" до "мій рід закінчиться на мені"
Чому інших так єбе хто коли народжує? Хай краще за своїм життям слідкують, бо навряд воно щасливе, якщо у людей є час вказувати коли іншим народжувати, і чи народжувати взагалі. Навряд таким людям подобається їхнє життя, якщо все що їх цікавить в світі крутиться навколо дітей. Їм просто заздрісно, що хтось має й інші інтереси, а не просирає життя, намагаючись зробити з дитини кращу версію себе. Дитина виросте і почне самостійне життя. Що тоді залишиться батькам, які присвятили своє життя їй і забили на себе?
@@videoacc1905 цілком реальна ціль. Дитину з свідомого віку привчають до того, що її особисті бажання неважливі і треба йти вчитися наприклад на юриста, бо у її матері не закритий гештальт з приводу цього, оскільки вона хотіла стати юристом, але не стала через те, що присвятила своє життя материнству. Таких випадків вистачає. Потім діти нещасливі через те, що хтось з батьків нав'язує їм своє нереалізоване життя
Ой, ця карусель хуєрги буде кататися поки світ і сонце. Вийшла заміж в 21, хотіли дитину, викидень на 5 місяці, депресія, дікарі, але на кожних сімейних посидінках всі, блять, всі вважали , що це буде нормально спитати чи я не вагітна, наважились знову - здоровий хлопчик, проблеми зі здоровям ( впав зір, діабет, зуби, волосся) лікування і тривале відновлення під крики - вам треба дівчинку, бігооом, наважились - обговорили всі за і проти, народила дівчинку - почалась війна на наступний день, я в погребі 300 разів пожалкувала, що я там з немовлятком ( так, я пожалкувала про це, хоч я і люблю свою доню), мій тато пішов на фронт, зник безвісти, на дві сімї залишиласись з чоловіком за опору та допомогу, тепер в тіток новий хіт - роди третє, щоб мужика не забрали, тобі ж вже на наступний рік трицятка, саме час лишити дітей сиротами, бо ще одні пологи ти можеш і не пережити🎉🎉🎉🎉
Мені 25 , я з 20 років вирішила, що не хочу дітей. І байдуже що кажуть інші. Затикаю рота тим що це сугубо моє діло. По перше. По друге, якщо уж сильно буде припікати, то візьму прийомну дитину. Якщо я не нарожу свою, то нічого світ не витратить, вже перенаселення давно. 8 млрд людей По третє, якщо мені кажуть про егоізм, що я просто не хочу брати на себе відповідальність, то я кажуть що в моєму світогляді навпаки егоізм це коли ти народжуєшь у цей жорстокий світ. Де з твоєю дитиною може трапитись що завгодно. И нема гарантій щасливого життя . Ось будь ласка війна.. Потім усіляки хвороби.. Навіщо таке життя? Та нема гарантій допомоги у старості. Треба тільки на себе розраховувати. На свої фінанси, щоб наняти людину, яка буде тобі за гроші допомагати в 80 років. Якщо ти ще доживешь. Нема гарантій що ми доживемо до старості. И егоізм це ось ще народжувати собі допомогу на старість. Тобто ті народжуєшь у цей світ людину яка буде тут проходити через труднощі, біль, страждання, витрати, тяготи.. Так ще й просто заради свого его. Щоб тобі допомога була. А ще є такі, котрі просто хочуть щоб їх любили, та було за ким турбуватись. Так в такому випадку завести собі тваринку можно. Це турбота і любов, чи взяти вже того, кто у дитячому будинку. Так що ось. Це все я зрозуміла ще у 20 років.
Мені в якомусь сенсі пощастило бути з хронічними невиліковними хворобами, лесбійкою і старшою донькою в родині. Бо матір не чипає мене, але на моїх сестер вкладає сподівання що хочаб одна з двох буде мати дітей. Їм зараз 10 і 12 років.. Я буду їх дорослими підтримувати в їх виборах, бо головне це щоб вони були задоволені своїм життям, а не наявність/відсутність дітей
А я молодша донька і лесбійка, старший брат "виконав обов'язок " щодо онуків, середній одружився на жінці з дітьми . Тому мені пощастило - ніхто не закидав "коли онуки"
Мені скоро 32, на щастя мене мало хто тероризує, можливо тому що в мене вираз обличчя злий і вони бояться задавати мені тупі запитання) Але за спиною різні коспірологічні теорії розводять, бо з чоловіком ми разом 7 років, і звісно, в мене якісь проблеми, я не можу завагітніти і т.п. Але мало хто знає, що ми насправді і не стараємося)
Мені теж цього року 32))Ми вже 9 років в шлюбі і 15 років разом. Як же ці всі любителі чужих трусів вже дістали, особливо гидко чути від його батьків, вони чомусь собі дозволяють виказувати своє невдоволення і очікування мені, а не своєму сину. Мої лише декілька разів дуже лайтово натякали особисто мені і я це дуже ціную, бо витримувати ці дебільні висери від найрідніших було б значно важче. Гінекологи теж адекватні трапляються, правда по очах видно «як?за 30 і жодного разу не була вагітна?», так, блін, людство придумало багато методів для цього і ви, як лікарі, маєте радіти, що хтось їх використовує успішно)) Ми хочемо дітей, але ніхто не буде вказувати нам що і коли робити! Часіки, бляха, не тікають, бо я не бомба)) В Україні, на жаль, повно сиріт через північних вилупків, тому у всіх, хто дійсно цього хоче, не залежно від «часіків» є шанс стати батьками. А взагалі мені треба потренувати такий вираз обличчя🤣
Мені батько колись сказав, що розділити стіною велику кімнату потрібно задля того, щоб нам було де жити, коли ми в 35-40 повернемось до батьків після того, як зрозуміємо, що ми ТАКІ нікому не потрібні. У той момент я пожалкувала, що ніколи не спричиняла батьку ніяких проблем в підлітковому віці. Пожалкувала, що він взагалі не знає, що таке проблемна дитина. Бо ні сестра, ні я такими ніколи не були. Це я ходила до психолога через те, що це саме мене поломали, а не навпаки. Гадаю, що батька не влаштовувало те, що ми з сестрою на той момент ще не завели власну родину, не народили дітей (мені було 22). Що занадто перебірливі дівки, а йому нічим через це перед родичами похвалитися.
Тільки вчора говорила з бабусею, слово за слово, ну і вона каже -,,Віка ти ж по хазяйству нічого не вмієш робити, ні їсти готувати, ні хату нормально поприбирати не можеш. А тобі ж вже скоро сім’ю, діточок(мені 18), ну я їй і кажу, що діточки в мої плани аж ніяк не входять. У неї була така реакція наче я сказала, що планую через два роки захопити Європу…,,Та що ти таке кажеш, та це ж призначення жінки. Ото у всіх твоїх подруг будуть сім‘ї, а чим ти будеш займатися, самотня будеш‘‘ Ну я ще не здаюся і кажу, що нічого проти стосунків немаю, просто не хочу дітей, варити борщ(коли можна купити вже готове), драяти хату(бо є роботи пилососи, на крайній випадок клінінг). Вона сказала, що такого дурного хлопа я не знайду(бо ж чоловіків які ставляться до жінок по іншому ніж до раю сили та родильної машини не існує‘‘. Дякую за відео, зараз їй перекину😂😂😂
Мене одного разу бабуся налякала отак: "Діти це подарунок Бога" Я:"Дай Боже, щоб у всіх той подарунок з'являвся, коли всі будуть готові" Вона:"Діти то завжди подарунок! Ти ж не відмовляєшся коли тобі подарунки дарують" Я:"Діти - подарунок, коли ти до них готовий, фінансово, морально і т.д" Вона посміялась зі словами:"записати б зараз на диктофон твої мрії, і дати тобі потім прослухати " Що ...
Я не мала навіть натяків на сім'ю до 32 років, поки вийшла заміж. До цього наслухалася всілякого: і про "часікі", і про те, що як це так - дітей, мабуть, вже не матиму, шкода. Батьки плакали про внуків. Народила доньку в 34, всі були щасливі. Не дала нікому шансу спитати: "А коли за другим?", бо завагітніла знову майже відразу. І ці ж самі люди, що на мене тиснули, типу давай скоріше народжуй, перевзулися: "Ну чому так швидко?" Але це ще не все! Я сказала цим же людям, що тепер хочемо вагітніти ще раз. І тут почалося: "Ну кули вам третє?? Ти подумай! Може не треба??" Ох, цей репродуктивний тиск.. Вічно людям щось не так 🤣🤣
25:51-- а потім ті самі чоловіки йдуть за хлібом Згадується ще один блаженний, пише тут іноді коментарі, як він жалів бідолашних чоловіків, що вимушені платити аліменти на дітятку "ну блін, якщо ти жінка, то тобі всеодно і ти не зрозумієш що не прикольно 18 років свого життя віддавати свої гроші","то може не треба ватрушку роздавати на право і на ліво?" Типу жінка не буде МІНІМУМ 18 років СВОГО життя витрачати ВСЕ що в неї є, включно з грошима, А до чоловіків, які чомусь не проти потрахатись і без презерватива а потім не беруть відповідальність за свої дії, чомусь, питань нема
Так, це трешняк(( Впевнена, якщоб і у чоловіків була функція народжуваності, то це питання стояло би по-іншому. Тоді би і механізми захисту були б і більш відповідальності.
Ох, як я це "люблю"! Наприклад момент: мала невеликі проблеми по жіночому. Відразу висновок: то тобі просто вже родити пора, а ти от ніяк! Прикол в тому, що в знайомої такі ж проблеми(щоправда в більшому обсязі), а в неї двоє дітей. Л - логіка! А взагалі, яке вам діло??? Хочете - народжуйте! Я тут до чого????
Мені мама сказала, що я неповноцінна, бо в мене дітей немає. І родини. А те, що я пашу на двох роботах, то таке). І, так, я не хочу дітей! Не бачу себе в цьому
Ще в дитинстві зрозуміла, що не хочу мати дітей в майбутньому. Мені ніколи не подобалось гратись з пупсами😅, мої барбі ніколи не заводили дітей, на відміну від барбі подружок і таке всяке. І чим старше я ставала, тим більше укріплювалась в думці, що я не уявляю і не хочу уявляти себе матір'ю. Я банально не люблю дітей і не хочу мати з ними діла. І мене завжди жахало, коли в школі чи студентстві старші люди говорили дівчатам про майбутнє материнство як про щось невідворотнє, немов ми всі обов'язково в майбутньому народжуватимемо дітей, бо це "призначення/доля/обов'язок/норма". Зараз мені 31 і моя думка не змінилась, я все ще не люблю і не хочу дітей.
Величезне дякую Вам за вашу історію. Мені в цьому році вже буде 27 і я не часто але чую від батьків подібне, теж з дитинства відчувала все що ви перелічили і думала що я якась не нормальна бо звідсіля чутно про це «нічо, виростеш поймеш/захочеш/зрозумієш».. Тільки зараз, в терапії, і досліджуючи цю тему розумію що є такі ж самі жінки як і я і що як ок і зі мною все нормально!)) Дякую ще раз❤
мені 12, а мати вже задає питання про "ось ти скоро станеш матір'ю..". дуже стрьомно насправді бачити ось цей на перший погляд "міфічний репродуктивний тиск" в реальному житті, коли у мене тільки но нещодавно перші місячні пішли :(
37, чайлдфрі, але не важливо, які ваші роки чи ваші бажання, пам'ятайте - ви даєте життя новій людині, і ви ніколи не дізнаєтесь заздалегідь, якою буде ця нова людина. Ви можете один одному не сподобатись)
Ці приклади з життя, на жаль. Чоловік моєї подруги таким чином «подарував» їй другу дитину, при чому вона про це дізналася, коли вже запідозрила вагітність. Він знімав презерватив в процесі, сказав їй вже коли вона повідомила про те, що вагітна. Їй досі неприємно від того, хоча пройшло 7 років і дитину вона любить. І це реально питання довіри, важко потім довіряти людині після такого. А коли підіймає цю тему, то чоловік на те каже: «А ти невже не рада, що у нас така дитина є?»😮
@@1d305 "и те що "любовф" це рід психічного розладу?" Не зовсім. Це невміння людини контролювати свої емоції та почуття. Замість того, щоб аналізувати все мозком, вона (людина) піддається почуттям. Що робить в такі моменти людину подібну до тварини. Більшість помилок в одруженні чи побудові сім'ї виходять з того, що люди аналізують ситуацію не тим чим треба.
У мене є дочка, яку ми з чоловіком планували і дуже чекали. І то інколи було дуже важко, але любов до неї згладжувала багато моментів, як певною мірою знеболююче. А ось коли важко з дитиною, яку ти не сильно то і хотів, то це пекло для обох, і для матері, і для дитини. Причому якщо деякі матери буквально забивають на виховання своїх дітей, то малеча відсторонитися не може, без підтримки дорослого дитина фізично не виживе. Тому неймовірно важливо планувати дитину тільки тоді, коли її дійсно хочеш і розумієш рівень відповідльності. Інакше - двоє нещасних людей в результаті
Кіт в кінці просто бімба! Люди добрі! Я вам так скажу; і жінки, і чоловіки на будь яку рекламу поведуться, аби не бути ущєрбками на очах оточуючих, і це геть страшно! І їх завжди у всі часи буде тьма народу кількість! 31 рік мені, і тільки в голову думка така прийшла; сім'ї як клану, її нема і не буде, а діти геть не потрібні повноцінним людям! Так що бажаю всім здоров'я ментального, та впершу чергу - грошового благополуччя!
я впевнена, що у близькому майбутньому жінки майже повністю перестануть виношувати дітей, а все буде робитися у лабораторних умовах. після створення імбріону з біоматеріалу майбутніх батьків, він буде розміщений у капсулу, яка повністю замінить утробу матері, притому будуть вилучені всі негативні аспекти і дитина буде формуватись повністю у безпеці від зовнішніх факторів. звісно, вагітність то не є материнство, але я вірю, що так буде, і багато з тих, хто природнім шляхом не зміг би виносити дитину, мав би змогу її мати.
Емммм... тойво... вагітність і народження дитини - то буквально найлегший етап. Тож тут нема особливої потреби у вирощуванні бебіка поза тілом))) От якби була можливість скіпнути перші 3 роки розвитку малюка (мінімум) - ото був шикардос))))
@@nataliakhomiak1105 може будуть дитячі табори, а лише у три иоки дітей будуть розподіляти по сім'ях 😁 але тоді в них, напевно, будуть психологічні травми через відсутність материнського тепла на початкових стадіях
@@nataliakhomiak1105 ну і я суджу по досвіду своїх подруг, як вони страждали через токсикози, в кого були викідні і тд. Хай може це й легче, ніж перші роки малюка, цього не знаю, але погодьтеся, що капсули в лабораторії полегшали би життя багатьох жінок)
@@nataliakhomiak1105от дійсно, згадую вагітність - дитинка мовчить, сама харчування отримує, шось там вошкається і спить😍 Така милота, не зрівняти з тим, що отримуєш після пологів.
Актуально, я хворію на епілепсію та маю важку короткозорість тому "передавати далі" гени нема бажання. Але ж ні, сам лікар говорить що не може призначити мені пігулки бо в майбутньому можу захотіти дітей, ба більше, питає ще у мого чоловіка!!! 🐥 В результаті не можу нормально лікувати свою епілепсію, деградую через дрібні приступи і просто доживаю. Я ненавиджу дітей, ненавиджу свій мозок і ненавиджу своїх близьких.
@@yasmeen8619 я б з радістю але залежу фінансово від рідних. Також проблема в тому що хороших епілептологів справді дуже мало, доводиться їсти те що дають
Думаю я дещо неправильно висловилася, я п'ю пігулки але дещо неефективні і в дуже великому дозуванні/це впливає на печінку. А інші, трохи кращі впливають на репродуктивну функцію і на плід у вагітних
Мені допомогла, коли не виходить завагітніти, техніка, коли я роблю те, що я не зможу робити, коли будуть малі діти поряд, тобто їду в треш екскурсії, автобусні туры по всім містам, беру дикі готелі посеред пустелі, тобто я уявляю, шо вже наступного року буде дитина і з нею я в такі місця не поїду, ця техніка дуже допомагає не страждати від відсутності дітей, а жити насичене життя
Люди, які зайобують інших питаннями "коли діти?" і порадами "не зволікати" і засудженнями "тобі ж вже пора" і ярликами "ти якась ненормальна" - це в основному жінки, які вже остаточно проїбали своє життя на тих самих дітях, нічого не досягли окрім дітонародження (нормальне виховання тут не по замовчуванню, бо головне - це факт народження дітей = "виконання жіночого обов'язку") і тепер їм нестерпно від того, що якась інша жінка посміла відмовитись від цього "щастя" і живе собі своє вільне життя :D
Згодна. Мені теж так вважається, що це все від внутрішнього почуття несправедливості. Типу, як так ти не будеш страждати як я? Ні-ні, давай і ти вкуси цього гімна, а тоді нам буде про що поговорити.
А ще дуже паскудні татусі, які на своїх дітей забивали, але онуки їм тепер дуже потрібні)) насправді нафіг не потрібні як і колись були діти, вони просто намагаються примазатись до вже дорослих дітей від страху самотності і прагнення когось повчати🤦🏻♀️
мене в 47 мала б повести, але вона в цей час була на заробітках в Польщі, бо союз розпався і їсти було нічого. така різниця у віці мені взагалі не сподобалась - ми почали розуміти одна одну десь коли мені вже за 25 було. до цього були постійні сварки)
Мені 15, і один раз я скзала при батьках, що не хочу народжувати, але хотіла б дітей з дит.будинку. На це мій батько відповів, що йому буде не потрібна така дитина. Насправді це дуже неприємно чути. Ще й мама почала казати, що народжувати не так важко і мене вона швидко народила. Але чомусь вона каже тільки про моє "легке" народження, а не про те, що їй радили зробити кесарів розтин, коли вона народжувала мою старшу сестру.( і взагалі як я знаю це було не легке народження)
Як людина, що працювала і з покинутими дітьми, і зі "складними", можу впевнено сказати, що взяти дитину з дитячого будинку це випробування не для всіх. І проблема не лише в генетиці та хворобах. Якщо хочете дітей у майбутньому, але розумієте, що Ваш організм може не винести це, то краще замислитися про сурагатне материнство або знайти чоловіка, в якого вже є діти. Всиновлення, то справа благородна, але мало хто говорить про зворотній бік. Я на чужих надивилася, що і своїх не дуже хочу, при тому до дітей ставлюсь добре та з розумінням.
@@ferrazik3145 На жаль, більшість дітей мають фізичні та ментальні проблеми, про які Вам не скажуть. Якщо у дитини офіційно немає статусу "з інвалідністю", то це означає лише те, що дитину не дообстежили. Найчастіше до дитячих будинків та інтернатів потрапляють діти з неблагополучних родин (алко-, нарко-, насилля в сім'ї, де хтось з батьків вбив іншого на очах у дитини), все це лишає наслідки. Діти-сироти, у яких батьки загинули під час війни, інша категорія, але не менш проблемна, просто там інші проблеми. До того ж, таких дітей-сиріт намагаються забрати інші родичі і їх не так багато насправді. Крім того, дітей не розділяють при всиновленні чи взятті під опіку: якщо пощастило знайти умовно здорову дитину до 5 років, хай навіть і з неблагополучної родини, то у неї зазвичай є брати/сестри, яких доведеться теж брати. Чим старше дитина, тим більш сформована оточенням та обставинами її особистість. Простіше кажучи, чим довше дитина перебуває у спецзакладі, тим більше пристосовується до життя: позиція "мені всі винні", брехня з приводу і без, крадіжки, маніпуляції і т.д. Зараз діти дуже продумані і вибирають батьків, щоб ті були фінансово забезпечені (це я про трохи старших кажу). Якщо взяти дитину під опіку або всиновити, а потім повернути назад (а це теж не так просто), то потім шанс знову когось всиновити мінімальний. Звісно, якщо дирекція закладу адекватна і за хабарі не розкидається дітьми. Чому повертають? Потенційним прийомним батькам не кажуть про всі діагнози, бо й самі часто про них не знають. От, наприклад, чарівний хлопчик, на вигляд здоровий і розвинений, а потім батьки помічають щось дивне в поведінці, аж раптом істерика і він кричить, що по стіні бігають величезні павуки, а картоплина хоче його вкусити. Це не дитячі фантазії, а хвороба. Була свідком подібних припадків у дітей і сказати, що це страшно то нічого не сказати. При тому дитину дуже шкода, бо це не її вина. Також багато усиновлювачів мають хибні уявлення про те як все буде і мають нереалістичні очікування. Більшість думає так: от я така благородна і хороша, подарую свою любов та турботу залишеній дитині, вона буде мені вдячна і я теж отримуватиму любов в родині з дитиною. Тричі ха. Треба мати хорошу фінансову подушку, бо навіть на умовно здорову всиновлену дитину треба буде педіатр (і там як мінімум знайдуть пару болячок), невролог, дитячий психолог, логопед. А ще терпіння і сталеві нерви. Бути готовими до маніпуляцій і вимагань "купи, ти мене не любиш", бо до всиновленої дитини постійно почуття провини, що от раптом я її недостатньо люблю і вони цим чудово користуються. Рано чи пізно дитина дізнається, що її всиновили і до цього теж треба бути готовими. У них часто присутня дромоманія (тікають з дому). Можуть прихопити всі гроші та прикраси з дому. На зауваження буде відповідь "ти мені ніхто". Витягати чадо з притонів - теж реальна історія. Підліткові вагітності, зоосадизм та багато чого іншого. Ще чоловіки, які так хотіли дитину, можуть покинути родину з проблемною дитиною, але це і з рідними буває. Прийомні батьки чомусь думають, що все буде легко та гладенько і дитина лише покращить їхнє життя та стосунки. Це випробування для пари і ще сильніше випробування, ніж народження біологічних. Чи може таке бути з рідною дитиною? Звісно. Тільки от з біологічною дитиною з благополучної родини це трапиться, як виняток. А от з усиновленими виняток - коли все більш-менш гладко. Так, буває все добре і майже без проблем, але готуватися потрібно до гіршого, щоб потім не кусати лікті і не травмувати дитину ще більше. Також не варто розраховувати на якусь вдячність, бо це завищені очікування. Резюмуючи: треба позбутися всіх ілюзій, мати багато грошей, міцні нерви і нічого не очікувати.
Моя донечка теж каже, що візьме з дит.будинку малечу.А я не проти, сама виховувалась в дитинстві в інтернаті. З такими дітками непросто, але це гідне рішення❤
Я вагітна. І цілком підтримую, що планування, та народження дитини має бути СВІДОМИМ ВИБОРОМ. Діти це непросто. Вагітність це непросто. Малятко штовхається і спочатку це наче рибка маленька, а потім стає все більш інтенсивно і неприємно. І уявіть ви нікуди не можете від цього подітись, бо це був ваш вибір з чоловіком, зробити нову людину. Вона не винна, що росте всередині утроби, де мало місця. Тож доводиться ділити одне тіло на двох. Раджу почитати про вагітність, пологи, виховання і добре подумати, перед тим як наважитесь на дитину.
Я якраз була старородящою😊 бо вийшла заміж аж в 26!!!років,а оскільки росла в селі,то моє не заміжжя породжувало кучу пліток і після весілля сусідки були впевнені, що мене таку стару і точно "гулящу"взяли по зальоту Той факт, що я хотіла закінчити навчання і інтернатуру нікого не цікавив. Доньку я народила через рік в 27 легко і без проблем На 1996 рік якраз вважалася возросною старородящою,це було записано в медичних документах,було дуже неприємно 10:29
Мені 24,чоловіку 29 і ми не хочемо дітей, але свекруха постійно заводе розмови про онуків і була шокована що ми хочемо пожити для себе, на даннмй момент вистачає кота і собаки, а про дитину з притулку і чути не хоче(у мене полікістоз і ми говорили про те що якщо не вийде мені народити, то ми нормально відносимось до дитини з притулку, бо кіт і собака фактично взяли з вулиці, любимо їх безмежно)
Мені в 17 вже кажуть народжувати скоро, скоро внучкі, скоро нянчити будемо. А мене ніхто не питає, а кажуть, виростеш поймеш що треба народжувати, ну я всіх шлю😊
@@ЮрійНазаренко-ж1п бояться що я виберу карьєру а не сім'ю , я її і так виберу . А ще типу оці стереотипи що пізно народиш це погано, або хто стакан води в старості подасть
@@Домовик але на певний період треба ставити щось вище за інше. Я не кажу що не матиму дітей, чи чоловіка, але на певний період буде на першому місці карьєра
Мені 25, народили одну дитину і поки досить, матеріальний стан дуже впливає, а це при тому шо у нас немає браку грошей, діти це дійсно дорого. А хочеться дати хочаб одній дитині все по максимуму. До речі якщо вам треба дитячі речі для новонароджених можу віддати безкоштовно, пишіть) А щодо створення умов для народження на сто відсотків погоджуюсь! Сама задумалась про другу дитину коли зʼявились чутки про підвищення допомоги на дитину 😂
Впевнена, що більшість (якщо не всі) жінки, які наважуються на катування гормонами, операціями та ризиком для життя - не йшли б на це, якби родичі і суспільство не "промивали" мозок, що ти ненормальна жінка, якщо не народила.
До нас в навчальний заклад десь 2 рази приходили оці антиабортники зі своїми всратими презентаціями. Перший раз це була хоча б лікарка гінекологиня, яка розказала про труднощі, які з'являються під час вагітності, а вже потім видала шедевральну фразу "якщо вас зґвалтували, то не робіть аборт, а краще народіть і здайте в дитбудинок". Другий раз цей цирк проводили в актовому залі на сцені вже якісь рандоми і цитую: "Багато хто каже, що жіноче тіло це їх діло і в них є вибір, але це не так". Потім ця жінка сказала, що за рік у нас в Україні роблять 40 млн абортів і навіть війна забрала меньше життів ніж аборти. А і ще "Жінка, яка зробила аборт не перестає бути мамою, вона є мамою мертвої дитини!" (хто тоді чоловік при тому не сказали) І на весь зал з близько 80 студентів був лише 1 хлопець...
Окей... Мені пощастило не робити аборт після згвалтування, бо не завагітніла. Але по логіці антиабортників мені що, розшукати свого гвалтівніка, завагітніти і народити від нього? 🤔🤦🏻 Вибачайте за цей абсурд, але шось я ахуїла від такого.... Інколи так і хочеться побажати всім антиабортникам чогось такого.. але потім розумієш.. то не має сенсу...
У мене є дитина, бажана і планована, народила у 24 роки. На мене не було репродуктивного тиску, бо не встигли, я і так досить швидко народила за сучасними мірками. Але от мені ніколи б не спало на думку когось спонукати до народження дітей. Для мене материнство відносно легке і приносить багато радості, я могла б це рекламувати. Та ніколи не буду. Бо те, що для мене - незначні труднощі, для когось може бути катастрофою. Мені у цьому питанні все просто і ясно: чужі матки - це не моя справа.
Народження дитине не робить з тебе дорослу людину. Заздрість старших, що вони в 20 памперси міняли а ти вільна, викликає ненависть. Непроизвольний аборт, коли дитина просто не змогла сформуватися, виходиш, це теж, вбивство. А таких може бути більше 10. 😂😂😂😂😂😂😂
настя, привіт! мені 11 років, та я дуже дякую собі що я більше розвинена для своїх років, завдяки таким людям як ти. я обожнюю слухати як ти розповідаєш про такі речі. :)
Щодо депресії: такі "розумні" ніколи не чули про післяпологову депресію? Коли мами виходять у вікно або кривдять дитинку від того, що мозок плавить... Я вже рік борюся з тривожною депресією. І якби мені хтось таке ляпнув про сенс життя і дітей (в 33 роки я їх не хочу), я б не роздумуючи послала би за кораблем. Дуже щаслива, що чоловік мене розуміє і підтримує
В мене біполярка вже більше 10 років, для мене будь який стрес - це сильний тригер . А вагітність, пологи, виховання дитини, передача "супер" генів для мене - це😢
Я вважаю тиск є з обох боків: за народження і проти народження. Тому що, я в житті відчувала більше тиску, що народжувати не треба, бо я зламаю собі життя. Не зламала. 😊 З дитиною дуже складно, але діти це прогрессори вони поліпшують мене. І я не відчуваю складності в тому, що у мене є дитина, тому що, коли у мене дітей не було складнощів було не менше. В моєму житті діти, це досвід, який мене розвиває. Ніяких рожевих поні, купа болю помилок, фізичних страждань, але воно того варте. Не має ідеальної ситуації для народження дитини, тому що ми не знаємо, які плани у всесвіта на вас. Я дуже хотіла бути матір'ю, але мені було і є дуже складно. Але це процес зростання. Діти відкривають для мене світ і дають мені можливось побачити його по новому. А ось кота, я б ніколи не завела, хоча відчуваю тиск від дітей, знайомих і зооактивістів, бо кіт це велика відповідальність і це дуже складно.😊 Дякую за розмову.
Колись прочитала статтю в інтернеті, де йшлося про те, що після 35 років тільки 40 відсотків жінок можуть завагітніти самостійно і треба не чекати, а бігти на ЕКО 😅 Мені тоді було 37, я була вагітна, вагітність відбулася природним шляхом за 6 місяців. Хтось залишився без грошей за ЕКО😂
В мене подруга не хотіла дітей до років 30-35, хотіла зробити кар'єру. Але вона трошки дуже православна, тому аборти різзя, а презервативи то зло, а коки то я одразу поправлюся... Ну і коротше, її чоловік вирішив цим скористатися і запліднив її без її відома, знаючи ці всі нюанси. Хотів так її до себе прив'язати Слава богам, вона в результаті саме через цю вагітність поїхала до мами і там без нього поруч поняла що він їй і нафіг не здався і послала його З тих пір в житті житини він відсутній (і то на краще, але дуже показово)
Дуже сподобалося відео❤ Особливо зайшло про "фольклорну картину". Рідня дійсно поводиться по-рагульськи, коли - тут теж дуже влучно - "лізе в чужу матку". Але я вже зрозуміла, що всім їм по цимбалах, є в тебе діти чи нема, для них це просто варіант рагульського смолтоку і я б його сприймала десь так. Окремо потішила Настя Зухвала: "Я сама зайка"😂 Що не відгукнулось - фраза "послухати когось і народити". Даруйте, напрошується інша класика: "А якщо скажуть із даху стрибнути?" Доросла людина, яка знає, чого хоче від життя, не кинеться народжувати, бо задовбали тітки десята вода на киселі. Або тоді є сенс визнати: "Я не знаю, чого насправді хочу, тому вирішила народити, а там якось буде". Чи: "Мій партнер дуже хоче дитину, а я ж не можу його засмучувати, бо він сенс мого життя". Обидва випадки - це не про поганих родичів, які тиснуть, а про відсутність бачення власного майбутнього, про брак розуміння своїх потреб і кордонів. Людина мусить розуміти, що за неї ніхто її життя жити не буде, і бути достатньо дорослою, щоби приймати рішення не озираючись на те, щоби зробити приємне бабі Мані або своєму мужу. І взагалі, народе, дивіться канал "Смішно не буде", там дууууже багато годного контенту!
а хочте прикол? батьки половини моїх однокласників були однокласниками! тобто вони всі дружно закінчили школу і одночасно народили нас, завагітнівши в 18 і народивши в 19. бо так треба, бо щоб же потім піздно не було 🤷♀ просто отак півкласу, як конвеєр.
Пам'ятаю, коли я вчилась у школі, ходили розмови про те, що введуть 12-річну систему освіти, тобто ми закінчимо школи у 18 років. То батьки однокласників дуже сварилися, мовляв - як це так, діти на випускний вже всі з дитячими візочками прийдуть!!
@@Ms-pv7nx у нас теж сварилися, коли були за те розмови. бо чим же ж ще в цьому житті займатися? може краще про контрацепцію розказать? а ще про фінансову грамотність, бо в тому віці часто саме через відсутність грошей на презервативи з'являються чудні казочки неможливість завагітніти.
Дякую вам за ваші відео 💚 у нас в житті так сталося, що єдині люди, які на нас тисли в цьому плані, на початку повномасштабної війни виявилися ватніками, втікли в Німеччину і тепер це тиск значно знизився. Але все ж "цікаво" це все, особливо коли цей тиск відчуваєш від лікарів. Всі зараз хочуть дітей, багато заяв гучних, здебільшого від чоловіків, які ніколи це не відчують. Але блін банальні аналізи для перевірки жіночого здоров'я - це кілька тисяч гривень. Та ніхто ж тобі з тих, хто кричить про діток, не дасть на це грошей. Там вже самі якось. І аналізи, і лікування, і період вагітності і народження - це все ваші проблеми вже, а особливо жінок. Ну і особливо мені мерзенно чути про "нада ражать", бо я з бідної багатодітної сім'ї. Ніхто не допомагав грошима, ніхто не хотів лікувати мене, коли я хворів, а головне і наймерзенніше - ніхто тебе і твою сім'ю не запрошує в гості. Бо ж вас багато, раз приглашать то всіх треба, а нас багато, всіх кормити, місця багато треба. А через це в тебе нуль соціалізації, ну в моєму випадку це ще й плюс секта... Дивина та й годі. Ви питаєте за дітей, але коли ті діти є - на них всім навколо плювати..
Моїй доні п'ять місяців. Думаєте, від мене суспільство відчепилося? Ага. Питають, коли я вже їй братика буду народжувати. Я кажу, що не знаю коли за братиком, а от за спіраллю найближчим часом
Якби чайлдфрі шукали людей на рекламу. Я би зі своєю 9-и місячною донькою стала б обличчям цієї реклами 😂👌🏻 Якби був конкурс на найкращу рекламу чайлдфрі я би пройшла цей конкурс поза конкурсом Коротше моє материнство дуже протизаплідне 🥰
Я з дитиною, яка перетворюється в підлітка не по днях, а по годинах, зніму другу частину цієї реклами. Бо при всій любові до сина сивого волосся додається дуже швидко 😁 тому коли я чую, що ще б встигла другу народити і бажано дівчинку, звісно ж, як без дівчинки з одним хлопцем ото жити... то я пропоную гарний варіант. Я народжую, най буде вже. А потім оці кому треба ця дитина, нею займаються хоча б до років 3-4. А там побачимо. Чомусь не погоджуються 😄
Однозначно кожна жінка має вирішувати сама. Це лише її діло. А з іншого боку, оваріальний резерв, що постійно зменьшується; здоров'я, яке з роками не стає кращим, а вагітність то дуже велике навантаження на організм жінки; збільшення з віком в рази вірогідність народити дитину з різними захворюваннями тощо. Має бути якийсь баланс. І максимальна обізнаність жінок про стан їх організму й про вагітність та пологи, тільки без ось цього "це найкращий період в житті", ні - це важко і я б хотіла мати більше інформації і більше розуміти себе і свої бажання у 25/30 років.
Дійсно люблю дітей, в перспективі планую мати досвід материнства, але із великим «але»: не збираюся народжувати, хочу прийняти в сім’ю дитину без опіки. Ми з чоловіком на цьому погодились, обговорюємо курс у психолога, необхідну підготовку до дитини і інші аспекти. Утім, до смерті боюся казати про це свекрусі і власній родині. Мої точно оскаженіють, тут без варіантів, я вже змирилася. Свекруха хороша і розуміюча жінка, але я боюся, що на цьому питанні її терпець по відношенню до мене урветься і я втрачу її добре ставлення. Не знаю, що робити, але поступатися не буду і збираюся принципово стояти на своєму: я не буду вагітніти і не буду народжувати, я не хочу через це проходити.
Щойно на роботі, я працюю масажистом, вмикав це відео клієнтці. Обговорили, поділились думками та зробили висновки. Вона вже старша жінка, проте без тупих упереджень, що не може не тішити. Дякую, Настя, за крутий україномовний контент❤
Моїй мамі дуже сильно романтизовували вагітність і материнство, настільки сильно що вона вирішила народити мене не дивлячись на великий ризик смерті через проблем з жіночим здоров'ям (ще й через репродуктивний тиск вона народжувала звичайним шляхом хоча лікарі рекомендували кесарево, і пологи були дуже важкі), але потім вона зіткнулась з реальністю і зіпсувала життя нам обом, коли я запитала чи жаліє вона про моє народження вона уникнула відповіді, але навіть якщо ні то про це жалію я.
Все життя живу з тим що "я їй винна" бо вона ризикувала життям заради мене, півроку тому відвідувала психіатра, діагностований птср та депресія, жити досі не хочу, а з нею підтримувати контакт тим більше...
Два роки назад у мене почала прогресувати, як виявилося, генетичного походження аутоімунна хвороба: тіло намагається відторгнути мозок, поволі знищуючи функції тіла. Але довбати дітьми мене не перестали. Чоловік сказав наполегливим відповідати, що він безплідний, щоб нарешті від нас відчепилися. А ось такий аргумент чула не раз: «Це ж не гарантовано в кожному поколінні вилазить!» Кому цікаво, то у мене розсіяний склероз і як незалежний діагноз - кисти в голові. Два роки назад мені паралізувало ліву частину тіла, рік назад я практично втратила зір, зараз мене підтримує дуже дороге лікування. Ця хвороба у всіх прогресує по-різному і різні функції тіла підкошує з різною швидкістю. Повірте: якщо мене довбуть, то від вас не відстануть. Вчіться посилати 😁
На Редітті прочитала чудову фразу для тих, хто кричить про аборти : "Якщо вам не подобаються аборти, просто ігноруйте їх як ви ігноруєте дітей у дитячих будинках"👌
Чудовий аргумент🎉
Здебільшого згоден, але якщо пара зачала дитину, хоча при цьому її не хотіла, - теж не дуже добре. Навчіться користуватися контрацепцією, будь ласка. Тоді і аборти явно не завжди буде потрібно робити.
@@alik6813если пара зачала ребёнка, которого не хотела, то это личное дело только этой пары. Это не хорошо и не плохо. Должно быть плевать. Это лично их дело. К твоему сведению контрацепция не всегда помогает! Даже если ею пользоваться!! Так что пойти на ранних сроках сделать аборт не плохо. Таблеткой просто вывести из своего организма не желанный эмбрион
@@alik6813 жодна котрацепція, окрім повного целібату, не дає жодної гарантії.
Чули про таку штуку, називається конрасептів? Га ? Нє?
@@__Monaco Що ти верзеш? Типу всі ними користуються, так?
"Ох, звичайно, ґвалтуйте мене, але будь ласка з контрацептивом"
"Ти хочеш без 'гумки'? Н-ну добре... *а якщо завагітнію то він взагалі мене кине... буду гробити здоров'я пігулками*"
Чому про-лайфери завжди намагаються змусити мати дітей тих, хто їх не хоче, замість того, щоб допомогти тим, хто хоче? Купіть молодій парі, що чекає на дитину, квартиру; погасіть кредит багатодітній родині, вимагайте у влади більшої підтримки молодих сімей і матерів. Нє, будем ходити чіплятися до нещасних жінок у відділенні гінекології і роздавати їм тупі флаєри.
Ага, візьміть дитину з притулку в кінці-кінців 🙄
@@user-iv6kt7xd7s особливо дитину з інвалідністю
їм це не вигідно, аби тільки злі емоції отримати від чайлдфрі, це для них дуже приємно. тим паче ж не ти робитимеш, того чого ти змушуєш людей, а вони))
Бо люди самі страждають, а значить мають страждати всі. Теж саме з релігією самі злі, агресивні люди ходять у церкву, а потім проклинає тебе бо ти їй не подобаєшся і йде молитись, як нівчому не бувало 🤦🏽♀️
Бо на складні питання хочуть просту відповідь,ляпнув "народжуй",як перднув,легко,це ж просто сказати щось,я ж не весь мозок використовую коли щось ляпаю шо уявила
Мені 37, 12 років лікування, купа гормонів, лапароскопія, 2 ЕКЗ. У підсумку, пухлина в грудях, порушення сечовипускання, понівечений ендометрій через викедень.
А потім до мене дійшло - я ж не люблю дітей! Я їх не хочу! І ніколи не хотіла... через суспільний тиск, родичів чоловіка, "подружок" я витратила 12 років життя ні на що, ще й підірвала здоров'я.
Ні, дякую. І дякую чоловікові, який все це розуміє і підтримав мене.
Під час останньої підсадки ЕКЗ я приїхала до дому з думкою "хоч би не зачепився" і це остаточно переконало мене, чому я "хотіла" дітей. Це жорстоко по відношенню до дитини. Бажати її не тому що хочеш ТИ! А тому що всі оточуючи тебе засуджують, що ти бездітна.
Це жахливо, і скільки таких історій у світі є, страшно й подумати…
Неймовірно! Мені 38 і я до тієї ж думки: "Не хочу, не буду, відстаньте від мене всі!" Прийшла років з 20-ти, під час першого заміжжя. Ну, тоді так не рефлексувала, просто думала "Колись потім!". Ми не користувались жодним захистом, але й по лікарях не бігали. І я не вагітніла, бо не хотіла, все єство було проти! Тому чудово вас розумію ❤
Вы очень сильная и смелая женщина, что признались себе в этом. Это и поясняет, почему ничего не получилось за все годы, ваше тело не хотело, а голова не слышала его, отсюда и проблемы со здоровьем. Надеюсь Вы перестали делать ЭКО, после того, как поняли себя.
У вас магическое мышление многие не хотели и беиеменели от насильников, тело не сопротивлялось. @@oliviagreen38
Я хочу вас обійняти і підтримати. Я теж пережила викидень двічі і дітей у мене поки немає. Я їх все ж хочу, але ви вилечезна молодець, що маєте сміливість собі у цьому зізнатися і відверто назагал про це казати.
Мені в цьому році 27. Чим старше стаю, тим більше мене лякає процес вагітності, народження і відповідальності за дитину 😂
А мене папаяло. Десь після року великої війни. Я все думала, спочатку хата, автівка, гарний заробіток, а потім вже дитина. А зараз така: "да пішло все до срррки, домівку можуть розбомбити, достаток знищити, та й я можу не дожити до народження дитини. Якось буде. Головне, це любов у сім'ї". Прийшла до лікарки, а вона каже: "оооо, та у вас поки скоріш за все не вийде. Ми полікуємось трохи, десь рік, стабілізуємо усі гормони які у вас там тільки є. А, і дієта теж потрібна, щоб інсулін до гори не взлітав, та ви не набирали вагу."
Аналізи кожні два місяця заново, ліків і травок-муравлк ще на 3к+, і я така: "ні, ну я знала що буде тяжко, але ж не думала, що для того щоб потім було тяжко, треба зараз стільки грошей віддати. Якісь садомазохізм."
P.s.: дівчата, а пам'ятаєте, як було страшно завагітніти в підлітковому, або дуже молодому віці? Прямо сиділи, чекали місячних, як новорічних свят.) А все не так просто як здається на перший погляд.)
Теж таке було, потім заспокоїлася народила в минулому році, за два місяці до свого 36 річчя😅. Хоча боялася я народжувати напевно із-за того що жінки в моїй сім'ї казали правду про вагітність, пологи і інші "радощі". 😅😂
@@Alina-io3dbа, чому вам було страшно завагітніти?😳 Діти ж не з повітря беруться😅...
@@Alina-io3db якщо у вас інсулінорезистентність і на цьому фоні спкя, не пийте ті травки і бади - вони до ср.ки! А коштують як паливо на ракету. Дієта вам у поміч
@@KoshkaAnimeshnitsaце ж не означає, що у авторки коментаря буде так само
Коли сестра народила першу дитину в молодому віці, то всі були раді. Вона якраз вийшла заміж. Почали питати про другу - а вона якраз планувала, скоро народила. Потім почали питати коли збираються дівчинку народжувати, бо вже 2 хлопці є. Через пару років третю дитину народила. Ще через пару років вона завагітніла четвертою дитиною... І у всіх якогось біса сталася істерика "куди тобі ще одна дитина"
Я ніколи не зрозумію людей...
в моїй родині така сама ситуація. Я 3 донька, є ще 2 старших брати. Але батьки просто хотіли ще дітей? тому народили ще дівчинку і через пару років хлопця. Реакція на перших 2 хлопців і дівчинку звичайно була позитивна. А після 4 і 5 дитини бабушка не спілкувалася з моєю мамою доволі довго..... А зараз та сама бабушка з гордістю усім своїм подругам розповідає про те, як багато у неї прекрасних онуків...
треба бути як в рекламі соку
це до речі теж цікаве явище, тому що я якось намагалася зрозуміти "ліміти"
типу до скількох дітей це "нормальна сім'я", а зі скількох це вже "наражала" і "та куди вам ще???"
бо таке враження, що потрібно мати 3,5 дитини для ідеального варіанту сім'ї з точки зору таких людей (бо 3 це можна іще постаратися, а 4 це вже та куди вам стільки)
@@НаталіяШаля чомусь інших непокоїть кількість дітей в ЧУЖИХ родинах... це зазвичай свідомий вибір обох батьків (а навіть якщо і не зовсім, то сам факт того, що батьки залишили собі більше дітей, вказує на те, що вони ХОТІЛИ цього)
@@НаталіяШаля знаєте що саме смішне? Сестру підвела контрацепція, так сталося, 4 дитина не була в планах, але аборт вона ні в яку робити не хотіла. А якби зробила, то вже заклювали би що це гріх 😂
На питання "Коли діти?" я відповідаю: "Ви плануєте подарувати мені квартиру? Ні, ну тоді вас це не стосується"
Той момент, коли батьки подарували квартиру😶🌫️
@@DS-ew2yz ну це не родичі фіг зна від якого коліна😅
@@filist6753 в будь-якому випадку квартири зайві не бувають, а потім можна звести все під пет-перентс😁 і хай приймають вас з вашою шерстяною дитинкою😅
@@DS-ew2yzа тепер хай дарують майбутній дитині. 😂
мені колись на серйозі сказали щось типу "а якби твоя мама теж оце боялась народжувати, не хотіла брати на себе відповідальність, то що б ти тоді робила?". ну типу, нічого, мене ж не інувало б, яка мені була б різниця взагалі
Саме дивне питання от тебе б не було😂 або от не було б Моцарта, і що??? В світі що, мало музики? Але чомусь ніхто питає - а от путлєра б не було,чи гітлєра, Сталіна і тд. В😅
@@МаринаБубела-у1з , ну вот стороники абортов в Украине как раз подыгрывают Путлеру, который хочет окончательно решить украинский вопрос.
Я не виправдовую війну ні в якому разі і вони с.....и горітимуть разом з ним у вічному вогні ще на цьому світі і вічність на тому але як оця війна показала хто є хто,хто біля нас,що за люди і чи потрібно їм взагалі бути біля нас,показало також дуже багато загальних косяків нашої прости Господи влади ми то знали що воно так але що все аж настільки лише тепер вилазить на зовні. А що стосується дітей то ніхто, ніколи,не має права вказувати коли кому народжувати і коли ще зарано а коли вже все,поїзд поїхав. Це справа лише пари які знають коли їм краще народити і за яких обставин
коли я так відповідав своїй бабусі то вона злилась і намагалась мені нав'язати свої древні наративи 😂
Я хоч ще і підліток, але поділюся цією історією.
На сімейному застіллі з моєю віруючою тіткою, і звісно ж моя мама заговорила про дітей. Я їй твердо сказала: "У мене дітей не буде. Для мене головне - кар'єра, а не діти" . Мама почала "Ти ще мала і дурна", тратата... І тут моя віруюча тітка каже:
*ім'я мами*, це її вибір. Він може змінитися, але зараз вона так каже. І ти повинна поважати її думку.
Я АЖ ПРИФІГІЛА
Дуже рада що в тебе є хтось на твоїй стороні. Я і сама ще підліток тож я тебе very розумію😓
Вірян дуже часто плутають з маргіналами, які живуть десь у своєму гетто, не їдять і не п'ють, не їздять у маршрутці, не тр##ються і в принципі з ними порозумітися важче, ніж з інопланетянином)).
Скільки спілкувалася з віруючою молоддю (представницею якої я теж є, до речі), спостерігала, що це просто люди, які не вважають себе нічим особливим), це юристи, айтішники, підприємці, бібліотекарі, адміністратори, продавці-консультанти... І це (що важливо розуміти) громадяни нашої держави, які мають громадянську позицію, донатять, служать у ЗСУ, волонтерять абощо. Вони анітрохи не менше за інших виконують свої обов'язки перед суспільством)
@@Olha_Pawlenko +
Матриця дала збій 😅. Але погоджуся, що віруючі не обов'язково вузьколобі фанатики. Якщо уважно читати Біблію, то можна помітити, що Бог дає вибір кожній людині ;)
Теж приофігіла) Це було мощно)))
Чомусь людям здається нормальним те що ми жорстоко вбиваємо тварин заради м'яса, шкіри і хутра, але аборт для них це вбивство, злочин і гріх, хоча тоді коли його можна зробити ембріон це ще зовсім не людина, а просто згусток клітин. Зате наприклад корови яких вбивають заради м'яса це розумні живі істоти. Знову якісь подвійні стандарти
Пам'ятаю як мене дивувала ще отака логіка, вбити: корову, ягня, кроля, свиню, півня, оленя, кита чи акулу чисто заради плавників, лисицю, орла щоб опудало з нього зробити - всім поххх, ще й назвуть тупим чи істеричним якщо ти відреагуєш чи звернеш увагу на це, або оця НАЙТУПОРИЛІША відмаза:"ну то традиції такі, так прийнято"(навіть коли мова не тільки про тварин, цікаво, а як би канібалізм був би десь традицією, так само б казали?))
Вбити кота, собаку, морську свинку - ВАНДАЛИ, ВИРОДКИ, ЯК ЖОРСТОКО
Я не кажу що треба чи можна вбивати і котів з собаками і морськими свинками також, просто кажу що помітила
Дуже цікаво це питання піднімається в книзі "Разом з кістами"
@@blackhistory6442Вообще-то много где сейчас канибализм тоже есть. Есть до сих пор племена с людоедами
@@tolko_po_faktam знаю, я маю на увазі що як би в Європі він вважався традицією або звичаєм, або був би більш розповсюджений
Ну зародків ми не їмо. Чи нє?)
Вмикайте єврея, коли вас питають про дітей та відповідайте питанням "А коли ти відкриєш бізнес і почнеш заробляти мільярди?". А взагалі підійде будь-яке питання, яке людина скоріше за все не реалізує. Все залежить від вашої фантазії
А євреї тут до чого?
@@Molfarka_Sonya_Art євреї відповідають питанням на питання
@@Roma_Zhovnirchik це стереотипи та антисемітизм
@@Molfarka_Sonya_Art ну це зрозуміло, але таке твердження є
@@Roma_Zhovnirchik І? Типу якщо хтось таке запустив, то можна розповсюджувати? Я не розумію вашу логіку, типу хтось так робить, я знаю що це дуже погано, але теж так робитиму чи що?
У мене є собака і бабуся постійно каже " От взяли ви проблему на голову, його ж і купати треба, і їжа треба і тд", я кажу "Ага, прям як і дитині". Відповідь "Тож інше,діти - то допомога на старість"
@@Milla_Dreyeckland😢😢😢
А якщо дитина, не дай Боже, народилась хворою, ще і невиліковно - то це пожиттєвий "хрест", і в старості також 🥲
Але при цьому егоїст той, хто не хоче народжувати, а не той, хто народжує, щоб за ним старим доглядали (якщо що, зі старими людьми взагалі не легше ніж з дітьми, особливо з лежачими)
Діти - то не собаки, це точно
Бабуся у вас така собі ..
Мене ніхто з сім’ї не задовбує, бо я незаміжня і не маю хлопця. Мені скоро 29, і з кожним роком і все більше не люблю і не хочу дітей. Мене пригнічує думка про виношування чужорідного тіла у своєму тілі і жертвуванні усім своїм часом:))
Я вам заздрю, що вас цим не задовбують!😢😂
Як я вас розумію😓в мене такі самі думки
читаю ваш комент аж на душі легше
А у мене є син, він - найдорожча моя людина в світі. Але з часом я зрозуміла, що люблю я лише своїх дітей. Свого сина і його сина. А любити чужих просто з якого дива я повинна? А ще більше я не люблю батьків, які народжують, народжують, а дати ради тим дітям не можуть. Не матеріально, не освіту, а принаймні виховання. І тепер я сміливо в очі кажу всім нахабам: я не люблю дітей і їх батьків. Тому дуже підтримую Вас у цьому свідомому рішенні. Не хочете, не вважаєте, що маєте достатньо ресурсів для гідного виховання - це Ваше право, Ваше рішення і Ваше життя. Та й діти нас не просять їх народжувати, тому народитися в цьому світі - то теж сумнівна радість
Я так люблю Настю! Вона говорить те, що болить на душі. Але так бісить, що в 2024 році треба говорити з піною у рота очевидні речі…. Настя, так і продовжуй!
Треба менше звертати на думки інших і все буде норм
@@2jzturboi6.34Ви маєте рацію.
Але щоб не звертати увагу на чужі думки, то потрібно бути 100% впевненою у своїй опінії людиною. А така сильна впевненість можлива лише якщо отримуєш підтримку від якихось інших людей схожих поглядов чи ти соціопат: третього не дано.
Люди так влаштовані що їм важлива думка інших. Інакше людство не вижило б і ніколи люди не змогли б співпрацювати, співпереживати і взагалі розвиватися. Тому дуже важливими є такі ролики і очевидна активність під ними: щоб люди той ж думки бачили як їх багато.
"Діти, то підтримка на старість" 😂 Моя мама покинула бабу і дідуся, не приїжала коли вони хворіли і навіть не приїхала на похорон, так що це дуже сумнівне твердження)
Ніхто не знає чи буде та старість..
Буквально вчора слухала історію про одну жіночку, що дуже пепеймалась питанням хто їй в старості "подасть стакан води". Але не судилось їй прожити настільки довго.
Ми про це в сім'ї жартуємо і якось матір просить їй принести води (мені тоді шось типу 16 було), я приношу і кажу: "все, стакан води принесла тобі, я свій обов'язок як дитини виповнила!" І вона як почне реготати, ледь не захлинулася тією водою 😅 тепер завжди каже "ну все, ти стакан принесла, а на старість заведу собі цуценят, щоб вони приносили", бо наче ще дітей не хоче (вже я і молодша сестра моя є). Хоча я дивлюся на неї і думаю "куди ще цуценят?))" вже є достатньо "цуценят", хоча вони вже подорослішали) але головне, що всіх все влаштовує)
@@Dirka_Dżentli Моя мама має четверо дітей, лише мені на неї дійсно не начхати, і то я була вимушена поїхати за кордон. Старший брат вважає, що його бітько, який покинув маму і його і пішов до іншої жінки, де згодом народилось ще три дитини, і цей герой повісився, так от мій брат вважає, що це мама на нього поробила і він таке вчинив. Старша сестра взагалі вижила маму з власного будинку і мені довелось купляти їй інший будинок. Сестра яка перід дімною відчуває, свій обовязок, але для неї важлива лише її власна дочка. Так що міркуйте самі, якій відсоток.
@@olg7553також моя мама дуже переймалась хто її буде на старості доглядати і тд, все не дожила до старості і нема вже проблеми хто буде доглядати
@@irynahrechkosii1324 співчуваю Вашій втраті.
На жаль, моя мама теж померла у її 63 роки...
коли я сказала мамі, що діти не входять до картини мого життя в майбутньому, то я очікувала почути стандартні: « То ти зараз не хочеш», «виростеш, зрозумієш» і т.д. Але вона сказала, що я не зобов‘язана хотіти дітей та й загалом, життя моє і тільки мені вирішувати чи будуть в ньому діти. Це мене трошки шокувало, але я була рада, недивлячись на те, що мама зростала у стереотипній родині , вона мала адекватну думку адекватної людини
Це чудово)
Просто ваша мама мудра жінка. Можливо й ви колись станете мудрою.. а діти то логічно. Люди кохають одне одного. Й дитина , то результат кохання. Так не безтурботний результат, але однозначно дуже важливий.
Я пережила 2 кесаревих. Багато всього мені довелося почути. І що я не зможу бути нормальною матірʼю, бо в мене не активовано материнський інстинкт, і що це несправжнє материнство, навіть, що мої діти зʼявилися на світ неприроднім чином і будуть ненормальні. Гадаю, це звичайна заздрість, що я не пройшла через ті муки, які спіткали їх. Гидко від деяких людей!
Бідні жінки. Якого тільки гівна не вислуховують на свою адресу😢
Обіймаю Вас❤
Я вважаю, що чи природнім шляхом, чи кесареве це одинаково пологи і дитинка появляється і одинаково важко, природні пологи самі по собі болючі , а кесарево то взагалі лежиш шви болять ( мою подругу кесарили) а ще дитинка , і то добре що є кому допомогти
Люди просто тупі, і не розуміють що кесаарів розтин то втручання лперативне і це не забаганка а бляха операція яка має покази і що відновлення буде тривалішим та більш болісним. Я народжувала сама, і дуже рада що ввийшло без операції.
Знецінення чцжого досвіду це ницо і токсично.
Ви молодесь успіхів вам 🫂
У мене була колишня з дитиною від першого шлюбу, робила кесарєво. Малий у віці 7-8 років, почав від когось щось дізнаватись. Хтось з гуртка йому сказав що всі діти вилазять з 3.14Cі. Але колишня була з гумором і сказала - це вони вилізли всі з 3.14Cі а ти з животика і показує шрам. Більше ці питання у малого не підіймались
О Боже мій,що ж за психологічне насильство! Сподіваюсь порадую-🎁
Я маю теорію - лише нещасливі жінки в материнстві намагаються затягнути інших жінок в такий самий стан. Можливо, це все відбувається несвідомо, але в моєму оточенні лише втомлені нещасні без карєри матері питають, а коли ж діти. Зато жінки, які справді виглядають неймовірно щасливими в своєму материнстві, ні разу не спитали мене, а коли я планую народжувати.
Ага, потрапили в яблучко. Описаний вами феномен має назву - "краб бакет" (crab bucket theory)
Це банальний механізм популяції забезпечити самовідтворення, який в нас, на жаль, не працює.
Я своїй мамці пояснила, шо я максимум готова бути інкубатором, а весь догляд та піклування про дитину ляже на неї. Вона перехрестилася та сказала: доню, не народжуй
Я лежу 😂😂😂
Мені вітчим так мозок полоскав у 25 років. Я сказала, що можу народити, але віддам дитину йому, як кошеня, хай бавиться. Питань більше нема
@@victoriahoward9880 це супер канєшно, а мене осьо мама каже: доця народи мені лялечку. а як за аборти,то: не дай боже не роби ніколи в житті, краще народи і віддай нам
Май хонест реакшн:☠️🔫
@@ndk3366 ну ваша мама хоча б відповідальність за свої слова готова взяти, вже на тому дякую
не факт що вона дотримається слова😅
Наші теж спочатку казали "ми тобі в усьому допоможемо"
А в підсумку все лягло на плечі мами (
Дитині багато не треба. 😂 Малі удвох їдять більше, ніж ми з чоловіком. Зібрати в школу: все для школи, одяг для школи + змінка, здати на щось (дні народження однокласників і вчителів, свята, на клас, на школу). А хвороби дітей: це гроші + неможливість одному з батьків нормально виходити на роботу.
Але ще більше діти потребують час. Дууууууже багато часу, особливо, якщо хочете, щоб діти росли щасливі, відчували вашу любов, довіряли вам і зверталися при проблемах і негараздах.
І пам'ятайте, що ви - це зразок для повторення (тож треба спочатку навчитись розуміти себе, контролювати свої емоції і т.д.). І що дуже довго (навіть ще у підлітковому віці) самооцінка дитина = ставлення батьків до неї/нього.
Тож треба добряче подумати, перед тим, як заводити дітей. І діти, то щастя і любов, але це ще й важкий цілодобовий труд без вихідних та відпусток, лікарняних. Так, коли у вас 38, то все одно ви мама/тато. Тож це дуже серйозний крок.
І так, народження дітей кардинально змінює усе у вашому житті. І вас самих. І з роками легше не стає, просто одні проблеми змінюються іншими. Тож удачі. 😉
Щаслива мама двох, яка 100% розуміє child free.
на нас з чоловіком був величезний тиск. дитина від першого чоловіка є, треба й від другого теж, бо від жеж піде від мене, треба йому його рідну дитинку народити, обов'язково донечку, бо синочок вже є. на чоловіка теж тиснули, бо шо це він чужого сина виховує, а свого не має. і ми значить планували. це було двічі. двічі ми раділи, що приведемо в цей світ ще одну людину і наша сім'я стане більшою, і обидва рази відкривалася кровотеча, викидиш на ранніх термінах. це було величезним моральним болючим ударом. узд, уколи, крапельниці, чистка, знов крапельниці, лікарка дивиться з огидою, ніби я винна що це зі мною сталося і я її відволікла від якихся надважливих справ. і ми вирішили що більше не хочемо. та й в мене з роботою почало налагоджуватися, якось не на часі.
кончені родичі казали що це я не можу виносить, треба обстежуватися і все таки народити внучку, бо як же ж це так - хлопчик є, а дівчинки нема, одна дитина - це неповна сім'я. і чоловік звісно чоловік ж від мене піде, якщо я йому народити не можу, я якась недожінка. ми завели кішку, а треба було ще одну дитину.
ми з чоловіком користуємося контрацепцією і домовились що якщо раптом вона підведе і я завагітнію - то це точно буде аборт. ніхто не буде тиснути і вмовляти, а родичі взагалі про це не дізнаються. іноді знов повертаємось до теми, щоб переконатись що ні в кого думка не змінилась. а зі сродичами з початком війни взагалі спілкування якось зійшло на нівець, так шо нормально живем.
Мама до моїх 25-ти: "Народжуй, потім буде пізно. Шо значить "не хочу"? Родиш - сразу все поймеш!". Мама, коли мені 28: "Ой, молодець, шо не родила сразу. Поживи для себе, бо за дітьми світу білого не видно. А родить і в 40 можна, аби здоров'я було. А знаєш, як діти здоров'я садять? В Машки оно всі зуби випали, бачила? Та і вобщє ти все робиш, як сама хочеш. Ну і правильно". Питаю: "А чого це так риторика помінялася?". Каже: "Поумніла, розуму набралася 🙃".
Моя думка, що дітей треба народжувати не для того, щоб вони тобі в старості води подали, а для того, щоб пізнати радість материнства, а якщо сам факт материнства тобі не цікавий, тоді може і не треба. Доречі, мені 41 і в мене немає дітей і скільки від оточуючих я послухала всілякої чухні, що з віком просто перестала на неї реагувати, просто після 35 на багато речей дивишся простіше😊
Мені 25 , я з 20 років вирішила, що не хочу дітей. І байдуже що кажуть інші. Затикаю рота тим що це сугубо моє діло. По перше.
По друге, якщо уж сильно буде припікати, то візьму прийомну дитину. Якщо я не нарожу свою, то нічого світ не витратить, вже перенаселення давно. 8 млрд людей
По третє, якщо мені кажуть про егоізм, що я просто не хочу брати на себе відповідальність, то я кажуть що в моєму світогляді навпаки егоізм це коли ти народжуєшь у цей жорстокий світ. Де з твоєю дитиною може трапитись що завгодно.
И нема гарантій щасливого життя ю
Та нема гарантій допомоги у старості.
Треба тільки на себе розраховувати. На свої фінанси, щоб наняти людину, яка буде тобі за гроші допомагати в 80 років. Якщо ти ще доживешь. Нема гарантій що ми доживемо до старості.
И егоізм це ось ще народжувати собі допомогу на старість. Тобто ті народжуєшь у цей світ людину яка буде тут проходити через труднощі, біль, страждання, витрати, тяготи.. Так ще й просто заради свого его. Щоб тобі допомога була.
А ще є такі, котрі просто хочуть щоб їх любили, та було за ким турбуватись.
Так в такому випадку завести собі тваринку можно.
Це турбота і любов, чи взяти вже того, кто у дитячому будинку.
Так що ось. Це все я зрозуміла ще у 20 років.
Заспокоюй себе і далі) я не знаю жодної жінки яка б не пожалкувала, що не зробила вчасно дітей чи хоча б одну)
@@__Monaco це все одно краще, ніж жалкувати про те, що зробила дитину, до якої не була готова і яку ненавидиш
@@TranshumanistLGBTreich здорова жінка не може бути не готова до народження. а всі ваші причини це тільки відмовки. не хочете не робіть. ніхто вас примусити не в праві. але ненавидіти свою дитину може тільки ненормальна жінка.
@@__Monaco з усіма жінками у світі знайоме, агресивне?
Коли я одружилась, мені було 23, а моєму чоловікові 31. Ми хотіли дітей, але в перспективі, спочатку насолодитись життям, подорожами і одне одним, а також побудувати фундамент для матеріальної стійкості, щоб потім не було непередбачуваних обставин, коли потрібні гроші, а в нас недостатньо. Але потім стався ковід, потім повномасштабна війна. Мій чоловік воює. І в цей момент він дітей не хоче. З багатьох причин. Але половина моїх родичів і більшість колег по роботі на всі свята мені бажають, щоб "чоловік зробив дитинку, коли приїде у відпустку, тоді і самій вдома веселіше буде". 🤬 Якщо колись я ще казала їм, що у нас будуть діти, коли ми того самі захочемо. Але тепер зрозуміла, що тут вже можна і не старатися.
Ой веселіше, я не можу. Прямо обрегочишся.😂 Немає нічого веселішого бути вагітною, коли чоловік - український військовий. Я максимально поважаю жінок, які виношують дітей і у таких обставинах, їхня сміливість гідна подиву. Але закликати до таких "веселощів"... Немає слів.
6 років спроб завагітніти, 6 довгих років ми з чоловіком робимо все для цього. Але є 2 види коментарів в нашу сторону: «а чому у вас досі нема дітей? Ти свій вік знаєш? Чоловік може піти від тебе. А еко щось дало? Не пробувала?» або ж «ви реально скільки грошей тратите на зачаття? В країні війна, чим ви думаєте» 🤦♀️
Хочу вас підтримати. Сподіваюсь у вас здійсниться все, чого ви прагнете.
Обіймаю вас! Будь ласка, не зважайте ні на кого. Бажаю вам найкращого!
З нашої країни тікати і неповертатися)а то довго будете чути що кому робити
Я прихильник 2 варіанту. Є люди, які витрачають купу років, здоров'я і грошей, хоча за цей час могли б всиновити немовля.
@@2jzturboi6.34 Навпаки, треба змінювати, а не тікати від проблеми (хоча, це звичайно вибір кожного). Бажано піднімати і обговорювати це, як робить авторка відео і прагнути, аби в майбутньому, у нашій країні, такого не було. Це звичайно тяжче, але це того варте.
23:22 одного разу в метро я стояла навпроти такого плакату. Мені було 19 і я їхала в лікарню робити аборт. Ні, він не змусив мене передумати. Він змусив мене проходити через страшенні психологічні муки і на пів року випасти з життя, ледь не вилетіти з інституту…
ПС: зараз я доросла жінка, маю двох дітей, освіту і щасливе життя. А тоді в 19… я б його перекреслила…
Мені теж здається, що тиск з боку деяких людей відбувається тому, що вони зробили колись не те, чого хотіли. І тепер не можуть прийняти, що хтось може обрати для себе інший шлях. Мабуть, людям просто це все здається несправедливим. Це дійсно дуже прикро.
Дійсно. Сама інколи починаю, а коли дітки? А коли друга? Але потім згадую що я адекватна і кажу: ну не хочете то не робіть, життя одне
39 років. Не шкодую, радше навпаки. Позаду 2 шлюби, і я тішуся, що ми там не зробили дітей.
Так само, 39 цього вересня. Чоловік дуже хоче. Можливо і наважусь на спробу, але сильно намагатись не буду. Відчуваю якийсь внутрішній тиск, типу «а може варто? Зараз ще рік і зовсім пізно…». Хоча в жах кидає коли дивлюсь тіктоки girl with the list.
Оооо так під час війни з цим ще гірше: "українці вимирають, нас вбивають, народжуваність рекордно впала", "от чоловіки примусово військовозобов'язані, то треба так само законодавством зобов'язати народжувати жінок!" І це мені казали серйозно люди, які не воювали і не воюють. А коли я спитала у друга з Айдару, який на фронті з 14-го року, то він сказав, що це не ок, бо це - репродуктивне насильство.
І це логічно, що народжуваність падає, бо ризиково народжувати дитину в країні з постійними обстрілами. Нема гарантії, що вона до року доживе.
А до вторгнення мені казали такі аргументи: "от ми у 90-х якось вас народжували, грошей не було взагалі, але викрутились. А так би вас не було". Клас, тільки я пам'ятаю дитинство з картоплею з села, яку передавав дідусь, і з максимум курятиною раз на тиждень, бо на іншу їжу грошей у батьків не було.
Але попри всі аргументи на тебе тиснуть плодячкою, особливо, після 30. От мені скоро 31, сімейні застілля бувають дуже епічні.
А ще, на жаль, я знаю дуже сумні приклади дітей, яких народити "бо так треба". Їх батьки не люблять і вони від цього страждають все життя. У людей покалічена психіка.
Під час війни народжувати це взагалі насилля якесь.
Тут у мирний час був стрес на стпесі, а у війну взагалі кашмар. При чому ще й додається осуд не виїхавших до тих хто виїхав.
Зрозуміло, що країна буде пропагадувати народжувати більше, бо це ж майбутній "ресурс".
Але я проти такої мотивації.
Я не хочу, щоб мої потенційні діти жили у світі, в якому йдуть війни😢
Взагалі не бачу сенсу...
Коли ми в перші дні вирішили евакуюватись подалі від воєнних дій, я дуже раділа, що моя дитина вже шкільного віку. А якби вона була немовлям? А якби крихітних дітей було більше за одну? Банально вивезти їх усіх куди-небудь було б суттєво важче. Згадаємо, що зняти квартиру і знайти роботу з немовлям на руках теж перетворюється на велике випробування.
Цілком логічно, що жінки на таке не йдуть.
@@olg7553 зодна! Я не уявляю, як кожного разу бігатив укриття з грудним немовлям вночі. І так дитина може зростати роками, бо невідомо, скільки буде тривати війна. А якщо батьки загинуть і дитина лишиться сиротою?
Цікаво! Народжуваність рекордно впала? А він не подумав, що це може бути через те, що частина чоловіків, які у мирний час могла б ставати батьками, зараз на фронті? І що жінки виїжджають з іншими дітьми. І що вагітність - стрес, сама по собі, а тут ще й тривоги, то це капець психіці.
Буде мир знову, то і дітей більше стане, бо буде хороший ґрунт. Біііііііісе
О, на мене не тиснуть дитиною, бо чоловіка не маю. Тільки бажають знайти "другу половинку" 🤦♀️ Те що мене мама цілою народила їх посміхає, і все одно бажають. От нерозумію, нащо вони мені бажають неповноцінну людину в супутники життя... Але сімейні застілля бувають дуже рідко, тому мене то не займає, бо перетерпіти раз на рік пару годин я можу. Але якщо б то було частіше-я б не стрималась і наговорила все, що думаю про втручання в особистий простір з непроханими порадами.
Коли мені було 16 років,то всіх учнів зібрали в актовій залі ( хлопців теж) і показували фільм про вагітність і те як розвивається дитина, а в кінці будо питання, типу "Як ви ставитеся до абортів?" - після цього питання давали учням відповідати( хтось говорив що за аборти, хтось говорив що проти) і потім лікарка яка проводила з нами бесіду сказала, що вбити беззахисну дитину- це страшний гріх, що всі церкви світу це засуджують, що ті жінки які зробили аборт будуть горіти в пеклі синім вогнем, ну а в кінці включила якийсь звукозапис типу, "щоденник дитини яку вбили абортом". Чесно кажучи після того запису я дійсно плакала і мені було шкода, тож в той день я вирішила, що я ніколи не зроблю аборту, і обрала найкращий контрацептив - утримання від сексу, то ж в 23 роки я досі незаймана. Дякую лікарці гінекологу за мою зламану психіку і страх випадково завагітніти 😢
Боже, це жах😢. В деякій мірі розумію вас. У нас на уроці біології вчителька якось увімкнула відео про аборти. Знаєте, отой совковий стиль запису і розповідь про те, якими способами роблять аборти. Про те, як дитину вишкрябують з матері, відрізаючи частинки тіла, про те, викликали роди і новонароджену недоношену дитину накривали полотенцем, щоб вона задихнулась, або ж просто викидали в смітник.... Це дійсно зламало мені психіку, адже було майже без цензури... Наразі я вирішила, що якщо і колись робитиму аборт, то тільки на ранніх стадіях...
Який контрацептив найкращий ?
@@ВасильСавчин-ю2иутримання від сексу.
@@ВасильСавчин-ю2и відповідальні партнери
Так, теж таке закарбувалось в памʼяті
Мені 25 і я зрозуміла, що я теж не хочу дітей. Тому що я дивлюся на всі ці істерики, хвороби, сльози і розумію, що я морально цього не витягну морально. Плюс до того, я згадую як в 13 років на мене скинули сестру і я наняньчилася на все життя. А батьки тепер питають коли онуки... Ніколи!
Ми з хлопцем чайлдфрі, і моя мама про це знає. Вона спочатку тиснула на мене, мовляв передумаю і тп. Тепер каже, що ти то не хочеш, а ось хлопець передумає. І шо? Передумає і? Сам народить, чи мене силою змусить? Ось нащо таке взагалі казати...
Завжди пропоную тим, хто розповідає мені, що треба дітей, піти зі мною до нотаріуса і оформити папери, що вони забов'язуються фінансувати всю мою вагітність(від одягу до медичних процедур), пологи, моє відновлення , психотерапевта мені та чоловіку, повністю забезпечувати дитину до закінчення університету. І, якщо в мене так і не відбудеться того відомого "народиться - полюбиш", то вони забирають дитину собі, сплачуючи мені вартість сурогатного материнства. Чому всі називають мене хамкою🤷
А про різницю в віці скажу так: Я старша за своїх братів на 16 та 18 років. Це прекрасно. Не було ревнощів, бо в мене вже був випускний клас, універ, друзі, відносини. Я розуміла, чому мама просить допомоги, сама бралась вигулювати малих. І батьки ніколи не змушували відмовлятися від моїх планів, щоб посидіти з малими. Від цього теж багато залежить)
Я теж так роблю
Ну або: "народжуйте до тих пір, доки в вас не буде дітей 3 різних статей"😁
Ага, якраз коли виснажишся і башню знесе зі старшими дітьми, саме час виховувати небінарну дитину, яку ще треба блін підготувати до життя в цьому гомофобному світі😢
1. Не всім треба народжувати. Бо є і такі люди, які нічого не дадуть дітям, і нічого доброго з них не виховають.
А є і люди, які не люблять своїх дітей і поводяться з ними жорстоко. Таким теж не можна мати дітей.
2. Якщо когось сильно турбує, що народити в 40 небезпечно, можна заморозити яйцеклітини/ сперматозоїди і зробити потім ЕКО.
3. Які гарантії, що дитина буде точно здорова? От якби хтось на 100% гарантував, і всі аналізи були безкоштовні , або хоча б мали адекватну ціну.
4. Якщо є сумніви щодо своєї реакції на деякі прояви поведінки в дитини (істерики, голосно розмовляє в тролейбусі, не слухає), то краще не спішити народжувати.
Мені реально боляче дивитись, як мама сварить дитину, за те, що вона багато задає питань в транспорті чи плаче на вулиці. І побої, на жаль, теж не рідкість, навіть в публічних місцях.
Знаю людей які взяли дитину з дитячого будинку і вони щасливі.
Коли я завагітніла, мама чоловіка дуже хотіла, щоб у нас народився хлопчик.
Бажання не здійснилося. І коли мене з донькою забирали з пологового, вона голосно озвучила всім навколишнім, що "ми обов'язково скоро повернемось сюди за сином!"
Не можу передати наскільки мені це було "приємно" чути. Тоді я була максимально виснажена, невиспана і знервована. Шрам від кесаревого болів неймовірно, кров лилася з мене таким потоком, що жодні місячні не могли зрівнятися.
Моя донька багато плакала: ще не прибуло молоко і їй не вистачало молозива. Перші дні життя малої я ходила навколо неї з обережністю сапера-новачка. Мені здавалося, що я все роблю не так і я жахлива мати. В мене буквально тряслись руки.
Я ненавиділа себе за все: за те, що мала плаче, а я не знаю як цьому зарадити, за те, що мені так складно і хочеться лише поспати трохи і щоб зник біль, за своє жахливе відображення в дзеркалі.
А тут посил такий: "Народжуй одразу і другого."
Хотілося відповісти, що Вам треба, то Ви і народжуйте, не можете, то всиновлюйте, а мене залиште в спокої, та і на те сил не було.
сподіваюсь зараз у вас все добре і ви пропрацювали цю ситуацію та більше не зневірені в собі.
впевнена що ви хороша мати!! 🌻
Дякую вам❤Все добре)
Пам'ятаю як розповіла мамі про те, що я дітей не хотіла б, а вона в свою чергу почала розповідати про те що кожна жінка має мати дітей, це ж " продовження роду!". Це жах
мені теж казали подібне
Мені таке батько розповідав... Експерт з родів)
Коли мама сказала, що я-її єдине щастя в житті та взагалі діти це сенс життя, то я відверто сказала, що мені шкода. Це, блін, сумно.
А у мене донька років у шість питала, типу "а це я повинна стати мамою, коли виросту? А я не хочу..." Я їй сказала, що вона нікому нічого не повинна, і все залежить від її бажань і рішень. Вона, здається, тоді видихнула з полегшенням 😅
Що цікаво, зараз, в свої десять, вона може кинути фразу "А от коли в мене будуть діти, то... "
Про продовження роду часто вкручують ті, в кого той рід нічим невидатний, передати нічого, а часто ще й купа спадкових патологій. Такий бляха скарб як же ж не передати…
17:47- якось казала якась блогерка:"якщо ви не здатні полюбити всиновлену дитину, то вам і рідна дитина не потрібна, ви просто хочете міні-копію себе зі своїми генами", і я з цим згодна
Може й так.
Але все-таки свою дитину полюбити легше, ніж чужу.
Чужа дитина, це просто стороння людина, з якою у вас може не скластись спілкування. Ми ж не з кожною сторонюю людиною можемо знайти спільну мову, а ще й полюбити.
А взяти ось так чужу дитину і силкувати себе її полюбити, ну це знущання якесь. Може тій дитині просто теж може не подобатись той дорослий, який би він хороший не був.
@@olg7553 так дітей з дит.притулку не одразу беруть як побачили, з ними спілкуються, соц служба дивиться на вашу взаємодію, +спілкування і взаємоповага(адекватність одним словом)
А взагалі, дитині з дит.притулку, в родині, де її годують, вдягають, дають зрозуміти що тут вона в безпеці і нікому на неї не байдуже, що про її майбутнє потурбуються, що про неї потурбуються, вже подобається
@@olg7553А яким чином ваша дитина вам не стороння? Вона ж не копія вас, в неї своє світосприйняття. З нею також треба шукати спільну мову. Не бачу різниці, між тим, що ви принесете дитину з пологового, чи привезете з дит. будинку.
@@Ganna-Mel частково копія, бо неможливо відхилити вплив генів.
З власною дитиною формується зв'язок ще в утробі. Неможливо заперечити той факт, що в тобі зароджується життя і ти відчуваєш все це на собі 9 місяців вагітності.
Так, навіть зі своєю дитинию треба шукати спільну мову та налагоджувати стосунки. Але вона з тобою раніше ніж з народження.
Рідко коли всиновлюються немовляти одразу після народження.
Я просто висловила свою думку. Не маю цілі когось переконувати, що "своя" дитина краще за "чужу".
Рада, що є небайдужі люди, котрі мають бажання і сміливисть взяти на себе таку велику відповіжальність.
Це величезний труд, на мій погляд навіть більший за народження власної дитини.
За себе можу сказати, я би точно не змогла.
@@olg7553 вплив генів сильно перебільшений, адже дитина копіює оточуюче середовище, тобто поведінку. Стосовно зв'язку, не у всіх він формується, бо тоді не було б дітей, що залишили в пологовому.
бабця і дідо: двоє дітей
мама з татом: двоє дітей
ми з сестрою: коти (троє)
коти: кастровані 🤣
Моя версія:
Бабусі й дідусі: по двоє дітей
Мама з татом: троє дітей
Сестра: троє дітей
Я: кицька
Кицька: десь може 16 дітей, і не знаю скільки онуків(це за 10 років)
😂😂😂😂😂😂😂
@@blackhistory6442сподіваюсь ви їх раздаєте та не бездумно
Про цей "культ страждань" згадала жарт:
Ми прийшли від "я буду страждати, щоб мої діти жили щасливо" до "я страждав, тому це тільки чесно, щоб і ти страждав" до "мій рід закінчиться на мені"
Чому інших так єбе хто коли народжує? Хай краще за своїм життям слідкують, бо навряд воно щасливе, якщо у людей є час вказувати коли іншим народжувати, і чи народжувати взагалі. Навряд таким людям подобається їхнє життя, якщо все що їх цікавить в світі крутиться навколо дітей. Їм просто заздрісно, що хтось має й інші інтереси, а не просирає життя, намагаючись зробити з дитини кращу версію себе. Дитина виросте і почне самостійне життя. Що тоді залишиться батькам, які присвятили своє життя їй і забили на себе?
@@videoacc1905 цілком реальна ціль. Дитину з свідомого віку привчають до того, що її особисті бажання неважливі і треба йти вчитися наприклад на юриста, бо у її матері не закритий гештальт з приводу цього, оскільки вона хотіла стати юристом, але не стала через те, що присвятила своє життя материнству. Таких випадків вистачає. Потім діти нещасливі через те, що хтось з батьків нав'язує їм своє нереалізоване життя
Ой, ця карусель хуєрги буде кататися поки світ і сонце. Вийшла заміж в 21, хотіли дитину, викидень на 5 місяці, депресія, дікарі, але на кожних сімейних посидінках всі, блять, всі вважали , що це буде нормально спитати чи я не вагітна, наважились знову - здоровий хлопчик, проблеми зі здоровям ( впав зір, діабет, зуби, волосся) лікування і тривале відновлення під крики - вам треба дівчинку, бігооом, наважились - обговорили всі за і проти, народила дівчинку - почалась війна на наступний день, я в погребі 300 разів пожалкувала, що я там з немовлятком ( так, я пожалкувала про це, хоч я і люблю свою доню), мій тато пішов на фронт, зник безвісти, на дві сімї залишиласись з чоловіком за опору та допомогу, тепер в тіток новий хіт - роди третє, щоб мужика не забрали, тобі ж вже на наступний рік трицятка, саме час лишити дітей сиротами, бо ще одні пологи ти можеш і не пережити🎉🎉🎉🎉
Ви просто героїня
Мені 25 , я з 20 років вирішила, що не хочу дітей. І байдуже що кажуть інші. Затикаю рота тим що це сугубо моє діло. По перше.
По друге, якщо уж сильно буде припікати, то візьму прийомну дитину. Якщо я не нарожу свою, то нічого світ не витратить, вже перенаселення давно. 8 млрд людей
По третє, якщо мені кажуть про егоізм, що я просто не хочу брати на себе відповідальність, то я кажуть що в моєму світогляді навпаки егоізм це коли ти народжуєшь у цей жорстокий світ. Де з твоєю дитиною може трапитись що завгодно.
И нема гарантій щасливого життя .
Ось будь ласка війна.. Потім усіляки хвороби..
Навіщо таке життя?
Та нема гарантій допомоги у старості.
Треба тільки на себе розраховувати. На свої фінанси, щоб наняти людину, яка буде тобі за гроші допомагати в 80 років. Якщо ти ще доживешь. Нема гарантій що ми доживемо до старості.
И егоізм це ось ще народжувати собі допомогу на старість. Тобто ті народжуєшь у цей світ людину яка буде тут проходити через труднощі, біль, страждання, витрати, тяготи.. Так ще й просто заради свого его. Щоб тобі допомога була.
А ще є такі, котрі просто хочуть щоб їх любили, та було за ким турбуватись.
Так в такому випадку завести собі тваринку можно.
Це турбота і любов, чи взяти вже того, кто у дитячому будинку.
Так що ось. Це все я зрозуміла ще у 20 років.
@@tolko_po_faktam всі люди егоїсти так чи інакше, така наша природа. А людям не догодиш, хай йдуть собі
Стосовно всі вимремо я в такі моменти замріяно посміхаюсь, вдивляюсь у далечінь і кажу "було б непогано"😂
Я - одна дитина в сім'ї, напевно тому і виросла егоїсткою. Та настільки, що дітей не планую взагалі. Все встало на свої місця!
У мене є молодший брат (різниця у віці трохи більше року), але це не завадило мені стати "егоїсткою" )
я друга дитина в сім'ї і теж виросла егоїсткою))
Мені в якомусь сенсі пощастило бути з хронічними невиліковними хворобами, лесбійкою і старшою донькою в родині. Бо матір не чипає мене, але на моїх сестер вкладає сподівання що хочаб одна з двох буде мати дітей. Їм зараз 10 і 12 років..
Я буду їх дорослими підтримувати в їх виборах, бо головне це щоб вони були задоволені своїм життям, а не наявність/відсутність дітей
А я молодша донька і лесбійка, старший брат "виконав обов'язок " щодо онуків, середній одружився на жінці з дітьми . Тому мені пощастило - ніхто не закидав "коли онуки"
@@lorroz6048 Ось воно щастя без головняку
@@genshin_lore_enjoyer , влучно використали слово "щастя". Бо справді радію,що не маю дітей.
А нас двоє дорослих і ніхто тих "обов'язків" не виконав. І я на свою матір би дитину навіть не лишила 😄
Мені скоро 32, на щастя мене мало хто тероризує, можливо тому що в мене вираз обличчя злий і вони бояться задавати мені тупі запитання)
Але за спиною різні коспірологічні теорії розводять, бо з чоловіком ми разом 7 років, і звісно, в мене якісь проблеми, я не можу завагітніти і т.п. Але мало хто знає, що ми насправді і не стараємося)
О, це прям моя історія точно до кожної цифри)))
@@kseniia_fast мене вражає, навіть, якщо б в пари були проблеми, то чому вони саме у дівчини?) в чоловіків немає проблем з безпліддям?)
Мені теж цього року 32))Ми вже 9 років в шлюбі і 15 років разом. Як же ці всі любителі чужих трусів вже дістали, особливо гидко чути від його батьків, вони чомусь собі дозволяють виказувати своє невдоволення і очікування мені, а не своєму сину. Мої лише декілька разів дуже лайтово натякали особисто мені і я це дуже ціную, бо витримувати ці дебільні висери від найрідніших було б значно важче. Гінекологи теж адекватні трапляються, правда по очах видно «як?за 30 і жодного разу не була вагітна?», так, блін, людство придумало багато методів для цього і ви, як лікарі, маєте радіти, що хтось їх використовує успішно)) Ми хочемо дітей, але ніхто не буде вказувати нам що і коли робити! Часіки, бляха, не тікають, бо я не бомба)) В Україні, на жаль, повно сиріт через північних вилупків, тому у всіх, хто дійсно цього хоче, не залежно від «часіків» є шанс стати батьками. А взагалі мені треба потренувати такий вираз обличчя🤣
Наче про мене розповіли 😅
Мені батько колись сказав, що розділити стіною велику кімнату потрібно задля того, щоб нам було де жити, коли ми в 35-40 повернемось до батьків після того, як зрозуміємо, що ми ТАКІ нікому не потрібні. У той момент я пожалкувала, що ніколи не спричиняла батьку ніяких проблем в підлітковому віці. Пожалкувала, що він взагалі не знає, що таке проблемна дитина. Бо ні сестра, ні я такими ніколи не були. Це я ходила до психолога через те, що це саме мене поломали, а не навпаки. Гадаю, що батька не влаштовувало те, що ми з сестрою на той момент ще не завели власну родину, не народили дітей (мені було 22). Що занадто перебірливі дівки, а йому нічим через це перед родичами похвалитися.
Тільки вчора говорила з бабусею, слово за слово, ну і вона каже -,,Віка ти ж по хазяйству нічого не вмієш робити, ні їсти готувати, ні хату нормально поприбирати не можеш. А тобі ж вже скоро сім’ю, діточок(мені 18), ну я їй і кажу, що діточки в мої плани аж ніяк не входять. У неї була така реакція наче я сказала, що планую через два роки захопити Європу…,,Та що ти таке кажеш, та це ж призначення жінки. Ото у всіх твоїх подруг будуть сім‘ї, а чим ти будеш займатися, самотня будеш‘‘ Ну я ще не здаюся і кажу, що нічого проти стосунків немаю, просто не хочу дітей, варити борщ(коли можна купити вже готове), драяти хату(бо є роботи пилососи, на крайній випадок клінінг). Вона сказала, що такого дурного хлопа я не знайду(бо ж чоловіків які ставляться до жінок по іншому ніж до раю сили та родильної машини не існує‘‘. Дякую за відео, зараз їй перекину😂😂😂
Ти дійсно така нікому не будеш потрібна))) нічого не вмієш та ще й народжувати не хочеш))))
Мене одного разу бабуся налякала отак:
"Діти це подарунок Бога"
Я:"Дай Боже, щоб у всіх той подарунок з'являвся, коли всі будуть готові"
Вона:"Діти то завжди подарунок! Ти ж не відмовляєшся коли тобі подарунки дарують"
Я:"Діти - подарунок, коли ти до них готовий, фінансово, морально і т.д"
Вона посміялась зі словами:"записати б зараз на диктофон твої мрії, і дати тобі потім прослухати "
Що ...
@@__MonacoПривіт їбанашка.
Я не мала навіть натяків на сім'ю до 32 років, поки вийшла заміж. До цього наслухалася всілякого: і про "часікі", і про те, що як це так - дітей, мабуть, вже не матиму, шкода. Батьки плакали про внуків.
Народила доньку в 34, всі були щасливі. Не дала нікому шансу спитати: "А коли за другим?", бо завагітніла знову майже відразу. І ці ж самі люди, що на мене тиснули, типу давай скоріше народжуй, перевзулися: "Ну чому так швидко?"
Але це ще не все! Я сказала цим же людям, що тепер хочемо вагітніти ще раз. І тут почалося: "Ну кули вам третє?? Ти подумай! Може не треба??"
Ох, цей репродуктивний тиск.. Вічно людям щось не так 🤣🤣
Тримайтесь❤️ і шліть їх всіх на йух, вони неадекватні, хай за своїм життям краще слідкують
25:51-- а потім ті самі чоловіки йдуть за хлібом
Згадується ще один блаженний, пише тут іноді коментарі, як він жалів бідолашних чоловіків, що вимушені платити аліменти на дітятку "ну блін, якщо ти жінка, то тобі всеодно і ти не зрозумієш що не прикольно 18 років свого життя віддавати свої гроші","то може не треба ватрушку роздавати на право і на ліво?"
Типу жінка не буде МІНІМУМ 18 років СВОГО життя витрачати ВСЕ що в неї є, включно з грошима,
А до чоловіків, які чомусь не проти потрахатись і без презерватива а потім не беруть відповідальність за свої дії, чомусь, питань нема
Так, це трешняк((
Впевнена, якщоб і у чоловіків була функція народжуваності, то це питання стояло би по-іншому.
Тоді би і механізми захисту були б і більш відповідальності.
@@olg7553 і жінок би висміювали/сварили за те що чоловіки народили а не вони
Дуже ображаються люди, коли радиш їм займатися своїм життям ..радити комусь приємніше...егеж?;)
Була дуже взбішена. Побачила, що ваше відео вийшло і одразу легше стало. Буде з ким злість розділити😤😌
Дуже дратує отаке ставлення до дівчат, бісить оце "наслєднік" Наслєднік чого бл 🤔як можна отак ставитися до доньок
От от, і головне наследнік чого, в кращому випадку половини батькової квартири? Принци і потомственні графи блін🤦♀️
@@IsidaSons і самі ж жінки іноді ставляться краще до синів
Ох, як я це "люблю"! Наприклад момент: мала невеликі проблеми по жіночому. Відразу висновок: то тобі просто вже родити пора, а ти от ніяк! Прикол в тому, що в знайомої такі ж проблеми(щоправда в більшому обсязі), а в неї двоє дітей. Л - логіка!
А взагалі, яке вам діло??? Хочете - народжуйте! Я тут до чого????
Мені мама сказала, що я неповноцінна, бо в мене дітей немає. І родини. А те, що я пашу на двох роботах, то таке). І, так, я не хочу дітей! Не бачу себе в цьому
Ще в дитинстві зрозуміла, що не хочу мати дітей в майбутньому. Мені ніколи не подобалось гратись з пупсами😅, мої барбі ніколи не заводили дітей, на відміну від барбі подружок і таке всяке. І чим старше я ставала, тим більше укріплювалась в думці, що я не уявляю і не хочу уявляти себе матір'ю. Я банально не люблю дітей і не хочу мати з ними діла. І мене завжди жахало, коли в школі чи студентстві старші люди говорили дівчатам про майбутнє материнство як про щось невідворотнє, немов ми всі обов'язково в майбутньому народжуватимемо дітей, бо це "призначення/доля/обов'язок/норма". Зараз мені 31 і моя думка не змінилась, я все ще не люблю і не хочу дітей.
Величезне дякую Вам за вашу історію. Мені в цьому році вже буде 27 і я не часто але чую від батьків подібне, теж з дитинства відчувала все що ви перелічили і думала що я якась не нормальна бо звідсіля чутно про це «нічо, виростеш поймеш/захочеш/зрозумієш».. Тільки зараз, в терапії, і досліджуючи цю тему розумію що є такі ж самі жінки як і я і що як ок і зі мною все нормально!))
Дякую ще раз❤
мені 12, а мати вже задає питання про "ось ти скоро станеш матір'ю..". дуже стрьомно насправді бачити ось цей на перший погляд "міфічний репродуктивний тиск" в реальному житті, коли у мене тільки но нещодавно перші місячні пішли :(
дуже бісить тип жінок котрі страждали і хочуть, щоб страждали і інші) це якась хвороба. як завжди дякую за відео!
37, чайлдфрі, але не важливо, які ваші роки чи ваші бажання, пам'ятайте - ви даєте життя новій людині, і ви ніколи не дізнаєтесь заздалегідь, якою буде ця нова людина. Ви можете один одному не сподобатись)
Ці приклади з життя, на жаль. Чоловік моєї подруги таким чином «подарував» їй другу дитину, при чому вона про це дізналася, коли вже запідозрила вагітність. Він знімав презерватив в процесі, сказав їй вже коли вона повідомила про те, що вагітна. Їй досі неприємно від того, хоча пройшло 7 років і дитину вона любить. І це реально питання довіри, важко потім довіряти людині після такого. А коли підіймає цю тему, то чоловік на те каже: «А ти невже не рада, що у нас така дитина є?»😮
Боже, який жах 🫠
Чесно, я б після цього не змогла б залишитися з тим чоловіком...
@@1d305, це огидно.
Може самі хочете побути дешевою жінкою?
@@1d305, ви огидні.
@@1d305 "и те що "любовф" це рід психічного розладу?" Не зовсім. Це невміння людини контролювати свої емоції та почуття. Замість того, щоб аналізувати все мозком, вона (людина) піддається почуттям. Що робить в такі моменти людину подібну до тварини. Більшість помилок в одруженні чи побудові сім'ї виходять з того, що люди аналізують ситуацію не тим чим треба.
У мене є дочка, яку ми з чоловіком планували і дуже чекали. І то інколи було дуже важко, але любов до неї згладжувала багато моментів, як певною мірою знеболююче. А ось коли важко з дитиною, яку ти не сильно то і хотів, то це пекло для обох, і для матері, і для дитини. Причому якщо деякі матери буквально забивають на виховання своїх дітей, то малеча відсторонитися не може, без підтримки дорослого дитина фізично не виживе. Тому неймовірно важливо планувати дитину тільки тоді, коли її дійсно хочеш і розумієш рівень відповідльності. Інакше - двоє нещасних людей в результаті
Коли Муссоліні заснував фашизм, він хотів, щоб жінки народжувати як можна більшу кількість дітей. Вам теж здається, що на расію якось підозріло схоже?
В н*цистській Німеччині теж таке було, я чула, що навіть нагороди видавали жінкам за те, що вони народили дуже багато дітей
@@mariyasherbaбуло таке, теж читав...
Будь-якій імперії потрібно якомога більше дітей, щоб виростити з них солдатів для подальшого розширення імперії
Я из России, это абсолютно так. Путинская пропаганда уже совсем сумасшедшие идеи по подъему рождаемости предлагает
Намусоліл бляха муха
Я обожнюю нові відео Насті, але людей з совковою поливкою - ні! Бажаю всім приємного перегляду
Кіт в кінці просто бімба! Люди добрі! Я вам так скажу; і жінки, і чоловіки на будь яку рекламу поведуться, аби не бути ущєрбками на очах оточуючих, і це геть страшно! І їх завжди у всі часи буде тьма народу кількість! 31 рік мені, і тільки в голову думка така прийшла; сім'ї як клану, її нема і не буде, а діти геть не потрібні повноцінним людям! Так що бажаю всім здоров'я ментального, та впершу чергу - грошового благополуччя!
я впевнена, що у близькому майбутньому жінки майже повністю перестануть виношувати дітей, а все буде робитися у лабораторних умовах. після створення імбріону з біоматеріалу майбутніх батьків, він буде розміщений у капсулу, яка повністю замінить утробу матері, притому будуть вилучені всі негативні аспекти і дитина буде формуватись повністю у безпеці від зовнішніх факторів. звісно, вагітність то не є материнство, але я вірю, що так буде, і багато з тих, хто природнім шляхом не зміг би виносити дитину, мав би змогу її мати.
Емммм... тойво... вагітність і народження дитини - то буквально найлегший етап. Тож тут нема особливої потреби у вирощуванні бебіка поза тілом))) От якби була можливість скіпнути перші 3 роки розвитку малюка (мінімум) - ото був шикардос))))
@@nataliakhomiak1105 може будуть дитячі табори, а лише у три иоки дітей будуть розподіляти по сім'ях 😁 але тоді в них, напевно, будуть психологічні травми через відсутність материнського тепла на початкових стадіях
@@nataliakhomiak1105 ну і я суджу по досвіду своїх подруг, як вони страждали через токсикози, в кого були викідні і тд. Хай може це й легче, ніж перші роки малюка, цього не знаю, але погодьтеся, що капсули в лабораторії полегшали би життя багатьох жінок)
@@nataliakhomiak1105от дійсно, згадую вагітність - дитинка мовчить, сама харчування отримує, шось там вошкається і спить😍 Така милота, не зрівняти з тим, що отримуєш після пологів.
Нехай так і буде 🙏🏻
Усім приємного перегляду ❤
Дякую ❤
Дякую
Навзаєм ❤
Актуально, я хворію на епілепсію та маю важку короткозорість тому "передавати далі" гени нема бажання. Але ж ні, сам лікар говорить що не може призначити мені пігулки бо в майбутньому можу захотіти дітей, ба більше, питає ще у мого чоловіка!!! 🐥
В результаті не можу нормально лікувати свою епілепсію, деградую через дрібні приступи і просто доживаю. Я ненавиджу дітей, ненавиджу свій мозок і ненавиджу своїх близьких.
😢
Шукайте адекватного лікаря.
@@yasmeen8619 я б з радістю але залежу фінансово від рідних. Також проблема в тому що хороших епілептологів справді дуже мало, доводиться їсти те що дають
Думаю я дещо неправильно висловилася, я п'ю пігулки але дещо неефективні і в дуже великому дозуванні/це впливає на печінку. А інші, трохи кращі впливають на репродуктивну функцію і на плід у вагітних
😢😢😢
Мені допомогла, коли не виходить завагітніти, техніка, коли я роблю те, що я не зможу робити, коли будуть малі діти поряд, тобто їду в треш екскурсії, автобусні туры по всім містам, беру дикі готелі посеред пустелі, тобто я уявляю, шо вже наступного року буде дитина і з нею я в такі місця не поїду, ця техніка дуже допомагає не страждати від відсутності дітей, а жити насичене життя
Хм, а це класний підхід.) Треба спробувати хоч частково.)
Люди, які зайобують інших питаннями "коли діти?" і порадами "не зволікати" і засудженнями "тобі ж вже пора" і ярликами "ти якась ненормальна" - це в основному жінки, які вже остаточно проїбали своє життя на тих самих дітях, нічого не досягли окрім дітонародження (нормальне виховання тут не по замовчуванню, бо головне - це факт народження дітей = "виконання жіночого обов'язку") і тепер їм нестерпно від того, що якась інша жінка посміла відмовитись від цього "щастя" і живе собі своє вільне життя :D
Згодна. Мені теж так вважається, що це все від внутрішнього почуття несправедливості. Типу, як так ти не будеш страждати як я? Ні-ні, давай і ти вкуси цього гімна, а тоді нам буде про що поговорити.
@@olg7553 💯% нещасні жінки
А ще дуже паскудні татусі, які на своїх дітей забивали, але онуки їм тепер дуже потрібні)) насправді нафіг не потрібні як і колись були діти, вони просто намагаються примазатись до вже дорослих дітей від страху самотності і прагнення когось повчати🤦🏻♀️
@@cosmic5612 згодна, це теж. Різновиди паскудства 😮💨
або ті чоловіки, які бояться, що не зможуть залишити свої безцінні гени на Землі, якщо жінки народжувати не захочуть.
Те відчуття, коли мама мене вела на 1 дзвоник в 45 😂
Мене в 47😊
мене в 47 мала б повести, але вона в цей час була на заробітках в Польщі, бо союз розпався і їсти було нічого. така різниця у віці мені взагалі не сподобалась - ми почали розуміти одна одну десь коли мені вже за 25 було. до цього були постійні сварки)
Мене у 42😂
Мені 15, і один раз я скзала при батьках, що не хочу народжувати, але хотіла б дітей з дит.будинку. На це мій батько відповів, що йому буде не потрібна така дитина. Насправді це дуже неприємно чути. Ще й мама почала казати, що народжувати не так важко і мене вона швидко народила. Але чомусь вона каже тільки про моє "легке" народження, а не про те, що їй радили зробити кесарів розтин, коли вона народжувала мою старшу сестру.( і взагалі як я знаю це було не легке народження)
Як людина, що працювала і з покинутими дітьми, і зі "складними", можу впевнено сказати, що взяти дитину з дитячого будинку це випробування не для всіх. І проблема не лише в генетиці та хворобах. Якщо хочете дітей у майбутньому, але розумієте, що Ваш організм може не винести це, то краще замислитися про сурагатне материнство або знайти чоловіка, в якого вже є діти. Всиновлення, то справа благородна, але мало хто говорить про зворотній бік. Я на чужих надивилася, що і своїх не дуже хочу, при тому до дітей ставлюсь добре та з розумінням.
Можете детальніше розказати про підводні камені всиновлення чи вдочірення?
@@ferrazik3145 На жаль, більшість дітей мають фізичні та ментальні проблеми, про які Вам не скажуть. Якщо у дитини офіційно немає статусу "з інвалідністю", то це означає лише те, що дитину не дообстежили. Найчастіше до дитячих будинків та інтернатів потрапляють діти з неблагополучних родин (алко-, нарко-, насилля в сім'ї, де хтось з батьків вбив іншого на очах у дитини), все це лишає наслідки. Діти-сироти, у яких батьки загинули під час війни, інша категорія, але не менш проблемна, просто там інші проблеми. До того ж, таких дітей-сиріт намагаються забрати інші родичі і їх не так багато насправді. Крім того, дітей не розділяють при всиновленні чи взятті під опіку: якщо пощастило знайти умовно здорову дитину до 5 років, хай навіть і з неблагополучної родини, то у неї зазвичай є брати/сестри, яких доведеться теж брати. Чим старше дитина, тим більш сформована оточенням та обставинами її особистість. Простіше кажучи, чим довше дитина перебуває у спецзакладі, тим більше пристосовується до життя: позиція "мені всі винні", брехня з приводу і без, крадіжки, маніпуляції і т.д. Зараз діти дуже продумані і вибирають батьків, щоб ті були фінансово забезпечені (це я про трохи старших кажу). Якщо взяти дитину під опіку або всиновити, а потім повернути назад (а це теж не так просто), то потім шанс знову когось всиновити мінімальний. Звісно, якщо дирекція закладу адекватна і за хабарі не розкидається дітьми. Чому повертають? Потенційним прийомним батькам не кажуть про всі діагнози, бо й самі часто про них не знають. От, наприклад, чарівний хлопчик, на вигляд здоровий і розвинений, а потім батьки помічають щось дивне в поведінці, аж раптом істерика і він кричить, що по стіні бігають величезні павуки, а картоплина хоче його вкусити. Це не дитячі фантазії, а хвороба. Була свідком подібних припадків у дітей і сказати, що це страшно то нічого не сказати. При тому дитину дуже шкода, бо це не її вина. Також багато усиновлювачів мають хибні уявлення про те як все буде і мають нереалістичні очікування. Більшість думає так: от я така благородна і хороша, подарую свою любов та турботу залишеній дитині, вона буде мені вдячна і я теж отримуватиму любов в родині з дитиною. Тричі ха. Треба мати хорошу фінансову подушку, бо навіть на умовно здорову всиновлену дитину треба буде педіатр (і там як мінімум знайдуть пару болячок), невролог, дитячий психолог, логопед. А ще терпіння і сталеві нерви. Бути готовими до маніпуляцій і вимагань "купи, ти мене не любиш", бо до всиновленої дитини постійно почуття провини, що от раптом я її недостатньо люблю і вони цим чудово користуються. Рано чи пізно дитина дізнається, що її всиновили і до цього теж треба бути готовими. У них часто присутня дромоманія (тікають з дому). Можуть прихопити всі гроші та прикраси з дому. На зауваження буде відповідь "ти мені ніхто". Витягати чадо з притонів - теж реальна історія. Підліткові вагітності, зоосадизм та багато чого іншого. Ще чоловіки, які так хотіли дитину, можуть покинути родину з проблемною дитиною, але це і з рідними буває. Прийомні батьки чомусь думають, що все буде легко та гладенько і дитина лише покращить їхнє життя та стосунки. Це випробування для пари і ще сильніше випробування, ніж народження біологічних. Чи може таке бути з рідною дитиною? Звісно. Тільки от з біологічною дитиною з благополучної родини це трапиться, як виняток. А от з усиновленими виняток - коли все більш-менш гладко. Так, буває все добре і майже без проблем, але готуватися потрібно до гіршого, щоб потім не кусати лікті і не травмувати дитину ще більше. Також не варто розраховувати на якусь вдячність, бо це завищені очікування.
Резюмуючи: треба позбутися всіх ілюзій, мати багато грошей, міцні нерви і нічого не очікувати.
Моя донечка теж каже, що візьме з дит.будинку малечу.А я не проти, сама виховувалась в дитинстві в інтернаті.
З такими дітками непросто, але це гідне рішення❤
Я вагітна. І цілком підтримую, що планування, та народження дитини має бути СВІДОМИМ ВИБОРОМ.
Діти це непросто. Вагітність це непросто. Малятко штовхається і спочатку це наче рибка маленька, а потім стає все більш інтенсивно і неприємно. І уявіть ви нікуди не можете від цього подітись, бо це був ваш вибір з чоловіком, зробити нову людину. Вона не винна, що росте всередині утроби, де мало місця. Тож доводиться ділити одне тіло на двох.
Раджу почитати про вагітність, пологи, виховання і добре подумати, перед тим як наважитесь на дитину.
Після деяких подібних "діалогів" складається враження, що ми живемо а світі Оповіді служниці...
Я якраз була старородящою😊 бо вийшла заміж аж в 26!!!років,а оскільки росла в селі,то моє не заміжжя породжувало кучу пліток і після весілля сусідки були впевнені, що мене таку стару і точно "гулящу"взяли по зальоту
Той факт, що я хотіла закінчити навчання і інтернатуру нікого не цікавив.
Доньку я народила через рік в 27 легко і без проблем
На 1996 рік якраз вважалася возросною старородящою,це було записано в медичних документах,було дуже неприємно 10:29
Мені 24,чоловіку 29 і ми не хочемо дітей, але свекруха постійно заводе розмови про онуків і була шокована що ми хочемо пожити для себе, на даннмй момент вистачає кота і собаки, а про дитину з притулку і чути не хоче(у мене полікістоз і ми говорили про те що якщо не вийде мені народити, то ми нормально відносимось до дитини з притулку, бо кіт і собака фактично взяли з вулиці, любимо їх безмежно)
Мені в 17 вже кажуть народжувати скоро, скоро внучкі, скоро нянчити будемо. А мене ніхто не питає, а кажуть, виростеш поймеш що треба народжувати, ну я всіх шлю😊
Бля, в 17 вже кажуть таке?🤯 Вони часом не фанати «Вагітна у 16»?
@@ЮрійНазаренко-ж1п бояться що я виберу карьєру а не сім'ю , я її і так виберу . А ще типу оці стереотипи що пізно народиш це погано, або хто стакан води в старості подасть
@@evashineeeкраще вибрати і те і те
@@evashineee до нашої старості вже зʼявляться продвинуті людиноподібні роботи вони склянку води і принесуть😂
@@Домовик але на певний період треба ставити щось вище за інше. Я не кажу що не матиму дітей, чи чоловіка, але на певний період буде на першому місці карьєра
Мені 25, народили одну дитину і поки досить, матеріальний стан дуже впливає, а це при тому шо у нас немає браку грошей, діти це дійсно дорого. А хочеться дати хочаб одній дитині все по максимуму. До речі якщо вам треба дитячі речі для новонароджених можу віддати безкоштовно, пишіть) А щодо створення умов для народження на сто відсотків погоджуюсь! Сама задумалась про другу дитину коли зʼявились чутки про підвищення допомоги на дитину 😂
Впевнена, що більшість (якщо не всі) жінки, які наважуються на катування гормонами, операціями та ризиком для життя - не йшли б на це, якби родичі і суспільство не "промивали" мозок, що ти ненормальна жінка, якщо не народила.
Боже, можливо останнім часом я стала надто чутливою, але просто ридати хочу від розуміння в якому світі живу
Not long for this world🙏🙏🙏
До нас в навчальний заклад десь 2 рази приходили оці антиабортники зі своїми всратими презентаціями. Перший раз це була хоча б лікарка гінекологиня, яка розказала про труднощі, які з'являються під час вагітності, а вже потім видала шедевральну фразу "якщо вас зґвалтували, то не робіть аборт, а краще народіть і здайте в дитбудинок". Другий раз цей цирк проводили в актовому залі на сцені вже якісь рандоми і цитую: "Багато хто каже, що жіноче тіло це їх діло і в них є вибір, але це не так". Потім ця жінка сказала, що за рік у нас в Україні роблять 40 млн абортів і навіть війна забрала меньше життів ніж аборти. А і ще "Жінка, яка зробила аборт не перестає бути мамою, вона є мамою мертвої дитини!" (хто тоді чоловік при тому не сказали) І на весь зал з близько 80 студентів був лише 1 хлопець...
Окей... Мені пощастило не робити аборт після згвалтування, бо не завагітніла. Але по логіці антиабортників мені що, розшукати свого гвалтівніка, завагітніти і народити від нього? 🤔🤦🏻
Вибачайте за цей абсурд, але шось я ахуїла від такого.... Інколи так і хочеться побажати всім антиабортникам чогось такого.. але потім розумієш.. то не має сенсу...
У мене є дитина, бажана і планована, народила у 24 роки. На мене не було репродуктивного тиску, бо не встигли, я і так досить швидко народила за сучасними мірками. Але от мені ніколи б не спало на думку когось спонукати до народження дітей. Для мене материнство відносно легке і приносить багато радості, я могла б це рекламувати. Та ніколи не буду. Бо те, що для мене - незначні труднощі, для когось може бути катастрофою. Мені у цьому питанні все просто і ясно: чужі матки - це не моя справа.
Народження дитине не робить з тебе дорослу людину. Заздрість старших, що вони в 20 памперси міняли а ти вільна, викликає ненависть. Непроизвольний аборт, коли дитина просто не змогла сформуватися, виходиш, це теж, вбивство. А таких може бути більше 10. 😂😂😂😂😂😂😂
Выходить, що Богу тільки дозволено вбивати, а простим смертним ні.
Доречі і справді ніхто із людей не думає, що у людини може були вже не один викидень і пхаются з порадами "а дітки коли?"
настя, привіт! мені 11 років, та я дуже дякую собі що я більше розвинена для своїх років, завдяки таким людям як ти. я обожнюю слухати як ти розповідаєш про такі речі. :)
Моя матір якось на повному серйозі казала що з мене треба виганяти демонів, бо я не хочу народжувати
😂. З такою бабусею заводити внуків небезпечно
XD ДЕМОНИ😈😈😈😈😈😈😈😈😈😈,добре що я ще піздюк, а то би говорили до мене :"в тебе вселилися дияволиці "😈
Щодо депресії: такі "розумні" ніколи не чули про післяпологову депресію? Коли мами виходять у вікно або кривдять дитинку від того, що мозок плавить... Я вже рік борюся з тривожною депресією. І якби мені хтось таке ляпнув про сенс життя і дітей (в 33 роки я їх не хочу), я б не роздумуючи послала би за кораблем. Дуже щаслива, що чоловік мене розуміє і підтримує
В мене біполярка вже більше 10 років, для мене будь який стрес - це сильний тригер . А вагітність, пологи, виховання дитини, передача "супер" генів для мене - це😢
Я вважаю тиск є з обох боків: за народження і проти народження. Тому що, я в житті відчувала більше тиску, що народжувати не треба, бо я зламаю собі життя. Не зламала. 😊 З дитиною дуже складно, але діти це прогрессори вони поліпшують мене. І я не відчуваю складності в тому, що у мене є дитина, тому що, коли у мене дітей не було складнощів було не менше. В моєму житті діти, це досвід, який мене розвиває. Ніяких рожевих поні, купа болю помилок, фізичних страждань, але воно того варте. Не має ідеальної ситуації для народження дитини, тому що ми не знаємо, які плани у всесвіта на вас. Я дуже хотіла бути матір'ю, але мені було і є дуже складно. Але це процес зростання. Діти відкривають для мене світ і дають мені можливось побачити його по новому. А ось кота, я б ніколи не завела, хоча відчуваю тиск від дітей, знайомих і зооактивістів, бо кіт це велика відповідальність і це дуже складно.😊 Дякую за розмову.
Не зарікайтеся стосовно тварин, люди протягом життя можуть змінювати погляли на все, може колись і передумаєте🙂
Колись прочитала статтю в інтернеті, де йшлося про те, що після 35 років тільки 40 відсотків жінок можуть завагітніти самостійно і треба не чекати, а бігти на ЕКО 😅
Мені тоді було 37, я була вагітна, вагітність відбулася природним шляхом за 6 місяців.
Хтось залишився без грошей за ЕКО😂
В мене подруга не хотіла дітей до років 30-35, хотіла зробити кар'єру. Але вона трошки дуже православна, тому аборти різзя, а презервативи то зло, а коки то я одразу поправлюся...
Ну і коротше, її чоловік вирішив цим скористатися і запліднив її без її відома, знаючи ці всі нюанси. Хотів так її до себе прив'язати
Слава богам, вона в результаті саме через цю вагітність поїхала до мами і там без нього поруч поняла що він їй і нафіг не здався і послала його
З тих пір в житті житини він відсутній (і то на краще, але дуже показово)
Дуже сподобалося відео❤ Особливо зайшло про "фольклорну картину". Рідня дійсно поводиться по-рагульськи, коли - тут теж дуже влучно - "лізе в чужу матку". Але я вже зрозуміла, що всім їм по цимбалах, є в тебе діти чи нема, для них це просто варіант рагульського смолтоку і я б його сприймала десь так. Окремо потішила Настя Зухвала: "Я сама зайка"😂
Що не відгукнулось - фраза "послухати когось і народити". Даруйте, напрошується інша класика: "А якщо скажуть із даху стрибнути?" Доросла людина, яка знає, чого хоче від життя, не кинеться народжувати, бо задовбали тітки десята вода на киселі. Або тоді є сенс визнати: "Я не знаю, чого насправді хочу, тому вирішила народити, а там якось буде". Чи: "Мій партнер дуже хоче дитину, а я ж не можу його засмучувати, бо він сенс мого життя". Обидва випадки - це не про поганих родичів, які тиснуть, а про відсутність бачення власного майбутнього, про брак розуміння своїх потреб і кордонів. Людина мусить розуміти, що за неї ніхто її життя жити не буде, і бути достатньо дорослою, щоби приймати рішення не озираючись на те, щоби зробити приємне бабі Мані або своєму мужу.
І взагалі, народе, дивіться канал "Смішно не буде", там дууууже багато годного контенту!
а хочте прикол? батьки половини моїх однокласників були однокласниками! тобто вони всі дружно закінчили школу і одночасно народили нас, завагітнівши в 18 і народивши в 19. бо так треба, бо щоб же потім піздно не було 🤷♀ просто отак півкласу, як конвеєр.
Пам'ятаю, коли я вчилась у школі, ходили розмови про те, що введуть 12-річну систему освіти, тобто ми закінчимо школи у 18 років. То батьки однокласників дуже сварилися, мовляв - як це так, діти на випускний вже всі з дитячими візочками прийдуть!!
@@Ms-pv7nx у нас теж сварилися, коли були за те розмови. бо чим же ж ще в цьому житті займатися? може краще про контрацепцію розказать? а ще про фінансову грамотність, бо в тому віці часто саме через відсутність грошей на презервативи з'являються чудні казочки неможливість завагітніти.
Дякую вам за ваші відео 💚 у нас в житті так сталося, що єдині люди, які на нас тисли в цьому плані, на початку повномасштабної війни виявилися ватніками, втікли в Німеччину і тепер це тиск значно знизився. Але все ж "цікаво" це все, особливо коли цей тиск відчуваєш від лікарів. Всі зараз хочуть дітей, багато заяв гучних, здебільшого від чоловіків, які ніколи це не відчують. Але блін банальні аналізи для перевірки жіночого здоров'я - це кілька тисяч гривень. Та ніхто ж тобі з тих, хто кричить про діток, не дасть на це грошей. Там вже самі якось. І аналізи, і лікування, і період вагітності і народження - це все ваші проблеми вже, а особливо жінок. Ну і особливо мені мерзенно чути про "нада ражать", бо я з бідної багатодітної сім'ї. Ніхто не допомагав грошима, ніхто не хотів лікувати мене, коли я хворів, а головне і наймерзенніше - ніхто тебе і твою сім'ю не запрошує в гості. Бо ж вас багато, раз приглашать то всіх треба, а нас багато, всіх кормити, місця багато треба. А через це в тебе нуль соціалізації, ну в моєму випадку це ще й плюс секта... Дивина та й годі. Ви питаєте за дітей, але коли ті діти є - на них всім навколо плювати..
Моїй доні п'ять місяців. Думаєте, від мене суспільство відчепилося? Ага. Питають, коли я вже їй братика буду народжувати. Я кажу, що не знаю коли за братиком, а от за спіраллю найближчим часом
Якби чайлдфрі шукали людей на рекламу. Я би зі своєю 9-и місячною донькою стала б обличчям цієї реклами 😂👌🏻
Якби був конкурс на найкращу рекламу чайлдфрі я би пройшла цей конкурс поза конкурсом
Коротше моє материнство дуже протизаплідне 🥰
У нас троє, майже всі після того, як поспілкуються з нашими, то кажуть, що не хочуть дітей 😂 бо як в радянському мультику про мавпенят.
Я з дитиною, яка перетворюється в підлітка не по днях, а по годинах, зніму другу частину цієї реклами. Бо при всій любові до сина сивого волосся додається дуже швидко 😁 тому коли я чую, що ще б встигла другу народити і бажано дівчинку, звісно ж, як без дівчинки з одним хлопцем ото жити... то я пропоную гарний варіант. Я народжую, най буде вже. А потім оці кому треба ця дитина, нею займаються хоча б до років 3-4. А там побачимо. Чомусь не погоджуються 😄
Або я зі своїм підлітком 😂це тет духе весело, повірте🎉
Однозначно кожна жінка має вирішувати сама. Це лише її діло. А з іншого боку, оваріальний резерв, що постійно зменьшується; здоров'я, яке з роками не стає кращим, а вагітність то дуже велике навантаження на організм жінки; збільшення з віком в рази вірогідність народити дитину з різними захворюваннями тощо. Має бути якийсь баланс. І максимальна обізнаність жінок про стан їх організму й про вагітність та пологи, тільки без ось цього "це найкращий період в житті", ні - це важко і я б хотіла мати більше інформації і більше розуміти себе і свої бажання у 25/30 років.
Дійсно люблю дітей, в перспективі планую мати досвід материнства, але із великим «але»: не збираюся народжувати, хочу прийняти в сім’ю дитину без опіки. Ми з чоловіком на цьому погодились, обговорюємо курс у психолога, необхідну підготовку до дитини і інші аспекти. Утім, до смерті боюся казати про це свекрусі і власній родині. Мої точно оскаженіють, тут без варіантів, я вже змирилася. Свекруха хороша і розуміюча жінка, але я боюся, що на цьому питанні її терпець по відношенню до мене урветься і я втрачу її добре ставлення. Не знаю, що робити, але поступатися не буду і збираюся принципово стояти на своєму: я не буду вагітніти і не буду народжувати, я не хочу через це проходити.
Щойно на роботі, я працюю масажистом, вмикав це відео клієнтці. Обговорили, поділились думками та зробили висновки. Вона вже старша жінка, проте без тупих упереджень, що не може не тішити. Дякую, Настя, за крутий україномовний контент❤
Моїй мамі дуже сильно романтизовували вагітність і материнство, настільки сильно що вона вирішила народити мене не дивлячись на великий ризик смерті через проблем з жіночим здоров'ям (ще й через репродуктивний тиск вона народжувала звичайним шляхом хоча лікарі рекомендували кесарево, і пологи були дуже важкі), але потім вона зіткнулась з реальністю і зіпсувала життя нам обом, коли я запитала чи жаліє вона про моє народження вона уникнула відповіді, але навіть якщо ні то про це жалію я.
Все життя живу з тим що "я їй винна" бо вона ризикувала життям заради мене, півроку тому відвідувала психіатра, діагностований птср та депресія, жити досі не хочу, а з нею підтримувати контакт тим більше...
Я, Аліночка, якій 28-й рік пішов, включила це відео на фоні (працювала) і встигла офігіти від персональності цього випуску 😮😂
Стільки проблем маю після народження другої дитини, що якби відкотити час, то краще б всиновила. Двох завжди хотіла і планувала
Два роки назад у мене почала прогресувати, як виявилося, генетичного походження аутоімунна хвороба: тіло намагається відторгнути мозок, поволі знищуючи функції тіла. Але довбати дітьми мене не перестали. Чоловік сказав наполегливим відповідати, що він безплідний, щоб нарешті від нас відчепилися. А ось такий аргумент чула не раз: «Це ж не гарантовано в кожному поколінні вилазить!»
Кому цікаво, то у мене розсіяний склероз і як незалежний діагноз - кисти в голові. Два роки назад мені паралізувало ліву частину тіла, рік назад я практично втратила зір, зараз мене підтримує дуже дороге лікування. Ця хвороба у всіх прогресує по-різному і різні функції тіла підкошує з різною швидкістю.
Повірте: якщо мене довбуть, то від вас не відстануть. Вчіться посилати 😁
Промені підтримки Вам ❤