З початку війни на мені дуже велика нагрузка, нема бажання одягатися, малюватися, я ходжу в тому самому. Все як робот, відчула сповільнення реакції. Нема задоволення. І дуже правильно, як ви кажете "Не можна радіти, бо війна", я виставила фото з відпочинку в фейсбук, і стільки хейту прилетіло, що я вже боюсь щось виставляти. Безсоння теж було, висока тривожність, розсіяність - врегулювала акупунктурою. Але я не даю собі такої радості як до війни, я як робот. І про смерть теж думаю, що мені там буде краще, бо тут дуже важко, я дуже втомилася. Там я відпочину
Був досвід, при чому дуже великий і негативний. Загалом я 7 років свого життя прожив у стані дереалізації. Таке буває при тривожному розладі, депресії тощо - це коли психіка виснажена протягом довгого часу. У мене було два епізоди: 5 років і 2 роки. Перший епізод почався 16 років тому. Тоді в Україні ніхто не знав, що це таке. Лікарі намагалися мені допомогти, але не могли. Шо мені тільки не робили - і яйцями викатували і чого тільки не було. Воно поступово пройшло, як мені тоді здавалося, саме по собі. Зараз я знаю, чому - тому що я задовільнив свою потребу у визнанні - був популярним треш метал гітаристом у двох групах одночасно. Згодом, з роками, у мене знову з'явився цей стан. Я пішов до невролога і той сказав, що це називається "деперсоналізація". Я почав гуглити і зрозумів, що мені до психіатра. Я зараз не буду розписувати всі деталі, але у мене була саме дереалізація, а деперсоналізація була інколи. Діагноз був такий: середній тривожний розлад і легка депресія. (Пізніше дописав. Згалав, що середня депресія і важкий тривожний - перший діагноз був таким). Це у той час, коли мене пекельно крило дереалкою. Мені було важко дійти додому, бо я просто не міг концентруватися. Я поїхав в останній європейський тур та пішов з музики. Так, я в дереалізації на автоматизмі турив та давав концерти - це повна жесть. Між кожним новим містом просто сидів в машині на задньому сидінні як овоч. Фармакологія мені не допомагала взагалі - а я пив і Брінтелікс і Атаракс і навіть якійсь нейролептики (назву не пам'ятаю). Багато було і психотерапії. І зараз, через роки, у мене також є симптоми, але не такі гострі, як раніше. З початком великої війни у мене знову повернулася частина симптомів і мене знову криє. Резюме. Невротичні розлади виникають на фоні таких речей: 1. Звичка. Всі наші звички - це нейронні зв'язки мозку. Так, депресія - це звичка, як і тривожний розлад, ОКР тощо. І, нажаль, її дуже важко позбутися. 2. Звичка через те, що довгий час людина стабільно має нереалізовані потреби. Ось тут важливо. Це коли мене щось принципово не влаштовує, а я це ковтаю. Бо так треба. Наприклад, коли людина працює на роботі, яку ненавидить, живе в сім'ї, з якої хоче піти, не займається тим, чим хоче дійсно - в середині себе. Чому у когось формується депресія, а у когось тривожний розлад - тут треба окрему лекцію читати. 3. Також глибинна причина може полягати у внутрішньому конфлікті особистості. Коли емоційно я хочу одного, але розумом розумію, що так не треба. І ось тут моя історія також. Зараз буде сарказм: Я хочу "всіх наказати", але це призведе до "апокаліпсису", бо хірше буде всім і мені. Світ несправедливий і я не можу це прийняти. Бо не вмію приймати і пробачати. Бо всередині я "пацан-самурай", у якого немає компромісів, немає середини - є тільки все або нічого. І ця маячня називається "обмежуючі переконання". Вони тупо руйнують наше життя. Ну, якщо вони є. І буває так, що задоволення потреб недостатньо - треба впливати на "дефолт систему" підсвідомості. А це капєц як довго і важко. Бо поки у людини сміття глибоко в голові, людина буде приречена на депресивні епізоди все життя. А ще гірше, коли одночасно є і сміття і інтелект. Але недостатньо емоційного інтелекту, щоб психіка пережувала все, що знає. Тому без психотерапії ніяк. Ще одне: дереалізація вас не вб'є і з глузду ви не зійдете. Навіть якщо ви вже не впізнаєте себе в дзеркалі, не можете запам'ятати два рядки прочитанного тексту і не можете "прокинутися від того сну, який дивитеся" - це і є дереалізація. Це хронічне виснаження психіки. Так, це викликає неабияке страждання та переляк (спочатку, потім вже ні), але абсолютно не може вам нашкодити. Навіть за 7 років. Я зараз займаюся дизайном і програмую. Як бачите, мозок не може взяти і атрофуватися. Але психотерапія! Хрєн там ви самі по собі виявите свої внутрішні бзіки та порішаєте з ними. Ніфіга. Самі ви тільки переконаєте себе в тому, чого нема. Бо якщо ви вже опинилися в цьому стані, то ж якось ви до нього йшли, причому довго. А можливо і все життя. Тай таке.
@@biofitzprime1489Здраствуйте,я одессит,10 лет уже нет никакой жизни,3 года пролежал дома и 7 лет пытаюсь выбраться полностью,но с переменным успехом,начались проблемы с физическим здоровьем. Настолько выгорел,что еле держусь, всё висит на волоске . Можете помочь?
До речі, забула додати, в одному з ваших відео, не пам'ятаю в якому, Ви сказали, щось типу, що якщо немає сил, треба ставити собі міні-ціль: є гора посуду, але не обов'язково мити все, треба помити лише одну тарілку. Це дуже доречна порада, в моєму випадку це працює - я або дійсно мию лише одну-дві тарілки і не відчуваю провину, що нічого не помила, або втягуюсь і перемиваю увесь брудний посуд. Окремо дякую за цю пораду!
Зніміть відео про пригнічений гнів. Мені в дитинстві давали піздюлєй а потім знову давали піздюлєй, мовляв, люди/бабця/перехожі почують. Потім ми лягали з мамою спати і вона мені розказувала яке я гівно, а потім будила мене криком, що я обісцявця. Потім будила вже зранку в школу в такому ж стилі - мовляв, запізнишся в школу, ніхто на роботу не візьме, станеш зеком і алкашом. Тепер у мене такий симптом - я ходжу в туалет по маленькому кожні 5 хвилин буквально. Лікарі ніхто сказати не можуть що робити. Допоможіть, будьласка
Актуально. В мене буває депресія через те що в армії я відчуваю позбавленість волі як у в'язниці. Я не маю волі вільно пересуватися, щось робити на власний розсуд, пити пиво, спати в своєму ліжку, знайомитись з дівчатами, подорожувати, усамітнітися. Натомість я змушений бути серед однієї й тієї ж групи мужиків які вже мене харять. Це ув'язнення триває вже більше року і невідомо коли закінчиться(
Я можу зрозуміти почуття ув'язнення та неможливості усамітнитися, бо пробула в окупації і вимушена була знаходитись практично 24/7 з кимось ще в одній кімнаті. Але, думаю, можна спробувати знайти хоч щось хороше з того, що Ви служите, наприклад, відмінна фізична форма (я дуже заздрю тим, хто може хоча б мінімальні нормативи ЗСУ виконувати, бо мені дуже важко прийти навіть до цього), або Вас так би мовити по дефолту цивільні вважають захисником, це дуже важлива роль, як на мене, та і не обов'язково, щоб хтось незнайомий вважав Вас захисником, перш за все Ви захисник своїх близьких (якщо такі люди у Вас звісно є). От у мене взагалі немає захисту - батько втік за кордон, із родини в мене залишилась тільки мама. Спробуйте сприймати Ваш досвід, як випробування, як просто поганий сон, який все одно колись закінчиться. І опісля Ви зможете собі сказати щось типу "було дуже важко, але я вистояв і навчився чомусь попри обмеження"
Можливо Вам допоможе, що Ви для нас жіночок , герой. Війна закінчиться, і усі барви повернуться до вашого життя. Повірте будь ласка, тюрма є не лише в армії і справжній тюрмі. А в повсякденному житті. От я почуваюся як в тюрмі, бо менеджер хоче контролювати кожен крок мій і звільнитися з роботи через менеджера абюзера теж по ідіотські. Тобто я добровільно йду в тюрму. Та вибір у нас завжди є, є вибір не зважати на негатив, а шукати потизив. У Вас важлива роль, наше життя залежить від вас. Не сумуйте будь ласка, орків треба вбивати з посмішкою.
Моя депресія триває вже 7 рік як тільки я почала сама себе трохи витягувати почалась війна і стало ще гірше. Дякую за те що розкриває для людей що це дійсно таке
Дякую за розкриття теми депресії. Знов ловлю себе на думці, що маю депресію за всіма ознаками. Але це ж нереально отак бути в депресії середньої або важчої категорії протягом 10 років? Чи реально? З 16 років мене накрило і не попускає, а іноді періодами стає важче. Іду в серіальні "запої", щоб нікого і нічого не бачити і не чути. Міняю роботи, коли вигоряю. Звільняюсь і тікаю в барліг, коли стрес і нерви на межі. Думки про смерть - це вже частина повсякденного філософствування. В студентські роки це була "екзистенційна криза", перед тим "депресняк", а зараз "лінь і прокрастинація". З різними спеціалістами не склалося, а зараз нема бажання з кимось про це говорити, а сил міняти щось теж нема. Нічого не хочеться, а написання цього коментаря вимагає купу сил (хоч і виконує трохи терапевтичну функцію). Плюс комент до відео і лайк - це мінімум підтримки хорошої справи, якою є цей канал.
Дуже раджу Вам сходити до психіатра, бо є такі штуки як розлади особистості, вони як правило з підліткового віку проявляються і в якийсь момент вибухають тяжкою депресією, бо психіка висотується на емоційних гойдалках. До речі, депресія лікується не тільки антидепресантами, є ще нормотиміки, а в деяких випадках потрібні і нейролептики.
Ви прям як з язика зняли. Мій досвід дуже схожий на ваш. Теж останнім часом схиляюся до думки, що мені не допоможе черговий спеціаліст, бо вже стільки зустрічей було х різними людьми, що втратив хід рахунку. Не бачу ні сенсу у цьому, ні бажання, відсутня мотивація і інтерес до всього. Особливо на вихідних апатія то вже традиційно для мене. І ідея про самогубство нагадує сама про себе, особливо сильно, коли втомлений після роботи. Маю такі думки: чи піти у ЗСУ і хоч корисним стати перед смертю, але не хочу наражати на небезпеку інших, не хочу підставляти, чи мовчки вдома усамітнитися, щоб на мене не витрачали коштів, часу та енергії. А, і спеціалісти не дешево коштують, зараз з моїм рівнем доходів можу собі дозволити аж раз у місяць. Це не ефективно.
@@Odi_Hominem співчуваю вам ,сама в депресії із за фізичного довготривалого захворювання з постійним болевим синдромом. Іти в ЗСУ з вже наявною депресією це не дуже гарна думка ,стан може погіршитися до критичного,хоча є шанс і повного переключення і змін в іншу сторону
Чувак йди до психіатра. Якщо довго депресія, потрібно пити антидепресанти, щоб налагодити внутрішні процеси мозку. Далі курс психотерапії щоб не було рецидивів. Це піздець дорого і лікуватися не пару тижнів.
Пережила стан важкої депресії і навіть не розуміла, що вона є. Не знаю, яким дивом мене занесло до лікаря, після якого проходжу курс лікування. І найгірше те, що більшість вважає «то ти просто лінива» ні друзі, це взагалі неможливо контролювати, цей стан жахливий і нічого веселого та легкого в тому немає. Всім., хто теж зазнав цей стан - ви не самі і цілком нормальні, так може бути, головне - звернутися до фахівця. Обіймаю !
То ще не був, не важкий стан, якщо ви не знали що з вами. Важкий стан, не дай Бог нікому, це вже неможливо з дому вийти, їсти зварити, пережити захід сонця, неможливо говорити, і, навіть, встати, почистити зуби. Це страшна люта хвороба, яка вбиває. Спаси Господи від цього жаху!!!!
Андрій, психологічна швидка для нації. Взамін пропаганди по тв на марафоні, обсмоктувагня винищувачів, потрібно крутити Андрія записи 24/7. Без жартів. Нація у емоційному провалі
Що витянуло мене з дуже важкої детресії , яка продовжувалась декілька років і життя преретворились в напів смерть. Мені дуже довго водило по психологам і це взалалі не давало не якого результату , а робило ще гірше і я тянув ще більше час . Спасло невропатолог , антидепрессант!!! І масаж ! Масаж рослабив тіло , а антидепрессант почав діяти чепез місяць . Але треба приймать припарати в довгу . Дарече важливо обслідувать щетовидку, бо в мене виявили дві пухлини .
Який ви милий! Велика подяка нашим Воїнам і Вам особисто як воїну і те що ваш канал україномовний, я дивлюсь тільки українських ютуберів і тільки українською мовою🤗
Моя депресія супроводжує мене все життя десь із17 років.Спочатку фізична хвороба після операції,потім трагедія в особистих стосунках.Потім маніпулятори,абюзери.Завжди відповіді і допомогу знаходила в читанні біблії.З часом стала розуміти,що люди і їх проблеми не змінюються столітями.Бажаня допомогти тим кому гірше чим тобі самому,дає радість+прогулянки на природі,любов до тваринок.І звичайно Любовдо себе(самоповага).Бо кожна людина цінна в очах Всесвіту(Бога).То як ми маємо право не цінувать себе.
Андрійко, ти синку сонечко Українське. ❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤ Ти геть усе роскрив! Я наче слухав Американського Психотерапевта. Ми із моєю дружиною, ще сильніші стали подружжям. Бо я прислухався до моєї Розумної дружини. Ми разом проходили із дочкою моєї дружини. А скільки це коштувало мені.... Ми у США мешкаємо. Моя дружина дбає за сім'ю, ми одразу так домовлялися, ще до одруження, що в сім'ї нашій, працюю тільки я. Три роки важких, за життя дівчини підлітка.... Ніхто не знає як ми то пройшли. Моя дружина Героїня!!!! Шана Їй і уклін. І я Герой теж, бо боротися за не свою рідну дочку, це Героїзм.
Як завжди зрозуміло і науково, дякую. А ось ця порада, що до звернення до спеціалістів, мене ще більше заглиблює у смуток. Бо з початком агресивної фази війни багато хто втратив майно, работу і вже згризли навіть наволочку від грошової подушки що була😊 А справжні спеціалісти коштують не мало (і це нормально). Ну да прорвемось. Слава Україні
@@Олена-п4м те що я знаходила і випробувала, це була суцільна гештальт терапія. А вона не дуже допомогає при депресії. Буду вдячна, якщо підкажете де шукати інші варіанти.
Дякую за позитивний відгук. На рахунок справжніх спеціалістів, що коштують дорого. Ціна не завжди свідчення того, що стопудово допоможуть. Плюс є фонди і ГО, які підтримуються ґрантами. Дехто некомплементарно ставиться до ґрантів, але це шикарна можливість якраз скористуватися послугами фахових спеціалістів безкоштовно. Просто їм треба буде надати дані для звітності. Це дуже поверхневі дані і на анонімність не повпливають.
Дякую, лікарю, звучить оптимістично. В мене депресивні епізоди з дитинства, я дуже турбуюсь про тварин, а для українки це не найкращий варіант( На третьому епізоді психотерапевт діагностував атипову депресію. Я люблю життя, я не хочу вмирати, я творча людина, в мене завжди море енергії і ідей. Але ці кляті епізоди добивають. З сови я перетворююсь на дятла: о 22,00 вже туплю, а з 3-ї ночі вже неякісний сон. Це посилюється депресією мами, важчою за мою. Я намагаюсь на собі все тягти, але бувають такі збої, що після кількаденної продуктивності мені боляче навіть подумати про те, щоб відірватись від подушки. І від цього нудить. По тесту Бека - "Виражена депресія". На антидепресантах вже півроку. І чомусь вчені все частіше говорять про те, що проблема не лише в нестачі серотоніну. За родичів хвилююсь, бо чи не половина теж має депресію, і не хочуть лікуватись. 80-річна бабуся терпіла рік (бо "куди в такому віці антидепресанти!" (с), а тепер , в 81рік, найпростіший СІЗЗС її підняв на ноги, буквально. А інші терплять і страждають. Бояться антидепресантів і лікарів((
@@carmacarmaA антидепресанти? Вони справді допомагають при больовому синдромі. Маємо жити, бо на той світ завжди встигнемо, а треба ще відсвяткувати перемогу!
Тримайтеся,в мене щось схоже і мені сказали,що я на грані депрессії,пила ліки півтора року і тому,що я подавляла стресс були сильні головні болі.Медитація,спілкування з позитивними людьми.Я теж допомагаю тваринам,але коли їх ображають,то виникає депрессія!
Мене не бісить тільки мій чоловік Моя єдина підтримка - мій чоловік Єдиних хто мене завжди розуміє - мій чоловік Але зараз він не поруч, зараз він в постійній небезпеці, зараз я можу думати лише про нього
Добре, шо зараз є так багато інформації про депресію. Я хворію на неї з 2000 року. В Україні психіатрія була нікудишня. Про психологів та психотерапевтів взагалі не чули... 😢😢😢 Дякую за ваш блог❤❤❤
Це пекло було для мене.Спасала сама себе,бігала по лікарях,толку не було,так як живу в селі,а районні спеціалісти ну таке собі,від близьких допомоги не було,але була порада від чоловікової сестри,",сиди дома,дома й стіни лікують" дуже боюсь повернутись до цього вже четвертий раз,думаю ,що вже не виживу. Дякую,що розповідаєте це доступною мовою,а не розумними термінами,щиро дякую
Хочу подякувати за цей випуск. Зрозуміла і легка подача. У моєї доньки депресія і хочу сказати, що сама велика шкода саме від суспільства, яке говорить: тобі 18 років, яка там депресія, в тебе чудове життя, або: знайди собі хобі, звісно лежачи в кроваті нічого не буде.... Якщо мій коментар побачить хтось, у кого рідні в депресії, будь ласка, послухайте це відео 🙏 Всім депресії бажаю найти свого фахівця і правильну терапію, це може бути не с першого разу, але в результат того вартий ❤
І щодо непоєднуваності депресії та творчості - чиста правда! Я творча людина, і в період депресії цілковито не могла ані малювати, ані писати. Було таке відчуття, ніби хтось відрізав творчу здатність - як відрізають ногу. Можна якось покульгати - але без радості. Навпаки, тільки біль і відчуття власної нікчемності 😓. Дякую за відео! Проблема серйозна, і вирішувати її треба з усією серйозністю.
В мене заходить дуже далеко .я не можу тоді нічого теж .спати не можу .ні робити .і по очам її видно .жити не хочеться зовсім .все в чорних красках .і всі рухи дуже повільні .це психічне захворювання ,яке приводить до знецінення всього в собі і породження невпевненості надалі .ненавиджу цей стан . хочеться жити повноцінно .
В мене діагностована депресія вже майже 4 роки, п'ю ади, мріяла припинити. Але трішки більше місяця тому під Бахмутом загинув мій коханий, щоб був для мене всім та ще й найкращим другом. Терапію маю наразі в методі AMDR, п'ю транки. Біда у тому, що жити я більше не хочу зовсім, але мушу, бо в мене син, і таку травму, як самогубство матері, не маю морального права йому нанести. І от це мушу постійно бореться в мені з не хочу, тож відчуваю, як тихенько їду глуздом. Чи не тихенько 🤷🏼♀️ Навіть не знаю, що спитати, бо й так зрозуміло, що треба продовжувати лікування та проживання травми, але чи поверне це колись сенс і бажання жити, а не просто існувати через мушу?
Співчуваю Вам. Продовжуйте лікування, можливо перегляньте з лікарем схему і дозування. Якщо хоч трошки втішить, то, як правило, переживання горя проходить протягом року. Дуже добре, що у Вас є терапія. Коли у мене загинув коханий ( 15 років тому), я не пішла на терапію, бо була молода і не розумна. Наслідки того є й досі і навряд чи є колись остаточно те залікую.
Яке велике у Вас горе... Співчуваю... Лікування необхідне, Ви правильно визначили - Ви потрібні дитині. І Ваш коханий хотів би, щоб Ви жили, причому у вільній Україні, за це він і життя віддав... Поки Ви живете і боретеся - у Вас принаймні 50% вірогідність, що одного дня Вам стане легше і повернеться бажання жити.
В мене по тесту Бека 44 бали, в мого чоловіка - 18, але в мене вже є досвід виходу з депресії без антидепресантів. До лікаря звернутися не зможу, бо моєї зарплати не вистачає на комуналку+їжу по мінімуму і протягом місяця 99% весь мій колектив лишиться без роботи, про що попередило керівництво. Але до роботи і назад гуляю щодня близько 7 км - вставати і йти виходить завдяки терплячості і страхові перед поглибленням проблеми.
Я мала глибоку депресію. Вилікувала медикаментозно, без будь-яких терапій(це не означає, що всім іншим вона не потрібна) за 4-5 місяців. Зміни за буквально 2-3 дні прийому антидепресантів мене вразили! Змінила свою активність самостійно після початку прийому ліків. Всім у кого є такі проблеми раджу припинити читати мотиваційні книжки і бігти до психіатра!
Все що сказане в відео підтверджую. Все життя з цим борюсь, як тільки вийшла на роботу в "доросле життя". І досі не розумію, як люди реагують на життєві труднощі. Я дуже чутлива людина. До негативу особливо. Тому мабуть депресії і існуватимуть. Поки в житті будуть непорозуміння, байдужість, скандали, нелюбов. Для мене депресія це про духовне. На один період спасла протестантська церква і люди в ній. Там я проводила свій улюблений: якісний час разом, якого мені по життю не вистачає. Як і підтримки близьких. Хочу обійняти і дати тепла, любові всім хто з цим бореться. Любов і прийняття зцілює❤️🔥💫♥️
Дуже корисне відео, яке підштовхнуло мене до звернення за допомогою психотерапевта Депресія від середньої до важкої з суіцідальними думками. Довгий час рятував мене лише мій собачка ( дуже переймаюся що крім мене він нікому не потрібен, і до того з ним треба гуляти щодня і турбуватися про нього)
мені так соромно що у мене буває депресія! у мене ж все на перший погляд нормально! скільки людей постраждало від війни, а у мене все на місці, всі близькі живі. від цього взагалі гониш думки про лікування. слава богу вийшла зараз з цього стану і вперше в житті записалась на професійну спортивну секцію і сама почала вчитись грати на гітарі. Ваше відео дуже важливе, воно дозволяє визнати проблему і знати кроки для вирішення
Дякую за це відео❤ . Цікавить питання депресії у військових.коли допомога спеціаліста неможлива.або ускладнена. і здається що знаєш.що для них порятунком є просто повернення в сім'ю.яке є неможливим.
Дуже дякую за відео) бо іноді дуже важко доказати людям, які не знали такого захворювання і видають щось на кшталт: «іди попрацюй і все пройде». Нікому не бажаю відчути того)❤
А я слухала і мурахи по тілу бігали від жаху, коли згадувала себе під час післяпологової депресії. Я не знаю, яким дивом, але вдалось вибратись самій шляхом маленьких перемог і постійному фокусі на позитиві. Нікому не побажаю таке переживати!
ви праві. у мене в такі моменти якраз навпаки хочеться щоб хтось пригорнув, пожалів, поговорив, послухав, помовчав... а потім сили самі з'являються і уже і так ясно стає що треба спортом зайнятись чи роботою.
Виявляється у мене була тяжка післяродова, не було сил ні на що,не знаю як але мені вдалося вийти з неї самотужки,це було довго. Чоловік казав, що я просто лінива, щоб я не вигадувала, тільки після того як сказала що хочу накласти на себе руки,перестав так казати, працював за кордоном і всю картину не бачив вцілому,а сама не пішла. Тоді мене врятула йога,долучилась до марафону там по 15 хв були комплекси, але кожен день,ця активність мене врятувала. Люди звертайтесь по допомогу,бо самотужки це не просто
Який Ви класнючий ❤! Буває накриває , виходжу з такого стану важко , - усамітнююсь на день , на два ,а потім сама собі говорю в голос, що досить , що це ти розкисла 😊. І йду до моря , до води , до природи. Не до людей . Бажаю Вам гарного настрою завжди !
Згодна на 100%. Я через таке пройшла зі своім сином ,один в один як ви розповідаєте. Я була дуже перелякана таким станом,я не розуміла,що з ним відбувається. Дякувати богу пішли до лікаря і він допоміг і сину і мені пройти через це. Я була поруч під час лікування,бо люди в цьому стані абсолютно безпорадні.
Дякую, дуже корисна інформація. Іноді дійсно допомагає трохи більше активності, ніж зазвичай, наприклад, трохи частіше прибирати, або виходити в магазин за якоюсь дрібничкою. Але я не можу себе змусити вийти на прогулянку так би мовити без мети (купити щось, попити кави, сходити на якийсь захід), наче для мене немає сенсу просто отримати трохи сонця і подихати повітрям. Можливо, мені було б простіше виходити, якщо б у мене була компанія, але такої компанії немає. Я живу сама у новому місці, бо у моєму рідному місті стало дуже небезпечно. Навіть якщо я намагаюсь придумати собі мету, наприклад, сходити у найближчий пункт незламності і спитати, чи потрібна їм допомога, я собі вигадую відмазки і залишаюсь вдома. Також постійно думаю про те, яка я некорисна, типу, донатити часто і багато не можу, піти воювати теж не можу, бо занадто слабка, сітки маскувальні плести - це треба виходити з дому і їхати в центр міста, а мені лінь, і таке подібне. Намагаюсь хоч щось з цим робити - займатися фізичними вправами вдома, замість солодкого їсти більше фруктів, дивитись хоч трохи корисний контент, а не розважальний. Не знаю, куди мене ці спроби заведуть, але добре, що є ваші відео, вони хоча б пояснюють мені, чому я маю ті чи інші стани.
Перший раз зважився подивитись відео такого типу. Ну що тут можу сказати, в мене все погано. Але ж не все так погано бо тепер я трохи зрозумів чому мені погано )
Дякую! Дуже важлива тема. Я зрозуміла, що депресія в мене є і що треба йти до спеціаліста, але пошук спеціаліста викликає депресивний настрій🙄🙃😁 А скажіть, будь ласка, в 5-7 річної дитини може бути депресія? В цьому віці у мене були проблеми з харчуванням і сном, дуже лякали думки про смерть і безкінечність космосу.
8 місяців страждала на депресію. Пробувала різне від покупки вітамінів, спроб походу на шопіг ( який в кінці мене дратував і ше більше пригнічував), спроб їсти те що люблю з солодкого ітд. Але нічого не допомагало. Постійне відчуття нікчемності але одне тримало на плаву це моя дитина яка дарувала мені позитивні емоції і хотілось жити заради нього. Як почали з’являтись суіцидальні думки остаточно зрозуміла що треба шось робити і пішла до психолога. 2 місяці пробувала справитись з проблемою самостійно ( з психологом) але не виходило. В кінці підключила антидепресанти і вуаля!!! Я тепер знов та сама людина. Навіть маю мрії і плани на майбутнє. Тому всім порада не відкидайте ідею про прийом антидепресантів і якщо вам їх радять значить на те є причини. Здорова людина не відчує різниці але хто страждає на депресію це єдиний вихід
Погано що ті антидепресанти чи сильні заспокійливі не можна купити без рецепта. Бо приватні психіатри задорогі для бідних людей. А державний може ще й в психічно хворі записати і не те що потім на роботу не встроїшся чи права не отримаєш, а ще й дитину відберуть, тим паче що батька в дитини проклятуща влада вже відібрала, поневоливши його шляхом мобілізації.
@@user-c777 Ви все цілком правильно говорите: жодний антидепресант не можна купити без рецепта та ще і в обмеженій кількості аптек, навіть і у великому місті. Тому лікування депресії антидепресантами має відбуватися по розробленій лікарем-психіатром схемі і під його наглядом! І найкраще лікування депресії відбувається коли усуваються якраз причини (вони можуть бути дуже різними), які і викликали депресію
Дякую за відео Неймовірно важливо! Мрію про масове освітлення цієї теми… Окремо хочу сказати, що ви куська❤ ваші емоції та настрій, голос, інтонація вже підтримують🥰
Працюю вдома, і вже почав їхати дах. Але, як стало тепло, в обід вихожу в двір (живу на першому поверсі), прибарчю в дворі, саджаю квіти, підкрмлюю ті квіти що закопали восени і вони почали вже вилазити. То кайф!
Дякую за інформацію!) Але є одне але, коли мені сказали ціну однієї консультації Інституту КТП, то я зрозуміла, що доки пройду лікування, то в мене ще одна депресія появиться від питання вартості лікування самої депресії😅
Дуже важлива тема, дякую Вам за її висвітлення. Дуже багато інсайтів, які на перший погляд очевидні, але реально дійшло тільки зараз. Дякую Вам і ЗСУ, які дозволяють мені бути вдома та дивитись такі відео💙💛
Цікаво. Згідно з описом мала середньої глибини депресію і вийшла з неї самостійно Якщо таке б трапилося зараз, маючи такий багаж знань, точно не страждала би на самоті Дякую за вашу важливу просвітницьку роботу!
Будьте обережні, бо вона повертається регулярно. І з кожним разом ще сильніша і довша. І в якийсь раз ви вже не зможете з неї вийти самостійно. Не лякаю
Дякую. Дуже потрібна інформація на даний військовий час не тільки для військових але і для цивільних, щоб не створювати зайвих проблем людині не для себе, не для оточуючих. 😊
Дякую за публікації! Ваша доброзичлива подача підштовхує мене до відвідин спеціаліста, бо маю підозру що ота післяродова таки в мені розрослася: від втоми не могла себе змусити гуляти, з часом вулички навколо дому стали викликати відразу, досі не можу собі продати ідею гуляти по ним- дратує їх загиженітсь собаками(собаки дратують, бо здається що всі вулиці від них в лайні яке ніхто тут не прибирає). Дякую що акцентували уваг уна симптоматиці - зміна ваги після пологів не одразу але приросло +15 кг які так нікуди іне ділися з часом, азарту через зниження мобільності теж не повернулося(, робота не викликає азарту завдяки яскраво токсичноум шефу і клятий страх кинути то, не знайшовши заміну,хоча чоловік мобілізувався не в окоп і трохи є запас міцності. КОмбо - страх кинути обридлу роботу через те що затовста застара затупа з дитиною в садку без досягнень і бачення куди рухатися далі і без звичної іскри в серці( І зара зверху ще відчуття що всі родичі і друзі чоловіка тихо мене ненавидять, бо не "астанавіла" , хоча вірогідність поїхати потім дійсно в окоп через непроявлену ініціативу звісно зросла б з часом, та кого це вже хвилює,якщо тоді міг би ще сидіти вдома. Віруватиму вашим оптимістичним цифрам, що в разі наявності депресії їй можна дати раду протягом квартала і відчути себе сильніше і краще. Бо щось не бачу перспектив залишатися в маминій мрії про столичне життя. Щоденний сморід авто, досі гавканина гаварящіх вбивають вмені віру в те що моїм дітям тут може бути добре попри те що мені так важко і погано.
Дякую щиро за відео. Дуже уорисно. Зараз розумію , що усе правильно робила, хоч і без фахівця. На жаль, підтримки в сім'ї не маю, доводиться брати себе в руки самостійно і розбиратися і допомагати собі самій
Дуже довгий період часу ще до війни в мене був стан подібний до депресії. Робота і стосунки з колишнім чоловіком відбирали всю енергію. Мене вже не цікавило ніяке хобі. Не було сил і бажання робити щось для себе. Навіть елементарно приготувати їжу. Я жила ніби у вакуумі на автопілоті. Довгий час в голові були лише негативні думки і хотілось просто лягти десь в канаві і вмерти, перестати функціонувати. Дійшло до психосоматичного висипу. Аж поки не відбулось повномасштабне вторгнення і різкий сплеск адреналіну і різкі зміни не змусили працювати мій організм на виживання. Змінилось абсолютно все. Не за один місяць, звісно. Пройшов вже рік і я відчуваю себе зовсім іншою людиною. В мене немає стосунків, я їх розірвала. Хоч вони і тривали досить довго. Проте зараз я не маю відчуття, що я гостро потребую чиєїсь уваги. В мене інше житло, я встигла звільнитись з роботи, спробувати себе на іншому місці і повернутись назад. Я відновила свої захоплення. Мені цікаво ними займатись і я бачу перспективу розвитку в них на майбутнє. Мене знову надихає моя стара робота. З'явилось бажання знайомитись з новими людьми і вивчати нову інформацію. Настрій різний. Емоції різні. І відчуття, що я живу. Дуже допомагає ідентифікація своїх емоцій і почуттів. Постійне звернення до себе "що я відчуваю зараз?" І чітке усвідомлення "що це мені дає?" постійно розширює ці почуття. Саме ось це усвідомлення дає відчуття контролю і влади над своїм Я. Відповідно - внутрішній комфорт.
Лікувала запущену форму депрессії разом з психіатром і психотерапевтом. 28 годин психотерапії+рік контрольованого прийому антидепресантів якісно змінили моє життя. Після поступового припинення прийому препаратів та по закінченню терапії я позбулась постійної тривожності, а також симптомів диппесії, з якими жила більше 5 років, і думала що то я така в’яла, пасивна людина. Медикаментозна в парі з особистою психотерапією роблять чудеса. Живу повноцінним щасливим життям. Антидепресантів не варто боятись, якщо ви довіряєте своєму психіатру, його досвіду. У сучасних лікарів принцип не назначати зайвого. То ж як тільки ви отримаєте тривалі позитивні зміни стану і повідомите про це лікаря, ніхто вас не змушуватиме їх приймати. В моєму випадку рік роботи над собою став найкращою інвестицією в моє здоров‘я ever😁
Дякую! Післяпологова - моя історія. Нічого, що про неї мало, загалом відео дуже корисне і пізнавальне. Сподіваюсь його "почують" саме ті, кому воно потрібне. Без лікування дійсно ніяк не пройде ця штука.
![Lp. Сердце Вселенной #60 РОЖДЕНИЕ ЛОЛОЛОШКИ [Финал] • Майнкрафт](http://i.ytimg.com/vi/YoR0pAV9FVQ/mqdefault.jpg)
З початку війни на мені дуже велика нагрузка, нема бажання одягатися, малюватися, я ходжу в тому самому. Все як робот, відчула сповільнення реакції. Нема задоволення.
І дуже правильно, як ви кажете "Не можна радіти, бо війна", я виставила фото з відпочинку в фейсбук, і стільки хейту прилетіло, що я вже боюсь щось виставляти.
Безсоння теж було, висока тривожність, розсіяність - врегулювала акупунктурою.
Але я не даю собі такої радості як до війни, я як робот. І про смерть теж думаю, що мені там буде краще, бо тут дуже важко, я дуже втомилася. Там я відпочину
Був досвід, при чому дуже великий і негативний.
Загалом я 7 років свого життя прожив у стані дереалізації. Таке буває при тривожному розладі, депресії тощо - це коли психіка виснажена протягом довгого часу. У мене було два епізоди: 5 років і 2 роки. Перший епізод почався 16 років тому. Тоді в Україні ніхто не знав, що це таке. Лікарі намагалися мені допомогти, але не могли. Шо мені тільки не робили - і яйцями викатували і чого тільки не було. Воно поступово пройшло, як мені тоді здавалося, саме по собі. Зараз я знаю, чому - тому що я задовільнив свою потребу у визнанні - був популярним треш метал гітаристом у двох групах одночасно. Згодом, з роками, у мене знову з'явився цей стан. Я пішов до невролога і той сказав, що це називається "деперсоналізація". Я почав гуглити і зрозумів, що мені до психіатра. Я зараз не буду розписувати всі деталі, але у мене була саме дереалізація, а деперсоналізація була інколи. Діагноз був такий: середній тривожний розлад і легка депресія. (Пізніше дописав. Згалав, що середня депресія і важкий тривожний - перший діагноз був таким). Це у той час, коли мене пекельно крило дереалкою. Мені було важко дійти додому, бо я просто не міг концентруватися. Я поїхав в останній європейський тур та пішов з музики. Так, я в дереалізації на автоматизмі турив та давав концерти - це повна жесть. Між кожним новим містом просто сидів в машині на задньому сидінні як овоч. Фармакологія мені не допомагала взагалі - а я пив і Брінтелікс і Атаракс і навіть якійсь нейролептики (назву не пам'ятаю). Багато було і психотерапії. І зараз, через роки, у мене також є симптоми, але не такі гострі, як раніше. З початком великої війни у мене знову повернулася частина симптомів і мене знову криє.
Резюме. Невротичні розлади виникають на фоні таких речей:
1. Звичка. Всі наші звички - це нейронні зв'язки мозку. Так, депресія - це звичка, як і тривожний розлад, ОКР тощо. І, нажаль, її дуже важко позбутися.
2. Звичка через те, що довгий час людина стабільно має нереалізовані потреби. Ось тут важливо. Це коли мене щось принципово не влаштовує, а я це ковтаю. Бо так треба. Наприклад, коли людина працює на роботі, яку ненавидить, живе в сім'ї, з якої хоче піти, не займається тим, чим хоче дійсно - в середині себе. Чому у когось формується депресія, а у когось тривожний розлад - тут треба окрему лекцію читати.
3. Також глибинна причина може полягати у внутрішньому конфлікті особистості. Коли емоційно я хочу одного, але розумом розумію, що так не треба. І ось тут моя історія також. Зараз буде сарказм: Я хочу "всіх наказати", але це призведе до "апокаліпсису", бо хірше буде всім і мені. Світ несправедливий і я не можу це прийняти. Бо не вмію приймати і пробачати. Бо всередині я "пацан-самурай", у якого немає компромісів, немає середини - є тільки все або нічого. І ця маячня називається "обмежуючі переконання". Вони тупо руйнують наше життя. Ну, якщо вони є. І буває так, що задоволення потреб недостатньо - треба впливати на "дефолт систему" підсвідомості. А це капєц як довго і важко. Бо поки у людини сміття глибоко в голові, людина буде приречена на депресивні епізоди все життя. А ще гірше, коли одночасно є і сміття і інтелект. Але недостатньо емоційного інтелекту, щоб психіка пережувала все, що знає.
Тому без психотерапії ніяк.
Ще одне: дереалізація вас не вб'є і з глузду ви не зійдете. Навіть якщо ви вже не впізнаєте себе в дзеркалі, не можете запам'ятати два рядки прочитанного тексту і не можете "прокинутися від того сну, який дивитеся" - це і є дереалізація. Це хронічне виснаження психіки. Так, це викликає неабияке страждання та переляк (спочатку, потім вже ні), але абсолютно не може вам нашкодити. Навіть за 7 років. Я зараз займаюся дизайном і програмую. Як бачите, мозок не може взяти і атрофуватися.
Але психотерапія! Хрєн там ви самі по собі виявите свої внутрішні бзіки та порішаєте з ними. Ніфіга. Самі ви тільки переконаєте себе в тому, чого нема. Бо якщо ви вже опинилися в цьому стані, то ж якось ви до нього йшли, причому довго. А можливо і все життя. Тай таке.
Дякую за корисний розлогий коментар!
@@lanaartorama дякую, що прочитали)
@@biofitzprime1489Здраствуйте,я одессит,10 лет уже нет никакой жизни,3 года пролежал дома и 7 лет пытаюсь выбраться полностью,но с переменным успехом,начались проблемы с физическим здоровьем. Настолько выгорел,что еле держусь, всё висит на волоске . Можете помочь?
Ого... Круто, що ви себе витягнули і що ви себе тримаєте ❤ Дякую за розповідь 💞
@@katerynasheremet3478 дякую вам)
До речі, забула додати, в одному з ваших відео, не пам'ятаю в якому, Ви сказали, щось типу, що якщо немає сил, треба ставити собі міні-ціль: є гора посуду, але не обов'язково мити все, треба помити лише одну тарілку. Це дуже доречна порада, в моєму випадку це працює - я або дійсно мию лише одну-дві тарілки і не відчуваю провину, що нічого не помила, або втягуюсь і перемиваю увесь брудний посуд. Окремо дякую за цю пораду!
Боже, це ж геніально❤ я так спробую теж)
А є якийсь окремий випуск про немає сил і відсутність мотивації взагалі шось робити?
Зніміть відео про пригнічений гнів. Мені в дитинстві давали піздюлєй а потім знову давали піздюлєй, мовляв, люди/бабця/перехожі почують. Потім ми лягали з мамою спати і вона мені розказувала яке я гівно, а потім будила мене криком, що я обісцявця. Потім будила вже зранку в школу в такому ж стилі - мовляв, запізнишся в школу, ніхто на роботу не візьме, станеш зеком і алкашом. Тепер у мене такий симптом - я ходжу в туалет по маленькому кожні 5 хвилин буквально. Лікарі ніхто сказати не можуть що робити. Допоможіть, будьласка
А як помивши тільки 1-2 тарілки не відчувати провину?
Актуально. В мене буває депресія через те що в армії я відчуваю позбавленість волі як у в'язниці. Я не маю волі вільно пересуватися, щось робити на власний розсуд, пити пиво, спати в своєму ліжку, знайомитись з дівчатами, подорожувати, усамітнітися. Натомість я змушений бути серед однієї й тієї ж групи мужиків які вже мене харять. Це ув'язнення триває вже більше року і невідомо коли закінчиться(
співчуваю.
бажаю тобі повернення додому якнайшвидше.
Тримайтесь!!! Це обов'язково закінчиться! Надіємся скоро!
Я можу зрозуміти почуття ув'язнення та неможливості усамітнитися, бо пробула в окупації і вимушена була знаходитись практично 24/7 з кимось ще в одній кімнаті. Але, думаю, можна спробувати знайти хоч щось хороше з того, що Ви служите, наприклад, відмінна фізична форма (я дуже заздрю тим, хто може хоча б мінімальні нормативи ЗСУ виконувати, бо мені дуже важко прийти навіть до цього), або Вас так би мовити по дефолту цивільні вважають захисником, це дуже важлива роль, як на мене, та і не обов'язково, щоб хтось незнайомий вважав Вас захисником, перш за все Ви захисник своїх близьких (якщо такі люди у Вас звісно є). От у мене взагалі немає захисту - батько втік за кордон, із родини в мене залишилась тільки мама. Спробуйте сприймати Ваш досвід, як випробування, як просто поганий сон, який все одно колись закінчиться. І опісля Ви зможете собі сказати щось типу "було дуже важко, але я вистояв і навчився чомусь попри обмеження"
Вбийте всю русню, і поверніться живі та здорові чим швидше
Можливо Вам допоможе, що Ви для нас жіночок , герой. Війна закінчиться, і усі барви повернуться до вашого життя. Повірте будь ласка, тюрма є не лише в армії і справжній тюрмі. А в повсякденному житті. От я почуваюся як в тюрмі, бо менеджер хоче контролювати кожен крок мій і звільнитися з роботи через менеджера абюзера теж по ідіотські. Тобто я добровільно йду в тюрму. Та вибір у нас завжди є, є вибір не зважати на негатив, а шукати потизив. У Вас важлива роль, наше життя залежить від вас. Не сумуйте будь ласка, орків треба вбивати з посмішкою.
Моя депресія триває вже 7 рік як тільки я почала сама себе трохи витягувати почалась війна і стало ще гірше. Дякую за те що розкриває для людей що це дійсно таке
Цей чоловік це золото на данний час,подача себе та інформації неймовірна
Дякую за розкриття теми депресії. Знов ловлю себе на думці, що маю депресію за всіма ознаками. Але це ж нереально отак бути в депресії середньої або важчої категорії протягом 10 років? Чи реально? З 16 років мене накрило і не попускає, а іноді періодами стає важче. Іду в серіальні "запої", щоб нікого і нічого не бачити і не чути. Міняю роботи, коли вигоряю. Звільняюсь і тікаю в барліг, коли стрес і нерви на межі. Думки про смерть - це вже частина повсякденного філософствування. В студентські роки це була "екзистенційна криза", перед тим "депресняк", а зараз "лінь і прокрастинація". З різними спеціалістами не склалося, а зараз нема бажання з кимось про це говорити, а сил міняти щось теж нема. Нічого не хочеться, а написання цього коментаря вимагає купу сил (хоч і виконує трохи терапевтичну функцію). Плюс комент до відео і лайк - це мінімум підтримки хорошої справи, якою є цей канал.
Дуже раджу Вам сходити до психіатра, бо є такі штуки як розлади особистості, вони як правило з підліткового віку проявляються і в якийсь момент вибухають тяжкою депресією, бо психіка висотується на емоційних гойдалках.
До речі, депресія лікується не тільки антидепресантами, є ще нормотиміки, а в деяких випадках потрібні і нейролептики.
Ви прям як з язика зняли. Мій досвід дуже схожий на ваш. Теж останнім часом схиляюся до думки, що мені не допоможе черговий спеціаліст, бо вже стільки зустрічей було х різними людьми, що втратив хід рахунку. Не бачу ні сенсу у цьому, ні бажання, відсутня мотивація і інтерес до всього. Особливо на вихідних апатія то вже традиційно для мене. І ідея про самогубство нагадує сама про себе, особливо сильно, коли втомлений після роботи. Маю такі думки: чи піти у ЗСУ і хоч корисним стати перед смертю, але не хочу наражати на небезпеку інших, не хочу підставляти, чи мовчки вдома усамітнитися, щоб на мене не витрачали коштів, часу та енергії.
А, і спеціалісти не дешево коштують, зараз з моїм рівнем доходів можу собі дозволити аж раз у місяць. Це не ефективно.
Можливо у вас БАР ,сходіть до психіатра. З цим можна жити.
@@Odi_Hominem співчуваю вам ,сама в депресії із за фізичного довготривалого захворювання з постійним болевим синдромом. Іти в ЗСУ з вже наявною депресією це не дуже гарна думка ,стан може погіршитися до критичного,хоча є шанс і повного переключення і змін в іншу сторону
Чувак йди до психіатра.
Якщо довго депресія, потрібно пити антидепресанти, щоб налагодити внутрішні процеси мозку. Далі курс психотерапії щоб не було рецидивів. Це піздець дорого і лікуватися не пару тижнів.
Але в казармі, кімнаті ще -надцять ... хто храпить, хто пер..ть та т.д . дуже проблематично)
Пережила стан важкої депресії і навіть не розуміла, що вона є. Не знаю, яким дивом мене занесло до лікаря, після якого проходжу курс лікування. І найгірше те, що більшість вважає «то ти просто лінива» ні друзі, це взагалі неможливо контролювати, цей стан жахливий і нічого веселого та легкого в тому немає. Всім., хто теж зазнав цей стан - ви не самі і цілком нормальні, так може бути, головне - звернутися до фахівця. Обіймаю !
То ще не був, не важкий стан, якщо ви не знали що з вами. Важкий стан, не дай Бог нікому, це вже неможливо з дому вийти, їсти зварити, пережити захід сонця, неможливо говорити, і, навіть, встати, почистити зуби. Це страшна люта хвороба, яка вбиває. Спаси Господи від цього жаху!!!!
Андрій, психологічна швидка для нації. Взамін пропаганди по тв на марафоні, обсмоктувагня винищувачів, потрібно крутити Андрія записи 24/7.
Без жартів.
Нація у емоційному провалі
Депресія, велика втома, коли немає виходу.
«Мені погано від того що тобі погано» викликає сильне почуття провини. Власний досвід
Або коли нічим допомогти не можеш, бо не дають. Ну, це теж саме, але трохи можливо доповнене
Дякую величезне, за чудовий український контент.
Сидить депресія в кріслі гладить котика і каже: - Ти ходиш на роботу але робиш це без зацікавленості))
*цей комент із саундтреком
Що витянуло мене з дуже важкої детресії , яка продовжувалась декілька років і життя преретворились в напів смерть. Мені дуже довго водило по психологам і це взалалі не давало не якого результату , а робило ще гірше і я тянув ще більше час .
Спасло невропатолог , антидепрессант!!! І масаж ! Масаж рослабив тіло , а антидепрессант почав діяти чепез місяць . Але треба приймать припарати в довгу . Дарече важливо обслідувать щетовидку, бо в мене виявили дві пухлини .
Який ви милий! Велика подяка нашим Воїнам і Вам особисто як воїну і те що ваш канал україномовний, я дивлюсь тільки українських ютуберів і тільки українською мовою🤗
Моя депресія супроводжує мене все життя десь із17 років.Спочатку фізична хвороба після операції,потім трагедія в особистих стосунках.Потім маніпулятори,абюзери.Завжди відповіді і допомогу знаходила в читанні біблії.З часом стала розуміти,що люди і їх проблеми не змінюються столітями.Бажаня допомогти тим кому гірше чим тобі самому,дає радість+прогулянки на природі,любов до тваринок.І звичайно Любовдо себе(самоповага).Бо кожна людина цінна в очах Всесвіту(Бога).То як ми маємо право не цінувать себе.
Андрію, дякую вам і вашим побратимам.Передаіайте їм низький уклін і безмежну вдячність за їхню тяжку роботу. Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Ви найкращій воїн-захисник України !💛💙 Дякуємо Вам !!! 🙏✌🥰
Андрійко, ти синку сонечко Українське. ❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Ти геть усе роскрив! Я наче слухав Американського Психотерапевта.
Ми із моєю дружиною, ще сильніші стали подружжям. Бо я прислухався до моєї Розумної дружини. Ми разом проходили із дочкою моєї дружини. А скільки це коштувало мені.... Ми у США мешкаємо.
Моя дружина дбає за сім'ю, ми одразу так домовлялися, ще до одруження, що в сім'ї нашій, працюю тільки я.
Три роки важких, за життя дівчини підлітка.... Ніхто не знає як ми то пройшли. Моя дружина Героїня!!!! Шана Їй і уклін.
І я Герой теж, бо боротися за не свою рідну дочку, це Героїзм.
Хай квітне український ютуб! Особливо, такий корисний і цікавий! Дякую за вашу роботу!
Як завжди зрозуміло і науково, дякую. А ось ця порада, що до звернення до спеціалістів, мене ще більше заглиблює у смуток. Бо з початком агресивної фази війни багато хто втратив майно, работу і вже згризли навіть наволочку від грошової подушки що була😊 А справжні спеціалісти коштують не мало (і це нормально). Ну да прорвемось. Слава Україні
У нас є платформи і з безкоштовними консультаціями)
@@Олена-п4м те що я знаходила і випробувала, це була суцільна гештальт терапія. А вона не дуже допомогає при депресії. Буду вдячна, якщо підкажете де шукати інші варіанти.
@@irynakotovatrix2899 шкода, що у вас такий досвід :(
Звісно, поділюсь, якщо буде гідний спеціаліст)
Дякую за позитивний відгук. На рахунок справжніх спеціалістів, що коштують дорого. Ціна не завжди свідчення того, що стопудово допоможуть. Плюс є фонди і ГО, які підтримуються ґрантами. Дехто некомплементарно ставиться до ґрантів, але це шикарна можливість якраз скористуватися послугами фахових спеціалістів безкоштовно. Просто їм треба буде надати дані для звітності. Це дуже поверхневі дані і на анонімність не повпливають.
@@U_MOII_HOLOVI ну то будемо шукати😉 і ви будь ласка бережіть себе, а то від вас вже залежність, як від пігулки чистого дофаміну.
Дякую за відео❤
Депресії не маю та після перегляду вийшла прогулятись по сонечку і з’їла грейпфрут, на всяк😊
Оо. Грейпфрут це круто, та сонечко теж. Дякую що піклуєшся про себе. ❤
Дякую, лікарю, звучить оптимістично. В мене депресивні епізоди з дитинства, я дуже турбуюсь про тварин, а для українки це не найкращий варіант( На третьому епізоді психотерапевт діагностував атипову депресію. Я люблю життя, я не хочу вмирати, я творча людина, в мене завжди море енергії і ідей. Але ці кляті епізоди добивають. З сови я перетворююсь на дятла: о 22,00 вже туплю, а з 3-ї ночі вже неякісний сон. Це посилюється депресією мами, важчою за мою. Я намагаюсь на собі все тягти, але бувають такі збої, що після кількаденної продуктивності мені боляче навіть подумати про те, щоб відірватись від подушки. І від цього нудить. По тесту Бека - "Виражена депресія". На антидепресантах вже півроку. І чомусь вчені все частіше говорять про те, що проблема не лише в нестачі серотоніну.
За родичів хвилююсь, бо чи не половина теж має депресію, і не хочуть лікуватись. 80-річна бабуся терпіла рік (бо "куди в такому віці антидепресанти!" (с), а тепер , в 81рік, найпростіший СІЗЗС її підняв на ноги, буквально. А інші терплять і страждають. Бояться антидепресантів і лікарів((
Тримайтеся ,я теж в депресії через фізичне захворювання з болевим синдромом. Іноді опускаються руки і хочеться померти ...
@@carmacarmaA антидепресанти? Вони справді допомагають при больовому синдромі. Маємо жити, бо на той світ завжди встигнемо, а треба ще відсвяткувати перемогу!
Тримайтеся,в мене щось схоже і мені сказали,що я на грані депрессії,пила ліки півтора року і тому,що я подавляла стресс були сильні головні болі.Медитація,спілкування з позитивними людьми.Я теж допомагаю тваринам,але коли їх ображають,то виникає депрессія!
@@Viky.A.V. трохи допомогають, хоч думки про смерть не такі інтенсивні
@@СветланаСтретович-ы4шдякую, навзаєм! Небайдужі люди повинні триматись =)
Я закохалась в манеру подачі інформації) дякую за вашу працю❤ Харизма пре звідусіль 😃👍
клітковина 😃 Ви така бубочка. нарешті сучасний український корисний і трохи розважальний контент 🇺🇦🙏☘️❤️ Слава ЗСУ і психотерапії 😁❤️☘️
Мене не бісить тільки мій чоловік
Моя єдина підтримка - мій чоловік
Єдиних хто мене завжди розуміє - мій чоловік
Але зараз він не поруч, зараз він в постійній небезпеці, зараз я можу думати лише про нього
Будьте сильною для Вашого чоловіка..
Добре, шо зараз є так багато інформації про депресію. Я хворію на неї з 2000 року. В Україні психіатрія була нікудишня. Про психологів та психотерапевтів взагалі не чули... 😢😢😢
Дякую за ваш блог❤❤❤
Детальний розбір. Одне з найкращих що бачив по темі.
Це пекло було для мене.Спасала сама себе,бігала по лікарях,толку не було,так як живу в селі,а районні спеціалісти ну таке собі,від близьких допомоги не було,але була порада від чоловікової сестри,",сиди дома,дома й стіни лікують" дуже боюсь повернутись до цього вже четвертий раз,думаю ,що вже не виживу. Дякую,що розповідаєте це доступною мовою,а не розумними термінами,щиро дякую
Дякую вам,за інформацію цікаву та профілактику.
Коментар-привіт пану Андрію за те що він так нас надихає і підтримує! І всім, хто йому допомагає знімати відео, дя-ку-ю! 👏🥰💙💛
Хочу подякувати за цей випуск. Зрозуміла і легка подача. У моєї доньки депресія і хочу сказати, що сама велика шкода саме від суспільства, яке говорить: тобі 18 років, яка там депресія, в тебе чудове життя, або: знайди собі хобі, звісно лежачи в кроваті нічого не буде....
Якщо мій коментар побачить хтось, у кого рідні в депресії, будь ласка, послухайте це відео 🙏
Всім депресії бажаю найти свого фахівця і правильну терапію, це може бути не с першого разу, але в результат того вартий ❤
Чудове відео чудового спеціаліста про важливу тему. Дуже дякую за глибокий аналіз теми.
Який Ви класнючий,Ви це знали? Дай Боже всім здоров'я та миру!!!
І щодо непоєднуваності депресії та творчості - чиста правда! Я творча людина, і в період депресії цілковито не могла ані малювати, ані писати. Було таке відчуття, ніби хтось відрізав творчу здатність - як відрізають ногу. Можна якось покульгати - але без радості. Навпаки, тільки біль і відчуття власної нікчемності 😓. Дякую за відео! Проблема серйозна, і вирішувати її треба з усією серйозністю.
Дуже знайоме. У мене відчуття, наче я без рук - те що добре вміла і любили не можеш робити.
В мене заходить дуже далеко .я не можу тоді нічого теж .спати не можу .ні робити .і по очам її видно .жити не хочеться зовсім .все в чорних красках .і всі рухи дуже повільні .це психічне захворювання ,яке приводить до знецінення всього в собі і породження невпевненості надалі .ненавиджу цей стан . хочеться жити повноцінно .
В мене діагностована депресія вже майже 4 роки, п'ю ади, мріяла припинити. Але трішки більше місяця тому під Бахмутом загинув мій коханий, щоб був для мене всім та ще й найкращим другом. Терапію маю наразі в методі AMDR, п'ю транки. Біда у тому, що жити я більше не хочу зовсім, але мушу, бо в мене син, і таку травму, як самогубство матері, не маю морального права йому нанести. І от це мушу постійно бореться в мені з не хочу, тож відчуваю, як тихенько їду глуздом. Чи не тихенько 🤷🏼♀️ Навіть не знаю, що спитати, бо й так зрозуміло, що треба продовжувати лікування та проживання травми, але чи поверне це колись сенс і бажання жити, а не просто існувати через мушу?
Співчуваю Вам.
Продовжуйте лікування, можливо перегляньте з лікарем схему і дозування.
Якщо хоч трошки втішить, то, як правило, переживання горя проходить протягом року. Дуже добре, що у Вас є терапія. Коли у мене загинув коханий ( 15 років тому), я не пішла на терапію, бо була молода і не розумна. Наслідки того є й досі і навряд чи є колись остаточно те залікую.
Будь ласка живіть❤
Слава Герою!
Не кидайте лікування, дуже складно вийти, але дайте собі шанс
Не тисніть на себе через це, що довго не виходе, обовязково все буде налагодиться !
Яке велике у Вас горе... Співчуваю...
Лікування необхідне, Ви правильно визначили - Ви потрібні дитині. І Ваш коханий хотів би, щоб Ви жили, причому у вільній Україні, за це він і життя віддав... Поки Ви живете і боретеся - у Вас принаймні 50% вірогідність, що одного дня Вам стане легше і повернеться бажання жити.
Перші два місяця саме важче,, потім ви просто поступово навчитесь з цим жити. Біль не припиниться, але перестане бути нестерпним.
В мене по тесту Бека 44 бали, в мого чоловіка - 18, але в мене вже є досвід виходу з депресії без антидепресантів. До лікаря звернутися не зможу, бо моєї зарплати не вистачає на комуналку+їжу по мінімуму і протягом місяця 99% весь мій колектив лишиться без роботи, про що попередило керівництво. Але до роботи і назад гуляю щодня близько 7 км - вставати і йти виходить завдяки терплячості і страхові перед поглибленням проблеми.
Обожнюю ваш стиль викладення матеріалу, пане Андрію ❤❤❤ ви чудовий
Дяка, що дивитесь)
Вперше дивлюсь ,і мені теж сподобався стиль викладення
Я мала глибоку депресію. Вилікувала медикаментозно, без будь-яких терапій(це не означає, що всім іншим вона не потрібна) за 4-5 місяців. Зміни за буквально 2-3 дні прийому антидепресантів мене вразили! Змінила свою активність самостійно після початку прийому ліків.
Всім у кого є такі проблеми раджу припинити читати мотиваційні книжки і бігти до психіатра!
Які препарати приймали і що вам допомогло?
@@larakotoraga6424 антидепресантів є багато, їх належить підбирати лікарям для кожного хворого індивідуально!
Блін, було б круто куплять серотонін в магазині 😂😂😂
Няшність зашкалює! ❤ людина - харизма. Настр піднявся в лічені хвилини. Дякуємо за Вашу працю!
Все що сказане в відео підтверджую. Все життя з цим борюсь, як тільки вийшла на роботу в "доросле життя". І досі не розумію, як люди реагують на життєві труднощі. Я дуже чутлива людина. До негативу особливо. Тому мабуть депресії і існуватимуть. Поки в житті будуть непорозуміння, байдужість, скандали, нелюбов.
Для мене депресія це про духовне. На один період спасла протестантська церква і люди в ній. Там я проводила свій улюблений: якісний час разом, якого мені по життю не вистачає. Як і підтримки близьких.
Хочу обійняти і дати тепла, любові всім хто з цим бореться. Любов і прийняття зцілює❤️🔥💫♥️
Дяка земляче за твою працю, слава Україні 🇺🇦❤️🖤
Рада Вас бачити, пане Андрію. Дуже важлива тема. Дякую.
Дуже корисне відео, яке підштовхнуло мене до звернення за допомогою психотерапевта
Депресія від середньої до важкої з суіцідальними думками. Довгий час рятував мене лише мій собачка ( дуже переймаюся що крім мене він нікому не потрібен, і до того з ним треба гуляти щодня і турбуватися про нього)
Боже, як же я Вам вдячна, Андрію! Ви наше сонечко.🙂 Дуже люблю Вас слухати.
Те, що сприймалось мною за депресію було звичайними ліньками. Дякую, Андрію!
мені так соромно що у мене буває депресія! у мене ж все на перший погляд нормально! скільки людей постраждало від війни, а у мене все на місці, всі близькі живі. від цього взагалі гониш думки про лікування. слава богу вийшла зараз з цього стану і вперше в житті записалась на професійну спортивну секцію і сама почала вчитись грати на гітарі. Ваше відео дуже важливе, воно дозволяє визнати проблему і знати кроки для вирішення
Я теж соромилася все життя, що в мене періодично є такі стани. А зараз не соромлюсь. Бо перший крок до вирішення проблеми - це озвучити її.
Андрію, дякую, дуже інформативно! Було би круто, якби ви теж зробили випуск про тривожність і тривожні розлади!
Дякую за це відео❤ . Цікавить питання депресії у військових.коли допомога спеціаліста неможлива.або ускладнена. і здається що знаєш.що для них порятунком є просто повернення в сім'ю.яке є неможливим.
Дуже дякую за відео) бо іноді дуже важко доказати людям, які не знали такого захворювання і видають щось на кшталт: «іди попрацюй і все пройде». Нікому не бажаю відчути того)❤
Але іноді фізична активність таки допомогає, фізична праця, спорт, або довга прогулянка зовсім не зайве.
А я слухала і мурахи по тілу бігали від жаху, коли згадувала себе під час післяпологової депресії. Я не знаю, яким дивом, але вдалось вибратись самій шляхом маленьких перемог і постійному фокусі на позитиві. Нікому не побажаю таке переживати!
@@olena.s ага коли тиск58/40 походиш iпоробиш.
ви праві. у мене в такі моменти якраз навпаки хочеться щоб хтось пригорнув, пожалів, поговорив, послухав, помовчав... а потім сили самі з'являються і уже і так ясно стає що треба спортом зайнятись чи роботою.
@@user-vasmяк вийшли розкажіть
Вас цікаво слухати. дякую! Слава ЗСУ! Слава Україні!
Дуже цікава тема та чудово надана. Коли слухаю Вас, то розумію, що Ви - це і є профілактика депресії. Хай Вам щастить
Ой, дяка, що дивитесь та бережете себе ❤
Виявляється у мене була тяжка післяродова, не було сил ні на що,не знаю як але мені вдалося вийти з неї самотужки,це було довго. Чоловік казав, що я просто лінива, щоб я не вигадувала, тільки після того як сказала що хочу накласти на себе руки,перестав так казати, працював за кордоном і всю картину не бачив вцілому,а сама не пішла. Тоді мене врятула йога,долучилась до марафону там по 15 хв були комплекси, але кожен день,ця активність мене врятувала. Люди звертайтесь по допомогу,бо самотужки це не просто
Який Ви класнючий ❤!
Буває накриває , виходжу з такого стану важко , - усамітнююсь на день , на два ,а потім сама собі говорю в голос, що досить , що це ти розкисла 😊.
І йду до моря , до води , до природи. Не до людей .
Бажаю Вам гарного настрою завжди !
дякую вам Андрію і всій команді за те, що ви робите. Дуже допомагає вбивати зайвих тарганів в голові)
Потрібних бережіть. Без них ми б були не такі цікаві)
Згодна на 100%. Я через таке пройшла зі своім сином ,один в один як ви розповідаєте. Я була дуже перелякана таким станом,я не розуміла,що з ним відбувається. Дякувати богу пішли до лікаря і він допоміг і сину і мені пройти через це. Я була поруч під час лікування,бо люди в цьому стані абсолютно безпорадні.
Дуже дякую за таке корисне відео!Постійно борюся з депресивними станами.Найбільше допомогає усвідомлення,що і вони проходять))
Дякую, дуже корисна інформація. Іноді дійсно допомагає трохи більше активності, ніж зазвичай, наприклад, трохи частіше прибирати, або виходити в магазин за якоюсь дрібничкою. Але я не можу себе змусити вийти на прогулянку так би мовити без мети (купити щось, попити кави, сходити на якийсь захід), наче для мене немає сенсу просто отримати трохи сонця і подихати повітрям. Можливо, мені було б простіше виходити, якщо б у мене була компанія, але такої компанії немає. Я живу сама у новому місці, бо у моєму рідному місті стало дуже небезпечно. Навіть якщо я намагаюсь придумати собі мету, наприклад, сходити у найближчий пункт незламності і спитати, чи потрібна їм допомога, я собі вигадую відмазки і залишаюсь вдома. Також постійно думаю про те, яка я некорисна, типу, донатити часто і багато не можу, піти воювати теж не можу, бо занадто слабка, сітки маскувальні плести - це треба виходити з дому і їхати в центр міста, а мені лінь, і таке подібне. Намагаюсь хоч щось з цим робити - займатися фізичними вправами вдома, замість солодкого їсти більше фруктів, дивитись хоч трохи корисний контент, а не розважальний. Не знаю, куди мене ці спроби заведуть, але добре, що є ваші відео, вони хоча б пояснюють мені, чому я маю ті чи інші стани.
А в яке місто Ви приїхали, якщо не секрет?
@@lanaartorama Рівне
Дякую, що це написали
Відчуваю теж саме
@@KaterynaMKUA Іноді трохи легше від того, що ти не один з такими ж проблемами
Перший раз зважився подивитись відео такого типу. Ну що тут можу сказати, в мене все погано. Але ж не все так погано бо тепер я трохи зрозумів чому мені погано )
Дякую! Дуже важлива тема. Я зрозуміла, що депресія в мене є і що треба йти до спеціаліста, але пошук спеціаліста викликає депресивний настрій🙄🙃😁 А скажіть, будь ласка, в 5-7 річної дитини може бути депресія? В цьому віці у мене були проблеми з харчуванням і сном, дуже лякали думки про смерть і безкінечність космосу.
8 місяців страждала на депресію. Пробувала різне від покупки вітамінів, спроб походу на шопіг ( який в кінці мене дратував і ше більше пригнічував), спроб їсти те що люблю з солодкого ітд. Але нічого не допомагало. Постійне відчуття нікчемності але одне тримало на плаву це моя дитина яка дарувала мені позитивні емоції і хотілось жити заради нього. Як почали з’являтись суіцидальні думки остаточно зрозуміла що треба шось робити і пішла до психолога. 2 місяці пробувала справитись з проблемою самостійно ( з психологом) але не виходило. В кінці підключила антидепресанти і вуаля!!! Я тепер знов та сама людина. Навіть маю мрії і плани на майбутнє. Тому всім порада не відкидайте ідею про прийом антидепресантів і якщо вам їх радять значить на те є причини. Здорова людина не відчує різниці але хто страждає на депресію це єдиний вихід
Погано що ті антидепресанти чи сильні заспокійливі не можна купити без рецепта. Бо приватні психіатри задорогі для бідних людей. А державний може ще й в психічно хворі записати і не те що потім на роботу не встроїшся чи права не отримаєш, а ще й дитину відберуть, тим паче що батька в дитини проклятуща влада вже відібрала, поневоливши його шляхом мобілізації.
@@user-c777 Ви все цілком правильно говорите: жодний антидепресант не можна купити без рецепта та ще і в обмеженій кількості аптек, навіть і у великому місті. Тому лікування депресії антидепресантами має відбуватися по розробленій лікарем-психіатром схемі і під його наглядом! І найкраще лікування депресії відбувається коли усуваються якраз причини (вони можуть бути дуже різними), які і викликали депресію
@@user-c777 Це міф. Зараз нікого ні в які "списки" не записують, дітей не забирають і з роботи не звільняють. Ми не в совку.
Коментар в підтримку каналу і такої непростої теми.
P.S. Українською буде клітковина.
Дякую за відео
Неймовірно важливо!
Мрію про масове освітлення цієї теми…
Окремо хочу сказати, що ви куська❤ ваші емоції та настрій, голос, інтонація вже підтримують🥰
Все, маю заряджати воду) дякую за коментар❤
Дякууюююю!!!!
Ви таке сонечко!
Дякую за ролік, бажаю здоров’я всім українцям!
Дякую, за вашу працю!! Це дуже актуально, нажаль після війни буде ще більше депресивних розладів...
Їх і зараз дохуа серед знайомих переселенців
Якщо це дивляться родичі чи партнери, які хотять підтримати своїх близьких, то знайте, що ви круті!
Дякую за прояснення важливої теми. ❤
Робiть свою справу! Так як ви це доносите, вже допомагае не лякатися i не закриватися в собi.
Працюю вдома, і вже почав їхати дах. Але, як стало тепло, в обід вихожу в двір (живу на першому поверсі), прибарчю в дворі, саджаю квіти, підкрмлюю ті квіти що закопали восени і вони почали вже вилазити. То кайф!
Дякую за інформацію!)
Але є одне але, коли мені сказали ціну однієї консультації Інституту КТП, то я зрозуміла, що доки пройду лікування, то в мене ще одна депресія появиться від питання вартості лікування самої депресії😅
Дуже важлива тема, дякую Вам за її висвітлення. Дуже багато інсайтів, які на перший погляд очевидні, але реально дійшло тільки зараз. Дякую Вам і ЗСУ, які дозволяють мені бути вдома та дивитись такі відео💙💛
Цікаво. Згідно з описом мала середньої глибини депресію і вийшла з неї самостійно
Якщо таке б трапилося зараз, маючи такий багаж знань, точно не страждала би на самоті
Дякую за вашу важливу просвітницьку роботу!
Будьте обережні, бо вона повертається регулярно. І з кожним разом ще сильніша і довша. І в якийсь раз ви вже не зможете з неї вийти самостійно. Не лякаю
Як самостійно?
дякую за талант доносити просто складні теми💙💪
Дякую. Дуже потрібна інформація на даний військовий час не тільки для військових але і для цивільних, щоб не створювати зайвих проблем людині не для себе, не для оточуючих. 😊
Вчергове дякую за розбір важливої теми❤️
Раджу цей канал близьким людям🤗
Дякую, Андрію, тема дуже актуальна!
Мені сподобалось. Як говориться - пояснює "на пальцях". Просто і зрозуміло, та ще й з легеньким гумором і добротою.
Підписався і лайканув!!!
Мільйонів Вам підписників! Ви того вартуєте, а підписникам щастя мати Вас у своєму інфопросторі! Дякую, Андрюша!💙💙💙💛💛💛
Дуже цікаво, корисно і чітко. Не кожен психіатр так розповість , зрозуміло для пацієнта ❤
Я Вам дякую😊😊😊😊
Дуже дуже дуже потрібний випуск🙏
Як влучно сказано, спілкуватися хоча б з тими людьми, які не бісять)
Ще сильно від сонця залежить. Можна глянути на статистику суїциду в Європі. Найвищий рівень Литва і північні країни, найнижчий Греція, і південні.
Дякую, Ви вмієте розповідати про серйозні речі просто. І, взагалі, настрій покращується!
Андрію, дякую. Було дуже інформативно!
Дякую велике!!! Мені стало легше..! )) Я все зрозумів. )
За відео та канал дяка.
Вам, пане Андрій, та вашим побратимам вдалого дня.
Бережіть себе.
Дякую за публікації! Ваша доброзичлива подача підштовхує мене до відвідин спеціаліста, бо маю підозру що ота післяродова таки в мені розрослася: від втоми не могла себе змусити гуляти, з часом вулички навколо дому стали викликати відразу, досі не можу собі продати ідею гуляти по ним- дратує їх загиженітсь собаками(собаки дратують, бо здається що всі вулиці від них в лайні яке ніхто тут не прибирає). Дякую що акцентували уваг уна симптоматиці - зміна ваги після пологів не одразу але приросло +15 кг які так нікуди іне ділися з часом, азарту через зниження мобільності теж не повернулося(, робота не викликає азарту завдяки яскраво токсичноум шефу і клятий страх кинути то, не знайшовши заміну,хоча чоловік мобілізувався не в окоп і трохи є запас міцності. КОмбо - страх кинути обридлу роботу через те що затовста застара затупа з дитиною в садку без досягнень і бачення куди рухатися далі і без звичної іскри в серці( І зара зверху ще відчуття що всі родичі і друзі чоловіка тихо мене ненавидять, бо не "астанавіла" , хоча вірогідність поїхати потім дійсно в окоп через непроявлену ініціативу звісно зросла б з часом, та кого це вже хвилює,якщо тоді міг би ще сидіти вдома.
Віруватиму вашим оптимістичним цифрам, що в разі наявності депресії їй можна дати раду протягом квартала і відчути себе сильніше і краще. Бо щось не бачу перспектив залишатися в маминій мрії про столичне життя. Щоденний сморід авто, досі гавканина гаварящіх вбивають вмені віру в те що моїм дітям тут може бути добре попри те що мені так важко і погано.
Дякую щиро за відео. Дуже уорисно. Зараз розумію , що усе правильно робила, хоч і без фахівця. На жаль, підтримки в сім'ї не маю, доводиться брати себе в руки самостійно і розбиратися і допомагати собі самій
Дуже довгий період часу ще до війни в мене був стан подібний до депресії. Робота і стосунки з колишнім чоловіком відбирали всю енергію. Мене вже не цікавило ніяке хобі. Не було сил і бажання робити щось для себе. Навіть елементарно приготувати їжу. Я жила ніби у вакуумі на автопілоті. Довгий час в голові були лише негативні думки і хотілось просто лягти десь в канаві і вмерти, перестати функціонувати. Дійшло до психосоматичного висипу.
Аж поки не відбулось повномасштабне вторгнення і різкий сплеск адреналіну і різкі зміни не змусили працювати мій організм на виживання.
Змінилось абсолютно все. Не за один місяць, звісно. Пройшов вже рік і я відчуваю себе зовсім іншою людиною.
В мене немає стосунків, я їх розірвала. Хоч вони і тривали досить довго. Проте зараз я не маю відчуття, що я гостро потребую чиєїсь уваги.
В мене інше житло, я встигла звільнитись з роботи, спробувати себе на іншому місці і повернутись назад. Я відновила свої захоплення. Мені цікаво ними займатись і я бачу перспективу розвитку в них на майбутнє.
Мене знову надихає моя стара робота.
З'явилось бажання знайомитись з новими людьми і вивчати нову інформацію.
Настрій різний. Емоції різні. І відчуття, що я живу.
Дуже допомагає ідентифікація своїх емоцій і почуттів. Постійне звернення до себе "що я відчуваю зараз?" І чітке усвідомлення "що це мені дає?" постійно розширює ці почуття.
Саме ось це усвідомлення дає відчуття контролю і влади над своїм Я. Відповідно - внутрішній комфорт.
Дкую! Як завжди дуже цікаво і актуально
неймовірно вдячна за це відео. тепер я можу сміливо його поширювати близьким людям, котрі "не вірять" в мою депресію.
Дякую Пане Андрію
Лікувала запущену форму депрессії разом з психіатром і психотерапевтом. 28 годин психотерапії+рік контрольованого прийому антидепресантів якісно змінили моє життя. Після поступового припинення прийому препаратів та по закінченню терапії я позбулась постійної тривожності, а також симптомів диппесії, з якими жила більше 5 років, і думала що то я така в’яла, пасивна людина. Медикаментозна в парі з особистою психотерапією роблять чудеса. Живу повноцінним щасливим життям. Антидепресантів не варто боятись, якщо ви довіряєте своєму психіатру, його досвіду. У сучасних лікарів принцип не назначати зайвого. То ж як тільки ви отримаєте тривалі позитивні зміни стану і повідомите про це лікаря, ніхто вас не змушуватиме їх приймати. В моєму випадку рік роботи над собою став найкращою інвестицією в моє здоров‘я ever😁
Доброго дня! Порадьте пстхотерапевта
@@ОленаАвраменко-й1ы Олена Полудьонна
Дякуємо!!! Надзвичайно актуально сьогодні
Дякую! Післяпологова - моя історія. Нічого, що про неї мало, загалом відео дуже корисне і пізнавальне. Сподіваюсь його "почують" саме ті, кому воно потрібне. Без лікування дійсно ніяк не пройде ця штука.
Прекрасні пояснення! Продовжуйте, будь ласка! Дякую 🤍
Дякую за працю 💛💙💛💙💛💙
Дякую за вашу роботу! Пройшла тест, на 8. Тож дуже зраділа, що я в нормі. Наближаємо нашу перемогу! Слава Україні 🇺🇦🇺🇦🇺🇦