А яка в тебе дитяча травма? Як «пропрацювати» та не передати у спадок своїм дітям
Вставка
- Опубліковано 30 тра 2024
- 💰 Допомагай каналу розвиватися 👉 / umgolovi
💰 Ставай спонсором каналу 👉 / @u_moii_holovi
💰 Пригостити нас кавою bmc.link/UMOIIHOLOVI
💰 Наша monoБанка 💳 send.monobank.ua/jar/ZNnVvj1be
ПІДТРИМАТИ ЗБІР НА БУС ДЛЯ БРИГАДИ АНДРІЯ ГІЗ 67 ОМБР
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/3AeqhQcbwA
00:00 Початок
01:40 Дитина народилася: як розвивається психологічна травма?
04:37 Дитина почала брехати: як реагувати?
05:40 «Виростити справжнього чоловіка»: історія травмування сина батьком.
07:34 «У тебе не буде чоловіка»: історія травмування доньки мамою.
08:51 Як виростити з дівчинки королеву? Приклад іспанців.
09:18 Найпоширеніші дитячі комплекси: що «нав’язують» нам батьки?
12:05 Не можу сказати «ні»: історія дитячої травми.
13:04 «Дід бив бабу, тато бив маму»: що таке збитий стандарт виховання?
15:07 Батьки-перфекціоністи: як це може обернутися для дитини?
15:53 «Попелюшкове виховання». Відпочинок і радість треба заслужити?
17:09 Залежність, трудоголізм, сексуальні патології: найпоширеніші наслідки проблемного виховання.
18:44 Від сексу до наркотиків. Чому з дітьми важливо розмовляти?
19:29 Гіперопіка: чому це небезпечно для дітей?
21:41 «Син генерала»: чи дійсно на дітях геніїв природа відпочиває?
22:33 Такий, як тато/така, як мама. Як стосунки з батьками впливають на вибір партнера?
23:43 Чи можна позбутися негативних наслідків батьківського виховання без допомоги психологів? Досвід Козінчука.
26:37 Виховання у неповній сім‘ї. Як компенсувати відсутність батька або матері в житті дитини?
29:11 Роль батька в житті дитини. Як виростити впевнену в собі дитину?
31:34 ТОП-5 порад для батьків: як правильно виховувати дітей?
Ви напевно чули жарт про те, що як не намагайтеся бути хорошим батьками, вашим дітям все одне буде про що поговорити з психотерапевтом? Андрій Козінчук вважає, що намагатися все ж треба. Й розповідає у новому випуску, що саме потрібно зробити, щоб запобігти травмуванню дитини. А ще про те, як дорослому розпізнати свою «дитячу травму» та ефективно її пропрацювати.
Андрій Козінчук - відомий в Україні військовий психолог. Має багаторічну практику, працював із військовими в зоні АТО. Спеціалізується на проблемах, пов'язаних з впливом війскових дій на психічний стан людини.
Попелюшкове виховання. Навіть в дорослому житті відкладала відпочинок на потім. А після того як попрацюєш 5 днів, на вихідних зробиш всі домашні справи, то на відпочинок не залишалось сил. Війна мене змінила. Зрозуміла що такої гарної погоди як сьогодні завтра може не бути, а ще цікавого фільму, гарного настрою, та і мене самої завтра може не бути. Тому, можу піти гуляти навіть залишивши неприбрану квартиру😂😂 дякую за такі чудові подкасти❤
Про роботу, я не зробила домашню роботу з хімії, яку не розуміла і мама не пустила мене з подружкою гуляти в неділю увечері. За прогулянку і відпочинок я могла достати покарання, якщо не зробила, для того, я сиділа вдома і нікуди не ходила. Я боялася, що мама скаже, а це не зроблено. І я боялася дуже маму. І зараз в віці 40 років - я боялася відмовитися від праці, яку мама вибрала, я відмовляюся піти на побачення, тому що не виконала домашню роботу. Я це використовую для того, щоб уникнути побачення, бо маю травму з чоловіками. Самообман. І просити у мами - це було приниження. Відмовити - страх - прийде зима попросиш снігу.
Редаговано: Відпочинок - відчуваю вину - не можу спати і їсти, якщо не зроблена домашня робота чи якась задана. Зараз є так, що шукаю роботу на роботі, щоб пройти це.
Люди в яких відносно нормальне та щасливе дитинство, за вас дуже радісно, чесно, але так було не у всіх, було б класно як би ви в коментарях не обезцінювали досвід якого у вас не було.
в мене це все було так на самом ділі було тошо не всіх так класно було в дитинстві ви просто не були в бойових діях а я був вам цього не понять ті хто побував в моїй шкурі вони б поняли не потрібен мені ніхто ті хто для мене шось значили давно погибли так само як я якшо хочете понять це раджу подивиться фільм ліки смерті 1978 року
вишо вобще бачу не втємі були в моїй шкурі таке в мене було на самом ділі нічого тут не обесцінюється якшо фома невіруюча раджу подивиться документальний фільм ліки смерті 1978 року там все описано приблизно моє не просте дитинство
Я коротше пропрацював травми з психологом з декільклма і як наслідок потрапив в армію і зараз прямую в саму м'ясну бригаду в самий мясний батальйон там всі мої друзі загинули за декілька місяців (багато друзів) оце так допомогли ви дякую нахуй , краще б жив як жив
Всі ці психологи активізувалися почали лізти тобі в душу щоб забрати її в тебе і віддати державі будьте ви прокляті
Таких людей дуже мало. Від психолога чула, що таких людей приблизно може 10% по всій Україні. У нас навіть християни за допомогою Біблії виправдовують насильство.
Шановна, а що таке "відносно щасливе", "відносно нормальне" дитинство ?
Хто що "знецінює"?
А хто Вас наділив повноваженнями вказувати, що кому робити/не робити?
Якщо не вказувати, кому що робити, можете не отримати у відповідь вказівку ,куди Вам піти.
Мені сподобались слова Леся Подерев'янського : " Дітей не треба виховувати. Треба просто БУТИ нормальними людьми. Якщо тато молодець і мама умніца і красавіца, то і діти нікуди не подінуться". (Можливо неточно процитував)
На жаль,не всім так щастить...
Як же я кайфую від того, що на україномовному ютубі, розквітають адекватні, а також приємні для сприйняття СПРАВЖНІ психологи💙💛 Це як ковток свіжого повітря після багатьох псевдо-експертів(особливо з Тік-Ток😹)! Дякую за чудовий контент💎
Цей психолог домагався своїх клієнток. Про яку адекватність можна говорити. Збочинець і маніпулятор, а не психолог
Я виросла в сім'ї де батько бив і маму і нас із сестрою та братом. Це досвід як я точно не хочу вчиняти зі своєю дитиною. І не дам так поводитися так із собою. Я бажаю людям сміливості після насилля розходитися з такими людьми. Життя одне.
згоден з цим не треба звязуватись моральними уродами бо в мене в сеце постійно було дома на роботі в школі не треба на дітях це робить бо як кажуть насіліє порождає насіліє
Кайфую від своєї дружини і від 3-х спиногризів, яких ми разом виховуємо. Мої діти і дружина взагалі джекпот виграли, що мають такого класного тата і чоловіка, який ще й на Козінчука підписаний 😄
😂😂😂👌👌👌
Круто, що є такі Чоловіки і Татусі!
Спиногризів ...ви їм так і говорите що вони спиногриизи ? Мені казали, - пів життя маю відчуття провини
@@Dreamplandoradij😂😂😂
@@Dreamplandoradij Мабуть, тут усе залежить від того, з якою саме метою різні батьки так називають своїх дітей: хтось дійсно жартома (і жартуючи,з любов'ю та підтримкою, каже таке дітям); а хтось, навпаки, - скиглячи,з криками та розпачем обзиває так своїх дітей. Тобто, усе залежить від того, чи люблять самі себе такі батьки, - а від цього залежить і їх любов до своїх дітей ...
Дякую, Андрію 🤗 трохи зняла почуття провини перед дітьми. Завжди думала, що щось недодала, вчиняла помилково. Але ж... мої перебили всі чашки, в т ч й дорогу порцеляну - цікаво було дивитися, як вони летять з вікна й розбиваються. Купила пластикові тай все. Дозволяла бігати, стрибати по ліжках і диванах, це ж такий кайф!😅 коли ти бедмен, а за спиною напинається піжама. Куплено було усі бажані ними іграшки, завжди вважала, що іграшками діти не псуються. І діти такі розумні й мудрі виросли, що тепер вони! навчають мене відстоювати власні кордони і не вбиватися біля голубців на кухні) Свідомо пішли боронити Україну.
Ви-мама-мрія кожної дитини ❤️
О супер, дякую, що поділилися.
Дякую Вам за таких дітей і що ви є така мама))
Моя покійна мама (хай її душі буде добре, де вона є) мала дуже складний характер. І саме вона показала мені якою не треба бути з дітьми. Гени зрідка вилазять, але я завжди прошу пробачення. Дітей просто треба любити. Дякую Вам, Андрію ! Слава ЗСУ !!!
Я також борюсь зі своїми генами.У зв'язку з віком це вже легше.Хоча і згадую свої помилки з прикрістю,за ним перепрошувала ,але з пам'яті не зтерти.
@@oksanavoziianova6571😢 Так само й я. Хоч діти кажуть, що не пам'ятають нічого, ніяк образ. А я себе картаю.
На жаль, це не гени, а засвоєні схеми поведінки. Ви дуже мудра і сильна жінка.
Дуже важлива тема і вона має викладатися в школах, бо всі школярі це майбутні партнери і батькі - ми маємо вчити дітей як бути гарними батьками ДО того, як вони наламають дров
О, яка крута ідея👌
Досьогодні я слухала руцкахаварящіх психологів ..думала українських нема... А мені, хвилиночку, 56 ...і, виявляється, я з цим неймовірним , безконечно симпатичним психологом, можу ще щось досліджувати!!!! дякую!!!❤❤❤❤❤
Не любиш ти українців.
Резюме цього відео: якщо відчуваєте дитячу травму - зверніться до психотерапевта.
Справді суперсько. Можна вирости безбатченком навіть з крутим батьком, бо через його крик маєш до нього 0 довіри
Я свої дитячі травми нікому не передам. Свідомо не матиму дітей. Мене тими дітьми так довбали, що аж гидоту ця думка викликає.
До 11 років я була «в пелині принесеш»;
12-25 - шльондра, одні хлопці на умі;
25-38 - ти б заміж вийшла, хоч за кого попало, а то яловою коровою так і лишишся, нам би внуків побачити… можеш народити і нам (батькам) віддати, і живи як хочеш, п то вже клімакс скоро.
Співчуваю❤. Чесно
співчуваю (( і дуже вас розумію 😢. Але ж цей біль можна пропрацювати з психологом і простити заради себе
@@user-dd2ui4px8cдякую, мені не треба співчуття. А психолог для мене не лікар, і не маю бажання комусь щось про себе розповідати.
Співчуваю❤
"Поки ти користуюєшся моїми баняками і спиш в моїх хаті будеш робити як сказала", "Помалюй паркан навколо хати, ти ж захочеш ввечері гроші на дискотеку" - такого типу фразочок за перші 20 років життя начулася, що зошита на 48 аркушів може стане, а може й забракне. Я з'їхала з дому як тільки закінчила навчання (поступила, до речі, в коледж сама, на державне, тоді у 2002 без хабаря і "зв'язків це було майже фантастикою", коли повідомила, що мене зарахували почула, що я "повісила батькам зашморг на шию на 4 роки", бо я за їх уявленням мала йти працювати, щоб не сидіти в них на шиї після школи, а вчитися далі). Синдрому попелюшки нема, швидше навпаки😂. Та й загалом, після отої "фізичної" сепарації, дуже тішуся свободою самій розпоряджатися своїм часом, грошима, можливістю приймати рішення і відповідальності за них. На терапії років 5 тому пропрацьовувала емоційну складову цієї сепарації і побудову особистих кордонів. Станом на зараз майже все пофіксила. І дуже пишаюся собою. Раніше після перегляду такого відео, як це, я б ревіла, жаліла себе і бідкалася на долю, як головна героїня повісті "Царівна" Кобилянської, а зараз завдяки рокам терапії, просто витягую якісь корисні штуки і рузаюсь далі. Дякую вам, Андрію😊
В дитинстві було насилля. Зараз маю маленьку дитину і дуже тяжко знайти в собі сили, щоб дійсно не перенести свій стан на дитя( не кричати, бити і тд.) бо колись малою пообіцяла собі, що з своєю дитиною я так не вчинятиму, як зі мною вчиняли (
Коли від батьків маєш маєш "спадок" який працює на несвідомому рівні, коли ти не контролюєш. (паніка, тремор, коли задихаєшся). То, вибачте, всі вумніки які розказують як бути дорослими і яка в нас тепер "свобода". Вони спочатку покалічать, а потім кажуть - ну біжи. Цинізм найвищого рівня😠
згоден на всі сто процентів в них не було такого ужасного дитинства легко все це с висока говорить не бачучи в них було дитинство нормальне а в декого дуже ужасне хай побувають в окопах на передовій тоді поймуть шо це таке коментатори хрінові
Я переживала бійки батьків,пянки батька,мені зараз 50 років таке відчуття що я не живу реальне життя ,а постійна втеча від себе,так і не змогла побудувати відносини з чоловіком .На лиці роздираю прищі до крові,залежна від болю,ніяк не можу залишити,і розумію що через любов до себе можна себе вилікувати,та тільки розумію.
Я сама себе іронічно називала Попелюшкою. Це жах. Потрібно зробити ВСІ справи, навіть якщо вони не важливі. Дійшло до того, що за всі три роки універу я не могла дозволити прочитати книжку, яку так хотіла. Книжку я дочитала значно пізніше, коли кинула універ😊😊 Пс, який я вибрала навмання, бо до омріяного поступити мене не підтримали. А піти проти слова батьків і сказати "Ні" я тоді ще не вміла. І всеодно я лишилась "розчаруванням"
про "попелюшкове вихоання": памятаю як повинен був просити дозвіл на все, причом все в заданих дозах, типу на годину пограти футбол, подивитись серію мульта чи якийсь фільм (якщо телик вільний) і чи боронь боже гуляти з однокласниками, за умови виконання якихось побутових робіт. Короче, згодом я просто відмовився від всіх цих "плюшок", торги замінились вимогами, криками й погрозами позбавити мене ще чогось. Мене почали сприймати безкорисним, безамбітним, безтолковим і т. д., АЛЕ я нарешті став належити собі й шукати те що мені справді подобається а не виберати вигідніший із запропонованих варіантів (хоч вибору там насправді небуло). Потім поступив у ліцей, коледж і т. д.. Але залишився один пунктик, я нікому не кажу але... так хочеться чути подяку за сввої старання... от чого мені так не вистачало все дитинство. Змалку вчили казати дякую, та в свою адресу я цього не чув. Зрозумів, сформулював цю думку вже майже дорослим, а до того так часто "кидався на допомогу" навіть коли мене ніхто не просив. Як кажуть "ліз в *опу без мила"))) тільки потім усвідомив звідки в мені це.
P. S. на матір впринципі не злий, вона сама ростила нас з братом (розлучилась з батьком), тому їй теж було тяжко.
Я оце знову про то думав, знаєте, мабуть ще треба пам'ятати що треба іноді казати дякую сам собі.
Тобто кидаєтеся на допомогу, щоб отримати дякую, похвалу і визнання - я вірно зрозуміла?
@@user-rv6vb4jw8l ага😅
Боже, я йобнута на чистоті, і дійсно не можу відпочивати коли в домі срач в моєму розумінні. І ще коли я злюсь, щоб ні на кого не зриватись, починаю прибирати 🫠 Шо пам'ятаю з дитинства - що прибирала аби заслужити мамину подяку та увагу, бо ж мамі важко самій. То треба лікувати зозуленьку, бо я всіх тепер дістаю цією чистотою.
Як я вас розумію , це у мене так . Не можу сидіти на місці, відпочити якщо вдома брудно. Постійне відчуття кіпішу. Зрозуміла це, але важко боротись
Я теж така 😊
А в мене з 24.02.22. навпаки, я не хочу прибирати в квартирі (не бачу сенсу, "а як завтра прилетить"). Я заставляю себе прибирати, хоч раніше я це робила із задоволенням.
Блін, те ж саме, дуже важко морально, коли в квартирі срач. Але не пам'ятаю, щоб в дитинстві прибирала, щоб догодити, просто це був обов'язок і все
З віком й мудрістю перейде! 😂 Це я вам, 66-річна жінка говорю! Сил менше стає просто все драїти до ефекту операційної! 😊
Дякую за відео! Тепер я знаю, що у мене класичне попелюшкове Виховання - це у підсумку вилилося в те, що я не вмію відпочивати. Бо поки ВСЕ не переробиш, на відпочинок не заслуговуєш. а це ВСЕ, с*ка, не закінчується!
О, «Попелюшкове виховання» - це про мене. Всі нагальні справи у моїй голові автоматично класифікуються за необхідністю і важливістю. Найцікавіші і найкласніші, звичайно ж, у кінці списку, до якого діло ніколи не доходить. З одного боку такий підхід дозволяє отримувати гарні результати, але з іншого боку якось це не приносить задоволення.
Працювала в дитсадку і з досвіду знаю,як фантазують діти.Вони щиро вірять в придумані історії,а батьки сердяться,що дитина бреше.Пояснювала,що дитячі розповіді ,якщо не правдиві,це нормально.Записувала за дітьми з 3років,а на випускному розповіла батькам і дітям і разом сміялися.
Почуваюся просто "подарунком" для психотерапевта!)) На щастя, те, що до дітей не можна застосовувати фізичного покарання, я зрозуміла ще у дитинстві, і це я реалізувала. Більш того, коли одного разу я дуже розсердилася на свого 6-річного сина і відправила його "в угол!" (пролізло "виховання"), він пішов... потім повернувся і запитав "а вугол- це де?" Це було протверезно). Ще один момент, який я зрозуміла зі свого дитинства та юності - до дітей треба ставитися як до рівних та з повагою! І з цим я теж впоралася. Приємно чути від вже дорослих синів, що я -найкраща мама.
...А от моє особисте так і не склалося. І причини цього я усвідомила пізно, коли не склалися чергові стосунки. Але, саме цей чоловік допоміг мені зрозуміти проблему, коли сказав, що він кохає мене і любить, коли я поруч... І я усвідомила, що друга частина його зізнання завжди переважала першу. А всі це любили, бо я з дитинства мала бути найкращою, щоб заслужити любов... Отака сумна історія, адже роки не повернеш, вже "трохи доросла", а безумовне кохання однаково хочеться відчути...)
Дякую за цей випуск. Розплакалась, наче дитина🥲
Тихенько Вас обіймаю.
Дуже дякую,52роки,дитячих травм купа,і з віком озираючись та аналізуючи намагаєшся виправляти,але це титанічний труд ,щоденний.шкода часу,і свого життя ,яке витратила задурно
З особистими границями я вже розібралася, а от знайомитись з людьми і дружити - мені дуже важко, майже неможливо. А ще я маю якусь внутрішню мізогінію і не довіряю жінкам, не маю подруг. Привіт, дитинство.
Дякую, Андрію!
Як багато травм я нанесла своїй дитині. Як добре, що мій син прийшов до психотерапії і багато чого зміг пояснити мені і він був першим, хто з розумінням казав мені про те, що мені потрібно в терапію. Вже сім місяців я працюю з психологом і від цього розуміння любові, стосунків і головне себе змінилось на краще. Мені краще тепер жити, а разом з тим, маю надію, і зі мною стало тепліше всій моїй родині. З сином в нас гарні стосунки і ми можемо розмовляти про різне. Але як же кожного разу розумію,що ось зараз би вже розуміла і не робила тих дій, що робила тоді. Я дякую своєму сину за мудрість і своєму чоловіку за любов. Вони мене багато чому навчають своїм життям. Мамі своїй я вдячна за любов і прийняття, за те, що виховувала в мені свободу волі і дружність та повагу до життя.
Дякую! ❤
От би лекції з психології і виховання дітей обов'язково ввести для вивчення батькам ще до народження немовляти, щоб не робити потім купу помилок, приміром, у жіночій консультації, коли майбутня мама стає на облік. Але мрії такі мрії. )
я в захваті) такі основи, але, на жаль, у нас цього не всі розуміють. Дякую, що є такі цікаві та важливі підкасти!!!
Буквально недавно прочитала "Не переймайтесь тим, що дитина вас не чує, думайте про те, що вона вас постійно бачить"....от тепер я, маючи підлітка і 4-річку, постійно про це думаю - що мої діти всотують в себе мою поведінку.
Дякую за відео❤
Додивилась ваше відео, сиджу і плачу. Хоча я останнім часом часто плачу (думаю, що це через війну, але мабуть не тільки).
Заплакала в той момент, як ви сказали - слухайте своїх дітей, коли вони вам щось розповідають. Мама мене завжди слухала, щоб я їй не розказувала, а от тато майже ніколи. Він більше розповідав про своє дитинство, свої досягнення, а про мої - йому було нецікаво. Я вже і забула за це. Але коли почула ваші слова, що для дитини в той момент це звучить ніби дитина не цікава, просто покотились сльози...
Дякую за відео, дуже круто все розказали, багато є над чим задуматись.
Теж заплакала на цьому моменті. Дуже знайомо, на жаль(
У мене так робила бабуся і розповідала про свої досягнення, і мама себе увесь час хвалила, а мене знецінювала - а що ти там зробила і я НІКОЛИ не цінувала свою працю і свої досягнення. Я не вважала, що моя праця - це вклад.
@@user-ps2fe8od3f надіюсь у нас вийде впоратись із цим минулими, і зробити все, щоб не передати таку травму своїм діткам🫂
@@user-rv6vb4jw8l надіюсь, ми впораємось із цим і зможемо нарешті цінувати себе і свою роботу🫂
Я жив в селі з бабусею та дідусем. І бабуся була з гіпєропєкою. Тож мені неможна було гуляти з друзями на вулиці. А якщо я й вибирався кудись, то були постійні дзвінки на телефон. Вимикав телефон, вона джзвонила на домашній, щоб батьки знайомих зателефонували їм і дізналися як я там. Коротше зі мною ніхто не гуляв. Я виріс і зараз не доганяю як взаємодіяти з людьми. Типу нашо кудись ходить, в парк, на концерти, паби. Якщо можна сидіти вдома і буде норм. І от завів ти собі людину, а як зробить із неї друга також не зроз. І от дівчину завести типу хочеться, а шо з нею далі робити хз. І якщо знайду то якщо вона буде не з мого "світу", то її треба буде вигулювати, і шо взагалі робити з людиною з якою у тебе немає общіх тем, також не зрозуміло. А якщо знайдеш зі спільним інтересами, то шо далі. От так от і живу.
Історія наче про мого брата... тільки в нього гіперопіка від мами. 22 роки-ні друзів,ні дівчини,нікого. Каже-мені й так ок,нащо з кимось кудись йти
Жах...
Друже, подивись серіал
"Смерть у раю" (назва страшна,
та серіал насправді прикольний).
Виділю британців як головних героїв: вони дивні, кожен з якимось тараканчиком у голові,
зі своїми манерами, принципами, болячками та страхами. Та це самі улюблені герої фільму,
за них найбільш уболіваєш.
❤
звісно це не моя справа, але є одне питання. кожна людина потребує поваги, розуміння - а це вимагає залучення інших людей. а що до вас?
@@sergzinch3585 Перефразуй питання. Ти питаєш: чи я хочу поваги, розуміння і т. д. від інших? Чи як я відношуся до людей навколо?
Мене мама після школи змушувала робити уроки, а вже потім розваги. Якраз в цей час йшли мої улюблені трансформери. Вона закривала двері і включала мульт щоб стимулювати мене все зробити і дивитися. У підсумку я просто дивилась через проміжок між підлогою і дверима. Боже це так тупо було 🤦🏻♀️ Характерно що улюбленою казкою мами була якраз Попелюшка
Люблю вас дуже сильно!!!🥰♥️Ви -мій пухнатий позитивчик!!!Обожнюю вас слухати і бачити!!Хай щастить!!Дякую🥰🇺🇦♥️
Оце слухав може не дуже уважно але тема дуже близька.
У мене була дуже сурова бабуся яка постійно сварила домашніх, тож тепер психологічні травми розбираємо не тільки мої але і материні.
Тож у мене букет:
Знецінення себе і своєї праці, важкість у концентрації уваги та відсутність дисципліни. З мотивацією та творчими потугами зараз маю кризу.
А ще зараз маю часті приступи істерики бо я просто не можу покрити свої проблеми, бо не можу знайти роботу.
Іноді просто хочеться щоб вислухали без засудження і просто частіше хвалили і любили.
Уважно прослухала цю тему. Скинула відео чоловіку і сину. Бо знаю , що є проблеми. Надіюсь , що вони послухають. Бо ніхто з них психологів не сприймають.
А Вас велика подяка
Вітаю,так,спочатку помити посуд ,винести сміття( до сих пір це для мене якийсь треш - винести вдень сміття!)- потім гуляти.
До сих пір Попелюшка і всіх домашніх строю і гризу😂😂😂 .
Я дійсно не можу відпочивати поки не ухайдокаю себе😢
О, попелюшкове виховання - це точно про мене. Бо для того, щоб відпустили погуляти ввечері чи на дискотеку - треба було день працювати, якщо була в Києві - прибирання, приготування їжі, уроки, прання тощо, якщо у бабусі в селі - то по господарству (догляд за тваринами) + город і + будинок (прибирання, приготування, посуд тощо). І головна умова - не "виступати", тобто ніяким чином не озвучувати власну думку, не сперечатися, не казати ні.
До самого вечора мене тримали в напрузі дозволять чи ні, а так як я якби мала заслужити розваги, то роботи накидали стільки, що до вечора в мене вже не було сил навіть помитися. Якщо я таки йшла гуляти, то мені обов'язково ставили часові рамки, наприклад, всі знали, що дискотека починається о 22.00, значить вдома я маю бути о 23.00, час на дорогу, ясне діло, ніхто не вважав за потрібне враховувати. А потім це "виховання" вийшло на новий рівень - за пів години до часу, коли я мала бути вдома - мені дзвонили і сповіщали, що в мене 30 хвилин, потім за 10 хвилин ще дзвінок і вже з додаванням погроз покарання.
Все це закінчилося тим, що я в 17 років просто пішла з дому, бо моя психіка просто не витримувала оце. За 2 роки окремого життя батьки зненацька виявили, що я вже достатньо доросла дівчина, маю власну думку і ігнорувати її не вийде.
Мама визнала свою провину, довго вибачалася і почала вчитися вибудовувати відносини зі мною і сестрою молодшою (в неї вже таких приколів не було, до неї було в рази більше довіри, і відсутність ультиматумів працюєш=гуляєш). Зараз мама чує про наші потреби, в нас прекрасні стосунки, не лізе в наші життя, але завжди поруч.
Батько просто пішов вслід за кораблем разом зі своєю "правотою" і баченням, що ми погані доньки і ганебні діти. Його останні 10+ років життя ми з ним не спілкувалися.
В результаті допомогло справитися: дуже відверта і дуже важка розмова з мамою, визнання помилок з обох сторін, вибачення, бажання побудувати нормальні здорові стосунки рідних людей і терапія.
Ви пояснюєте зрозуміло і не нав'язливо, це допомагає розібратися, якщо є проблеми, чи просто замислитися і оцінити життєву ситуацію.
Велика дяка!
сам я в цьом не розберусь мене від всьго цього штирить по повній програмі тут не поможе задуматься може настать повна жопа
Піду обіймати своіх батьків))) Дякую!
О боже! Оце відкриття! Я жертва Попелюшкового виховання. Я взагалі не можу собі дозволити (в голові) відпочити. Навіть коли відпочиваю, думаю, що мала б щось робити і відчуваю провину.
Який корисний та цікавий ефір, маю двох хлопців, читаю як виховувати, але щось заюувається, жається взнаки втома фізична і моральна, а такі відео надихають, ви такий кайфовий тут, знову підзаряджусь і буду виховувати своїх хлопчиків спокійніше, дякую
Дякую за відео. Ходжу до психотерапевтки. Починалось все з запиту про те, що ми з сестрою не можемо не сваритись, якщо перебуваємо в одному просторі більше двох днів. Розібравшись, виявилось, що батьки не навчили нас вирішувати конфлікти, вони завжди сварились на те, що ми сваримось, хоча самі між собою ніколи не сварились, принаймні ми як діти цього ніколи не бачили. Тепер стосунки з сестрою налагодились, навчились чути одна одну і не ображатись на те, що в іншої друга думка.
Ще один момент: в терапії прийшло усвідомлення, що все , що робили батьки, робилось з любові, навіть те, чим вони завдали травми. Мені дуже допомогло, коли тато під час загострення депресії просто вибачився, сам, за всі свої вчинки і сказав, що завжди хотів тільки найкращого для мене. Я ніколи прямо їх не звинувачувала, хоча проговорювала моменти, які були мені в юності та дитинстві неприємні. Як раз відсутність звинувачень з мого боку дозволила побудувати здоровий діалог з батьками. Сестра, на жаль, досі ображається за юнацькі травми та звинувачує батьків, тому в них стосунки не такі теплі.
але хіба є хоч одна людина на світі яка усе робить з любові. Навіть серед найсвятіших такої, гадаю, не знайдеться.
@@kazhankazhanovych6895 здається, хороші батьки, до своїх дітей справді все роблять з любові. Я радше про значні речі, ніж про кинуті поспіхом фрази від великої втоми
Ой від совкового виховання, з батьком алкоголіком, емоційно холодноб матір'ю, яка постійно на роботі, старшим братом який постійно принижував, я виросла ще поріаняно нормальною, але не можу створити сімю, спочатку вибирала аб'юзерів, поки не усвідомила в чому проблема, зараз сама, а комплекс попелюшки то тоже моє. Як не зроблю щось то просто крутить)) силою заставляю себе.
Доброго дня, Андрію! Мені 24, пройшла етап відкриття у собі дитячих травм, Назарам починаю працювати із психологом щодо вибудовування правильних стосунків і, найголовніше, кордонів з батьками. Ви говорили про Попелюшкине виховання. Це про мене))) Причому, проявлятися це може так: сиджу, туплю в телефон. Мозок з однієї сторони: ну, я ж можу відпочити! От і буду сидіти і робити те, що мені подобається! А з іншої сторони: не можна! Купа роботи! Чого сидиш? Іди працюй!
В результаті, ніби собі самій назло сиджу далі, причому до "посиніння" , і це реально вже саме " туплю", бо нічого не розумію ні навколо, ні у самому телефоні. А потім, коли нарешті телефон відкладаю, просто з'їдає величезне почуття вини.
І ще: дуже важко виховувати дітей, коли не хочеш, як батьки, але не знаєш, як😭
Мене також мама сварила - кожна субота замість життя (бо шкільні будні - то не життя) - було генеральне прибирання. Досі шарахаюся всього зі словом 'генеральний'. Попелюшкове виховання вилилося в тотальний антагонізм. Вистачило клепки не пробувати забороненого, але більшу частину життя навіть до церкви ходила вся затягнута в чорну шкіру, досі фестивалі, сейшни і підліткова поведінка - і це в 40 років. Селфхарм був, творча робота на радіо/тв/у зйомках/івенткомпаніях теж були, зараз займаюся мангами. Так і не наважилася мати дітей, на стосунки наважилася майже в 30 з таким само. Дуже розвинуло спілкування в церкві, де розквітла творчо, навчилася розмовляти з людьми і відчула любов і прийняття.❤❤❤❤
У церкві ж мене запросили пройти курс для християн, який називається "Генезис", вела його професійна психологиня (вона працює в Києві, можу порадити), програма побудована за принципом "12 кроків", для співзалежних. +/- за півроку я навчилася відстоювати особистісні кордони!!!! Тепер я точно знаю, що не піду працювати в ненависну школу, як хоче мама, або в колектив, якщо тільки в мене в самої не виникне таке бажання 😂 Тепер я можу сказати "ні" любій людині у тому випадку, якщо таке прохання може забрати в мене щось дуже важливе (після 21:00 звук на моєму телефоні відключається і ніхто не зможе завадити мені виспатися, наприклад), ключі від мого житла є тільки в мене і т.д. Ще я тепер можу попросити у свого чоловіка грошей - раніше не могла ні в кого попросити! Раніше навіть директор ставив якісь задачі о 2-4 ночі, це була жесть.
Моя залежність - це шопоголізм: хочеться купувати щось максимально якісне за мінімальні гроші. Борюся обмеженням: здам проєкт - куплю щось одне, це може бути просто зубна паста чи кросівки з олх (три проєкти на місяць), і роздаю, кому треба те, що лежить без діла. З продуктами роблю інакше: купую двічі на місяць все, що треба на прожиток (мінімальний БЖВ+2 порції чогось солодкого) і більше в магаз не захожу.
Порадьте, будь ласка, де цей курс можна пройти
@@PanchenkoYuliia , загуглила - не бачу, написала запит психологу, котра вела групу, як відповість - перекажу Вам.
@@lanaartorama дякую Вам
😂😂😂
На сьогодні в просторі ютюба дуже багато психологів. І, якщо зробити загальні висновки, то все моє дитинство суцільна травма, а доросле життя - наслідки😢. Моя мама завжди жила у своїй бульбашці. Наподивши мене в 17 років і залишивши без батька, все своє життя вона шукала йому заміну😢 Можливо колись книгу напишу 😊. Це не одна історія. Дякую за цікаву тему.❤ дуже Вас поважаю, Андрію. Слушні поради даєте. Все буде Україна 💛💙
у мене все житя с плошна травматизація як мені це близько
Який хлопець чудовий Андрій!!!! Клас! Яка мова українська у нього смачна! Дуже дякую за енергетику і за корисні поради! Люблю Вас слухати!
Дуже цікава тема!
Андріє, ваші відео дуже допомагають! Підтримують, мотивують і повертають радість життя.
Я стала помічати, що почуваюсь краще відколи вас дивлюсь )
І стала більш функціональною )
Ви такий молодець!
Дуже вам дякую!
У мене є така тема, що коли я помиляюсь роблячи щось на роботі, навіть якщо це щось незначне, я починаю себе "гризти" та "карати".
Звернула увагу на те, що це такий внутрішній імпульс, що завдає самій мені болю...
Жах )))
Але я пряцюю над цим.
Важливо, що я це помітила.
Дякуємо вам, дуже приємно таке читати🙏 Ви молодець, що помічаєте такі нюанси - це перший крок до вирішення проблеми 👌
Люди в яких відносно нормальне та щасливе дитинство, за вас дуже радісно, чесно, але так було не у всіх, було б класно як би ви в коментарях не обезцінювали досвід якого у вас не було.
дякую за ваші поради)
Вдячна за контент! У мене гарні батьки, але були якісь моменти. З іншого боку, коли сама стала мамою зрозуміла - як це важко. І любити, і знайти золоту середину у вихованні.
Дякую вам! Це дуже важлива тема. Мої батьки навчили мене казати "ні" і те,що "ні" це завершене речення. А зараз я ходжу по лезу виховуючи двох своїх підлітків 😂 час покаже ,що вони будуть розказувати психологу🤞
Мої батьки були відсторонені, їх шлюб не склався і тому кожен був зайнятий собою, ото так і жили..іди їсти, і ..мабуть все! І прикро, що саме таку модель я перенесла і на свою дитину..зараз, мій син дорослий, і має залежність, яку тепер намагаємося подолати! Ми з ним свідомі чому так відбувається і вірю нам це вдасться! Все буде в нас добре!
чесно, випадково натрапила по рекомендаціям, але дуже сподобалося, особливо за гумор) лайк та підписка і комент в підтримку каналу)) важлива тема і цікава подача.
лЮблю Вас, капєц! Дякую за Вашу діяльність!
Дяка за підтримку та ❤🙏
Пхах, моя травма в тому, що я знаю, хто такий Алєг Газманов. Як від неї лікуються? 😂
Тут психологи безсилі, то треба до бабки 😂😂😂
@@U_MOII_HOLOVIкраще до молодиці))
Дякую за чудове тепле відео! Зазвичай, я не потребую фізичного контакту, але Вас хочеться обійняти😊
Ефір - БОМБА! Коротко і по суті про найважливіші питання.
Якось мої друзі хотіли похвалити мене, і виразили в подяці батькам за добре виховання... А в мене сльози на очах, аж до ридання дійшло. Якраз в той момент усвідомила, що саме такою як я є на сьогодні я стала всупереч їхньому вихованню і прикладу.
Боло майже все з Вами перерахованого жаху...
Маю двох синів. Виховую? Ні. Вони живуть в моєму домі так як їм зручно і комфортно. Шанують кордони один одного, піклуються про тварин, допомогають мені по мірі необхідності чи можливості. Без примусу!!! Вміють готвати їжу і прати одяг. Вони гості в моєму домі, виростуть і підуть створювати свої сім'ї.
Нас багато років вчать професії, а як взаємодіяти один з одним і як виховувати дітей - зовсім ні. Я йшла в самостійне життя лише зі знанням як нів якому разі не можна поводитися з дітьми і партнерами. Всі мої "промахи" і успіхи - лише методом проб і помилок.
Величезна вдячність каналу "У моїй голові" за дуже важливий контент! Ви СУПЕР!!!
Дякую, пане Андрію. Дуже приємно Вас слухати. Корисно.
Так, є трохи "Попелюшкового виховання" ) не можу відпочивати, поки не зроблю обов'язковий список справ. Спочатку : те, що треба, потім - відпочинок. Поки не подолала. Що рятує: планування конкретного відпочинку.
Так, нажаль, це дуже розповсюджене явище. Круто, що ви навчилися з цим боротися 👌
І я вас люблю,Андрію!ви такий теплий! дякую,що зігріли❤
Дуже дякую Вам, пане Андрію, за ваші важливі та корисні поради, за вашу працю, за ваші цікаві та корисні україномовні випуски!)
Про попелюшкове виховання. Вперше чую і тепер розумію чому я відчуваю себе винним, якщо за день щось не зроблю
Дякую за висвітлення надважливої теми, мені 52, і нарешті, я так думаю, сприймаю себе такою , яка є. ❤
Радянська атеїстична система давала батькам необмежену владу над дитиною. Особлива веселуха відбувалася у неповних сім'ях, коли дитину виховувала одностатева сім'я (мама-бабуся).
'Сделал дело - гуляй смело' так завжди каже моя мама. Настрій у мене гарний тільки коли зробила щось корисне...
Моя теж так казала постійно
І в мене) Але я так і не розумію, що тут поганого)
Є список задач, які треба виконати, гульки/розваги - після них, це ж дисциплінує
Нещодавно слухала психиатра нарколога про залежності до алкоголю чи наркотиків, та про спів залежних родичів. Вони пояснюють що люди схильні до важких стимулянтів то ті люди що не мають достатнью виработку дофаміну. А я розмірковую, чи дійсно це так? Верніше, чи то дійсно тому що вони вродилися з поганою виработкою дофаміну, чи це придбана функція??
Я проаналізувала деякі випадки з моїми знайомими. У парочки хлопців хто на наркотичній залежності в них були батьки алкоголиками, такими що могли валятися десь на вулиці. Хоча хлопців я знаю з дитинства та вони як діти були доволі допитливі, цікавилися й досліджували все навкола, тобто дофамін був у нормі, і як вони дійшли до того що перестали цікавитися всім окрім стимулянтів? По перше батьки алкоголіки це приклад того як можна жити і вам за це нічого не буде. По друге постійне обесцінювання потуг дітей, їх зацікавленностей може вбити природню виработку дофаміну. Кожного разу коли дитина щось дослідила чи щось зробила та ділиться з дорослими своїми успіхами. А дорослі кажуть: що за чортівня??? Так всяке бажання щось робити пройде і дофамін буде тільки блокуватися при любой спобі вирішити якусь проблему самостійно. Тоді де щє брати отой дофамін як не в стимулянтах (алкоголі, наркотиках)??? Тобто це моя гипотеза, а як насправді?
Вподобайка пану Андрію, дуже корисна розмова, дякуємо)) щасти Вам))
Попелюшкове виховання. Син навчив, як позбавитись. " Если хочешь поработать - ляг поспи и все пройдет". Прийшлось вивчити та повторювати, коли є " приступ" прибирання але падаєш з ніг.
Як мотивувати підлітка доглядати за собою? Спорт, менше МакДональдз. Проблема: заїдає стрес, геймер.
Про себе: відчуваю почуття провини, якщо відпочиваю десь. Мамі сказати «я на відпочинку». Тому що вона ніколи не відпочивала, помагала мамі. Ні моря, ні озера, ні лісу -а село. От так от
Певно кожен себе побачив в цих прикладах) Дякуємо за чудовий розбір теми та дієві поради 🙏🏼
Дуже важлива тема. На превеликий жаль час назад не повернеш і помилок не виправиш. Сама собі пробачити не можу,бо зрозуміла запізно,що псувала дитинство своїм дітям 😢
Чому запізно? Якщо всі живі (реалії часу), то спробувати поговорити, попросити пробачення. Хоч спробувати.❤
жаль що час не можна повернуть скільки можна було б виправить
Дякую, Андрію та команді, за вашу роботу! 👍
Дякую вам за простоту донесення.Аби ще знать це все ,коли стала мамою,але й тепер є чому повчитися,а головне наважитися пробачитись і пробачити,хоч це і нелегко.❤
"Попелюшковий синдром" це звичайно не ок. Але що, якщо замість цього просто ввести обов'язок для дітей, раз на тиждень прибрати вдома? У мене в дитинстві це було так, що у нас з братом було зобов'язання прибрати. Чи це буде п'ятниця, чи субота - на вибір. Неділя свято, робити гріх )
Власне, а тепер перейду від прибирання до відповідальності. Саме таким чином можна виховати відповідальність. Коли дитина має певні обов'язки, та сама (або спільно з іншими) вирішує коли і як їх виконати. Ті ж уроки, чи інші речі, які зробити необхідно, хоча й деколи не дуже хочеться. Наприклад, прийшли зі школи, перепочили, погуляли трохи, але потім таки треба зробити.
Дякую за контент.
Я маю такий букет із різного досвіду, що сам дивуюсь як взагалі дожив до 33-х. Безліч моїх ментальних проблем зараз відсовуються та відкладаються днсь подалі на високу поличку, бо навищий пріорітет зараз має мобілізація. До цього якись час допомогало усвідомлення себе у теперішньому часі, вдавалося відпускати минуле та відчути себе трохи легше. Але як починаю аналізувати причини моїх реакцій та думок, то докопатися можна аж до дитинства. Складно.
у мене теж такий букет травм теж дивуюсь як я дожив
Дякую вам дуже за цікаве та корисне відео ❤ мені зараз 37 і я відрізав останні тонки ниточки з мамою. Це неймовірно складно та болюче, я відчуваю як їй болить і вона саботує ці процеси. Але настав час закріплювати власні ємоційні кордони, та нести відповідальність за свої рішення та вчинки. І доросле життя прекрасне ❤
Дякую Вам велике! Як завжди все так просто про складне!
Дякую, як завжди дуже доходчиво , зрозуміло і весело Ви пояснюєте. Як не смішно, ( мені 62 роки), але я зараз впізнала деякі випадки сказаного вами про виховання ( наприклад - попелюшкове виховання, мене в дитинстві навіть називали Елекриомотопопелюшка). І дітей виховували як знали і могли , та очевидно не дуже правильно. Зараз дочка вже 2 роки ходить до психолога ізза свого невдалого шлюбу і розлучення. Напевно причина цого в дитинстві, я позлучилася з чоловіком, коли дочці було 12. Все взаємопов'язано
Класний канал, дякую Вам за цікавий та важливий контент! Для себе багато чого прояснила.
В мене це попелюшкове виховання, і я не думала, що це погано. І під час перегляду цього відео я зрозуміла, що саме так виховую своїх дітей.😢
Тепер я зрозуміла, чим саме це погано і буду намагатися це змінити. Дякую.
Дякуємо вам за те, що подивилися й головне - зробили висновки. Це найкращий мотиватор для нас 🫶🫶🫶
Багато всього було. І "попелюшкове виховання", і насилля, і вічна критика від мами. Довгий час жила не своє життя. Спочатку намагалась бути ідеальною відмінницею, був і трудоголізм, і дієти-зриви, і прагнення до ідеальної чистоти, а потім мені все це набридло і "пустилася берега". І це привело до залежностей і аб'юзивних стосунків з "поганим хлопцем", бо просто хотілось кудись втекти з дому. Але зараз, нарешті, в 30 я живу тим життям, яке обираю сама. Звісно, буває важко відстоювати кордони з мамою або дозволяти собі бути неідеальною, але я нарешті роблю, що я справді хочу)
Ото сидю я тут, у Мюнхені, в еміграції, плачу, про тата думаю і шоколадним зайчиком заїдаю...
Проявляється "попелюшкове виховання"
жахливо - сидячи на кухні п'ю чай, зриваюсь мию посуд що у раковині, і тільки потім допиваю чай(
Дуже люблю Ваші передачі, Ваш стиль. Однак, мені заваджають певні русизми у Вашій мові, як- от: "біль" в українській мові - іменник чоловічого роду, а Ви його вживаєте як у російській, де "боль" - іменник жіночого роду. Вибачте, будь ласка, за це зауваження - звичайно, важливіший зміст, а не форма, і зміст у Вас дуже якісний. І саме тому хотілося б, щоб і форма була відповідною до змісту. Подальших успіхів Вам у Вашій дуже важливій роботі!!!!
Не так давно я почула від людини фразу "Щоб в старості не мерзнути від морозу, не можна дихати прохолодою на дітей!!!"
І знаєте ... Подумавши декілька секунд я зрозуміла що це дійсно так ! Тому що все починається з сім'ї та сімейних стосунків між дітьми та батьками і самими батьками між собою!💯
не перестану дякувати Вам і Вашій команді за таку круту і потрібну працю. Тема й справді дуже широка і цікава. Ваша подача мегакорисної інформації з чудовим гумором просто фантастісссііімо 🫶 "шоб дитина випадково не загуглила хто такий Алєг газманов"-засміялась вголос😂
Класне відео! Чудово підсумовані поради батькам - дійсно важливе з усього різноманіття цієї теми. Дякую!
ДЯКУЮ Вам за позитив!!!
У мене наслідки «попелюшкового виховання». По собі скажу це жах. Я дійсно не можу дозволити собі відпочити, не зробивши щось :(. І навіть як себе змушу відпочити, то я не відчуваю насолоди від того відпочинку😢
І ми Вас любимо❤ дякую, що Ви є!
Надзвичайно корисне відео❤ Спасибі за контент та працю 😊 Однозначно підписка й лайк від тої самої "папуги")
Дуже важлива тема. Дякую величезне. Чекаю.
Козинчук, дякую, ти прекрасний! Виходь за мене))
Я не прибіраю в домі. В мене вже двоє дітей, а в квартирі срач і наводжу я порядок раз на тиждень і те умовно, щоб не виникло дизинтерії. Додому я не запрошую нікого з друзів, бо не хочу, зоб вони жахались мого житла. Але мені тут комфортно. Це тому, що в дитинстві мені весь час навязували чистоту з додатком " що люди скажуть" і коли я перестала жити з бвтьками, для мене стадо не важливим, що чкажуть інші, а хотілось лиш комфортк для себе. Тепер тут моє кодло, в якому я ховаюсь ввд світу серед розкиданих тряпок і дитячих вграшок.
Аналогічна історія із запрошенням гостей)))я не вдаю з себе кращу людину,а всім кажу,що таку засранку ще треба пошукати)))
Дякую,що разом до Перемоги!!!
Дякую за ще один шикарний відос!!! Дякую за безумовну любов😊!!!
Я щаслива - у мене гарні відносини і з батьками, і з дітьми, але ж вдосконаленню меж не має😅😅
Дякую вам, ви-крутий👍🙂💗
Дуже цікаве відео!!! Дякую, обов'язково перегляну ще декілька разів!