Дмитро Павличко / Між нами завжди той повинен бути

Між нами завжди той повинен бути,
Хто навидить тебе чи навпаки…
Він з нами п’є і крадькома в чарки
Нам підливає доброї отрути.
Від неї ми п’янієм, як рекрути,
Свою любов б’ємо на черепки,
А потім їх, як ті материки,
Складаємо, щоб цілість їм вернути.
Яке то щастя - із болючих плить
Знов будувати форму нездоланну,
Єднати гори, втоплені в блакить,
Знаходити в безмежжі океану
Той острівець, що затуляє рану
В планеті серця й солодко болить.
Вірші: Дмитро Павличко
Читає: Ліра
Пам'яті Дмитра Павличка.
#віршіпрокохання #поезія

[@kyivstarnet7806]

Сумний вірш, гарне виконання.

[@user-ko6ph5bp6x]

Дякую за вашу працю.