Дмитро Павличко «Коли ми йшли у двох з тобою» | Читає Назар Задніпровський | Слухай

#Слухай | Бібліотека аудіокниг українською мовою.
Дмитро Павличко «Коли ми йшли у двох з тобою»
Читає: Назар Задніпровський (український театральний актор, Народний артист України)
«Коли ми йшли у двох з тобою» - sluhay.com.ua/7616377:djmitro...
www.sluhay.com.ua

[@user-ot4ng3nz3h]

Гарний, дуже гарний вірш. В дитинстві батьки вчили шанувати ХЛІБ.
Вірш прочитаний чудово, передавши прекрасно зміст вірша! Але автор не справедливо відніся до милої, коханої дівчини, адже і він ішов по цьому полю теж і наступав на колоски. А дівчина щаслива ішла поряд з коханим і не замічала нічого, бо була рядом з коханим!!А дорогу по пшеничному полю вибрав мабуть він!

[@user-ee9lk2gt7e]

Коли слухаєш,здається що серце призупиняється.Один з найкращих віршів у світі .Безсмертний.

[@yuggo4236]

Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива, ніжна наречена...
А ти ішла поперед мене,
Моя струнка, солодка згубо,-
І я помітив, як ти грубо
Топтала колоски пшениці,
Що нахилились до землиці.
Немов траву безплідну, дику
Топтала і не чула крику
Тих колосочків. Без оглядки
Ти йшла собі, а в мене - згадки
Про те, як на чужому полі
Збирав я нишком колосочки
В поділ дитячої сорочки.
О, я хотів тобі сказати,
Що те колоссячко вусате -
То невсипущий труд мозільний,
То молодим калач весільний,
То для дітей пахуча булка,
То хліб, що матінка-гуцулка
З долівки вчила піднімати,
Як батька в руку, цілувати;
Та я змовчав. Я йшов покірно,
Бо я любив тебе надмірно,
Але мені тоді здалося,
Що то не золоте колосся,
Що то любов мою безмежну.
стоптали так необережно

[@pochytaj.meni1]

Який голос,браво!

[@sonechkolubka]

Це прекрасно. ..

[@user-os3uc7we6x]

Ооо! Хтось тут наш ! І слово не краде, а любитбь! За мову рідну, за вірші моЇх поетів - не вмру, а пасті рвати буду ворогам до смерті!

[@reiseziel]

Дякую. Я дуже люблю Задніпровсьокого-молодшого. В театр Франка намагаюсь ходити саме на його вистави.

[@user-tc5oh3te9m]

пам"ятаю цей вірш,мабуть єдиний,який глибоко зостався в моїй голові

[@user-tr9nb4vu9p]

До сліз...

[@oleksiiamoureux1841]

я плачу

[@geography2113]

Як ніколи цінимо творчість наших талантів - дякуємо за вашу роботу, за знайомство з мистецтвом Дмитра Павличка!

[@NES50]

Неймовірно гарно, дякую за мій ранок)))

[@sluhay]

Дякуємо!

[@user-ml4fg2oo2q]

Без слів. Це неймовірно!

[@valentinakulik2775]

Дякую нарештi.

[@user-lk6ht6ep1k]

Очень круто! Респект из России.

[@leslisky6261]

Дякую ♥

[@audiovalet]

Чуттєве виконання. Душевно чистий такий віршик

[@user-ef2qh6xi1n]

Гарно. Правда ми в школі вчили "Про те, як на чужому полі
Давно колись, ще у неволі
Збирав я нишком колосочки". А так все красиво. Лайк!

[@user-er8ju1cl9n]

Раїсі Миколаївній присвячується.
'

[@iaroslavakornach]

Цей самий вірш в трохи іншому виконанні - ua-cam.com/video/Ho_W188Scc8/v-deo.html&feature=share&fbclid=IwAR3V3wVgEQcNilvBs22RdR4C-nrrHJfc2SnqD0M7B0vjRlOiUHi4B3z6dgc

[@explosivenaxy9048]

Катарсис.

[@dan_who_exists]

Так само.