Як зворушливо...аж серце заридало.... А фільму про Стефаника страшенно хотілося б, де Ви є режисером. З нетерпінням чекаю продовження розповіді про цього Великого Українського Письменника у Білій Сорочці. З вдячністю, як завжди, а за «Троянду ритуального болю» - особливо.
п. Богданко, сердечно дякую! Але хіба автором сценарію -режисером бути н е зможу-не маю відповідної освіти. Як кажуть: швець , знай своє шевство, так і я )
Дуже потрібна і цікава ваша рубрика про наших українських письменників. Зачитуюся усім, що ви написали Яка удача знайти ваш сайт.Думаю, що швидко він набере сотні підписників.Удачі. .
Дорогий пане Степане, переглядаючи (слухаючи) Ваше чергове відео, я задаюся низкою запитаннь: чи взагалі можливо ТАК ЛЮБИТИ і ВІДЧУВАТИ письменників, не письменникам? Як, не письменникам, зрозуміти ту, таку різну, "кухню" що продукує чисте, велике мистецтво слів? Тільки справді безумовно любляча людина може сказати: "письменник робив те що міг". Чи це і є "рецепт" з тої високої письменницької "кухні": "поєднування непоєднуваного, чутливості й строгості", межовість, цікавість до явища смерті, як шанс на очищення людини...можна тільки зрозуміти матір Стефаника, бо мати в такій родині - мегамаштабного письменника, це випробування для них всіх. Легше, коли єднання по крові приходить з єднанням по духу. І унікальне, навіть кармічне явище, коли єднання по духу не вимагає єднання по крові, плоті... Посередником в тому певно і є та "солодка крапля божевілля". Можливо саме "різна енергія" діяла і на героїв Стефаника, роблячи їх такими безнадійно самотніми...мізантропами. Люблю Ваше ХАРИЗМАТИЧНИЙ НЕВРОТИК. За своєю енергетикою воно мені нагадує ТАЛАНОВИТИЙ ГРІШНИК, Томаса Мертона. "Листочок білої берези на сміттю", хіба таких слава руйнує... Уклінно дякую!
Дякую, пане Степане, за емоційну й теплу розповідь.
Вдячний,пані Світлано!
Дякую 🎉🎉🎉
Як зворушливо...аж серце заридало.... А фільму про Стефаника страшенно хотілося б, де Ви є режисером. З нетерпінням чекаю продовження розповіді про цього Великого Українського Письменника у Білій Сорочці. З вдячністю, як завжди, а за «Троянду ритуального болю» - особливо.
п. Богданко, сердечно дякую! Але хіба автором сценарію -режисером бути н е зможу-не маю відповідної освіти. Як кажуть: швець , знай своє шевство, так і я )
Це відео послухав ще раз через два роки і з почуттям глибокої вдячності кажу дякую. Слава Україні!
Дякую Вам!
Щиро дякую, пане Степане! Розказано з великою любов'ю.
Дякую, пане Миколо!
Можете, будь ласка, зняти ще відео про Стефаника і розповісти більше та детальніше?
+
Доброго дня, Степан Васильович, мені пощастило і я купила ваш роман про Василя Стефаника!
Дякую. Купуйте ще інші мої романи. Можете написати мені у приват.
Дякую за нові світи 🤞
Дякую.
Пізнавально,цікаво,дякую!
Дякую за чудову розповідь!😊
Дякую!
Пане Степане,дуже дякую за це відео.Дуже хочу почути про особисте життя Стефаника.Будь ласка,зробить таке відео!Дякую!
Дякую, подумаю)
А я маю цей роман))) І дуже тішуся з того, що й автограф також.
Дякую 👍👍👍👍👍
З вашою допомогою ширше відкриваю світ української літератури.
дякую , радий
Вашу книгу про Стефаника я дуже ціную .В ній майстерно показано геній Стефаника.
Дуже потрібна і цікава ваша рубрика про наших українських письменників. Зачитуюся усім, що ви написали
Яка удача знайти ваш сайт.Думаю, що швидко він набере сотні підписників.Удачі.
.
Дуже дякую, пане Степане. Ви відкрили для мене Василя Стефаника заново!
Дякую, п. Валю
Дуже хочемо окрему передачу!
А ця, що ви дивилися, хіба не окрема)?
Прочитала вашу книгу про нього
Ви навіть зовні типажно з ним маєте схожість
Класна книга, дякую)
Дякую
один з кращих ваших блогів, а може й кращий, мені дуже близько, дякую дуже.
Я просто щаслива, що натрапила на ваш канал. Безперечно-вподобайка та підтримка.
Дякую
І я щасливий,що надибав на цей канал. Мама філолог мене зацікавила літературними образами і люблю досліджувати біографії митців.
@@nazarsaranuk3680 , дякую . Нехай Вашп мама теж дивиться мій ютуб-канал
Я казав мамі,вона теж підпишеться на Ваш канал.ДЯКУЄМ !
@@nazarsaranuk3680 , добре, буду радий)
Дорогий пане Степане, переглядаючи (слухаючи) Ваше чергове відео, я задаюся низкою запитаннь:
чи взагалі можливо ТАК ЛЮБИТИ і ВІДЧУВАТИ письменників, не письменникам?
Як, не письменникам, зрозуміти ту, таку різну, "кухню" що продукує чисте, велике мистецтво слів?
Тільки справді безумовно любляча людина може сказати: "письменник робив те що міг".
Чи це і є "рецепт" з тої високої письменницької "кухні": "поєднування непоєднуваного, чутливості й строгості", межовість, цікавість до явища смерті, як шанс на очищення людини...можна тільки зрозуміти матір Стефаника, бо мати в такій родині - мегамаштабного письменника, це випробування для них всіх.
Легше, коли єднання по крові приходить з єднанням по духу. І унікальне, навіть кармічне явище, коли єднання по духу не вимагає єднання по крові, плоті... Посередником в тому певно і є та "солодка крапля божевілля".
Можливо саме "різна енергія" діяла і на героїв Стефаника, роблячи їх такими безнадійно самотніми...мізантропами.
Люблю Ваше ХАРИЗМАТИЧНИЙ НЕВРОТИК. За своєю енергетикою воно мені нагадує ТАЛАНОВИТИЙ ГРІШНИК, Томаса Мертона.
"Листочок білої берези на сміттю", хіба таких слава руйнує...
Уклінно дякую!
Щиро дякую за маленьку новелу-відгук, пані Софіє!
Якби його книжки перекладали англійською...
Степане, я Вас вітаю! Ще раз! Чи телефон не змінився?
дякую, п. Софіє. Не змінився.