Фантастичність сюжету полягає в тому, що такі люди не покидають батьківщину, таких з під ракет та авіабомб не витягнеш, ПЕРЕВіРЕНО. Якщо Канада є метафорою смерті тоді більш правдиво. Хто побіг той побіг одразу і вже ніколи не спиниться!
Не знаю вік вашої аудиторії...Але ваша 'передача' нагадала мені чому я не любила бібліотеки. Там мало бути тихіше ніж в школі на уроці, працювали здебільшого бабки за 60. А ті хто був молодшим все одно за поведінкою були як 60. І такі всі мудрі були . 'Тяглість' відпочивала. Здавалось що вони зрозуміти могли тільки один одного.
А я обожнювала бібліотеки. Вперше мама привела нас з братом до бібліотеки, коли мені було 5, і я заплескала в долоні від кількості книг. Я читала вголос книги та розповідала вірші, в той час, коли мама обирала нам літературу. І Палітурка теж подобається, і формат кайфовий, і запрошені гості, і автор. І до 60-ти мені ще далеко 🙂
Пані/пане user-ow8ny3ru5r, буду щиро вдячний, якщо підкажете, що саме вам було незрозуміло, або що саме вам не зрезонувало. Цікаво чути структуровану критику від людей, які нас слухають.
Людина хотіла бути господарем на землі, а не рабом. І врешті, він просто хотів жити добре, як і його діти. Напевно, він мучився через свій вибір поїхати. Якби не поїхав, теж мучився би.
Згадується будь-який семінар, на який нас відправляли в школі в актовий зал коли хтось незрозумілий приїжджав. І ти ніби маєш сидіти, а про що воно - неясно. Хочеться пізнавати наше, якби ж воно було адаптатоване на сучасні формати.
Ми в ПереФарбованосу лисі також відчули, наскільки ми зараз краще можемо відчути стан вимушеної еміграції. Можемо доповнити обговорення історичними деталями тієї хвилі еміграції ua-cam.com/video/Ey3WAumH2Ws/v-deo.html
Дякую ❤
Фантастичність сюжету полягає в тому, що такі люди не покидають батьківщину, таких з під ракет та авіабомб не витягнеш, ПЕРЕВіРЕНО. Якщо Канада є метафорою смерті тоді більш правдиво.
Хто побіг той побіг одразу і вже ніколи не спиниться!
Не знаю вік вашої аудиторії...Але ваша 'передача' нагадала мені чому я не любила бібліотеки. Там мало бути тихіше ніж в школі на уроці, працювали здебільшого бабки за 60. А ті хто був молодшим все одно за поведінкою були як 60.
І такі всі мудрі були . 'Тяглість' відпочивала. Здавалось що вони зрозуміти могли тільки один одного.
А я обожнювала бібліотеки. Вперше мама привела нас з братом до бібліотеки, коли мені було 5, і я заплескала в долоні від кількості книг. Я читала вголос книги та розповідала вірші, в той час, коли мама обирала нам літературу.
І Палітурка теж подобається, і формат кайфовий, і запрошені гості, і автор. І до 60-ти мені ще далеко 🙂
Пані/пане user-ow8ny3ru5r, буду щиро вдячний, якщо підкажете, що саме вам було незрозуміло, або що саме вам не зрезонувало. Цікаво чути структуровану критику від людей, які нас слухають.
Я не критикую, ділюся своїми відчуттями.
Панове, ми до вас не дотягуємось. А мали б бути друзями.
@@ЧервонаРутаа і я вам дякую, просто хочу зрозуміти, що саме викликало у вас такі відчуття
Людина хотіла бути господарем на землі, а не рабом. І врешті, він просто хотів жити добре, як і його діти. Напевно, він мучився через свій вибір поїхати. Якби не поїхав, теж мучився би.
Згадується будь-який семінар, на який нас відправляли в школі в актовий зал коли хтось незрозумілий приїжджав. І ти ніби маєш сидіти, а про що воно - неясно. Хочеться пізнавати наше, якби ж воно було адаптатоване на сучасні формати.
Ми в ПереФарбованосу лисі також відчули, наскільки ми зараз краще можемо відчути стан вимушеної еміграції.
Можемо доповнити обговорення історичними деталями тієї хвилі еміграції ua-cam.com/video/Ey3WAumH2Ws/v-deo.html