ВАЛЕНТИНА ВОЗНА: КОЖНА ЛЮДИНА В УКРАЇНІ ТАК ЧИ ІНАКШЕ ТРАВМОВАНА ВІЙНОЮ

Валентина - дитячий психолог, психотерапевт та авторка низки терапевтичних казок з Обухова.
На початку повномасштабного вторгнення прийняла рішення вивезти дітей у безпечне місце. Сама ж планувала повернутись і бути корисною тут. Хронікам Обухова психологиня розповіла про досвід роботи за кордоном, творчість та плани на майбутнє. А ще, на згадку про цю зустріч, у нас залишилась книга з автографом авторки.
ЗАКОРДОН
Валентина планувала повернутись в Україну, залишивши дітей з родичами за кордоном. Але обставити склались інакше і психологиня вирішила допомагати українцям там, де знаходиться.
За півтора року за плечима робота психологом в дитячому садочку із українськими дітками-біженцями, робота кризовим психологом від UNICEF на залізничному вокзалі. Волонтерство, проведення психологічних майстер-класів для дітей зі Сходу і Півдня України у пластунських таборах Польщі. Робота супервізором UNICEF з українськими психологами в Польщі, які працюють з жінками та дітьми з України. Психотерапевтична робота з дітьми, підлітками та дорослими, які були вимушені переїхати та адаптуватися в Європі після повномасштабного вторгнення. Робота з українцями в Україні, психотерапевтична робота із втратою, консультування батьків дітей з особливостями в розвитку, група психологічної підтримки у рамках проекту фундації «Діти з України в Кракові».
Не залишалась поза увагою і літературна діяльність, книги Валентини були представлені на виставках та презентаціях в Кракові, Варшаві, Единбурзі, Глазго, Мелтоні, Лондоні та передавались в українські і місцеві бібліотеки.
ТВОРЧІСТЬ
За цей час було видано дві авторські книги «Країна, де живе те, чого не існує» та «Пригоди у Великих Сорочинцях. Магічна історія». Іде робота ще над двома авторськими книжками і над книжками у співавторстві. Казки перекладаються румунською, польською та англійською мовами.
Писати почала під час першого локдауну, коли всі були «закриті» вдома, накопичилось багато інформації і було достатньо вільного часу. Перша казка присвячена дітям, які переживають розлучення батьків. Цю казку Валентина писала для своїх дітей аби підтримати їх в той період, коли вони переживали цей досвід, але тоді всі були зачинені і не мали можливості звернутись за допомогою. Казка почала працювати. Валентина розповідає, що спочатку вона побачила це по своїх дітях, потім зацікавились колеги і казка почала розходитись.
Думки видавати книгу ще не було - зазначає авторка, але вже писались й інші історії.
Під час другого «локдауну» виникла ідея написати історію про привида, котрий забрався в комп’ютер і щось там виробляв. Ця історія з’явилась аби полегшити дітям онлайн-навчання. Потім було ще декілька історій і вже дивлячись на відгуки, виникла ідея створення книги.
Головне, що казки працюють. Вони допомагають і дітям, і дорослим переживати складні випробування: локдауни, епідемії, розлучення, розставання.
Наразі, йде робота над ще двома терапевтичними історіями.
ЯК ВПЛИНУЛА ВІЙНА НА ТВОРЧІСТЬ
Готується до виходу нове видання, це казка, яка називається: «Казка про свічку». Книга вже проілюстрована і видаватиметься спільно з Українським інститутом книги. В ній висвітлений досвід роботи Валентини і її колег, як з дітьми, так і з дорослими вже під час повномасштабного вторгнення. Психотерапевтка розповідає, що книга вийшла досить складною і сумною:
- Але, з мого досвіду, кожній людині рано чи пізно необхідно проговорити те, що відбулося. Особливо важко переживають маленькі діти, це травма, яка впливає на їх розвиток, але вони про це не можуть говорити, писати. Такі історії важливо залишати в пам’яті. Війна - це ненормальний соціальний процес і кожна людина так чи інакше травмована війною, просто є різна глибина. Я намагалась включити в казку не лише болючий досвід, а й досвід надії, пам’яті, адже пам’ять - це єдина річ, яка може протистояти часу, поглибленню в травму. В казці є надія на те, що все найважливіше буде збережене, - зауважила вона.
ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ
За півтора роки насиченої роботи за кордоном, Валентина з родиною повернулась в Обухів і вже відновила роботу тут. На цьому наполягали діти. Син повернувся ще минулого року, донька ж закінчувала навчання відразу в двох школах: українській і за кордоном. Попри те, що ситуація в країні залишається небезпечною, дитина наполягала на поверненні і Валентина дослухалась доньки, адже психологиня стверджує, що найважче адаптацію за кордоном проходять саме підлітки.
Що ж таке терапевтичні казки, де можна придбати книги авторки та чи буде казка про Обухів, дивіться на відео інтерв’ю з психологинею та письменницею для Хронік Обухова.

[@user_tetyana]

Хочу поділитися враженням.
Мала можливість познайомитися з Валентиною особисто. Людина відкрита, привітна, було легко та приємно спілкуватися. Час пролетів непомітно для мене, отримала цікаві та корисні поради від Валентини. Дуже вдячна за приділений мені час. 🥰
Дійсно гарна ідея казки про Обухів, це може стати гарним початком для туристичного розвитку міста! 😀