Дуже вдячна за цей ефір! Я вже розлучена майже рік, але досі тягну тягар провини перед дитиною, що це я, "паскуда така", стала ініціаторкою розлучення і зруйнувала "родину". Тим більше що колишній чоловік як раз із тих хто "не пив, не бив, гроші додому приносив, що тобі іще треба"... Я просто в шоці від того, що майже кожний пункт із відео про нас. Вдячна вам обом за те, що допомогли мені зрозуміти, що я не божевільна, і не капризна, що так буває, що вже нічого не тримає поруч і вже не клеїться, скільки не розмовляй. Ніщо вже не змінить того факту, що ми просто чужі одне одному.
І в мене теж ,розлучилась 2 р назад , ,,не зберігши сім'ю'' ,прожили 30 р майже ,але змінилась я , дуже , саморозвиток ,трансформація і т.д, ,у нас зовсім інше світосприйняття , реакція та погляд на усе ,що відбувається навколо , і я сказала до себе - будь чесна з собою насамперед. Вдячна йому за все ,але йду вперед, кохання між нами не було ,виходила заміж багато чого не розуміючи тоді ,( зараз мені 48) .Так ,це вибір , але розвиватись мають обоє , інакше це лебідь щука і рак . Емоційно теж не могла заспокоїтись два роки. Перепрошую за довгий відгук ,слухаю відео далі ,бо чомусь відразу почала читати дівчат ...
Доречна тема. Жили з чоловіком в різних кімнатах як сусіди 4 роки. Зараз в процесі розлучення. І звичайно так затягнулося через думки "дитина росте без батька", через втрату роботи і себе після народження дитини і т.д. Досі не повернула свою фін незалежність, але затягувати ще далі немає сенсу
Дуже цікава тема, та ще й добре розкрита. Було б цікаво також якби Ви розглянули тему зради, травматизації, вплив на жіночий організм після такої травми з точки зору гінекології, як наладити сексуальне життя після зради, у випадку збереження сімʼї, питання лібідо…. Дякую 🙏🏼
Мій процес розлучення був емоційно непростим. Не стільки саме розлучення, скільки період після нього. Адже відчувала себе зрадницею, бо наче пішла від "нормального" чоловіка. Коли виходила заміж у 22 роки, то думала, що така зріла і доросла. А як підросла, то зрозуміла, що ми чужі люди з різними цінностями, поглядами на життя, родину, сімейні ролі - практично нічого не об'єднує. Я засинала поруч з чоловіком з думкою, що живу не своє життя, мене тут не мало б бути. Але я тут. Після 3 років шлюбу почався тиск щодо народження дитини - кажу, куди? Живемо в його батьків, свекор мене ненавидить, доводить до сліз майже щодня через будь-яку дрібницю, своє житло не світить купити, чоловік полюбляє випити (рідко, але до втрати пам'яті) - я пішла.
Дуже знайома ситуація до половини. Тільки я переїхала з великого міста в село, в 30 км від обласного центру, залишила всю свою родину і комфортне життя заради нього і заради нової сімʼї. Але сталось не так гадалось, і через 2 роки сумісного життя зрозуміла, що живу не своїм життям. Ми двоє абсолютно хороших людей, але чомусь дуже нещасливі разом. Розлучилась в 25, відчуваю себе «зрадницею», але тепер бачу, що все це далеко не так і я зробила безперечно дуже правильно.
Як вірно все сказано. Якщо признатися самій собі, у тому, що стосунки себе віджили, то це потребує наступних певних кроків. І я вагаюся саме перед цим. З якої ноги і в яку сторону.
Дякую за відеоролик. Дуже цікава та потрібна тема! В мене до вас прохання. Чи могли б ви розкрити проблему жінки, що виросла в сім'ї в якій між батьками відсутня любов? Ця тема була б дуже цікавою. Ще раз дякую!
А на мене, навпаки, ствердження, що ми колись розлучимось, впливає таким чином, що партнер не хоче вкладатись у відносини, або тягнися , щоб він не схотів розлучатись. Коли такі речі проговорюють люди, треба мати довіру і впевненість, що тобою не маніпулюють
Саме через велику кількість образ мені складно бути з чоловіком.Він не хотів їїх проговорювати ,йти на компроміс ...і вони мною не пережиті на стільки що я часто думаю, а чому я не пішла від нього ось тоді ,а чому я простила цю ситуацію, хоча він не вибачався ,а навпаки сказав шо я перебільшила.Воно все по трохи на мене впливало що виходу як розлучитись в мене немає .І дитина дійсно не бачить правильну модель поведінки батьків.Як ж йому навчитись любити ,коли тато байдужий до мами.😢важко йти ,є фінансова залежність ,але ти розумієш шо потрібно нарешті брати життя в свої руки і не йти по течії.
Дуже гостра тема , в стані розлучення . А от фразу «чого ти ще хочеш .. не пʼє, не бʼє , не видумуй , кому ти з дитиною потрібна будеш» роки проходить , образи , зради 😢 а зараз емоційна привʼязка :((
Тато мамі казав "кому ти з 3ма дітьми потрібна будеш". Ці слова мені запам'ятались, хоча мені було 7 років. І через 20 років я не захотіла з ним спілкуватись (до цього він не хотів з нами спілкуватись, зустрічатись) А мама після розлучення зустріла іншого чоловіка, він її" на руках носив"
@@dr.silina В первую хочу Вас поблагодарить за Вашу работу. Как всегда, узнала для себя не только что-то новое, но и полезное. В этот раз название темы возможно не совпало с моим субъективным ожиданием. Видео называется Коли розлучення єдиний вихід, а примеры, как мне кажется, не всегда соответствуют. Например, если в семье ещё есть возможность что-то обсудить, то развестись конечно (всегда) можно, але це ще не єдиний вихід.
Про реальність жінок сьогодні. Класний випуск
Дуже вдячна за цей ефір! Я вже розлучена майже рік, але досі тягну тягар провини перед дитиною, що це я, "паскуда така", стала ініціаторкою розлучення і зруйнувала "родину". Тим більше що колишній чоловік як раз із тих хто "не пив, не бив, гроші додому приносив, що тобі іще треба"...
Я просто в шоці від того, що майже кожний пункт із відео про нас. Вдячна вам обом за те, що допомогли мені зрозуміти, що я не божевільна, і не капризна, що так буває, що вже нічого не тримає поруч і вже не клеїться, скільки не розмовляй. Ніщо вже не змінить того факту, що ми просто чужі одне одному.
Я вас розумію. Якраз зважуюсь на цей крок. Теж " не б'є, не п' є", але не можу з ним більше жити
В мене то само
І в мене теж ,розлучилась 2 р назад , ,,не зберігши сім'ю'' ,прожили 30 р майже ,але змінилась я , дуже , саморозвиток ,трансформація і т.д, ,у нас зовсім інше світосприйняття , реакція та погляд на усе ,що відбувається навколо , і я сказала до себе - будь чесна з собою насамперед. Вдячна йому за все ,але йду вперед, кохання між нами не було ,виходила заміж багато чого не розуміючи тоді ,( зараз мені 48) .Так ,це вибір , але розвиватись мають обоє , інакше це лебідь щука і рак . Емоційно теж не могла заспокоїтись два роки. Перепрошую за довгий відгук ,слухаю відео далі ,бо чомусь відразу почала читати дівчат ...
Бє, пє це кримінал, як взагалі можна так порівнювати@@marynadimitrova1683
Дякую за те, що піднімаєте такі важливі теми. Мені знадобились роки для того, щоб зважитись на розлучення. Життя змінилось на краще)
Я зараз в процесі розлучення 🎉 я стала щаслива!!!
Доречна тема. Жили з чоловіком в різних кімнатах як сусіди 4 роки. Зараз в процесі розлучення. І звичайно так затягнулося через думки "дитина росте без батька", через втрату роботи і себе після народження дитини і т.д. Досі не повернула свою фін незалежність, але затягувати ще далі немає сенсу
Дякую. Я почула багато такого про що замислювалась в 25 років. Зараз мені 51. Згодна з психологом!!!
Дуже цікава тема, та ще й добре розкрита.
Було б цікаво також якби Ви розглянули тему зради, травматизації, вплив на жіночий організм після такої травми з точки зору гінекології, як наладити сексуальне життя після зради, у випадку збереження сімʼї, питання лібідо…. Дякую 🙏🏼
Я обожнюю інтервю з Танею! Дуже дякую вам за цю розмову! Ви неймовірні!
В автобусі одна жінка сказала-,,якщо ви не хочете іти додому то потрібно розлучатись чи розбиратись".
І ця фраза була тригером
Дякую за випуск. Так вчасно! Якраз в процесі розлучення.
Мій процес розлучення був емоційно непростим. Не стільки саме розлучення, скільки період після нього. Адже відчувала себе зрадницею, бо наче пішла від "нормального" чоловіка. Коли виходила заміж у 22 роки, то думала, що така зріла і доросла. А як підросла, то зрозуміла, що ми чужі люди з різними цінностями, поглядами на життя, родину, сімейні ролі - практично нічого не об'єднує. Я засинала поруч з чоловіком з думкою, що живу не своє життя, мене тут не мало б бути. Але я тут. Після 3 років шлюбу почався тиск щодо народження дитини - кажу, куди? Живемо в його батьків, свекор мене ненавидить, доводить до сліз майже щодня через будь-яку дрібницю, своє житло не світить купити, чоловік полюбляє випити (рідко, але до втрати пам'яті) - я пішла.
Дуже знайома ситуація до половини. Тільки я переїхала з великого міста в село, в 30 км від обласного центру, залишила всю свою родину і комфортне життя заради нього і заради нової сімʼї. Але сталось не так гадалось, і через 2 роки сумісного життя зрозуміла, що живу не своїм життям. Ми двоє абсолютно хороших людей, але чомусь дуже нещасливі разом. Розлучилась в 25, відчуваю себе «зрадницею», але тепер бачу, що все це далеко не так і я зробила безперечно дуже правильно.
Дякую за це відео.Для мене стало жирною крапкою небажання чоловіка змінюватися навіть коли я сказала,що хочу розлучитися.Є масса слів,але нуль дії
Дуже дякую цікаві випуски з психологом. Дякую вам ❤
Як вірно все сказано. Якщо признатися самій собі, у тому, що стосунки себе віджили, то це потребує наступних певних кроків. І я вагаюся саме перед цим. З якої ноги і в яку сторону.
Дякую за відеоролик. Дуже цікава та потрібна тема! В мене до вас прохання. Чи могли б ви розкрити проблему жінки, що виросла в сім'ї в якій між батьками відсутня любов? Ця тема була б дуже цікавою. Ще раз дякую!
Як завжди тема у вас актуальна!
Нам важливо бути самодостатніми, ми не половинки, ми цілісні партнери, тоді ми будемо готовими приймати вірні рішення в особистому житті
А на мене, навпаки, ствердження, що ми колись розлучимось, впливає таким чином, що партнер не хоче вкладатись у відносини, або тягнися , щоб він не схотів розлучатись. Коли такі речі проговорюють люди, треба мати довіру і впевненість, що тобою не маніпулюють
Саме через велику кількість образ мені складно бути з чоловіком.Він не хотів їїх проговорювати ,йти на компроміс ...і вони мною не пережиті на стільки що я часто думаю, а чому я не пішла від нього ось тоді ,а чому я простила цю ситуацію, хоча він не вибачався ,а навпаки сказав шо я перебільшила.Воно все по трохи на мене впливало що виходу як розлучитись в мене немає .І дитина дійсно не бачить правильну модель поведінки батьків.Як ж йому навчитись любити ,коли тато байдужий до мами.😢важко йти ,є фінансова залежність ,але ти розумієш шо потрібно нарешті брати життя в свої руки і не йти по течії.
Для мене не проговорено питання «шлях відходу», коли жінка наважиться. Адже саме це є найбільш стримуючим фактором для терпіння.
Ріже вухо "невозврат" -не повернення, шановні.❤
Дуже гостра тема , в стані розлучення . А от фразу «чого ти ще хочеш .. не пʼє, не бʼє , не видумуй , кому ти з дитиною потрібна будеш» роки проходить , образи , зради 😢 а зараз емоційна привʼязка :((
Тато мамі казав "кому ти з 3ма дітьми потрібна будеш". Ці слова мені запам'ятались, хоча мені було 7 років. І через 20 років я не захотіла з ним спілкуватись (до цього він не хотів з нами спілкуватись, зустрічатись)
А мама після розлучення зустріла іншого чоловіка, він її" на руках носив"
Якась дискримінація за віком.
К сожалению, больше звучит как реклама😢
Що саме вам звучить як реклама?
@@dr.silina В первую хочу Вас поблагодарить за Вашу работу. Как всегда, узнала для себя не только что-то новое, но и полезное.
В этот раз название темы возможно не совпало с моим субъективным ожиданием. Видео называется Коли розлучення єдиний вихід, а примеры, как мне кажется, не всегда соответствуют. Например, если в семье ещё есть возможность что-то обсудить, то развестись конечно (всегда) можно, але це ще не єдиний вихід.
Ви сидите босі в ефірі?