Живий голос Василя Стуса. "Не побиваюсь за минулим..." (кінець 60-х рр.)

Не побиваюсь за минулим,
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
у потаймиру - водовир
стражденних літ. Нехай. Не плачу.
Не побиваюсь. Задарма.
Усе, чим жив, сьогодні трачу.
Все рвуть руками обома.
Але ж чи все? Не все. їй-богу.
І гріх казать: все чисто рвуть!
Навічним радості облогом,
обніжком щастя, там, де ймуть
малої віри на безвір'ї
малої ласки серед зла,
квадрат - чотири на чотири -
і окрай чорного стола.
Якраз навпроти, на ослоні
сидить нужденна удова,
і на змозолених долонях -
солоні сльози, як жорства.
І так провадить: зглянься, сину,
руками горе розведи,
бо як не стане України,
тоді не стане і біди.
І в щасті нелюдів пощербне
її державний меч і гнів.
І горе зітреться на мерву.
І відбіжить її синів
невірних потовч-потороччя.
За першим громом - відбіжить.
Хто ж їй води подать захоче?
Закриє очі хто - скажи?
Єси ти сам - з собою врівень,
один на сотні поколінь
високим гнівом богорівен,
хай, може, не ріка, а рінь,
важка занадто. Гнів стоустий,
молінь столобих ти рука.
Ступай - майбутньому назустріч,
і най хода твоя легка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь. І - задарма.
Тюрма не доросте до неба:
ще землю їстиме тюрма.
1965-1967
Цей запис наприкінці 1960-х здійснив близький приятель Василя Стуса Леонід Селезненко, а перезаписи зберігалися в Івана Калиниченка, Леоніди Світличної та Броніслава Омецинського. Оригінали запису представники КГБ вилучили у Л.Селезенка під час обшуку 1972 р. й не повернули. Реставрацію голосу Василя Стуса на благодійних засадах здійснила СП «Комора».
З альбому "Живий голос Василя Стуса" (2004)

[@user-sr5sk9pb8e]

Велич цього поета,Громадянина неосяжна співвітчизниками.❤

[@user-rn5xq6ul7c]

Який глибокий погляд,які очі,що дивляться у саму душу. Мертвечук буде сидіти за всі злочини проти України і українців!!!!

[@MrMaxlines]

"...Тюрма не доросте до неба. Ще землю їстиме тюрма".

[@user-lk9zg8lc9j]

Прекрасний поете,низький Вам уклін.

[@agatalive1]

Дуже дякую!💙💛

[@user-sj1hc7yw2u]

Геніально.

[@andriykhomyak]

Не побиваюсь за минулим,
побитим шашіллю зневір.
Високі думи промайнули,
у потаймиру - водовир
стражденних літ. Нехай. Не плачу.
Не побиваюсь. Задарма.
Усе, чим жив, сьогодні трачу.
Все рвуть руками обома.
Але ж чи все? Не все. їй-богу.
І гріх казать: все чисто рвуть!
Навічним радості облогом,
обніжком щастя, там, де ймуть
малої віри на безвір'ї
малої ласки серед зла,
квадрат - чотири на чотири -
і окрай чорного стола.
Якраз навпроти, на ослоні
сидить нужденна удова,
і на змозолених долонях -
солоні сльози, як жорства.
І так провадить: зглянься, сину,
руками горе розведи,
бо як не стане України,
тоді не стане і біди.
І в щасті нелюдів пощербне
її державний меч і гнів.
І горе зітреться на мерву.
І відбіжить її синів
невірних потовч-потороччя.
За першим громом - відбіжить.
Хто ж їй води подать захоче?
Закриє очі хто - скажи?
Єси ти сам - з собою врівень,
один на сотні поколінь
високим гнівом богорівен,
хай, може, не ріка, а рінь,
важка занадто. Гнів стоустий,
молінь столобих ти рука.
Ступай - майбутньому назустріч,
і най хода твоя легка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь. І - задарма.
Тюрма не доросте до неба:
ще землю їстиме тюрма.

[@sergiyshemet3624]

Пробирає.

[@vladb2255]

Дякую!

[@user-qf1il4fq5b]

Стихи В. Стуса актуальны даже сегодня.К сожалению не всё поняла,не очень хорошо понимаю украинский.

[@user-xr4fc5zz9l]

🇺🇦1️⃣4️⃣🕵️