Діана Парипа. Християнський вірш-історія "Молитва матері"
Вставка
- Опубліковано 2 гру 2023
- #віршіукраїнською #поезіяукраїнською #вірш #вірші #поезія #християнська_поезія #християнськівірші #бог #молитва #мама
МОЛИТВА МАТЕРІ
(за історією з журналу)
Вона завжди молилася в кімнаті
У тишині, в знайомому кутку.
Тут можна було Богу розказати
Усю тривогу, всю печаль й журбу.
Молилась мама. Гаряче і довго.
Не раз там діти бачили її.
І, незважаючи на справи й втому,
З своїм Творцем була наєдині.
Терзали серце й душу розривали
Переживання за її синів.
В благанні щирому молилась мама,
Щоб Бог до Себе їх обох привів.
«Вони для мене найдорожчі в світі!
Ти знаєш, Боже, як люблю я їх!
Нічого більше не буду просити,
Лише спаси синочків Ти моїх!»
На жаль, не дочекалась покаяння,
Хоч сліз немало лила в тишині.
Молитва пролилась її остання,
І плакав дощ осінній уночі.
Померла мама. Більше та кімната
Не чула вже гарячих молитов.
А так вона хотіла дочекатись,
Щоби сини зібрались за столом
Й читали Слово Боже із натхненням,
Молились чи співали всі разом.
І щоб наповнювався дім щоденно
Господнім миром, радістю й теплом.
Та виросли сини. Без Бога жили,
Він не потрібним був, як і колись.
Ось старший син побудував будинок,
Молодший - у батьківськім залишивсь.
Одного разу вирішив зробити
Молодший син у домі тім ремонт:
Стару підлогу треба замінити,
Щоб всюди був порядок і комфорт.
Старі дошки підлоги став зривати,
І скоро він дійшов аж до кутка,
В якім колись молилась ревно мати
До свого милосердного Отця.
Син зупинився, щоб спочити трохи,
Та в цю хвилину серце біль стиснув:
Немов побачив маму він навпроти,
Яка молилась у пору нічну.
Лом став важким, мов величезний камінь,
І наче враз до рук йому прилип,
Що він не міг підняти його навіть,
Почувши, ніби зараз, мами схлип.
Перед очима - та остання згадка
Про сльози, про молитву непросту.
Він намагався якось відігнати
Пронизуюче відчуття жалю.
Але не міг. В свідомості спливали
Картини попереднього життя.
Там, у кутку кімнати, люба мама,
Така далека і така близька!
І вперше за прожиті довгі роки
Пекучий сором душу роз’їдав.
А в пам’яті стояла одиноко
В молитві мама - там, біля вікна.
«Та що зі мною діється? Не знаю!
Я ж не залишу ці старі дошки!
Їх викинути треба до сараю!»
І знов він намагався йти туди.
Але його якась тримала сила,
Нестерпний докір наче пік вогнем.
«Піду до брата! Може, він зуміє,
Бо що робити маю я тепер?»
Це добре, що брат жив доволі близько,
І він, ступивши тільки на поріг,
З очима, які сповнилися блиском,
Сказав ураз слова, як тільки міг:
«Зламати я не можу кілька дощок
У матері в кімнаті. Поможи!
«Тобі то не під силу? Як не можеш?»
«Ні, я прошу тебе! Зроби це ти!»
«Чому? Сьогодні ти доволі дивний…»
«Ходи зі мною. Розповім я все».
Ввійшли в кімнату. «Ось дошки лишились
Ти пам’ятаєш, місце тут святе…
За нас з тобою мама тут молилась…
Тепер не підіймається рука
Мені зірвати ці гнилі дощини.
Тому тебе покликав зараз я.
Настала тиша. Старший брат так само
Дошки ті відірвати не посмів.
Пуста кімната. Спогади про маму
Тривожили серця обох синів.
Коли вона іще була живою,
Схилялась тут в вечірній тихий час.
За них молилась, і від сліз рікою
Її обличчя вмилося не раз.
Але ніхто із них і не подумав,
Щоб на коліна стати з нею теж.
Тепер стояли у німій задумі,
А в душах розгорявся вир пожеж.
І в глибині сердець кімнатна пустка
Відкрила тайну їхнього гріха.
Немов над ними вирок простягнувся,
А далі що? Яке їх жде життя?
І тут, в кутку самотньої кімнати
Душевний спокій замінив весь страх.
Й на місці, де колись молилась мати,
Сини схилились в щирих молитвах.
Є щось сильніше, ніж молитва мами?
Вона приносить плід через роки.
Вона загоює сердечні рани,
Вона освітлює важкі стежки.
Молитва мами. Вечір. В небі зорі.
В кімнаті тиша. Місяць світлом б’є.
«О Боже, Ти веди їх за Собою,
Бо в Тобі тільки щастя й спокій є!»
Ти знаєш, скільки раз вона молилась?
Ти знаєш, скільки болю, скільки сліз?
Ти знаєш, в неї появились крила,
Як ти до Бога весь свій біль приніс.
У когось вона молиться й сьогодні,
Безперестанку, не втрачає сил.
А в когось - мама вже у ніг Господніх,
І він залишивсь на землі один.
Цінуймо матерів, ще поки з нами,
Ще поки разом, поки ще є час.
Найбільшим скарбом є молитва мами,
І, доки погляд ще її не згас.
Ще можна разом з мамою схилитись,
І зорі заглядатимуть згори.
Спасибі, мамо, за твої молитви,
Не знаю, де б була, якби не ти…
09.10.2023/16.10.2023
Благословінь тобі, рідненька.Хай цей вірш буде підкріпленням кожній мамі, яка молиться за своїх дітей, хай кожна дитина буде щаслива в Ісусі Христі
Дякую Вам, люба мамо, за кожну Вашу молитву і за кожну сльозу❤️. Серед буднів і щоденних проблем я, на жаль, мало дякую, але завжди відчуваю Ваші переживання, і Ваші молитви допомагають мені йти крізь бурі. Люблю Вас і молюся, щоб Бог дарував Вам довгих років життя🙏
дуже гарно, дякую 🙏🏻
Дуже дякую за кожний Ваш коментар і слова підтримки❤️
Діана,ти дуже талановита! Хай Бог щедро благословить тебе!
Від щирого серця дякую Вам ❤️❤️❤️ Кожен Ваш коментар мене дуже підтримує❤️
ДЯКУЮ, за вірш!!! Дуже зворушливо, до сліз...Діана, Ви дуже талановиті і щирі, так прочитати може людина з Великою ДУШЕЮ!!! 🙏❤️❤️❤️
Від серця щиро дякую за кожний Ваш коментар і теплі слова підтримки ❤️ Мені дуже приємно, коли мої рядки відгукуються в серцях людей, адже для того я і пишу❤️
Дуже правильно і гарно сказано. Нехай Бог почує всі молитви матері і спасе всіх наших синів і дочок. Благословіння тобі Діаночко і надалі у творчості.
Дуже дякую Вам за теплі, як завжди, слова підтримки ❤️ Так, нехай молитва кожної матері буде почута Господом!🙏 І Вам щедрих Божих благословінь!
Гарний вірш,хай Вас Бог благословить
ЩИРО ДЯКУЮ! І Ви будьте благословенні Господом!🩷
Рясних тобі благославіннь ,сестричко!!!❤❤❤
Дуже дякую Вам! І Вас нехай Бог благословляє і захищає від життєвих стихій! Рада знайомству.
Вітаю. Можна ,будь ласка, слова цього чудового вірша?
Вітаю. Додала в описі під відео. Дякую, що слухаєте) Благословінь Вам!
Дуже повільно ви читаете, трішкі бістріше, будь ласка.
Чесно, ще такого прохання до мене не було ні від кого за всі роки, відколи декламую вірші 😊Кожен читає по-різному, і смаки, звісно, у людей також різні. Я читаю кожен вірш так, як його відчуває моя душа. Та й в принципі, час в мене є, куди поспішати?☺️ Дякую за вашу думку і за те, що слухаєте.