Коли я перейшла на українську мову (я з Донецької області) моя бабуся розповіла, що вона говорила українською (як і вся сім'я) допоки вона не пішла в школу, де її змушували говорити російською, а це було зовсім недавно в 70-ті роки
Моя мама молдованка, з тої території Молдови, яка нині називається «придністровʼє». Мій тато українець. Я народилась і виросла в Україні. А колискові я слухала якраз російською, а не молдавською і не українською. І мені дуже шкода, що так сталося в моєму дитинстві. Коли я їздила до бабусі влітку в Молдову, то з дітьми я говорила молдавською вільно за пару тижнів. І бабуся моя забороняла називати її «бабушка», просила казати на молдавській «бунікуца». Я бачила ті книги, про які писала Євгенія Кузнєцова у «Мова-меч». росіяни насильно переписали всі молдавські книги російськими буквами і всю документацію офіційну і все шкільне навчання перевели на російські букви. І це найгірше, що я бачила в житті. Молдавська мова пишеться виключно латиницею. Я маю двох батьків з двох різних неросійських націй радянського союзу, мову яких нищили і стирали їх ідентичність як могли. Проте це не вирок. Це подвійна ненависть до росіян. І це величезне підґрунтя для усвідомлення масштабу трагедії винищення націй росією і чітка впевненість що саме сьогодні українська мова виключно на часі. І і говорити українською чи ні це відповідь на питання бути нам далі чи ні.
Оо, розумію, про що ви говорите, така ж сама історія, мама з Придністров'я, тато з України, народилася я і живу в Києві. Ви правильно сказали: "Це подвійна ненависть до росіян". Ти просто власними очима бачив ще один кривавий пазлик імперіалістичної картини русского міра і уже тоді розумів цю системність, що не тільки з Україною та її землями московити так чинять. Одна моя двоюрідна сестра, яка там народилася і виросла, цьогоріч поїхала вступати в москву. Хоча її старша сестра вже десять років як живе в Празі, там і вчилася, тобто в молодшої був приклад. Та і сім'я мого дядька не бідна, були всі можливості вступати в Європі. Але вона обрала ту сторону від барикад. Дуже боляче, але не дивно, бо вона все життя росла в російському інфопросторі, і орієнтиром та пупом Землі для неї завжди була масква. Вона приклад українки, яку раша лишила своєї ідентичности. Прикро. Але це не наші клопоти. Нам з вами своє робити, в нашій Україні ❤
Одного разу в 2022-2023 працювала на роботі з багатьма людьми і їх документами. Зустрічаю сімʼю, відкриваю паспорти, бачу прізвище «Мазайло», усміхаюсь і кажу «видатне у вас прізвище», а вони не дуже розуміють про що я і починають говорити - російською До кінця дня було боляче, бо я наче побачила епілог, який закінчився ось так.
Даже дякую за цю книжку, я не пам'ятаю, чи читала її в школі, мабуть ні (правда я закінчила школу в 2001, могла і забути 😂). Дуже теркнуло мене коли Мокій в дядько Тарас не змогли домовитися проти спільного суперника, а почали сратися між собою. Потім на паляниці також, на "лучше бить изнасилованой, чем украинизированой" я взагалі крякнула, а ще кінець прям епіцентром всього також став. На жаль його в відео не проговорили ❤️
Дякую за вибір тексту) Нещодавно прочитала ,,Дім для Дома,, Вікторії Амеліної про російськомовну родину у Львові і досі перебуваю під враженням, було б чудово, якби цей роман прочитали вовки, вовчиці і вовченята
Дякую за надзвичайно підтримуючий етер! Сподобалась думка, що зміни відбуваються поступово і не треба очікувати, що все станеться дуже швидко і за нашого життя. Колись я сама була схожа на головного героя цієї книги. Завдяки вам у тому числі змінила свою думку.
Коли в сюжеті з'явилась тьотя Мотя, ви б бачили мої очі. В дитинстві всіх противних і пихатих людей бабуся і мама називали "тьотя Мотя". Я була впевнена, що це просто фольклорний персонаж їхнього часу. Як от Язиката Хвеська. А виявилося що бабуся читала Куліша! Я навіть знайшла в її бібліотеці книжку 70-якогось року випуску. Бабуся каже, що аби купити її, довелось взяти "в нагрузку" купу радянського пропагандистського гівна. Питання звідки у неї "Как закалялась сталь" відпало одразу. До речі, бабуся і дід говорили українською. Тільки на роботі щось могли сказати російською з міцним акцентом. А от моя мама говорила російською, бо в садочку і школі привчили. Так сталось, що я з бабусею в дитинстві говорила українською, бо інакше відчувала себе тупо. Не по вайбу було говорити російською. Я так вдячна за це зараз!
Я відчувала, що це буде саме "Салимове лігво", коли почула опис наступної книги на книжковий клуб😍Чудовий роман, один з улюблених у Стівена Кінга. Хоча й довго відтягувала його прочитання через упередження до творів про вампірів, але в решті решт залишилась дуже задоволеною. Бо це точно не історія в стилі Сутінків😂 З радістю послухаю наступне обговорення, вже дуже його чекаю ❤
Читала не з вашим клубом, на початку літа і сприйняла його не як художню літературу, а як історичну довідку. Смішно не було, на жаль. Дякую за вашу, дівчата, наполегливість і стійкість у висвітленні таких важливих тем!
Моя свекурва- українка з Черкаської області. Живе в Криму з 80 років, написала на мене донос у фсб за проукраїнську позицію, але я впевнена на 10000%, що за нагоди вона одразу згадає про своє коріння і буде такою ж щирою патріоткою України, як зараз рашки.
Дякую за те що нагадали про Куліша, в Херсоні є вулиця в його честь. А його рідна Чаплинка зараз в окупації, Херсонська область, я також родом з тих місць. Який же він геніальний, просто вгадав майбутнє.
На жаль не встигла на стрім, але нарешті можу подивитися і послухати. П'єса з категорії "і смішно, і грішно". Слухала її в аудіо, мене тригерило усюди, бо це буквально моя родина кожне свято, бо кожне покоління потрапило на свій "веселий" період, але в цьому є щось рідне, душевне. Але якщо серйозно, то розуміння того, що сталося після радянської "українізації" робили всю історію страшною.
Пам'ятаю, що моя бабуся з Луганщини спілкувалась українською, вона, здається, 20х років народження. А ось її діти ходили в савєцкую школу і вважали себе рускімі людьмі. А потім ці ісконно рускіє люді на Луганщині вітали окупантів (я зараз маю на увазі конкретних осіб). Мені дуже дуже шкода. Виявляється, що промити мозки і без інтернету було дуже просто, у цьому рсня звісно мастаки
4:27 Про "паляницю" я чула ще в школі, і про те, що росіяни це не вміють вимовити. Тож цей мем існував задовго до 2022 року. Може й в часи Куліша це ходило, як така собі баєчка, і тому він це використав
Я ще за часів радянського союзу, коли паляниці продавались в універсамах разом з батонами, рогаликами і булочками за три копійки, пам'ятаю, що були розмови про те, що росіян можна вичислити за словом Паляниця.
Я читала Тигроловів в 11му класі, і тоді мене ця книга неймовірно вразила. Але чи могла одна книжка змінити моє уявлення про росію як про глобального ворога, якщо я була абсолютно зросійщеною дитиною в зросійщеному місті? Точно ні. Я була однією з небагатьох , хто читав всю програмну шкільну літературу, але вона лягала на вже сформовані уявлення про те, що імперія була поганою, совок теж, але от тепер є хароша росія і ми типу друзі. Тому вважаю, що по-перше, у шкільній програмі література має підкіплюватись історією, яка буде давати більш широке уявлення про події тих років, а по-друге багато залежить від батьків і оточення. Бо якщо батьки і люди навколо впритул не бачать ані ворога, ані загрози, ані паралелей історії і сучасності, то нажаль, сама тільки школа мало що може зробити.
И їй біль це украініі за кордоном. Бо як мені відрізнити рус від укр тут? А через те що я відстоюю мову в сфері обслуговування за кордоном мене ще й цькують
Нарешті вибір книги не тільки Vivat та Лабораторія. Бо аж стало якось нецікаво, окрім класики. І то Мина Мазайло теж заїжджене з десяток. Спробую відкрити Кінга для себе, хоч не люблю його.
Ввімкнула книжковий клуб, і якраз на моменті про українізацію та коренізацію майстер вдома ввімкнув якихось руських експертів на ютубі на фоні. Ба-думс🤦🏻♀️
Коли я перейшла на українську мову (я з Донецької області) моя бабуся розповіла, що вона говорила українською (як і вся сім'я) допоки вона не пішла в школу, де її змушували говорити російською, а це було зовсім недавно в 70-ті роки
Те саме було по всій Україні
Ви - молодець❤
Моя мама молдованка, з тої території Молдови, яка нині називається «придністровʼє». Мій тато українець. Я народилась і виросла в Україні. А колискові я слухала якраз російською, а не молдавською і не українською. І мені дуже шкода, що так сталося в моєму дитинстві. Коли я їздила до бабусі влітку в Молдову, то з дітьми я говорила молдавською вільно за пару тижнів. І бабуся моя забороняла називати її «бабушка», просила казати на молдавській «бунікуца». Я бачила ті книги, про які писала Євгенія Кузнєцова у «Мова-меч». росіяни насильно переписали всі молдавські книги російськими буквами і всю документацію офіційну і все шкільне навчання перевели на російські букви. І це найгірше, що я бачила в житті. Молдавська мова пишеться виключно латиницею. Я маю двох батьків з двох різних неросійських націй радянського союзу, мову яких нищили і стирали їх ідентичність як могли. Проте це не вирок. Це подвійна ненависть до росіян. І це величезне підґрунтя для усвідомлення масштабу трагедії винищення націй росією і чітка впевненість що саме сьогодні українська мова виключно на часі. І і говорити українською чи ні це відповідь на питання бути нам далі чи ні.
Дякую, що говорите про це❤
Оо, розумію, про що ви говорите, така ж сама історія, мама з Придністров'я, тато з України, народилася я і живу в Києві. Ви правильно сказали:
"Це подвійна ненависть до росіян". Ти просто власними очима бачив ще один кривавий пазлик імперіалістичної картини русского міра і уже тоді розумів цю системність, що не тільки з Україною та її землями московити так чинять. Одна моя двоюрідна сестра, яка там народилася і виросла, цьогоріч поїхала вступати в москву. Хоча її старша сестра вже десять років як живе в Празі, там і вчилася, тобто в молодшої був приклад. Та і сім'я мого дядька не бідна, були всі можливості вступати в Європі. Але вона обрала ту сторону від барикад. Дуже боляче, але не дивно, бо вона все життя росла в російському інфопросторі, і орієнтиром та пупом Землі для неї завжди була масква. Вона приклад українки, яку раша лишила своєї ідентичности. Прикро. Але це не наші клопоти. Нам з вами своє робити, в нашій Україні ❤
Дякую за нагоду перечитати такий класний твір, читали в кримській школі завдяки дуже проукраїнській вчительці 🥰 з теплом згадала наші уроки
Обожнюю цей клуб за шалене різноманіття книжок
Одного разу в 2022-2023 працювала на роботі з багатьма людьми і їх документами. Зустрічаю сімʼю, відкриваю паспорти, бачу прізвище «Мазайло», усміхаюсь і кажу «видатне у вас прізвище», а вони не дуже розуміють про що я і починають говорити - російською
До кінця дня було боляче, бо я наче побачила епілог, який закінчився ось так.
Даже дякую за цю книжку, я не пам'ятаю, чи читала її в школі, мабуть ні (правда я закінчила школу в 2001, могла і забути 😂). Дуже теркнуло мене коли Мокій в дядько Тарас не змогли домовитися проти спільного суперника, а почали сратися між собою. Потім на паляниці також, на "лучше бить изнасилованой, чем украинизированой" я взагалі крякнула, а ще кінець прям епіцентром всього також став. На жаль його в відео не проговорили ❤️
Питання гідності - не банальне… дякую за етер!
Дивуєшся ,наскільки Микола Куліш був сміливою людиною...писати в ті часи такі твори то подвиг❤
Дуже раджу «Хмари» Нечуя-Левицького, бо я була дууууже вражкна тим, що там описані події надто схожі на сьогодення😅
Дякую за вибір тексту) Нещодавно прочитала ,,Дім для Дома,, Вікторії Амеліної про російськомовну родину у Львові і досі перебуваю під враженням, було б чудово, якби цей роман прочитали вовки, вовчиці і вовченята
Дякую за надзвичайно підтримуючий етер! Сподобалась думка, що зміни відбуваються поступово і не треба очікувати, що все станеться дуже швидко і за нашого життя. Колись я сама була схожа на головного героя цієї книги. Завдяки вам у тому числі змінила свою думку.
Дякую, дуже цікаво з вами читати книжки ❤
Дівчата, це обов’язково відбудеться, завдяки Вашим ефірам та ефірам інших блогерів, потрібно лише запастися терпінням та робити своє, дякую Вам!💙💛
Коли в сюжеті з'явилась тьотя Мотя, ви б бачили мої очі. В дитинстві всіх противних і пихатих людей бабуся і мама називали "тьотя Мотя".
Я була впевнена, що це просто фольклорний персонаж їхнього часу. Як от Язиката Хвеська. А виявилося що бабуся читала Куліша!
Я навіть знайшла в її бібліотеці книжку 70-якогось року випуску. Бабуся каже, що аби купити її, довелось взяти "в нагрузку" купу радянського пропагандистського гівна. Питання звідки у неї "Как закалялась сталь" відпало одразу.
До речі, бабуся і дід говорили українською. Тільки на роботі щось могли сказати російською з міцним акцентом. А от моя мама говорила російською, бо в садочку і школі привчили.
Так сталось, що я з бабусею в дитинстві говорила українською, бо інакше відчувала себе тупо. Не по вайбу було говорити російською. Я так вдячна за це зараз!
Дякую за відео💛
Я відчувала, що це буде саме "Салимове лігво", коли почула опис наступної книги на книжковий клуб😍Чудовий роман, один з улюблених у Стівена Кінга. Хоча й довго відтягувала його прочитання через упередження до творів про вампірів, але в решті решт залишилась дуже задоволеною. Бо це точно не історія в стилі Сутінків😂 З радістю послухаю наступне обговорення, вже дуже його чекаю ❤
Читала не з вашим клубом, на початку літа і сприйняла його не як художню літературу, а як історичну довідку. Смішно не було, на жаль. Дякую за вашу, дівчата, наполегливість і стійкість у висвітленні таких важливих тем!
Який класний вийшов ефір! Дякую вам! Так, це ж було вже, але чомусь такого досі мало. Це так просто і так складно одночасно.
Моя свекурва- українка з Черкаської області.
Живе в Криму з 80 років, написала на мене донос у фсб за проукраїнську позицію, але я впевнена на 10000%, що за нагоди вона одразу згадає про своє коріння і буде такою ж щирою патріоткою України, як зараз рашки.
Соромно зізнатися, але прочитала ,,Міну Мазайло'' тільки місяць тому😢😢😢 була вражена, що той твір актуальний і зараз
Це ж було вже😂😂😂 ,,Паляниця'' вчаться виговарювати в різні часи😂😂😂
Дякую за вашу працю!
Дякую за те що нагадали про Куліша, в Херсоні є вулиця в його честь. А його рідна Чаплинка зараз в окупації, Херсонська область, я також родом з тих місць. Який же він геніальний, просто вгадав майбутнє.
Скоріше - передбачив
Ох, прямо захотілось прочитати Мина Мазайло
На жаль не встигла на стрім, але нарешті можу подивитися і послухати. П'єса з категорії "і смішно, і грішно". Слухала її в аудіо, мене тригерило усюди, бо це буквально моя родина кожне свято, бо кожне покоління потрапило на свій "веселий" період, але в цьому є щось рідне, душевне. Але якщо серйозно, то розуміння того, що сталося після радянської "українізації" робили всю історію страшною.
Пам'ятаю, що моя бабуся з Луганщини спілкувалась українською, вона, здається, 20х років народження. А ось її діти ходили в савєцкую школу і вважали себе рускімі людьмі. А потім ці ісконно рускіє люді на Луганщині вітали окупантів (я зараз маю на увазі конкретних осіб). Мені дуже дуже шкода. Виявляється, що промити мозки і без інтернету було дуже просто, у цьому рсня звісно мастаки
Чому так мало коментарів? Цікавий і корисний ефір, дякую 🩷
4:27 Про "паляницю" я чула ще в школі, і про те, що росіяни це не вміють вимовити. Тож цей мем існував задовго до 2022 року. Може й в часи Куліша це ходило, як така собі баєчка, і тому він це використав
Я ще за часів радянського союзу, коли паляниці продавались в універсамах разом з батонами, рогаликами і булочками за три копійки, пам'ятаю, що були розмови про те, що росіян можна вичислити за словом Паляниця.
💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛💙💛
❤❤❤
Тепер я для себе визначила відповідь на "А ви із етіх, как Фаріон?" "А ви із тих, як тьтя Мотя Куліша?"
Я читала Тигроловів в 11му класі, і тоді мене ця книга неймовірно вразила.
Але чи могла одна книжка змінити моє уявлення про росію як про глобального ворога, якщо я була абсолютно зросійщеною дитиною в зросійщеному місті? Точно ні.
Я була однією з небагатьох , хто читав всю програмну шкільну літературу, але вона лягала на вже сформовані уявлення про те, що імперія була поганою, совок теж, але от тепер є хароша росія і ми типу друзі.
Тому вважаю, що по-перше, у шкільній програмі література має підкіплюватись історією, яка буде давати більш широке уявлення про події тих років, а по-друге багато залежить від батьків і оточення. Бо якщо батьки і люди навколо впритул не бачать ані ворога, ані загрози, ані паралелей історії і сучасності, то нажаль, сама тільки школа мало що може зробити.
Шкода що в нас так багато дрозофілів 🫥🫥
И їй біль це украініі за кордоном. Бо як мені відрізнити рус від укр тут? А через те що я відстоюю мову в сфері обслуговування за кордоном мене ще й цькують
Нарешті вибір книги не тільки Vivat та Лабораторія. Бо аж стало якось нецікаво, окрім класики. І то Мина Мазайло теж заїжджене з десяток. Спробую відкрити Кінга для себе, хоч не люблю його.
за коренізацію не менш трагічно було у киримли
а як же голодомор 1921-1923 років
на той момент коли писалась ця книжка перший голодомор вже відбувся
тоді все замовчувалось і доказів та свідків не було. у нас тільки при Ющенку щось здвинулось з мертвої точки.
мені згадалося, що дуже повільну черепаху в роснявому мультику лунтік назвали тьотя мотя. Чи збіг?
Ввімкнула книжковий клуб, і якраз на моменті про українізацію та коренізацію майстер вдома ввімкнув якихось руських експертів на ютубі на фоні.
Ба-думс🤦🏻♀️
"Паляниця" - це шиболет, типу пароль. На iвритi шиболет означає колос.