Natalie Dessay. Donizetti. Lucia di Lammermoor. Regnava nel silenzio

(українські титри)
[Lucia]
Regnava nel silenzio
alta la notte e bruna…
Colpìa la fonte un pallido
raggio di tetra luna…
Quando un sommesso gemito
fra l’aure udir si fè
ed ecco, ecco su quel margine,
l’ombra mostrarsi a me… Ah!
Qual di chi parla, muoversi
il labbro suo vedea,
e con la mano esanime
chiamarmi a sé parea;
Stette un momento immobile,
poi ratta dileguò…
e l’onda prìa sì limpida
di sangue rosseggiò.
[Alisa]
Chiari, o Dio! Ben chiari e tristi
nel tuo dir presagi intendo!
Ah, Lucia, Lucia, desisti
da un amor così tremendo.
[Lucia]
Egli è luce a’ giorni miei,
è conforto al mio penar.
Quando rapito in estasi
del più cocente ardore,
col favellar del core
mi giura eterna fé,
gli affanni miei dimentico,
gioia diviene il pianto,
parmi che a lui d’accanto
si schiuda il ciel per me!
[Alisa]
Ah, giorni d’amaro pianto,
ah, s’apprestano per te, sì, sì…
Ah, Lucia, ah, desisti.
Egli s’avanza…
La vicina soglia io cauta veglierò.
[Лючія]
Панувала в тиші глибока й темна ніч…
Блідий промінь похмурого місяця освічував джерело…
Як наче тихий сон почувся крізь вітер,
Її вуста беззвучно ворушились, ніби щось кажучи,
і млявою рукою,
здавалось, тінь мене до себе кликала.
А вода, раніше така чиста,
почервоніла від крові.
[Аліса]
Ясно, о Боже! Такі ясні й печальні
вісті в твоїх речах я чую.
Ах, Лючіє, Лючіє, відмовся
від кохання, такого зловісного.
[Лючія]
Він світло днів моїх,
затихання моїх страждань.
Коли в захваті
від жагучої пристрасті,
словами сердечними він
мені присягається в вірності,
печалі мої забуваються,
страждання перетворюється на радість…
Здається, коли ми поряд,
мені відчинені небеса.
[Аліса]
Ах, дні гіркої муки
на тебе чекають, ах так, так!
Ах, Лючіє, ах, відмовся.