В останню путь: Олена Боряк про поховальну обрядовість українців
Вставка
- Опубліковано 29 тра 2024
- У житті кожного носія традиційної культури є три головні віхи: народження, весілля та смерть. Сьогодні ми поговоримо на глибоку, філософську тему, а саме - прощання з померлими.
У новому епізоді “Пороблено” наша гостя - дослідниця родинної й поховальної обрядовості Олена Боряк. Які є вірування про душу після смерті? Як облаштовували простір і що було етично робити в оселі в цей час? Які ритуали супроводжували померлого в останню путь, що таке чергування на брамі цвинтаря і чому потрібен гарячий хліб для померлого? Про ці та інші нюанси Дар’я Анцибор розпитала докторку історичних наук Олену Боряк у новому випуску “Пороблено”.
Підтримати нашу роботу:
Монобанка: send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY
Buy Me a Coffee: www.buymeacoffee.com/porobleno
Patreon: / porobleno
Замовити книгу “Як янгол вестиме до Бога: поховальна обрядовість українсько-білоруського пограниччя” можна написавши Олені Боряк у фб: / olena.boriak
Таймкоди:
00:00 Тизер
00:55 Про що сьогодні говоримо, представлення гості
01:39 Як працювати з такою темою, як зараз через війну зміниться дослідження поховальних практик, вітальність поховальної обрядовості
04:14 Підготовка тіла до похорону: обмивання покійника, мертва вода
07:14 Одяг покійника: заготовлений “смертний” вузлик, весільний одяг, запасні комплекти на той світ, “рядити”, а не “одягати”
12:16 Спалення речей покійника
13:00 Піклування про душу, вода для душі протягом 9,12, 40 днів
16:29 Що їли при покійнику, ночівля в хаті померлого, пара для душі
19:17 Як робили домовини, чи робити заздалегідь
21:20 Що зазвичай клали в домовину, передачки на той світ, чергування останнього померлого на воротях цвинтаря
23:10 Чим набивали подушки для померлого
24:43 Пута покійника: як використовували, якщо лишали, перевірка церквою
26:49 Як проводжали на цвинтар: перестороги, прощання у подвір’ї, ворота, двері, поріг, обсипання зерном
29:37 На брамі кладовища сторожем стоїть останній померлий
31:36 Коли розходитися з цвинтаря, причина, бєсєда: зустріч померлих душ новоспочилого
35:04 Як купити книгу Олени Боряк про поховальну обрядовість “Як янгол вестиме до Бога…”
35:44 Дякуємо і прощаємося
Дар’я Анцибор - фольклористка, антропологиня, кандидатка філологічних наук, авторка телеграм-каналу "Гриби, гроби і дисертації" - t.me/culturaldeprivation
Інстаграм - cutt.ly/p7AWvJS
Фейсбук - cutt.ly/o7AWA2a
Анна Ніколаєва - етнологиня, кандидатка історичних наук, експертка УКФ
Сайт - annanikolaieva.com.ua/
Інстаграм - cutt.ly/h7AQhsu
Фейсбук - cutt.ly/b7AQZ2Y
Зйомка та монтаж: Дмитро Кошелюк
Інстаграм - cutt.ly/t7AWXxj
Фейсбук - cutt.ly/d7AW2EX
Для листів - poroblenopodcast@gmail.com
За гостинність дякуємо музею “Духовні скарби України”
Для оформлення обкладинки використано картину Казимира Малевича "Людина, що біжить".
Підписуйтеся на нас:
UA-cam / @poroblenopodcast
Facebook / poroblenopodcast
Instagram / porobleno.podcast
TikTok / porobleno.podcast
Telegram t.me/poroblenopodcast
Послухати на подкаст-платформах:
Spotify open.spotify.com/show/3xFXICG...
Apple Podcasts podcasts.apple.com/us/podcast...
Google Podcasts podcasts.google.com/feed/aHR0...
Podcasts MEGOGO megogo.page.link/BAw8EE5KBt4V...
Застосунок АБУК abuk.com.ua/catalog/books/3914
CastBox castbox.fm/channel/id5396946?...
RSS-feed - anchor.fm/s/defe4a3c/podcast/rss
Ми цінуємо ваші вподобайки 👍, поширення й позначки, залюбки читаємо коментарі ☺, а також радіємо вашій фінансовій підтримці на нашу Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon: patreon.com/POROBLENO
Пам'ятаю, як колись вечором парастас правився. До дому з покійником приходили люди зі всіх навколишніх сіл. Так, що цікаво, то була крута тусовка для старичків. Вони молодість згадували, привіт передавали в села через знайомих, анекдоти травили і реготали)
ну от коли це в такому віці, то вони дійсно вже легше і розважливіше ставляться до цього. А коли помирають молоді, це завжди страшно
Чернігівщина, Козелецький р-н. Коли виносять труну з хати, і слідом виходять всі, хто прийшов провести покійного, має лишитись хтось, хто помиє підлогу. Як правило,це не рідня, але хтось досить близький, кому довіряють потім і хату закрити і ворота (ну бо вони розкриті стояли від моменту смерті), їх ця людина і закриває. Знаю цей звичай з дитинства, в нашій сім’ї завжди мили підлогу за покійним. А нещодавно була на похороні батька куми, тай визвалася зробити це дійство, нащо його сестри пирхнули, що «то у задесенців такі закони, ми не миємо». Бабуся моя була прИйшла заміж «задесенка», тож видно й справді принесла цей звичай зі свого хутора, із-за Десни. Тож, навіть у одному селі існують деякі відмінності.
А ще після повернення з кладовища треба помити взуття, змити підошви. Як мінімум - гарно витерти об траву, об ганчірку перед порогом, щоб не занести до оселі землі з кладовища.
У моєї бабусі одна труна на горищі таки струхла 😅
Мені здається, це взагалі прикольна ідея, що раз уже готово, то довше будеш жити)
Дуже цікава вийшла розмова , та пані Олена зразу задала такий веселий темп і не давала задуматися про журбу . Дуже дякую за вашу роботу ❤
Дякуємо Вам за такий коментар. Ми дійсно трошки переживали, як зайде ця тема, але вийшло надзвичайно
Сердечна подяка вам за розмову, за таку чудову гостю❤
Згадую часто, коли всі з'їжджалися влітку до бабусі (Кіровоградщина), вечорами вона зачитувала сценарій свого похорону. Він був записаний у зошиті: всі ролі були розподілені, на якому кутку хто має стояти, які хустки кому роздати, хто прийде готувати.
Одяг на смерть був наготований, але з внесенням поправок: мама якось подарувала бабусі красіву кофту, але модна річ ушла до вузлика. Як ми не вмовляли бабусю все ж походить при жизні в теплій модній кохті, але ніт.
Ще чула дивовижну історію про те, як мінявся гардероб в однієї бабусі майже кожного року - мала вона мінливий смак і хотіла йти на той світ, так би мовити, не одстаючи од стрімкої моди світу існуючого.
Дякую ще за гумор, так людяно і об'ємно він був вмонтований)
❤
ооо так, я чула про такі зошити, але щоб аж повноцінний сценарій! Просто коли мені бабусі в експедиціях показували цей вузлик і описували, де що покласти, то ти прям бачиш, що людина цим горить, як вона це уявляє, як програє в голові і наскільки це для неї важливо.
Мені досі дикий наш звичай торкатися покійника і обмивати тіло. А ще не ховати одразу ж. Тіло ще день-два може лежати в хаті і це жах, як на мене, і з точки зору санітарії, і з точки зору психології, адже хочеться, щоб ті похорони швидше закінчувалися, а не бескінечно оплакувати тіло і бути в цій атмосфері. Тут мені ближче мусульмани, у яких треба поховати людину в день смерті, наскільки знаю. Або взагалі зороастрійці, які спалювали померлих.
а дехто навпаки сприймає ці декілька днів як процес адаптації до того, що людини більше нема, і можливості з нею спокійно осмислено попрощатися. Це такий собі спосіб прийняття. А ще оце згадала зараз дослідження смертей новонароджених. Про це точно ВВС писали. У Британії є програма, що померле немовля можуть віддавати сім'ї на значно довший період часу зі спеціальним камерами. Дехто по тижню, дехто по місяцю так прощається з дитиною, і в цих батьків потім значно менше депресивних розладів якраз тому, що вони прожили втрату усвідомлено і усвідомлено попрощалися з дитиною.
А зороастризм класично проти спалення. Там же будуються спеціальні вежі мовчання і тіло теж готується спершу спеціальними людьми, а потім піднімається туди і віддається хижим птахам. Я в тг писала про іранські вежі мовчання, диклофенак і проблему з грифами в Індії, якщо Вам цікаво, то гляньте, за цими словами точно знайдете))))))
@@DariaAntsyborможливо, комусь так легше. А мені моторошно до нестями. Я дуже рада, що не була на похоронах деяких родичів. Я їх пам'ятаю живими! А ті, в кого була на похороні, десятиліттями перед очима стоять ті похорони, цей увесь жах. Добре було б, якби після смерті люди просто зникали і не доводилося б проводити всіх тих посмертних церемоній... ніколи не зрозумію ексгумацій, перезахоронень тощо. Адже що може бути моторошнішим, аніж сидіти і дивитися на мертве тіло дорогої людини😢 це ж самобичування якесь...
Така тема класна! Круто, коли смерть не табуюється!
Вдячна за випуск❤
Вінничина. Католицька традиція. Хреста, що несуть попереду поховальної професії, залишають в хаті померлого й там він стоїть, поки не помре хтось інший з громади. Якщо, після померлого довго немає нових похорон, кажуть що він: "Добре двері (на той світ) підпер".
Який гарний вираз! Дякую, що поділилися. Я про таке не чула, якщо чесно.
сподобалася пані Олена. і її дослідження. дякую вам за роботу
Дякуємо Вам за коментар! Пані Олена дійсно надзвичайна❤
Мені дуже цікава ця тема. Знаю багато про єврейську обрядовість і похорон. Дякую за нові знання!
Дуже класне відео, жаль, що таке коротке 😌 Так захопливо було вас слухати, хочеться ще🙌🏻
Дякуємо! Ми теж будемо дуже раді, якщо вийде організувати ще не одну зустріч з Оленою Олександрівною☺️
Із задоволенням прослухала від початку до кінця! Дякую за вашу працю!
Дуже цікава тема! Хотілося б продовження ))) Особливо цікаво було б почути перекази розповідей респондентів.
Так, тут трошки виринали, але дійсно хочеться ще і ще))
Багато в чому це було прозріння, Дякую за Вашу титанічну працю
Дуже дякую Вам за відгук❤
Так позитивно про смерть я ще розмов не чула)) аж самій якось було весело часом)
Ми теж якось переживали, чи не заважко піде, але он як вийшло. Люди ще й пишуть, що закоротке відео😊
Дякую за цікаве відео і таку чудову гостю. Дуже люблю ваш канал.
Пам'ятаю, що в моєї бабусі був похоронний вузлик. В дідуся як такого вузлика не було, але в шафі роками висів підготовлений костюм, щоб у ньому дідуся поховати.
І Вам дуже вдячні за такий коментар:) У мене теж у бабусі ще якийсь вузлик був, і я добре його пам'ятаю, а дідусь взагалі не зважав. І часто чула приколи, що ховати саме у весільному піджаку, бо часто то єдиний парадний піджак на все життя)
Я не пам'ятаю, як підписалася на ваш телеграм-канал, але саме через нього піжписалася на цей канал, чому вкрай рада❤
Дякую за чудове інтерв'ю на таку непросту, цікаву, глибоку тему.
Натхнення та наснаги вам🙏🏿
Дуже і дуже приємно, що Ви і тут, і там слідкуєте☺️ Дякую!
@@DariaAntsybor я жертва назв 😅😂 бо що група в телеграмі, що тут назви у вас чіпляючі 😁 але за ними набагато більше 😁
Причина це причина. І радісна, і сумна, будь яка. Район наш РокИтнівський. Дякую за гарне, інформаційне відео.
Бессарабія, південь Одеської області. Коли з дому виносять покійника, то через труну вже на подвірї родичі комусь дарують квітку та живу курку. Також у нас є традиція пекти прісний хліб в той самий день, як людина померла.
Дуже цікаво, дякую. А оцю передачу з квіткою чи куркою якось пояснюють?
Ох, яка тема! 🔥🔥🔥 Страшенно цікаво! Мою бабусю (Чернігівська обл.) часто запрошували рядити покійника. Для неї це було дуже важливо і почесно.
Вона також знала чим треба обкладати тіло, щоб воно краще зберігалося і всілякі такі лайфхаки (кропива, горілка, магніти тощо). Завжди застерігала, щоб не переходили покійнику дорогу (поховальній процесії), але притулити до його руки чи ноги свою хвору частину тіла і попросити, щоб забрав хворобу з собою, то вважалося норм.
Мене особисто досі вражає ночівля і вечеря у хаті з покійником. При чому все смажиться-париться (бо ж треба, щоб пар йшов), на стіл жвавенько так накривається...а за стіною лежить покійник😳
Магніти! Тепер піду шукати, як це. Дуже цікаво. А якого розміру вони в неї були і де їх треба було брати?
Оце мені теж завжди технічно було цікаво, як воно робилося з їжею, і бач - Олена Олександрівна розповіла цей спосіб, що просто достатньо було затулити обличчя покійнику.
Не знаю, де брали і які вони могли бути. Можливо якось передавалися, бо ця компанія рядильниць ходила від похорон до похорон. Але запитаю у батьків. Раптом знають... Дуже специфічний запах кропиви, горілки і тіла покійника. Пам'ятаю його з похорон дідуся, а мені було 6 років тоді...досі моторошно.
@@fotyna1874 блін, мені тепер цікаво, це був якийсь "набір рядильниць": магніти, горілка, якісь ганчірки, кропива... Це дуже цікаво
@@DariaAntsyborне знаю, яким був набір рядильниць, але додому вони приносили зароблені кофти, плаття, хустки тощо. Так що і така праця оплачувалася.
Слухала вас і згадувала як моя покійна бабуся ще за життя готувалась до свого похорону) Дякую за вашу роботу 💙💛
Теж був вузлик? У мене в бабусі якось не так виражено це було, хоча гроші в хустинці і ще деякі речі вона таки зберігала
@@DariaAntsybor Так, було щось типу вузлику де зберігались найкращий новенький одяг, спіднє, хустка і капчики) Хоча ми постійно казали щоб вона то носила, а не відкладала на "потім"😊 Дякую за зворотній зв'язок з вашими глядачами та слухачами 🤝💛
Моч бабуся (північ Київщини) дуже добре піднотувала все для свого похорону. Написала інструкцію з детальними вказівками, підготувала одяг, хустки, нагнала самогону. Мамі з тітонькою це дуже полегшило ритуал.
Добре пам'ятаю ,як палили постіль за покійниками. А це було в Києві на Борщагівці кінець сімдесятих. На кутку була пустка, туди виносили постіль, матраци. А часом і дивани.. Там і палили.
Цікаво, а місцеві всі знали, що це таке місце?
Ні, це не було місце спеціально для цього. Ви ж знаєте нашу загальну традицію палити непотріб. Там палили все підряд. Однак, коли палили постілі то була масштабна подія. Збігалася вся дітлашня та й дорослі приходили.@@DariaAntsybor
Чого ж таке коротесеньке відео?? Тема надзвичайно цікава
Вітання 👋! Коментар на підтримку чудесного канала 💪! Зичу шаленого розвитку!
Дякуємо за підтримку!
Дуже важлива тема, дякую! 💕💛💙
Дякуємо за коментар і перегляд:)
У моєї баби на горищі стояла домовина з тирсою. Тільки зараз зрозуміла нащо.
Дякую за відео. Цікаве , пізнавальне і дійсно життєствердне!
Дуже хочеться вірити, що вони всі нас там дійсно чекають і підтримують нас.
@@DariaAntsybor так і є... так і є... Я як уявлю свій рід, завдяки якому я є тою, яка є! Вони точно підтримують, охороняють, надихають!
Якраз хотіла попросити зняти відео на тематику обрядів поховання! Наче читаєте думки! Дякую за вашу роботу, біжу дивитися 🥰
Діти були, весілля було, ми поступово підбиралися)))) Так, пишіть, що Вас цікавить, нам це дуже важливо
Так, у нас на Волині раніше було прийнято класти багато одягу, не один комплект в труну
Розкажіть будь ласка про козацтво. Як вони підтримували звʼязок з родинами , їх заробіток, побут ,коли « служили на січі» І взагалі правда це чи ні. Я про те що розказували в шкільні роки начебто січові козаки не одружувались і було табу для жінок на січі.
Є вже ідеї щодо того, кого на такі теми запросити. Питання в тому, як всіх вчасно вихопити і куди їхати:))
Дуже класний випуск! Дякую! Ідеальна тривалість відео, але тепер хочеться другу частину)
Тут дехто писав, що відео дуже коротке, хоча насправді понад 30 хв і ми дуже переживали за ментальне здоров'я нашого оператора-монтажера😅
@@DariaAntsybor тривалість ідеальна, та я погоджуюсь, що «мало». Тому і кажу про другу частину. Бо одним подихом глянути більше ніж півгодини - я не встигаю 🥴 а два по 30хв - ❤️🫶🏻❤️
@@ToniqueVogueNeCvit обов'язково ще запросимо Олену Олександрівну, самі не могли попрощатися☺️
Дуже цікава розповідь. Мабудь це всім треба знати. Бо іноді опиняєшся у вакуумі - що робити? Так сталося коли мама померла. До моргу не везли. Родичів поряд в мене немає. Свекруха допомагати відмовилася. Добре одна сусідка прийшла. Підказувала що до чого. Ну плюс трохи того що бачила раніше на похованні. Справилися. Почула б те що у відео - була б реальна опора.
Співчуваю Вашій втраті. У містах зазвичай зараз дійсно морги і працівники ритуальних служб на себе перейняли це, але все одно є дуже багато моментів, які лишаються вдома, і така розгубленість постійно відчувається, особливо коли це стається вперше чи несподівано.
дехто на Хмельниччині казав не домовина, а дубовина можливо від слова дуб
Що означає «хресний брат»? Чи я неправильно почула…
Ну є хрещений тато, хрещена мама, а їхні діти логічно можуть називатися хрещеними братами і сестрами😊
@@DariaAntsybor зрозуміло) просто вперше таке почула
@@magicbee5393на Полтавщині ще є така штука, як півкума. Це кум мого кума. І ми так колись приколювалися, що кум кума мого кума тоді чверть кума, виходить
Згодна з пані Оленою. Це не сумна тема. Теж думаю , що до смерті, як явища нероздільно пов'язаного з нашим життям, так і до обрядів поховання померлого , які існували у наших пращурів та існують досі, треба ставитися з повагою . Не жахатися цього .Філософськи ставитися, як наші бабусі й дідусі спокійно говорити на цю тему, розважливо, як про життя. Про інше, але життя. Не боятися. Але й не насміхатися . Тому недоречні смішки ведучої просто дратували.
Перепрошую, якщо Вам десь так здалося. Я просто взагалі з тих, хто обирає сміх захисною реакцією, а не завмирання чи сльози. Не мала на меті когось образити
хочу бути ритуальним агентом
Це дуже важливо насправді, і якщо чесно, то я ще не бачила гарних ритуальних розпорядників, які б мали баланс чуйності, такту, співпереживання і підтримки