Ми розіграємо книгу "Вигнані на степи" з підписом Романа серед коментарів до випуску. Сердечно дякуємо за ваші коментарі, вподобайки і поширення ❤Пригостити команду "Пороблено" кавою ☕можна через Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon patreon.com/POROBLENO
Слухаю вашу розповідь і згадую своїх дідусів і бабусь. Мамина родина була з Холмщини, а татова з лемків. Маленькою мені розповідали, як розстрілювали по селах і українців, і євреїв. Втікали від війни, від обстрілів, залишаючи свої маєтки. Потім була депортація. Залишили майже все майно , а коли приїхали в вересні 44 року в Запорізьку область, їх там зустріли не радо, казали ПОЛЯКИ ПОНАЄХАЛІ. Хоча мали з собою пшеницю, 2 корови, сім'я була велика, голодували, в прадіда пухли ноги і він там і помер. Згодом повернулись на Львівщину, а прабабця возом з 2 коровами йшла пішки через всю Україну. Але знайшлись. А от по іншій лінії роду, прабабця загубилась в дорозі, ще до прибуття , десь на станції, і так і не знайшлась. Це по маминій родині. А лемківську багатодітну родину моєї бабусі вивезли на Донеччину , було дуже важко. Втекли до свої односельчан на захід. Хоч дехто залишився. Дідуся , якому було 15 років, відправили працювати на шахту, в Дніпропетровщині. Згодом втік до родини у Львівщину, а щоб його не посадили в тюрму за втечу, пішов у дільничні. Пишу, а очі мокрі, важко це все усвідомлювати, а вони пережили
Коли ці мученики три рази втекли із східних областей а по плану вони мали розбудовувати сільське господарство за що одержували три рази виплати на кожного члена сімі та компенсації на майно. Тоді щоб не полетіли голови тих які допустили халатність було прийнято рішення на ті території де мали працювати шановні лемки переселили мешканців закарпатської станіславської чернівецької тернопільської хмельницької та цілий район львівської області. Ці люди освоїли степ. Збудували потужну сільськогосподарську інфраструктуру і їхні діти внуки а також свідки тих подій ще до військових дій там проживали. Самі лемки коли прибули на території вищезгаданих областей через підкуп місцевої влади та тісну співпрацю із караючими органами радянської влади. Майже 95 відсотків були сексотами і це вони не скривали тому їх всі боялись.та їх без черг приймали в кпрс. Вони шукали хороші будівлі писали фальшиві доноси тих господарів карні органи висилали або в Сибір або на схід України. Отакато як дід панас казав хирня малята. А їх пращури не тільки помагали збирати податки еле просто тероризували населення Польщі і західної України. Самовільно розширивши територію римської імперії і повтановлюючи липові стаційні знаки аж до Косова та галича що грабувати. Теперішні професори через свою вседозволеність як сексот виставляти негативні оцінки дівчатам та заставляли їх приходити до них додому на перездачу. Про це знали керівники цих навчальних закладів але закривали очі бо на зауваження чули у відповідь ти що не знаєш з ким я співпрацю якщо пікнеш завтра тебе тут не буде. А бідні дівчата також мовчали самі розумієте чому. Думаю що до моїх доказів долучеться багато свідків і зможемо притягнути до відповідальності тих які творили ці чудасії. Хоча бог їм суддя і таким як вони. Алілуя.
...Це трагічна історія моїх бабусь і дідуся, родин моїх Тата і Мами Українці Холмщини ...вони були вирвані з корінням з обжитих домівок і господарств і депортовані в нікуди...😢😢😢 Вічна і світла Їм Пам'ять💔 Переміщені з Білгораю і Бидгоща (Холмщина) їх спочатку переселили на Херсонщину, просто неба((( Мама моя була немовлям тоді, бабуся сушила її пелюшки на тілі в дорозі.... Потрапили в якісь нашвидкоруч збиті бараки-хліви без води і світла . Жах😢💔 (Це по Маминій лінії) Згодом перебралися під Здолбунів на цементно-шиферний, там була робота і знову ж бараки і це було ближче до рідних місць ,принаймі. Згодом дідусь пішов працювати залізничником , щоб мати окреме житло - це була 1к хатинка "путейця" робітника залізничника -3 метри від залізничної колії,звичайно ж з вигодами на вулиці і клямкою на дверях... Коли Я малою залишалася там ночувати, завжди лякалася нічних поїздів ((( Це неподалік містечка Квасилів , Рівненська область По батьковій лінії - думаю , що мої прапра-в Родині були шведського походження з прізвищами: Швед і Леус , Я припускаю так, бо бабуся ще як жива була говорила , що бачилися з рідною тіткою на півдні України це якраз місця де є шведська колонія і її фамілія була Леус, Я не пам'ятаю, на жаль Херсонщина чи Миколаївщина , потім вони перебралися ближче на захід Млинівський район село Вовничі , неподалік у селі Дорогостай Рівненського району , Я відвідувала могили прабаби і прадіда їх фамілія Клюха і Швед .Родина була великою ,заможною хазяйською на ті часи мала гарне господарство, батьків брат підіймав держархіви у Львові, Я знаю про це) Царство Їм небесне усім 🙏😢 Трагічне життя...починали з подушки і пари ложок, зводилися спиналися на ноги ,прожили непросте життя , але не здавалися !
Боже який жах пережили ці люди. Я тяжко переношу переїзд в іншу країну, але це зручний переїзд, а ці люди втратили все, ніхто їх не питав хочуть вони чи ні .А тепер виходить так, що їхні нащадки, знову змушені тікати, і знову з тієї ж причини😢
Дякую що піднімаєте такі важливі теми. Я теж з родини переселенців, і нам досі болить. Дідуся з родиною було виселено з Надсяння, село Кобильниця Волоська (іронічно що це село лише 4 км від кордону). Прийшли до хати і дали 15 хв на збори. Родині пощастило що їх не відправили в бараках на схід, а вдалося оселитися у Львівській області. Я якраз зараз читаю книгу пана Романа "Вигнані на степи", дуже важко вона мені йде( Спогади дідуся та його сестри ще живі. Але як подумаю що пережили ті люди, яких переселили на схід... До речі, на цю тему є художня книга "Яблука Єви", рекомендую почитати, вона не залишить Вас байдужими
Дуже дякую вам за цей випуск. Мою бабусю також виселили з Холмщини, вони мали велике господарство, землю.. і привезли їх на бараки.. дуже трагічна історія. Вона записала багато спогадів про те, як знущались з українців під час виселення..
Щиро дякую за такий важливий репортаж. Тепер зрозуміла нарешті як так сталося, що в останній хвилі депортацій мого батька довелося залишити. Але на щостя родичі довезли. Пас'ятаю розповіді дідуся як багатим селянам довелося всією сім'єю тулитися в сінях в чужій хаті.
Я маю трохи лемківської крові, мого дідуся переселили на південь Тернопільщини. Дуже цікава розмова, в мене аж дихання забивало від деяких фактів. Дякую)
Вдячна п.Анні і п.Романові за те, що торкнулися цієї важкої теми.Вона добре відома нащадкам тих депортованих українців, але була цілком закритою у совєцькі часи, та й за часи Незалежності майже зовсім не висвітлюється.Це історія родин обох моїх батьків. Родина з боку Мами була вивезена в товарних вагонах на Одещину.В Холмщині залишили добре господарство і новозбудований будинок, а в Одещині поселили їх в жалюгідну халупу, на городі, який посадили, все пропало від засухи.Зрозумівши, що доведеться гинути з голоду, восени 1945р. родині дивом вдалося звідти таємно вночі виїхати, бо совєцька влада силоміць затримувала там людей.Моя родина місяць добиралася до заходу України, вдень пішки йшли за підводою, ночували на тій же підводі, а в родині були малі діти.Уявіть, що пережили люди, ставши вигнанцями і втративши все нажите!
Такаж історія,Бесарабія виселені з яворівського полігону в сорокових роках в сорок третьому повернулись на львівщину,в п'ятдесятих виселили в степи дніпропетровщини❤
Грубешувський повіт. Село Черничин. Моя бабуся померла в 1991. До кінця життя коли згадувала минуле, казала ,, вдома". А на Волині ми були забужани. Наше село називається Струмівка. Колись мало назву Stromovka, є ще мікрорайон у Празі з такою назвою. Так от в Струмівці жили колись чехи з поляками. До сих пір стоять чеські хати. Щоправда їх вже не впізнати після ,,розширень" та ,, євроремонтів". Шкода
Дорогенька, тримаймося! Я родом із Луганщини (від 1969 року мешкаю у Львові). Мій чоловік (на жаль, уже покійний) був лемком з-під Сянока - прекрасна і мудра людина. Шість з половиною років мучився у сталінському концтаборі в Казахстані як політв"язень, а також його мама і старший брат. Любив свій край, знав досконало світову історію, був глибоко віруючою людиною. Я неймовірно вдячна Богові за те, що подарував мені такого доброго і мудрого чоловіка. До речі, у вашому селі мешкала лемкиня Тоня, також примусова переселенка. Її чоловіком був москаль Міша Адонін з Дєнєжнікового Новоайдарського району. Так Ви знаєте - вона його зробила українцем! Вони вже, певне, не живуть на цьому світі. Були в них, здається, дві донечки... Гадаю, що виїхали звідти на початку війни... Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Моя бабця з родиною була таким чином вивезена. Її свекруха померла від депресії незабаром, а бабуся ніколи не оговталась від того, що їх позбавили усього і зробили за її ж словами «рабинею в колгоспі»
Село Нагірне, Мостиського району. Було дощенту спалене поляками. Там загинув мій вуйко, який вертався з закупів з Мостиськ, не дійшов до своєї хати 10 метрів, його перестріли поляки і застрелили просто майже перед його хатою, його жінка бачила це , якраз виглянула у вікно, бо знала, що вуйко вже має прийти, і це сталося на її очах, а за якийсь час село спалили, а вона з дитиною встигла полями, городами, лісами втекти до родини у Львів...
Родину моєї бабусі виселили з Грубєшова і переселили на Тернопільщину. У них там цілий хутір таких переселенців. Бабуся розказувала, що їхній будинок в Польщі спалили як тільки вони звідти виїхали. На Тернопільщину добиралися 2 тижні поїздом. Потім в Чорткові біля вокзалу вони кочували ще з два тижні, поки їх не заселили в розвалюху поляків, котрі виїхали до Польщі. Той глиняний будинок вони першого ж літа розвалили і почали на його місці будувати новий.
Батьки мої обох дідусів депортовані з Холмщини,одні одразу поселились в Рівненській області, приїхавши коровами, а інші приїхали в Рівне вже з Херсонської області.А батьків обох бабусь відправили на заслання в сибір , де вони відсиділи 7 і 10 років
мій прадід поляк,разом з дружиною(теж полька) потрапив в Україну ще у 1895 на землі Поділля . я не можу зрозуміти чому. всіх народжених дітей вже записували українцями , а потім(в 30-х), навіть змінювали по-батькові і боялися,щоб не викрили,що вони поляки..ну це я вже розумію чому .
@@annanikolaieva4339 але, всіх братів мого діда теж розстріляли в НКВД...ім'я одного з них я знайшла в книзі пам'яті реабілітованих...а мій дідусь був наймолодший (його в погребі ховали)..потім на фронт..повернувся поранений...а добили вже у 1978 односельчани(діти тих НКВДистів) а тепер ці діти(вірніше їхні внуки) сховали(або спалили) архіви...ховаються від мене і брешуть..навіть цвинтар старий випалили в селі. ось така масакра
Мне рассказывала моя покойная мать что 1945 году Феврале бабушка была беременна насила маю мать Их было четверо детей и мама пятая когда они ехали с Польши на Украину бабушка рожала а дедушка был на крыше дрова собирал его на границе убили и бабушка осталась одна с детьми привезли.Одеская область с. Яков хутор
Лемки в Польщі дуже бідно жили. Їм було запропоновано переїхати на схід України. За це їм на кожного члена сім'ї було виплачено досить солідні суми грошей крім того вони могли забрати всю живність або одержати компенсацію. Їм пояснили куди вони поїдуть і в яких умовах будуть жити і працювати. Спочатку поїхали само бідні цілком добровільно. Коли вони приїхали то зрозуміли що з тими коштами вони цілком пристойно зможуть жити в Польщі тому вони майже всі повернулись додому так як кордон не був закритий. Потім вони зробили другий раз такий самий фокус однак повернутись назад змогли не всі так як кордон вже закрили однак чез підкуп прикордонників декому вдалось знову повернутись. Однак багатим потрібні були. Батраки а працювати розбагатівші на халяву не хотіли тому почались міжусобні розбірки. Полякам ці ігри загрожували громадянською війною тому було прийнято рішення позбутись бунтарі. Як кажуть плаче дитина що бита та не каже за що. Во в Україні користувались досить значними пільгами при поступленнях у ВНЗ і тд. Себе проявили як підлі фальшиві та наглі. Їм завжди всього мало їм усі щось винні. Алілуя
Семі лемки за часів римської імперії це були тогочасні легіонери які стояли на східній кордонах набиралились в основному із сиріт і багатодітних сімей практично іх купляли і робили з них тогочасних яничарів. Вони виконували обов'язки як воїни і як помічники тогочасної податкової інспекції. Це були жорстокі і підлі люди які визискували своїх одноплемінників. Тому після розпаду імперії вони не змогли повернутись додому так як їх всі ненавиділи. Вони почали створювати сім'ї і вести осідле життя однак не навчені працювати стали батраками. Однак кров їх не очистилась від попереднього гріховного життя. Я зустрічався з представниками цього племені у Польщі в Гданську легніце Вроцлаві і інших містах. Я ще легко охарактеризував їх поведінку. Вони хизується як обдурили радянську владу. Також підніміть архіви у Росії про які замовчують бо соромно. Тай посадіть на детектор брехні тих які ще живуть а коли їх батьки оформляли згоду на переселення вони були у віці семи восьми років так що добре пам'ятають як все було. Вас коли хтось хотів когось по низ ти то казав а ти. Лемко. За радянських часів 95 відсотків з них були сексотами. А що витворяли ті які ставали викладачами у вишах скільком колегам спорили життя а як вони знущались над студентами. Особливо представники чоловічої статі над дівчатами. Це потребує окремого розслідування. Ці тварі створювали в себе дома цілі гарем. Ааааааа. Уууууууууу. Алілуя.
Стає зрозумілим , чого це пан Радослав Сікорськийтак полюбляє "обсмоктувати" тему українців , постійно звинувачуючі у "Волинській трагедії" ... Залишки українців переселили туди ближче до Німечини , і їм куди важче було ассімілюватися серед поляків , бо вважали такими ж ворогами , бо боролися за свою незалежність... А хлопчик Радослав народився в м. Бидгощ , тому самому , яке гітлеровці називали причиною нападу на Польщу та просування до кордонів з радянщиною .Там відбулася "Кровава неділя" з розтрілами німців 3.09.1939 р. , тему яку і досі не можуть пояснити . От тільки при усіх звинуваченнях забувають згадувати НКВД та "СМЕРШ" , які і просували свої інтерпритації з усіх боків , тим самим штовхаючи на трагедії .Теж самме ми сьогодні бачимо із лнр/днр ... Одне не зрозуміло , якщо сьгодні нас дітей та онуків звинувачують , що діялося 80 років потому ... То скажіть , як сприймати сьогодні вислів "Діти за вчинки батьків не відповідають " ? Коли на наших очах тривають кожного вбивства нашого народу України росіянами , а їхні "нащадки" безвідповідально знаходять безпечний притулок у багатьох країнах світу , ще й користуючись "кровавими" грошима батьків ??!
@@annanikolaieva4339 Я розумію, що книга і дослідження надзвичайно важливі. Але на Ваше запитання мені важко відповісти. Я розумію, що Ви хочете пояснення, як я розумію те, що сформулювала. Біда в тому. що системно дослідження українських візерунків та вірзблень не відбувається. Є одиниці тих, хто так скурпульозно працює в наукових історичних дослідженнях.
Збагніть на те , що ті самі херсонські землі , та і вздовж всього Дніпра залишались не розмінованими , де потрібно було обживатися . А голодомор після війни в Украї́ні 1946-1947 рокі́в... А відсутність паспортів , аби не селилися де їнде . Та і гебісти продовжували свої кроваві справи ...
Ми розіграємо книгу "Вигнані на степи" з підписом Романа серед коментарів до випуску. Сердечно дякуємо за ваші коментарі, вподобайки і поширення ❤Пригостити команду "Пороблено" кавою ☕можна через Монобанку send.monobank.ua/jar/7pyPH4wLkY, платформи Buy Me a Coffee www.buymeacoffee.com/porobleno або Patreon patreon.com/POROBLENO
Слухаю вашу розповідь і згадую своїх дідусів і бабусь. Мамина родина була з Холмщини, а татова з лемків. Маленькою мені розповідали, як розстрілювали по селах і українців, і євреїв. Втікали від війни, від обстрілів, залишаючи свої маєтки. Потім була депортація. Залишили майже все майно , а коли приїхали в вересні 44 року в Запорізьку область, їх там зустріли не радо, казали ПОЛЯКИ ПОНАЄХАЛІ. Хоча мали з собою пшеницю, 2 корови, сім'я була велика, голодували, в прадіда пухли ноги і він там і помер. Згодом повернулись на Львівщину, а прабабця возом з 2 коровами йшла пішки через всю Україну. Але знайшлись. А от по іншій лінії роду, прабабця загубилась в дорозі, ще до прибуття , десь на станції, і так і не знайшлась. Це по маминій родині.
А лемківську багатодітну родину моєї бабусі вивезли на Донеччину , було дуже важко. Втекли до свої односельчан на захід. Хоч дехто залишився.
Дідуся , якому було 15 років, відправили працювати на шахту, в Дніпропетровщині. Згодом втік до родини у Львівщину, а щоб його не посадили в тюрму за втечу, пішов у дільничні.
Пишу, а очі мокрі, важко це все усвідомлювати, а вони пережили
Розділяю Ваш біль!
Боже мій які спогади сумні і важливі
Дідусь дуже хитрий)
Взагалі так ще ко що ваша родина постійно тягнулася додому. Майстри втеч і повернень)
Коли ці мученики три рази втекли із східних областей а по плану вони мали розбудовувати сільське господарство за що одержували три рази виплати на кожного члена сімі та компенсації на майно. Тоді щоб не полетіли голови тих які допустили халатність було прийнято рішення на ті території де мали працювати шановні лемки переселили мешканців закарпатської станіславської чернівецької тернопільської хмельницької та цілий район львівської області. Ці люди освоїли степ. Збудували потужну сільськогосподарську інфраструктуру і їхні діти внуки а також свідки тих подій ще до військових дій там проживали. Самі лемки коли прибули на території вищезгаданих областей через підкуп місцевої влади та тісну співпрацю із караючими органами радянської влади. Майже 95 відсотків були сексотами і це вони не скривали тому їх всі боялись.та їх без черг приймали в кпрс. Вони шукали хороші будівлі писали фальшиві доноси тих господарів карні органи висилали або в Сибір або на схід України. Отакато як дід панас казав хирня малята. А їх пращури не тільки помагали збирати податки еле просто тероризували населення Польщі і західної України. Самовільно розширивши територію римської імперії і повтановлюючи липові стаційні знаки аж до Косова та галича що грабувати. Теперішні професори через свою вседозволеність як сексот виставляти негативні оцінки дівчатам та заставляли їх приходити до них додому на перездачу. Про це знали керівники цих навчальних закладів але закривали очі бо на зауваження чули у відповідь ти що не знаєш з ким я співпрацю якщо пікнеш завтра тебе тут не буде. А бідні дівчата також мовчали самі розумієте чому. Думаю що до моїх доказів долучеться багато свідків і зможемо притягнути до відповідальності тих які творили ці чудасії. Хоча бог їм суддя і таким як вони. Алілуя.
Дякую, що піднімаєте цю тему
...Це трагічна історія моїх бабусь і дідуся,
родин
моїх Тата і Мами Українці Холмщини ...вони були вирвані з корінням з обжитих домівок і господарств і депортовані в нікуди...😢😢😢
Вічна і світла Їм Пам'ять💔
Переміщені з Білгораю і Бидгоща (Холмщина) їх
спочатку переселили на Херсонщину,
просто неба(((
Мама моя була немовлям тоді,
бабуся сушила її пелюшки на тілі в дорозі....
Потрапили в якісь нашвидкоруч збиті бараки-хліви без води і світла .
Жах😢💔
(Це по Маминій лінії)
Згодом перебралися під Здолбунів на цементно-шиферний,
там була робота і знову ж бараки і це було ближче до рідних місць ,принаймі.
Згодом дідусь пішов працювати залізничником ,
щоб мати окреме житло - це була 1к хатинка "путейця" робітника залізничника -3 метри від залізничної колії,звичайно ж з вигодами на вулиці і клямкою на дверях...
Коли Я малою залишалася там ночувати, завжди лякалася нічних поїздів (((
Це неподалік містечка Квасилів ,
Рівненська область
По батьковій лінії - думаю ,
що мої прапра-в Родині були шведського походження з прізвищами:
Швед і Леус ,
Я припускаю так,
бо бабуся ще як жива була говорила ,
що бачилися з рідною тіткою на півдні України це якраз місця де є шведська колонія і її фамілія була Леус,
Я не пам'ятаю, на жаль Херсонщина чи Миколаївщина ,
потім вони перебралися ближче на захід Млинівський район село Вовничі ,
неподалік у селі Дорогостай Рівненського району ,
Я відвідувала могили прабаби і прадіда їх фамілія Клюха і Швед .Родина була великою ,заможною хазяйською на ті часи мала гарне господарство,
батьків брат підіймав держархіви у Львові,
Я знаю про це)
Царство Їм небесне усім 🙏😢
Трагічне життя...починали з подушки і пари ложок,
зводилися спиналися на ноги ,прожили непросте життя ,
але
не здавалися !
Дякую Вам .Дуже потрібне відео!
Боже який жах пережили ці люди. Я тяжко переношу переїзд в іншу країну, але це зручний переїзд, а ці люди втратили все, ніхто їх не питав хочуть вони чи ні .А тепер виходить так, що їхні нащадки, знову змушені тікати, і знову з тієї ж причини😢
Дякую що піднімаєте такі важливі теми. Я теж з родини переселенців, і нам досі болить. Дідуся з родиною було виселено з Надсяння, село Кобильниця Волоська (іронічно що це село лише 4 км від кордону). Прийшли до хати і дали 15 хв на збори. Родині пощастило що їх не відправили в бараках на схід, а вдалося оселитися у Львівській області.
Я якраз зараз читаю книгу пана Романа "Вигнані на степи", дуже важко вона мені йде( Спогади дідуся та його сестри ще живі.
Але як подумаю що пережили ті люди, яких переселили на схід... До речі, на цю тему є художня книга "Яблука Єви", рекомендую почитати, вона не залишить Вас байдужими
дякую за теплі слова!
Дуже дякую вам за цей випуск. Мою бабусю також виселили з Холмщини, вони мали велике господарство, землю.. і привезли їх на бараки.. дуже трагічна історія. Вона записала багато спогадів про те, як знущались з українців під час виселення..
Щиро дякую за такий важливий репортаж. Тепер зрозуміла нарешті як так сталося, що в останній хвилі депортацій мого батька довелося залишити. Але на щостя родичі довезли. Пас'ятаю розповіді дідуся як багатим селянам довелося всією сім'єю тулитися в сінях в чужій хаті.
Прослухала випуск двічі, бо мало про це знала. Дякую
Дякую за цікавого гостя, цікаву розмову 💛🩵
Дякуємо за цікавого гостя, складну, але цікаву тему, що розкриваєте нам нашу історію, старанно приховану за радянських часів
Дякую за цінну інформацію. Багато для себе відкрила.
Я маю трохи лемківської крові, мого дідуся переселили на південь Тернопільщини.
Дуже цікава розмова, в мене аж дихання забивало від деяких фактів. Дякую)
дуже цікаво. дякі
Складна тема. Але дуже цікаво розповідаєте. Дякую 🇺🇦🇵🇱
Вдячна п.Анні і п.Романові за те, що торкнулися цієї важкої теми.Вона добре відома нащадкам тих депортованих українців, але була цілком закритою у совєцькі часи, та й за часи Незалежності майже зовсім не висвітлюється.Це історія родин обох моїх батьків. Родина з боку Мами була вивезена в товарних вагонах на Одещину.В Холмщині залишили добре господарство і новозбудований будинок, а в Одещині поселили їх в жалюгідну халупу, на городі, який посадили, все пропало від засухи.Зрозумівши, що доведеться гинути з голоду, восени 1945р. родині дивом вдалося звідти таємно вночі виїхати, бо совєцька влада силоміць затримувала там людей.Моя родина місяць добиралася до заходу України, вдень пішки йшли за підводою, ночували на тій же підводі, а в родині були малі діти.Уявіть, що пережили люди, ставши вигнанцями і втративши все нажите!
І у моїх подібна історія
Такаж історія,Бесарабія виселені з яворівського полігону в сорокових роках в сорок третьому повернулись на львівщину,в п'ятдесятих виселили в степи дніпропетровщини❤
Грубешувський повіт. Село Черничин. Моя бабуся померла в 1991. До кінця життя коли згадувала минуле, казала ,, вдома".
А на Волині ми були забужани. Наше село називається Струмівка. Колись мало назву Stromovka, є ще мікрорайон у Празі з такою назвою. Так от в Струмівці жили колись чехи з поляками. До сих пір стоять чеські хати. Щоправда їх вже не впізнати після ,,розширень" та ,, євроремонтів". Шкода
Ми лемки з Переможного Лунанської обл. Моя донечка лемкиння в 4 поколінні.
Дорогенька, тримаймося! Я родом із Луганщини (від 1969 року мешкаю у Львові). Мій чоловік (на жаль, уже покійний) був лемком з-під Сянока - прекрасна і мудра людина. Шість з половиною років мучився у сталінському концтаборі в Казахстані як політв"язень, а також його мама і старший брат. Любив свій край, знав досконало світову історію, був глибоко віруючою людиною. Я неймовірно вдячна Богові за те, що подарував мені такого доброго і мудрого чоловіка. До речі, у вашому селі мешкала лемкиня Тоня, також примусова переселенка. Її чоловіком був москаль Міша Адонін з Дєнєжнікового Новоайдарського району. Так Ви знаєте - вона його зробила українцем! Вони вже, певне, не живуть на цьому світі. Були в них, здається, дві донечки... Гадаю, що виїхали звідти на початку війни... Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
Дякую що бережете пам'ять! Це дуже важливо
Пані Тетяно, не ви були в фільмі документальному як невістка лемківської родини?
@@romankabachiy5434 так Я)
Моя бабця з родиною була таким чином вивезена. Її свекруха померла від депресії незабаром, а бабуся ніколи не оговталась від того, що їх позбавили усього і зробили за її ж словами «рабинею в колгоспі»
дякую за вашу цікаву і необхідну працю !!!
Це також історія і моєї родини... Родину тата переселили на Тернопільщину, родину мами на Львівщину. Дуже болюча тема.
Село Нагірне, Мостиського району. Було дощенту спалене поляками. Там загинув мій вуйко, який вертався з закупів з Мостиськ, не дійшов до своєї хати 10 метрів, його перестріли поляки і застрелили просто майже перед його хатою, його жінка бачила це , якраз виглянула у вікно, бо знала, що вуйко вже має прийти, і це сталося на її очах, а за якийсь час село спалили, а вона з дитиною встигла полями, городами, лісами втекти до родини у Львів...
жах
Родину моєї бабусі виселили з Грубєшова і переселили на Тернопільщину. У них там цілий хутір таких переселенців. Бабуся розказувала, що їхній будинок в Польщі спалили як тільки вони звідти виїхали. На Тернопільщину добиралися 2 тижні поїздом. Потім в Чорткові біля вокзалу вони кочували ще з два тижні, поки їх не заселили в розвалюху поляків, котрі виїхали до Польщі. Той глиняний будинок вони першого ж літа розвалили і почали на його місці будувати новий.
Батьки мої обох дідусів депортовані з Холмщини,одні одразу поселились в Рівненській області, приїхавши коровами, а інші приїхали в Рівне вже з Херсонської області.А батьків обох бабусь відправили на заслання в сибір , де вони відсиділи 7 і 10 років
дякую за спомин.
На Одещині є село, де бойки, живучи з болгарами, досі пам*ятають, за що їх переселили сюди
А назву села памʼятаєте?
@@annanikolaieva4339 катаржине uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BC'%D1%8F%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)
Маю підозру що це історія і моїх дідуся і бабусі 😢 їх переселили на Сумщину а там потім вони пережили голодомор
мій прадід поляк,разом з дружиною(теж полька) потрапив в Україну ще у 1895 на землі Поділля . я не можу зрозуміти чому.
всіх народжених дітей вже записували українцями ,
а потім(в 30-х), навіть змінювали по-батькові і боялися,щоб не викрили,що вони поляки..ну це я вже розумію чому .
Мої прадіди поляки в 1930х роках були репресовані і розстріляні за те, що були поляками, а ваші собі врятували життя ❤
@@annanikolaieva4339
але, всіх братів мого діда теж розстріляли в НКВД...ім'я одного з них я знайшла в книзі пам'яті реабілітованих...а мій дідусь був наймолодший (його в погребі ховали)..потім на фронт..повернувся поранений...а добили вже у 1978 односельчани(діти тих НКВДистів)
а тепер ці діти(вірніше їхні внуки) сховали(або спалили) архіви...ховаються від мене і брешуть..навіть цвинтар старий випалили в селі.
ось така масакра
Дуже цікаво. В землях які до Росіїської імперії належали, не було цього поділу батько-сини, матері-дочки по релігії.
Мне рассказывала моя покойная мать что 1945 году
Феврале бабушка была беременна насила маю мать
Их было четверо детей и мама пятая когда они ехали с Польши на Украину бабушка рожала а дедушка был на крыше дрова собирал его на границе убили и бабушка осталась одна с детьми привезли.Одеская область с.
Яков хутор
Лемки в Польщі дуже бідно жили. Їм було запропоновано переїхати на схід України. За це їм на кожного члена сім'ї було виплачено досить солідні суми грошей крім того вони могли забрати всю живність або одержати компенсацію. Їм пояснили куди вони поїдуть і в яких умовах будуть жити і працювати. Спочатку поїхали само бідні цілком добровільно. Коли вони приїхали то зрозуміли що з тими коштами вони цілком пристойно зможуть жити в Польщі тому вони майже всі повернулись додому так як кордон не був закритий. Потім вони зробили другий раз такий самий фокус однак повернутись назад змогли не всі так як кордон вже закрили однак чез підкуп прикордонників декому вдалось знову повернутись. Однак багатим потрібні були. Батраки а працювати розбагатівші на халяву не хотіли тому почались міжусобні розбірки. Полякам ці ігри загрожували громадянською війною тому було прийнято рішення позбутись бунтарі. Як кажуть плаче дитина що бита та не каже за що. Во в Україні користувались досить значними пільгами при поступленнях у ВНЗ і тд. Себе проявили як підлі фальшиві та наглі. Їм завжди всього мало їм усі щось винні. Алілуя
Поділіться, будь ласка, звідки у Вас така інформація?
Семі лемки за часів римської імперії це були тогочасні легіонери які стояли на східній кордонах набиралились в основному із сиріт і багатодітних сімей практично іх купляли і робили з них тогочасних яничарів. Вони виконували обов'язки як воїни і як помічники тогочасної податкової інспекції. Це були жорстокі і підлі люди які визискували своїх одноплемінників. Тому після розпаду імперії вони не змогли повернутись додому так як їх всі ненавиділи. Вони почали створювати сім'ї і вести осідле життя однак не навчені працювати стали батраками. Однак кров їх не очистилась від попереднього гріховного життя. Я зустрічався з представниками цього племені у Польщі в Гданську легніце Вроцлаві і інших містах. Я ще легко охарактеризував їх поведінку. Вони хизується як обдурили радянську владу. Також підніміть архіви у Росії про які замовчують бо соромно. Тай посадіть на детектор брехні тих які ще живуть а коли їх батьки оформляли згоду на переселення вони були у віці семи восьми років так що добре пам'ятають як все було. Вас коли хтось хотів когось по низ ти то казав а ти. Лемко. За радянських часів 95 відсотків з них були сексотами. А що витворяли ті які ставали викладачами у вишах скільком колегам спорили життя а як вони знущались над студентами. Особливо представники чоловічої статі над дівчатами. Це потребує окремого розслідування. Ці тварі створювали в себе дома цілі гарем. Ааааааа. Уууууууууу. Алілуя.
Стає зрозумілим , чого це пан Радослав Сікорськийтак полюбляє "обсмоктувати" тему українців , постійно звинувачуючі у "Волинській трагедії" ... Залишки українців переселили туди ближче до Німечини , і їм куди важче було ассімілюватися серед поляків , бо вважали такими ж ворогами , бо боролися за свою незалежність... А хлопчик Радослав народився в м. Бидгощ , тому самому , яке гітлеровці називали причиною нападу на Польщу та просування до кордонів з радянщиною .Там відбулася "Кровава неділя" з розтрілами німців 3.09.1939 р. , тему яку і досі не можуть пояснити . От тільки при усіх звинуваченнях забувають згадувати НКВД та "СМЕРШ" , які і просували свої інтерпритації з усіх боків , тим самим штовхаючи на трагедії .Теж самме ми сьогодні бачимо із лнр/днр ...
Одне не зрозуміло , якщо сьгодні нас дітей та онуків звинувачують , що діялося 80 років потому ... То скажіть , як сприймати сьогодні вислів "Діти за вчинки батьків не відповідають " ? Коли на наших очах тривають кожного вбивства нашого народу України росіянами , а їхні "нащадки" безвідповідально знаходять безпечний притулок у багатьох країнах світу , ще й користуючись "кровавими" грошима батьків ??!
Чому нащадки переселенців не домагаються повернення на свої етнічні землі ?
Поясніть, будь ласка, як Ви це собі уявляєте?
😂 Капець стелить, ще й з таким серйозним обличчям
Поясніть, будь ласка, про що Ви говорите?
Мені здається що якось легко сказано про трагедію цих переселень.
Ви це серйозно?
@@annanikolaieva4339 Я розумію, що книга і дослідження надзвичайно важливі. Але на Ваше запитання мені важко відповісти. Я розумію, що Ви хочете пояснення, як я розумію те, що сформулювала.
Біда в тому. що системно дослідження українських візерунків та вірзблень не відбувається. Є одиниці тих, хто так скурпульозно працює в наукових історичних дослідженнях.
@@olgadidakt8539я все одно не розумію, що Ви цим коментарем хочете сказати про наш випуск з Романом.
Збагніть на те , що ті самі херсонські землі , та і вздовж всього Дніпра залишались не розмінованими , де потрібно було обживатися . А голодомор після війни
в Украї́ні 1946-1947 рокі́в... А відсутність паспортів , аби не селилися де їнде . Та і гебісти продовжували свої кроваві справи ...