Що Бісить Маму Дитини З Інвалідністю | Дар'я Герасимчук
Вставка
- Опубліковано 15 лис 2023
- Настоянка з мишенят від епілепсії і обітниця мовчання від глухоти, «де ж ти так нагрішила?» і «вона у вас зовсім овоч?»…
Ми не знаємо що у головах тих, хто таке радить і питає.
Тому окрім геть трешових історій - у випуску багато корисної інфи для тих, кому б не спало на думку таке ляпнути, але хто і досі трошки губиться при зустрічі. Що і як запитувати, як себе поводити і куди не варто пхати свого носика - пояснила Дарʼя Герасимчук.
Дарʼя в Instagram: / daria_herasymchuk
Для тих, хто хоче вивчити жестову мову: t.me/vidchui24
ГО «Відчуй» в Instagram: / ngo.vidchui
💰Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси:
/ @luki_ua
LU;KI в Instagram - / luki.ukraine
#luki #лукі
Це дуже крутий і потрібний випуск! Будь ласка, більше подібних - нам потрібно вчитись бути толерантними. Можна запрошувати людей з інвалідністю, або з особливостями розвитку, їх рідних. Це важливо і україномовних відео я таких не зустрічала.
Так, будь ласка, це справді життєво необхідно для загального розвитку суспільства! Треба збільшувати видимість людей з різноманітними особливостями, і, до того ж, давати всім змогу проявляти себе саме так і у тій сфері, як кожному самому хочеться ❤
Згодна з вами. Проблема насамперед в необізнаності. Нам дійсно треба вчитися як поводитися з такими людьми, їхніми батьками.
Треба вчитись бути добрими,а не толерантними.
Бо після спілкування з окремими особами теж хочеться помити руки😢
Дійсно це дуже слушна думка.
Такі теми потрібно викладати на уроках в школі, щоб наші дітки знали, як поводитися.
Головне, щоб ще самі вчителі, які викладатимуть такі уроки толерантності не мали упередженого ставлення до дітей з інвалідністю. У нас із цим проблеми. У більшості педагогів радянський підхід
@@Oksana_Gd у нас вся система освіти радянська , її треба повністю реформувати
@@Lumberjack_1624 повністю з Вами згодна
@@Oksana_Gd Підліток: "як же мені знайти роботу коли я буду дорослим?"
Школа: "S=a+b/2*h"
@@Lumberjack_1624 100%👍😀
Про "де ж ти нагрішила", як і "може ви курили під час вагітності" - це прям класика😅. Ще є варіант - "ходила під час вагітності на кладовище?"
А кладовище тут до чого?
@@codeforces_hero2409прикмети)
@@codeforces_hero2409 старше покоління вірило в те, що якщо вагітна ходить на кладовище то може злякатись і народити дитину "якусь не таку"
… ще стриглася під час вагітності, або - злякалася і вхопилася за живіт тощо. Моє «улюблене» було: не чисть живу рибу(карасів купляла на базарі з вже помітним животиком у якоїсь бабці😂), почекай поки самі подохнуть, бо буде викидень!!!🤣для розуміння комічності ситуації я до 5го місяця вагітності працювала в лікарні, в операційній і частенько по роботі ходила в морг😂 ПОСТІЙНО всі кому не лінь давали якісь дикунські абсурдні поради. Народила абсолютно здорову доцю, якій вже 25 рочків❤
В мене донечка народилася з кривошиєю....ми за 3 підходи по 10 масажів це виправили.
Але близькі люди говорили що це нас з чоловіком така кара...бо ми завагітніли до весілля 😮😅
Навчалася в універі, де навчалося багато людей з інвалідністю. Така була політика закладу, надавали їм можливість безкоштовно навчатися. І ми між собою товаришували не зважаючи на руки, ноги, вміння говорити і рухатися. Це було класно, почуття вільності від стереотипів. На візочку, з паличками, з різними фігурами - всіх сприймали не як зовнішність, а як особистість.
І от наближається так званий "день інваліда" як нам сказали (певно то мав бути день толерантності)... І кажуть, що потрібно якось цього відзначити... відмітити...
Студенти: як? ПРИВІТАТИ?? сказати дякую? Сказати що ми їх бачимо, сприймаємо? Тобто ми тут всі разом, а потрібно зараз розділитися? І підкреслити це?
(Тоді не було такого слова, але почуття лютого кринжу було!)
І я спитала у подруги: як ти хочеш щоб ми себе повели у цей день?
І вона сказала: нічого не треба, просто поводьтеся як звичайно.
І ми з такими всіма різними людьми забули про цей день і їли булочки у їдальні всі вперемішку зі своїми друзями❤
"день інваліда" має бути кожен день у році, щоб абсолютно здорові люди розуміли, що треба допомагати таким самим людям, але які мають менше можливостей. ті самі пандуси робити, тротуари без бордюрів на переходах. та і банально дружити із ними, а не шугатись.
@@kk-nd2bb буквально на днях бачила як дівчина, яка не зовсім чітко говорить, щось купувала в магазині фурнітури, дрібниці всякі. Звісно, подумала про те, з чим вона стикається кожного дня і яка вона вже умнічка що робить такі речі самостійно. І хоч продавцю було важко її зрозуміти, але вона й оком не кліпнула, що щось не так. Обслуговувала як всіх інших, допомогла з вибором. Так що, такі відео щось таки роблять 🙏
А ще в дитинстві дружили з сусідками, в них жила родичка , яка погано говорила і не могла ходити, обслуговувати себе. Діти вони не тямущі і вчаться на прикладах. Все дивне видавалося нам смішним. Але нам суворо забороняли з тої жінки глузувати. Навпаки, нас вчили підтримувати бесіду і ми навіть їй організовували день народження з декором і всякими веселощами. І не пам'ятаю навіть, щоб місцеві розбишаки казали якесь лихе слово на неї.
Все йде від виховання і прикладу🙏
А ще бісять батьки, які не бачать проблем своїх дітей, не звертаються до спеціалістів, втрачають золотий час для реабілітації чи хоча б, соціалізації.
ще гірше, коли такі батьки потім малюють справки в лікарів і потім впихують потенційно небезпечну людину в непідготовлений до цього колектив школярів і вчителів, роблячи гірше і своїй дитині, і оточуючим
Ще гірше коли ти бачиш що щось не так, йдеш до лікарів, а тобі кажуть" що ти хочеш ?"
@@user-rk7ed4zu6nце вже півшляху - усвідомити, що щось не так. Потім пошук «своїх» лікарів, які знайдуть причину/проблему. Все ж гірше, коли батьки не хочуть бачити очевидне для інших😢
А тепер буде інша сторона медалі... Одразу напишу, що я, ЗА соціалізацію особливих дітей, але.. В садку стикнулися з проблемою: хлопчик з аутистичним спектром, в особливість свого діагнозу він був трішки агресивним, тому постійно ображав мою дитину. Замість того, щоб піти додому, ми їздили до нейрохірурга бо була підозра на струс мозку( ці побої були не раз і не два. І коли я підняла питання, чому немає помічника в вихователя, то мама тієї дитини, сказала що я цькую її дитину...Хоча я абсолютно толерантна в цих питаннях! Наша система освіти готова до таких діток лише на папері!
Сильна жінка. Про людей з інвалідністю треба говорити частіше, щоб люди розуміли що вони такі як вони
і переробити під них міську інфраструктуру на державному рівні, починаючи з під'їздів.
І розуміли,що це може трапитись з кожним
@@irinavoichenko3 дійсно ніколи не знаешь що може статися, ми не очікували що дитина народився особливою , всі аналізи , вагітність проходили ідеально а вийшла спонтанна генетична поломка Слава Богу легка тобто частична але все-таки дитині оформили інвалідність.
@@user-tv4pb5qw5q дуже прикро.
Божого захисту вам
Нажаль, ти можеш побудувати родину та кар'єру лише у тому випадку, якщо дитина не має важкої івалідності та здатна на самообслуговування. Якщо дитина лежача та у 17 років має розвиток на 2-3 - ти маєш бути з нею 24/7. Вона не здатна обслуговувати себе самостійно.
Якщо при цьому ти залишилася без чоловіка та підтримки - ця дитина зруйнує твоє життя. І це правда. Це не говорить про те, що її не потрібно любити чи потрібно її позбавити соціуму, це говорить лише про те, що мама не зможе сприймати все позитивно та розвиватися як окрема особистість.
А ще це говорить про те, що суспільство повинно розвиватися в плані інклюзії, бо дитина навіть з тяжкою комплексною інвалідністю може проводити час не тільки з мамою і не тільки в чотирьох стінах свого помешкання. Повинні бути патронажні служби, групи денного перебування, будинки сумісного проживання і все це дозволить батькам мати і своє життя, а дітям не бути під гіперопікою. Часто мами звикають настільки опікати своїх дітей, що не можуть побачити, що шкодять і дитині і собі. Я сама така, на жаль..
@@maySV7на все це щастя потрібні гроші, чи готові особисто ви платити податками 50-70% від всіх ваших доходів? Враховуючи те, що жодні доходи не можна буде ніде сховати. Ось як в якійсь Данії чи Швеції.
@@Andrzej451 Не зовсім зрозуміло, Вас дратує рівень податків в Данії чи те що не можно сховати дохід? :) А давайте візьмемо для прикладу Німеччину, там податкова система прогресивна і тому я дуже "за" щоб свій дохід показували всі і платили податки всі (згадаємо недавню депутатську спробу приховати свої доходи).Німці вони дуже практичні, якщо б економічно було не вигідно інтегрувати дітей з інвалідністю в суспільство, то вони б цього не робили.
@@maySV7 ви свою вигоду з вигодою суспільства і держави не плутайте. Ситуація, коли заходи з інклюзії дітей та осіб з інвалідністю, призведе до збільшення ВВП і одночасно збільшення податкового навантаження не тільки можлива, а цілком ймовірна. Простіше кажучи, яке вам діло до того, що ВВП країни виросло, якщо ви особисто почали заробляти менше?! "Прагматичним" німцям ніхто таке питання не задавав, коли приймали закони, бюджети і податкові кодекси.
Щодо прогресивної системи оподаткування. Я зараз живу в країні з такою системою. І ось що я вам скажу. Хєрачить вона тільки по роботягам (круті будівники тощо) і інтелігенції (аштішніки, які не можуть завести собі ФОП, і т.д.). Бізнес завжди платив лінійний податок від доходу, а з цього доходу вони собі віднімають і машину, і ноутбук, і внучку, і жучку. Якщо бізнес не три кіоски, то там таки штуки можно робити через фірми в Ірландії, що ще держава їм залишиться винна.
Тому, щоб тут сильно не розглагольствовать, моя основна думка - за всі ці речі, що ви перелічити, треба буде платити. І платити будуть не абстрактні депутати і бізнес (вони викручуються в будь-якій країні і за будь-якої системи), а конкретно ми з вами.
@@Andrzej451 Щось я не розумію до чого ви ведете? То хай діти з інвалідністю сидіть по домам, мами сидять на соціалці, збирають гроші по фондам і у добрих людей, щоб мати змогу дати дитині більше ніж їжу і пампперси, щоб мами як тільки народилася дитина з інвалідністю були з цими дітьми викинуті за борт життя, щоб не мозолили вам очі?? І знаєте що, я хоті ла би працювати, робити те що вмію, мати змогу спілкуватися з людьми, заробляти свої гроші, а не сидіти на шиє у чоловіка і держави, але в нашій країні я можу здати свою дитину тільки в інтернат. До речі, інтернати також з ваших податків живуть і на дитину там платять такі суми, що ніяк не відповідають якості життя дітей в тих закладах. Але вас не цікавить життя дітей, вас цікавить виключно своя вигода. Не маю бажання більше спілкуватися з вами, ситий голодного не зрозуміє.
Я також маю нечуючого синочка, дуже милий хлопчик, розумний і чемний. Ходить в звичайній садок, оскільки ми поставили йому кохлеарний імплант. Дитина говорить на свій вік. Мені теж казали що я мало молилася, не ходила до церкви і напевно десь нагрішила. Це я чула від своєї мами. Це дуже сумно, бо ти чекаєш підтримки саме від найближчого оточення. Це правда, просто глухота - це далеко не найбільше горе з усіх можливих
Дякую, як мама дитини з інвалідністю (аутизм). Потрібно вчити суспільство бути толерантними, обізнаними хочаб на початковому рівні, про різні синдроми, розлади, хвороби. Ми живемо в тяжкий час, де буде багато як фізичних так і ментальних проблем у людей.
про толерантність до дітей з інвалідністю треба розповідати в школах вчителями або психологами і не 1 темою уроку з етики. Це має бути, як інтеграція в шкільні предмети.
@@nata_kor704 Діти з інвалідністю мають навчатися разом зі здоровими. Вчителі і психологи мають спостерігати і коригувати поведінку дітей.Але це не стосується важкохворих чи з тяжкими психічними патологіями.
В школі, де вчаться мої діти, є інклюзивні класи. Я питаю сина: Ти їх бачив, цих дітей? Він розводить руками. Тому мушу показувати на відео с Ютубі, які це діти і як реагувати на них, коли ти їх бачиш на вулиці 🤷♀️
@@user-yu4mc2tv6gЦе не завжди вдала ідея. Дитина що проходить по програмі інклюзії має бути під окремим наглядом спеціаліста. Був випадок, коли садочок не допустив такого спеціаліста на свою територію (бо його окремо найняли батьки, він не був їх співробітником) і ненормотипова дитина опинилася серед своїх непідготовлених однолітків. І те, що ті над інклюзивною дитиною знущаються, виявилося випадково: коли мама відчула від дитини запах сечі, але трусики були сухі. Хтось із хлопчиків в садку обісцяв її. Знущання сильно вплинули на постраждалу дитину, її забрали з дитсадку і з нею півроку займалися психологи
@@nata_kor704 ви молодець🙏
Помітила один плюс в тому, що з'явився тікток, що зараз кожна людина може розказати про себе. Люблю, коли мені трапляються люди з особливостями і розповідають про свій досвід - так розумієш, що в світ набагато різномінітніший, ніж здається, і вчишся толерантності
LUKI Дякую вашій команді за підняття надважливої теми! Дякую Дар'ї за її пояснення ❤️
Ви неймовірні❤
Особисто мене дратують непрошені поради та зрівняння моєї дочки( РАС) з її однолітками. Постійно доводиться пояснювати, що певна "дивна" поведінка моєї дитини є нормою для неї. А ще доводиться пояснювати що її мало цікавлять інші люди і це нормально для неї.
Мене ніколи не дратували запитяння, на відміну від порад. Повірте, батьки дітей з інвалідністю перечитали та дізнались море інформації і ваша порада, наприклад, про те, що треба більше говорити з дитиною щоб та почала також говорити, не лише не потрібна, а навіть образлива.
P.S. Також дуже дратує фраза про те, що такі діти виростають геніями. Почитайте, будь ласка, хочаб статискику перш ніж говорити про щось, так наче це є загальновідомим фактом.
У моєї бабусі є знайомі у яких син з аутизмом він приблизно мого віку. Коли я ще була мала часто гралася з ним та навіть не помічала із-за віку його інвалідності. Ніхто мені не говорив що це погано, та що до людей з інвалідністю краще не підходити. Також в моїй школі був окремий клас для дітей з порушеннями зору та слуху. Вони вільно комунікували з іншими дітьми. А в моєму класі був хлопчик з синдактилією. Педагоги були компетентні та одразу пояснили дітям про його інвалідність та що це таке, із-за чого його ніхто в класі не ігнорувал та ображав, за що окрема подяка вчителям та батькам
У мого хлопця брат з синдромом Аспергера. Він "дивний" для більшості людей. Я досі не можу його прийняти, але я розумію, що проблема у мені, що це в мене є якісь рамки "нормальності", і в принпиці він же може робити базові речі, але до всього іншого йому просто треба більше часу, а оточуючим терпіння.
Привіт.
Працюю в Тайланду вчителем у дитячому садочку і хочу поділитися досвідом та думкою.
Коли я прийшла працювати в свій перший тайській садок то адміністрація садочка вирішила не попереджувати мене що в моїй групі буде дитина з аутизмом, про цей факт я дізналась вже на місці. Цього хлопчика я правда любила і люблю дуже сильно, це хороша дитина, але в той самий час мені з ним було неймовірно важко справлятись і іншим дітям також.
Він постійно бігав, кричав, розкидав речі, не розмовляв з іншими дітьми, іноді навіть кривдив їх. Звичайно що він це не навмисно робив і я пояснювала діткам що він не цілеспрямовано їх кривдить, також говорила з батьками інших дітей, щоб вони розмовляли з своїми дітьми і пояснили що коїться. Звичайно для хлопця-аутиста все було дуже добре він проходив етап соціалізації серед однолітків, насолоджувався життям та потрохи адаптувався, але за рахунок 24 однокласників, бо інші діти страждали від нього і його соціального життя з ними. Вся увага вчителів була націлена на дитину з аутизмом, няні чи особистого помічника малий не мав, тому пильнували за ним ми по черзі. Скажу чесно, тайські вчителі його били та кричали на нього. Він це сприймав сміючись, бо не особо розумів що коється.
Його не можна було залишити не на секунду на самоті: туалет, урок, ігри, заходи, обід, тиха година - він мав бути під постійним, щохвилини наглядом дорослих, що дуже всіх втомлювало. Батьки хлопця розумні, освічені та приємні люди з якими я досі тримаю звʼязок. Вони нащастя відали сина в спеціальну школу де їм займаються професійні в цій галузі вчителі. Зараз він вміє пити самостійно зі стакана, ходити в туалет, самостійно їсти і багато чого іншого. Його однокласники перейшли в наступний клас і чудово проводять час без нього та постійної уваги до однієї дитини. З моєї точки зору треба відправляти до спеціалістів які допоможуть дітям, а не будуть бити або кричати на дитину через відсутність спеціальної освіти та нерозуміння як працювати з дітьми аутистами.
В нас трощки кращий підхід в цьому плані, бо якщо створюється інклюзивний клас в школі, то в цьому класі є помічник вчителя, який займається саме дітками, які потребують додаткової уваги: допомагає в навчанні, пояснює. Це набагато зручніше, коли вчитель приділяє увагу усім, і є окрема людина, яка може допомогти дитині з інвалідності
Яка світла жінка! Отримала неймовірне задоволення, слухаючи її!
При всій повазі до пані, але вважаю, що для дітей з особливими освітніми потребами потрібна або додаткова людина для підтримки або школа в якій є подібний рівень вимог. Бо для вчителя це мега максимальна нагрузка! Плюс до того, бісить, коли батьки дітей з особливими потребами вимагають такий самий рівень досягнень для своєї дитини як і для інших, хочуть, щоб вчитель був для них і мамою, і психологом, і логопедом, і вчителем і всим!! Так не може бути! І всі ці назви «сонячні, люди дощу» і т.д. -це все вигадані терміни самими батьками, а не іншими! Бісить ще, коли батьки не визнають того, що їхня дитина має труднощі і над цим треба працювати в першу чергу їм! А коли: «що ви тут мені розказуєте, моя дитина така як всі, все зможе»,- це обман самих себе!
Разом з тим я вважаю, що такі батьки направду більше викладаються, мусять мати більше терпіння, швидше вигорають, саме тому їх вважають сильними!
👏👏👏
Розумієте, все не так просто як хотілось би. Ось дивіться, як часто ви бачите да взаємодієте з людьми інвалідами? Думаю не так часто, як і всі інші. Так ще й багатьох дітей вітдьоргують якщо вони щось питають на рахунок цієї людини. Яке ставлення та реакція через це до людей з інвалідністю? Як до чогось дивного, з чим не зрозуміло як взаємодіяти ( а деколи просто буквально розуміють "не звертай увагу на них" від батьків, і просто роблять вигляд що цієї людини немає ). А школа це соціальне місце, де якраз діти навчаються чогось. І якщо вони часто їх бачать, та деколи взаємодіють це допомагає їм зрозуміти як правильно себе поводити з ними.
Тобто: школи де можуть навчатися і здорові люди, і люди з інвалідністю допомагають звикнути їм один до одного ( більше все ж таки здоровим до нас ). Але буде важче їх навчати.
А якщо люди з інвалідністю вчаться в окремих закладах, здорові діти просто напросто меньше з ними пересікаються, через що з'являється це нерозуміння. Але там будуть кращі умови для них.
Напевно кращий вихід з цієї ситуації це школа по типу в яку хожу я. Я пересуваюсь на милицях, і в нас є дівчинка на візочку а також ще одна з допоміжним засобом для пересування, і ми вчимося зі всіма ( ми можемо користуватись ліфтом, а також туалетом для людей з інвалідністю, а далі все як у всіх ). Але в нас є корпус спеціально для людей з РАС ( расстройства аутистического спектра ), де є спеціалізовані вчителі. І деколи ми з ними пересікаємося ( хоча в них є своя територія для прогулянок, але вони можуть виходити в спільну якщо захочуть ).
Поки що ніякого варіанта краще я не бачила.
Ну так і є, дитину з ООП повинен супроводжувати тьютор. Щоправда дуже часто це клопіт саме батьків, а повинно бути так, щоб держава цим опікувалась, бо це направду дуже важливо
Ми проживаємо в США зараз, в школі у мого сина для діточок з вадами є окремий клас на кожному потоці. Ці дітки приймають участь в усіх виставах, постановах, змаганнях де можуть приймати. Їх нагороджують, відзначають наряду з усіма іншими дітьми при усіх батьках. Це є дуже важливим. Бо і вади бувають різні й повністю відокремлювати таких діток від соціуму не треба, бо й вони себе відчувають на рівні й інші діти вчаться спілкуванню й взаємодії, а головне вчаться сприймати й проявляти емпатію. Але так програма шкільна, думаю, інша, як й вчителі.
Дякую за висвітлення таких важливих тем. Маю дітей з гіперактивністю і дефіцитом уваги. Бісить, коли кажуть, що я не можу їх виховати, або я не займаюсь їми. Бо вони верещать і бігають. Бісить, коли кажуть - ремня їм треба. А ще один з дітей має психічні розлади. Бісить, коли дізнаються про інклюзивну освіту і кажуть - так він же наче НОРМАЛЬНИЙ, нащо йому?
Дуже класна мама👍
Якби всі люди так ставились до інвалідності - людям жилося б з нею значно легше.
LUKI, дякую за такий чудовий випуск🌸
Ооооо..... Бісячки про то Бог чимось покарав і відмолити треба,то аж гррррр!
Другі в рейтингу ідуть,то ви погана мама,що .... дитину не навчили!
Агааа, мені аж цікаво, чого тоді Бог не карає так вбивць, грабіжників, зрадників і тд?
Неоднозначне враження від почутого. Дуже дивна зрівняловка всіх дітей з інвалідністю - прям "середня температура по палаті". Ніби заперечує існування таких дітей, які взагалі не можуть навчатися навіть в спеціалізованих закладах, не кажучи вже про загальноосвітні. Мами часто запихаю таких дітей в школи, бо так зручніше, і їм не мають права відмовити. Але це шкодить всім учасникам навчального процесу. Моя мама все життя вчить дітей з вадами розвитку, і я не маю жодних упереджень стосовно людей з інвалідністю. Але коли ми говоримо про особливі потреби, то треба розуміти, що це не щось загальне, а особливе у кожному конкретному випадку.
Яка класна мама! Успіхів вашій донці, завжди безхмарних горизонтів!
Зі мною в групі в садку був хлопчик. Він постійно всіх бив, кричав та матюкався (так, саме від нього я дізналася лайливі слова).
Так от, ніхто з ним не хотів товаришувати, бо просто… боялися. На жаль, його мама ніяк не хотіла виправляти ситуацію (піти до психолога, давати спеціальні ліки, які прописав лікар) а повторювала одну фразу «Ви повинні з ним дружити, бо він особливий». Тому тут є велика проблема ще зі сторони батьків, які не усвідомлюють, що не так з їх дитинкою.
Спасибі за такий цікавий випуск. Хочеться побільше виносити такі соціальні теми на загал.
Як я рада, що в моєї сусідки донька з аутизмом ходить в садочок звичайний-державний. І її туди взяли і ніхто відкрито не говорить, що не задоволен тим, що ця Настуся ходить до них в садок.
Є надія що більшість з цих люде в групі розумні❤
А в них стандартна кількість вихователів чи дали додаткового?.. бо щось я не вірю, що дитині з аутизмом потрібно стільки ж уваги, як і дитині без
В університеті наших майбутніх вчителів не вчать, як працювати з такими дітьми. І це є проблемою, насправді. Добре, коли вихователі і вчителі займаються саморозвитком і вивчають потрібну літературу, що і як робити з такими дітками
@@NadiyaFranceva за статистикою більшість випускників педвузів і так не підуть працювати до школи. Тому сенсу навчати їх цим особливим навичкам небагато. А навіть якщо молода людина піде працювати в школу, ви дійсно хочете накинути на неї додаткове навантаження, враховуючи як це зараз важко і які копійки їй платять?.. так всі розбіжуться.
@@Andrzej451 я з вами не згодна. Наприклад, семестр тої ж філософії, можна замінити відповідним курсом.
@@NadiyaFranceva ну, замінили ми курс філософії, і що далі? 50-60% випускників до школи працювати не підуть. Їм що той курс, що діскотєка. Інші підуть працювати вчителями за мізерні зарплати, будуть брати класне керівництво, додаткові години і репетиторство, щоб кінці з кінцями звести. Журнал заповни, бесіди у щоденниках учнів запиши, зошити перевір і на "штори" гроші виклянчи. Ще на перерві учнів 25-30 людей, переконайся, щоб не повбивалися. Киньте в цей бардак дитину з особливими потребами, за яку вчителя заїбуть всі: від директора і батьків до обласного управління освіти. Але так, коли у вчителя буде боліти голова і кров носом йтиме, то поміж думками піти на касу чи повіситися, в нього будуть флеш-бекі зі спеціального курсу, який він проходив в університеті.
Дар’є, якщо читаєте цей коментар, то просто знайте: Ви - крутишка! Щастя Вам і донечці!
Дякую, що піднімаєте такі важливі теми 🙏
Підписуюсь під кожним словом. Моя сім'я через все це пройшла. Я - людина з інвалідністю з дитинства, пересуваюсь з тростиною. Звикла, що завжди цікава і дітям, і дорослим. Коли на мене дивляться, я не соромлюся і не ображаюся, оскільки я розумію, що діти не зустрічали таку людину як я. А ось, коли дитина ставить запитання батькам, а батьки тікають і відводять погляд- це бісить. Батьки, просто поговоріть зі своїми дітьми, поясніть, що всі люди різні, але всі люди рівні! Здоров'я та перемоги нам усім!
Це неймовірно важливий і потрібний випуск.
Мені як мамі дитини з порушенням мови це дуже приємно .
Мій син має три роки і він не говорить взагалі. Лікарі стверджують що він в спектрі аутизму. Є багато нюансів і це дуже складно. Особливо складно, що ти постійно "борешся" з суспільством за право дитини в ньому знаходитися.
І я особисто чула від своєї власної матері цю дурню про "кару божу" і що то мені дісталося за якісь там "гріхи" . Люди максимально кончено себе поводять, але на щастя, є ті, які здатні поводити себе дуже розуміюче та емпатично.
Я теж мама особливої дитини.Але я не особлива мама,я -супер мама. Тому що багато чого прийшлося пройти. В нас арахноїдальна кісти шишковидної залози+розумова відсталість. Ми багато пройшли з Миколкою... Багато людей не вірять що він хворий , але ми багато працювали. Нас теж покинув тато, але нас заміж так і не взяли))) Та нічого))) нам і втрьох з котом добре😊
Обіймаю вас! Все буде добре. Щастя вам!
@@arrideo_photo , дякую вам)))
Найбільше дратує жалість в інтонації,я маю таке життя,з такою дитиною,мій досвід такий як є ,іншого я не маю і саме ним живу,це мої досягнення і боротьба і якщо вони викликають в когось жалість ,а не повагу то така людина в моєму оточенні не затримується. Діти -інваліди мають дивну здатність звільняти життя від пустих ,нерозумних людей,як янголи охоронці
Будь ласка, діти з інвалідністю, а не діти-інваліди. Прошу, тільки не говоріть, що від того як називати нічого не міняється, Дякую.
@@maySV7Взагалі, слово "Інвалід", "Інвалідність" треба чимось замінити, оскільки воно походить від Англійського "Invalid" ("Неправильний"/"Непридатний"). Я живу в США, і у мене ДЦП. В Англомовних країнах дітей/Людей так НІХТО не називає, і навіть ніколи не називали. Так називають тільки такі речі як неправильні паролі на комп'ютері, або неправильну відповідь на питання. Як слово "Invalid" потрапило до СНД, ще й у такому використанні, мені не зрозуміло.
Дуже дякую за випуск ))) багато людей все одно не зрозуміє, яка це робота та сила має бути зроблена батьками та родиною, щоб дитина почувала себе комфортно серед інших дітей. Нам є чого у вас навчитись всім.
І це дуже прикро, бо це не має бути відповідальністю батьків, це відповідальність соціуму
Мені здається люди не обізнані в цьому , я не пам'ятаю щоб в школі хоч раз на цю тему щось розповідали . А тепер маємо наслідки, коли приходиш на дитячий майданчик і всі бояться твою дитину бо трішки не така,хоча вони не знають про неї нічого
Включивши відео, я думала мається на увазі дитина з психічним захворюванням, з аутизмом або синдромом Дауна. А тут дитина цілком здорова, окрім глухоти. Звісно, це псує їй життя. Але вона може повноцінно функцірнувати, як і будьяка інша людина в суспільстві, з деякою допомогою. Я не думала що до глухих людей якось негативно ставляться. Це ж безглуздо.
Представление для хайпа. У нас в школе была девочка с таким же аппаратом. Дети и учителя просто знали об этом, и все. В школе постоянно устраивали выставки ее картин, и для детей Аня была той девочкой, которая рисует лучше всех. Другого отличия не было.
Це ви ще дуже просту тему взяли, глухота. А поговоріть з її подругою, в якої в дитини одночасно аутизм, сліпота та розумова відсталість та епілепсія, все було б набагато сумніше
Яка ви умнічка. Пишаюся такими українками. В мене нема родичів з діагнозами подібними до теми. Але я жила поруч з Інтернатом для слабко чуючих дітей. Було багато друзів звідти, мама там підпрацьовувала нянечкою. Вміла у мову жестів. Люблю нас, українці. Ви молодці. Тримаймося!
Нажаль наше суспільство обмежене і боїться того чого не розуміє. Але проглядається певний процес і ми вчимося на своїх помилках. Дякую таким мамам за терпіння і тим самим вихованням суспільства 👍
Наше суспільство все прекрасно розуміє, не треба думати, що всі прям бидло:
* дитина з апаратом за пів мільйона гривень - постійна ймовірність попасти на гроші, якщо твоя дитина десь щось пошкодить.
* дитина з аутизмом у дитсадку чи у класі - увага виховательок/ класного керівника буде скерована тільки на неї, а її і так було не багато, бо в класах по 30 людей і вчителі ходять зайобані
@@Andrzej451 Якщо ви асоціюєте себе з бидлом, це ваше право.
@@user-fv9tt9wb3n я не тільки себе не асоціюю з бидлом, а ще і впевнений в тому що наше суспільство не обмежене і все розуміє досить добре. А розуміє воно, що ресурси систем дошкільної і шкільної освіти і самих батьків дуже обмежені. Ми в цей бардак вкидаємо дитину з особливими потребами і спостерігаємо як школа, що складається з низькооплачуваних і зайобаних вчителів, просто вибухає нам в обличчя.
Надзвичайно соціально-важливе відео. Дякую. ❤
Просто не всі такі "продвинуті" мами, які здатні так доступно і відверто говорити. Люди досить часто просто не хочуть образити дітей та їх батьків з інвалідністю, тому можуть іноді казати нісенитниці. А мама просто супер😊!!! Дякую за такий випуск!!!
16:49 в мою спортивну секцію одного разу прийшов хлопчик, у якого на плечі стояв пристрій для вимірювання рівня цукру в крові. Його батько заходить і перше, що питає в тренера, це: "А чи не будуть інші діти боятися пристрою?" Тобто не щось про саму секцію, про тренерів, щодо форми і розкладу, ні, він спитав саме за ставлення ДІТЕЙ до пристрою. Як виявилося, до того цього хлопчика намагалися записати і на танці, і на фехтування, і на якісь бойові мистецтва, і на фігурне катання і всюди їм відмовляли приблизно такою фразою як у відео. І це навіть не якісь великі імпланти чи протези, це просто маленька біла шайба на шкірі. До нас його взяли без проблем. До речі, хлопчик зі слуховим апаратом у нас теж тренується. Виявився другом того хлопчика з діабетом і його батьки порадили нашу секцію батькам хлопчика з вадами слуху.
Тема не до кінця розкрита)) мене як маму дитини з дцп бісить відсутність пандусів, та і загалом відсутність доступності як такої. Бісить некомпетентність лікарів які в житті такої дитини не бачили і задають тупі питання. Бісять рандомні вирази «а коли почне ходити» і в тому роді. Бісить відсутність підтримки і часто нерозуміння того чому ти для дитини робиш ту чи іншу маніпуляцію. Ти калічиш дитину!!! Ні дорогенькі, я облегшуюю їй і собі життя. Так, здоровий егоїзм має бути бо хто ту дитину виховає, витягне, витримає?? Це твій хрест!! Ні, це просто таке життя яке складося за комплексу неприємних обставин. Всім мамам важких дітей витримки. Тримаймося, любі, бо хто якщо не ми…
А і ще бісить що неможливо довести вину того, хто скалічив дитину в пологах і власне привів до цієї інвалідності!!!!
а якщо не секрет, то чим"Калічите"?
@@user-db8lk1hh6bну наприклад не розуміння деяких оточуючих чому треба робити операцію на ноги неходячій дитині. Ну бо її болить 🫠🫠 але в їх очах це каліцтво запхати дитину свідомо в гіпс
@@user-db8lk1hh6bа і ще я «скалічила» дитину поставивши гастростому (легше стало всім), але розмов було🙄🙄
Боже,яка шикарна, позитивна жінка! Так круто, коли батьки дітей з інвалідністю налаштовані оптимістично. Але прийти до цього - важка робота. Знаю це по собі, оскільки я мама дівчинки з аутизмом. Щиро дякую за випуск!
У нас в країні таксисти завжди в усьому експерди. І у вихованні дітей, і в управлінні державою, і в медицині, й у війні.
Батьки не хочуть таких дітей в групах/класах не тому що вважається що їм не потрібно навчання, а тому що їм потрібно для навчання стільки уваги, що вчитель не зможе приділити увагу за урок іншим учням, не потрібно перекручування і "жертв", будь ласка 😊
Інклюзія має мати свою програму і темп, це факт.
Ну нарешті. У мого сина ДЦП і мені дуже відгукується те, що говорить Дар'я. І про лікарів, і про оточення
Хм, а почему скрининг не сделали? Зачем рожали с ДЦП? Увы, но в современном мире рождение детей-инвалидов - это выбор. Осуждаю.
@@nicklain178ви хворий! Вам то яке діло? Не вам займатися тією дитиною! За своїми дивіться
І Почитайте що таке ДЦП і при яких обставинах воно з'являється! А не приставайте до жінок зі звинуваченнями!
@@user-qx1vk1dp3p я к кому-то пристал? Я знаю достаточно много о ДЦП и причинах его появления. Помимо генетических факторв тут в основном всё ещё безответственность родителей, или некомпетентность врачей, что (о ужас) - почти полностью исключается адекватным менеджментом. Какое мне дело? Я налогоплательщик и (о ужас) социальный работник.
У мене теж проблеми зі слухом, але у мене слухові апарати, я вдячна своїй мамі за всю підтримку і допомогу. Не маю інвалідності, вчилась у звичайній школі і універі, працюю. Люди дивуються від цього
Що тут скажеш, з толерантністю в нашому суспільстві не дуже. З освіченістю теж. Але коли брак людяності демонструють лікарі - це просто біда.
Ух ти, не очікувала такий випуск , що мене бісить так це питання , а скільки ви заплатили за інвалідність
А , а ще топчик так а малий не ходить бо ти його на руках носиш , та у візку возиш 🫣
Або це питання про корупцію і довідки… або я з тими людьми живу у різних реальностях
@@user-qd1pe3oy3b мене як перший раз спитали я в шоці була за такого питання, я краще б всі гроші віддала щоб не було такого
Як маму дитини з аутизмом мене дратують перехожі які думають що за одну фразу вони навчать мою дитину. Коли у неї протест, істерика і всі починають говорити "А чого ти плачеш? Не плач! А плакатимеш я тебе заберу! ну чого ти себе так не красиво ведеш?" Або моє улюблене коли стоять осторонь і голосно кажуть що б присоромити мене за її поведінку "Ой ну що за дитя" "Тут же не тільки вони, у мене вже голова болить від цих істерик, що не можна заспокоїти і пояснити?" Ну вибачте мені тепер не ходити в лікарні і тд, закритися вдома і не виходити раз у мене дитина з особливостями?😊
Дякую за випуск!Будь-яка нетипова поведінка викликає у нашому суспільстві занадто бурхливі реакції... Толерантності і людяності, на жаль, ще вчитися і вчитися
В детстве занималась профессионально танцами. Мы ездили выступать по городам Украины. В Донецке мы увидели танцевальную группу подростков, которые танцевали так обалденно, так изумительно, ритм слышали так, что не все взрослые так слышат!. У нас рты открылись. В конце мы узнали, что они не слышат ничего.
Им аплодировал весь зал!!! Стоя!! Потому что это такой труд!!!! Люди со слухом не все попадают в ритм, а тут без слуха и так четко и синхронно все делали! До сих пор в восторге!
Я теж людина з інвалідністю. Вона набута. Коли мені про це сказали, багато плакала. Але тепер, не реагую, коли кажуть де ця інвалід. Головне це прийняти самостійно і тебе вже не буде хвилювати, що хто сказав
В мого синочка теж кохлеарний імплант на лівому вушку, а на правому апарат. Як я вас розумію...У мого красавчика теж гарне відчуття ритму і зовсім немає слуху для співу, але він співає і думає, що гарно 😊❤
Я дитина з інвалідністю ( перехворіла раком ). Живу майже як звичайна людина, але в Україні, на жаль, інвалідів сприймають, як покарання.
Я в шоці від некомпетентності лікарів, адже мені теж поставили не правильний діагноз. Від цієї помилки я могла вмерти👍
Радять зазвичай ті, в кого не питають, і це стосується не лише ситуації з дітьми, мені таких радників просто трішки жаль
Спочатку боялась дивитись це відео. Часто подібні містять багато просвітницької інфи але не пояснення, як правильно себе поводити з людьми, які відрізняються чимось. Але це надзвичайно корисне і правильне відео. Дуже потішив бот вкінці. Сама памʼятаю колись курʼєр був з вадами слуху(було вказано в додатку) і поки він віз їжу я вивчила поки він їхав як мовою жестів подякувати. Бачили б ви його щасливі очі) це дуже правильний підхід і ставлення до людей, які мають потреби, що відрізняються від наших.
Я була дуууже приємно здивована, що це український проєкт. І не довелось відписуватись. Дякую, що ви одразу перейшли на українську. Ви найкруті. Дякую за випуск
про "де ти так нагрішила?" дуже розумію. у моєї сестри молодшої одна нирка, то мама досі вірить, що це їй за щось покара
Вітаю, ну дуже крутий випуск, я просто в шоці де ви таких прогресивних берете, кожен випуск
Дякую за такий крутий, важливий випуск!!! Частіше запрошуйте таких гостей❤❤❤
Я сестра дитини інваліда і просто закликаю всіх хто це прочитає,будь ласка,НЕ підходіть до батьків/опікунів дітей з інклюзією й НЕ питайте "а що з вашою дитиною?а ви лікуєтеся?"й тд. Бо колись вас пошлють прямо в очі😒
Ніяка "дельфінотерапія" не вилікувала ще жодної дитини, але вбила сотні тисяч дельфінів! Позитивний настрій від спілкування з твариною буде і від підібраної з вулиці собачки. Почитайте як страждають в неволі дельфіни, як мало вони живуть в хлорованих басейнах, як сходять з розуму в тісноті. Вся так звана "терапія" - це міф і заробляння грошей на вашій біді і життях тварин. Надіюсь батьки колись це зрозуміють і не будуть займатись дурницями.
Чудова мама і чудова донечка, та ще й гарненька. Кожна людина особлива по-своєму, як і кожна людина заслуговує на адекватне і толерантне до себе відношення і повагу. А взагалі я впевнена що вчені скоро винайдуть рішення для таких ситуацій, як обмеження слуху чи інше, цього просто не може не відбутися.
Дуже приємна жінка! Дякую за випуск!💛🩵
Дякую, дуже корисне відео. Мама - Ви молодець! Пишаюся Вашою позицією і точкою зору.
Надважлива тема! Ви молодці 💪
сподіваюсь цей випуск надасть більше місків в голови тих людей, що осуджують з перого погляду і роздають непрошені поради та коментарі в адресу інших. Дякую!
Дякую за випуск! Дуже важлива тема і чудова героїня❤
Знайома з Людмилою, мамою підлітка з аутизмом, якого вигнали з магазину. Дякую, що розповіли її сторію 🫶🏻
Яка приємна пані!
Я, як людина з інвалідністю зовсім не проти особливого ставлення до мене. Щоб у мене був безкоштовний проїзд, щоб мені, наприклад, дали дисконтну карту у якомусь кафе чи може таксі було б зі знижкою. Хто був би проти такого особливого ставлення?
Я , як платник податків, краще надам інвалідам робочі місця. Звісно, я не знаю яка к вас інвалідність. Щасти вам
Я - так само.
Якби оточуючі сприймали мене, як «звичайну людину» і не знали, що мені потрібні особливі умови для існування, то мене б вже давно не було в живих 😅
Думаю, людям з хворобами і порушеннями, що не загрожують життю, дійсно хочеться бути «звичайними», бо це не є небезпечним для них.
А усякі плюси у вигляді пільг і т.д. - це завжди чудово.
@@mahsieirvdj якщо ви можете користуватись телефоном та інтернетом , значить все у вас більш-менш. Ви можете працювати в цій галузі і не бути залежним на сто відсотків від держави. Але ж ні, ви чекаєте , що вам принесуть і дадуть!
Згодна з вами. Можливо, коли людина не чує, а так виглядає як звичайна людина , то їй справді не хочеться, особливого ставлення. Але коли у людини явні прояви інвалідності: візочок, тремор, відсутність зору, відсутність кінцівок і ті, то в них не має варіантів. Їм потрібне це особливе ставлення, допомога
На 500% з вами згодна
неймовірна жінка! дуже сумно, що суспільство буває таким диким
Нажаль наш соціум не може адекватно сприймати людей ,які відрізняються від більшої маси. Нам треба вчитися толерантності, поваги один до одного. Пояснювати дітям змалечку, що всі люди рівні.
Наш соціум сприймає все досить адекватно.
Ось в наших школах, в багатьох класах по 30 дітей, якщо не більше. Та бідна класна керівниця має приділити увагу кожному (в ідеалі для розвитку і т.д.), переконатися що ніхто не пропаде і нікого не вб'ють, і заповнити всі журнали і бесіди. А тепер киньте в цей бардак дитину з аутизмом, якій увагу треба приділяти набагато більше ніж здоровим дітям, бо і спрос за неї буде набагато більший від директора до обласного управління освіти. Коли та відверто зайобана керівниця буде займатися іншими дітьми - загадка.
Дякую команді Лукі за те, що піднімаєте таку важливу тему! Коли Дарія почала говорити про те, що їй казали сходити на прощу і питали де вона так нагрішила, мені пригадалась книга "Не вагітна" Карини Саваріної. Там жінка 5 років не могла завагітніти і їй теж радили і на прощу сходити, і до бабки-ворожки, і на сеанс з піявками і янголяток вишити і ще багато чого цікавого.
Це ваш найкращий випуск❤️🩹 героїня - просто неймовірна. І не лише тому, що розповідає корисні і просвітницькі речі, вона надає таку енергію і сили!
Мой любімы выпуск, ваў ❤️ дзякую. Вельмі цікава
Більше таких випусків, і з військовими теж, будь ласка 🙏
Кожен раз вражена, як ви вміло комбінуєте просто розважальні огляди, так і соціально важливі
Дякую вам за вашу роботу, і дуже дякую за гостя, чудова мама 🙏✨
Така дитина це випробувпння для батьків і ті які не відсовляються від своєї дитини дуже круті люди. І дуже сильні. В мене повага до таких людей, бо часто люди просто відмовляються.
Дякую за цей випуск, дуже потрібна тема! Нажаль наші люди не знають як себе вести в подібних ситуаціях.
Дуже приємне враження від Дар'ї, не дивно, що все в неї в житті склалося добре.
прекрасні думки та ставлення до життя)))
Та яке прийняття інвалідності, мене досі булять за те, шо я ношу окуляри у зв'язку з далекозорістю. А мені трошки 25 років .-. І типу шо? Це ж впливає лише на мене, іншій людині не нашкодить мій поганий зір. Але ніт. Дяденьки та тітоньки 20, 30, 40 років просто обожнюють побулити вже ДОРОСЛУ людину за те, шо вона: 1. Не обирала; 2. Ніяк не зашкодить їм своєю хворобою
Дякую за такий важливий випуск ❤ Потрібно доносити людям, що інвалідність - це не вирок і не дефект. Розумію, що в нашому соціумі дуже важко людям з інвалідністю через осуд та нерозуміння їх особливостей.
Я в дитинстві відчула на собі як це, бути не такою, коли я була дуже повна, мала проблеми зі шкірними висипами, а в підлітковому віці носила ортодонтичні пластинки. Це маленькі відмінності, але кілька разів мене за це булили.
Просто хочеться, щоб інші люди більше звертали увагу на себе, ніж на критику інших.
якось дуже позитивно все звучить. Мені життя не здається таким "звичайним". Виховувати дитину з інвалідністю реально важко і дуже дорого! Не так, як нормотипових дітей. Мене лякає такий підхід, бо він знецінює всі сили вкладені в розвиток дитини з інвалідністю. Звичайно стереотипи то хрінь але й життя з інвалідністю не таке "звичайне"
Згодна з вами, що в буденному житті не все так райдужно і позитивно. В дитину з інвалідністю потрібно вкладати набагато, а іноді дуже набагато сил, грошей, часу і нервів ніж в нормотипову. Тому деякі мами і називають себе особливими мамами. Бо знаєте, не кожна мама і здорову дитину витримує виростити.
Дякую за корисний випуск! Допомагає краще зрозуміти і маму, і дитину. Потрібно частіше піднімати цю тему на різних інформаційних платформах.
Чудовий випуск😊неймовірна жінка👍👍👍
Мамі Дарині всього тільки доброго, вона фантастична, максимально комфортна в розмові. Її донечка абсолютно звичайна
Вона сказала все те саме, що я завжди думала. Бажаю їй грошей стільки скільки і коли їй потрібно буде.
Я слухала - плакала 😢 Я надіюсь, що таких невігласів, яких описувала героїня, буде меншати.
Я навпаки заздрю тим у кого кохлеарний імплант, вони на відміну від мене можуть його виключити і не чути купу не потрібного піздєжа
Дякую за цікавій відео. Було б цікаво подивитися випуск про людину з розсіяним склерозом. Ремарочка, в мене склероз на який захворіла 2 роки тому✌️
це певне буде мій найулюбленіший випуск, така чудова ця мама. Дякую Лукі за такий цікаий і коорисний випуск ☺❤
О-о-о! Стосовно заразності, то жесть. У моєї мами був рак. Ну і звісно настав період, коли на тілі зникає волосся. То у цей період деякі родичі перестали з нами спілкуватись навіть по телефону. Потім, звісно, все налагодилось. Волосся ж зникає не назавжди. Але смішно було тоді за цим спостерігати.
Дуже інформативний, актуальний та зрозумілий випуск! Дякуємо, що популяризуєте адекватність для соціуму та взаємовідносин між людьми👍🏻
Я підтримую цю матусю, де в чому я з нею згодна, але деякі моменти мені не зрозумілі. Я розумію, що будь які дітки мають право на нормальне життя. Але як можна не жаліти дитину, яка має судоми постійні, або втратила слух чи зір. Вона не може повноцінно жити або живе з постійним болем звісно це викликає жалість. Розумію, що чути це постійно від інших може бути не приємно, але навіть, якщо не акцентувати на цьому уваги здоровою від цього дитина не стане. І яка ще школа для всіх? В мене в родички були важкі пологи і її синочок перестав дихати, через що клітини в мозку відмерлих і все їх не відновити. Він ковтати сам не міг яке ще навчання? І як навчити його ковтати, якщо він фізично нічого не може, навіть фокусування зір?Дитині потрібна увага та любов. Найкраще, що вони могли зробити це не віддавати його нікуди, а самим піклуватися про нього до останнього. Я розумію, що збільшена увага сторонніх до дитини може дратувати, розумію, що дітям якщо вони можуть жити в соціумі треба там жити, і не можна замикатися в собі. Але порівнювати зайву вагу і інвалідність це мені здається взагалі неправильно. Схуднути можна, а переродитися здоровою навряд чи. Це те саме коли особа втратила близьку особу, а їй кажуть, розумію твій біль, я сама от нещодавно улюблені окуляри загубила.
Найкращий випуск . Дуже необхідний для багатьох ❤ дякуємо ❤
10:40 Якщо чесно, то навіть мені, дорослій тьоті, було важко після першого побаченого приступу епілепсії у незнайомця в автобусі. І я НЕ ХОЧУ цим сказати, що мамочки мають закривати очі дітям і мити руки, щоб ця хвороба не передалась. Я хочу донести, що до цього дитину треба готувати і розповідати, щоб потім для них це не було шоком, як колись було для мене.
Неймовірна героїня випуску! Дякую за такі важливі відео
Знаю історію Матвія і його неймовірної мами. Приклад мами, яка розвивається, допомагає, вивчає, любить свою дитину і навчає цієї любові інших
Она невероятна только в своей глупости и безответственности. Все эти проблемы можно было полностью исключить, если бы она подошла к процессу с умом. Но нет, рандомно плодим инвалидов, а потом бегаем с протянутой рукой.
@@nicklain178 виключити яким чином? І з протянутою рукою конкретно ця людина не бігає. Ви явно не в контексті
@@dikoyfman3245 делается полный скрининг и отца и матери на все потенциальные генетические болезни и отклонения. Если прогноз хороший - беременеем и рожаем. Если прогноз плохой - ЭКО. Если у плода на ранних сроках обнаруживаются серьезные проблемы - аборт. Речь не о протянутой руке конкретного человека, а о нагрузке на социалку в целом.
@@nicklain178ось така дурня, яку ти несеш дуже поширена на росії. Що ти тут в коментах робиш, москалик? Бо якщо ти фізично в Україні, то голова твоя москальськой ідеологій засрана, і тобі в Україні з такими поглядами не жити.
Шикарна жінка зі здоровим поглядом на ситуацію із неймовірною витримкою, як на мене. І це просто чудово, що на такі теми починають більше говорити. Бо суспільству необхідні подібні знання