#поетичний_карантин

Сергій Жмуренко
58 років, м. Полтава.
Аматор.
Майже фентазі
Серія 1
Коли ще люди розуміли все, що рослини шепотіли,
Про що тварини гомоніли і що їм зорі говорили,
У ті далекії часи, повні первісної краси,
Жили собі такі атланти.
Були вони неначе боги, які не відають тривоги.
Сказать точніше -нáпівбоги. Відкриті їм усі дороги
І не небеса були відкриті, і знали майже все на світі
Оті атланти.
Жили собі і не тужили, нектар квітковий щедро пили,
Амброзію небесну їли і мали величезні сили.
Природу добре розуміли, генóм крутили як хотіли
І велетенський мали зріст.
Сирен, кентаврів та грифонів, химер, гібридних всяких клонів
Всіляких там медуз-горгонів в обхід природніх всіх законів
Атланти щедро наплодили, і світ увесь заполонили
Оті гібриди.
Допоки Бога шанували, то й силу велетенську мали.
Вони зв'язок із ним тримали, ні на хвилину не втрачали.
Можливості були великі але експерименти дикі
Атлантів трохи підкосили.
Атланти з гėном й далі грались, уже й до мавп вони добрались.
Над шимпанзе довго старались, можливо трохи й налажались.
Ось так з’явилася людина - на четверть Бог, на три - тварина.
Із генної інженерії.
Атланти стали люд навчати, свої знання передавати -
Як Духом до небес сягати, думки рослин й тварин читати.
Бо знали - це все буде треба, колись ще виникне потреба
На ці безціннії знання.

Серія 2
Так плинув час немов вода, та раптом трапилась біда.
Часів притишилась хода , на небі сяє знак -кодá!
Брати з планети Фаетон небесний зрушили закон
І втратили свою планету.
Осколки врізнобіч летіли планети всі занапастили,
Ці руйнівні космічні сили, що тимчасово все накрили.
А решта -як зоря сіяла, частина маси так пропала
Від тої бідної планети.
Загинув хтось, хтось врятувався. А хтось між крапельок прокрався.
Такий погром у небі стався - час зорепадів розпочався.
Боліди, всякі метеори бомбили все - долини й гори!
Атланти втримали удар.
Переселенців тих приймали, як рідних тут їх зустрічали.
Поміж собою розміщали й фаетонянам тим казали:
«З любові щирої до вас ми вас приймаємо до нас,
Живіть тут з миром.
Але духовний вірус зла переселенців рать несла,
На Землю вірус принесла і пошесть далі ця пішла.
Духовний стрижень поламався, зв’язок із Богом розірвався -
Атлантів мозок захворів.
Чварú їх стали роздирати, сподобалось їм убивати,
Сподобалось їм воювати, страхи на інших наганяти.
Для вбивства брать магічні сили - пряма дорога до могили
І Бог атлантів зупинив.
Зв'язок із Богом в них закрився, прогрес атлантів зупинився.
Злобою мозок заразився і гріх у душі їхні впився.
Країна їхня-«Морська Роза», планеті стала всій загроза
Тому й пішла вона на дно.
Серія 3
Атлантів сили занепали і велетні всі ті пропали,
А люди вибору не мали і естафету переймали
Вогонь їх розуму понėсти і пронести крізь різні квести,
Що Бог дасть щедрою рукою.
Добро і зло розпізнавати - це вам не в лісі погуляти.
Крім розуму, ще й серце мати, яке уміє розрізняти,
Усім потрібно тренувати і зло у нього не впускати.
Розвинуть треба «очі серця»
Космічна гра іде й надалі, космічні крутяться педалі.
Йде деградація і далі, від благодаті до моралі
А від моралі - до покону, закріпленого в ранг закону,
Насильний примус до добра.
Спочатку люди пам’ять мали, зв’язок з природою тримали,
Лікáрські трави відчували і óбразами розмовляли
З усім живим, що в світі є. Над кимось випинать себе
В них не було бажання.
Та вірус зла дав себе знати, їм захотілося брехати.
Щоб свої думки приховати - від інших мозок закривати
Первісні люди почали на самому початку гри.
Та дещо втратили вони.
Чужі думки не прочитаєш, коли свій розум закриваєш,
Рослин уже не відчуваєш, ніякий óбраз не зчитаєш,
Других істот не розумієш, і вже не знаєш, що ти сієш
Своїми думками й ділами.
З природою ти сам на сам і думаєш, що зможеш сам
Побудувать науки храм, хоча б з гріхом на пополам.
Не забувай, що ти людина, на четверть Бог, на три - тварина.
То ким захочеш - тим і станеш…
24-25.03.2020