Обличчя України. Василь Стус (1938-1985)

Виступ на прем'єрі "Тіней забутих предків", відрахування з аспірантури. Два вироки й дванадцять років позбавлення волі за антирадянську агітацію. Сам Василь Стус називав себе "переступником", який "переступив дозволену межу в прагненні служити літературі".
30 років в архівах СБУ зберігаються матеріали кримінальної справи. Усього їх - вісімнадцять томів. Зберігся і виступ письменника на суді, і заява на отримання речей у слідчому ізоляторі, під якою Василь Стус підписався "ворог народу", і список речей, які він замовив у тюремній крамниці. Стандартний підпис "заключённый" він замінив на "літератор". Окрім цукру, масла, сірників, конвертів в останніх трьох рядках пише, що він хотів би ще: "Воля - один раз дихнути, справедливість - один раз побачити, смерть - 9 грамів". У цьому був увесь Стус. І в допитах, і в судовому засіданні, і в касаційних скаргах доводив: він - справжній українець.
Визнали й дозволили творчість Василя Стуса лише після його смерті. Дев'яносто першого нагородили Шевченківською премією за збірку поезій "Дорога болю". На початку 90-х його твори внесли до шкільної програми. Сам же письменник своєму синові рекомендував читати європейську та російську класику, - згадує Дмитро Стус. Говорити про Василя Стуса як про батька йому важко. Спілкувалися вони переважно в листах та під час коротких побачень у в'язниці.
"Справжня людина - це та, хто має сили піднятися після падіння". Так казав Василь Стус.