ЛЕГЕНДА ПРО КАМЯНЕ КОРИТО 1 У пасмі гір між Раховом і Косівською Поляною на горі Камінь є видолинок, названий Корито. Цей видолинок і справді подібний на величезне корито, видовбане в землі, - довге до двісті кроків, широке - понад п'ятдесят кроків і досить глибоке. У ньому росте густа соковита трава, а в ній - безліч золотоголового нечуйвітру, польових ромашок, запашного чебрецю, кущі жерепа та багато іншого зілля, помічного від різної недуги. Люди довго боялися цього місця - земного корита. "Воно нечисте", - казали. Хто потрапив туди, то або зовсім не вертався, або приходив глухим і німим, забудькуватим. Лише одна-однісінька людина звідти повернулася здоровою... Під вершиною гори на широкім полі, оточеному лісами, пас отару вівчар Василь, молодий, міцний парубок. Під вечір, щоб відігнати почуття самотності, сів Василь під єдину на полі смерічку, вийняв свою сопілку і почав грати-вигравати веселі карпатські мелодії. Та враз відчув, як по тілі пробіг мороз, а потім - жар. У цю мить хтось легенько торкнувся його плеча. Під смерічкою стояла молоденька красива дівчина. Вона пильно дивилася на нього, слухаючи чарівну мелодію сопілки. Сукня на ній була біла, як сніг, і довга, до самої землі, тонесенька, наче павутиння. Крізь нього видно було красиве ніжне тіло. Обличчя дівчини пашіло рум'янцем. Дві довгі коси золотавого волосся вона перекинула на груди, а в руках тримала пучечок польових квітів. Побачивши красуню, Василь перестав грати. Та вона попросила: - « Грай, мій любий, грай! Я прийшла, щоб слухати твою сопілку, відраду твоєї щедрої душі. Грай»! Дивно стало вівчареві: - "Звідки вона тут? Пасовище далеко від села. І йти треба густими темними лісами... Не так вона одягнута, щоб крізь хащі пробиратися". Вівчар грав веселої, тужливої, протяжної, дрібненької. Грав та милувався дівочою красою. Таку ще в житті ніколи не бачив. - «Васильку», - попросила красуня, - « іди зі мною, я тобі щастя подарую»!.. - «Щастя»? - перепитав.- «А де ж ти його візьмеш? Спочатку для себе пошукала б»... - «Я для тебе хочу»! Зачарований дівчиною, вівчар пішов за нею, забувши про отару, але не припиняючи вигравати на сопілці. А та немов виспівувала мелодію за мелодією. Ідуть вони полем, зеленою скатеркою трави шовкової, піднімаються вгору і вгору. - "Може, заманює мене кудись? - похопився вівчар. -« Куди вона мене веде?" Глянувши на дівчину, помітив, що красуня не йде, а неначе пливе у повітрі. І трава не шелестить під її ногами, і квітки не згинаються. (далі буде) ua-cam.com/video/bYyfJzt-mAU/v-deo.html
як як млядь піднятись? НОГАМИ..я тільки звідти,враження супер,але краще туди підніматись тверезим,туди хоть не так і багато метрів але для начала вийдіть з лісу,зійдіть на малу говерлу а далі зовсім небагато метрів триста може чуть більше і Вершина Великої!!! а там купив медальку,влупив сотню і вйо в обратний путь,а він теж веселий)))
82). « НІКОЛИ Я НЕ БУДУ » Ніколи я не буду На тій горі Говерлі, Не побачу тієї краси, Не поп’ю з долоні своєї, Гірської холодної води. * Прут біжить до низу Люди спішать догори, Що би скоріш добратись, До самої най вищої, Української гори. 09.02.2018р. ***************************
Громкость музыки всё испортила !!!!!!
ЛЕГЕНДА ПРО КАМЯНЕ КОРИТО 1
У пасмі гір між Раховом і Косівською Поляною на горі Камінь є видолинок, названий Корито. Цей видолинок і справді подібний на величезне корито, видовбане в землі, - довге до двісті кроків, широке - понад п'ятдесят кроків і досить глибоке. У ньому росте густа соковита трава, а в ній - безліч золотоголового нечуйвітру, польових ромашок, запашного чебрецю, кущі жерепа та багато іншого зілля, помічного від різної недуги.
Люди довго боялися цього місця - земного корита. "Воно нечисте", - казали. Хто потрапив туди, то або зовсім не вертався, або приходив глухим і німим, забудькуватим. Лише одна-однісінька людина звідти повернулася здоровою...
Під вершиною гори на широкім полі, оточеному лісами, пас отару вівчар Василь, молодий, міцний парубок. Під вечір, щоб відігнати почуття самотності, сів Василь під єдину на полі смерічку, вийняв свою сопілку і почав грати-вигравати веселі карпатські мелодії. Та враз відчув, як по тілі пробіг мороз, а потім - жар. У цю мить хтось легенько торкнувся його плеча.
Під смерічкою стояла молоденька красива дівчина. Вона пильно дивилася на нього, слухаючи чарівну мелодію сопілки. Сукня на ній була біла, як сніг, і довга, до самої землі, тонесенька, наче павутиння. Крізь нього видно було красиве ніжне тіло. Обличчя дівчини пашіло рум'янцем. Дві довгі коси золотавого волосся вона перекинула на груди, а в руках тримала пучечок польових квітів.
Побачивши красуню, Василь перестав грати. Та вона попросила:
- « Грай, мій любий, грай! Я прийшла, щоб слухати твою сопілку, відраду твоєї щедрої душі. Грай»!
Дивно стало вівчареві: - "Звідки вона тут? Пасовище далеко від села. І йти треба густими темними лісами... Не так вона одягнута, щоб крізь хащі пробиратися".
Вівчар грав веселої, тужливої, протяжної, дрібненької. Грав та милувався дівочою красою. Таку ще в житті ніколи не бачив.
- «Васильку», - попросила красуня, - « іди зі мною, я тобі щастя подарую»!..
- «Щастя»? - перепитав.- «А де ж ти його візьмеш? Спочатку для себе пошукала б»...
- «Я для тебе хочу»!
Зачарований дівчиною, вівчар пішов за нею, забувши про отару, але не припиняючи вигравати на сопілці. А та немов виспівувала мелодію за мелодією.
Ідуть вони полем, зеленою скатеркою трави шовкової, піднімаються вгору і вгору.
- "Може, заманює мене кудись? - похопився вівчар. -« Куди вона мене веде?"
Глянувши на дівчину, помітив, що красуня не йде, а неначе пливе у повітрі. І трава не шелестить під її ногами, і квітки не згинаються. (далі буде)
ua-cam.com/video/bYyfJzt-mAU/v-deo.html
Дизлайк. Смотрю видео в 6 утра, сделал звук по максимуму ибо этого пассажира вообще не слышно, а потом резко музыка начинает вопеть, пздц.
За видео + за звук -
Рад что про дороги рассказал :) сам был там два раза. Ходовую буду чинить... :)
Но говерла того стоит..
Круто👍
Молодец!
Завидую, а мне скоро это предстоит все)
@@Юрка-г2б у меня уже в прошлом все))) удачи с погодой.
@@Юрка-г2б У меня на канале есть видео Говерла 2019. Я там все рассказал. Зависит от месяца похода. Если июнь, начало июля то жди дождя.
як як млядь піднятись? НОГАМИ..я тільки звідти,враження супер,але краще туди підніматись тверезим,туди хоть не так і багато метрів але для начала вийдіть з лісу,зійдіть на малу говерлу а далі зовсім небагато метрів триста може чуть більше і Вершина Великої!!! а там купив медальку,влупив сотню і вйо в обратний путь,а він теж веселий)))
Там вид с горы классный!!!.....пару лет назад была там в этом году хочу пойти...
Сколько занял подъем?
82). « НІКОЛИ Я НЕ БУДУ »
Ніколи я не буду
На тій горі Говерлі,
Не побачу тієї краси,
Не поп’ю з долоні своєї,
Гірської холодної води.
*
Прут біжить до низу
Люди спішать догори,
Що би скоріш добратись,
До самої най вищої,
Української гори.
09.02.2018р.
***************************
выровняй уровень звука, жесть
это была первая проба пера) сорян. а чтобы выровнять звук, нужно видео перезаливать
Я етим летом лазила на Говерлу
Добрый день. А сколько по времени занял подъём по зеленому маршруту и сколько - спуск по синему?
Vladimir Golishchev около 2 часов подьем и спуск. Более детально рассказываю в видео на 24 минуте
Victor Pavlov спасибо. А если приехать в посёлок Ворохта, до базы "Заросляк" пешком дойти реально? Сколько в км?
Vladimir Golishchev от ворохты, думаю далековато) километров 20 наверное
Всем привет друзья. Вот мои приключения ua-cam.com/video/-W7kx7kcfcY/v-deo.html. Дальше будет ещё больше
Протяжённость маршрута вверх какая?
Вячеслав Никифоров километров 10
Victor Pavlov это только вверх?
микрофон себе купи
Шоб та музика гикнулася !
Зроби перезалив - музика жесть
не знайду вже відео ісходнік
ЗВук огорчил (((( Вот моя статья newcountries.net/ukraine/goverla/ про собственный опыт восхождения. Самое первое утеплитесь и думайте про обувь!!!
Ты что конченный, монтаж с такими перепадами звука, смотрел вечером, то тихо, то заорет!!!! научись музыку нормально накладывать