Мова наша антисовєцька. Совок довбаний 50
Вставка
- Опубліковано 12 чер 2024
- Українська мова в УРСР. Совкова політика примусу, репресій і заборон щодо української мови. Як забороняли і переслідували і як українська спільнота чинила опір.
Наталка Зубар, Віктор Гарбар і Оксана Яцюк обговорюють мовне питання.
Експертна група пояснює, як і звідки в Україні з'явились люди, які не знають української мови.
Обкладинка з Журналу "Перець" 1974 №10, сторінка №15. Малюнок В.Зелінського
Подобається Совок? Як ви можете нам допомогти?
Стати патроном. Наш Патреон тут / sovokseries
Інформаційний центр "Майдан Моніторинг"
Підтримати наші проєкти maidan.org.ua/supportmmic
0:00-Вступ
2:00-Чому люди жили в Україні, а української мови не знали
7:45- Як Віктор просив батьків звільнити його від уроків української мови
12:35- Стаття 26 , законодавство про освіту
16:51- Філологів готували багато
19:29- Спогади Петра Шелеста
20:44 - Мова партійних заходів
23:35- Звіти про "повишеніє ролі руского язика"
28:54- Значення мови в сучасній українській армії
30:50- Де людина в УРСР могла почути українську мову
34:02- Радіо в УРСР
36:02- Мовна стійкість і перехід на російську для виживання
39:33- Чому в Вінниці було мало українських шкіл
44:07- Як було в Харкові
46:16- Питання до наших глядачів і глядачок
46:56- Харків дуже сильно постраждав за українську мову
49:53- Після другої світової війни
51:36- Вони ледь не вбили іншого за російську мову
52:36- Про безпеку
53:36- Як війна в Афганістані вплинула на підвищення ролі російської мови
55:45- Спогади отамана Гальчевського, воювали за додатковий час для українського вчителя
58:18- Дві верстви населення: село і вчителі
59:04 - До чого це приводило
1:02:09 - Я називаю українську мову пластичною
1:03:27- Освіта в совку жахлива
1:04:33- Умовні суржики це класна річ
1:05:08- Рукопис Наталі Зубар 1989
1:05:58- Вірш Оксани Яцюк, 1986
1:08:38- А нащо тобі українська мова
1:10:23- Свобода єто рабство
1:13:13 - Мова - це безпека
1:18:36 - І чужому научайтесь, думайте, читайте!
Дякую,
Як же важливо ділитись такими спогадами.
Дякую, що дивитесь. Це підтримує і мотивує готувати нові передачі.
Дякую!
Один чи два навчальних роки була звільнена від української (і фізкультури) через здоров'я (падав зір). Правда, це не заважало мені знати українську.
Пам'ятаю своє дивування ось, з якого прикладу.
З 1992 року працювала в виші (асистент кафедри вищої математики). Всі заняття велися російською, КРІМ одного викладача, який розмовляв і вів заняття українською. Правда, його колеги вважали, що він кон'юнктурщик, бо до 91-го року був р'яним комуністом, і від нього ніхто ніколи не чув слова українською (не знаю, наскільки доречно пригадати, що небезвідома Штепа була його племінницею, як я потім дізналася). Але здивував мене інший колега: він приблизно в 93-му чи 94-му році віддавав свою доньку в школу і шукав для неї саме україномовну, навіть, чути не хотів про російкомовну. Він казав, що тепер же ми - Незалежна Україна, діти мають навчатися українською, адже, майбутнє - за українською і Україною. ТОДІ для мене це був майже шок, і поштовх для розмірковування. Маю зізнатися, що коли я переходила на українську (а серед студентів були і хлопці з Івано-Франківську, наприклад --- я спочатку не могла зрозуміти, чи не іноземці вони, бо вони говорили з дуже незвичним для мене акцентом і манерою говорити, - і молодь з Харківської області, що говорили українською), так ось, коли я переходила на українську, пояснюючи математику (і дуже пишалась собою :-) ), вони уважно дивились на мене і казали "Бачимо, синку, що ти не москаль" (закреслено) і казали: "Олена Федорівна, не треба. Кажіть, краще, російською" :-)
А ще до тата приїжджав аспірант з Маріуполю (тоді - Жданов) і завжди дуже дивувався вивіскам "Взуття", "Їдальня" і т.п., що досить часто зустрічалися в Харкові; казав, в Жданові такого і близько немає.
В ХПІ в якійсь момент в 21 стрпіччі на 2500 викладачів було 100 які викладали українською, включно з моїм батьком.
Щиро вдячна Пінхасу Хаїмовичу Векслеру (він же дід Панас) за найкращий україномовний контент мого дитинства. Не треба було ні мільтиків, ні складних декорацій, аби тільки його послухати😊 До речі, не рахуючи дикторів, акторів і т.п, найкрасивіша українська вимова була у вчительки укр.мови в моїй школі і у викладачки держ.фінансів з інституту (обидві вони були єврейками). Завжди їх згадую, коли хтось заводить про якусь ''не ту чєлюсть''. Колись бачила відео одесита, який по роботі багато їздив містечками України. Він сказав, що кожен етнограф підтвердить- про розповсюдження мови не судять по містах: послухайте, як говорять люди в селах і містечках за 30км від Одеси, Миколаєва, Донецька і т.д. (там, де мову не диктує номенклатура)- і побачите, що там переважає суржик або українська. І мої (тоді ще російськомовні знайомі) це підтвердили. Вони говорять українською з близькими, або говорили в дитинстві. Якось в 2000-х, абсолютно випадково розмовляла в Скайпі з хлопцем з Франківщини, який працював в Італії. Говорили російською (мовою ''міжнаціонального спілкування'', твою дивізію, ми ж обоє українці...) А потім він обережненько спитав, чи можу я поговорити з ним українською, бо там нема з ким, дуже давно. Він був вражений, що людина з Київської області може поговорити з ним українською! Цю реальність укр.мови, як мови забитого середньовічного села або ''западенців'' (мабуть, теж забитих) втілили так само успішно, як оце ''іспокон вєков наши прєдкі отмєчалі Раждєство 7 Января!". А варто зробити 1 запит в інтернеті- і я бачу, що навіть моя прабаба, яку я ще живою пам'ятаю, в дитинстві святкувала Різдво 25 грудня. ''Іспокон вєкі'' виявились доволі близькими)) Дякую за відео!❤🇺🇦
В мене баба Іра зберегла різдво 25 грудня, правда при тому святкували і 7 січня "за старим стилем", так це вона звала
І так, це справді був найкращий контент на теліке в совку.
Вітання з Полтавщини)
Страшенно цікава розмова вийшла
Свого часу у 90-х російську мову в нашій сільській школі викладала одна з тих, кого привезли з Казахстану русифікуватись в Полтаву.
Початкова школа як правило була та що ближча, а далі батьки обирали на свій розсуд
Ого, то вона так і залишилась в Україні, і далі русифіковувала вже українське село.
Дякую за працю! Поки ЗСУ деколонізує території, ви деколонізуєте мізки.
Ого, дякую!
Радіо Промінь було класне! Я його цілими днями слухав
О! В мене дит садок був український!
в мене теж садок був український. тому я здивувалась, коли опинилась у Вінниці, що там садки російськомовні були.
Якраз щойно вийшов альбом Жадана з собаками Радіопромінь. Я його почула вперше одразу по запису цього випуску
Щоб не слухати дурниць на тему росієянської лексики, інтонації, літератури та наукового комунізму, ми їхали на Червону площу, заходили до музею історії революції й просили посвідку з печаткою. І тим способом наша абсенція в інституті була виправдана.
тобто можна було прогуляти лекції, якщо піти в музей історії революції?
О! Я колись розповім як я прогулювала всяку хрень...
@@ukrainianreport Це був наш патент. Леніним захищатися від дурних комуністичних викладачів. Звичайно, що вони були тоді в пастці, бо як можна забороняти нам цікавитися історією більшовизму? А чи не приємніше було подивитися ролс-ройс Леніна, замість слухати доцента Александра В. Манько?
В мене теж патент був у школі у вигляді кружка поглибленого вивчегня ядерної загрози агресивного блоку НАТО. Сама придумала, сама і прогулювала.
Дякую за випуск. Цей не такий нудний, як раніше були. Хоча минулий я слухав роки 2 тому))
Ростемо ж ми, гей,:)
Дякую, постараємося і далі бути не нудними.
@@ukrainianreport або це я понудняшав :) дякую за запис, випуск справді цікавий
я послухала і боюсь, що я нечітко розказала історію, як викладачка змінила мову навчання в школі, школа мала бути українською, а вона домоглась, щоб школа була російською, бо ж дітям її та її сусідів - далеко ходити в російську школу, а цю мали відкрити біля їх будинку.
Дякую за уточнення, дуже типова для довбаного совка ситуація. Ви далі розповіли про епізод з дядьком, який вирішив віддати дитину в рос.мовну школу, бо ''навіщо та українська'' і як це ''напрягло'' вашу маму. Тоді люди звикли прогинатись під якісь нові правила і умови, але, мені здається, що вашу маму (можливо, підсвідомо) трохи шокувало те, що дядько прийняв це рішення без примусу, а з власної волі. Це, мабуть, було як сигнал, що русифікація вже підходить до точки неповернення. Згадалося, як моя баба(теж вчителька) почула, як мій брат вчить собаку команди ''Ко мне!" Вона спитала, а чому ''Ко мне'', а не ''До мене''? Ти його що, для армії тренуєш чи для міліції чи для чужих людей? Моя баба ніколи не була захисницею рідної мови, але, мабуть, її теж ''напрягло'' те, що люди стали схильними до використання російської, навіть коли в цьому абсолютно не було потреби. Совок довбаний...
Важко сказати, чому мама була шокована, стільки років пройшло. Можливо, ваша версія близька до істини. Ще думаю про те, що для неї українська мова була цінністю, і вона, мабуть теж підсвідомо, думала, що мова є цінністю і для родичів. А виявилось, що ні. Мама мала проблеми на роботі, бо якось сказала, що діти погано знають російську, бо вона нерідна. Сказала в розмові, не з трибуни і не на уроці. Але з того зробили скандал з обговоренням на партбюро і т.д.
Сімдесяті роки, у Кр.Розі приписування до школи існувало. Зазвичай на початку вересня школа посилала старних учнів ходити по хатах, переписувати дітей дошкільного віку, щоб скласти списки потенційних учнів на наступний рік
В нас те саме було
я сама таке робила для вчительки, переписувала, і це була не приписка до школи, а контроль дітей шкільного віку, щоб ніхто без школи не залишився.
Вітаю з ювілейним совком! 🥳
Дякуєм, вітаєм постійних глядачів!
Дякую!
Ваші випуски прекрасні, але їм часом бракує розповідей про чоловічий досвід (що, звісно, природньо). Тому це справді дуже добре, що панові Віктору вдалось знову доєднатись до розмови.
тутка такоє… Наталка з Оксаною задають тон, мельодію. там, де я маю, чим вступити, розвинути тую мельодію, я вступаю, де не можу (нічим), я мовчки роблю свою технічьну роботу. Наталка з Оксаною,- молодці! вони ґенерують теми та ідеї. я ж,- лишень коментатор… :)
@@VictorGarbar Раніше вас було ще більше. Сподіваюсь, з іншими учасниками все більш-менш гаразд.
@@pao11235 так. все більш менш гаразд. дякую! :)
з усіма гаразд більш-менш, але важко планувати і збирати всіх разом.
@@ukrainianreport Дякую, що збираєтесь попри труднощі!
Вітання з Кіпру!
І як там? Погода, товариство?
Вітаю з Харкоаа
Погода ще досі була літня 25 градусів, море тепле. Тільки зараз починаються дощі. Українська спільнота веде аетивне життя. Відкрили школу дитсадочки, створили хор, осередок Пласту. Допомагають ЗСУ і одне одному. Але і вата присутня😬
Пінхус це ім'я діда Панаса. Прізвище Вескляров
От! Важливо, що нас дивляться уважні люди.
Дяк
з Вікіпедії: „Петро́ Юхи́мович Вескляро́в, ім'я при народженні Пінхас Хаїмович Весклер“. я сплутав перше ім`я з призвищем. прошу вибачення.
Пані Наталю, військові, як не розуміють української, не хочуть розуміти чи просто їхній бекграунд такий?
Переважно то попередня історія, тобто таки бекграунд.
"Катрусин кінозал"
хороша передача була, українською мовою, хоча мультики показувались з російською.