Вітаю! По-перше, як мама п'ятирічного хлопчика з аутизмом, я вдячна вам за цей подкаст. По-друге, я хотіла б попросити посилання на онлайн групи батьків дітей з РАС. На час війни ми проживаємо за кордоном, і мені дуже не вистачає спілкування з людьми, які зрозуміють мене і мої переживання. Заздалегідь дякую!
Дізналася про ваш канал в коментарі під інтерв'ю з Володимиром Жогло (у його сина скоріше за все теж аутизм). Слухаю підкаст і розумію, що мої думки то не лише в мене такі. Дякую Вам за це. Болить безмежно і досі, хоч пройшло вже більше року з моменту розуміння, що у сина аутизм. Неодмінно буду слухати і інші теми підкасту. Дякую. Обіймаю всіх батьків підтримкою.
Дякую за вашу роботу. А про питання прийняття стану дитини, мені здається що це завжди буде боліти, перші роки як кривава рана, яка не загоюються, наступні роки, ти не звертаєш уваги на біль, то му що зайнятий різними заняттями, а потім болить, але вже як рана яка затягується, загоюються )
Погоджуюсь з кожним Вашим словом. Наче і розумію, і знаю вже як 1,5 роки про особливий розвиток синочка, але це не перестає боліти і не гоїться. Обіймаю Вас підтримкою.
На словах про вигорання дамбу прорвало і вже до кінця подкасту не зупинились сльози. Дякую за всі поради. Олена ніби озвучила більшість моїх думок. А Вануі дуже заспокоює своїми відповідями. Ще раз дякую
Не цікавилась навмисно цією темою. Випадково натрапила на попереднє відео,де пані Пшенична сама давала інтерв‘ю . Тема зацікавила,з інтересом слухаю все.Розумію,що була іноді несправедливою і нетерпимою. Причина цього- непоінформованість . Виправляюсь!
Я теж на етапі спийняття. Одразу двоє діток(півроку тестувань) мають аутизм. Шокована. Болить. Шукаю підтримку онлайн, бо офлайн це вирви болю в серці.
Я була такою дитиною. Зараз мені 32, і проблеми з комунікацією, шнурками та всім іншим досі є. Ще й математичний талант про... кохала. Зате знайшла себе в одному зі спецінтересів.
Інклюзія-великий крок у перед. Але якість тої інклюзії є сумною. Молоді дівчатка після інституту з переляканими очима або пенсіонери які не вірять в цей діагноз...
Вітаю! По-перше, як мама п'ятирічного хлопчика з аутизмом, я вдячна вам за цей подкаст. По-друге, я хотіла б попросити посилання на онлайн групи батьків дітей з РАС. На час війни ми проживаємо за кордоном, і мені дуже не вистачає спілкування з людьми, які зрозуміють мене і мої переживання. Заздалегідь дякую!
Дізналася про ваш канал в коментарі під інтерв'ю з Володимиром Жогло (у його сина скоріше за все теж аутизм). Слухаю підкаст і розумію, що мої думки то не лише в мене такі. Дякую Вам за це. Болить безмежно і досі, хоч пройшло вже більше року з моменту розуміння, що у сина аутизм. Неодмінно буду слухати і інші теми підкасту. Дякую. Обіймаю всіх батьків підтримкою.
Дякую за вашу роботу. А про питання прийняття стану дитини, мені здається що це завжди буде боліти, перші роки як кривава рана, яка не загоюються, наступні роки, ти не звертаєш уваги на біль, то му що зайнятий різними заняттями, а потім болить, але вже як рана яка затягується, загоюються )
Погоджуюсь з кожним Вашим словом. Наче і розумію, і знаю вже як 1,5 роки про особливий розвиток синочка, але це не перестає боліти і не гоїться. Обіймаю Вас підтримкою.
У суспільства немає вибору. Статистика аутизму зростає, тому ми маємо створювати умови для соціалізації дітей, бути більш толерантними.
не статистика зростає, просто діагностика аутизму покращується. але так - суспільство треба готувати до нового
Дуже вдячна, що проговорила разом з вами свої страхи, переживання та дорікання самої себе… аж легше стало! Ваша робота безцінна для нас, ДЯКУЮ ❤
На словах про вигорання дамбу прорвало і вже до кінця подкасту не зупинились сльози. Дякую за всі поради. Олена ніби озвучила більшість моїх думок. А Вануі дуже заспокоює своїми відповідями. Ще раз дякую
Дякуємо вам за те, що піднімаєте таку важливу тему
Дякую, цей подкаст має величезну цінність. Вануї це ❤
Дякую вам,дуже важливо,що ви є!!!
Опора , в різновиді тих тем ,які ви надаєте , крила для моїх маленьких клієнтів і їхніх родин ❤
Дякую вам за цю важливу розмову!
Дякую чудовим ведучій і гості! Дуже важлива і потрібна розмова
Чудова передача, неймовірні ведуча і гостя! Дуже пізнавально і МЕГАважливо
Дякую вам за цю розмову!
Дякую 💙💛
Дякую вам
29:21 вже кілька разів намагалася вмовити своїх знайомих з дитиною з аутизмом до нас прийти в гості і дати шанс дітям погратися - бояться :(
Не цікавилась навмисно цією темою.
Випадково натрапила на попереднє відео,де пані Пшенична сама давала інтерв‘ю .
Тема зацікавила,з інтересом слухаю все.Розумію,що була іноді несправедливою і нетерпимою.
Причина цього- непоінформованість .
Виправляюсь!
Дякую вам, я тільки приймаю це..
Я теж на етапі спийняття. Одразу двоє діток(півроку тестувань) мають аутизм. Шокована. Болить. Шукаю підтримку онлайн, бо офлайн це вирви болю в серці.
@@ПташкаХерсонська на каналі Жовті кеди вийшов дуже ствердний випуск з дорослою аутистичною людиною😍
Гарний приклад на математиці: вміє розв'язує складні приклади , але важко з комунікацією з іншими, проблема з шнурками і т.п(нам 9)
Я була такою дитиною. Зараз мені 32, і проблеми з комунікацією, шнурками та всім іншим досі є. Ще й математичний талант про... кохала. Зате знайшла себе в одному зі спецінтересів.
І все-таки попереду у дитини з аутизмом страшна невідомість. Поки живі батьки у дитини все добре. А потім?...
Для цього цей подкаст і створений, щоб у цих дітей було майбутнє без батьків, щоб суспільство їх прийняло.
Інклюзія-великий крок у перед.
Але якість тої інклюзії є сумною.
Молоді дівчатка після інституту з переляканими очима або пенсіонери які не вірять в цей діагноз...
Щиро дякую за важливу розмову!