Дякую пане Олеже за такий цікавий етюд, який на часі для всіх поколінь. Ми з чоловіком у шлюбі 40 років. Було все за вашим списком, лиш трохи в іншому порядку. Найглибші кризи були спочатку, коли Бог дав двох діток підряд, а ми "голі, босі, голодні" і весь час не виспані. Я падала з ніг, а чоловік втікав на роботу, робив кар'єру, як молодий перспективний спеціаліст . Але ті ж діти і спасли наш шлюб. Почуття обов'язку і відповідальності тримало нас купи. Ви не можете собі уявити яка була втрата привабливості з мого боку,,,Але думаю що можете, бо ми приблизно одного покоління. Дрібні накопичені образи проговорювались лиш у сповіді зі священником і то лиш тоді коли була можливість це зробити. Тепер ми двоє працюючих пенсіонерів, які повністю незалежні фінансово один від одного, а це дає можливість розвиватись, займатись тілом і душею, та й робити подарунки коханим людям тоді коли тобі заманеться. Ми дійшли до пункту "удосконалення своє партнерства", а діти нас у цьому стимулюють.Вчимось говорити між собою, обговорювати не лише робочі справи,інтерв'ю
Впливова людина ХХ ст. Коко Шанель не була дурною, але напевне, красивою, якщо сказала такі слова: "Краса потрібна нам, щоб нас любили чоловіки, а дурість - щоб ми любили чоловіків". Однак, найкраще відгукуються слова українського поета І. Франка "Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини" Ні я вірю в "разом на все життя" і мене радує кінець цієї розповіді... Вірю, що можна працювати і я, як дитина, вірю в почуття... Але не вірю в індустрію краси, вірю в привабливість чистоти, догляду в навичках... І в ще щось таємне...
Криза в наших стосунках все-таки трапилась. Нам по 72 роки. Чоловік жив подвійним життям, а тепер зійшовся з коханкою. Боляче, тяжко. Та краще стало, бо я не живу тепер в оточенні його брехні.
У 72 роки зійшовся з коханкою.Чому він жив подвійним життям і як довго?У моїй сім'ї подвійне життя чоловіка тривало з 2005 по 2020.Не відразу дізналася.Ще якийсь час намагалася щось виправити ( він - ні, але з якоїсь причини не ішов із сім'ї, та навіть активно впирався коли вже дорослі діти і я теж ,намагалися вирватись з цього жахливого липкого стану дволичності.Дивлюся на ситуацію вже спокійно, та якось дивно і для мене незрозуміло є нащо жити на дві сім'ї тривалий час? Який смисл змінювати стосунки у більш пізньому віці?Можна ж було раніше.
Пане Олеже, вдячна за вашу життєву мудрість і знання! Мені за 50. Я відчуваю ваши посили починаючи зі знайомства з шедеврами музики закінчуючи світоглядом досвідченого професіонала. Хочу додати приклад свого власного життя. Коли за плечима було 20 років подружнього життя, а мені десь за 40.. задала собі питання: чи хочу старитися з чоловіком? Чесно відповіла. І вибрала себе. Життя індивідуальне і його треба відчувати кінчиками пальців. Ще раз дякую!
Дякую, дуже болюча тема. Знаю історію життя однієї подружньоюї пари. Коли вона вже в немолодому,але й ще не в глибокій старості важко захворіла і він,проводжаючи її на операцію казав, що не житеме без неї, щось з сбою зробить....не зможе жити без неї.... вона вижила... але він помер,хвороба наздогнала його.... вона дуже важко це пережила, ще переживає...томущо їм було що втрачати... Краса тіла тут нідочого(вона красуньою ніколи не була,тим більше в старості) ...важливе одне... розуміння,повага і справжнє кохання
Я шукала подібні поради. Ми 10 років разом. Діти. Не Україна. Різні погляди на життя. Моє пристосування і терпіння гнітючості, страх від його вчинків. А сімейне щастя залежить від мене. Відчуття, що безсила і не маю впливу, що шкоджу сім'ї своїм мовчанням. Не скажу, що нічого не робила. Просто проблема циклічна, все на місці. І бачу, що чоловік повинен сам переконатися, на практиці, як воно краще. Він робить висновки з пережитого досвіду. А мені доводиться балансувати але очікувати.Думатиму і надіюся діятиму. Дякую вам.
Дякую,дуже цікаво і корисно для будь якої вікової категорії....і мені згадалося моє минуле коли ти 20 років попереджаєш чоловіка ,не роби того і того бо стане то-то чи так і так,але він ніколи не слухав і робив навпаки і повертався додому у розпачу махав руками як півень крилами усе пішло шкереберть і усе погвно бо зробив як хотів....і що коли чоловік робить навпаки і неповажає жінку від слова взагалі 20 років то пішли з гнізда діти а за ними пішла і я.,от для мене життя продовжується а для нього усі жінки погані і бажають тільки його грошей чи будинок а він шукає просто домогосподарку без бажань (певно такою була я). Людина яка не робить висновків з життя але зате усе життя розповідає іншим що робиться у його сімї НЕ гідна мати сімю.,бо своїх рідних треба оберігати а не віяти як попів на весь світ.
Точно. Ми з чоловіком ще 10 років, дочці 8 років. Бачу не цінить взагалі що має, не поважає мене як жінку, партнера. Розумію, що коли дочка поїде з дому, нас нічого не триматиме разом.
Чоловік рідна душа❤ Ми вже старіємо, зовні міняються риси обличчя, фігури... характер.... Але очі, сміх... зморшки стають рідними ❤ Завжди за Все Благодарю❤ Слава Богу за Все.
Дякую. Повне попадання по всьому. А, ще одне- коли один партнер все життя викладаеться по вiдношенню до другого в очiкуваннi хоча б на 25% такого ж ставлення, а цього немае.... так, i я жiнка.
Ще ви дуже добре сказали про домашніх улюбленців, у нас їх троє: пес і два коти. Це нова наша спільна відповідальність, яка нас об'єднує. Дякую вам що знаходите час на ці чудові етюди.
Дякую, Олеже Созонтовиче! Ваші просвітницькі етюди дають глибокого занурення мені. І багато запитань та пошуків відповідей (деякі із сумом, і деякі з надією). І ще окреме дякую за занурення у музику. Спасибі!
На старість люди мають багато вільного часу,от в цьому велика проблема.В молодості -діти маленькі,потім дитсадок,школа,освіта,з цим ще й кар'єру треба хоч якось будувати.Так женемо свій забіг,а коли зупиняємося то бачимо вже більше недоліки партнера.Я думаю,що треба на старість все таки кожному мати свій простір,інтереси,хобі . Думаю,треба поменше бачитись, побільше давати партнеру воздуху.
Дякую Олег Созонтович, дуже глибока і життева тема. Я вірю в Закон парних випадків, бо нещодавно була особливим пацієнтом у кардіолога😊 обговорювали з лікарем про це, який також вірить в цей закон. Я щаслива, тому що, все закінчилося добре😊
Дякую! Але нажаль ми не замислюємось над своїм життям і стосунками. Живемо як буде. А якби ж мені Ви зустрілимя з цим етюдом хоч би на рік раніше, у мене б можливо щасливо продовжувалось сімейне благополуччя. Але я все профукала. 52 роки, а прожили 33 разом. Так боляче, що не зважала на свої помилки
Цікаво, що життя у старості так добре вивчено, якби ти не один такий і це трохи підтримує. Але при тому дуже сумно, що люди такі передбачувані, а хотілося бути унікальним і спроможним вибудовувати щасливе життя так, як хочеш, хоча б у старості. 40 років шлюбу були важкими і нещасливими. Він в решті пішов в самому апогеї своєї самозакоханості. А зараз, коли різко постарів і стали проявлятися ознаки старчої деменції, повернувся. Без жодних пояснень. До мене прийшов старий дід, який хоче від мене уваги, співчутия і догляду. А для мене він тільки отець моїх дітей і я пам'ятаю його, так би мовити, погане відношення до мене всі попередні роки. І тепер це питання "Разом, але куди?" стало головним питанням майбутніх і останніх років мого життя. Я ж розумію, що не так багато залишилося. А мені так хотілося прожити їх із задоволенням! Хоча, коли стане нестерпно, я знаю красивий вихід.
Неймовірно цікаво . Мені 42 і я вже давно все це на старості передчуваю і передбачаю, постійно переконуючи в цьому чоловіка . Боюся, шо станеться непоправне
Я думаю,що людина похилого віку хоче комфорту психологічного.Якщо вже залишається від відносин тільки дратівливість,то краще просто роз'їхатися ,просто жити окремо.Для чого це розлучення?Це ж просто штамп ,звичайна формальність . Можна надалі святкувати дні народження онуків ,дітей разом.Ви праві,що треба стежити за собою(особливо неохайність),але з природою тяжко сперечатися.😏.Я романтик,і вважаю,якщо люди люблять один одного -вони старіють красиво разом,і не замічають зморшок партнера.Дякую Вам,мені скоро 48 років,готуюсь помало.🥴
Пане Олеже, а з ким мені тобі дружити? В одної коліжанки домашнє насильство у сім'ї, у другої : своє горе, у третьої - поросячі візги кожен день, роками шукаю, щоб була якась урівноважена людина .
Дякую за чудовий етюд. Дуже цікаво, єдине з чим не погоджуюсь - це змінувати свій зовнішній вигляд заради нього.... Єдина людина, заради кого я змінююсь - це я сама. Якщо людину не влаштовує моя зовнішність, значить нам не по дорозі🙂
Прожила я з таким чоловіком, який не дуже дружив з логікой. І чому це видумують про жінок, що вони тільки на інтуіції, а логічно не вміють мислити? Так ось, коли я щось пропонувала, іноді цей чолв'яга тільки для того щоб показати, який він найрозуміший, робив все навпаки, потім сідав у калюжу і все роз'ясняв що його головний девиз - послухай жінку і зроби все навпаки. Так що не завжди жінки -це про інтуіцію, а чоловіки - логіка.
Важкий для мене епізод. Ми разом з чоловіком 22 роки, а зараз вимушені бути в різних країнах, я переношу це дуже важко, йому легше бо він в Україні. І я маю дуже великий страх, що все розвалиться, тому що час іде, а люди до всього звикають. Прям важко то мені все слухати було
Доброго дня. Ви казали про таємничність процесів якихось жіночих процедур і про те, щоб показувати кінцевий" продукт". А немає аналогії з партнерськими пологами? Чи повинен чоловік бачити як жінка народжує і як його ставлення до жінки може змінитися після таких пологів?
Я був на перших пологах дружини. Все бачив власними очима (не втратив свідомість, а навпаки отримав новий досвід). Коли дістають нерухоме немовля і перший крик це просто ШОК, що ти можеш втратити те, що так довго хотів. Моє відношення взагалі до неї не змінилося. Я хотів її як і раніше. Але це тільки моє відношення. У кожного по різному.
Це мабуть залежить від чоловіка. В нас були спільні пологи. Чоловік бачив точно більше,ніж я)) Для нього це,як він розказує, один з найщасливіших моментів у житті! І побоювання щодо втрати сексуальності то, принаймні в нас, це точно не справдилось))
Ви впевнені що така обстановка благотворно повпливає на дитину? Я жалкую шо не пішла раніше. У сина психіка зруйнована і не впевнена що можно її полагодити.
Але ж Орфей оглянувся, бо не уявляв свого життя без неї, а не щоб загуляти з секретаркою) хотілось би назвати цей етюд сексистським, можливо років через 20 так і буде, але на жаль це реалії нашого патріархального життя. Хммм...краса в очах, людини, що дивиться. І як ми маємо наглядати за собою, так і наша половинка, бачити цю красу. Бо стосунки це праця. Також є інша теорія про серійну моногамію і що потрібно відпустити стосунки, які себе віджили. Періодично замослююся над питанням, а що далі? Що робити, якщо ми й на початку стосунків не мали багато спільних тем чи занять, адже дім добудується, діти виростуть, роботою обидвоє не живемо...що тоді?
Доброго дня. Вже майже 34 роки в шлюбі я маю таку саму проблему, але я хочу рухатися далі розвивати стосунки, а чоловік не хоче нічого робити. Йому хочеться пливти в цьому човні далі , але човен потребує ремонту. Звернення до спеціаліста рахує даремною витратою коштів і шарлатанством. Як зрушити з мертвої точки?
А чому частіше всього саме жінки намагаються щось "зремонтувати", налагодити, розвинути в стосунках? Або по іншому - чому чоловіки рідше зацікавлені щось робити в цьому напрямку (адже Ви кажете,що до Вас на прийом з такими запитами приходять частіше саме жінки)?
Дякую 💙 Хочу ще спитати за жінок - ось втрата "молодого вигляду" і намагання його повернути всіма можливими способами, або ж, можливо, невпевненість через оцю втрату - чи це не є жіноча вікова криза?
Відповідаю від жінок - зараз навіть більш молоді дівчата, ніж дорослі жінки заморочуються з різними косметологами та дієтологами. Тому що суспільство нав'язує хибну думку що всі мають бути обов'язково красивими, а товстими, старими, лисими бути соромно.
Добре ще б разом ходити до церкви.тоді відпадають більшісь пунктів.але з'являться нові .але їх буде менше.Зміниться і ціль життя.і знову ''але'' .але коли разом удвох.
Обожнюю ваші етюди, але от стосовно масочок не згідна, бо в мого чоловіка завжди таке замилування мною " в масочці", він просто веселий- щасливий стає, коли бачить. Чому йому настрій не підняти?
А як бути, якщо вимоги щодо привабливості дружини є, і вони приймаються, дружина працює над собою. А вимоги до чоловіка сприймаються, як не важливі. Наприклад, читати книжки, вчити мову. Чоловік говорить, у мене немає часу, немає задатків?
в цьому і проблема. погоджуюсь. але в дружини є великий інструмент - інтуіція як, коли і завдяки чому впливати. гармонійна сімя - це дійсно робота двох а не пристосування одного
Етюд прозвучав, на мою думку, надто дидактично. Всі приклади прозвучали, починаючи з вимог до жінки. Чоловіки десь там, "приєднуються,.. ну,.. так,... і вони також" щось там повинні. Про партнерство говорилося в кінці, як і про відповідальність, а на мою думку з цього треба починати. Як і зі збереження почуттів один до одного. Розхлябанність, зовнішнє, тілесне нехлюйство більше характерне для чоловіків, на жаль. При вихованні хлопчиків ми приділяємо мало уваги формуванню в них розумного піклування про здоров'я і про зовнішність.
Дякую пане Олеже за такий цікавий етюд, який на часі для всіх поколінь. Ми з чоловіком у шлюбі 40 років. Було все за вашим списком, лиш трохи в іншому порядку. Найглибші кризи були спочатку, коли Бог дав двох діток підряд, а ми "голі, босі, голодні" і весь час не виспані. Я падала з ніг, а чоловік втікав на роботу, робив кар'єру, як молодий перспективний спеціаліст . Але ті ж діти і спасли наш шлюб. Почуття обов'язку і відповідальності тримало нас купи. Ви не можете собі уявити яка була втрата привабливості з мого боку,,,Але думаю що можете, бо ми приблизно одного покоління. Дрібні накопичені образи проговорювались лиш у сповіді зі священником і то лиш тоді коли була можливість це зробити. Тепер ми двоє працюючих пенсіонерів, які повністю незалежні фінансово один від одного, а це дає можливість розвиватись, займатись тілом і душею, та й робити подарунки коханим людям тоді коли тобі заманеться. Ми дійшли до пункту "удосконалення своє партнерства", а діти нас у цьому стимулюють.Вчимось говорити між собою, обговорювати не лише робочі справи,інтерв'ю
Впливова людина ХХ ст. Коко Шанель не була дурною, але напевне, красивою, якщо сказала такі слова: "Краса потрібна нам, щоб нас любили чоловіки, а дурість - щоб ми любили чоловіків".
Однак, найкраще відгукуються слова українського поета І. Франка "Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини"
Ні я вірю в "разом на все життя" і мене радує кінець цієї розповіді... Вірю, що можна працювати і я, як дитина, вірю в почуття... Але не вірю в індустрію краси, вірю в привабливість чистоти, догляду в навичках... І в ще щось таємне...
Чудовий ефір! Дякую, шановний майстре:)❤
Боже, який цікавий етюд. Як я вам вдячна!
Криза в наших стосунках все-таки трапилась. Нам по 72 роки. Чоловік жив подвійним життям, а тепер зійшовся з коханкою. Боляче, тяжко. Та краще стало, бо я не живу тепер в оточенні його брехні.
У 72 роки зійшовся з коханкою.Чому він жив подвійним життям і як довго?У моїй сім'ї подвійне життя чоловіка тривало з 2005 по 2020.Не відразу дізналася.Ще якийсь час намагалася щось виправити ( він - ні, але з якоїсь причини не ішов із сім'ї, та навіть активно впирався коли вже дорослі діти і я теж ,намагалися вирватись з цього жахливого липкого стану дволичності.Дивлюся на ситуацію вже спокійно, та якось дивно і для мене незрозуміло є нащо жити на дві сім'ї тривалий час? Який смисл змінювати стосунки у більш пізньому віці?Можна ж було раніше.
Використовував дружину як ресурс.
дякую
Пане Олеже, вдячна за вашу життєву мудрість і знання! Мені за 50. Я відчуваю ваши посили починаючи зі знайомства з шедеврами музики закінчуючи світоглядом досвідченого професіонала. Хочу додати приклад свого власного життя. Коли за плечима було 20 років подружнього життя, а мені десь за 40.. задала собі питання: чи хочу старитися з чоловіком? Чесно відповіла. І вибрала себе. Життя індивідуальне і його треба відчувати кінчиками пальців. Ще раз дякую!
Згодна🎉
❤Дякую❤Велика користь від Ваших порад.Допомагає думати над викликами певного періоду диття❤Дякую!
Дякую, дуже болюча тема.
Знаю історію життя однієї подружньоюї пари.
Коли вона вже в немолодому,але й ще не в глибокій старості важко захворіла і він,проводжаючи її на операцію казав, що не житеме без неї, щось з сбою зробить....не зможе жити без неї....
вона вижила...
але він помер,хвороба наздогнала його....
вона дуже важко це пережила, ще переживає...томущо їм було що втрачати...
Краса тіла тут нідочого(вона красуньою ніколи не була,тим більше в старості)
...важливе одне...
розуміння,повага і справжнє кохання
На жаль, як деградації, так і розходження потреб та інтересів з віком ніхто не відміняв...
Щиро дякую за такі мудрі слова, за професіоналізм та надію! 💞
Я шукала подібні поради. Ми 10 років разом. Діти. Не Україна. Різні погляди на життя. Моє пристосування і терпіння гнітючості, страх від його вчинків. А сімейне щастя залежить від мене. Відчуття, що безсила і не маю впливу, що шкоджу сім'ї своїм мовчанням. Не скажу, що нічого не робила. Просто проблема циклічна, все на місці. І бачу, що чоловік повинен сам переконатися, на практиці, як воно краще. Він робить висновки з пережитого досвіду. А мені доводиться балансувати але очікувати.Думатиму і надіюся діятиму. Дякую вам.
Дуже багато корисного у ваших етюдах. Дякую. Буду втілювати в життя.
Дякую,дуже цікаво і корисно для будь якої вікової категорії....і мені згадалося моє минуле коли ти 20 років попереджаєш чоловіка ,не роби того і того бо стане то-то чи так і так,але він ніколи не слухав і робив навпаки і повертався додому у розпачу махав руками як півень крилами усе пішло шкереберть і усе погвно бо зробив як хотів....і що коли чоловік робить навпаки і неповажає жінку від слова взагалі 20 років то пішли з гнізда діти а за ними пішла і я.,от для мене життя продовжується а для нього усі жінки погані і бажають тільки його грошей чи будинок а він шукає просто домогосподарку без бажань (певно такою була я). Людина яка не робить висновків з життя але зате усе життя розповідає іншим що робиться у його сімї НЕ гідна мати сімю.,бо своїх рідних треба оберігати а не віяти як попів на весь світ.
Точно. Ми з чоловіком ще 10 років, дочці 8 років. Бачу не цінить взагалі що має, не поважає мене як жінку, партнера. Розумію, що коли дочка поїде з дому, нас нічого не триматиме разом.
Видно, вам як і мені,, пощастило,, вляпатися у стосунки із нарцисом. 24 роки стажу. Заблокувала і не спілкуюся. Дітям 23 і 18.
Чоловік рідна душа❤ Ми вже старіємо, зовні міняються риси обличчя, фігури... характер....
Але очі, сміх... зморшки стають рідними ❤
Завжди за Все Благодарю❤
Слава Богу за Все.
Дякую. Повне попадання по всьому. А, ще одне- коли один партнер все життя викладаеться по вiдношенню до другого в очiкуваннi хоча б на 25% такого ж ставлення, а цього немае.... так, i я жiнка.
Ви супер. Я в кінці заплакав, розуміючи як можна счасливо жити в сімейному житті. Дякую.
Важливо не скильки разом прожили, а як!
Ще ви дуже добре сказали про домашніх улюбленців, у нас їх троє: пес і два коти. Це нова наша спільна відповідальність, яка нас об'єднує. Дякую вам що знаходите час на ці чудові етюди.
Дякую 💯👍
Дякую
Щиро дякую, пане Олеже за такий пояснювальний і натхненний, добрий етюд :)
І міф , і музика і етюд - все має терапевтичний ефект для мене….дякую…
Дуже дякую ,пане Олеже,за Вашу величезну працю !!!
Дякую, Олеже Созонтовиче!
Ваші просвітницькі етюди дають глибокого занурення мені. І багато запитань та пошуків відповідей (деякі із сумом, і деякі з надією).
І ще окреме дякую за занурення у музику.
Спасибі!
Мій ранок тепер починається з Вашої музики (так не вистачало порадників подібної, вишуканої ) та переглядом важливого відео, дякую.
Дякую! Геніально🎯 щиро захоплююсь і пишаюсь Вами!!! 😇😍🙏. Дякую за вашу працю, час, професіоналізм, за те що ділитеся з нами, за ці етюди...
На старість люди мають багато вільного часу,от в цьому велика проблема.В молодості -діти маленькі,потім дитсадок,школа,освіта,з цим ще й кар'єру треба хоч якось будувати.Так женемо свій забіг,а коли зупиняємося то бачимо вже більше недоліки партнера.Я думаю,що треба на старість все таки кожному мати свій простір,інтереси,хобі . Думаю,треба поменше бачитись, побільше давати партнеру воздуху.
Дякую вам, мені подобається ваш голос, він заспокоює мене 😊
Дякую Олег Созонтович, дуже глибока і життева тема. Я вірю в Закон парних випадків, бо нещодавно була особливим пацієнтом у кардіолога😊 обговорювали з лікарем про це, який також вірить в цей закон. Я щаслива, тому що, все закінчилося добре😊
Дякую.
Дякую за етюд. Корисно буде час від часу переглядати👍
Дякую! Але нажаль ми не замислюємось над своїм життям і стосунками. Живемо як буде. А якби ж мені Ви зустрілимя з цим етюдом хоч би на рік раніше, у мене б можливо щасливо продовжувалось сімейне благополуччя. Але я все профукала. 52 роки, а прожили 33 разом. Так боляче, що не зважала на свої помилки
Цікаво, що життя у старості так добре вивчено, якби ти не один такий і це трохи підтримує. Але при тому дуже сумно, що люди такі передбачувані, а хотілося бути унікальним і спроможним вибудовувати щасливе життя так, як хочеш, хоча б у старості.
40 років шлюбу були важкими і нещасливими. Він в решті пішов в самому апогеї своєї самозакоханості. А зараз, коли різко постарів і стали проявлятися ознаки старчої деменції, повернувся. Без жодних пояснень. До мене прийшов старий дід, який хоче від мене уваги, співчутия і догляду. А для мене він тільки отець моїх дітей і я пам'ятаю його, так би мовити, погане відношення до мене всі попередні роки. І тепер це питання "Разом, але куди?" стало головним питанням майбутніх і останніх років мого життя. Я ж розумію, що не так багато залишилося. А мені так хотілося прожити їх із задоволенням! Хоча, коли стане нестерпно, я знаю красивий вихід.
Щиро дякую за етюди. Дуже класний формат!
Три крапки в кінці- це про мій стан!.. Напевне ні до чого!...
Дякую за розмову, наразі ця тема актуальна, як ніколи. Є над чим замислитись.
Дякую✋
Плюс фільм Весняні надії 😉
Неймовірно цікаво . Мені 42 і я вже давно все це на старості передчуваю і передбачаю, постійно переконуючи в цьому чоловіка . Боюся, шо станеться непоправне
Геніально.Душа.дякую
Доброго дня! Дякую за етюд. Він чудовий .
Викликав і сльози і посмішку. Дякую
Щиро дякую вам!!!! Подивився до кінця.
Дякую, Вам, Олеже! Неймовірно важливі життєві питання відкриваєте і своїм професійним досвідом доносите до нас. Велике дякую!!! Бажаю здоров'я!!!
Дякую! Дуже смачно розповідаєте!!!
Чудовий ефір! Дуже дякую!
Я думаю,що людина похилого віку хоче комфорту психологічного.Якщо вже залишається від відносин тільки дратівливість,то краще просто роз'їхатися ,просто жити окремо.Для чого це розлучення?Це ж просто штамп ,звичайна формальність . Можна надалі святкувати дні народження онуків ,дітей разом.Ви праві,що треба стежити за собою(особливо неохайність),але з природою тяжко сперечатися.😏.Я романтик,і вважаю,якщо люди люблять один одного -вони старіють красиво разом,і не замічають зморшок партнера.Дякую Вам,мені скоро 48 років,готуюсь помало.🥴
Пане Олеже, а з ким мені тобі дружити? В одної коліжанки домашнє насильство у сім'ї, у другої : своє горе, у третьої - поросячі візги кожен день, роками шукаю, щоб була якась урівноважена людина .
Ви такий домашній,як в кухні з Вами кави попила .🫶💙💛
Щиро Вам дякую!
Який класний випуск, дякую!
#комент4ібільшеслів
Дякую за черговий крутий випуск! І ще кілька слів у коментар жля кращого просування відео ютубом!
Велика вдячність за етюди! За музику. Є криза. Але по переду її подолання. Це дуже цікава задача. Вирішуємо. І з вашою допомогою теж.
Дякую за чудовий етюд. Дуже цікаво, єдине з чим не погоджуюсь - це змінувати свій зовнішній вигляд заради нього.... Єдина людина, заради кого я змінююсь - це я сама. Якщо людину не влаштовує моя зовнішність, значить нам не по дорозі🙂
Тому Вас і приємно цікаво слухати, бо - реагуєте...
Как хорошо, что Я Вас нашла ( Ваш канал) !
дякую Вам!
Чому не хотят розлучатися? Бо не хотят брати відповідальність за своє життя. Співзалежність. 😢
Прожила я з таким чоловіком, який не дуже дружив з логікой. І чому це видумують про жінок, що вони тільки на інтуіції, а логічно не вміють мислити? Так ось, коли я щось пропонувала, іноді цей чолв'яга тільки для того щоб показати, який він найрозуміший, робив все навпаки, потім сідав у калюжу і все роз'ясняв що його головний девиз - послухай жінку і зроби все навпаки. Так що не завжди жінки -це про інтуіцію, а чоловіки - логіка.
Тема для мене... з музикою легше... підкоритися психотерапевтові онлайн - ще легше), дякую!
Дякую за відео.
Важкий для мене епізод. Ми разом з чоловіком 22 роки, а зараз вимушені бути в різних країнах, я переношу це дуже важко, йому легше бо він в Україні. І я маю дуже великий страх, що все розвалиться, тому що час іде, а люди до всього звикають. Прям важко то мені все слухати було
Відео цікавіше дивитися, якщо ви там присутні.
Доброго дня.
Ви казали про таємничність процесів якихось жіночих процедур і про те, щоб показувати кінцевий" продукт". А немає аналогії з партнерськими пологами? Чи повинен чоловік бачити як жінка народжує і як його ставлення до жінки може змінитися після таких пологів?
Я був на перших пологах дружини. Все бачив власними очима (не втратив свідомість, а навпаки отримав новий досвід). Коли дістають нерухоме немовля і перший крик це просто ШОК, що ти можеш втратити те, що так довго хотів. Моє відношення взагалі до неї не змінилося. Я хотів її як і раніше. Але це тільки моє відношення. У кожного по різному.
Це мабуть залежить від чоловіка.
В нас були спільні пологи. Чоловік бачив точно більше,ніж я)) Для нього це,як він розказує, один з найщасливіших моментів у житті! І побоювання щодо втрати сексуальності то, принаймні в нас, це точно не справдилось))
Так. Якщо б не дочка, ми з чоловіком розійшлись. Але, дочці тільки 8, а ми вже зараз не розмовляємо.
Ви впевнені що така обстановка благотворно повпливає на дитину? Я жалкую шо не пішла раніше. У сина психіка зруйнована і не впевнена що можно її полагодити.
Слава Ісусу Христу! Дякую Вам, пане Олеже! Всіх вітаю з Неділею Святою!
Дуже корисний ефір
Все вірно, от лише хобі «зависати з колегами» перейшло у відверте, а не приховане остограмнення щовечора.
Якщо є кохання, або хоча б повага, не приходилось би вішати на себе мазі, примочки і припарки.
Але ж Орфей оглянувся, бо не уявляв свого життя без неї, а не щоб загуляти з секретаркою) хотілось би назвати цей етюд сексистським, можливо років через 20 так і буде, але на жаль це реалії нашого патріархального життя. Хммм...краса в очах, людини, що дивиться. І як ми маємо наглядати за собою, так і наша половинка, бачити цю красу. Бо стосунки це праця. Також є інша теорія про серійну моногамію і що потрібно відпустити стосунки, які себе віджили. Періодично замослююся над питанням, а що далі? Що робити, якщо ми й на початку стосунків не мали багато спільних тем чи занять, адже дім добудується, діти виростуть, роботою обидвоє не живемо...що тоді?
Доброго дня. Вже майже 34 роки в шлюбі я маю таку саму проблему, але я хочу рухатися далі розвивати стосунки, а чоловік не хоче нічого робити. Йому хочеться пливти в цьому човні далі , але човен потребує ремонту. Звернення до спеціаліста рахує даремною витратою коштів і шарлатанством. Як зрушити з мертвої точки?
Йдіть у плавання самостійно.
Аби повага і почуття гумору були присутні, то й маска зелена до сексу доведе )
В певний момент нагадався один "чорний" анекдот про старече подружжя, що вирішило розлучитися... 😂
Існує поняття професійного вигорання, отже, є вигорання і сімейне. Нічого дивного.
А чому частіше всього саме жінки намагаються щось "зремонтувати", налагодити, розвинути в стосунках? Або по іншому - чому чоловіки рідше зацікавлені щось робити в цьому напрямку (адже Ви кажете,що до Вас на прийом з такими запитами приходять частіше саме жінки)?
Дякую 💙
Хочу ще спитати за жінок - ось втрата "молодого вигляду" і намагання його повернути всіма можливими способами, або ж, можливо, невпевненість через оцю втрату - чи це не є жіноча вікова криза?
Відповідаю від жінок - зараз навіть більш молоді дівчата, ніж дорослі жінки заморочуються з різними косметологами та дієтологами. Тому що суспільство нав'язує хибну думку що всі мають бути обов'язково красивими, а товстими, старими, лисими бути соромно.
Добре ще б разом ходити до церкви.тоді відпадають більшісь пунктів.але з'являться нові .але їх буде менше.Зміниться і ціль життя.і знову ''але'' .але коли разом удвох.
Обожнюю ваші етюди, але от стосовно масочок не згідна, бо в мого чоловіка завжди таке замилування мною " в масочці", він просто веселий- щасливий стає, коли бачить. Чому йому настрій не підняти?
А як бути, якщо вимоги щодо привабливості дружини є, і вони приймаються, дружина працює над собою. А вимоги до чоловіка сприймаються, як не важливі. Наприклад, читати книжки, вчити мову. Чоловік говорить, у мене немає часу, немає задатків?
в цьому і проблема. погоджуюсь. але в дружини є великий інструмент - інтуіція як, коли і завдяки чому впливати. гармонійна сімя - це дійсно робота двох а не пристосування одного
Раз разом Ом
@@Anton_Ustymenko , дякую що раптом така довіра спалахнула у Вас до мене. Але не шкодуйте. Зробіть собі анкор краще.
Етюд прозвучав, на мою думку, надто дидактично. Всі приклади прозвучали, починаючи з вимог до жінки. Чоловіки десь там, "приєднуються,.. ну,.. так,... і вони також" щось там повинні. Про партнерство говорилося в кінці, як і про відповідальність, а на мою думку з цього треба починати. Як і зі збереження почуттів один до одного. Розхлябанність, зовнішнє, тілесне нехлюйство більше характерне для чоловіків, на жаль. При вихованні хлопчиків ми приділяємо мало уваги формуванню в них розумного піклування про здоров'я і про зовнішність.
Дякую