Дяка за етер, у 2024 зовсім по іншому сприймається. Рекомендую ще повість "Облога", настільки вона щемливо сумна, особливо в наш час. Радий, що у "Читанки" з'явився окремий канал.
Дякую за обговорення. Свого часу дуже вразило оповідання "Три зозулі". Згодний, що в Києві зараз набагато простіше перейти на українську і це (уже зараз, останні роки) питання особистого вибору.
Оповідання геніальне, воно на рівні відчуттів , його скоріше відчуваєш ніж усвідомлюєш слова і речення. І ці почуття і щем перегукуються з етнографічними і історичними роботами про жіночу історію України, бо вона завжди була про очікування і співжиття з болем і надією. Сюжет цього оповідання, хоч воно біографічне, можна знайти в піснях і вони будуть і сумними і жартівливими.
Вівторкові вечори, на превеликий мій жаль, в мене робочі, й на онлайн обговорення рідко потрапляю, але читаю з вами, й дивлюсь у записі обов'язково. Для мене "3 зозулі з поклоном" хоч і вразили тим, як багато почуттів можно вмістити в таку лаконічну форму, але глибоко не вразили. Здається, шкільний курс української літератури виробив у мене нездатність сприймати страждання глибоко, бо можна було б з кількості страждання в текстах вмерти. Взагалі Тютюнників не пам'ятаю зі шкільної програми (я вчилася у Миколаєві, закінчила у 2003). Але "День мій суботній" вразив мене до глибини душі. Інтелігентний, іронічний містянин, вже рідний та любимий всіми фібрами душі Київ, ба більше Поділ, Житній ринок, наче живий та такий, як знаю і я. Я теж, як і ви, почала виділяти цитати, й пізніше кинула, бо хотілося цитувати кожну другу фразу. Наприклад "телевізор, персональний глушник" звучить дуже знайомо й сучасно. Чому нас у школі лишали такого, чого до відвороття годували селянами-страждунами?! Злюсь на те люто. Чогось більш за все у "Дні..." мене вразило, що чоловік, небагатий і несімейний, купує квіти на ринку як необхідність, просто в оселю. Ми (я) лише зараз вчимось викорінювати в собі рабів та оточувати себе красою та турботою. А ось, стільки десятіліть тому - живий, впізнаваний та близький український герой. Думаю, якби ми таке читали обов'язково у школі, зараз жили би по-іншому. І ще раз дякую вам та аудиторії Читанки, яка ділиться враженнями за здатність надолужити й полюбити по-новому українську літературу
Дякую,Тетяно✌️🇺🇦 Ви не уявляєте в якому ,ми з донькою, захваті від Читанки. Сьогодні ЗНО з української здавала доця, ввечері каже :- ніякої літератури, Ну ок. Я почала дивитись сама, і ... тільки закінчили спілкування. Думки, висновки, я відкриваю для себе зрілу особистість ( точніше визріваючу) своєї дитини. Це так дивно. І приємно. . На жаль, в шкільному поданні матеріалу діти не завжди мають можливість відчувати та усвідомлювати ,так глибоко, зміст творів. Ваша праця безцінна♥️дякую
Блін, щоб я знав що у вас в кінці читанки йде спілкування з глядачами то б не пропускав жодної. Що до дописа тієї дівчини якій 18 чи 19, чесно кажучи я в шоці, в хорошому сенсі. Так проаналізувати потім сформулювати думку і викласти її в такій локанічній та доступній формі, з такими людьми у Росії немає жодного шансу. Що до російськомовних у Києві, людоньки ви навіть не уявляєте як активно харків'яни та одесити переходять на українську. Чому? Тому що брехня не працює в довгу, тим паче в вік цифрових технологій. А таких патріотів як у Харкові ви навіть на заході країни не знайдете.
Пані Тетяно, неймовірно цікава Ваша Читанка, стільки думок про твори глибоких. Дякую за таке бачення. 🙏🙌❤️
Дяка за етер, у 2024 зовсім по іншому сприймається. Рекомендую ще повість "Облога", настільки вона щемливо сумна, особливо в наш час. Радий, що у "Читанки" з'явився окремий канал.
Пані Тетяно, після Ваших читанкових етерів збагачуєшся мудрістю та знаннями більше, ніж за 11 років школи і 6 університету. Дякую за Вашу працю!
Дякую за обговорення. Свого часу дуже вразило оповідання "Три зозулі".
Згодний, що в Києві зараз набагато простіше перейти на українську і це (уже зараз, останні роки) питання особистого вибору.
Друже, Ви абсолютно правий!
Привіт з 2023 🎉 дякую за ефір!
Супер Відео !
Дивилася онлайн і знову захотіла послухати. Слово мантелепа - чудове😉
Оповідання геніальне, воно на рівні відчуттів , його скоріше відчуваєш ніж усвідомлюєш слова і речення. І ці почуття і щем перегукуються з етнографічними і історичними роботами про жіночу історію України, бо вона завжди була про очікування і співжиття з болем і надією. Сюжет цього оповідання, хоч воно біографічне, можна знайти в піснях і вони будуть і сумними і жартівливими.
Я думала, що я вже дуже люблю ваші включення, але після цього етеру - ще більше))
Вівторкові вечори, на превеликий мій жаль, в мене робочі, й на онлайн обговорення рідко потрапляю, але читаю з вами, й дивлюсь у записі обов'язково. Для мене "3 зозулі з поклоном" хоч і вразили тим, як багато почуттів можно вмістити в таку лаконічну форму, але глибоко не вразили. Здається, шкільний курс української літератури виробив у мене нездатність сприймати страждання глибоко, бо можна було б з кількості страждання в текстах вмерти. Взагалі Тютюнників не пам'ятаю зі шкільної програми (я вчилася у Миколаєві, закінчила у 2003). Але "День мій суботній" вразив мене до глибини душі. Інтелігентний, іронічний містянин, вже рідний та любимий всіми фібрами душі Київ, ба більше Поділ, Житній ринок, наче живий та такий, як знаю і я. Я теж, як і ви, почала виділяти цитати, й пізніше кинула, бо хотілося цитувати кожну другу фразу. Наприклад "телевізор, персональний глушник" звучить дуже знайомо й сучасно. Чому нас у школі лишали такого, чого до відвороття годували селянами-страждунами?! Злюсь на те люто. Чогось більш за все у "Дні..." мене вразило, що чоловік, небагатий і несімейний, купує квіти на ринку як необхідність, просто в оселю. Ми (я) лише зараз вчимось викорінювати в собі рабів та оточувати себе красою та турботою. А ось, стільки десятіліть тому - живий, впізнаваний та близький український герой. Думаю, якби ми таке читали обов'язково у школі, зараз жили би по-іншому. І ще раз дякую вам та аудиторії Читанки, яка ділиться враженнями за здатність надолужити й полюбити по-новому українську літературу
Дякую вам за ефір! Дуже цікаво!
Ще в школi читала. Дуже вразила новела тодi ❤
Дякую,Тетяно✌️🇺🇦 Ви не уявляєте в якому ,ми з донькою, захваті від Читанки. Сьогодні ЗНО з української здавала доця, ввечері каже :- ніякої літератури, Ну ок. Я почала дивитись сама, і ... тільки закінчили спілкування. Думки, висновки, я відкриваю для себе зрілу особистість ( точніше визріваючу) своєї дитини. Це так дивно. І приємно. . На жаль, в шкільному поданні матеріалу діти не завжди мають можливість відчувати та усвідомлювати ,так глибоко, зміст творів. Ваша праця безцінна♥️дякую
Надвичайно гріють такі слова. Дякую! Дякую-дякую-дякую!
Дякую, Тетяно, за дуже цікавий та емоційний ефір! Дійсно захотілося почитати згадані твори
Моменти сили! Дуже дякую!
Дякую, що нагадали мені про цей твір) Прослухала аудіокнигу щойно побачивши назву Вашого відео)
Klass Video !
Коли ти одинадцятикласник і дивишся Тетяну вже декілька місяців 🗿
Я в захваті!
@@ragulivna також навчаюся в 11 класі. Дуже щаслива з того,що знайшла ваш канал.
Плюсую
Бомба👍
Щойно прочитав...
І як тепер зосередитись на роботі з такими емоціями і переживаннями?
Блін, щоб я знав що у вас в кінці читанки йде спілкування з глядачами то б не пропускав жодної.
Що до дописа тієї дівчини якій 18 чи 19, чесно кажучи я в шоці, в хорошому сенсі. Так проаналізувати потім сформулювати думку і викласти її в такій локанічній та доступній формі, з такими людьми у Росії немає жодного шансу.
Що до російськомовних у Києві, людоньки ви навіть не уявляєте як активно харків'яни та одесити переходять на українську. Чому? Тому що брехня не працює в довгу, тим паче в вік цифрових технологій. А таких патріотів як у Харкові ви навіть на заході країни не знайдете.
по-різному, але намагаюся завжди заглядати одним оком в коменти. а дівчині ваш комент передала, технічно вона мені його писала ще у 17 років)
🇺🇦👍
Знати СЕБЕ глибоко - теж !
👍
Є ще така книга:
Гр. Тютюнник "Бути письменником. Листи. Щоденники. Записники" - К.: Ярославів Вал, 2011. - 440с.: іл.
👍