Живуть чи виживають: Як склалася доля дисидентів в сучасній Україні. Дарка Гірна. WAS.Talks
Вставка
- Опубліковано 13 січ 2023
- Найкращі роки свого життя вони провели у таборах ГУЛАГу та психлікарнях - за те, що говорили про самостійну Україну, права людини та репресії. Їх, дисидентів, було мало, та вони не боялися відкрито йти проти нелюдської системи, яка була в СРСР. Їхні долі та долі їхніх катів можуть бути кричущим прикладом несправедлиовості - варто згадати лише історію Василя Стуса та Медведчука. Вони (наприклад, В’ячеслав Чорновіл та Левко Лук’яненко) стояли в перших лавах, коли наша країна ставала незалежною.
Та чи шанує сьогодні українська держава цих героїв? Чи знають про них місцеві чиновники та сусіди? Як вони живуть порівняно з тими, хто їх саджав? Про це у WAS.Talks розповідає журналістка, авторка проекту “Обличчя Незалежності” Дарка Гірна.
Канал Дарки Гірної "Обличчя Незалежності": / @facesofindependence
Наш Patreon: / was_ua
Без реєстрації на Patreon Разово підтримати можна тут - pay.fondy.eu/s/HKHHGqb (Apple Pay, GooglePay)
5375 4141 3055 0204 Монобанк
4149 6293 1802 4528 Приват
Крипта
0x74d05308bf7a6844b9902e989e9f7dc252800cbd (ETH)
1F94NJCKA7skPbZ61xVaWbWugEULbq2J7V (BTC)
З питань рекламних інтеграцій пишіть на пошту: team@was.media
Або в телеграм: t.me/m_i_t_y_a
Наші подкасти: linktr.ee/was_history
Наші соціальні мережі: linktr.ee/was.media
Я б обрала Мілявського Леоніда, який був журналістом у свій час)
Дуже люблю фільм про Стуса, тому точно хотіла би передати таку ж атмосферу, і нам дуже пощастило, що наш герой живий, неодмінно додала б його позакадровий голосу у стрічку, аби достеменно передати почуття та хвилювання у різні періоди життя.
Звичайно обрана мною постать, не настільки відома та не має настільки трагічну історію як Стус, але вона не менш важлива!
Мені дуже прикріпило до серця історія, коли їхня команда розвішували летючки на станції «Большевик», точно уявляю її в усіх спектрах початком моєї стрічки та найбільш захоплюючим моментом, адже звідси ми можемо робити відлік)
Наступне досить довге поневіряння у таборах, але далі, хотілось би приділити увагу подальшої долі, після виходу ти мусиш дбтати про побутові проблеми та їжу для себе, як важко дається знайти роботу за фахом, та ти прямуєш вже туди куди беруть.
Та не здаєшся, а стаєш одним з засновників наступного свого проєкту «Українського культурологічного клубу», який нібито навіть отримав дуже великий інтерес у суспільства.
Потім ми наближаємось до дев’яностих в усіх його реаліях, проте не для нашого героя, видруки у газетах Нью-Йорку, Радіо Свобода, є місце також для Парижа у цій розповіді, і розуміння що все було не дарма та боротьба за ідею цього вартувала)
А життя за наших часів можна буде побачити в другій частині😂
Це була коротка стрічка під назвою «Мілявський Леонід»
Дякую за увагу
P.S:. я звичайно не знаю, що він відчував та чи дійсно я все правильно описала, але якби знімала звичайно, хотілось би мати можливіть поговрити особисто з самим Леонідом та дізнатись все з першоджерела)
Дуже важлива проблема. Вибішує, що судді, прислужники того режиму, отримують за наш рахунок зовсім немаленькі зарплати. А для людей, що вибудовували незалежність України, достойної пенсії не знайшлось. Подяка за вашу неймовірну працю.
це сталева воля, справжні люди, низький їм уклін і Вам за допомогу їм. А державі-обов‘язок піклуватися про них максимально
А про інших дідусів і бабусів не потрібно? Наприклад ті що пахали на колгоспах за копійки! По суті раби...Їм не потрібно піднести рівень проживання.Що це за розподіл?
@@pilot1523 Мінімальні пенсії і соціальну допомогу потрібно піднімати усім, безперечно. Ця передача про інше - про відважних сміливців, які в окупованій мо#скал#ями Україні, в часи розстріляного відродження, вели боротьбу за нашу незалежність, за що найкращі роки свого життя провели у таборах ГУЛАГу та примусово - у психлікарнях. Сьогодні їхні діти продовжують цю боротьбу на фронті у війні з тим самим катом - мо#ско@ві"єю.
@@Zoya_Vasylkivska❤відновлення Самостійної України виборюється тепер і зАраз. І це чин не колгоспних рабів!.. слава нації й кінець МХ.🎉в Ім'я Ісуса Христа -- Амінь!!
якісна і потрібна розмова, дякуємо Вам!
Дякуємо за пророблену роботу авторам фільму, оскільки дійсно завдяки українським дисидентам "Україна НЕ вмерла".
Дякую Вам, дуже болюча тема, ці люди заслужили щоб їх пам‘ятали та поважали.
❤
Добре, конкурс так конкурс. З цілого масиву дисидентських історій існує одна, котра, взагалі виглядає як голлівудський трилер, причому тут навіть нічого вигадувати не треба.
Головний герой народжується коло Бердянську в 1907 році. Вже в 12-13 річному віці він своїми очима бачить армії Махна і денікіна, прапори УНР, Кайзерівської Німеччини і більшовиків. Враховуючи перемогу останніх та їхню переконливу політичну програму, стає переконаним комуністом. Засновує в своєму селі комуністичний осередок. Переїздить в Юзівку, де знаходиться в найбільш картатому соціумі з поміж існуючих. Злочинці що працюють в шахтах, місцеві українці, політичні засуджені, рештки іноземних колоністів і тд. Переконаним комуністом пробиває собі дорогу в вищі ешелони партії, стаючи членом ЦК Ленінської Спілки Молоді України. Здобуває дві робітничі, і дві військові освіти переходячи в престижний військовий ранг. Вже з 1938 року розуміє що, щось іде не так і домагається зустрічі з Генпрокурором, де скаржиться на свавілля НКВС, і домагається арешту винних. Воює з Японцями в 1939 році, отримує поранення, воює з Німцями на балтійському фронті, отримує важке поранення, лікується, воює далі!
Війну закінчує полковником, викладає в академії, пише роботи, стає генералом і доктором наук.
В той же рік, коли отримуєте докторську, доходить до висновку, що все не так. Як відданий комуніст він не погоджується з тим, що творять радянські керманичі і виступаєте з цим на з’їзді партії, за що вас зараз же позбавляють мандату, роботи, привілеїв і засилають працювати на далекий схід в якості останнього попередження.
1-е попередження виявилося не дієвим тому вже за 2 роки після повернення до Москви він створює спілку для боротьби за ідеали ленінізму. Починає поширювати самвидав, власноруч створює антиурядові листівки і поширює їх в величезному накладі на той час 700 штук. Вже через рік вас арештовують за це і кидають у психлікарню на перевиховання. У вас забирають звання нагороди премії пенсії і тепер ви знову рядовий.
Після звільнення з психлікарні працюєте різноробочим вантажником і так далі але все глибше і глибше втягується в дисидентські компанії, читаєт самвидав, дізнається про історію репресованих народів І про інші злочини сталінізму. Його життя змінюється після цього до невпізнаваності - мітинги, арешти, листи на підтримку інших політв’язнів, голодування, виступи за повернення кримських татар додому, Пише лист в чехословацьке посольство у Москві в якому викладає як військовий план оборони Чехословаччини при нападі СРСР, засновує Московську Гельсинську спілку та допомогає в побудову Української. Кілька років він літає по мітингах, ходить на зустрічі, пише листівки, брошури, роботи і видаєте їх за кордоном. Останньою краплею для радянської влади стало ваша присутність у Ташкенті на демонстрації кримських татар за повернення додому де вас і арештовують, і знову запроторюють до психлікарні. Щоб його випустили просять Сахаров (і це була його перша правозахисна ініціатива), Ніксон, перед прильотом до СССР, студентські і правозахисні організації по усьому світу.
Через 5 років випускають з психлікарні перед самим польотом Ніксона і скоріш за все за його особистим проханням, але і це «лікування» не принесло бажаних плодів. Його правозахисна діяльність тільки розгорається. За кілька років активних дій йому дають дозвіл на виїзд у США на лікування і після прильоту до Нью-Йорка позбавляють радянського громадянства, про що він говорить як про «найсумніший день вашого життя». До кінця життя працює як правозахисник, видає книжки, брошури, спогади, кількадесят років прикладає на справу повернення кримських татар додому про що Мустафа Джемілєв на сторіччі від дня вашого народження згадував, що він і є людиною що не дала радянській владі посварити українців і татар. Співпрацюєте з українськими дисидентами видаєте часописи зустрічаєтеся з районом де особисто розказуйте йому про всі звірства і репресії в радянському союзім, але умирайте у Нью-Йорку і так і не маєте змоги побачити перед смертю своєї Батьківщини.
Таке от скромне і непоказне життя Генерала Павла Григоренка.
Дуже дякую ведучому та гості і всім, хто допоміг виходу цього випуску. Будьте здорові. Щасливо.
Я не беру участь у конкурсі але я б створив фільм про Чорновіла. Чудова людина, страждання, несправедливість і трагічний кінець історії. Як на мене чудовий фільм вийшов би
Дякую захисникам України за мужність і героїзм, дякую автору за працю
Щиро дякую каналу Was за знайомство своєї аудиторії з такою важливою темою і неймовірною гостею! Дарка вартує того, щоб її слухати.
Дякую, про дисидентів потрібно говорити! І говорити не лише в Україні!
Два улюблені блогери в одному відео, що може бути краще ❤️
Дякую за відео ❤️❤️❤️
💙💛
Дякуємо гості за величезний внесок у вирішення проблем дисидентів! І дякуємо за чудове цікаве інтерв'ю.
Дарка робить велику роботу. Підписуйтесь на її канал. Дякуємо 🇺🇦🤝🏻🤘🏻✊🏻✌🏻💪🏻👍🏻
Дякую за випуск! Дуже цікаво і водночас сумно слухати! Дякуємо що піднімаєте такі важливі теми
Наша зброя в цей момент - вподобайка й кулемет 🇺🇦 дуже важлива і важка тема
Вони є справжніми мучениками. Соромно за умови їхнього життя.
Дякую за цікаву бесіду. І спілкування змістовне вийшло, і тема важлива, і колаба чудовиз каналів. Наснаги та Слава Україні.
Дякую за детальну інформацію про українських дисидентів
Слава дисидентам України!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
З часів правління диктатора Януковича, у псих.лікарнях хворі і не хворі люди, почали на виборах голосувати по наказу головних лєкарєй і так голосують по теперішний день.
Синопсис
«Квітка на вулкані»
Дії відбуваються у проміжку між 1960-1970х роках. У 1960му році художниця-дисидентка Алла Горська засновує Клуб творчої молоді «Сучасник» разом із іншими видатними діячами. Алла свідомо перейшла на українську мову, клуб процвітав, та проводив мистецькі виставки, творчі вечори, краєзнавчі експедиції Україною..
Аж раптом у 1964 році Горська та її колеги завершують роботу «Шевченко-мати» у КНУ на замовлення й сам ректор зруйнував її своїм чоботом та робота була засуджена партійним керівництвом. Відтоді Алла була викреслена зі Спілки художників України і у надії відновитись вирушає до Москви, але згодом її друге виганяють зі Спілки і вже назавжди…
Згодом у 1965 році вона була під пильним «прицілом» КДБ.
Алла Горська чітко усвідомлювала це та навіть позувала для фото так званих «мистецтвознавців у цивільному», та незважаючи на ризики, завжди прагнула правди та свобод і продовжувала свою дисидентську діяльність.
Вона шукала інформацію про жертв масових розстрілів киян у Биківнянському лісі, приводила у гості інших дисидентів, контактувала із політв‘язнями, котрі були і її близькими товаришами, та продовжувала творити про Україну та для України.
Проте 28 листопада 1970го року, Горська їде до свекра аби забрати швейну машинку «Зінгер» та не повертається…
Неймовірна історія. Я вболіваю за вас.
@@stephech2138 Тому що Алла Горська сама по собі неймовірна! Дякую вам)
Дякую за це відео. В чергове отримав підтвердження, що держава забула героїв, які закладали основи держави. А на перші ролі вийшли комсомольські орлиці, які розповідають як бити 3ох річних дітей.
Гарна і щира розмова💯
💙💛
Дякую Вам за цікаві матеріали!
Дякую за розкриття дуже важливої теми🇺🇦
Гарний матеріал, хороша подача тільки но запізно. Але краще пізно ніж ніколи.
Один з найпотужніших мемуарів, які міняють світогляд - спогади Петра Григоренко.
Це було відкриттям на фоні жувні Єрьоменків, Жукових, Конєвих в жанрі "дебіли для дебілів" і буде цікавезною розвідкою для молодших українців.
Сподіваюсь що ви зробите колись передачу про нього.
Дякую. Гарна і своєчасна тема для обговорень. Ці хлопці заклали підґрунтя для сьогоднішнього спротиву.
Дякую! Якраз вчу дисидентський рух. Ніколи не думала, що так багато з тих людей і досі є. Неймовірний випуск. Чекаю нових🤍
"Епоха боротьби за українську Державу"
Все починається 4 вересня 1965 р. в київському театрі “Україна” відбувається прем’єрний показ фільму “Тіні забутих предків”. Замість вступного слова про фільм, Іван Дзюба, говорить про таємні арешти серед української інтелігенції. Зі своїх місць повставали інші дисиденти та сам Чорновіл виказавши підтримку Дзюбу. Виникло заворушення, яке вдалося вгамувати зусиллями перевдягнених співробітників КДБ. Подія дістала широкий розголос за кордоном. Тому що це перший за часів післясталінський період відкритий колективний політичний протест.
Шелест (тодішній керівник ЦК КП Україні) не бажав загострювати ситуацію, бо це переконливо засвідчило про появу в країні політичної опозиції. Виступ було кваліфіковано “політичне хуліганство” та “антигромадянський вчинок”. Це дозволило не так сильно покарати дисидентів та інших протестувальників. Деяких звільнили з роботи, інших, хто був на навчанні в університеті було відраховано. Чорновіла позбавили можливості працювати в газеті “Молода гвардія”. Починаються його допити, та проводяться обшуки.
За відмову дати показання у суді проти його друзів, Чороновіла засуджують до трбох місяців заслання. Чорновіл після усіх репресій, звільнення з роботи прискорило його працю над його першою самвидавською працею “Правосуддя чи рецидиви терору?”, яку остаточно завершив у 1966 році. Наступний вирок не мусив довго чекати, після написання збірки “Лихо з розуму” у 1967 році. Показують як “Лихо з розуму” виходить у Парижі, відгуки на працю. Йому дають вирок більш жорстокіший: 3 роки позбавлення волі у таборах суворого режиму. Після звільнення з табору, показується його “нове” життя, як він влаштувався на нову роботу. З 70-з років Чорновіл відкриває своє підпільне видавництво журналу під назвою “Український вісник”, показується арешт редакції, арешт Чорновіла у 1972 під час “чистки” інакодумців. Його численні голодування у таборах, акції протесту. Пише лістівки-протести, нариси про боротьбу не тільки свою, а й інших політв'язнів. Дуже мужньо тримається за свої мрії, ідеали, за мрію, щоб Україна стала незалежною, це мабуть і не дає йому “Здатися” у боротьбі за Україну.
Почався новий етап у житті дисидента, повернення його в Україну у травні 1985р. Відновлення свого журналу, стає одним з ініціаторів створення Української Гельсінської спілки, його виступ на мітингу у Львові, проголос на всю публіку принципів спілки. Далі освітлення його політичної кар'єри, особливо приділяється увага до виборів у 1991 році.
Смерть В’ячеслава Чорновіла настигла його дуже раптово, він загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Невідомо чи то нещасний випадок, чи то було політичне вбивство, думаю цього ми вже не взнаємо.
На похоронах взяли участь десь 150-250 тисяч людей. Черга людей тянулась з Київського будинка вчителя, аж до самого Хрещатика. Промова Президента та інших особ держави. На могилі спочатку було встановлено справжній козацький хрест. Пізніше встановлено пам'ятник.
Взагалі я студент мехмату, та лише трохи цікавлюсь історією, але хотілось би перемогти. Бажаю успіхів усім тим хто теж писав
Дякую за висвітлення неймовірною важливої теми, і за те що робите це в доступному для розуміня і цікавому форматі, обожнюю вас!
Зняв би про Ліну Костенко, як не крути люди мають знати більше історій, особливо про ще живих легенд.
І якщо хтось дивним чином ще не бачив фільм про Стуса (''Заборонений''), рекомендую виправити цю помилку та обов'язково переглянути.
Дарка дуже крута! тотал лайк!
Робіть ше. Наполягаю!
Дай вам боже здоров'я
Дякую за вашу працю
Спочатку думав, що буде нудно, але дійсно цікаво, дякую.
Ну і неможливо не підмітити гострий розум та красу гості. Дивитись та слухати Дарку - саме задоволення.
Дякую за вашу роботу!
Дякую вам!
Дякую щиро. Дуже потрібна тема. Треба їх знати. Я не знаю і не ображайтесь може це ютуб таке робить але забагато реклами. 12 блоків реклами. Дуже хороший канал дуже потрібні теми. Дуже щиро дякую
Дякую за вашу просвітницьку діяльність.
Дякуємо за розголошення!
Дуже дякую за вашу працю.
Неймовірно цікаве відео, дякую за Вашу працю! Неймовірно шкода, що ми довгий час були (і, на даль, подекуди досі є) байдужі до цих живих людей, які так багато віддали за любов до України і боротьбу за свободу
Дякую, гарний випуск. 💙💛
До слова, каральна психіатрія нікуди не ділась і по цей час діє. Коли пані У.Супрун навідалась туди то її охопив жах. Бувши регіонали достатньо насадили у псих.лікарні на посади директорів своїх людей і що саме цікаво так те, що вони члени про російських партій, а менти, прокуратура, сбу забезпечують їм "дах".
Дякую за такі відео, тема дуже болісна, але такі відео необхідні. Розмовні у форматі підкасту, це задоволення.
Вподобайка для підтримки 😍 та просування каналу. Так тримати!!! 👏💛💙
Хай 🌻🇺🇦UA-cam
Дякую, було цікаво
Думаю містам України, особливо таким як Одеса, Харків та інші кожного тижня робити фотовиставки з історіями дисидентів, голодоморів, історії та наших героїв та досягнення. Міщани мають знати більше про Україну, щоб не було цієї меншовартості. Та не казали, що "ми Харьковчане", а ми українці, як одне ціле, бо тільки разом ми можемо здолати загарбників на військовому та культурному просторі.
Неймовірні люди! Їх віра в те, що вони змінять життя страшенно надихає!! Пожертвували життям за незалежність!
❤якби більше було таких людей, людей з совістю, як ця дівчина, у нас і війни би не було. Ми були би сильні, зрадники би не "народжувались". Хай щастить цій правильній людині!
Дякую💙💛
Фільм про дисидентку, як політичну інакодумицю.
Я би зняла про Марію Савчин, «Марічку», підпільницю, діячку ОУН. Акцентувала би увагу на материнстві в умовах протистоянню офіційній державній ідеології. Про те, як вона прийняла рішення втікати від мгб у Кракові, залишивши їм свого грудного сина. Як дізналась про другу вагітність, в яких умовах виношувала дитя і які рішення приймала для збереження життя дитини. Про те, як діти зростали і як жінка може реалізувати себе.
Відео дуже цікаве,пізнавальне😊
Дякую за крутий контент❤
Дякую за відео❤ знімайте більше такого контенту😊
Не простий випуск, дуже далекий до розважальних відосиків. Але вкрай необхідний та важливий!
Про діяльність дисидентів багато розповідалось в передачах Радіо Свобода та Німецька Хвиля в 1970-х, -80-х роках.
Щира вам дяка!
Дякую за такий матеріал! Важливо висвітлювати людей які боролись і боряться за Україну !
Подяка повага за вашу працю.
Будучи режисером, хотів би втілити на екран життя та боротьбу за незалежність Украіни такої важливоі для нашоі історії людини, як Левко Лук‘яненко. Украінський політичний та громадський діяч, автор акту про незалежність України.
Активно просував ідею про від‘єднання України від СРСР, за що провів у тюрмах та на засланні близько 25-ти років.
Більшу частину життя присвятив ідеї котру і досі украінці захищають та виборюють, а саме ідею нашої незалежності. Був кандитатом у президенти нашої краіни, співзасновник та активний член Украінської Гельсінської групи.
На мою думку синопсис має виглядати наступним чином:
Юність та формування поглядів Левка.
Переосмислення та орієнтування на підпільну боротьбу.
Початок активної громадськоі діяльності.
Просування ідеї відколу Украіни від радянського соязу.
Ув‘язнення за антирадянську діяльність.
Життя та подальша боротьба після виходу з колонії, направлена на досягнення цілі всього життя Лук‘яненка та мільйонів украінців, нашої незалежності.
Велика людина, що здійснила неоцінений вклад в Украінську державність!
Наше покоління завжди буде пам‘ятати це та продовжить боротьбу Лук‘яненко Левка Григоворича.
Дякую за випуск) корисно)
Дякую вам за випуск. Побільше випусків випускайте
Доброго дня 🇺🇦! Дякую Вам🙏🙏🙏 Надважлива тема і треба цю ситуацію обов’язково змінити. Це недостойно для нас як для суспільства, що люди, завдяки яким ми сьогодні маємо незалежність, далі животіють. Ми повинні створити недержавний фонд для таких людей, а по війні - і державний. Люди пройшли табори за Україну, згубили здоров’я- і на схилі років не мають достойного життя. Це такий жах і треш😢😢😢 Я не хочу, щоб так було з Героями.
Моїм улюбленим десидентом є Горохівський Левко Федорович . Він почав свій десиденський рух у 17 років. Після того як дізнався про 40 трупів українців у річці Золота Липа , яких закатували більшовики перед приходом німців на нашу землю у 1941 році.
У більш старшому віці, він писав вірші на політичні теми і розповсюджував роботи І. Дзюби, через ,що влада важала його небезпечним і в результаті його вислали в табір важкого режиму, де він провів 4 роки. Після того як він все таки вийшов з табору , у нього постала проблема з роботою , тому що його не хотіли брати директори через тиск КГБ. З рештою він зміг знайти роботу у "Укрсільгоспроект".
Але суспільство продовжувало його неприймати, через страх попасти в руки КГБ. Тому час від часу він навідував своїх однодумців в таборах , (хоча йому декілька раз казали не приходити більше )
Слухав рідіо "Свобода" і активно розповсюджував правду серед населення. Пізніше у Льіові він познайомиться з М.Горинем.
Через що у 1988 році створив УГС ( це група Української Гельсінкської Спілки на Тернопільській області. )
Їхні збори зірвала міліція ,розігнавши всіх, через деякий час Левко робить таємні збори у своєму помешкані, які знову зірвали. Він був першим хто організовував мітинги на території Тер.обл.
Ця людина прошла довгий шлях , за який вона встигла побачити, як найгірші сторони СРСР так і заповітну мрію кожного дисидента це
Поява Незалежної України. Він помер в 2010 році. До цього часу він став одним з депутатів Верховної Ради і приймав важливі рішення для нашої держави , як наприклад огранізував 51 пітпис нар.депутатів щодо ігнорування української мови владою та навчальльними установами України. Тому ця людина є для мене прикладом до вдосконалення себе. Дізнавшись про нього, я спробувала писати вірші. І хоч вони не є такими чудовими як в Шевченка, але вони приносять мені радість і заспокоєня. Я можу легко писати на любі теми і це все завдики дисидентам.
це звіздец канешно яке в нас відношення до наших героїв.
Коментар в підтримку каналу. Слава Україні!
Кайфово!
Дарка молодчина!
Це важлива праця !!! і важливо знати про долю людей! ❤ 🇺🇦
Дякуємо вам)
Нажаль відсутність висвітлення подвигу дисидентів і їх імена призводить до того що люди їх незнають.
Дякую Вам за розповідь про відчайдушних героїв.
Дуже якісне відео!!! Дякую за роботу!!😊👍👍
Дякую було цікаво
Цій темі потрібно набагато більше уваги суспільства😢
Дякую за відео 🤩🤩🤩
Улюблений канал! Дякую за вашу працю ❤️
Дууже дякую, цікавий контент)
Дякую!
Не дуже люблю такий формат, але конкретно це відео - чудове. Дякую за вашу працю
Супер відео,дуже цікаво!💘
Дякую за розмову, цікаво та пізнавально. І на канал Дарки підписався.
На жаль, суспільство не віддає достатньої поваги дисидентам, найризикованішим людям, які шли проти Совка тоді, коли ніхто про розпад Совка й не думав. Шануйте цих людей, які пішли на максимальний ризик проти совітської системи, бо вони того варті, це одні з найкращих людей нашого суспільства, оцініть достойно їхню діяльність
Дякую, що піднімаєте важливу тему
Дуже інформативно!!!
Дякую Вам!)
Просто пишу комент, бо подобається контент
Скільки цікавої, потрібної інформації! Цікаві коментарі ваших глядачів. Робите велику справу! Дякую.
Для мене українські дисиденти це совість нації, її мужність, стійкість і незламність! Це слово правди в суспільстві тотальної брехні, це промінь світла у повній пітьмі! Після остаточного придушення радянською владою збройної боротьбі на початку 50 років, саме дисидентській рух "шестидесятників" став продовжувачем національно-визвольної боротьби українського народу ненасильницькими методами, якщо б не їх героїчний і жертовний шлях, наша незалежність була б примарною. Варто пам'ятати ціх людей та належно ставитись до них і з боку суспільства і тим більше нашої держави.
Історія життя і вбивства Алли Горської, безумовно, заслуговує на екранізацію.
Формат: серіал.
Мета: показати особистість на фоні буремних подій ХХ століття.
Сюжет: Людина з радянської номенклатури через рефлексію свідомо
переходить до національного українського руху.
Локації: Ялта, Москва, Ленінград, Алмати.
Кожний етап передається через занурення в атмосферу відповідного часового відтинку за допомогою візуальних та аудіообразів.
Етапи:
----
30: Дитинство. Батько директор ялтинської кіностудії, начальник тресту "Востокфильм" в Москві, переїзд в Ленінград.
Епоха: конструктивізм, функціоналізм, ВУФКУ, український модернізм, Михайль Семенко (можлива колаборація з Дах Дотерс), ОСАВІАХІМ, "Челюскін", папанівська четвірка, Радіо, "молодежь на самолет", парашутні вишки, значок ГТО, Сталін, 1937, фінська війна, Оскар Строк, "Утомленное солнце", Петр Лещенко, " Был день осенний"
----
40 Війна. Блокадний Ленінград. Евакуація. Повоєнний Київ. Державна художня школа імені Тараса Шевченка.
Епоха: архітектор Каракіс, відбудова Хрещатику, Гога Малаков.
----
50 Київський художній інститут. Зарецький
Епоха: Сергій Григор"єв, Воротар, футбол, Сталінський ампір, Берія.
----
60 Дисиденти. Танюк, Стус, Симоненко, Биківня.
Епоха: Хрущов, Відлига, Шпаліков, Некрасов, Данелія, Хуціев, Параджанов, Драч, "Тіні забутих предків", Малишко, "Як тебе не любити Києве мій"
----
70 Вбивство. Тру детектив.
Епоха: Івасюк, "Червона Рута", Брєжнєв.
лайк на підтримку україномовного ютубу та WAS!
Якби ми у мене була можливість зняти фільм про дисидентів у роки Радянської України, я би неодмінно присвятив цей фільм життю та творчості мого улюбленого письменника та людині, яка зробила величезний внесок у розвиток і збереження української літертури一 Миколі Хвильовому.
Розповів би про те, як в дитинстві формувалася любов ще малого Миколи Фітільова до української літератури. Навчання в школі, бібліотеку дядька Савича, у якій було багато українських книжок, які вагомо вплинули на світогляд майбутнього письменника. Про його перебуваання на фронті, досягнення в політичній діяльності та зближення з представниками українських національних партій, що важливо залишаючись безпартійним.
Микола Хвильовий був одним з основоположників пореволюційної української прози. Його слова та прагнення і досі актуальні для нас сьогодні. Йому та таким людям як він, ми завдячуємо за те, що вони зберегли ідентичність українського народу, своїм прикладом навчили нас боротися за свю свободу та волю.
Згоден з вами, Хвильовий для мене також є однією з голоаніших постатей українського дисиденства в радянські роки
Згоден з вами, для мене Хвильовий є ключовою постатю українського дисиденства
Слава Україні 💛💙
Героям слава!
Спасибо за видео Слава Украине🇺🇦🇺🇦
Дякую за цю розмову, дякую за вашу працю! 🇺🇦
Дякую за такий цікавий та інформативний випуск 🫶🫶🫶🫶
Сильно
Я б зняла стрічку про Валентина Мороза. Цікава і неоднозначна постать, і вийшов б красивий фільм. Карпати - намагання потрапити на роботу на метеостанцію. Ситуація з Параджановим та іконостасом. Допити Сеник, Антоненко-Давидовича, листи Дзюби і Чорновола. І непересічна історія звільнення і обміну
Коментар для підтримки каналу💛💙
Дуже цікаве інтерв‘ю у вас вийшло. Дуже дякую за вашу роботу!
Велике дякую за відео! В школі мало про це говорять :(
В школі і про репресії мало говорять