Зоряні едельвейси. Розлога рефлексія поетичного чуття на фантастичне оповідання Юрія Винничука «Беатріче. Сутінки. Холод...» Впірнула осінь в літепло з розгону, По плесу кола - бризки золоті. Краса відгуляна запрагла юні знову, У літі бабинім вогнів шукала й грому, Блакиттю рік ключі курличуть по воді. Минуле віддзеркалиться в свічаді, І піде помислом, лишивши маски лик. Перед зимою озирнеться в листопаді: « Так ми ж були удвох у зорепаді!!!» Шматує сива завірюха ненароджений любов'ю крик. В наступне літо сад складе вітрило, Просушить весла, розплете косу, Уповні вірші знають дужі крила. Натхнення мав, а ти кохань, хотіла, І не зі мною тішила ти неземну красу. Зустрінемось, обабіч світу, де на перехресті Струмкам туди не протоптати свіжий ряст. «Добридень! Часом ми не зустрічались в Бухаресті? В Парижі, в Києві…?» Зірки на Евересті Незнайденими едельвейсами у недосяжності горять… С. Коломієць.
Дякую! ❤
Хліб насущний як поживу тілесну, дякувати Богу, маю. А вам вдячна за духовну підзарядку. Щоразу - відкриття. Кожне ваше спільночитання спонукає, будить, кличе.
Дякуємо за увагу до нашого каналу❤ Залишайтеся з нами!
Дякуємо Вам! Як романтично!
Спасибі! Залишайтеся з нами! ❣
😊😊😊😊
Зоряні едельвейси.
Розлога рефлексія поетичного чуття на фантастичне оповідання Юрія Винничука «Беатріче. Сутінки. Холод...»
Впірнула осінь в літепло з розгону,
По плесу кола - бризки золоті.
Краса відгуляна запрагла юні знову,
У літі бабинім вогнів шукала й грому,
Блакиттю рік ключі курличуть по воді.
Минуле віддзеркалиться в свічаді,
І піде помислом, лишивши маски лик.
Перед зимою озирнеться в листопаді:
« Так ми ж були удвох у зорепаді!!!»
Шматує сива завірюха ненароджений любов'ю крик.
В наступне літо сад складе вітрило,
Просушить весла, розплете косу,
Уповні вірші знають дужі крила.
Натхнення мав, а ти кохань, хотіла,
І не зі мною тішила ти неземну красу.
Зустрінемось, обабіч світу, де на перехресті
Струмкам туди не протоптати свіжий ряст.
«Добридень! Часом ми не зустрічались в Бухаресті?
В Парижі, в Києві…?» Зірки на Евересті
Незнайденими едельвейсами у недосяжності горять…
С. Коломієць.