Відео

Дякуємо Вам! Як романтично!

Хай дасть Бог щоб наших воїнів ніхто і ніколи не забув щоб пам'ятали як дається наша свобода Воїнам і рідним велика подяка і низький уклін за їхню мужність і відвагу за те що вони найдорожче відали Життя цінуйте і поважайте кожного воїна Вічна Слава їм і нехай земля їм буде пухом Не забувайте. ❤

Дякую! Як завжди, чудова беседа. Хай господь вас оберігає . ❤

Зозулина долина Поетична рефлексія до оповіданням Катерини Мотрич «За таїною неба». У Зозулиному краю, Де роси в гнізда підкидають. Де зорі долю не свою В забутім предківським гаю Купальським сонцем вигрівають. В долину вишитий рушник У квітах обрій простеляє. З небес лелека свіжий лик, Для того, хто з підмостків зник, Дитям на крижму опускає. Як розібратись, хто є хто? Себе, як в людях, відшукати? Часи лютують, бродить зло. До серця тулиться добро Криничним журавлем до хати. Великдень прийде і Різдво, Планету світлом обертають. У цім краю - любов на двох. Серця благословляє Бог, Перечить світ, людьми терзає. Гніздо Зозулі промовчить; Іще не звила, чи забула… Криниця журавлем скрипить. Напитись світу хоче мить. Душа себе крізь Небеса збагнула. Сергій Коломієць,

Украина вся в салютах и фейерверках. Какая красота. А то всё Донецк и Луганск. Все хотят почувствовать эти прелести.

Зоряна відлига Спогад у обріях пам'яті поета, режисера, актора М. Вінграновського. Із неба зорі просяться додому. Так мало нажилися на Землі. До пензля. хліба, до стежок з огрому, Самотня височінь без солов'їв і грому Помандрувати б горілиць у запашному сіні на гарбі. Там, на початку, стільки намірялось, А стільки мати наспівала в путь стежок, З розгону, з кручі в світ душа кидалась, На берег з криком з лона вибиралась, Наслухалася в провід бабиних казок. Із виру в вир життя мій пліт вертіло, Тринога кінокамери, на ньому - столик для письма. Духовних надр душа дістатися хотіла, Ховала дійсність, серце сокровенним мліло. Відлига зоряна на цій землі завжди мина. А степ,.. у ньому ні кінця ні краю, Сюркоче променем проектор маяка. В полотнище екрана спогади у невід закидаю Поволі кінострічка,кадр за кадром, зорі вибирає, По колу водить від землі до неба Тутешній Зодіак - Усесвіту ріка. С. Коломієць.

Знімальний майданчик Поетична рефлексія на твір М. Вінграновського “Не дивись мені в спину”. В Месопотамію ходив, Трипілля, Шумер, Єгипет, Індію і Атлантиду. Клинописами й рунами гнуздав шаленість ер, І досі час записане не стер. Веду, як матадор, із вічністю кориду. Мотор. До отвору печери об'єктива побігла стрічка. Між берегів її засвічується срібло місячне, Знімальна цитадель. Повторюю незнайдене. Хорон у човні. Химородить Лета-річка Співає. Чарами краси ворожить То Джульєтта, то Марічка. Баталії сценарію прогортую, як автор, Як актор, як режисер. Одне і те ж невичерпне тлумачу, Характери ламають списи об папір. Актриса осідлала роль, як режисер, так мало значу. Героєм з головної букви сам себе тлумачу, А боги дивляться з-за хмар у залі світу з Олімпійських гір. Вляглися кінострічки, наче зрізи дуба, у бобіні. Літа записані у серіях сувоїв на віки. Актори змили грим. Здали костюми, реквізитні карабіни. Майдан знімальний наостанок оглядаю Із-за скла машини. Водій газує. Ностальгійно заіржали полем шини. Дощу завісу на екрані обрію Розвісили груки. С. Коломієць.

Дякую.❤

Дякую! ❤

😊😊😊😊

Хліб насущний як поживу тілесну, дякувати Богу, маю. А вам вдячна за духовну підзарядку. Щоразу - відкриття. Кожне ваше спільночитання спонукає, будить, кличе.

Дякую! ❤

Зоряні едельвейси. Розлога рефлексія поетичного чуття на фантастичне оповідання Юрія Винничука «Беатріче. Сутінки. Холод...» Впірнула осінь в літепло з розгону, По плесу кола - бризки золоті. Краса відгуляна запрагла юні знову, У літі бабинім вогнів шукала й грому, Блакиттю рік ключі курличуть по воді. Минуле віддзеркалиться в свічаді, І піде помислом, лишивши маски лик. Перед зимою озирнеться в листопаді: « Так ми ж були удвох у зорепаді!!!» Шматує сива завірюха ненароджений любов'ю крик. В наступне літо сад складе вітрило, Просушить весла, розплете косу, Уповні вірші знають дужі крила. Натхнення мав, а ти кохань, хотіла, І не зі мною тішила ти неземну красу. Зустрінемось, обабіч світу, де на перехресті Струмкам туди не протоптати свіжий ряст. «Добридень! Часом ми не зустрічались в Бухаресті? В Парижі, в Києві…?» Зірки на Евересті Незнайденими едельвейсами у недосяжності горять… С. Коломієць.

Хочется слушать онлайн

Дякую. ❤

“Настанова” Рефлексія на етнографічні стежки Чайки Дніпрової Батіг вишневий роси вранці І хмари пастись виганяє. Отара сонячні протуберанці У полиновій сизій балці У кужіль прядивом збирає. Ворожить вітер у долині, На дуба всівся древній крук. Бабуся в мазаній хатині, При свічці місяця в свитині Скликає ліки з трав до рук. Співає. Піч дими гойдає, Зірок пасеться череда. У хижі світло ніч збирає, В казки онука зазирає. У снах - дорідна виднота. Давно було, та не минулось, Як трави вміли говорить. Як сонце людям привідкрилось. Як Доля мріям прояснилась, Закрилась та невдовзі мить. Вона з казок нектар збирала, Із луків - трави, з поля - хліб. Меди в поживу й слово мала, Нема бджола зазимувала, Доки розвиднять очі світ. Усякому в наділ - частунок: Направа, ліки, оберіг. Під сволоком пахучий клунок, В дорогу - замисел в дарунок, У голови - казання стіг. Вона і є, і мов немає. Одначе відає про всіх. Онука мудрість переймає, Від баби настанову має: “ Природу відати - не гріх”. С. Коломієць.

Мне бы хотелось самой прослушать переосмыслить твір

Дякую. ❤

❤

Щиро дякую

Пристосуванців витрусити навряд вийде. Вишиванки тепер - мейнстрім

Так!

Але не всяка література має це на меті...

Мудро...

Щіро дякую! Слухала з задоволенням. . ❤

Віражі часів Співрозуміння з творчістю Майка Йогансена Із веселок натчу в ніч полотен я, Із стежок я думок назбираю. Не питай, чи з цим світом тут згоден я, Не питай - правда в кожного, знай, своя Я пишу полотно, як вбачаю. Назбираю світанків зі споришів, Накую сталь мечів у зозулі. Я стернею підошви сколов тут днів… Не питай, не тримаю я зайвих слів, Я по житньому полю малюю. Назбираю відради я у струмків, Віднесу всі думки у повір'я. Я закличу лелек: “Прилетіть до дахів! Принесіть імена пролуналих в літах громів, Намоліть наше сонцем подвір'я!”. P.S. Де білій чаплі по коліна, Де бродять dросах карасі, Я жив у несусвітніх змінах. Чужі часи в моїх картинах свої лишили віражі. Сергій Коломієць.

Оповідання можна прочитати тут: www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13514

Гарна передача!!!Натхнення вам на створення зустрічей іще!!!!

Сергій Коломієць Треті півні. в роздуми розтроєної особистості Віктора Домонтовича Із вічності у вічність перелив. В клепсидру краплю ангели впустили. Сльозу солону Всесвіт роз'ятрив, Запульсувала серцем серед Божих жнив А зорі вдома крила полишили. У світі цьому долі навздогад Піди, знайди свою, щоб не украли. Збере у неї здогад зорепад, Примірить ролі. Зранку - маскарад. До оглуху в три горла півні замкнутим кричали. Вставали безпросонку з віковіч, Блукали світом аж до надвечір'я. Забракло в Діогена в бочці свіч. На площі велелюдній не проглянути облич, Бажання, зрада, відчай, воскресіння. По колу Сонце. Свитою - зірки. Підмостки від підошв не вичахали, Вже б годі. Ролей вічні байстрюки. Навколо міст пробутих років смітники. А треті півні все до оглуху, А треті півні все до оглуху, А треті півні все до оглуху кричали…

Дякую. ❤

Дякую. ❤

Красно дякую! ❤

Поетична рефлексія Сергія Коломійця на оповідання: Полотно Долі Підходять хмари до ріки Напитися з небес стремнини. В полях - чатують вітряки. У збіжжі змелюють зірки Дорідне мливо для картини. Ти з котрої зійшла зорі? Із котрої пірнула хмари? Далеких пращурів гаї, У солов'ях слова твої Молитвами перекладають в храми. Метнулась блискавка. Ріка Тобою літом стрепенулась. Тонка брова, гнучка рука, Досадний скрегіт вітряка, В полотна весен обернулась. Краси твоєї спрагло люд Волає звіром ненаситно, У нетрях світу ходить блуд, Не липне до Веселки бруд, Ганяє нечисть грім невтомно. Ріка задумлива тече, Літа приймають омовіння. Світанок днині долю тче. Додати ніч благає:“ Ще…” Під солов'їв п'янкі моління… С. Коломієць, 13.05.2024

Приємно слухать і корисно! Дякую!

Хвала!

Натрапила на Ваш канал випадково і хочу відмітити, що це - скарб! Бажаю багато переглядів, адже це дійсно цікавий матеріал і подача! Ви молодці!

Читала. Хороша книга. Описано способи допомоги при різних тривожних розладах.

Дякую.

Дякую велике , цікаво 🎉

Щіро дякую за чудову бесіду. Згадалося детинсиво і церква, в якой тримали зерно та борошно. ❤

Які ви молодці, що ідете у ногу з часом! Сподіваюся, читачам та слухачам вашої бібліотеки, стануть в нагоді ваші корисні рекомендації

Дякую за працю.Дуже цікаво і корисно.Насолода.

Поетичний резонанс на сюжетну лінію оповідання Василя Симоненка: На те і скелі, щоб утримать океани. Щоби стихія Землю безвістю не обняла. В нас крила люди осудом забрали З жарини пам’яті употай відростали, Любов Горішня у серцях жила. Ми позаочі подумки літали. Це для людей ми осторонь жили. Кохання першого весь вік не забували! Назначене за крок до Неба віднайшли. Проходили і люди, й сновидіння, Будили проліски дібровні голоси. Громів громоголосне воскресіння Страхів і нерішучості - успіння Тріумф воз’єднаної у серцях краси! Сюжети переходять жити в люди. Над вічним океаном хмари і зірки. Дошкульним криком чайок хвиля берег будить. Юрмливий світ послухає, здивується й забуде… Маленький епізод у всесвіті величної ріки. (Сергій Коломієць)

Ви хотіли, щоб знайшлася причина хвороби і герой одужав?)

Кінцівка просто розчарувала

Арттерапія - дуже корисна справа як для дітей, так і для дорослих. Молодці, хто придумав, реалізував і взяв участь!

Щиро дякую!!!! Так несподівано і так приємно!!!! Дуже цікаво, бо це вперше я чую таке змістовне і якісне обговорення свого опрвідання. Дякую!!!

дякуємо за довіру :)

Дуже цікаво. Дякую!