Таємниці обухівських озер

Шановні друзі, земляки, обуховомани. Ми продовжуємо розповідати про цікаві історичні місця Обухова.
Минулого разу це була головна річка міста - Кобрина. Місце, де брали воду і прали одяг; ловили рибу і мололи зерно; купалися влітку і каталися взимку; розводили бджіл і варили самогон.
Сьогодні ми розповімо вам історію про озера, котрі знаходяться між мікрорайонами Школа і Піщана і відомі під назвами Верхнє і Нижнє.
Вона коротка, втім, попри розповсюджену точку зору - є.
Почнемо з початку, а саме - геоморфології, котра розповість про те, як утворилося це місце і що було у ньому до появи озер.
Згідно з нею, місце, де зараз знаходяться озера - це яр, по котрому текло джерело. Періодично, під час паводків вода виходила з берегів і розмивала стінки яру, котрий колись був вужчим. Цьому процесу допомагали пісок і лес - типові для наших країв м’які породи. Результатом взаємодії з ними став яр, високі береги котрого були досить зручними для життя ще за часів Київської Русі.
Про це свідчать майже дзеркальні «поселення» дванадцятого-тринадцятого століття, котрі були в районі «Ранкового ринку» і супермаркету «Казка», відповідно. У другому випадку люди жили там і згодом, мінімум, до кінця середньовіччя. Крім них в околицях яру фіксувалися залишки «бронзового віку» і скіфів. Але, не настільки значні щоб робити якісь висновки.
Люди жили, джерело текло. Попри його важливість історія не донесла до нас його назви. Втім, ця ситуація характерна для Обухова, в цілому, і полягає у відсутності назв у приток Кобрини. Принаймні, зараз вони не вжиткові.
Ми не знаємо, коли саме на безіменному джерелі, котре текло по дну яру з’явилася запруда. Можливо, першими її будівельниками були бобри. А можливо, тут знаходився водяний млин. І те й інше ймовірно, але не очевидно. Одне точно - рельєф яру, його кут досить зручні для різного роду гребель.
Умовно офіційним часом появи озер вважається початок вісімнадцятого століття, тоді, коли ця територія відходить до маєтку Бердяєвих. Ймовірно тоді в яру відбуваються якісь роботи, котрі з одного боку дозволяють перетворити його на каскад з двох озер, а з іншого - дають початок переказу про те, «що озера були вириті руками кріпаків».
Станом на сьогодні ми не знаємо природи озер: були вони природніми і згодом заглибленими чи, як стверджує краєзнавець Панченко, виникли шляхом відведення у яр джерела обіруч і подальшої ручної праці панських підлеглих.
Так чи інакше, час йшов і озера розвивалися. Попри наше уявлення про їх виключно декоративний характер насправді все було трошки не так.
Звичайно, у дев’ятнадцятому столітті, за часів свого розквіту, Бердяєви, а по тому і Горчакови доклалися до того, що в озерах жила риба, а на її поверхні - качки. Перекази згадують пеліканів, але це твердження ми не можемо ні перевірити, ні спростувати. Так чи інакше, риба і качки - це їжа. На місці «Ранкового ринку» були різноманітні сінокоси і скирти. З боку вулиці Мира, там, де Велмарт і Школа №3 - скотний двір. Ну і головне - винокурня, котра знаходилася на місці сучасного АТБ. Всі вони так чи інакше вимагали води, з чим цілком задовільно справлялися цілих два резервуари.
Можливо, на озерах дійсно могли розводити екзотичних птахів або кататися на човниках. Але, головна їх функція була все ж господарською, якщо ми говоримо про скот, і виробничою - коли йдеться про горілку.
Так тривало до кінця дев’ятнадцятого - початку двадцятого століття. Буремні події першої половини двадцятого століття внесли свої корективи в ландшафт цієї частини Обухова і до його забудови в останній третині двадцятого століття це був нормальний пасторальний пейзаж у вигляді хаток і садів.
Так тривало до появи нових мікрорайонів і бетонування їх берегів. Звичайно, на них до цих пір ловлять рибу, купаються відчайдухи і відбувають зимові ритуали місцеві віруючі.
Періодично з них витягують якусь особливо велику рибину, а нещодавно місцеві ентузіасти зауважили появу нових видів рептилій.
Система, на основі котрої функціонують озера неочевидна і захована від людського ока. Кажуть, що вона сполучає загнані під поверхню землі джерела і паводкові водостоки з території над озерами. Цей кумулятивний ефект не дає їм повторити долю більшості притоків Кобрини - пересохнути.
Знизу, приблизно там, де колись була панська гуральня, присутній «злив», котрий, в свою чергу, дозволяє не застоюватися воді.
***
В середньовіччя біля майбутніх озер були хутори.
В дев’ятнадцятому столітті - частина розлогого панського маєтку.
В двадцятому - довкола них жили люди і росли сади.
В двадцять першому - вони втратили будь-яку господарську роль і перетворилися на декоративні елементи забетонованої території.
Тепер Верхнє і Нижнє озера це ранкова рибалка і вечірні променади. Літні купання і зимові катання. Голуби і фонтани. Ресторації і рекреації. Черепахи і мікро-клімат, котрий дозволяє забути про часи, в котрі ми живемо. І з достоїнством пережити їх.