🔴 Василь Стус «О земле втрачена, явися!..» | Вірш

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 3 кві 2017
  • Нашел то, что искал ❓ Хочешь больше видео❓
    ✅ ПОДДЕРЖИ ПРОЕКТ ✅
    🟦🟩🟥🟨 УСЕ ДЛЯ ЗНО 🟨🟥🟩🟦
    ПО НОМЕРУ КАРТЫ 💳︎ 5375414124595413 💸
    Мы хотим развивать канал и делать больше полезных видео по всем предметам ЗНО 2021
    ✅ Українська мова
    ✅ Українська мова і література
    ✅ Математика
    ✅ Історія України
    ✅ Біологія
    ✅ Географія
    ✅ Фізика
    ✅ Хімія
    ✅ Англійська мова
    ✅ Іспанська мова
    ✅ Німецька мова
    ✅ Французька мова
    Моя команда поможет тебе. Мы прошли этот путь. Мы знаем как быстро учиться. Стань частью мастабного проекта, который изменит рынок онлайн-образования навсегда.
    ✅ ПОДДЕРЖИ ПРОЕКТ ✅
    🟦🟩🟥🟨 УСЕ ДЛЯ ЗНО 🟨🟥🟩🟦
    ПО НОМЕРУ КАРТЫ 💳︎ 5375414124595413 💸
    TELEGRAM КАНАЛ проекта:
    t.me/znopub 📕
    INSTAGRAM АВТОРА проекта:
    / motionablework 📗
    Есть вопросы? Пиши мне в TELEGRAM ЧАТ:
    t.me/sergeybolobaev 📘

КОМЕНТАРІ • 2

  • @user-ne2xy2zo6o
    @user-ne2xy2zo6o 6 років тому +26

    О земле втрачена, явися
    бодай у зболеному сні
    і лазурове простелися,
    пролийся мертвому мені!
    І поверни у дні забуті,
    росою згадок окропи,
    віддай усеблагій покуті
    і тихо вимов: лихо, спи!..
    Сонця клопочуться в озерах,
    спадають гуси до води,
    в далеких пожиттєвих ерах
    мої розтанули сліди.
    Де сині ниви, в сум пойняті,
    де чорне вороння лісів?
    Світання тіні пелехаті
    над райдугою голосів,
    ранкові нашепти молільниць,
    де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
    і солодавий запах винниць,
    як гріх, як спогад і як біль?
    Де дня розгойдані тарілі?
    Мосянжний перегуд джмелів,
    твої пшеничні руки білі
    над безберегістю полів,
    де коси чорні на світанні
    і жаром спечені уста,
    троянди пуп'янки духмяні
    і ти - і грішна, і свята,
    де та западиста долина,
    той приярок і те кубло,
    де тріпалася лебединя,
    туге ламаючи крило?
    Де голубів вільготні лети
    і бризки райдуги в крилі?
    Минуле, озовися, де ти?
    Забуті радощі, жалі.
    О земле втрачена, явися
    бодай у зболеному сні,
    і лазурово простелися,
    і душу порятуй мені.