Василь Стус. "О земле втрачена, явися..." Вірш про Україну. Вірші поетів шістдесятників.
Вставка
- Опубліковано 17 жов 2022
- Читає Катерина Рейнт.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазурове простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця хлюпочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп'янки духмяні
і ти - і грішна, і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.
Музика: Juan Sánchez "Sands of Time"
#віршіукраїнською
Неймовірно, дякую Вам!
Вдале оформлення музикою,пейзажами.Дякую.❤ ви
❤️🩹🇺🇦
Белка в северном лесу
😊😊😊
Предливневый час средь соснового леса.
Субботнее утро средь северных гор.
Немая, природная, летняя месса.
Встревают ветра в молодой разговор.
Высокие, бурые трубы деревьев.
Тропинки от веса шагов родились.
Наборы осколков, песчинок, каменьев.
Свинцово-молочная, пышная высь.
Вдруг пух облаков зазернился водою.
Листва не витает ей выданный дождь!
Упавшая влага уж стала святою?
Иль капли крестом освящает лишь вождь?
Проходы земные, как линии сажи.
А небо, как будто родит серый снег.
И мы средь дождливо-сырого пейзажа
ждём только лишь белку, что хочет орех...
🌰🌰