Дашо, дякую вам за те що продовжуюєте читати вірші! Дякую Сергію Жадану за те, що продовжує їх писати! Я наразі живу в Німеччині і мені дуже бракує української мови. Дякую вам, що ви втамовуєте мій голод❤
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє? - Ми, капелане, мешканці міста, якого немає. Прийшли сюди, принесли покору і втому. Передай своїм, що стріляти більше немає по кому. Наше місто було з каменю та заліза. У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза. У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом. Тепер навіть у наших снах пахне горілим. Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні. Їхні пальці вночі торкались безодні. Джерела в місті були глибокі, наче жили. Церкви були просторі. Ми їх самі спалили. Найкраще про нас розкажуть могильні плити. Можеш із нами просто поговорити? Даруй нам свою любов, стискай лещата. Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати. Розкажи нам, навіщо спалили наше місто. Скажи хоча б, що зробили це не навмисно. Скажи, принаймні, що буде покарано винних. Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах. - Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата. Звісно, всіх винних чекає гідна розплата. І невинних вона, до речі, теж чекає потому. Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому. Чому саме ви потрапили до темних потоків? Потрібно було уважніше читати книги пророків. Потрібно було оминати пекельні діри. Для мирянина головне - не бачити в дії символи віри. Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння, про птахів, які падають на міста, мов каміння? Ось саме тоді й починаються, власне, втрати. В кінці - там взагалі погано, не буду навіть розповідати. Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними. Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними. Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати. Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати. Я не знаю нічого про неминучість спокути. Я не знаю, де вам жити і як вам бути. Я говорю про те, що кожному з нас властиво. Якби ви знали, як нам усім не пощастило. Сергій Жадан
Where do you come from, dark caravan, birds in flight? We, the chaplains, residents of a city no longer in sight. We came here, bringing submission and weariness too. Tell your people that there's no one left to shoot. Our city was made of stone and iron, sturdy and grand. Now, each of us carries a travel suitcase in hand. In every bag, ashes collected under the crosshairs. Even in our dreams, the scent of burnt still remains. Women in our city were carefree and bright. Their fingers would touch the abyss at night. The springs in our city were deep, just like veins The churches were spacious. We burnt them to remains. The tombstones will tell our tale the best. All that we ask from you is to converse Grant us your love, grip it with clamp. Chaplain, you were taught to confess, understand. Tell us why our city was set ablaze Say at least that it wasn't deliberate Tell us, at least, that the guilty will face their due. Tell us something, anything, that the news won't construe. Well, let me tell you what loss truly means. Indeed, retribution awaits all the fiends. And the innocent, though, shall also face plight. It awaits even those who were not in the fight. Why did you find yourselves in these dark streams? You should have read the prophets' books, catch their means You should have avoided those infernal directions. For a layman, it’s fateful to see no symbols of faith in action. Do you recall what prophets spoke of, the pain and endurance, Of birds descending upon cities, like stones in assurance? That's when the losses truly commence, without refrain. At the end, it's simply dreadful, I won't even explain. What difference is between us? We’re like consonants and vowels All are ready to embrace death if it’s not exactly ours No one in this life will escape the reckoning due. I always mention it to mine when words won't ensue. I know nothing of inevitable retribution's fate. I don't know where you should live or how you should navigate. I speak of what is inherent in each one of us here. If only you knew how unfortunate we all appear. Переклад Даша Трегубова
Чудове прочитання, чарівний голос, вродлива жінка, яку приємно бачити та чути... але вірш - це просто набір слів, як, власне, і все у Жадана. Він намагається бути філософом, але в нього не виходить. Іноді, особисто у мене, складається враження, що він і сам не розуміє, що пише, аби тільки у риму було
Дашо, дякую вам за те що продовжуюєте читати вірші! Дякую Сергію Жадану за те, що продовжує їх писати!
Я наразі живу в Німеччині і мені дуже бракує української мови. Дякую вам, що ви втамовуєте мій голод❤
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.
Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.
Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.
Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в
новинах.
- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.
Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне - не бачити в дії
символи віри.
Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці - там взагалі погано, не буду навіть
розповідати.
Яка між нами різниця? Як між приголосними й
голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого
сказати.
Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю, де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
Сергій Жадан
Миті чуттєвих віршів серед порожніх буднів - це вірші у Вашому виконанні.
Вкотре переконуюсь, що тандем Жадан - Трегубова неймовірний.
Дякую!
Жадан пише. Даша читає . І це щось на межі неймовірного❤
Відкрила для себе цей канал ще багато років тому. Тепер же ж це мед для душі. Окреме дякую Даші за тембр, голос, смак і відчуття прекрасного ❤
Це неперевершений талант! Жадан пише, Даша читає. ГЕНІАЛЬНО!!!
Я кілька днів назад відкрив цей Ваш канал, з віршами - Ви майстерно читаєте вірші, пані. Дякую!!!
Дякую дуже!
Прослухала тричі .Коли не вистачає слів ,звертаюсь до поезії.Саме вони проживають з тобою всі ці страїіття.Дякую,дуже імпонує виконання.
🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
Боже, це неперевершено! Обожнюю творчість Жадана і Ваше виконання! ❤ неможливо відірватись
Жадан - Ваш автор! Не втомлюся повторювати це. 😊
❤❤❤💙💛❤❤❤
Талановито. Чуттєво. Хочеться слухати та дивитися не відриваючи очей. Хочеться дивитись та слухати ще раз... Дякую.
Неймовірний вірш! Чудове виконання!😢
Дикую! Дуже талановито та чуттєво
Так, нам всім не пощастило, але слухаючи і дивлячись на Вас розумієш, що це коротка мить щастя... Дякую, Ви найкраща 👍👋💐.
Дуже глибоко та чуттєво!
Зачаровує. Дякую.💙🧡❤
Дарино, Ви велика молодець! Спасибі. Дуже проникливо. Усього Вам найкращого!
Слухати цей вірш під звуки тривоги, додаткові спецефекти.
Прочитання 💔
Кожного разу Ви пробиваєте моє серце, щоб потім зцілити його, і залишити мене надовго з важкими і вічними мислями.
НА ОДНОМ ДИХАНИИ...
СПАСИБО!
Це дуже сильно💔
Дякую 🌹🌹🌹🌹🌹 Браво!!!
друзі, не забувайте ставити лайки ❤❤❤
Херсон рідний.....ніколи не забуду тебе
Мурахи
❤❤❤
Where do you come from, dark caravan, birds in flight?
We, the chaplains, residents of a city no longer in sight.
We came here, bringing submission and weariness too.
Tell your people that there's no one left to shoot.
Our city was made of stone and iron, sturdy and grand.
Now, each of us carries a travel suitcase in hand.
In every bag, ashes collected under the crosshairs.
Even in our dreams, the scent of burnt still remains.
Women in our city were carefree and bright.
Their fingers would touch the abyss at night.
The springs in our city were deep, just like veins
The churches were spacious. We burnt them to remains.
The tombstones will tell our tale the best.
All that we ask from you is to converse
Grant us your love, grip it with clamp.
Chaplain, you were taught to confess, understand.
Tell us why our city was set ablaze
Say at least that it wasn't deliberate
Tell us, at least, that the guilty will face their due.
Tell us something, anything, that the news won't construe.
Well, let me tell you what loss truly means.
Indeed, retribution awaits all the fiends.
And the innocent, though, shall also face plight.
It awaits even those who were not in the fight.
Why did you find yourselves
in these dark streams?
You should have read the prophets' books, catch their means
You should have avoided those infernal directions.
For a layman, it’s fateful to see no symbols of faith in action.
Do you recall what prophets spoke of, the pain and endurance,
Of birds descending upon cities, like stones in assurance?
That's when the losses truly commence, without refrain.
At the end, it's simply dreadful, I won't even explain.
What difference is between us? We’re like consonants and vowels
All are ready to embrace death if it’s not exactly ours
No one in this life will escape the reckoning due.
I always mention it to mine when words won't ensue.
I know nothing of inevitable retribution's fate.
I don't know where you should live or how you should navigate.
I speak of what is inherent in each one of us here.
If only you knew how unfortunate we all appear.
Переклад Даша Трегубова
❤
Кожне слово 💔
Дякую
Дякую, що слухаєте
❤❤❤❤любов
Чудове прочитання, чарівний голос, вродлива жінка, яку приємно бачити та чути... але вірш - це просто набір слів, як, власне, і все у Жадана. Він намагається бути філософом, але в нього не виходить. Іноді, особисто у мене, складається враження, що він і сам не розуміє, що пише, аби тільки у риму було
Жадан пише неймовірно) тому я так люблю його читати. Мені все зрозуміло)
От власне цей вірш мені подобається тільки у виконанні автора.
❤❤❤