З випаленими очима й залізом в ключиці жити далі потрібна вагома причина. І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці: не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима. Я завжди зможу дати якусь пораду. Я оповідатиму, яка погода. Я тебе надто люблю, щоби казати неправду. Твоє небажання жити - просто погорда. А він відчуває, що в тілі його забагато металу, А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку. А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу. А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку. І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу? З чого зараз складається небо над нами? Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу? Скажи, як домовлятимешся з моїми снами? Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі, як вперто протоптують стежку ранкові трамваї, а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив, і як забувають про тих, кого вже немає. Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих, бути як звір, що нікому не вчинить кривди. Єдине, чого не зможу - зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих, щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде. …І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом - будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень. Сергій Жадан
І вже за останньою крапкою вірша помічаєш як стишилось твоє серцебиття і майже зупинилось дихання, виловлюючи кожне слово..., кожен сенс, що закладений автором та відтворений виконавцем! Браво, Сергій! Браво, Даша! ❤
Неймовірно гарно і щемливо, плачу...💔 У вашому виконанні улюблений Жадан звучить по особливому прекрасно!!! Дякую від усього серця, чекаю із нетерпінням ще Жадана у вашому прочитанні!!! ❤💙💛
А ти мені розкажи чого я не знаю , або розкажи чого я не хочу - розпитай тих хто бачив янголів днем або рано , чому вони не приходять ноччю Розкажи мені чому світ такий , чому в темряві ти відчуваєш хоча не бачиш очима - чого ти тремтиш від холоду страху , чи є розвиток коли є причина )
Щоразу слухаючи Вас, затамовую дихання, щоб не пропустити жодного слова, жодної думки. Дякую за вміння відтворити поезію, за майстерність виконання і щирість в голосі і очах.
Навіть не знаю, що писати. Це всього одна із сумних історій нашого сьогодення і майбутнього. Та не у всіх є ті, хто можуть бути очима... А Ваш тандем із Жаданом як завжди на висоті. Я впізнав манеру його віршування. Ви прекрасно передали емоції, закладені у творі.
З випаленими очима й залізом в ключиці жити далі потрібна вагома причина. І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці: не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима. Я завжди зможу дати якусь пораду. Я оповідатиму, яка погода. Я тебе надто люблю, щоби казати неправду. Твоє небажання жити - просто погорда. А він відчуває, що в тілі його забагато металу, А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку. А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу. А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку. І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу? З чого зараз складається небо над нами? Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу? Скажи, як домовлятимешся з моїми снами? Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі, як вперто протоптують стежку ранкові трамваї, а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив, і як забувають про тих, кого вже немає. Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих, бути як звір, що нікому не вчинить кривди. Єдине, чого не зможу - зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих, щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде. …І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом - будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень.
Неперевершено
Плачу...
З випаленими очима й залізом в ключиці
жити далі потрібна вагома причина.
І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці:
не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима.
Я завжди зможу дати якусь пораду.
Я оповідатиму, яка погода.
Я тебе надто люблю, щоби казати неправду.
Твоє небажання жити - просто погорда.
А він відчуває, що в тілі його забагато металу,
А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку.
А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу.
А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку.
І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу?
З чого зараз складається небо над нами?
Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу?
Скажи, як домовлятимешся з моїми снами?
Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі,
як вперто протоптують стежку ранкові трамваї,
а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив,
і як забувають про тих, кого вже немає.
Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих,
бути як звір, що нікому не вчинить кривди.
Єдине, чого не зможу -
зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих,
щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде.
…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом -
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить,
Цієї зими навіть дерева стоять, неначе
вони теж втомилися, вони теж, як люди.
Будь продовженням його збитих пальців,
будь закінченням його довгих речень.
Зимове небо над вами вранці
складається з доказів і заперечень.
Сергій Жадан
❤️
Боже, Дашо, тільки продовжуйте своє «Даша читає». Бо це неймовірно круто. Щемливо. Емоційно. І до сліз. Майже завжди. Щиро дякую.🥹
І вже за останньою крапкою вірша помічаєш як стишилось твоє серцебиття і майже зупинилось дихання, виловлюючи кожне слово..., кожен сенс, що закладений автором та відтворений виконавцем! Браво, Сергій! Браво, Даша! ❤
Дуже подобаються вірші Сергія Жадана і Ваше виконання!!! 😍
Дякую!
Боже, як болить...
Гарно❤
Неймовірний вірш Сергія, надзвичайне виконання Даші! Дякую!
Неймовірно гарно і щемливо, плачу...💔 У вашому виконанні улюблений Жадан звучить по особливому прекрасно!!! Дякую від усього серця, чекаю із нетерпінням ще Жадана у вашому прочитанні!!! ❤💙💛
Дякую! Жити крізь сльози, за себе і за того хлопця.
Наша реальність...
Дякую, до сліз💔
А ти мені розкажи чого я не знаю , або розкажи чого я не хочу - розпитай тих хто бачив янголів днем або рано , чому вони не приходять ноччю
Розкажи мені чому світ такий , чому в темряві ти відчуваєш хоча не бачиш очима - чого ти тремтиш від холоду страху , чи є розвиток коли є причина )
Таке хочеться слухатись стоячи і не дихаючи. Але слухати знов. Дякую Вам, Даша. Дякую Сергію.
Дякую, дякую, дякую. Не має сил втримати сльози. Дякую.
Неймовірно, заворожуюче та як завжди всією душею і без фальшу. Дякую!
Дякую...до сліз.
Щоразу слухаючи Вас, затамовую дихання, щоб не пропустити жодного слова, жодної думки. Дякую за вміння відтворити поезію, за майстерність виконання і щирість в голосі і очах.
З 24.02 кожен вірш сприймається інакше…дякую🙏🏻❤️
Жити далі потрібна вагома причина...
Спасибі, Даша. Пронизливо, зачіпає найглибші душевні струни.
Миру усім🙏
і жити спішити треба, кохати спішити треба, диви ж не проспи
@@oleksiiyarokha977
На часі. Замислився...
Глибоко...
Неймовірна поезія і виконання!
Даша ви чарівниця ❤❤❤❤❤❤❤❤
Дякую, Дашо! 💔💔💔
Дуже проникливо, дуже чутливо!!
Неперевершене виконання, дякую 🌹👋
Навіть не знаю, що писати. Це всього одна із сумних історій нашого сьогодення і майбутнього. Та не у всіх є ті, хто можуть бути очима...
А Ваш тандем із Жаданом як завжди на висоті. Я впізнав манеру його віршування. Ви прекрасно передали емоції, закладені у творі.
дякую! я не можу знайти інших слів! дякую ❤️🇺🇦
Люблю, обожнюю, Дашо, Ваш проєкт усією душею. ❤️ Дякую.
Дякую
Вразило. Хочеться помовчати після прослуховування. Дякую.
Болить кожне слово…
Ви неймовірна
Як завжди ПРЕКРАСНО❤
Читай Даша,читай…такі вірші дають замислюватися людині і це найважливіше!
❤❤❤
Щемливо...
😁😘
💖💐
от скажіть мені тепер, що Жадан не пророк у своїй вітчизні? типовий Кобзар, тільки живий, сучасник!
Читайте, читайте! Дякую
Сльози, сльози....
Хотілось би почути "Навчи" Жадана
можна мелодію фону?🙌 дякую 🤍
З випаленими очима й залізом в ключиці жити далі потрібна вагома причина. І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці: не хвилюйся - тепер я буду твоїми очима.
Я завжди зможу дати якусь пораду. Я оповідатиму, яка погода. Я тебе надто люблю, щоби казати неправду. Твоє небажання жити - просто погорда.
А він відчуває, що в тілі його забагато металу, А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку. А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу. А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку.
І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу? З чого зараз складається небо над нами? Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу? Скажи, як домовлятимешся з моїми снами?
Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі, як вперто протоптують стежку ранкові трамваї, а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив, і як забувають про тих, кого вже немає.
Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих, бути як звір, що нікому не вчинить кривди. Єдине, чого не зможу - зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих, щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде.
…І навіть якщо ця зима буде тривати роками, навіть якщо світ болітиме кожним вдихом - будь його диханням і руками, будь голосом його, будь його сміхом. Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить, Маєш тепер любити за тих, хто не любить, Цієї зими навіть дерева стоять, неначе вони теж втомилися, вони теж, як люди. Будь продовженням його збитих пальців, будь закінченням його довгих речень. Зимове небо над вами вранці складається з доказів і заперечень.
Що за трек на фоні?
Сльози.....
❤️❤️❤️