Шевченківський край. Моринці. Мандри Країною з Лілією Рубан
Вставка
- Опубліковано 20 вер 2024
- Перша згадка про село Моринці належить до середини ХVII cт. У 1648 р. через Вільшану на Моринці проходив загін Максима Кривоноса чисельністю 6000 чоловік. У 1658 р. згадується як маєтність К. Виговського. Наприкінці ХVIIІ cт. селом володів В.В. Енгельгардт, де на той час вже налічувалося 169 дворів та мешкало 1347 чоловік.
Моринці відомі як батьківщина Т.Г. Шевченка, який тут народився 9 березня 1814 р. Із Моринців була родом мати поета Катерина Якимівна, за дівочим прізвищем Бойко. Після переїзду батьків у село Керелівку Тарас Шевченко не раз гостював у діда Якима та бабусі Параски, приїздив митець до Моринців і уже відомим поетом, художником 1843 р. та 1845 р., а також після десятирічного заслання у 1859 р.
У 1956 р. в селі встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку. В наш час відтворено садибу його діда Якима, збудовано хату, кузню, каплицю, недалечко, за 172 кроки від хати Бойків відновлено джерело. У 2006 р. встановлено пам’ятник матері поета Катерині Якимівні.
Історія родини Шевченко у селі Моринці:
Тарас Шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). Він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі Моринці, Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII-XVIII століть.
Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда - підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.
Ведуча - Лілія Рубан
Автор і продюсер - Лілія Рубан
Сценарій - Лілія Рубан, Влад Сакін
Режисер - Влад Сакін
Оператор - Мар'ян Ботвин
Монтаж - Андрій Луннік, Лілія Рубан
Директор проекту - Володимир Рубан
Менеджер з організаційних моментів - Ірина Шульга
PR-менеджер - Лариса Манєк
Фотограф - Віктор Ковалевський
Особлива подяка:
Штанько Євгеній - голова села Моринці;
Зоркін Віктор - майстер різьби по дереву;
Тарануха Тетяна - кухар;
Відоменко Лариса - художній керівник Будинку культури села Моринці;
Чепурна Віра - Господиня садиби зеленого туризму "Кобзарева колиска".
Молодці! Підтримуйте нашу Історію ❤❤❤
Дякую. Дуже цікаво!
Очень красивый музей! Спасибо, счастья, мира, любви вашему дому!🌹🌹🌹🍁🍁🍁🌻🌻🌻💟🌺🏵🌐
Дякую за цікаву розповідь!
Дякуємо за ваші мандри,здоров,я інаснаги
Дуже цікава розповідь Дякую ВАМ
Перший раз бачу рідні Моринці з пташиного польоту : дуже чудово і гарно, і мальовниче ! Прикро що тихцем зняли бронзові назви - стелли якісь не розумні люди ! Дуже залюбки дивився і згадував своє дитинство як ми жили в хаті під солом'ною стріхою біля довоєнної початкової школи де навчалися мої батьки -Мама і Тато . Прийшлося і нашій сім'ї в тій школі де який час пожити поки збудували рядом цегляну хату , зараз в ній живе наша сестра Рая ! Привіт Морянам !
Добрий день морян. Я Богданов Арсен. Внук Володимира Леонідовича Богданова та Ольги Петрівни Богданової. Дуже красиве та мальовниче село, кожне літо також кожні канікули з залюбки приїжаю в Моринці. Дякую своєму прадідові по лінії мого діда Володимира це його батько, який був прорабом. Він збудував все що находиться в центрі села. Це місцевий клуб, магазини, аптека і багато інших будівель.
супер
11:07 Це кам’яний хрест з лапчастими раменами, виготовлений із сірого крупнозернистого пісковику. Висота 0,88 м, ширина 0,47 м. Рамена трикутної форми, нижнє рамено видовжене. На перетині рамена поєднані колом (хрест із «сяйвом») (Рис. 2: 1). На західній стороні хреста, що сильно нахилена до землі, викарбовано напис-епітафію: «З̃. Ѡ̃ПОЧИВЯТЪ./РАБЪ/БОЖ./ЇХ..СЇМ./ЄОНЪ/ИЛАРЇО/НОВЪ КРА/ВЧЕНКО/К 21 МА(І) …». Це мало означати: «Здесь опочивает раб Божий Семён Илларионович Кравченко …». На жаль, останній рядок і ще один нижчий рядок, що «вріс» у землю, погано читаються. Це не дає можливості точно датувати пам’ятник, але, найімовірніше за все, він, як і більшість надгробків на цвинтарі, відноситься до 2-ї пол. ХІХ ст.
Трикутник з оком всередині порадував.
мальовничі Моринці!
простіше спілкуйся. Приїхала в місце сили і биче. Статус блогера не дає нікому право себе так вести як ви, ДЯКУЮ!
Без дитини колиску не гойдають.
💛💙💛💙💛💙💛💙