Леся Українка «О, знаю я…» | Марія Гончар

О, знаю я, багато ще промчить
Злих хуртовин над головою в мене,
Багато ще надій із серця облетить,
Немов од вихру листячко зелене.
Не раз мене обгорне, мов туман,
Страшного розпачу отрутнеє дихання,
Тяжке безвір’я в себе, в свій талан
І в те, що у людей на світі є призвання.
Не раз в душі наступить перелом,
І очі глянуть у бездонну яму,
І вгледжу я в кохання над чолом
Строкату шапку блазня або пляму.
Не раз мій голос дико залуна,
Немов серед безлюдної пустині,
І я подумаю, що в світі все мана
І на землі нігде нема святині.
І, може, приведуть не раз прокляті дні
Лихої смерті грізную примару,
І знову прийдеться покинутій мені
Не жити, а нести життя своє, мов кару.
Я знаю се і жду страшних ночей,
І жду, що серед них вогонь той загориться,
Де жевріє залізо для мечей,
Гартується ясна і тверда криця.
Коли я крицею зроблюсь на тім вогні,
Скажіть тоді: нова людина народилась;
А як зломлюсь, не плачте по мені!
Пожалуйте, чому раніше не зломилась!
1896
Леся Українка
Читає: Марія Гончар
Музика: Любов Лукіна
Леся Українка «Як, дитиною, бувало…»
• Леся Українка «Як, дит...
Якщо ви маєте змогу та бажання, то можете підтримати канал коштами, дякую:
🟢 5168752006869575
Долучайтеся до сторінки у фейсбук:
🟣 / goncharmary

[@MariaHonchar]

О, знаю я, багато ще промчить
Злих хуртовин над головою в мене,
Багато ще надій із серця облетить,
Немов од вихру листячко зелене.
Не раз мене обгорне, мов туман,
Страшного розпачу отрутнеє дихання,
Тяжке безвір’я в себе, в свій талан
І в те, що у людей на світі є призвання.
Не раз в душі наступить перелом,
І очі глянуть у бездонну яму,
І вгледжу я в кохання над чолом
Строкату шапку блазня або пляму.
Не раз мій голос дико залуна,
Немов серед безлюдної пустині,
І я подумаю, що в світі все мана
І на землі нігде нема святині.
І, може, приведуть не раз прокляті дні
Лихої смерті грізную примару,
І знову прийдеться покинутій мені
Не жити, а нести життя своє, мов кару.
Я знаю се і жду страшних ночей,
І жду, що серед них вогонь той загориться,
Де жевріє залізо для мечей,
Гартується ясна і тверда криця.
Коли я крицею зроблюсь на тім вогні,
Скажіть тоді: нова людина народилась;
А як зломлюсь, не плачте по мені!
Пожалуйте, чому раніше не зломилась!
1896
Леся Українка

[@user-qt2cg4dc9g]

Невмирущі слова великої Лесі. .... Ніколи не залишають байдужою.
....А як зломлюсь - не плачте по мені.....
Спасибі🙏💖

[@MariaHonchar]

Дякую Вам сердечно навзаєм! Щиро та ніжно люблю Лесине слово.

[@ukraine.yulia.10]

Неперевершено!!!

[@MariaHonchar]

Красно дякую Вам.
Прекрасна поезія Лесі Українки!

[@olenakovalenko2021]

👏👏👏

[@MariaHonchar]

❤️

[@youriybiliy2594]

👍

[@MariaHonchar]

🙌

[@valentynapolonska1890]

Прекрасно!

[@MariaHonchar]

Пані Валентино, щиросердно дякую Вам ❤