В чому суть "Дюни"?
Вставка
- Опубліковано 2 чер 2024
- Як творці фільмів про "Дюну" намагались пояснити своє сьогодення? Та чи правда, що народ, який опинився у владі героя - приречений на горе? Думки про "Дюну", хорошу книгу, за якою раз за разом створюють... різні фільми.
Підтримати наш проект, можна тут -
/ moiidumkyprokino
Дякуємо:
KWA Sound Production
kwa.kiev.ua/
та Андрію Лідаговському за дизайн обкладинки. А також всім небайдужим глядачам!
Збирався забирати дитину з садочка, але думаю 23 хвилини почекає
Тішуся, що вже забрала😂
Тільки не почніть після цього Дюну передивлятися)
Та завтра все одно назад заносити.
😁
💯😂
поки я готуюся до іспитів, ваш канал став особистим осередком спокою та натхнення. ваш вдумливий аналіз кінематографа забезпечує таку необхідну перерву та допомагає мені знайти спокій серед стресу. кожне відео нагадує мені про красу та силу кіно, дозволяючи мені насолоджуватися мистецтвом навіть у ці напружені часи. хочу сказати дякую, що ділитеся своєю творчістю й ідеями. ваша робота справді має значення.
Для мене Дюна це шедевр,це як витвір мистецтва дивлячись на який мороз по шкірі і сльози на очах від захоплення. Після перегляду першого фільму я вийшла з кінотеатру і сказала " God bless you Денні Вільнев!"
Дякую за відео ,в кінці я заплакала 😢
Сподобалась Дюна. Подивився разів 5 мабуть. Дуже естетично приємно-маштабний фільм. Якось так 😁😁😁🦄🦄🦄 Дякую за думки 🔥🔥🔥
Яку велику кількість інформації ви переробили, щоб випустити цей в люди, дякую вам! Дуже якісно
Вільньов показав Дюну так, як її написав Френк. Там все про владу і спосіб їх досягнення. Він все правильно зробив, всі книги Френка не про хеппі енд. Вибач, Антоніо, але це правда) просто тобі хотілося більше добра там побачити 😊
Погоджуюся, Лукіч не надто розібрався в книзі, я це зрозуміла після фрази «Дюна точно не є шедевром писемності». Просто фільм більш явно зображує ідеї, закладені в книзі, і зміна в сюжетній лінії Чані має на меті зробити це більш очевидним. Шаламе буквально має зовнішність книжного Пола, який став жертвою маніпуляцій матері і псевдопророцтв релігійного культу. А задум і ідею Герберта можна зрозуміти лише знаючи сюжет наступних книг, де вже рахунок іде на тисячоліття
@@saturdaycomeslow думки мої прочитав)✌️👍
@@saturdaycomeslowЗгідний з вами у всьому
@@saturdaycomeslow Дякую за ваші думки! Я чесно зізнаюсь в тому, що весь час читання "Дюни" я не міг зрозуміти - чи я маю справу з шедевром, чи просто прохідною фантастикою. Подібна дихотомія так само переслідувала мене і під час створення цього відео про фільм.
@@moiidumkyprokino прохідна фантастика не залишає по собі відбиток в масовій культурі у вигляді кількох популярних франшиз (зоряні війни, вархаммер 40К), купи відсилок у творчості інших письменників, музикантів, художників, не створює навколо себе культ. не кажучи вже про те, що сама по собі книга наповнена сенсами, які, судячи з того, що ви кажете про дюну вільньова, пройшли мимо вас. можна було хоча б відкрити сторінку англійської вікіпедії перед записом відео, щоб уникнути якихось наївних думок стосовно твору.
Остання Дюна і Суперники два мої останні улюблені фільми. Дуже сившно, як ти підмітив, що в Дюні нема кому співпереживати, є тільки інтереси. І мене це якось зачаровує, що така прекрасна робота чепляє тебе не високою мораллю, що прописали інші, а чимось іншим. Ця екранвзація дюни завжди буде краще будь-якмх зоряних війн. Це вчить реальності бвльше ніж оптимістичні фентезі і казки. І нам потрібно мати такі історії.
Мабуть, найґрунтовніший розбір Дюни, в цілому. Дякую!
Не "імператор зказав Полу, що вважає його батька- слабким, і тому Пол кинув кохану", а Пол вирішив стати новим імператором, а для цього його дружиною мала стати особа з високим статусом (і краща кандидатура- донька імператора), тому Пол спочатку підійшов до Чані і зказав, щоб , попри що сталося, вона повинна пам'ятати, що він буде її кохати до кінця життя. Потім він підійшов до імператора, і зказав, що візьме його доньку в дружини, на що імператор, зрозумівши, що він втратив владу, роздратувавшись від "дерзости" Атрейдеса, у відмістку зказав, що вважає його батька слабким.
Не згоден з трактуванням фіналу другої частини. Я думаю, Пол не божеволіє від влади, а робить те, що вважає правильним. Тобто. Якщо відмотати трохи назад, то він після обряду з хробаком каже своїй мамі, що тепер бачить те, чого раніше не бачив: йому все стало абсолютно ясним і він побачив всі можливі варіанти майбутнього. І можливо, в кінці він вибирає найменш фатальний варіант - тобто той, який, на його думку, буде найоптимальнішим для всіх. І, припускаю, він не просто так розізлив Чані: думаю, саме вона, згідно плану Пола (деталі якого нам поки достеменно невідомі) повинна вбити його (можна згадати цей потенційний флешфорвард, який нам представлено як ведіння Пола, в першій частині). І згадаємо, що перед зрадою Пол сказав Чані, що завжди кохатиме її, а потім відразу ж "ніж в спину". Це алогічно, враховуючи, що його поведінка виглядає виважено і холоднокровно, неначе він все прорахував вже - бо так є (до речі, думаю, якраз слова, що він буде її кохати завжди, правдиві і звучать вони як прощання перед тим, що він мусить зробити). Тому, по ідеї, все йде так, як повинно бути.
мені дуже нравиться вас слухати, дякую за огляд!
Як же цікаво вас слухати! Дякую, пане Антоніо❤
Саме після фільмів Вільньова мені захотілось перечитати «Дюну». Для мене, як фанатки «Зоряних війн» побачити як розкриваються проблеми сучасності на фоні улюбленого космічного вайбу роблять цю історію дуже близькою й реалістичною.
Ще перша частина мене вразила своїм фотографічним візуалом, чистотою кадру і тим, як кожна деталь розкриває сенси. Вперше тоді я просиділа три години не відчувши як вони промайнули.
Йооой, як чудово! Дякую за огляд на Дюну:)
Поглянула на фільм з іншої сторони, дякую)
Йохоу! Новий ролик! Дякую. Люблю дивитися цей канал
Фільм мене дратує. А огляд -пізнавальний, безсумнівно. Дякую
Дякую за цікаві думки та професійно виконану роботу!
Коментар та вподобайка для просування українського ютьюбу!
Дякую за вашу думку і вашу рзповідь!
Дуже дякую за ваші відео!
Можливо автор розбору краще розуміється на філософії кіно, але мій емоціональний отклик був іншим. Стрічка Вільньова показує скоріше складний вибір протягом всього хронометражу - залишитись дитиною, або дорослішати; брати відповідальність чи бути осторонь; бути Полом Муаддібом, кохаючою людиною, чи стати Атрейдесом, та правити народом... Тут багато людності і любові.
Я з вами погоджуюсь. У Пола був вибір або воювати або їх всіх харконини поступово одного за одним винищать. Аналогія з одною сучасною східноєвропейською країною. І на відміну від ванільних вестернів, які напевно вважають що краще здатися і здихати в концтаборах, Я вважаю що пол зробив правильний вибір.
дуже дякую, неймовірно цікаво!
Дюна не про долю "не всьо так однозначного" героя якому навіть не поспівпереживаєш. І книги, і нові екранізації мають мету застерегти про небезпеку тиранії, і Вільньоф доволі послідовно зображує цю ключову ідею в своїй дилогії.
Фремени повелися на симпатичного і харизматичного лідера, і за це заплатять високу ціну (foreshadowing). Бенеджезеритки намагалися створити ідеального ГМО імператора, і це вилізло їм боком. Харконени вирішили знищити Атреїдів, а натомість створили Пола-тирана яких їх ви***в і висушив.
Отож Дюна не лише про владу, а і про відповідальність.
(звісно, це далеко не єдиний посил, але він ключовий і додає відчуття послідовності в історії, яка інакше може здатися слабкою або сумбурною)
От дурні фремени навіщо повёлся, Ще би трошки і харкони не їх усіх знищили, А кого не знищили би різали і гвалтували на їхній рідній планеті як ми бачили гладіаторські бої, І коли вони вбивають людей щоби харчуватися. Тупі фрімени. Чим їм не подобається харконинський концтабори? Чим їм не подобається задовольняти сексуально харкотинів? А то як лохи повелися на пола.
Ось воно, найбільш очікуване сьогодні для мене - нове відео від Антоніо)
Дякую за цей цікавий розбір❤️🔥
Вперше прочитав Дюну років в 11(тоді зовсім не считав підтексти і посилання) і відтоді люблю всесвіт Герберта, навіть включно з фільмом Лінча.
Щиро дякую за такий глибокий аналіз
Читала першу книгу серії, дивилась всі екранізації - у кожній знайшла щось цікаве для себе. Але версія Вільнева - улюблена, бо таки по духу найближча до книги, і якась найбільш реалістична, не зважаючи на жанр. Дякую за огляд!
Коли дивилася дюну в кінотеатрі було дивне поєднання захвату і такої тривоги, наче відбуваєтся щось недобре. Найсильніше місце фільму - візуал, на ньому весь фокус режисера і більшість захоплення глядачів. Зараз популярною є ідея про відсутність білого і чорного, добра і зла, у кожного своя правда і т.д. Але ми живемо в Україні, яка бореться проти явного зла, тому така розмитість моралі не може не насторожувати, в часи шаленої турбулентності потрібен компас для орієнтиру куди рухатися.
В дюні нема ніякої розмітості моралі принаймні в фільмі. Зумери десь прочитали що Пол, тоталітарний лідер бо він вибрав боротися проти окупантів а не здохнути в тому числі і в лагерях. І в дюні наглядно показано що вони роблять зі своїми полоненими. І це повна аналогія з Україною. Або боротися і можливо загинути в бою або здатися і точно загинути в концлагерях де у вас будуть катувати гвалтувати і в кінці кінців уб'ють. Цікаво також тема релігії, і це теж актуально для України, адже саме релігія дає силу меншим боротися проти більших боротися навіть тоді коли розум каже що Надії нема. Як нам казали на початку 22-го року.
Мабуть, Антоніо вже всі дістали з проханнями поговорити про Дюну)) Дуже цікавий аналіз фільмів і підходів. Наче і відзначили всі сильні сторони Дюни, але відчувається, що це не ті фільми і не ті сенси які до душі автору.
Вільньов правий. Усе так і є у реальному світі.
О, знову чудовий випуск. Дякую!
Пане Антоніо, дуже гарний і сильний опис фільму. Насправді, для контрасту цього сильного розбору, хотілося б "ваші думки про кіно" на тему комедій: простих, легких, дурних, в яких зовсім відсутній інтерес і які можна і хочеться дивитись легко. Власне, чому попит на такі фільми завжди є?
Я не маю аж так багато грошей, щоб вас підтримувати, але втім кожного разу чаруюсь відео цього каналу і зичу вам всього найкращого.
Дякую за таку точку зору.
Я і люблю Вільнева, і мене бомбить від його фільмів - деякі (Ворог, Прибуття) готова переглядати знову і знову, деякі (Сікаріо) хочу забути, деякі (Той, що біжить...) спочатку дуже сподобались, а потім помітила провали в логіці. Так і з першою частиною Дюни - вау, а друга видалась просто фільмом Марвел, при чому з останніх (і тепер я зрозуміла чому - бо я не полюбила жодного героя, мені було байдуже що з ними станеться, я просто дивилась за шедевральними сценами. І саме ваше відео дало мені це усвідомлення).
А ще це відео чудово описує нашу дійсність - і як її зображує Вільнев.
Окрема подяка про згадку Ходорковського, Лінча і серіал, і, звісно, книгу - прекрасні частини, які доповнюють одна одну. Вау!
Гарно і цікаво. Як завжди на висоті. Текст для просування не гріх додати. Фільми показники епохи. Сподіваюсь метамодернізм поглине нас і людство в найближчі роки схаменеться перед загрозами згадавши важливість всього доброго.
Кайф! Дякую дуже за змістовий огляд. Обожнюю ваші випуски 😍
Сумніваюся, що автор читав ці книги. Так так... Їх там багато. А не лише перша, по якій зняв вільньов. Вони об'ємні як в тексті так і в контексті. Я багато читаю, зараз на третьому томі, ДІТИ ДЮНИ, мені все подобається, особливо, коли багато прийомів перейшли до наступників у фантастичні твори.
Ви молодец такі опуси осилити!
Може поясните мені яка основна ідея хоча б тих книг що написав сам Френк?
@@Alexxx_Ivanov з того, що я прочитав, це роздуми про долю, самосприйняття а також домінування думок над почуттями.
Даремно ви так про опуси. Книги прості в сприйнятті. Класикою фантастики вони стали не просто так.
Дякую за творчість! Бажаю автору успіхів та розвитку.
Люди робіть коментарі під кожним українським відео та лайкайте інші коменти, щоб підвищити просування українського контенту! )) 😊😊😊😊😊😊😊😂😂😂😂
Дуже цікаво, дякую за такий грунтовний розбір
Дуже сподобалось! Дякую ❤успіхів ❤
Не погоджуся, що Дюна про "не все так однозначно". Ця історія досить чітко і послідовно показує перетворення на відвертого тирана і диктатора початково хорошої і достойної людини. Також вона про небезпеку релігії і віри. Це вже можна побачити на прикладі деградації персонажа Стілгара, який під впливом штучної релігії Бене Гесерит перетворюється із мудрого лідера свого племені у фанатика, готового убивати і бути убитим в ім"я свого месії
Але хіба він не став тираном оскільки визначив єдиний можливий спосіб врятувати людство провівши його через "золотий шлях"? Хоча тут виходить класична дилема вагонетки...
@@user-ue6hg3rs3g далі будуть спойлери, тому читати на свій страх і ризик.
В цьому і іронія. Пол не був месією. Він бачив Золотий шлях, але не бачив точного способу його досягнення, тому збився на пів дорозі (а ще через любов до Чані) і не зміг довести діло до кінця. Всі жертви в його ім'я були даремними. Уже його син Лето дійсно буде справжнім спасителем, але що навіть ще іронічніше, він досягне Золотого шляху, будучи ще гіршим тираном, ніж його батько і його правління ще й триватиме кілька тисячоліть.
Тому тут історія досить сіра. Чи правильно робили ці персонажі в масштабах історії всього людства? Напевно так. Чи хотілось би жити під час їхнього мудрого правління? Однозначно ні.
@@user-ue6hg3rs3gзабийте, люди не читали книги, тому сприймають Пола тираном, хоча вся суть історії в тому, що Пол - найбільша жертва цієї історії.
@@user-ue6hg3rs3g Більш того, почав вести через джихад й занепад "золотим шляхом", але не здужав, тож його сину довелось закінчувати справу.... О! Поки писала, зрозуміла, що в якомусь сенсі Бене Гессерит мали рацію. Вони очікували свого Квізац Хедераха у наступному поколінні (ймовірний син ймовірної доньки Джессіки) й отримали Тирана.
Безмежно вдячна за кожен Ваш огляд ☺Ви наче привідкриваєте завісу того, як фільм бачить режисер і звертаєте увагу на ті деталі, які більшість глядачів можуть проґавити. А ще після огляду стало дуже цікаво, як би виглядав фільм знятий Ходорковським 👀 і чи черпав натхнення Дені Вільньов із концепт-артів Гігера при роботі над фільмов 🤔
Дякую за Дюну в контексті такому - від минулих до сучасних.
Це про сприйняття одного різними поколіннями… різні шари реальності, але вісі вони є необхідними і своєчасними в той період як знімались.
Зара для світу потрібна саме така екранізація - користь яка є базою у в рішенні питань, на жаль. Не людські почуття, не любов є вирішальною, а користь… тому що коли потрібне негайне рішення і це про життя людей - йдуть політичні роздуми як зробити так щоб отримати користь… а не справжня людська доброта та допомога…
Обожнюю ці випуски ❤️
Ого, як наче прослухала цілий курс про віху в історії кіно 🙌
Дякую за якісний матеріал. Ваші думки варті уваги.
Коментар та вподобайка для підтримки вашого каналу.
Ну, це ж ще не кінець історії, я сподіваюся, що добро і кращий світ таки буде)
Шикарний ролик! Утім, як і матеріал для нього. Дякую за вашу працю!
Дуже дякую за відео!
Оп, і знову алгоритми ютубу в яблонько! Підписка, лайк, перегляд, туди-сюди.
#комент4ібільшеслів
Дякую за крутий випуск! І ще кілька слів у коментар для кращого просування відео ютубом!
Зараз на 5 книзі про Дюну, дуже цікаво послухати думки Антоніо Лукіча.
Дякую за чудовий аналіз. А можна вас попросити проаналізувати окрему сцену гладіаторського бою, особливо її монохромність. Дискутували з сином про її значення. Цікава ваша професійна думка. Вибачте за нахабність 😊
Фільми Вільньова хоч і можна назвати хорошими, але вони тому і хороші, що він відмовився від бажання екранізувати Дюну. На відміну від Лінча та інших він, очевидно, усвідомив всю складність завдання, зважив власні можливості і технічні обмеження. Може навіть читав книги). Дюна один із найскладніших творів для екранізації. Не тільки через культовість, важливість, розмір твору, важливість дрібних деталей, а і через те, що дуже велика частина твору відбувається в думках персонажів. Їхні постійні роздуми, сумніви, страхи, думки і їхня відмінність від того що вони говорять. Тому Вільньов ніби пише картину замість того, щоб знімати фільм. Довгі красиві плани, обривки фраз бережно перенесені з книг, емоції. Це швидше спогад про книгу або трейлер до неї ніж повноцінна екранізація. Надто багато пропущено. Дещо він як художник змінює на свій смак (на гірше, як мені здається). Але якщо оцінювати роботу із такого ракурсу, я розумію ці зміни. Я вдячний за чудовий спогад. За хорошу спробу. І за мудрість в оцінці власних сил перед величчю Дюни.
Дякую, мені було цікаво)
Браво!
Зайшла чисто шоб сказати шо:
Крута назва каналу!
Пане Антоніо, дякую за відео, дуже добре!
Ризикую прозвучати трошки як гівноїд, але кодак портра 400 - кольорова плівка, і ви вставляєте в її мокап ч/б фото, не діло))
дякую за це відео
Вільнов до самісінького кінця Дюни намагається переконати нас у тому, що він не вірить у добро. Але чим тоді є та краса, яку так жадібно п'є та леліє цей митець?) Це ніщо инше, як старанні пошуки добра, хоча б у світі, якщо всередині людей знайти його не вдається.
Дені шукає Бога, й сам того не знає.
дякую!!!
Так, я бачив Святу гору. Нічого не зрозуміло , але засідає в голові надовго. Мій улюблений жанр 😄
Я подивився декілька відео Вільньова прр створення його кіно робіт Дюни. На мій погляд, він відтворив максимально реалістично все як задумав Герберт. Хоча Ваш погляд на його роботи теж цікавий. Дякую за чудовий огляд ❤
Трясця. Таки доведеться подивитися Дюну)
Дякую
хоч я й обожнюю книжковий та квнематографічний світ Дюни, було цікаво почути інакшу думку щодо історії.
Напевно Зоряні війни й стали такими популярними завдяки постійному підчас перегляду відчуттю Вищої Сили, що дає енергію та захист. Наївно, проте мотивуюче...
Дякую за чудовий розбір!❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤
Я згодна, що спостерігати за безпринципним злодієм нецікаво, але арка Пола в цьому сенсі ще не закрита. Третій фільм має показати, чи використає він свою владу на благо Аракіса й інших володінь. По книжкам ми знаємо відповідь, аде в фільмі це питання ще не закрите. Це як в Доріані Греї - можна сказати, що з ним все ясно після випадку з акторкою, але все одно цікаво, чи виправиться герой якщо насититься і як саме він досягне кінця.
О так, сцена на салюса секундус це просто роз'їб... я пішов передивлюватись, добре що вона є на ютубі)
Дійсно, останні декілька речень змушують мене порівняти перегляд фільму з прочитанням новин про космічні події..
Привіт! Підкажіть, будь ласка, де ви берете уривки із фільмів?
Терпіти не можу фантастику, подивилась ролик з великої любові до Лукіча
Таким як я чувачкам Villeneuve (Вільньов) перек. з фр. "нове місто". Це фр.прізвище.
чєрв'які ))) давно так не сміявся
CHALAMET! 😮
Читала тільки першу книжку. В мене склалося враження, що вона чудово підходить для двох різних рівнів - "шукачів глибинних смислів і символів" або для любителів простої пригодницької історії (досі не розумію, якщо її називають нудною то яке слово ці ж люди використовують для характеристики "Володаря перснів"?)
Іііі...після прочитання мені ще більше здалося, що саме Лінч в своїй екранізації передав відчуття історії Герберта. Так, вона слабо підходить на ілюстративну екранізацію але єдина відкриває світ, що виникає під дією вживання прянощів. Робить його реальним, до матеріального реальним і направляє фантазію глядача в певне русло, а не просто "гра актора" і нехай кожен сам уявить, що там і як. Бойові ж сцени в історії йдуть на другий план, бо...так вони і є там просто другорядними.
Якщо коротше, то для мене, це такий собі театр перед камерою з розширеними можливостями, а театр я люблю з його умовностями, і картонними замками, і мопсами у розпал битви.
Руйнувань та вбивств ніколи не буває мало, але як якщо не фільмом звернути увагу на проблематику?
The Holy Mountain 🤯
Лайно огляд...
Мрію про випуск щодо того, як розкрите добро і зло у Володарі Перснів
Таке відчуття, що ви не зрозуміли книгу. Вона глибока, з цікавими ідеями, гра за владу - це основний, але поверхневий сюжет і часто саме так поверхнево Пола і сприймають. Але це помилково. Насправді, там цікава ідея безсильно-всесильної людини, яка стає заручником своїх вмінь і долі. Це історія про трагедію одного життя. За владу Пол боровся не з власного бажання. Був змушений підкорити імперію, тому що сам підкорений долею, яка говорить нам:"Є речі, які обов'язково мають статися і єдине, що ти можеш обирати - як саме це станеться". Шаламе - ідеальний вибір для ролі Пола в плані зовнішності. І він не "відмовляється від коханої", щоб щось довести, це не спонтанне рішення, він знав все давно, саме тому довго не міг прийняти своєї ролі, саме тому повторював Чані, що втратить її. Фраза, що він одружиться на принцесі - це не політичні амбіції, а факт, перед яким Пола ставитт майбутнє. Ті емоції, з якими він підкорює імператора - це не гординя молодого хлопця, а смиренність, туга, жаль, прийняття невідворотного і великий траур по безтурботному "сліпому" минулому.
Краще і не скажеш. Згоден на всі 100
Як на мене надто позитивне бачення ділогії Вільнева. Так, візуал просто космічний (pun intended), але гарної історії за ним нема. Особливо у другій частині, де під ніж пішло аж надто багато оригінальної Дюни Герберта. Також, щодо касту можна відмітити велику помилку з вибором Зендаї - вона жахлива, вона завжди ображена і невдоволена, або спантеличена - інших емоцій акторка не демострує.
Зендая нормальна, показала те чого і хотів Вільньов
Влучно
Дюна це про розвиток і занепад. Про те, як важкі часи народжують сильні особистості, про те як достаток і гедонізм повільно вбиває
Мене теж розчарувала остання стрічка.
Для мене ця екранізація дуже перегукується з нами і цією війною. Про помсту, бути заручником обставин, прийняття та відповідальність за свої вчинки
Дюна спотикання ))) Значить правду кажуть, що це дуже різноплановий твір: хочеш про кохання як в Ромео і Джульєтти - ось тобі; хочеш про політику - ось тобі; хочеш про економіку - на тримай (А поки продавай спайс зі складів, але невеликими партіями, щоб ціна не знизилася).
Перший
Ви досі живі?
@@1FameL О, привіт Денис! Не здивований тебе тут зустріти)
Слухати цікаво, але смішно від деяких фраз. Дійсно здається, що автор або не читав або зовсім не зрозумів книги. Якщо Дюна це не геніальний твір, то що тоді геніальний ? Як взагалі можна уявити сучасну фантастику і не тільки її без Дюни ? Багатогранність фракцій, глибина мотивацій кожного персонажа, комплексність і монолітність вигаданого світу, і загалом ті питання, які задає твір. Навіть один із цих аспектів далеко не кожен хороший твір перевершує і в наш час вже маючи Дюну як зразок. "Атакуючий Титан" всіх так вразив своєю ідеєю детермінізму, неможливості змінити долю, навіть коли ти знаєш її наперед. І це дійсно було несподівано, цікаво і глибоко. Але Дюна про це ж говорить не гірше і написана 60! років тому 😂.
Герцог ЛІТО🤌🏻
БУДИНОК…
Немає сечі терпіти ці пекельні автопереклади. Підозрюю, оригінал сценарію був написаний не українською
Добре, що не Самер🤦🏻♂️
Мій топ по дюні:
Дюна Ходоровські
Дюна Лінча
все
>Дюна якої не існує
>Дюна, від якої сам режисер плюється і старається не згадувати лишній раз.
Непоганий топ
Шукати суть у дюні це те саме, що чорного кота в темній кімнаті де його немає. Дякую
В Дюні більше сенсу ніж в твоєму житті
@@kotia_Top агахаха плаки-плаки дюнодрочер
Я з вами почасти не згоден щодо Дюни Вільньова. Мені сподобався висновок, проте оця гра інтересів на нереально гарному тлі Арракіса є у книзі, і це лише один з її шарів. Я не побачив у двох фільмах нічого, крім гарної візуалізації. У решті це максимальне сплощення твору. Наприклад, уся месійність Пола від самого початку спирається на маніпуляції Бенне-ґессерит. Він не обраний якимись богами, просто він із матір'ю використовує розповсюджені Місіонарією Протектіви повір'я. З одного боку він реально несе свободу, з іншого боку використовує віру фріменів у себе. Він від початку хоче влади, але не заради влади, а як кульмінацію помсти та реалізацію свого права на спадщину Атрідів. Його турбує не доля фріменів, а те, що він запустив маховик джихаду і він єдиний може хоч якось це стримати. З іншого боку Харконени - не зло, як такі, вони грають в ту саму гру, але їхнім інструментом є не благородство, як у Атрідів, а підступ. У фільмі ж вони просто лиходії-лиходії. Культура фріменів обрізана задля екшн-сцен. Фільм лише дає гарну картинку, за якою нуднувато спостерігати.
Ви праві, весь глибокий сенс книги вратився заради візуалу і тому, на жаль, всі глибинні ідеї були втрачені, екранізували лише поверхневу суть, яка змушує сприймати персонажів інакше.
18:35 а це тут до чого? за юних чи ні не знаю, хоча і впевнена, шо серед дорослих людей є люди, яким подобається зовнішність Шаламе, але оце "глядачка" - це шо? а глядачів типу не може приваблювати Шаламе? як для людини, шо вариться у індустрії мистецтва, якісь у вас дивні погляди на це.
я думаю, автор відео просто назвав основну аудиторію поціновувачів Шаламе, бо підліткові дівчата дійсно обожнюють смазливих красунчиків в основній більшості (і сама такою була, і зараз знаю масу підліткових дівчат). Якщо ви подивитесь фільми, де Антоніо був режисером, то зрозумієте, що все з його поглядами нормально :)
@@anastasiazaitseva9080 якби було нормально, людина б висловлювалася нормально.
@@jojojojojojojojoj можу погодитися, що формулювання лукіча не дуже вдале, але хіба ви не погоджуєтеся з тим, що цільова аудиторія подібних акторів, саме така група людей? Звісно Шаламе може приваблювати будь кого. Проте вибір такого актора може бути зумовлений потребою у охоплені найширшої аудиторії, бо самі розумієте які великі гроші крутяться навколо таких мастабних мейнстрімових стрічок. Особисто мені Шаламе не подобається як актор, тому в мене складається враження, що він був обраний на роль саме з комерційною ціллю.
тому й таке формулювання насправді притаманне людині з індустрії. Можливо воно сегрегаційне, проте комерція в кіноіндустрії - це завжди розділення людей на цільові аудиторії з метою найбільшого прибутку. Про що мені здається і казав Лукіч, висловлюючи свою думку з приводу Шаламе.
@@raw326 це зрозуміло, я написала спеціально, шоб автор бачив, що треба більш коректно говорити.
Тобто пан Лукіч з презирством ставиться до оригіналу, і на цьому багато в чому ґрунтується його аналіз:
1)Майже гордовита, претензійна зверхність до мінісеріалу Дюна 2001, яка з копійочним бюджетом є найближчою до оригіналу екранізацією. Чи виглядкає дешево - так, бо так і є. Чи це завадило запам’ятати унікальну спробу екранізації - ні. Леді Джессіка - могутня, чутлива і мудра. Барон Харконен - ексцентричний маніпулятор, гедоніст, монстр і душа любої свіцької вечері.
2)Якась дужа солодка, лестива похвала пана Вільньова. Довгі, метрві кадри, які виглядають як слабка спроба досягти рівня операторської роботи Паоло Сорентіно. Однополярні персонажі-стереотипи - ридаюча Джессіка, дженерік повстанка Чані, жирний поганець Барон, фанатик Стілгар, асасін з Аушвіца Фейд і т.п. Вони створюють відчуття театралізації, ніби ми дивимось якусь драматизовану п’єсу середньої якості, а не епізод з історії людства в гіпотетичному далекому майбутньому. Айзекс є дефакто єдиним подаванням в образ 3)З Лінчем в мене немає претензій - це дуже полярізуюча тема.
Порівнювати Дюну Вільньова з шахами - це якась класична СПГС графоманія. Пан Лукіч мені виглядає як Наріман Алієв під час здачі сценарію Уробороса в Карпенко. Тільки пан Алієв признає, що то була дроч, а не сценарій. Ніби не роздуми, а якась спроба цехової солідарності
Тобто ви не розібралися, що автор надихався українськими козаками? фремени - вільні люди, а міста, де живуть фремени - січ. Писалося в ті часи, коли фільми про козаків були популярними в голівуді.
Я навіть коли в школі вперше прочитав Дюну то зрозумів, що це твір роздум на тему необмежених можливостей мозку, загорнутий у художню обгортку, щоб такі хом'яки як автор відео не знудилися і доторкнулися до цікавих ідей автора Дюни.
ахахаххахаха Ти, мабуть, і на обгортці туалетного паперу бачиш твір роздум на тему необмежених можливостей мозку.
@@raw326 услишал тєбя радной
@@dungeonmaster177 Even Herbert himself, in a foreword to the fifth book, “Heretics of Dune,” could not decide on any one definition of the novels: “It was to be a story exploring the myth of the Messiah. It was to produce another view of a human-occupied planet as an energy machine. It was to penetrate the interlocked workings of politics and economics. It was to be an examination of absolute prediction and its pitfalls. It was to have an awareness drug in it and tell what could happen through dependence on such a substance. Potable water was to be an analog for oil and for water itself, a substance whose supply diminishes each day. It was to be an ecological novel, then, with many overtones …”
The Washington Post 2024/03/05
Щоб ти не думав, що я просто так гоню. Дійсно не розумію чому багато людей думає, що Дюна це глибокий роман. Це науково фантастичний твір з феодальними елементами, і в першу чергу він розважальний imho. Це не той текст в якому є якісь метафізичні глибини і тому подібне. Прекрасно, що ти в ньому побачив навіть більше ніж закладав Френк Герберт, проте називати автора відео хом'яком, враховуючи, що він має спеціальну освіту й більше досвіду у кінематографі й аналізі філософії кіно (мистецтва як такого), це просто самонадіяно і до смішного нерозумно.
Ну в тому шо Бешамель грати не вміє.