Максим Кривцов «І коли смородина сонця упала за горизонт» | Марія Гончар

22 січня поету і воїну Максимові Кривцову виповнилося б 34 роки. Світла памʼять!
***
І коли
смородина сонця
упала за горизонт
я взяв
усі свої речі
усе своє життя
і рушив автостопом
по автостраді:
вiйна.
Коли мене запитали
яка година
я відповів: війна.
Напевне
варто писати зрозумілі лінійні вірші
про зрозумілих лінійних людей
та навколо все поломане
наче старий годинник.
Коли мене запитали
яка пора року
я відповів:
темрява
чорна
як посмажене зернятко.
Чую грухіт
думаю: снаряди
це просто хтось прийшов
і стукає в металеву хвіртку
відчини
відповідають мені
не бійся.
Коли мене запитали
скільки мені
я відповів:
зовсім
коли мене запитали
з чого ти
я відповів:
з піску.
І поки ти ховаєшся в погребі
небо небачено-красиве
і поки ти дихаєш сирістю
надворі цвітуть абрикоси
шкода
шо цей час не компенсують
наче у футболі.
Я вирушив автостопом
я взяв всі свої речі
все своє життя
всі свої сни та любов
забувши дещо
себе.
І коли мене запитають
звідки ти
я скажу
що з туману
і коли мене спитають
як тебе звати
я промовчу
не пам'ятаю.
Врешті
хтось продовжує стукати в хвіртку
піду
відчинятиму.
Читає: Марія Гончар
Музика: Любов Лукіна
1. «Що я можу віддати…»
• Максим Кривцов «Що я м...
2. «На дорогах і городах тіла…»
fb.watch/pJ1tfXSkdm/?
3. Також звертаю вашу увагу, що 22 січня у Львові буде присвячена йому подія: поетеси Ія Ківа, Юлія Мусаковська, Катерина Міхаліцина, Олена Павлова та Галина Крук читатимуть у бібліотеці на Площі Ринок вірші поета. Буде відеотрансляція.
/ 244391775356090

[@MariaHonchar]

22 січня поету і воїну Максимові Кривцову виповнилося б 34 роки. Світла памʼять!
***
І коли
смородина сонця
упала за горизонт
я взяв
усі свої речі
усе своє життя
і рушив автостопом
по автостраді:
вiйна.
Коли мене запитали
яка година
я відповів: війна.
Напевне
варто писати зрозумілі лінійні вірші
про зрозумілих лінійних людей
та навколо все поломане
наче старий годинник.
Коли мене запитали
яка пора року
я відповів:
темрява
чорна
як посмажене зернятко.
Чую грухіт
думаю: снаряди
це просто хтось прийшов
і стукає в металеву хвіртку
відчини
відповідають мені
не бійся.
Коли мене запитали
скільки мені
я відповів:
зовсім
коли мене запитали
з чого ти
я відповів:
з піску.
І поки ти ховаєшся в погребі
небо небачено-красиве
і поки ти дихаєш сирістю
надворі цвітуть абрикоси
шкода
шо цей час не компенсують
наче у футболі.
Я вирушив автостопом
я взяв всі свої речі
все своє життя
всі свої сни та любов
забувши дещо
себе.
І коли мене запитають
звідки ти
я скажу
що з туману
і коли мене спитають
як тебе звати
я промовчу
не пам'ятаю.
Врешті
хтось продовжує стукати в хвіртку
піду
відчинятиму.

[@user-ub8cx2kj7h]

Дякую вам... тепер він з нами такий назавжди. Слава Україні, і слава її героям!

[@MariaHonchar]

Героям Слава.
У серці. У слові. Світла памʼять!

[@user-nt6pn1ny2u]

Душа загиблого - від рашистських кривавих рук - Героя-поета Максима Кривцова житиме вічно в його віршах!

[@Troll-cr2mk]

Низький уклін Герою, Захиснику 💙💛

[@user-zv1uw2gk2x]

Навіть слів таких немає, аби сказати вам услід, поети, мрійники, трударі, окраса цього світу, світи ... лише обійняти молитвою, заховати у серці ніжне сяйво ваших душ , та доки змога пронести його життям ❤❤❤

[@MariaHonchar]

Дякую Вам за слово, пані Тетяно.
Важливе і необхідне. Серцем обіймаю!

[@ComPt4]

☀️💙💛🙏🏻🙏🏻

[@Stein424]

💙💛

[@Mykhailo_Khoprov]

😢😢😢

[@-sash_]

✨