копійчаний роман - антивоєнний, це при тому що у книзі немає ніяких воєнних подій і описів війни як такої, і при цьому так викрити всю її суть і безглуздя. Це те дзеркало, від якого хотілось відвернутися і більше туди не заглядати. Це розпач, що до такого доведено і мою країну теж. Я розумію, чому цей роман більше не видають: занадто все викриває : війну, державний апарат, комерцію. Автор постарався і детально пояснив на прикладах героїв, що добиваються успіху люди ті, які без зазрения совісті переступлять через інших і підуть далі, навіть не помітивши і не придавши значення, що тисячі пішли на дно мертвими. Іноді здавалося, що читаєш суцільну гумореску, багато комічних ситуацій . Читалось легко і швидко, динамічно розвиваються події, і думка в голові, а що ж буде далі.. Дещо віддалено пригадалися романи Золя і трилогія Драйзера. Коли , правда дочитувала книгу на останній сторінці, стало сумно від усього цього показаного життя. А сон із судом Фьюкумбі - тут як вважаю себе віруючою я зависла хвилин на двадцять, довго думала, але вирішила, що автор з одного боку правий теж...
Із Софокла читала Антігону і давно хочу прочитати Едіпа царя. Та із Бертольдом Брехтом познайомитись треба у 2025. А на воєнну тематику читала у прошлому році твір невеликий "Бартек переможець" Генріка Сенкевича, в захваті. Подивилась телеп"єсу про квадрат Беккета і зрозуміла, що не доросла, бо нічого не зрозуміла
@here_elsewhere Коли буде час може трошки прольєте світло на символізм цієї п'єси у двох словах. А то ... А копійчаний роман уже у мене безоплатно на плейбук
@@ТаняХоменко-д9п прочитаєте копійчаний, поділіться, будь ласка, враженнями своїми! про п'єсу якось десь скажу, можливо, в прочитаному за осінь в кінці листопада
копійчаний роман -
антивоєнний, це при тому що у книзі немає ніяких воєнних подій і описів війни як такої, і при цьому так викрити всю її суть і безглуздя. Це те дзеркало, від якого хотілось відвернутися і більше туди не заглядати. Це розпач, що до такого доведено і мою країну теж. Я розумію, чому цей роман більше не видають: занадто все викриває : війну, державний апарат, комерцію.
Автор постарався і детально пояснив на прикладах героїв, що добиваються успіху люди ті, які без зазрения совісті переступлять через інших і підуть далі, навіть не помітивши і не придавши значення, що тисячі пішли на дно мертвими.
Іноді здавалося, що читаєш суцільну гумореску, багато комічних ситуацій . Читалось легко і швидко, динамічно розвиваються події, і думка в голові, а що ж буде далі..
Дещо віддалено пригадалися романи Золя і трилогія Драйзера. Коли , правда дочитувала книгу на останній сторінці, стало сумно від усього цього показаного життя. А сон із судом Фьюкумбі - тут як вважаю себе віруючою я зависла хвилин на двадцять, довго думала, але вирішила, що автор з одного боку правий теж...
Із Софокла читала Антігону і давно хочу прочитати Едіпа царя. Та із Бертольдом Брехтом познайомитись треба у 2025.
А на воєнну тематику читала у прошлому році твір невеликий "Бартек переможець" Генріка Сенкевича, в захваті.
Подивилась телеп"єсу про квадрат Беккета і зрозуміла, що не доросла, бо нічого не зрозуміла
Головне, що подивилися Беккета (дякую за довіру, до речі)), в свій час вона вам згадається, можливо. У мене з нею було саме так.
@here_elsewhere Коли буде час може трошки прольєте світло на символізм цієї п'єси у двох словах. А то ...
А копійчаний роман уже у мене безоплатно на плейбук
@@ТаняХоменко-д9п прочитаєте копійчаний, поділіться, будь ласка, враженнями своїми!
про п'єсу якось десь скажу, можливо, в прочитаному за осінь в кінці листопада
@@here_elsewhere_litОбов'язково прочитаю
Ех, так подобається, коли мене запитують про мої враження😊