Ти половець, ти правнук печеніга - Ольга Богомолець

Поділитися
Вставка
  • Опубліковано 19 сер 2022
  • Альбом "Гіацинтове Сонце", 2010
    Слова: Ліна Костенко
    Музика: Ольга Богомолець
    Аранжування: Андрій Богомолець
    Ти половець, ти правнук печеніга.
    З чужої муки і з чужої Мекки
    Я жду тебе і я вже почорніла
    На цих вітрах од горя і од спеки.
    Стоять в степу брати мої кургани,
    На стольний Київ сунеться навала…
    Ми стрінемось, ми будем ворогами,
    Я вже на тебе меч наготувала.
    Чужинець ти і всі ви яничари,
    Турецьке зілля, хиже і безнебе.
    До тебе в сни приходжу я ночами,
    За сто печалей від самої себе.
    Але не спиниш тінь мою зникому,
    Моя душа стомилася в кольчузі.
    Я знаю все, я не скажу нікому,
    Що ми давно не вороги, а друзі.
    Козацький син з козацькими очима,
    При чому тут мечеть і той півмісяць?
    І з ким ти йдеш? Орда твого вітчима
    Усе на зраді скоїть і замісить.
    Рубай мене, прицілься в мене з лука,
    О, ти, що міг би буть моїм коханим!
    В твоїх очах незміряна розлука,
    А ти ідеш на землю мою з ханом!
    І це твоя спокута і офіра,
    Опустиш руки раптом серед бою.
    В тобі щемить моя висока віра,
    А ти і сам не знаєш, що з тобою.
    О, ти, що міг би буть моїм коханим…
    О, ти, що міг би буть моїм коханим…
    Я вже на тебе меч наготувала...

КОМЕНТАРІ • 4

  • @alexandergorelik8322
    @alexandergorelik8322 Рік тому +1

    О, Ольга, о Ліна, дві українські богині, що робите ви з моєю душею!!! Я можу слухати вас беспрерывно

  • @user-iu5ny2kj4k
    @user-iu5ny2kj4k Рік тому

    Яка Чудова красива жінка. Ніжність .Боже, який. ласкавий проникаючий в душу і серце голос.

  • @user-gx5zg4fc2k
    @user-gx5zg4fc2k Рік тому +2

    Клас!

  • @guttasolis69
    @guttasolis69 10 місяців тому

    Мій предок був огуз чи печеніг,
    відважний лицар Степу і Порогів,
    молитву він творив Вогню Доріг,
    і був Гир-Ат* у нього прудконогий.
    Він знав свій рід у сорок поколінь
    у глиб віків. В табун загнав сучасність.
    І Сорок Дів на небі в безгомінь
    ночей йому засяяли атласнім.
    Любив одну. Вона в його шатрі
    і господиня, і вітала танцем.
    І відпускала тільки на зорі...
    Нащадки нарекли його поганцем.
    * Гир-Ат - у тюркських легендах магічний кінь-помічник
    (c) Олег Гуцуляк