Дякую! Хороший відгук. І хороша книга. Читала її ще в 2018 році. Згодна з тим, що Валерій Ананьєв пише дуже щиро. Саме після цієї книги я зацікавилась ветеранською літературою.
Колись, років 15 назад, ще навчаючись в останніх класах школи, сам для себе прочитав "Серця трьох" та "Мартіна Ідена" Дж. Лондона. Відтоді назавжди полюбив книги, і вже нема куди їх складати))) І завжди найважливішим в читанні для мене був оцей "післясмак" після прочитання книжки, така дивна позитивна нетривала емоція, коли ти відклаєш прочитану книгу і ще якийсь певний час живеш цим враженням, не можеш викинути його з голови і все навколо якось не особливо тебе хвилює, ніби залишаєшся в цьому світі, не можеш взяти читати наступну книгу бо ця тебе ще не відпустила. Таке часто буває після С. Кінга, Дж. Фаулза, Г. Гессе, Д. Брауна, Р. Бредбері, С. Лема, С. Алексієвич, М. Дочинця, С. Жадана і В. Шкляра. Тому це мої улюблені письменники. Таке ж було і після "Слідів на дорозі". Як співав Фоззі, "пре, або не пре - єдиний аргумент"))) Віталій, був би радий в Ваших оглядах почути про емоційний післясмак про книгу. Цікаво, після яких книг і Ви відчували себе в хорошому сенсі "прибитим кувалдою по голові"? :D
Так, знаю це відчуття.) Якісна література завжди трохи чіпляє і потім ще ходиш деякий час обмірковуєш прочитане, навіть якщо і не зовсім згоден, або не все зрозумів.) Спробував згадати що мене так чіпляло і перше що на думку спадає, це звісно Лем, після якого можна надовго призамислитись) Ще напевно дещо зі Стругацьких, Булгаков, Гессе , Кафка, Маркес, в свій час Гюго і Достоєвський також відгукувались. Бобковський обов'язково. Там ще й з філософії було дещо, коротше можна згадувати і згадувати. :) І це справді хороший показник щодо того "твоє чи ні". Безумовно одна з речей, вартих згадування у огляді, дякую!
Щодо книжки. Теж не одразу купила, забагато було хайпу навколо, з точки зору промоушена так і треба, але мене чомусь відштовхувало. Першу частину ледве здужала, вся ця підліткова метушня вже від мене далеко, але для розуміння особистості героя потрібна. Друга частина теж заходила повільно, дебілізм армії це не те, що може хоть чимось захоплювати, але для "рожевих окулярів" саме то, як мінімум пізнавально. Так склалося, що починаючи з радянських часів я в курсі що там коїться, тому для мене це не відкриття. Але мені сподобалося як Валерій вдало перетягнув цей дебілізм мирного часу в воєнний стан, тому частина не зайва і важлива. Третя частина зайшла за раз. Було повне відчуття присутності при описуваних подіях. Простою, зрозумілою, прийнятною мовою. Фото і відео матеріали тільки підсилювали це відчуття. Є в мене і питання до третьої частини, але прийняла бачення автора. Саме кінцівка ще досі не відпускає. Окрема подяка Валерію (про що не сказав автор цього відео) за перелік творів учасників війни з короткими рецензіями! Ця частина книги гідна уваги!
Дякую за детальний коментар) Мої враження багато в чому перегукуються з Вашими. Також деякий час тримався осторонь через хайп, аж поки книжка вже сама мене не знайшла :) Власне, так само не у всьому бачу текст "ідеальним", але його щирість підкупає. І справді, варто було б згадати й перелік інших авторів-ветеранів, згаданий в цінці книжки. Це дуже хороша річ, яку нажаль випустив з уваги.
Дякую )
Вам дякую!)
Особисто мені дуже сподобалась книга, а в аудіоформаті з голосом автора це просто неймовірно ❣️
Чудово! А я про аудіоформат навіть і не знав) Поцікавлюсь, дякую)
Дякую! Хороший відгук. І хороша книга. Читала її ще в 2018 році. Згодна з тим, що Валерій Ананьєв пише дуже щиро.
Саме після цієї книги я зацікавилась ветеранською літературою.
Вам дякую) Можливо можете ще щось хороше порадити по цій темі?
Гарна книга. Достойна. Прочитала на одному подиху.
дякую :)
Колись, років 15 назад, ще навчаючись в останніх класах школи, сам для себе прочитав "Серця трьох" та "Мартіна Ідена" Дж. Лондона. Відтоді назавжди полюбив книги, і вже нема куди їх складати)))
І завжди найважливішим в читанні для мене був оцей "післясмак" після прочитання книжки, така дивна позитивна нетривала емоція, коли ти відклаєш прочитану книгу і ще якийсь певний час живеш цим враженням, не можеш викинути його з голови і все навколо якось не особливо тебе хвилює, ніби залишаєшся в цьому світі, не можеш взяти читати наступну книгу бо ця тебе ще не відпустила. Таке часто буває після С. Кінга, Дж. Фаулза, Г. Гессе, Д. Брауна, Р. Бредбері, С. Лема, С. Алексієвич, М. Дочинця, С. Жадана і В. Шкляра. Тому це мої улюблені письменники.
Таке ж було і після "Слідів на дорозі". Як співав Фоззі, "пре, або не пре - єдиний аргумент")))
Віталій, був би радий в Ваших оглядах почути про емоційний післясмак про книгу. Цікаво, після яких книг і Ви відчували себе в хорошому сенсі "прибитим кувалдою по голові"? :D
Так, знаю це відчуття.) Якісна література завжди трохи чіпляє і потім ще ходиш деякий час обмірковуєш прочитане, навіть якщо і не зовсім згоден, або не все зрозумів.) Спробував згадати що мене так чіпляло і перше що на думку спадає, це звісно Лем, після якого можна надовго призамислитись) Ще напевно дещо зі Стругацьких, Булгаков, Гессе , Кафка, Маркес, в свій час Гюго і Достоєвський також відгукувались. Бобковський обов'язково. Там ще й з філософії було дещо, коротше можна згадувати і згадувати. :)
І це справді хороший показник щодо того "твоє чи ні". Безумовно одна з речей, вартих згадування у огляді, дякую!
Круто!!!
Дочекалась. Дякую за незалежний аналіз..Вподобайка і підписка..
Вам дякую!)
Цікаво було послухати дякую.Коротко та зрозуміло!
Щодо самого відгуку: забагато "здається" 😉
так, згоден)
Щодо книжки. Теж не одразу купила, забагато було хайпу навколо, з точки зору промоушена так і треба, але мене чомусь відштовхувало.
Першу частину ледве здужала, вся ця підліткова метушня вже від мене далеко, але для розуміння особистості героя потрібна.
Друга частина теж заходила повільно, дебілізм армії це не те, що може хоть чимось захоплювати, але для "рожевих окулярів" саме то, як мінімум пізнавально. Так склалося, що починаючи з радянських часів я в курсі що там коїться, тому для мене це не відкриття. Але мені сподобалося як Валерій вдало перетягнув цей дебілізм мирного часу в воєнний стан, тому частина не зайва і важлива.
Третя частина зайшла за раз. Було повне відчуття присутності при описуваних подіях. Простою, зрозумілою, прийнятною мовою. Фото і відео матеріали тільки підсилювали це відчуття. Є в мене і питання до третьої частини, але прийняла бачення автора. Саме кінцівка ще досі не відпускає.
Окрема подяка Валерію (про що не сказав автор цього відео) за перелік творів учасників війни з короткими рецензіями! Ця частина книги гідна уваги!
Дякую за детальний коментар) Мої враження багато в чому перегукуються з Вашими. Також деякий час тримався осторонь через хайп, аж поки книжка вже сама мене не знайшла :) Власне, так само не у всьому бачу текст "ідеальним", але його щирість підкупає.
І справді, варто було б згадати й перелік інших авторів-ветеранів, згаданий в цінці книжки. Це дуже хороша річ, яку нажаль випустив з уваги.
Доброго ранку.Як Вам книга Якушева "Картелі"?
Доброго! Ще не доводилось читати, нажаль, але візьму її на замітку, дякую) Ви читали?
Читайте мою 'Чуєш, сурми грають' про події на Майдані-14 та перші місяці війни на Сході. Складете до купи картинку по всій лінії фронту.