Спроба в Кадзуо Ішігуро з його "Похованим велетнем" |
Вставка
- Опубліковано 17 тра 2024
- Відео, в якому я намагаюсь якось оформити свої враження по "Похованому велетню" Кадзуо Ішігуро, але виходить плутано й сумбурно, бо десь так вона мені й відчулась) Якщо читали розкажіть як вам зайшла.
Тим часом нагадаю, ми разом з ГО "Валькірія" продовжуємо збори на ніштяки для ЗСУ під тегом #читаюдлязсу. Зараз збираємо на черговий тепловізор для морської піхоти + можливо комплект якісної форми. Щодо останнього трохи згодом повідомимо, коли будуть деталі. Дякую, що допомагаєте!
Картки:
Моно: 5375 4115 0628 4079 (Віталій Косач)
Приват: 5168 7450 2229 0750 (Люда Дмитрук)
PayPal: ludakurys@gmail.com
Таймлайн:
00:00 очікування
02:09 половина книги
05:16 дощик :)
05:36 враження (сумбурні)
12:10 сподобалось
12:43 про видання
13:52 японські вайби
15:56 ЧитаюДляЗСУ
#буктюб_українською #похід_на_почекунів #читаюдлязсу #watchua
Для мене - це гіпнотизуюча Історія прийняттЯ, прощення літнього подружжя ,яка ховається у прихованій пам'яті .історія честі та вагомості даного слова.. Історія про те як можна втратить та знайти свою історію - все на фоні загадкового туману реально-фентезійного середньовіччя - про те Що кожен з нас може ховати у власних нетрях ...
...😮Як глибоко не ховай у собі якесь почуття, а з плином часу воно завжди буде в тобі і буде лише збільшуватися у розмір. І тоді від ньог як від Велетня , вже не сховатися. Лише імла забуття допоможе сховати його . ...
Цікава інтерпретація. Можливо з таким задумом воно й писалося. Сподіваюсь інші його книги пролиють мені трохи більше світла на його авторський підхід.
... І так, здається , ця книга може сподобатися шанувальникам Муракамі
Ви почали з дуже концентрованого Ішігуро)) Краще взяти "Залишок дня" - це чудова книга для знайомства з автором, тут немає міфічності та алюзій як у Похованому велетні
"Залишок дня" - взяв собі на замітку, дякую!)
Дякую, твої враження від прочитаного приємно слухати і дощ на фоні🤍
Дякую! Дуже тішусь ☺
Вважаю Велетня слабою книжкою. Не відпускай мене» на багато краще
До тієї ще колись обов'язково дійду.
Замаскована під фентезі історія, що піднімає глобальні питання, якими спойлерить анотація до книги. Такі анотації взагалі не треба писати, в ній все розказано) Цікаво виходить, що саме за цей роман йому і відвалили Нобеля) А Похований велетень це мабуть та стара Англія.
Пішов зараз шукати анотацію :) У мене в книзі вона лише на останній сторінці з технічною інформацією, то ж на щастя оминула)
Щодо похованого велетня - так, погоджусь, виглядає, що оця лінія підняття "велетня" кривавої історії це воно і є. По суті основна лінія твору, поряд з особистою драмою старого подружжя.
Дякую за огляд 🙌 подивилася нарешті 🙈
Обожнюю Ішігуро за те, що після прочитання нічого неясно, а потім повільно й дуже вчасно приходить розуміння й захват від його творів) ну, а ще тому, що в нас із ним ДН в один день 😌
Ох нічого собі) Можна на ДН влаштовувати велику вечірку і виправдовуватись, що це на честь Ішігуро))
Сподіваюсь наступні його мені також добре зайдуть :)
Дякую за огляд, бо саме ця книжка лежить в мене, запланована до читання. Мабуть, що візьму її восени. А поки що почитаю щось інше з почекунів.
Думаю на осінь вона справді краще зайде)
Дякую за відео! Першу книжку Ішігуро, яку видало ВСЛ, я прочитав. Вже не пам’ятаю назви, але я не був від неї у захваті. Ще планую зробити одну спробу. Може будуть кращі враження, ніж від прочитання першої.
Та от теж сподіваюсь, що далі краще піде) Ну але побачимо.
Дуже цікавий огляд. Мабуть й досі не читаю цього автора саме через очікування меланхолії. Але його книжки зараз настільки популярні, що відчуваю, ніби втрачаю щось важливе, не читаючи їх))
І те і те правда :D Маю підозру він весь меланхолійний, але треба таки спробувати, думаю) Колись Маркес мені дуже зайшов, хоч мав схожі вайби, але на латиноамериканський манер. Може просто щось менш експериментальне взяти, більш сюжетне.
@@knyzhkarium можливо, але поки не знаю, що саме))
@@knygodzungli я чув доволі хороші відгуки про "Художника хиткого світу" і ще тут в коментах радять "Залишок дня". Думаю це будуть для мене наступні цілі)
Дякую за відгук. Мені нещодавно подарували "Не відпускай мене" Кадзуо Ішігуро. Ще не знайомилась з автором, але тепер , в принципі, буду хоча б поверхневе уявлення мати про що і як він пише.
Ну от про "Не відпускай мене" вже теж трохи чув, її також згодом спробую. Чекатиму відгуку :)
Дякую за відгук, поки що читати не буду)
І, напевно, запланую для знайомства іншу книгу Ішігуро
Не читав інших, але маю доволі виразне відчуття, що почати краще з чогось більш надійного на кшталт "Художника хиткого світу") Сам за нього якось візьмусь)
Дякую! Гарний огляд. Я читала 3 його книги, усюди він в принципі звертається до схожих тем: пам'яті, самотності, людяності. Авторський стиль усюди його фірмовий, такий же, як у цій книзі (інтелектуальна проза). Я б не сказала, що не варто починати читати його з цієї книги. Просто треба абстрагуватися від фентезі, бо він його не писав і не писатиме у звичному для нас розумінні :)
Теж відчуваю, шо воно все буде про плюс мінус одне - самотність, втрату, переосмислення, такі трохи японські наративи) Але спробую ще щось, побачимо як воно буде. :) Дяк)
Читав "Залишок дня". Ну, так... непогано. Муракамі мені більше заходить.
Муракамі мені тоді щось геть паскудно зайшов. Але не через стиль, а через трешові сцени в "Хроніках заводного птаха". Ну та треба буде спробувати ще і того, і іншого)
@@knyzhkarium не найкраща його книга, на мій погляд. хоча і муракамі далеко не всім заходить. специфічна проза, яка чіпляє саме отою японською атмосферою, яку він, безперечно, добре вміє передати.
@@gansyk А що порадив би з Муракамі?
@@knyzhkarium На південь від кордону, Кафку на пляжі, Погоня за вівцею. 1q84 мені не дуже зайшло. Ще всі Норвезький ліс хвалять, але я ще не читав.
@@gansyk дяк!
Я у цього автора читала 'Не залишай мене'. Очікувала соковиту антиутопію, отримала меланхолічну меланхолію. Not my jam 🤷♀️
Меленхолічна меланхолія це воно, так :)
Я з Ішігуро читав тільки "Залишок дня". На цьому знайомство з цим автором і завершив. Точно не мій автор.
Можу зрозуміти. Такий типаж авторів явно під певні смаки й настрої. Я й сам досі не знаю чи зрештою він мені чимось сподобається, чи так і лишиться не до кінця зрозумілим меланхоліком. Побачимо)
@@knyzhkarium Мені, щоб зрозуміти , мій це автор чи ні, вистарчило однієї книги, хоч і десь глибоко в душі і жевріла надія, що це багатогранний письменник і у нього є твори кардинально різних жанрів. Я хотів бути здивованим. Після вашого огляду, таки переконався, що я був правий. Вважаю, що "Залишок дня" і Вам допоможе краще розібратися з Ішігуро.
Абсолютно з Вами згоден на рахунок оформлення книги, обладинка бомбова. Гарного дня.
@@user-cc6wf5wg8k дякую, навзаєм!
На жаль - це третя книга Ішигуро - після "Не залишай мене" та "Залишок дня" (пречудові речі!) - і от "Похований..." поховав для мене на даний час бажання збирати усі українські переклади Ішигуро. Нудна річ, можливо, мною геть не правильно інтерпретована. Напрочуд холодна, як для великого гуманіста Ішигуро. Аванси роздали цій книзі не заслужено. Але з часом, а таке буде скоро, я все одно візьмуся далі читати його наступну книгу, перекладену неодмінно українськоюю назараз - і тоді зможу більш аргументовано пояснити, що не так з "Похованим..." Бо той неперевершений мітологічни стиліст Ішигуро, котрого я ковтав спрагло у перших двох навзаних його книгах-шедеврах (однозначно!!) десь раптом зламався саме у "Похованому..." Хоча проблисками, ще в 1/3 я бачив, я зачаровувався так само. Але повторюю - сюжет зламався для мене, задум вивітрився наче автор сам потрапив у ту ним же виписану млу - він забув для чого задумав цю річ....
Щодо Ваших вражень - ви мені заімпонували своїм чітким, простим розбором чому "Похований..." не є фентезійним романом. І ще погоджуся, що ви стримуєте себе аби не "розпалакатися" від розчарування або "нерозуміння" для чого ці всі алегорії, алюзії та інші суто британські штуки))) у геть не фентезійному романі, написаному як фентезійний... Пишу зараз ще дослуховуючи ваші враження - й інформація, що дружина Ішигуро радила йому переписати цю книгу - просто влучила у яблучко. Ну, ось і поясненння - не дотягнув автор усі потрібні гвинтики і машинерія його не запрацювала. Тому переоцінили її саме ті, хто друкувати взявся, тобто ВСЛ)) ну і бог їм суддя. Отже повернуся до Ішигуро в іншій його книзі.
Дякую за розгорнутий коментар!
Та от я теж ще буду до нього повертатися, бо вочевидь письменник з нього цікавий, просто треба попасти на більш підходящу книгу. Побачимо як далі піде.
@@knyzhkarium прочитайте Не відпускай мене
Цього місяця теж познайомилася з автором, обрала книгу "Клара і Сонце". Сама історія цікава, хоча не вистачило їй якоїсь іскринки, просто цікаво і просто добре, але не прям щоб вау. А от щодо стилю автора - не зрозуміла. Оповідь йдеться від імені робота, тому ніяких художніх описів не було, адже штучний інтелект формує свої думки сухо. А тут бачу, що і Ви кажете про простоту написання, то що ж це, його коронна фішка? Ніякість? Безликість? 😒
Цікаво. Не думаю, що неякість, радше специфічний авторський стиль. Треба тепер ще щось почитати, справді, щоб побачити чи воно всюди так чи є ще якісь тонкощі) Одне можу сказати - по одній книзі не розбереш чи він кльовий чи ні. Але ж нобелівський лауерат, має бути щось в ньому 🤔
Мене книга не вразила
як бачите мене теж) Але ще не полишаю шанс, що якась з його та й вразить)
@@knyzhkarium бачу вам радять "Залишок дня". Це спокійна і плавна книга про життя дворецького. Не знаю чи чоловікам вона буде цікава
@@Olenusia хороша нагода перевірити :D